Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ДО УВАГИ!!! Учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю “Технос Агро” (69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 20-А, адреса для листування - 69001, м. Запоріжжя, а/с 1374, код ЄДРПОУ 40865822) по справі № 908/815/20 (908/1991/21). Справу розглядав суддя Черкаський В.І.
номер провадження справи 26/10/21-21/1/21
р
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
11.11.2021 року Справа № 908/815/20 (908/1991/21)
м. Запоріжжя, Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретареві Подгайній В.О., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/815/20 (908/1991/21)
За позовною заявою - Товариства з обмеженою відповідальністю “Технос Агро” (69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 20-А, код ЄДРПОУ 40865822, в особі ліквідатора Карауш Ю.В., 87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 85, а/с 136)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “С.Н.А.Б.” (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 42-а, код ЄДРПОУ 38638838)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Оператив Буд” (код ЄДРПОУ 40846836, місцезнаходження: Вінницька область, м. Хмільник, вул. Небесної Сотні, 1, офіс 200)
про визнання договору поруки недійсним
що розглядається у справі № 908/815/20
Кредитори:
Банкрут - Товариство з обмеженою відповідальністю “Технос Агро” (69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 20-А, адреса для листування - 69001, м. Запоріжжя, а/с 1374, код ЄДРПОУ 40865822)
Ліквідатор (заявник) - Карауш Ю.В. (87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 85, а/с 136)
про банкрутство
Особа, що притягується до субсидіарної відповідальності - Гладун Лариса Василівна (15504, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Старий Білоус, вул. Слов’янська, буд. 24, ідентифікаційний номер 2767002706)
Суддя Черкаський В.І.
За участю представників сторін:
від позивача - ліквідатор Карауш Ю.В., особисто (в режимі відео конференції)
СУТЬ СПОРУ
09.07.2021 року на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Технос Агро” надійшла позовна заява № 02-38-21/217 від 08.07.2021 (вх. № 2133/08-07/21 від 09.07.2021) в якій позивач просить суд:
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.07.2021 року розгляд позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Технос Агро” № 02-38-21/217 від 08.07.2021 (вх. № 2133/08-07/21 від 09.07.2021) передано судді Черкаському В.І.
Ухвалою від 13.07.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Технос Агро” № 02-38-21/217 від 08.07.2021 (вх. № 2133/08-07/21 від 09.07.2021) про визнання договору поруки недійсним залишено без руху. Надано заявнику строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали, шляхом надання до суду доказів направлення копії позовної заяви учасникам у справі про банкрутство.
27.07.2021 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Технос Агро” надійшла заява (вх. № 15319/08-08/21 від 27.07.2021) до якої додано докази направлення копії позовної заяви учасникам у справі про банкрутство.
Ухвалою від 28.07.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Технос Агро” № 02-38-21/217 від 08.07.2021 (вх. № 2133/08-07/21 від 09.07.2021) прийнято до розгляду у межах провадження у справі № 908/815/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Технос Агро” та відкрито провадження з розгляду заяви. Позовна заява розглядається за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства. Підготовче засідання призначено на 08.09.2021 року, 11 - 00.
В судове засідання 08.09.2021 представник відповідача не з’явився, ухвалу суду від 28.07.2021 не виконав.
21.09.2021 на адресу електронної пошти суду, із застосуванням електронного цифрового підпису, представником відповідача надіслані письмові пояснення від 21.09.2021 (вх. № 19533/08-08/21 від 21.09.2021) в яких зазначив, що вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Також, 21.09.2021 на адресу електронної пошти суду, із застосуванням електронного цифрового підпису, представником відповідача надіслано клопотання від 21.09.2021 (вх.№ 19546/08-08/21 від 21.09.2021) про залучення третьої особи на стороні відповідача. В якому просить суд, залучити до участі у справі № 908/815/20 (908/1991/21) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Оператив Буд” (код ЄДРПОУ 40846836, місцезнаходження: Вінницька область, м. Хмільник, вул. Небесної Сотні, 1, офіс 200).
Ухвалою від 21.09.2021 року клопотання відповідача (вх. № 19546/08-08/21 від 21.09.2021) задоволене. Залучено до участі у справі № 908/815/20 (908/1991/21) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Оператив Буд” (код ЄДРПОУ 40846836, місцезнаходження: Вінницька область, м. Хмільник, вул. Небесної Сотні, 1, офіс 200). Клопотання відповідача (вих. від 21.09.2021) задоволено. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладене підготовче засідання у справі № 908/815/20 (908/3205/20) на 11.10.2021 року, 14 - 00. Заяву ліквідатора Карауш Ю.В. вих. № 02-38-21/274 від 26.08.2021 (вх. № 17726/08-08/21 від 30.08.2021) задоволено. Проведення судового засідання 11.10.2021 року, 14 - 00 у справі № 908/815/20 (908/1991/21) в режимі відеоконференції ухвалено здійснено за допомогою системи відеоконференцзв’язку “EasyCon” (https://easycon.com.ua/).
У засідання представник позивача не з’явився, до суду надійшли його клопотання вих. від 29.09.2021 та 01.10.2021 про відкладення засідання та направлення отриманих судом пояснень від третьої особи на адресу ліквідатора. Також у клопотанні позивач зазначив, що не може бути присутнім у засіданні 11.10.2021 у зв’язку з прийняттям участі у засіданні в Східному апеляційному господарському суді (м. Харків) та надав докази направлення позовної заяви третій особі. Засідання відбувалось в загальному режимі.
Станом на 11.10.2021 суд не отримав пояснень третьої особи на позовні вимоги.
В судовому засіданні представник відповідача не заперечив проти призначення судового засідання для розгляду справи по суті.
За підсумками засідання, враховуючи строк підготовчого провадження (до 21.10.2021), знаходження судді Черкаського В.І. у відпустці з 22.10.2021, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення позовної заяви до судового розгляду по суті.
Ухвалою від 11.10.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 908/815/20 (908/1991/21) до судового розгляду по суті на 10.11.2021 о 10 - 00.
У засідання 10.11.2021 представник відповідача не з’явився, до суду надійшло його клопотання вх. від 10.11.2021 вх. 23190/08-08/21 про відкладення засідання на іншу дату, що є зручною для суду у зв’язку з обов’язковою участю адвоката Плецької Ю.В. в засіданні Запорізького районного суду Запорізької області по кримінальній справі № 334/22/19 в якості захисника обвинуваченого Жесткова Віталія Вікторовича.
Проведення судового засідання 10.11.2021 о 10 - 00 у справі № 908/815/20 (908/1991/21) в режимі відеоконференції не проводилось у зв’язку з особистою явкою ліквідатора позивача.
У судовому засіданні 10.11.2021 суд вислухав вступне слово позивача та оголосив перерву до 11.11.2021 (15-30) для надання можливості участі в засіданні відповідачеві.
Розмістив інформацію про перерву на сайті господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/) та передав телефонограму про оголошення перерви представнику відповідача - адвокату Плецькій Ю.В. 10.11.2021 о 14-30.
У засіданні 11.11.2021 було продовжено розгляд справи по суті, відповідач представників у засідання не направив, будь-яких заяв та клопотань не надав.
Судове засідання призначене на 11.11. 2021 року, об 15 годині 30 хвилин у справі № 908/815/20 (908/1991/21) буде здійснено в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв’язку “EasyCon” (https://easycon.com.ua/).
За підсумками судового засідання, вислухавши позивача, винесено вступну та резолютивну частини ухвали. Повідомлено позивача про складання повного тексту ухвали – протягом п’яти днів.
Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Розглянувши у судовому засіданні 11.11.2020 матеріали справи, позовну заяву, заслухавши представника позивача, суд
УСТАНОВИВ:
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі за текстом - “КзПБ”) , який набрав чинності 21.10.2019, встановлено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Ст. 20 ГПК України передбачено, що розгляд спорів з майновими вимогами до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство, належить до предметної юрисдикції господарських судів, при цьому перелік таких майнових вимог законодавцем не обмежено. Частиною 9 ст. 30 ГПК України справи у майнових спорах до боржника віднесено до територіальної підсудності господарського суду за місцезнаходженням боржника, а відтак, до юрисдикції місцевого суду, яким здійснюється провадження у справі про банкрутство боржника.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги фіктивністю спірного правочину, враховуючи відсутність будь-яких юридичних чи ділових відносин між сторонами спірного договору, що не відповідає звичайній діловій практиці та ознаками недійсності, які передбачені ст. 42 КзПБ.
Вважає, що укладаючи спірний договір 12.11.2019, ТОВ “ТЕХНОС АГРО” вже не мало можливості виконати свої поточні фінансові зобов’язання перед кредиторами, у зв’язку з чим, менше, ніж чим через 3 місяці - 31.01.2020 - звернулось до суду із заявою про порушення справи про банкрутство. Вважає, що укладення договору поруки не мало на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.
Також відсутність будь-яких вимог з боку відповідача за спірним договором до позивача з приводу сплати товару протягом всього періоду з листопада 2019 р. до моменту звернення до суду з кредиторськими вимогами до поручителя, вочевидь свідчать, що відповідні документи були створені без реальних правових наслідків, за якими реальні господарські операції відсутні.
Вважає, що спірний правочин фактично укладений між пов’язаними особами. Зокрема, директором ТОВ “ОПЕРАТИВ БУД” в період з 30.12.2020 р. по 16.04.2021 р. була одна і та ж особа, яка є директором ТОВ “С.Н.А.Б.” з 23.05.2020 р. до поточного часу, а саме - Репік Микита Андрійович, а кінцевим бенефіціарним власником ТОВ “ОПЕРАТИВ БУД” до 16.04.2021 р. був його батько Репік Андрій Олександрович, який також до 24.12.2019 р. був кінцевим бенефіціарним власником ТОВ “С.Н.А.Б.” та станом на поточний час засновником та кінцевим бенефіциаром обох підприємств є одна й таж сама юридична особа - Приватна компанія з обмеженою відповідальністю ІНУУОЛД ЛТД (Сполучене Королівство 20-22, ВЕНЛОК РОУД, Лондон, Англія).
Звертає увагу суду, що згідно із інформацією з Реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, в період з 17.05.2021 р. по 11.06.2021 керівником ТОВ “С.Н.А.Б.” був Бабунашвілі Ілля, який також був директором ТОВ “ТЕХНОС АГРО”, зв’язок із яким відсутній та місцезнаходження якого невідоме.
Встановлене може свідчити про те, що спірний договір поруки є фіктивним, укладеним лише для виду, не спрямованим на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, укладення оспорюваного правочину використано його учасниками з наміром завдати шкоди кредиторам та створення штучної кредиторської заборгованості, що є формою зловживання правом. Такі дії сторін правочину не відповідають критеріям добросовісності, справедливості та недопустимості зловживання правами.
Також, вважає, що спірний правочин має ознаки фраудаторного правочину, оскільки на момент його укладення ТОВ “ТЕХНІОС АГРО” вже мало кредиторську заборгованість перед ТОВ “Запоріжагросервіс” та ТОВ “Торговий дім “МІНЕРАЛІС” на загальну суму 2 993 953, 85 грн., що підтверджується судовими актами про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство ТОВ “ТЕХНОС АГРО”.
Відповідач проти позовних вимог заперечив. Вважає, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.07.2021 у справі № 908/815/20 задоволено заяву ТОВ “С.Н.А.Б.” (вх. № 6884/08-08/21 від 05.04.2021), визнано вимоги ТОВ “С.Н.А.Б.” у розмірі 628 640 грн. 84 коп. Судом в цій ухвалі були встановлені преюдиціальні факти, які не підлягають доказуванню в силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Зокрема, судом в ухвалі від 12.07.2021 року встановлено, що ТОВ “С.Н.А.Б.” в повному обсязі виконано умови Договору поставки, крім цього судом першої інстанції встановлено на підставі наданих кредитором письмових доказів, що ТОВ “Оператив Буд” за період дії Договору поставки отримало товар на загальну суму 628 640, 84 гривень з ПДВ, що підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків з 12.11.2019 по 30.04.2020 та довідкою ТОВ “С.Н.А.Б.” вих. № 32-Д від 30.04.2020. Оплата за поставлений товар не проводилась.
Враховуючи викладене, Відповідач вважає, що сторони Договору поставки досягли згоди про всі його істотні умови, цей договір відповідав дійсним намірам та волі сторін договору поставки в його ідеальному значенні.
Суд в Ухвалі від 12.07.2021 року дійшов обґрунтованого висновку про те, що станом на 12.07.2021 року заборгованість ТОВ “Технос Агро” за умовами договору поруки не погашена та складає 628 640 грн. 84 коп.
Вважає безпідставним посилання позивача на те, що наявність кримінального провадження, внесеного до ЄРДР, є достатнім та належним доказом того, що спірний Договір укладено без наміру створення реальних наслідків, які обумовлюються цим правочином.
Зокрема, Позивач посилається на інформацію щодо стану кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020101060000034 від 24.01.2020 року.
Проте, остаточного судового рішення, як то вироку суду, який би містив преюдиціальні факти, Позивачем надано не було.
Вважає, що посилання Позивача на те, що ТОВ “Оператив Буд” та ТОВ “С.Н.А.Б.” є пов’язаними особами, не заслуговує на увагу з огляду на наступне.
Навпаки зазначені вище факти свідчать про те, що Поручитель був обізнаний про господарську діяльність та операції, які здійснювались ТОВ “Оператив Буд”, усвідомлював підстави та наслідки укладення договору поруки.
Відповідно до стандартної ділової практики боржнику відома особа поручителя і презюмується наявність певних відносин між боржником та поручителем (родинних, особистих, ділових, корпоративних, відносин пов’язаності, економічної залежності чи підпорядкування тощо). Саме ці відносини з боржником, як правило, спонукають поручителя взяти на себе додатковий економічний тягар і на безоплатних підставах укласти договір щодо забезпечення зобов'язань боржника.
Виходячи із вищенаведеного, можливо дійти висновку, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність ознак фіктивності спірного Договору поруки, так само не доведено, що Поручитель - ТОВ “Технос Агро” не знав та не володів інформацією про господарську діяльність та взаємовідносини, що склались між ТОВ “Оператив Буд” та ТОВ “С.Н.А.Б.”.
Просить суд в задоволенні позову відмовити.
Третя особа будь-яких пояснень у справі не надала.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.04.2020 року відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Технос Агро”. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.06.2020р. визнано кредиторські вимоги до боржника: 1/ Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжагросервіс” на суму 200 200,00 грн - основного боргу (4-та черга задоволення); 2/ Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Мінераліс” на суму 2793753,85 грн - основного боргу (4-та черга задоволення).
Постановою від 06.08.2020 року (суддя Юлдашев О.О.) припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю “Технос Агро”, припинено повноваження розпорядника майна боржника Карауш Ю.В., визнано Товариство з обмеженою відповідальністю “Технос Агро” банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю “Технос Агро” призначено арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 19.03.2021 року справу № 908/815/20 передано на розгляд судді Черкаського В.І.
Ухвалою від 25.03.2021 року суд прийняв справу № 908/815/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Технос Агро” до розгляду. Присвоїв справі номер провадження 26/10/20-21/1/21.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.07.2021р. у справі № 908/815/20, зокрема, визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “С.Н.А.Б.” у розмірі 628 640, 84 грн. Зобов’язано ліквідатора включити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “С.Н.А.Б.” до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства; зобов’язано ліквідатора включити витрати Товариства з обмеженою відповідальністю “С.Н.А.Б.” по сплаті судового збору за подання заяви (вх. № 6884/08-08/21 від 05.04.2021Р.) у розмірі 4 540, 00 грн. до 1-ої черги реєстру вимог кредиторів відповідно до ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою від 12.07.2021 № 908/815/20 судом установлено.
12.11.2019 року між ТОВ “С.Н.А.Б.” (Постачальник за Договором) та ТОВ “Оператив Буд” (Покупець за Договором) було укладено Договір поставки № 12/11 від 12.11.2019. Предметом Договору є систематичне на умовах і в порядку, визначеному Договором постачання і передача у власність Покупця окремими партіями сантехнічні вироби із подальшою їх оплатою Покупцем.
ТОВ “С.Н.А.Б.” в повному обсязі виконано умови Договору, про що свідчать видаткова накладна № 190 від 12.11.2019 р. на суму 144 150, 39 грн. з ПДВ, рахунок на оплату № 124 від 12.11.2019 р. на суму 144 150, 39 грн. з ПДВ, податкова накладна порядковий номер 47 від 12.11.2019 на суму 144 150, 39 грн. з ПДВ, квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.11.2019 № 9286074370; рахунок на оплату № 131 від 14.11.2019 р. на суму 25 016, 26 грн. з ПДВ, видаткова накладна № 204 від 14.11.2019 р. на суму 25 016, 26 грн. з ПДВ, податкова накладна порядковий номер 53 від 14.11.2019 на суму 25 016, 26 грн. з ПДВ, квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.11.2019 № 9285219834; рахунок на оплату № 228 від 13.12.2019 р. на суму 403 936, 48 грн. з ПДВ, видаткова накладна № 373 від 16.12.2019 р. на суму 403 936, 48 грн. з ПДВ, податкова накладна порядковий номер 74 від 16.12.2019 на суму 403 936, 48 грн. з ПДВ, квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.01.2020 № 9330493855; рахунок на оплату № 146 від 03.12.2019 р. на суму 55 537, 71 грн. з ПДВ, видаткова накладна № 370 від 16.12.2019 р. на суму 55 537, 71 грн. з ПДВ, податкова накладна порядковий номер 52 від 16.12.2019 на суму 55 537, 71 грн. з ПДВ, квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.01.2020 № 9330495513, як і в розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” є первинним бухгалтерським документом, що містить відомості про господарську операцію.
Заявник довів суду факт порушення з боку боржника своїх зобов’язань за Договором поставки № 12/11 від 12.11.2019 в повному обсязі.
ТОВ “Оператив Буд” за період дії Договору отримало товар на загальну суму 628 640, 84 гривень з ПДВ, що підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків з 12.11.2019 по 30.04.2020 та довідкою ТОВ “С.Н.А.Б.” вих. № 32-Д від 30.04.2020. Оплата за поставлений товар не проводилась.
12.11.2019 року між ТОВ “С.Н.А.Б.” та ТОВ “Технос Агро” було укладено договір поруки, згідно умов якого ТОВ “Технос Агро” (Поручитель за Договором) брало на себе зобов’язання щодо виконання зобов’язань Боржника - ТОВ “Оператив Буд” перед Кредитором - ТОВ “С.Н.А.Б.” за Договором № 12/11 від 12.11.2019. Договір скріплено печатками та підписано сторонами.
Відповідно до розділу 1 п. 1.1. Договору на підставі цього Договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання усіх зобов’язань Боржника у їх повному обсязі як солідарний Боржник. Розмір зобов’язань Боржника визначається відповідно до Основної Угоди (п. 1.2). Порука у повному обсязі поширюється на зобов’язання Боржника із врахуванням Основної Угоди, а також змін та/або доповнень до неї з моменту набрання ними чинності (п. 1.3). Поручитель погоджується, що усі інші зміни до Основної Угоди не є такими, що збільшують обсяг його відповідальності, а тому порукою будуть забезпечуватися зобов’язання Боржника з врахуванням таких змін без необхідності їх попереднього чи наступного ознайомлення чи погодження із Поручителем.
Згідно розділу 2 п. 2.1. Договору, Поручитель вправі удень настання строку виконання зобов’язання Боржника здійснити його належне виконання за Боржника повністю або частково.
Станом на 12.07.2021 року заборгованість ТОВ “Технос Агро” за умовами договору поруки коштів не погашена та складає 628 640 грн. 84 коп.
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю “Технос Агро” Карауш Ю.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.07.2021р. у справі № 908/815/20 повністю та ухвалити нове рішення про відмову у визнанні кредиторських вимог ТОВ “С.Н.А.Б.” у повному обсязі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.08.2021р. розгляд апеляційної скарги призначено на 13.09.2021р. Наразі апеляційний розгляд не закінчено.
Станом на 11.11.2021 процедура ліквідації у справі про банкрутство ТОВ “Технос Агро” триває.
Згідно з положеннями ст. 16 Цивільного Кодексу України (надалі за текстом - “ЦК України”) визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК. Відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Приписи ст. 203 ЦК України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Частина 1 та 2 ст. 42 КзПБ визначають, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:
- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;
- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;
- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:
- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
- боржник уклав договір із заінтересованою особою;
- боржник уклав договір дарування.
Відтак, положення ст. 42 КзПБ розширюють визначені приписами ст. 215 ЦК України, підстави для визнання недійсними правочинів та надають можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.
Отже, приписами ст. 2 КзПБ, якими визначено законодавство, що регулює провадження у справах про банкрутство, не встановлено обмежень для застосування норм ЦК України під час розгляду справ про банкрутство.
Період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника, у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості, до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 910/6179/17.
Судом установлено, що оспорюваний договір поруки від 12.11.2019 відбувся протягом трьох років до відкриття провадження у справі про банкрутство 23.04.2020 (підозрілий період), у зв’язку з чим такий правочин є сумнівним.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові (ст. 558 ЦК України).
Отже, з вищенаведених положень чинного законодавства слідує, що договір поруки може бути як оплатним, так і безоплатним.
Поручитель, укладаючи договір поруки, не може не розуміти, що у випадку невиконання боржником зобов`язання, саме йому доведеться виконувати зобов`язання в повному обсязі за рахунок свого майна (шляхом передачі чи відчуження кредитору). Тим самим поручитель визначає долю належного йому майна на майбутнє. Вказану позицію висловив Верховний Суд у постанові від 28.05.2019 у справі № 922/3522/17.
Водночас, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із ч. ч. 2 та 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов’язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов’язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов’язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.
Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається “про людське око”, таким критеріям відповідати не може.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.07.2019 року № 405/1820/17.
Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.
Відповідно до викладеної у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 912/2185/16 правової позиції, суд повинен дослідити чи вчинялися сторонами оспорюваного правочину дії спрямовані на належне виконання договору поруки, наприклад, подання позову про стягнення з поручителя заборгованості за неналежне виконання боржником зобов`язання перед кредитором.
Відповідачем, як кредитором за оспорюваним договором поруки, вчинялися дії визнання вимог до поручителя у справі про банкрутство № 908/815/20.
Стаття 3 ЦК України закріплює такі загальні засади цивільного законодавства, як принципи справедливості, добросовісності та розумності.
Укладаючи угоду, сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента, та виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності, тобто кожна сторона повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що цивільне законодавство саме обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи при укладенні угоди, кредитор, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір поруки, повинен діяти добросовісно та розумно, зокрема, задля досягнення мети поруки достеменно переконатись про наявність фінансової спроможності потенційного поручителя на виконання ним зобов`язання за боржника, або проявити принаймні розумну обачність, знати про це.
Суд звертає увагу позивача, що нормативні положення стосовно того, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником протягом одного року, що передував початку процедури фінансової реструктуризації, згідно із Законом України "Про фінансову реструктуризацію" можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора з підстав, визначених частиною першою статті 20 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” містились в розділі Х “ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ” Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, дія якого не розповсюджується на правовідносини, що склались між сторонами спірного договору.
Враховуючи встановлені обставини, суд не доходить до висновку, що укладений сторонами договір поруки за своїм змістом суперечить вимогам закону - ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків та відповідно до ст. 234 ЦК України є фіктивним.
Разом з тим, внаслідок укладення спірного договору поруки позивач, який на теперішній час визнаний банкрутом, взяв на себе зобов’язання, у зв’язку з яким виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, що у свою чергу можна розцінити як завдання збитків, зокрема, власне йому та кредиторам у справі.
Чинним законодавством не забороняється в межах справи про банкрутство обґрунтовувати недійсність правочину як спеціальними нормами зокрема, підставами, передбаченими ст.42 КУзПБ, так і загальними нормами законодавства зокрема, підставами, передбаченими ЦК чи ГК України. Не містить чинне законодавство і заборони об`єднувати як спеціальні, так і загальні підстави в одному процесуальному документі (в одній позовній заяві). Більш того, в багатьох випадках відповідні підстави неможливо та недоцільно роз’єднувати через їх взаємопов’язаність, спільну аргументацію та доказову базу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 08.09.2020 року у справі № 923/1297/14 зазначив, що з огляду на сферу регулювання Кодексу з процедур банкрутства загалом і за змістом означеної норми ст. 42, є спеціальною по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
З огляду на те, що в своїй позовній заяві позивач обґрунтовував підстави недійсності Договору поруки і спеціальними нормами ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, і загальними нормами ст.234 ЦК України, то, відповідно, суд розглядав ці підстави комплексно, внаслідок чого не міг постановити окремо ухвалу і окремо - рішення, інакше б відповідні підстави позову були б штучно роз’єднані.
При цьому, відповідно до ч. 1,2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Штучне роз`єднання підстав позову, спрямованих на досягнення єдиної мети - визнання Договору поруки недійсним, порушуватиме вимоги справедливості та своєчасності вирішення судом спору, адже, позивач буде нести додаткові витрати, і розгляд підстав недійсності Договору поруки окремо лише затягуватиме процес банкрутства.
Враховуючи вищевикладене, положення 42 Кодексу України з процедур банкрутства, позовні вимоги ТОВ “Технос Агро” підлягають задоволенню.
Судові витрати згідно ст. 129 ГПК України відносяться на відповідача.
Керуючись ст. 2, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 183, 197, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним Договір поруки від 12.11.2019 р., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “С.Н.А.Б.” (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 42-а, код ЄДРІІОУ 38638838) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОС АГРО” (вул. Рекордна, буд. 20-А, м. Запоріжжя, 69001, код ЄДРПОУ 40865822) недійсним.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “С.Н.А.Б.” (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 42-а, код ЄДРПОУ 38638838) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Технос Агро” (69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 20-А, код ЄДРПОУ 40865822, в особі ліквідатора Карауш Ю.В., 87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 85, а/с 136) 4 540 (чотири тисячі п’ятсот сорок) грн. 00 коп. судового збору.
Розмістити повний текст ухвали на сайті господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).
Звернути увагу учасників справи, що у разі необхідності отримання копії цього процесуального документу у паперовій формі, слід звернутись з відповідною заявою у справі до канцелярії суду, телефон (061) 764-89-29, або на телефон “гаряча лінія” - (061) 764-89-30, і погодити час та дату отримання документів.
Копію ухвали направити сторонам, третій особі.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України. Повний текст ухвали буде складено протягом 5-ти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст. ст. 256-259 ГПК України.
Повний текст ухвали, відповідно до ст. 233 ГПК України, складено 23.11.2021.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ
ДО УВАГИ!!! Учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю “Технос Агро” (69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 20-А, адреса для листування - 69001, м. Запоріжжя, а/с 1374, код ЄДРПОУ 40865822) по справі № 908/815/20 (908/1991/21).
_03_03.png)
