До уваги позивача та відповідача у справі № 908/2430/21(908/2408/21)

  номер провадження справи  15/154/21-26/54/21

      р

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.02.2022                                                                  Справа №  908/2430/21(908/2408/21)

 м.Запоріжжя Запорізької області  

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Командитного товариства “Желєв С.С. і компанія” Мелітопольського елеватора”, 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гетьмана Сагайдачного, 53; юридична адреса: 71030, Запорізька область, Більмацький район, смт Комиш - Зоря, вул. Поштова, буд. 70

до відповідача Державного підприємства “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України”, 72331, Запорізька область, Мелітопольський район, селище Відродження, вул. Горького, буд. 34                                          

про стягнення 1   597   260,28 грн                                                                                   

в межах справи № 908/2430/21

про банкрутство - Державного підприємства “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України”, 72331, Запорізька область, Мелітопольський район, селище Відродження, вул. Горького, буд. 34      

Кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю “Квартал Бут”, код ЄДРПОУ 43018189 (36015, м. Полтава, вул. Патріотична, 24)

Розпорядник майна – Шпак В.І.

УСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 20.12.2021 прийнято позовну заяву Командитного товариства “Желєв С.С. і компанія” Мелітопольського елеватора  до Державного підприємства “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України”  про стягнення 1   597   260,28 грн для розгляду в межах справи № 908/2430/21 про банкрутство відповідача, відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства. Підготовче засідання призначено на 01.02.2022р. о 10-30.

         Ухвалою від 01.02.2022 закрито підготовче провадження у справі №908/2430/21 (908/2408/21) з розгляду позовної  заяви  Командитного товариства “Желєв С.С. і компанія” Мелітопольського елеватора” до  Державного підприємства “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України” про стягнення 1   597   260,28 грн, та призначено справу до розгляду по суті на 17.02.2022 об 11-45 год.

         У судовому засіданні представник позивача підтримує вимоги, викладені в позовній заяві.

         У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

      У судовому засіданні 17.02.2022 судом, в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

       Заслухавши доводи представника позивача, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд установив наступне. 

  За приписами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими   Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

  Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

   Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до   Господарського процесуального кодексу України.

         Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними   Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

         Відповідно до умов Договору поставки №15/08 від 15.08.2018 року (надалі по тексту Договір) ДП “ДГ “Відродження” ДДСДС НААН” (Продавець) передає, а КТ “Желєв С.С. і компанія Мелітопольського елеватора” (Покупець) приймає у власність врожай соняшника 2018 року в орієнтовній кількості 200 тон, по ціні 10000.00 грн з ПДВ на суму 2   000   000,00 гривень з ПДВ, термін поставки до 15.09.2018р., (п.1.1. Договору).

         Термін дії Договору встановлений до 15.10.2018р. (п.1.5.).

         Позивач зазначає, що ним свої вимоги в частині сплати попередньої оплати виконані в повному обсязі, - платіжними дорученнями від 15.08.2018 року та 16.08.2018 року ним сплачено на користь Відповідача 2   000   000.00 грн. При цьому зазначається, що Відповідач в свою чергу не поставив товар, внаслідок чого він звернувся до суду з позовом про стягнення попередньої оплати.

         Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.12.2018 у справі №908/2205/18 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

         Згідно наданих позивачем відомостей, сума попередньої оплати фактично повернута в порядку примусового виконання рішення – 03.06.2019р. в сумі 1   933   454,29 грн, та 04.06.2019р. в сумі 40   531,00 грн.

         На підставі п. 4.3. Договору, Позивачем у позовній заяві здійснено нарахування процентів у розмірі 100% річних за необґрунтоване користування грошовими коштами з моменту отримання коштів і до їх повернення від суми попередньої оплати.    

         Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного:

         Позивач як на підставу своїх вимог, посилається на норму ч.3 ст. 693 ЦК України, якою передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються   проценти   відповідно до   статті 536 цього Кодексу   від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

         Статтею 536 ЦК України   встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

         Виходячи з вищезазначених положень закону, вбачається наступне: конкретний розмір процентів за неправомірне користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

         Враховуючи специфіку спірних правовідносин, умовами Договору має бути визначений розмір процентів не тільки в період дії Договору, а також після припинення дії Договору. Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року в справі N   6-1412цс16, постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року в справі №661/3070/15-ц.    

         Щодо визначення умовами спірного Договору розміру процентів:

         В п.4.3. Договору зазначено наступне: у випадку відсутності поставки з вини Продавця, Продавець зобов’язаний виплатити Покупцю проценти із розрахунку 100% за необґрунтоване користування грошовими коштами з моменту отримання грошових коштів до їх повернення. У даному випадку п.2.3. Договору не застосовується і проценти перераховуються виходячи з умов даного пункту.

         Аналізуючи зміст зазначеної умови Договору, можливо дійти висновку що розмір процентів не є чітко визначеним, так як зазначення “із розрахунку 100%” не дає чіткого розуміння, по-перше: що це саме проценти річних, як вважає сам Позивач, виходячи зі змісту позовної заяви, так як у іншому випадку інший порядок нарахування процентів може тлумачитись як неустойка та матиме іншу правову природу та порядок нарахування,                      по-друге: на яку суму грошових коштів мають нараховуватись проценти, усієї або її частини, по-третє: не зазначено чи діє даний розмір процентів в період після припинення дії Договору, з урахуванням того, що п.1.5. Договору встановлений термін дії до 15.10.2018р. без будь-яких застережень. 

         Виходячи з викладеного, чіткий розмір процентів в порядку положень ч.3 ст. 693 та ст. 536 ЦК України сторонами не був визначений, іншого порядку нарахування процентів з належним нормативним обґрунтуванням Позивач не наводить.

         Відповідно до   ст. 631 ЦК України   строком дії договору   є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

        Щодо наявності підстав для зменшення судом договірного розміру процентів заявленого до стягнення.    

         Відповідно до частини першої   статті 233 Господарського кодексу України   у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

         З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що,   виходячи   з   принципів розумності, справедливості   та   пропорційності, суд   за   певних умов може зменшити розмір   як   неустойки, штрафу, так і   процентів річних   за   час   затримки розрахунку відповідно до   статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.

         Аналогічна правова позиція викладена у   постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі N 902/417/18.

         Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.

         При вирішення питання про зменшення нарахованих відповідачу процентів річних, відповідач просить суд врахувати що грошові кошти повернуті позивачу в повному обсязі; суттєве збільшення у договорі процентів річних та періоду нарахування санкцій, в порівнянні з тими, які передбачені   статтею 625 ЦК України   та   ГК України; ненадання позивачем суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану товариства саме в зв'язку з порушенням відповідачем умов договору.

         Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

         За вказаних умов, суд вважає обґрунтованим зменшення розміру процентів до законодавчо встановленого рівня 3% річних.

         Судом установлено, що період за який відповідач користувався грошовими коштами позивача становить з 16.09.2018 по 03.06.2019.

         Отже, судом підлягає до стягнення з відповідача за період з 16.09.2018 (граничний строк оплати товару) по 03.06.2019 (строк розрахунку річних) – 42   739,73 грн.

         Відповідно до   ст. 76 ГПК України   належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

         Частиною 1   статті 77 ГПК України   передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

         У відповідності до   ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

         Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

       Відповідно до   ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

         У відповідності до пункту 3 частини 2   статті 129 Конституції України   основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.          

         Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно.

Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст.  46, 74, 80, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

       Стягнути з Державного підприємства “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України”, код ЄДРПОУ 00724838 (72331, Запорізька область, Мелітопольський район, селище Відродження, вул. Горького, 34) на користь Командитного товариства “Желєв С.С. і компанія” Мелітопольського елеватора”, 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гетьмана Сагайдачного, 53; юридична адреса: 71030, Запорізька область, Більмацький район, смт Комиш - Зоря, вул. Поштова, буд. 70 42   739 (сорок дві тисячі сімсот тридцять дев’ять) грн 73 грн – проценти за користування грошовими коштами, та 614 (шістсот чотирнадцять) грн. 10 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову – відмовити.

Судове рішення складено “11” березня 2022р.

                        Суддя                                                                           О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

  До уваги позивача та відповідача у справі № 908/2430/21(908/2408/21)