Господарський суд Запорізької області

14 вересня 2022, 14:39

До уваги Приватного підприємства “ВЕСТА”, м. Приморськ, Запорізька області у справі № 908/3747/21

номер провадження справи 35/211/21-24/36/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2022 Справа № 908/3747/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/3747/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротек” (вул. Собінова, б. 1, м. Дніпро, 49083, ідентифікаційний код юридичної особи 32232765)

до відповідача Приватного підприємства “ВЕСТА” (вул. Комсомольська, б. 1, м. Приморськ, Запорізька обл., ідентифікаційний код юридичної особи 31177164)

про стягнення коштів

за участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Агротек” з позовом до відповідача Приватного підприємства “ВЕСТА”, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 15446,64 грн.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2022 справу № 908/3747/21 передано на розгляд судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.03.2022 справа № 908/3747/21 прийнята суддею Азізбекян Т.А. до свого провадження, присвоєно справі номер провадження 35/211/21-24/36/22, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. У зв’язку з наявністю обставин, що загрожують життю, здоров’ю та безпеці відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, дата та час судового засідання не визначено.

Ухвалою суду від 16.06.2022 призначено судове засідання на 13.07.2022.

Розгляд справи № 908/3747/21 в судовому засіданні 13.07.2022 о 10 год. 00 хв. з використанням системи відеоконференцзв’язку “EASYCON” не здійснювався з техничних причин.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати отриманого за видатковими накладними товар, внаслідок чого сума основного боргу становить 15446,64 грн. Просить суд позов задовольнити.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Про розгляд справи повідомлений належним чином.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

За видатковими накладними № 425065 від 21.10.2019 на суму 9088,62 грн та № 425847 від 29.10.2019 на суму 6358,02 грн. ТОВ “Агротек” передано, а ПП “Веста” прийнято товар на загальну суму 15446,64 грн (найменування, кількість та вартість товару зазначені у видаткових накладних).

Підписавши видаткові накладні відповідач тим самим підтвердив факт отриманні товару, а також те, що товар було отримано у необхідній кількості.

Жодних зауважень щодо поставленого товару відповідачем не надавалось, акті недоліків не складалося.

У зв’язку з несплатою отриманого товару, 19.11.2021 ТОВ “Агротек” направило на адресу ПП “Веста” за вих. №1911/21 від 19.11.2021 (трек-номер поштового відправлення 055040007690) із вимогою протягом 7 (семи) днів з моменту пред'явлення вимоги перерахувати суму заборгованості за товар, поставлений згідно зазначених вище видаткових накладних.

Згідно з даними інформаційного ресурсу Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" зазначене поштове повідомлення з трекінговим номером відправлення (штрихкодовим - ідентифікатором) 0505040007690 було доставлено у точку видачі/доставки (72102 м. Приморськ) Проте, згідно інформації від 25.11.2021, що міститься на офіційному сайті “Укрпошта”, зазначене відправлення не вручене ПП “ВЕСТА” під час доставки.

Також, згідно з даними інформаційного ресурсу УДП ПЗ "Укрпошта" поштове повідомлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0505040007690 повернуто органом поштового зв’язку 06.12.2021 за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання.

Відтак, днем пред'явлення позивачем вимоги за вих. № 1911/21 від 19.11.2021 відповідачу є 06.12.2021.

Проте, заборгованість за поставлений товар відповідачем так і не сплачено.

Позовні вимоги про стягнення з ПП “Веста” 15446,64 грн основного боргу за поставлений товар є предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

В обґрунтування вимог позивач посилається на видаткові накладні, на підставі яких позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 15446,64 грн, а відповідачем в свою чергу прийнято товар.

Отже, між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини, у розумінні ст. 202 ЦК України, що породили взаємні обов’язки, а саме: обов’язок позивача полягає у поставці товару відповідачу, та, відповідно, обов’язок відповідача – у прийнятті товару та його оплаті.

Таким чином, суд відзначає, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки, аналогічні зобов’язанням за договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статей 663, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ч. ч. 1,3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, покупець зобов'язаний розрахуватися з продавцем (постачальником) за придбаний (поставлений) товар з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що днем пред'явлення позивачем вимоги за вих. № 1911/21 від 19.11.2021 відповідачу є 06.12.2021.

Внаслідок чого, враховуючи вимоги частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, моментом виникнення заборгованості вважається 14.12.2021.

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати товару не виконав, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 15446,64 грн.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем надано суду відповідні докази, які підтверджують розмір основного боргу в сумі 25368,82 грн.

В даному випадку відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним своїх зобов’язань, контррозрахунку спірної суми та доказів сплати заборгованості відповідачем суду не надано.

З урахуванням вищевикладеного, суд констатує правомірність заявлених позивачем вимог, а тому позов задовольняє у повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства “ВЕСТА” (вул. Комсомольська, б. 1, м. Приморськ, Запорізька обл., ідентифікаційний код юридичної особи 31177164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротек” (вул. Собінова, б. 1, м. Дніпро, 49083, ідентифікаційний код юридичної особи 32232765) – 15446 (п'ятнадцять тисяч чотириста сорок шість) грн 64 коп. та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09.09.2022.

Суддя Т.А. Азізбекян