До уваги позивача та відповідачів у справі № 908/3057/21(908/213/22)- рішення суду, позов задоволено

  номер провадження справи  26/66/21         

      р

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26.04.2022                                                                     Справа №  908/3057/21(908/213/22)

 м.Запоріжжя Запорізької області  

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович,      розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Мокузай Трейд” 

до відповідачів - 1/            Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “Автоцентр-Сервіс” , м. Київ

2/ Підприємства з іноземними інвестиціями “Тойота-Україна”, м. Київ

3/ Корпорації “Сумітомо”, Японія

про            визнання недійсним договору

в межах справи № 908/3057/21

про банкрутство            - Товариства з обмеженою відповідальністю “Мокузай Трейд”, м. Запоріжжя                       

кредитор -            Товариство з обмеженою відповідальністю            “Фірма            Лісандра”, м.            Київ

УСТАНОВИВ:

         Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.11.2021р., зокрема, відкрито провадження у справі № 908/3057/21 про банкрутство ТОВ “Мокузай    Трейд”. Визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора    ТОВ    “Фірма Лісандра”    у розмірі 1    062 500,00 грн. Введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Стецину І.В.   

         Постановою Господарського суду Запорізької області від 18.01.2022    р. у справі №    908/3057/21 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ “Мокузай    Трейд”, м. Запоріжжя, б. Шевченка, буд. 32, Запорізька область, код ЄДР 41881138, припинено повноваження розпорядника майна боржника Стецини І.В., визнано    ТОВ    “Мокузай    Трейд” банкрутом,     відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Стецину І.В.

         До Господарського суду Запорізької області 03.02.2022 надійшла позовна заява ліквідатора ТОВ “Мокузай Трейд” Стецини І.В. про визнання недійсним Партнерського договору № ГР21/20 від 21 грудня 2020 року укладеного між ТОВ “Мокузай    Трейд”, ТОВ “Інвестиційна компанія “Автоцентр-Сервіс” та застосування наслідків недійсності договору, для розгляду     в межах справи № 908/3057/21 про банкрутство позивача.

Ухвалою суду від 10.02.2022 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Мокузай Трейд”  до розгляду в межах справи №908/3057/21 про банкрутство позивача, відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства. Підготовче засідання призначено на 10.03.2022р. о 10-45.

Ухвалою від 10.03.2022 підготовче засідання відкладено на 29.03.2022 о 12-30.

         Ухвалою від 29.03.2022 закрито підготовче провадження у справі №908/3057/21 (908/213/22) з розгляду позовної заяви  Товариства з обмеженою відповідальністю “Мокузай Трейд” до  Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “Автоцентр-Сервіс” , м. Київ, Підприємства з іноземними інвестиціями “Тойота-Україна”, м. Київ, Корпорації “Сумітомо”, Японія, про  визнання недійсним договору, та призначено справу до розгляду по суті на 26.04.2022. о 10-45 год.

         Цією ж ухвалою запропоновано сторонам надати суду додаткові документальні докази по справі, до початку розгляду справи по суті.

         Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ліквідатором, арбітражним керуючим Стециною І.В. виявлено укладений між ТОВ “Мокузай    Трейд”, ТОВ “Інвестиційна компанія     “Автоцентр-Сервіс” Партнерський договір № ГР21/20 від 21 грудня 2020 року згідно умов якого ТОВ “Мокузай    Трейд” та ТОВ “Інвестиційна компанія     “Автоцентр-Сервіс” вирішили залучити активи спрямовані на участь в конкурсі з відбору уповноваженого дилера Тойота-Україна в місті Чернігові, який організований Підприємством з іноземними інвестиціями “Тойота-Україна” та Корпорацією “Сумітомо”.

         Ліквідатор зазначає, що умови Партнерського договору № ГР21/20 від 21 грудня 2020 року передбачають, що укладення дилерського договору між ТОВ “Інвестиційна компанія “Автоцентр-Сервіс” та Підприємством з іноземними інвестиціями “Тойота-Україна” призведе до зобов’язання ТОВ “Мокузай    Трейд” здійснювати фінансові відрахування на розвиток дилерської мережі Тойота-Україна в місті Чернігові в розмірі 100    000,00 грн. щомісячно, а у разі не укладення з ТОВ “Мокузай    Трейд” на користь “Інвестиційна компанія “Автоцент-Сервіс” підлягатиме стягнення 500    000,00 грн. У зв’язку з цим, Партнерський договір № ГР21/20 від 21 грудня 2020 року, є таким, що повинен бути визнаний недійсним із застосуванням наслідків недійсності.

         До суду 26.04.2022 надійшов відзив відповідача-2 на позовну заяву в якому просить суд поновити строк на подання відзиву, залучити його до матеріалів справи та відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. 

         Частиною 1, частиною 2 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

         Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

          24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

В Указі Президента України №64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні” зазначається: “У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану"    постановляю:

1. Ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
2. Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
3. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового  режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного  стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"”.

         Воєнний стан в Україні з 26 березня 2022 року продовжено ще на 30 діб.  

         21 квітня 2022 на засіданні Верховної Ради    України    було ухвалено Закон про затвердження Указу Президента    України    від 18 квітня 2022 № 259 “Про    продовження    строку дії воєнного    стану    в    Україні”. Цим Указом передбачено    продовження    строку дії воєнного    стану    в    Україні    з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року на 30 діб.

Верховним Судом 04.03.2022 оприлюднено роз’яснення про особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан.

            Верховний Суд зазначає, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим.

          Відповідно до ст.    26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами.         Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

           У разі загрози життю, здоров’ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно прийматимуться рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом.

             Справи, які не є невідкладними, розглядатимуться лише за наявності письмової згоди на це всіх учасників судового провадження.

           Не можуть бути відкладеними судові засідання, на яких має розглядатися питання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

       З метою забезпечення безпеки учасників судових процесів і відвідувачів судів припиняється проведення особистого прийому громадян керівництвом суду й обмежується допуск у судові засідання осіб, які не є учасниками судових засідань.

            Якщо суд не припинив здійснювати судочинство, учасники судових процесів мають можливість подати заяву про відкладення розгляду справ у зв’язку з    воєнними діями та/або про розгляд справ у режимі відеоконференції за    допомогою будь-яких технічних засобів, зокрема власних.

            Варто також ураховувати, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

         Враховуючи викладене, а також те, що відповідач-2 просить поновити процесуальний строк на подачу відзиву, суд вважає за можливе поновити відповідачу-2 строк на подачу відзиву на позовну заяву.

         Наведені у відзиви Підприємства з іноземними інвестиціями “Тойота-Україна” доводи та аргументи зводяться до того, що відповідач-2 не є належним відповідачем у даній справі; права ТОВ “Мокузай    Трейд” Партнерським договором № ГР21/20 від 21 грудня 2020 року жодним чином не порушені; в частині позовної вимоги про застосування наслідків недійсності Партнерським договором № ГР21/20 від 21 грудня 2020 року  то відповідач-2 зазначає, що такий договір є таким, що не створює жодних правових наслідків тому відсутня необхідність застосовувати наслідки його недійсності.

         У судовому засіданні представник відповідача-1 надав свої пояснення щодо суті спору, не заперечує проти задоволення позовних вимог. 

         Інші учасники справи участі в судовому засіданні не брали, про дату, час та місце судового засідання були належним чином повідомлені, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористались, явку уповноважених осіб не забезпечили. 

      В судовому засіданні 26.04.2022 судом, в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

       Заслухавши доводи представника відповідача-1, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд установив наступне.

         Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

         Статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

         Статтею 20 ГПК України передбачено, що розгляд спорів з майновими вимогами до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство, належить до предметної юрисдикції господарських судів, при цьому перелік таких майнових вимог законодавцем не обмежено. Частиною 9 ст. 30 ГПК України справи у майнових спорах до боржника віднесено до територіальної підсудності господарського суду за місцезнаходженням боржника, а відтак, до юрисдикції місцевого суду, яким здійснюється провадження у справі про банкрутство боржника.

         Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

         Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

         Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

         Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

         Згідно ч. 1 абз. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

         Судом установлено, що 21 грудня 2020 року між ТОВ “Мокузай    Трейд” щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство та ТОВ “Інвестиційна компанія “Автоцентр-Сервіс” укладено Партнерський договір № ГР21/20 (надалі – Партнерський договір).

         Пунктом 1.1. Партнерського договору визначено, що предметом договору є залучення ТОВ “Мокузай    Трейд” в рамках партнерства активів спрямованих на участь в конкурсі з відбору уповноваженого дилера Тойота-Україна”, зокрема і в місті Чернігові, що організований Підприємством з іноземними інвестиціями    “Тойота-Україна” та Корпорацією “Сумітомо”.

         Пунктом 1.2. Партнерського договору визначено, що метою співробітництва Сторін є спільні дії з дослідження кон’юнктури автомобільного ринку в м.    Чернігів, підготовки документів, необхідних для участі в конкурсі з відбору уповноваженого дилера Тойота-Україна”, зокрема і в місті Чернігові, що організований Підприємством з іноземними інвестиціями “Тойота-Україна”.

     Згідно умов пункту 3.1. Партнерського договору та його підпунктів, ТОВ “Мокузай    Трейд” зобов’язується: надати ТОВ “Інвестиційна компанія “Автоцентр-Сервіс” послуги з аналізу, дослідження кон’юнктури автомобільного ринку в м. Чернігів, підготовки документів, необхідних для участі в конкурсі з відбору уповноваженого дилера Тойота-Україна”, зокрема і в місті Чернігові, що організований Підприємством з іноземними інвестиціями “Тойота-Україна”; забезпечувати організаційну, інформаційну, методичну, практичну, ресурсну підтримку в рамках договору; здійснювати фінансові вкладення згідно партнерського договору протягом 2-х років з моменту його підписання; у разі укладення між ТОВ “Інвестиційна компанія “Автоцентр-Сервіс” та Підприємством з іноземними інвестиціями “Тойота-Україна” дилерського договору, предметом якого буде призначення уповноваженого дилера в     м. Чернігів, ТОВ “Мокузай    Трейд” буде зобов’язане    здійснювати фінансові відрахування на розвиток дилерської мережі у розмірі 100    000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 копійок) щомісячно від дати укладення дилерського договору між ТОВ “Інвестиційна компанія “Автоцентр-Сервіс” та Підприємством з іноземними інвестиціями “Тойота-Україна”.

         Пунктом 4.1. Партнерського договору визначено, що порядок розподілу результатів спільної діяльності (прибутків) отриманих від партнерської діяльності, розподіляється пропорційно партнерської діяльності кожної сторони за 5-ти річними результатами діяльності дилерського центру в м.    Чернігів укладеним між відповідачем-2 та ТОВ “Інвестиційна компанія “Автоцентр-Сервіс”.

         Судом установлено, що у випадку порушення своїх зобов’язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов’язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

         У випадку невиконання або неналежного виконання ТОВ “Мокузай    Трейд” умов цього договору останній    зобов’язаний відшкодувати ТОВ “Інвестиційна компанія “Автоцентр-Сервіс”    завдані цим збитки у повному обсязі понад суми неустойки.

         У випадку, якщо відповідач-2 укладе дилерський договір, предметом якого буде призначення уповноваженого дилера в м. Чернігів не з ТОВ “Інвестиційна компанія “Автоцентр-Сервіс” з іншим суб’єктом господарювання, то це буде вважатись порушенням ТОВ “Мокузай    Трейд” умов договору і останній зобов’язаний буде сплатити ТОВ “Інвестиційна компанія “Автоцентр-Сервіс” неустойку в розмірі 500 000,00 грн.    Кожна Сторона відповідає за спільними договірними зобов’язаннями усім своїм майном незалежно від вартості його вкладу у партнерську діяльність (пункти 5.1.- 5.4. Партнерського договору).

         Як вказує Верховний Суд, формулювання “зловживання правом” необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

         Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.    Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

       Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

         Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно    виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

         Наведені висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 910/17629/18 (910/12093/20), від 28.11.2019 від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18.

         Як зазначено в постанові Верховного Суду від 02.02.2022 по справі № 917/373/20 (917/1878/20) вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов’язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

         Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України").

      Функція роз’яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (рішення ЄСПЛ від 28.09.99 у справі "Озтюрк проти Туреччини").

         Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5    постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі N 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14    постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі N 310/11024/15-ц    та    пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі N 610/1030/18).

         Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. висновки сформульовані у    постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі N 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі N 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі N 910/3907/18).

         Поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так самовстановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

      Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

         У рішенні від 05.04.2005 у справі “Афанасьєв проти України” ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

         Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9    Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 N 3-рп/2003).

            Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями    статті 20 ГК України    визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

         Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої    статті 16 ЦК України).         

         Відповідно до статей    16,    203,    215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред’явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб’єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у    постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі N 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі N 6-806цс16,    постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі N 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі N 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі N 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі N 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі N 916/325/20, від 19.02.2021 у справі N 904/2979/20 тощо.

         Формулювання “зловживання правом” необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб’єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

         Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб’єкти, чиї права безпосередньо пов’язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб’єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

        Системний аналіз умов Партнерського договору свідчить про те, що останній укладений “зловживаючи правом” і метою його є погіршення майнового стану ТОВ “Мокузай    Трейд”, відсутністю наміру сторін в настанні правових наслідків.

         Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів настання юридичних наслідків для сторін як внаслідок проведення конкурсу з відбору уповноваженого дилера Тойота-Україна в м. Чернігові, організованого Підприємством з іноземними інвестиціями “Тойота-Україна” та Корпорацією “Сумітомо” так само і Партнерським договором.

         Сторони не надали жодних підтверджуючих доказів реальності конкурсу з відбору уповноваженого дилера Тойота-Україна в м. Чернігові, організованого Підприємством з іноземними інвестиціями “Тойота-Україна” та Корпорацією “Сумітомо” (укладення договору, обрання уповноваженого дилера Тойота-Україна в м. Чернігові).

         На переконання суду, як    Партнерський договір так і конкурс з відбору уповноваженого дилера Тойота-Україна в м. Чернігові організований Підприємством з іноземними інвестиціями “Тойота-Україна” та Корпорацією “Сумітомо” спрямований не на настання юридично значущих наслідків для учасників справи, тобто є таким, що спрямований на погіршення фінансового стану ТОВ “Мокузай    Трейд”.

         За таких обставин, з метою гарантування ефективного та дієвого захисту прав, інтересів кредиторів, позивача, суд дійшов до висновку про задоволення позову щодо основної вимоги та до похідної вимоги в частині застосування наслідків недійсності Партнерського договору.

         Отже заперечення відповідача-2 спростовуються вищевикладеним.

      За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

         Крім того, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

         У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

         Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

         Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

         Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

         Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

         Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

         У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

         Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

       Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

         Судові витрати покладаються на відповідачів, відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст.  46, 74, 80, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Партнерський договір №ГР21/20 від 21 грудня 2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Мокузай Трейд” (69036, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 32, код ЄДРПОУ 41881138) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “Автоцентр-Сервіс” (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 15, код ЄДРПОУ 36866720).

Скасувати конкурс з відбору уповноваженого дилера Тойота-Україна в м. Чернігові, організованого Підприємством з іноземними інвестиціями “Тойота-Україна” (04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, 24-Б, код ЄДРПОУ 32589471) та Корпорацією “Сумітомо” (Японія, 3-2 Отемачі 2-Чомі, Чійода-КУ, Токіо).

      Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “Автоцентр-Сервіс” (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 15, код ЄДРПОУ 36866720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мокузай Трейд” (69036, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 32, код ЄДРПОУ 41881138) 1    654 (одну тисячу шістсот п’ятдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

         Стягнути з  Підприємства з іноземними інвестиціями “Тойота-Україна” (04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, 24-Б, код ЄДРПОУ 32589471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мокузай Трейд” (69036, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 32, код ЄДРПОУ 41881138) 1    654 (одну тисячу шістсот п’ятдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

         Стягнути з  Корпорації “Сумітомо” (Японія, 3-2 Отемачі 2-Чомі, Чійода-КУ, Токіо) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мокузай Трейд” (69036, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 32, код ЄДРПОУ 41881138) 1    654 (одну тисячу шістсот п’ятдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

         Видати накази.

Повний текст судового рішення складено “24” травня 2022р.

                        Суддя                                                                           О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До уваги позивача та відповідачів у справі № 908/3057/21(908/213/22)- рішення суду, позов задоволено