Господарський суд Запорізької області

11 квітня 2023, 09:12

До УВАГИ ФОП Синельник Олександра Михайловича РНОКПП 2834509235 (Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Набережна) по справі №908/3796/21 (суддя Боєва О.С.)

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2023 Справа № 908/3796/21
м.Запоріжжя Запорізької області
За позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК”, код ЄДРПОУ 14360570 (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд 50)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Синельник Олександр Михайлович, РНОКПП 2834509235 (70200, Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Набережна, буд. 107)
про стягнення суми 1381602,10 грн

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:
від позивача: Якушев С.О.;
від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” про стягнення з відповідача: Фізичної особи-підприємця Синельника Олександра Михайловича суми 1381602,10 грн, в тому числі: 1316470,53 грн – заборгованість за кредитом, 65131,57 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом.
Згідно протоколом автоматизованого розподілу від 24.12.2021 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3796/21 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 29.12.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3796/21, присвоєний номер провадження 9/197/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
15.03.2023 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги. Підставою для звернення з позовом зазначив невиконання відповідачем зобов’язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами, які були надані в рамках кредитного договору № 2834509235-КД-1 від 10.09.2020.
Відповідач в судові засідання не з’являвся, своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов суду не подав.
Судом вжито всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, враховуючи наступне.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.12.2021, ухвала про відкладення підготовчого засідання від 25.01.2022, ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 22.02.2022 надсилались відповідачу на зареєстровану адресу місцезнаходження, а саме: 70200, Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Набережна, буд. 107. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.12.2021, ухвала суду від 25.01.2022 були повернуті підприємством поштового зв’язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: “за закінченням терміну зберігання”.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку – суду.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який наступними Указами Президента України неодноразово продовжувався й триває на теперішній час.
Ухвала суду від 14.02.2023 про призначення судового засідання з розгляду справи по суті на 15.03.2023, враховуючи, що відповідач має зареєстроване місцезнаходження на території, яка відноситься до територій України на яких ведуться активні бойові дії, була розміщена відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території” на офіційному веб-сайті Судової влади України.
Відповідно до приписів абз. 3 ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території” з опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до п. 1 ч 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутністю відповідача, за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

09.09.2020 між Акціонерним товариством комерційним банком “ПРИВАТБАНК” (Банк, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Синельник Олександром Михайловичем (Позичальник, відповідач у справі) укладено кредитний договір №2834509235-КД-1 (надалі – договір).
Відповідно до п.1.1 договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов’язується надати Позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в формі одноразового надання повної суми кредитного ліміту (А.1), розмір ліміту: 1512750,00 грн (1500000,00 грн – на фінансування сезонного циклу виробництва, 12750,00 грн – на сплату страхових платежів у випадку та у порядку, передбачених п.п 2.1.5, 2.2.12 цього договору).
Термін повернення кредиту 08.09.2025 (п. А.3 договору).
За користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 13,5% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Пунктом 2.2.1 договору встановлено, що Позичальник зобов’язується використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього договору.
Позичальник зобов’язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п 4.1, 4.2, 4.3 цього Договору (п. 2.2.2 договору).
Як вбачається з пункту п. 2.3.2 договору, зокрема при порушенні Позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених умовами цього договору, Банк на свій розсуд має право, зокрема, змінити умови цього договору – зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов’язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України за зобов’язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов’язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов’язання за цим договором.
Пунктом 2.3.8 договору встановлено, що Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов’язань Позичальником за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п.2.3.2 цього договору або порушення позичальником вимог п.1.1 цього договору в частині вимог щодо цільового використання кредитних коштів.
Відповідно до Додатку №1 до договору поточний ліміт заборгованості за кредитною лінією зменшується відповідно до наведеного графіку.
До позовної заяви додано виписку про рух коштів з 10.09.2020 по 15.11.2021 по рахунку ФОП Синельник О.М. № 20632040201117, в якій відображені надходження часткових оплат за цим договором, в тому числі повернення кредитних коштів та сплата процентів.
У зв’язку із невиконанням позичальником зобов’язань щодо сплати заборгованості по кредиту та по процентам за користування кредитом, АТ КБ “ПРИВАТБАНК” звернувся до господарського суду з позовом, за яким відкрито провадження у даній справі.
За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем у цій справі договір № 2834509235-КД-1 від 09.09.2020 є кредитним договором, відносини за яким регулюються, зокрема положеннями параграфів 1 та 2 Глави 71 Розділу ІІІ Цивільного кодексу України та загальними положеннями про зобов`язання та договір, визначеними у Розділах І та ІІ Цивільного кодексу України.
Відповідно до приписів ст.ст. 11, 509 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Із змісту ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з положеннями статей 73, 74, 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до змісту позовних вимог та розрахунку заявлених до стягнення сум, який доданий до позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення з відповідача загальної суми 1381602,10 грн, яка складається з:
суми 1316470,53 грн – заборгованості за кредитом;
суми 65131,57 грн – заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 11.09.2020 по 15.11.2021.
З розрахунку, доданого до позову, вбачається, що заборгованість за кредитом виникла у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язання щодо здійснення погашення заборгованості за кредитною лінією відповідно до визначеного договором графіку.
Відповідач відзив на позовну заяву на адресу суду не направив, викладені у позовній заяві вимоги не спростував, доказів належного виконання договірних зобов’язань по сплаті отриманих кредитних коштів суду не надано.
Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 1316470,53 грн заборгованості за кредитом суд вважає законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч.1 ст.1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Сторони узгодили, що за користування кредитними коштами Позичальник сплачує Банку відсотки у розмірі 13,5% річних (п. А. 6 договору).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми 65131,57 грн заборгованості по процентам за користування кредитом є законними, обґрунтованими і також підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Синельник Олександра Михайловича, РНОКПП 2834509235 (70200, Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Набережна, буд. 107) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК”, код ЄДРПОУ 14360570 (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд 50) суму 1316470 (один мільйон триста шістнадцять тисяч чотириста сімдесят) грн 53 коп - заборгованості за кредитом та суму 65131 (шістдесят п’ять тисяч сто тридцять одну) грн 57 коп - заборгованості по процентам за користування кредитом.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Синельник Олександра Михайловича, РНОКПП 2834509235 (70200, Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Набережна, буд. 107) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК”, код ЄДРПОУ 14360570 (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. ІД; адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд 50) суму 20724 (двадцять тисяч сімсот двадцять чотири) грн 03 коп витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 10.04.2023.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва