ДО УВАГИ ФОП Попазової Віолети Вікторівни (м. Мелітополь, Запорізька обл., РНОКПП 2737507723) по справі №908/3882/21 (суддя Боєва О.С.)

ДО УВАГИ ФОП Попазової Віолети Вікторівни (м. Мелітополь, Запорізька обл., РНОКПП 2737507723) по справі №908/3882/21 (суддя Боєва О.С.)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24.03.2023                                                                                            Справа №  908/3882/21

 м.Запоріжжя Запорізької області  

За позовом: Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України”, код ЄДРПОУ 44768034 (вул. Руставелі Шота, буд. 9-А, м. Київ, 01601) в особі Філії “Словечанське лісове господарство” Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України”, код ЄДРПОУ 45078716 (вул. Лісова, буд. 13, с. Словечне, Коростенський (Овруцький) р-н, Житомирська область, 11122)

до відповідача: Фізичної особи – підприємця Попазової Віолети Вікторівни (вул. Казарцева, б. 19, кв. 54, м. Мелітополь, Запорізька обл., 72318, РНОКПП 2737507723)

про стягнення коштів

                                                                                                                           Суддя Боєва О.С.

            Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства “Словечанське лісове господарство” про стягнення з відповідача: Фізичної особи – підприємця Попазової Віолети Вікторівни помилково перерахованих коштів у розмірі 17380,00 грн. В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 20.06.2019 між сторонами 20.06.2019 був укладений договір №171 надання послуг. 03.06.2021 на розрахунковий рахунок ФОП Попазової В.В. було помилково перераховано суму 17380,00 грн на підставі виставленого відповідачем рахунку №27 від 21.10.2021. У досудовому порядку вирішити питання щодо повернення помилково перерахованих коштів не вдалося, у зв’язку з чим позивач за захистом порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3882/21 та визначено до розгляду судді Топчій О.А. 

Ухвалою суду від 31.01.2022 (суддя Топчій О.А.) відкрито провадження у справі №908/3882/21, присвоєний номер провадження 35/12/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Враховуючи відрахування судді Топчій О.А. зі складу Господарського суду Запорізької області, розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області від 11.03.2022 відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/3882/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2022 справу № 908/3882/21 визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 16.03.2022 вказана справа прийнята до розгляду, присвоєний номер провадження 35/12/22-9/36/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, розгляд справи по суті розпочато повторно.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

У зв`язку з веденням в Україні воєнного стану ухвалою суду від 26.04.2022 відкладено розгляд справи № 908/3882/21 за правилами спрощеного позовного провадження до закінчення строку на який було введено воєнний стан.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією” затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Фізична особа – підприємець Попазова Віолета Вікторівна (відповідач у справі) має  зареєстроване місцезнаходження на території, яка відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.

В той же час, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території”, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених     Законом України     "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З метою судового розгляду справи, дотримання прав та законних інтересів сторін, розумного строку розгляду справи, суд дійшов до висновку про необхідність продовження  розгляду справи, про що постановив ухвалу від 17.02.2023 про продовження розгляду справи № 908/3882/21 за правилами спрощеного позовного провадження. У вказаній ухвалі учасникам справи запропоновано виконати вимоги суду, викладені в ухвалі про відкриття провадження у справі,  в т.ч., у разі необхідності, з відповідним клопотанням про поновлення пропущених процесуальних строків, а також зазначено, що учасники справи мають право письмово заявити щодо можливої зміни обставин справи, позиції по справі, наявних заяв та клопотань.

Ухвалою суду від 24.03.2023 здійснено процесуальне правонаступництво у справі       № 908/3882/21 та замінено позивача – Державне підприємство “Словечанське лісове господарство” (код ЄДРПОУ 00991953) його правонаступником – Державним спеціалізованим господарським підприємством “Ліси України” (код ЄДРПОУ 44768034)  в особі Філії “Словечанське лісове господарство” Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” (код ЄДРПОУ 45078716).

Відповідач не скористався наданим законом правом на подання письмового відзиву до суду із зазначенням своєї правової позиції щодо заявленого позивачем позову. Будь-яких заперечень, письмових пояснень з боку відповідача до суду не надходило.

Ухвали суду про відкриття провадження у справі від 31.01.2022 та про прийняття справи № 908/3882/21 до розгляду від 16.03.2022 надсилались відповідачу на адресу, зазначену у позові, які відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Казарцева, б. 19, кв. 54, м. Мелітополь, Запорізька область, 72318.

Про продовження розгляду справи № 908/3882/21 за правилами спрощеного позовного провадження та прийняття судом ухвали від 17.02.2023 відповідача було повідомлено відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території” через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, шляхом розміщення тексту вказаної ухвали.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.  

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

У зв`язку з   введенням воєнного стану в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України    справу розглянуто 24.03.2023. За наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2019 року між Державним підприємством “Словечанське лісове господарство” (правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України” в особі Філії “Словечанське лісове господарство” Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України”) (Замовник, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Попазовою Віолетою Вікторівною (Виконавець, відповідач у справі) був укладений договір №171 надання послуг (надалі – договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець надає замовнику послуги з ремонту дорожньо-транспортних засобів.

Замовник проводить оплату наданих послуг згідно актів виконаних робіт та виставлених рахунків виконавця (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1.1 договору встановлено, що виконавець зобов’язаний своєчасно та якісно надавати послуги з ремонту дорожньо-транспортних засобів.

Згідно з п. 2.2.1 замовник зобов’язаний своєчасно проводити оплату за надані згідно п. 1.2 даного договору, підписаних актів виконаних робіт та виставлених рахунків виконавця.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну даного договору після закінчення його строку, він вважається пролонгованим на кожен наступний рік і на тих самих умовах, які були передбачені даним договором (п. 5.1 договору).

Відповідач 21.04.2021 виставив позивачу рахунок № 27 на суму 17380 грн.

На виконання умов договору та отриманого рахунку позивач 06.05.2021 перерахував на користь ФОП Попазової 17380,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 8957 (копія міститься в матеріалах справи). В графі призначення платежу зазначено “за запчастини згідно рах. №27 від 21.04.2021 без ПДВ”.

Потім 03.06.2021 позивач повторно здійснив оплату рахунку № 27 на суму 17380,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 9409 від 03.06.2021 (копія міститься в матеріалах справи). Призначенням платежу також зазначено “за запчастини згідно рах. №27 від 21.04.2021 без ПДВ”.

В позові позивач зазначає, що перерахування грошових коштів 03.06.2021 у сумі 17380,00 на користь відповідача було помилковим.

Наведені обставини зумовили звернення позивача з позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/3882/21.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Підставою для звернення з позовом до суду позивач зазначив помилкове перерахування відповідачу 03.06.2021 грошових коштів в загальному розмірі 17380,00 грн.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно зі  статтею 1212 Цивільного України, на яку посилається позивач як на підставу заявлених вимог, визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення   глави 83 Цивільного кодексу України   застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2   ст.1212 Цивільного кодексу України).

Аналіз   статті 1212 Цивільного кодексу України   дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно з п.3 ч.3   ст.1212 Цивільного кодексу України   положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого   ст.1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,   ст.1212 Цивільного кодексу України   може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17).

Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/16334/19.

Таким чином, вирішення питання про стягнення безпідставно набутих коштів залежить від висновків про наявність/відсутність між сторонами договірних правовідносин, на підставі яких здійснено відповідне перерахування заявлених до стягнення коштів.

Відповідно до абз. 2 п.п. 1.24.   ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковий переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно з абз. 2 п.п. 1.23. ст. 1 вищезазначеного Закону неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Як свідчать матеріали справи між сторонами існували господарські правовідносини, які регулювались договором надання послуг №171 від 20.06.2019.

Позивачем надані докази, які підтверджують оплату замовником (позивачем) вартості наданих виконавцем (відповідачем) послуг (платіжне доручення №8957 від 06.05.2021) на підставі рахунку на оплату №27 від 21.04.2021.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність у спірних правовідносинах всіх трьох необхідних елементів виникнення кондикційних правовідносин - факт набуття відповідачем майна (грошових коштів в розмірі 17380,00 грн), факт набуття відповідачем цього майна саме за рахунок позивача (в результаті переказу з рахунку позивача на рахунок відповідача коштів згідно з платіжним дорученням, яке міститься в матеріалах справи), відсутність між сторонами господарських правовідносин, які б зобов’язували позивача вчинити певні дії (перерахувати грошові кошти в заявленому в позові розмірі) на корить відповідача, що свідчить про відсутність правових підстав для повторної оплати позивачем вартості зазначеного в рахунку №27 від 21.04.2021 товару.

Отже між сторонами відсутні правовідносини з надання відповідачем послуг, вказаних у платіжному доручені № 9409 від 03.06.2021, а отже достатніх правових підстав для набуття відповідачем за рахунок позивача суми 17380,00 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно зі   статтею 79 ГПК України   наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач зазначені обставини не спростував, належних та допустимих доказів про наявність правових підстав для оплати позивачем на користь відповідача зазначеної у позові грошової суми, суду не надав. Також відповідач суду не надав будь-яких доказів на підтвердження наявності між сторонами господарських правовідносин щодо замовлення позивачем відповідачу виконання ремонтних робіт (надання послуг) на об’єкті позивача та, як наслідок, наявності правових підстав для повторного отримання вартості наданих послуг (виконаних робіт) в сумі заявлених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги задовольняються судом в повному обсязі.

Згідно з приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи – підприємця Попазової Віолети Вікторівни (вул. Казарцева, б. 19, кв. 54, м. Мелітополь, Запорізька область, 72318, РНОКПП 2737507723) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України”, код ЄДРПОУ 44768034 (вул. Руставелі Шота, буд. 9-А, м. Київ, 01601) в особі Філії “Словечанське лісове господарство” Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України”, код ЄДРПОУ 45078716 (вул. Лісова, буд. 13, с. Словечне, Коростенський (Овруцький) р-н, Житомирська область, 11122) помилково перераховані кошти у розмірі 17380 (сімнадцять тисяч триста вісімдесят) грн 00 коп. 

Стягнути з Фізичної особи – підприємця Попазової Віолети Вікторівни (вул. Казарцева, б. 19, кв. 54, м. Мелітополь, Запорізька обл., 72318, РНОКПП 2737507723) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України”, код ЄДРПОУ 44768034 (вул. Руставелі Шота, буд. 9-А, м. Київ, 01601) в особі Філії “Словечанське лісове господарство” Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України”, код ЄДРПОУ 45078716 (вул. Лісова, буд. 13, с. Словечне, Коростенський (Овруцький) р-н, Житомирська область, 11122) суму 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення  складено та підписано 24.03.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

               Суддя                                                                                           О.С. Боєва