До уваги сторін (позивача та відповідача) у справі № 908/2430/21(908/2407/21)

  номер провадження справи  15/155/21-26/54/21

      р

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.02.2022                                                                Справа №  908/2430/21(908/2407/21)

 м.Запоріжжя Запорізької області  

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Командитного товариства “Желєв С.С. і компанія” Мелітопольського елеватора”, 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гетьмана Сагайдачного, 53; юридична адреса: 71030, Запорізька область, Більмацький район, смт Комиш - Зоря, вул. Поштова, буд. 70

до відповідача Державного підприємства “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України”, 72331, Запорізька область, Мелітопольський район, селище Відродження, вул. Горького, буд. 34                                          

про стягнення 927     123,75 грн                                                                                      

в межах справи № 908/2430/21

про банкрутство - Державного підприємства “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України”, 72331, Запорізька область, Мелітопольський район, селище Відродження, вул. Горького, буд. 34      

Кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю “Квартал Бут”, код ЄДРПОУ 43018189 (36015, м. Полтава, вул. Патріотична, 24)

Розпорядник майна – Шпак В.І.

УСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 20.12.2021 прийнято позовну заяву Командитного товариства “Желєв С.С. і компанія” Мелітопольського елеватора  до Державного підприємства “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України”  про стягнення 927     123,75 грн для розгляду в межах справи № 908/2430/21 про банкрутство відповідача, відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства. Підготовче засідання призначено на 01.02.2022р. об 11-00.

         Ухвалою від 01.02.2022 закрито підготовче провадження у справі №908/2430/21 (908/2407/21) з розгляду позовної  заяви  Командитного товариства “Желєв С.С. і компанія” Мелітопольського елеватора” до  Державного підприємства “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України” про стягнення 927     123,75 грн, та призначено справу до розгляду по суті на 17.02.2022 о 12-15 год.

         У судовому засіданні представник позивача підтримує вимоги, викладені в позовній заяві.

         У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

      У судовому засіданні 17.02.2022 судом, в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

       Заслухавши доводи представника позивача, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд установив наступне. 

  За приписами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими   Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

  Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

   Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до   Господарського процесуального кодексу України.

         Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними   Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

         Відповідно до умов Договору поставки №95 від 31.10.2018, КТ “Желєв С.С. і компанія Мелітопольського елеватора” (Продавець) передає, а ДП “ДГ “Відродження” ДДСДС НААН” (Покупець) приймає товар – шрот соняшниковий в орієнтовній кількості 500 тон, по ціні 6666,67 гривень без ПДВ на суму 4   000   002,00 гривень з ПДВ (п.1.1. Договору). Термін дії Договору встановлений до 31.12.2019р. (п.1.5.).

       Згідно п. 2.4. Договору, поставка здійснюється на умовах склад Продавця з послідуючою доставкою за рахунок Продавця за заявками Покупця на Мелітопольський район, с. Відродження, вул. Горького, 1/1. Перехід права власності на товар відбувається в момент отримання товару Покупцем на складі Продавця. Перехід ризиків на товар відбувається в момент фактичної доставки товару на склад Покупця. 

         На підтвердження поставки товару Позивач надав копію Видаткової накладної № ЭЛ-0000504 від 31.10.2018р. в якій зазначено про передачу Шроту соняшникового в кількості 500 тон, в графі накладної наявний підпис Дмитрова М.І. та відтиск печатки Покупця, проте на накладній відсутній підпис матеріально-відповідальної особи, яка відвантажила товар.

         При цьому, суд звертає увагу, що враховуючи умови п. 2.4. Договору, видаткова накладна  не є належним доказом фактичної доставки товару на склад Покупця, так як саме з вказаного часу фактично мав відбутися перехід ризиків на товар. 

         Пунктом 1.4. Договору визначено документи на товар, які Продавець повинен надати Покупцю: накладна, податкова накладна, складська квитанція (за необхідності), і усі документи підтверджуючі походження товару та реєстраційні документи.

         На підтвердження належного виконання умов Договору, Позивачем не було надано вказаних вище доказів.

         У відзиві на позовну заяву Відповідач заперечує факт фізичної передачі вказаного у накладній об’єму товару (500 тон) саме 31.10.2018 року, як зазначено у накладній.

         Відповідно до   розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтранспорту від 14.10.1997 р. №363, товаротранспортна документація   – комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу,   товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

         Згідно   пунктів 11.1 вказаних Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

         Таким чином, товарно-транспортна накладна є обов’язковим первинним документом на підтвердження реальності господарських операцій з послуг перевезення.

         Така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 13.11.2018 року у справі №822/6312/15.

         Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм   майном.

         В контексті вищезазначеного, з урахуванням положень п. 2.4., 2.5. Договору, повний перехід права власності на товар мав відбутися в момент його фактичної (фізичної) передачі Покупцеві, так як до цього часу, він фактично не набув в повній мірі жодної складової змісту права власності, - товар знаходився у розпорядженні Продавця, і відповідно до фізичної передачі він не міг ним володіти і користуватися.

         Додані позивачем до відповіді на відзив від 24.09.2021р. копії Договору складського зберігання №11-11-18 від 30.10.2018 та Акт приймання-передачі майна за договором складського зберігання майна від 31.10.2018р. також не можуть бути доказами реальності здійснення господарської операції з передачі шроту відповідачу, з огляду на наступне:

         Згідно Договору складського зберігання № 11-11-18 від 30.10.2018р. Позивач (товарний склад) зобов’язався за плату зберігати шрот переданий йому Відповідачем (поклажодавцем) (п.1.1.). За цим Договором на зберігання передається шрот на підставі товарно-транспортних накладних (п.1.2.).

         При цьому слід звернути увагу, що товарно-транспортні накладні на підтвердження виконання п.1.2. умов даного Договору Позивач на надав.

         Відповідно до ст. 24 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, N 37-IV, від 04.07.2002р., зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості.

         За вказаних умов для підтвердження реальності вказаної господарської операції Позивач має надати суду наступні докази (копії до матеріалів справи, оригінали для огляду): 1. Товарно-транспортні накладні 2. Картки аналізу зерна (ф. 47) станом на 31.10.2018р.; 3. Книгу кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (ф. 36) станом на 31.10.2018р.

         Стосовно нарахування процентів з 31.10.2018 по 23.06.2019 на суму 927 123,75 грн, суд зазначає про наступне.   

         Відповідно до п.2.3. Договору, на суму отриманого товару з моменту отримання і до зарахування грошових коштів на рахунок Продавця Покупцю нараховуються проценти за користування грошовими коштами із розрахунку 36% річних, як плата за користування грошовими коштами. 

           У позовній заяві Позивач посилається на положення ч.2 ст. 625 ЦК України, як на підставу своїх вимог, відповідно до якої Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час    прострочення,      а також три проценти    річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений,         договором    або законом.                    

      Таким чином, підставою відповідальності за вказаною нормою є неправомірне користування чужими коштами.

         Відповідно до п. 2.2. Договору, термін оплати товару: на протязі 3-х місяців після передачі товару Покупцю.

         З урахуванням того, що дата передачі товару позивачем не доведена належними доказами, то нарахування процентів з дати укладення Договору є безпідставним.

         Обрана Позивачем норма матеріального права (ч.2 ст. 625 ЦК) не відповідає суті спірних правовідносин, так як Позивач намагається стягнути проценти за грошовим зобов’язанням, прострочення виконання за яким не доведена.

         Крім того, Позивач не надав доказ повернення товару, - належним чином посвідчену копію накладної № ЭЛ-0000001 від 24.06.2019р., чим він обґрунтовує граничний строк нарахування процентів.    

         Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що Позивач не довів факт неправомірного користування Відповідачем належними йому коштами в сумі 4   000   002,00 грн в період з 31.10.2018 по 23.06.2019.

         Відповідно до   ст. 76 ГПК України   належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

         Частиною 1   статті 77 ГПК України   передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

         У відповідності до   ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

         Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

         Відповідно до   ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

         У відповідності до пункту 3 частини 2   статті 129 Конституції України   основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.          

         Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст.  46, 74, 80, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

         У позові відмовити.

Судове рішення складено “11” березня 2022р.

                        Суддя                                                                           О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До уваги сторін (позивача та відповідача) у справі № 908/2430/21(908/2407/21)