Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ДО УВАГИ!!! Учасників справи Запорізької обласної кредитної спілки “Довіра” (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 12, код ЄДРПОУ 25821181) по справі № 908/485/16 (908/2279/22). Справу розглядає суддя Черкаський В.І.
номер провадження справи 21/6/16
а
УХВАЛА
20.01.2023 Справа № 908/485/16 (908/2279/22)
м. Запоріжжя Запорізької області
За позовною заявою (заявник) - Запорізької обласної кредитної спілки “Довіра” (пр. Металургів, буд. 12, м. Запоріжжя, 69006, код ЄДРПОУ 25821181, в особі ліквідатора - Толстих А.В., вул. Харківська, буд. 8-А, офіс 7, м. Дніпро, 49000, представник - адвокат Алєксєєнко Р.Ю., вул. Південна, 8-Г, офіс 202, м. Дніпро, 49044, електронна пошта: alexrysya@gmail.com)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНСАЙТ ФІНАНС” (вул. Миру, буд. 8, кв. 15, с. Августинівка, Запорізький район, Запорізька область, 70403, код ЄДРПОУ 43195108)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко Вікторія Миколаївна (пр. Соборний, буд. 91, прим. 65, м. Запоріжжя, 69095)
про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності об’єктів нерухомого майна
Кредитори:
боржник – Запорізька обласна кредитна спілка “Довіра” (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 12, код ЄДРПОУ 25821181)
банки, здійснюючі розрахунково-касове обслуговування боржника -
Ліквідатор - арбітражний керуючий Толстих Андрій Володимирович (свідоцтво Міністерства юстиції України № 735 від 24.04.2013, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 1-Н, ідентифікаційний номер 2942414154, avt.attorney@)gmail.com, 0674887707)
Учасники справи:
про банкрутство
Суддя Черкаський В.І.
Без участі представників сторін
УСТАНОВИВ:
14.11.2022 до суду від Запорізької обласної кредитної спілки “Довіра” в особі ліквідатора Толстих А.В. надійшла позовна заява від 09.11.2022 (вх. № 2496/08-07/22 від 14.11.2022) про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності об’єктів нерухомого майна.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.11.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Черкаського В.І.
Ухвалою від 17.11.2022 прийнято позовну заяву Запорізької обласної кредитної спілки “Довіра” в особі ліквідатора Толстих А.В. від 09.11.2022 (вх. № 2496/08-07/22 від 14.11.2022) до розгляду у межах провадження у справі № 908/485/16 про банкрутство Запорізької обласної кредитної спілка “Довіра” (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 12, код ЄДРПОУ 25821181) та відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства. Залучено до участі у справі № 908/485/16 (908/2279/22) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко Вікторію Миколаївну (пр. Соборний, буд. 91, прим. 65, м. Запоріжжя, 69095). Підготовче засідання призначено на 14.12.2022, 12 - 00.
Ухвалою від 16.01.2023 клопотання відповідача про залишення позову без руху (вх. № 423/08-08/23 від 10.01.2023, 466/08-08/23 від 10.01.2023) залишено без задоволення. Прийняті зміни предмету позову в редакції клопотання позивача (вх. № 384/08-08/23 від 09.01.2023). Клопотання відповідача (вх. № 422/08-08/23 від 10.01.2023) про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у позивача оригінали свідоцтва на право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради від 17.09.2009, договору купівлі-продажу від 10.09.2004 та витягу про реєстрацію в державному реєстрі правочинів за номером 101781 (для - огляду). В іншій частині клопотання відмовлено. Продовжено строк підготовчого провадження у справі відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод до 02.02.2023. Підготовче засідання відкладене на 02.02.2023, 10 - 00.
19.01.2023 до системи “Електронний суд” від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНСАЙТ ФІНАНС” адвоката Захарова П.В. надійшла заява про відвід судді Черкаському В.І. (вх. № 1122/08-08/23 від 19.01.2023) наступного змісту: “16.01.2023 року суддею Черкаський В. І. було вчинено низку дій, які викликають сумнів у неупередженості та об’єктивності судді:
Суддя Черкаський В.І. виніс рішення, яким з власної ініціативи витребував низку доказів на обставини на які посилається Позивач.
Відповідно до ч. 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є:
2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
4) змагальність сторін;
5) диспозитивність;
Відповідно до ч. 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 3 статті 13 “Змагальність сторін” кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 статті 14 “Диспозитивність господарського судочинства” суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ч. 4 статті 74 ГПК України прямо вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Таким чином, суд допустив “явну помилку”, прийнявши рішення про витребування доказів з власної ініціативи, прямо порушивши основні принципи господарського процесу “Змагальність сторін” та “Диспозитивність господарського судочинства”.
У рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується на тому, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (Рішення у справі “Де Куббер проти Бельгії” від 26.10.1984 та рішення у справі “Кастілло Альгар проти Іспанії” від 28.10.1998). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як “явну помилку” (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (Справа “Хамідов проти Росії”).
За таких обставин, коли у державі існує ситуація недовіри до судової системи, слід виключити всілякі сумніви, всілякі підозри щодо упередженості представників судової влади.
На думку Відповідача суддя безпідставно звільнив Позивача від сплати судового збору за його вимогами про припинення права власності Відповідача на нерухоме майно яке підлягає оцінці, та наслідком задоволення позову за позицією Позивача буде поновлення його права власності на нерухоме майно яке підлягає оцінці.
Вказане позбавляє бюджет України та судової системи судового збору та ставить Позивача у вигідне становище.
Вказане підтверджується записом судового засідання 16.01.23.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.03.2016 (суддя Черкаський В.І.) порушено провадження у справі № 908/485/16 про банкрутство ЗОКС “Довіра”.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 10.05.2018 у справі № 908/485/16 ЗОКС “Довіра” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
В грудні 2019 року конкурсний кредитор ОСОБА1 звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом у справі № 908/485/16 до ЗОКС “Довіра” в особі арбітражного керуючого Кандаурової А.П. та Товарної біржі “Міжрегіональна українська біржа” з вимогою визнати недійсними результати другого повторного аукціону (відкритих торгів) з продажу майна боржника, який відбувся 19.09.2019.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.12.2020 у справі № 908/485/16 (суддя Черкаський В.І.):
- прийнято до розгляду заяву позивача про розподіл судових витрат;
- задоволено клопотання ОСОБА136 та виключено з резолютивної частини ухвали суду від 27.01.2020 інформацію щодо накладення арешту на нерухоме майно, яке входило до Лоту № 1, а саме, 25/100 нежитлової будівлі, будівля аптеки № 55, літера “А5”, загальна площа 148,4 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА16 та скасовано заборону щодо відчуження зазначеного нерухомого майна;
- позовні вимоги фізичної особи ОСОБА_1 (вх. № 08-08/26088/19 від 16.12.2019) з урахуванням уточнень (вх. № 17916/08-08/20 від 14.09.2020) задоволено;
- визнано недійсними результати другого повторного аукціону (відкритих торгів) з продажу майна боржника ЗОКС “Довіра”, що відбувся 19.09.2019;
- визнано недійсним акт від 30.09.2019 про передачу майна проданого шляхом торгів у формі аукціону, що було укладено між ліквідатором ЗОКС “Довіра” Кандауровою А. П., переможцем аукціону ТОВ “Інсайт Фінанс” та організатором аукціону ТБ “Міжрегіональна українська біржа”;
- визнано недійсним свідоцтво від 06.12.2019, зареєстроване в реєстрі за № 6555 та посвідчене приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В. М., згідно якого посвідчено право власності ТОВ “Інсайт Фінанс” на 23/25 часток приміщення першого поверху літ. А, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, проспект Металургів, 12, приміщення 8, загальна площа приміщення 123,9 м.кв.;
- визнано недійсним свідоцтво від 10.12.2019, зареєстроване в реєстрі за № 6627 та посвідчене приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М., згідно якого посвідчено право власності ТОВ “Інсайт Фінанс” на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , загальна площа 40,03 м.кв, житловою площею 18,9 кв.м.;
- витребувано у ТОВ “Інсайт Фінанс” та повернуто до ліквідаційної маси ЗОКС “Довіра” майно, яке було передано згідно Акту від 30.09.2019 про передачу майна, проданого шляхом проведення торгів у формі аукціону, що було укладено між ліквідатором ЗОКС “Довіра” Кандауровою А. П., переможцем аукціону ТОВ “Інсайт Фінанс” та організатором аукціону ТБ “Міжрегіональна українська біржа”.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив про те, що другий повторний аукціон з продажу майна боржника - Запорізької обласної кредитної спілки “Довіра”, а саме Лоту № 1 - Цілісного майнового комплексу Запорізької обласної кредитної спілки “Довіра”, який відбувся 19.09.2019р., проведений з порушенням норм ст.ст. 43, 44, 58, 59 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та майнових прав та інтересів кредиторів та, відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону, результати його проведення підлягають визнанню недійсним.
Суд першої інстанції Черкаський В.І. дійшов до висновку, що оскільки майно, яке було продано на другому повторному аукціоні (відкритих торгах) з продажу майна боржника ЗОКС “Довіра”, що відбувся 19.09.2019, було здійснено з порушеннями вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (діючого станом на момент проведення аукціону), відтак позовні вимоги фізичної особи ОСОБА_1 (вх. № 08-08/26088/19 від 16.12.2019) з урахуванням уточнень (вх. № 17916/08-08/20 від 14.09.2020) є такими, що підлягають задоволенню.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2021 у справі № 908/485/16 рішення Господарського суду Запорізької області від 28.12.2020 у цій справі залишено без змін.
Водночас, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.10.2021 у справі № 908/485/16 задоволено касаційну скаргу ТОВ “Інсайт Фінанс” на зазначені судові рішення. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 28.12.2020 у справі № 908/485/16 - скасовано. Справу № 908/485/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
Шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 908/485/16 визначено до розгляду судді Ніколаєнку Р.А (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2021).
Під час винесення рішення Господарського суду Запорізької області від 28.12.2020 у справі № 908/485/16 яке було згодом скасовано суддя Черкаський В.І. дослідив та вже надав оцінку всім обставинам та законності виникнення права власності в Відповідача, надав оцінку усім обставинам проведення аукціонна, надав оцінку необхідності укладення договору купівлі-продажу, законності видачі свідоцтва про право власності.
14.11.2022 до суду від Запорізької обласної кредитної спілки “Довіра” в особі ліквідатора Толстих А.В. надійшла позовна заява від 09.11.2022 (вх. № 2496/08-07/22 від 14.11.2022) про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності об’єктів нерухомого майна.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.11.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Черкаського В.І.
Позов обґрунтовано тими самими підставами та обставинами яким вже надав оцінку суддя Черкаський В.І. під час винесення рішення Господарського суду Запорізької області від 28.12.2020 у справі № 908/485/16 яке було згодом скасовано. Таким чином наперед відома позиція судді Черкаського В.І.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини 1 ст. 7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності судді.
За п. 66 рішення ЄСПЛ у справі “Мироненко і Мартенко проти України”, неупередженість суду оцінюється за допомогою суб’єктивного та об’єктивного критеріїв. За суб’єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
При цьому, за Кодексом суддівської етики, підставою для відводу є випадки, коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці (рішення від 09.10.1979 у справі Ейрі (п. 24), рішення від 13.05.1980 у справі Артіко проти Італії (п. 35), рішення від 30.05.2013 у справі Наталія Михайленко проти України (п. 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства.
У Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6 Конвенції).
Отже, процедура розгляду справи судами повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та має бути збалансована з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
У рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується на тому, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (Рішення у справі “Де Куббер проти Бельгії” від 26.10.1984 та рішення у справі “Кастілло Альгар проти Іспанії” від 28.10.1998). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як “явну помилку” (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (Справа “Хамідов проти Росії”).
За таких обставин, коли у державі існує ситуація недовіри до судової системи, слід виключити всілякі сумніви, всілякі підозри щодо упередженості представників судової влади.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в п. 66 рішення у справі “Бочан проти України” від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02) зазначив, що “безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб’єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об’єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв’язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі”.
Аналогічна правова позиція закріплена також в п.п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі “Білуха проти України” від 09.11.2006 р. (заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у справі “Газета “Україна-центр” проти України” від 15.07.2010 р. (заява № 16695/04).
На додачу, в п. 105 рішення ЄСПЛ у справі “Олександр Волков проти України” від 09.01.2013 р. (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: “між суб’єктивною та об’єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об’єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об’єктивний критерій), а й може бути пов’язана з питанням його або її особистих переконань (суб’єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб’єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об’єктивної безсторонності”.
Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 р. “об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття”.
По цій справі виникає обґрунтовані сумніви у об’єктивності судді, а тому для виключення сумнівів у безсторонності судді та керуючись Бангалорськими принципами поведінки суддів суд має або задовольнити відвід або взяти самовідвід з метою відновлення довіри до суду та підтримання довіри суспільства до судової системи.
Зважаючи на те, що:
- суддею допущено “явну помилку” щодо витребування доказів з власної ініціативи;
- винесення рішення у аналогічній справі, та зважаючи на те, що у вказаних справах одні і ті самі обставини;
- звільнення від сплати судового збору.
Все це свідчить про випадок, коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення”.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.01.2023 заяву про відвід судді передано на розгляд судді Черкаського В.І.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об’єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України, закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу встановлений статтею 39 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Підстави для відводу (самовідводу) визначені ст. 35 ГПК України.
Так, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім’ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім’ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності судді.
Суд знаходить, що заява заявника не узгоджується з приведеними положеннями, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд зазначає, що заява про відвід судді Черкаського В.І. зводиться саме до виклику сумніву у заявника в об’єктивності та неупередженості судді.
Крім того, встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов’язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Отже, даними приписами встановлено, що відвід повинен бути саме вмотивованим і, що встановлення обставин, вказаних саме у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, а не пункту 5 вказаної частини, звільняє заявника від обов’язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Обставини для відводу, вказані у пунктах 1-4 частини першої статті 35 ГПК України, статті 36 цього Кодексу, судом не встановлені.
Статтею ст. 43 ГПК України унормовано, що учасники судового процесу (їх представники) повинні добросовісно користуватись процесуальними правами.
Підстави для задоволення заяви про відвід судді повинні ґрунтуватися з посиланням на обставини із зазначенням та поданням доказів, які їх підтверджують; не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також твердження представника сторони, які не ґрунтуються на нормах процесуального законодавства України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об’єктивності та неупередженості розгляду справи. Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі “Бочан проти України” (Заява № 7577/02) від 03 травня 2007 року встановлено, що “безсторонність”, в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об’єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об’єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв’язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доводи, якими заявник обґрунтував заяву про відвід не можуть бути підставою для відводу у відповідності до ст.ст. 35, 36 ГПК України.
Відповідно до вимог статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Пунктом 13 ст. 32 ГПК України визначено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 5 статті 13 ГПК України суду надано право, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, керувати ходом судового процесу.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.
Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.
Основними засадами судочинства є:
1) законність;
2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
3) забезпечення доведеності вини;
4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;
6) забезпечення обвинуваченому права на захист;
7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;
9) обов’язковість рішень суду.
Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Кожен суддя об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов’язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
В рішенні у справі “Білуха проти України” (Заява № 33949/02) від 9 листопада 2006 року сказано: “стосовно суб’єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного”.
Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявником не надано суду доказів, які викликають сумнів у неупередженості судді (відповідно до ст. ст. 35, 36, 38 ГПК України), а лише надається оцінка діям судді вчинення яких регламентовано чинним ГПК України (під час розгляду іншої справи (№ 908/485/16) у зв’язку з чим, заява про відвід є процесуально необґрунтованою.
За вказаних обставин, заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНСАЙТ ФІНАНС” адвоката Захарова П.В. про відвід судді Черкаському В.І. (вх. № 1122/08-08/23 від 19.01.2023 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 35, 36, 38-39, 232-235 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНСАЙТ ФІНАНС” адвоката Захарова П.В. про відвід судді Черкаському В.І. (вх. № 1122/08-08/23 від 19.01.2023 відмовити.
Копію ухвали направити заявнику (відповідачу).
Розмістити повний текст ухвали на сайті господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).
Ця ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 20.01.2023 та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ
_03_03.png)
