Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги ТОВ “Ластівка”, 32068520 про ухвалення 01.05.2023 рішення у справі № 908/617/23
номер провадження справи 34/56/23
р
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.05.2023 Справа № 908/617/23
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
розглянув у спрощеному позовному провадженні,
без виклику представників сторін,
справу № 908/617/23
за позовом: Комунального підприємства “Водоканал”, ідентифікаційний код юридичної особи 03327121(вул. Святого Миколая, 61, м. Запоріжжя, 69002)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ластівка”, ідентифікаційний код юридичної особи 32068520 (вул. Бородінська, буд. 4-А, м. Запоріжжя, 69096)
про стягнення 71 220 грн 53 коп.
СУТЬ СПОРУ:
До Господарського суду Запорізької області звернулось Комунальне підприємство “Водоканал” з позовною заявою від 31.01.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ластівка” 69 842 грн 01 коп. заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення за договором про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації № 2050/1 від 01.11.2011; 3% річних в сумі 395 грн 21 коп.; 502 грн 40 коп. інфляційних втрат та 480 грн 91 коп. пені.
Позов заявлено на підставі ст.ст. 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України та умов договору про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації № 2050/1 від 01.11.2011, укладеного між сторонами, і обґрунтовано несплатою відповідачем послуг за договором за жовтень 2022-грудень 2022.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2023 справу № 908/617/23 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.03.2023 у справі № 908/617/23 позовна заява прийнята судом до розгляду. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, зокрема поштовим зв’язком, електронною поштою та повідомленням на сайт суду.
Відповідачем ухвала суду, направлена поштою на його адресу, вказану у ЄДР не отримана “за закінченням терміну зберігання”.
На підставі викладеного, суд вважає, що здійснив всі можливі заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відзив суду не надано.
Справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для розгляду даної справи.
Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
01.05.2023 судом ухвалено рішення у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
01.11.2011 між Комунальним підприємством “Водоканал” (Водоканал, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ластівка” (абонент, відповідач у справі) укладено договір № 2050/1 про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації, предметом якого є забезпечення Водоканалом Споживача подачею питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчиках: вул. Каховська, 63, вул. Бородінська, 6-а, вул. Каховська, 61 (далі – договір).
Відповідно до розділу 2 “Термін дії договору” договір укладається з 01.11.2011 року по 31 грудня 2014 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії, про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін. Відносини сторін до укладання нового договору регулюються даним договором.
Жодна зі сторін не повідомляла про припинення дії договору, тому він є чинним на даний час.
На виконання умов договору позивач надавав відповідачеві послуги з водопостачання та водовідведення у жовтні 2022 - грудні 2022.
Відповідно до п.п 3.2.1 договору відповідач зобов’язувався, зокрема, своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення.
Відповідачем надані позивачем послуги не оплачені, у зв’язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ластівка” на користь Комунального підприємства “Водоканал” 69 842 грн 01 коп. заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення за договором про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації № 2050/1 від 01.11.2011; 3% річних в сумі 395 грн 21 коп.; 502 грн 40 коп. інфляційних втрат та 480 грн 91 коп. пені було предметом позовних вимог у даній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з такого.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором про надання послуг з водопостачання.
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов
На виконання умов договору, в період з 01.10.2022 року по 31.12.2022 року КП “Водоканал” надавало послуги з водопостачання та водовідведення ТОВ “Ластівка”.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що основним документом на оплату є акт-рахунок. Акти за воду та водовідведення виписуються Абоненту представником Водоканалу при наявності особистого посвідчення 1 - 3 числа кожного місяця.
Акти та акти-рахунки за жовтень 2022, листопад 2022, грудень 2022 року підписані відповідачем без зауважень.
Абзацом 4 пункту 5 договору передбачено, що протягом 3-х банківських днів з дня виписки акта-рахунку зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок “Водоканалу” суму, вказану в Акті-рахунку.
Так, за вищевказаний період (жовтень 2022 - грудень 2022) відповідачу позивачем виписано Акти-рахунки на загальну суму 69842,01 грн.
На момент звернення до суду оплата за даними актами-рахунками відсутня.
Відповідно до п. 3.2.1 Договору Абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності до умов Договору та чинного законодавства.
Всупереч умовам договору відповідач оплату за надані послуги не здійснив
Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.
Таким, чином вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 69 842 грн 01 коп. заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення за жовтень 2022-грудень 2022 за договором про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації № 2050/1 від 01.11.2011 підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.2 договору встановлено, що у разі порушення відповідачем строків оплати відповідач зобов'язаний сплатити Водоканалу пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати, але загальний розмір пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу.
Відповідно до частини 1 ст. 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 % суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 % загальної суми боргу.
Судом перевірено розрахунок суми пені, здійснений позивачем та визнано правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 480 грн 91 коп. пені за загальний період з 07.10.2022 по 13.01.2023.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 395 грн 21 коп. 3% річних та 502 грн 40 коп. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Сплата відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача за допомогою ІПС “Законодавство” та визнано обґрунтованими та правомірно заявленими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 395 грн 21 коп. 3% річних за загальний період прострочення з 07.10.2022 по 13.01.2023 та 502 грн 40 коп. інфляційних втрат за загальний період прострочення: листопад, грудень 2022.
При цьому, суд зазначає, що розрахунки інфляційних втрат, здійснені позивачем відповідають Рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р та відповідній судовій практиці з цього питання. Аналогічний висновок міститься у постанові ОП КГС ВС від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Таким чином, судом повністю задовольняються позовні вимоги у даній справі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір за позовом в сумі 2684 грн 00 коп. відноситься на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 01.05.2023.
Суддя А.О. Науменко
_03_03.png)
