Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До УВАГИ ТДВ “ВЕСЕЛІВСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД”, код ЄДРПОУ 05383661 (Запорізька область, Веселівский район, смт. Веселе) по справі №908/260/23 (суддя Боєва О.С.)
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.05.2023 Справа № 908/260/23
м.Запоріжжя Запорізької області
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОВІС ТРЕЙД”, код ЄДРПОУ 34392042 (61022, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 98-А; представник позивача: адвокат Бевзюк О.О.)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “ВЕСЕЛІВСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД”, код ЄДРПОУ 05383661 (72202, Запорізька область, Веселівский район, смт. Веселе, вул. Першотравнева, буд. 120)
про стягнення суми 988140,34 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без виклику сторін
СУТЬ СПОРУ:
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ОВІС ТРЕЙД” про стягнення з відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “ВЕСЕЛІВСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД” суми 911693,99 грн основного боргу за договором № ПЕ-56/20 про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) від 17.08.2020, суми 61083,50 грн інфляційних втрат та суми 15362,85 грн – 3% річних.
Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено неналежне виконання відповідачем зобов’язань щодо повної та своєчасної оплати спожитої в період з січня 2022 по липень 2022 включно електричної енергії, яка поставлялась в рамках договору №ПЕ-56/20 від 14.09.2020, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 911693,99 грн. У зв’язку з порушенням відповідачем грошового зобов’язання позивач, враховуючи положення ст. 625 ЦК України, нарахував до стягнення 3% річних та інфляційні втрати. Позов обґрунтовано ст.ст. 257, 526, 610, 611, 612, 614, 625, 629, 692, 714 ЦК України, ст. ст. 193, 216, 224-229, 231 ГК України та умовами договору.
До позовної заяви додано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, які складаються з судового збору за подання позовної заяви, а також орієнтовної вартості витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50000 грн.
Ухвалою суду від 22.02.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/260/23, присвоєний номер провадження 9/37/23. Справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
10.04.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (документ сформований в системі “Електронний суд”), зокрема суду наданий лист ПАТ “Запоріжжяобленерго” від 03.03.2023 №007-66/1368, який містить інформацію щодо обсягів постачання позивачем у період з 01.01.2022 по 05.07.2022 електричної енергії відповідачу.
Згідно з ч. 2 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території” учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.
З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
Відповідач про відкриття провадження у даній справі був повідомлений шляхом розміщення судом 23.02.2023 тексту ухвали про відкриття провадження у справі від 22.02.2023 на офіційному веб-порталі Судової влади України та додатково – шляхом направлення ухвали на повідомлену позивачем адресу електронної пошти відповідача: zavodcom@ukr.net
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.
Із змісту ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, справу розглянуто 08.05.2023. За наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “ОВІС ТРЕЙД” (постачальник, позивач у справі) та Товариство з додатковою відповідальністю “ВЕСЕЛІВСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД” (споживач, відповідач у справі) 14.09.2020 уклали договір про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №ПЕ-56/20 (надалі – договір).
Цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору (п. 1.1 договору).
Пунктом 2.1 договору встановлено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 5.3 договору ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.
У випадках застосування до Споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.4 договору).
Пунктом 5.5 договору встановлено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок постачальника. При цьому споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, в інший не заборонений законодавством спосіб.
Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Пунктом 5.6 договору встановлено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем до 25 числа місяця, слідуючого за розрахунковим на підставі Акту прийому-передачі електричної енергії.
Додатком № 1 до договору є Заяви-приєднання до публічного договору про постачання електричної енергії споживачу, в якій зазначені об’єкти споживача, їх адреси та коди точки комерційного обліку.
Відповідно до комерційної пропозиції (Додаток №2 до договору) сторони узгодили:
- ціну (тариф) електричної енергії, яка визначається за формулою Цфакт = ЦКм + ТП + Т пост;
- територію, на якій постачальник пропонує відповідну комерційну пропозицію;
- спосіб оплати послуг з розподілу (передачі) електричної енергії;
- термін (строки) виставлення рахунків та термін (строки) їх оплати;
- термін дії договору та умови пролонгації;
- умови дострокового припинення дії договору.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №1 від 31.07.2021 до договору сторони домовились формувати, відправляти та підписувати первинні та інші розрахункові документи: додатки до договору, видаткова накладна або акт прийому-передачі або акт виконаних робіт, податкова накладна, рахунок-фактура, акт звірки тощо засобами системи електронного документообігу М.Е.Dос ІS в електронному вигляді з накладенням електронно-цифрового підпису.
Зазначені документи є первинними документами, що підтверджують факт виконання зобов'язань за Договором.
На виконання умов Договору № ПЕ-56/20 позивач у період з січня 2022 по липень 2022 (включно) поставляв на користь споживача електричну енергію, про що свідчать Акти прийому-передачі електричної енергії підписані електронними підписами обох сторін.
Також про факт виконання позивачем договірних зобов’язань за вказаний у позові період свідчить лист ПАТ “Запоріжжяобленерго” від 03.03.2023 №007-66/1368, який містить інформацію щодо обсягів споживання електричної енергії ТДВ “Веселівський молокозавод”
Як зазначав позивач у позові, споживач неналежним чином виконував зобов’язання щодо своєчасної оплати отриманої електричної енергії, у зв’язку з чим за спірний період виникла заборгованість у розмірі 911 693,99 грн.
Зазначене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/260/23.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до частин 1-2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.
Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст.77 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як встановлено судом вище, матеріалами справи підтверджується виконання позивачем зобов’язань щодо поставки електричної енергії на об’єкти відповідача за період з січня 2022 по липень 2022 включно. Також суду надані докази часткової оплати відповідачем отриманої за вказаний період електричної енергії.
Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов’язань щодо своєчасної та повної оплати отриманої електричної енергії не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 911 693,99 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Також позивачем за порушення виконання відповідачем грошового зобов’язання заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 15 362,85 грн за загальний період з 25.02.2022 по 25.01.2023 та інфляційні втрати у розмірі 61 083,50 грн за період з вересня 2022 по січень 2023 (включно).
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов’язань підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
Відтак, з огляду на те, що відповідачем неналежним чином виконано його грошове зобов`язання перед позивачем з оплати отриманої ним електричної енергії, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат є правомірним.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що сума інфляційних втрат за вказаний позивачем період (з вересня 2022 по січень 2023 включно) складає 61 650,59 грн. Оскільки заявлена до стягнення сума інфляційних втрат є меншою, ніж встановлено судом за наслідками перерахунку, суд, не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє позов в цій частині у заявленому позивачем розмірі, а саме - у розмірі 61 083,50 грн.
Стосовно вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає, що позивачем при здійснені розрахунку допущені помилки щодо визначення сум боргу, зокрема, станом на 16.03.2022 (поставка в січні 2022), за березень 2022. Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що сума 3% річних за вказаний позивачем загальний період (з 25.02.2022 по 25.01.2023 складає 15244,05 грн. Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 15 244,05 грн 3% річних. В решті вимог про стягнення 3% річних судом відмовляється у зв’язку з необґрунтованістю.
На підставі усього вищевикладеного, позовні вимоги задовольняються судом частково.
Згідно з приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 50000,00 грн.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, відповідно до положень якої, адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Позивач надав на підтвердження факту понесення витрат на правову допомогу договір про надання правової допомоги (правничих послуг) №17/01 від 17.01.2023, Акт наданих послуг з правової допомоги від 07.04.2023, видатковий касовий ордер від 07.04.2023.
Пунктом 1.1 договору встановлено, що Адвокат зобов’язується надати Клієнту правову допомогу щодо представництва прав і законних інтересів Клієнта в господарському суді першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі про стягнення з ТДВ “ВЕСЕЛІВСЬКИЙ “МОЛОКОЗАВД” сумb боргу за договором про постачання електричної енергії споживачу №ПЕ-56/20 від 14.09.2020.
Згідно з п. 4.1 договору на визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару.
Сторонами узгоджено розмір адвокатського гонорару за даною справою в сумі 500,00грн. (п'ятсот гривень 00 коп.) за годину роботи та загальним розміром (вартістю) до 10% від суми позову. У разі збільшення обсягу наданих послуг Адвокатом, ніж узгоджено Сторонами на момент укладення даного Договору, сторони окремою домовленістю Сторін визначають іншу суму гонорару (п. 4.2 договору).
Пунктом 4.3 договору встановлено, що оплата послуг за цим Договором здійснюється Клієнтом на користь Адвоката будь-яким зручним способом - готівковим або безготівковим розрахунком після підписання Сторонами Акту наданих послуг.
Відповідно до Акту наданих послуг з правової допомоги від 07.04.2023 адвокатом Бевзюк О.О. надані наступні послуги:
- зустріч з клієнтом, з'ясування підстав та мети звернення, обговорення судового процесу, звіт про перебіг судового процесу з виїздом поза робоче місце адвоката (шість робочих днів по два часи) - 12 годин - 6000,00грн.
- вивчення документів наданих клієнтом, проведення правового аналізу правочину на відповідність законодавству України з виїздом поза робоче місце адвоката - 16 годин (чотири робочих дні по 4 години) - 4000,00грн.
- збір та оформлення доказів по справі, визначення правової позиції та судових перспектив вирішення питання клієнта з виїздом поза робоче місце адвоката - 8 годин (два робочих дні по 4 години) - 4000,00грн.
- складання позовної заяви, здійснення розрахунку штрафних санкцій, ціни позову, оформлення позову, розрахунку, додатків, складання клопотань (в тому числі складання відповіді на відзив, заяв, клопотань тощо), складання будь-яких документів по справі - 48 год - 24000,00грн.
- подання позовної заяви, контроль за рухом справи - 4 год - 2000,00грн.
- проведення переговорів з ПАТ “Запоріжжяобленерго”, складання та направлення запиту на підтвердження споживання Відповідачем - 10000,00 грн.
Загальна сума витрат на правову допомогу склала 50 000,00 гривень.
Підписанням цього Акту Клієнт підтверджує відсутність будь-яких претензій зі свого боку щодо змісту, кількості, вартості та якості наданих послуг.
Дослідивши зміст наданої Адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті наданих послуг з правової допомоги від 07.04.2023, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
В постанові від 16.11.2022 по справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об’єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України”, від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 23 січня 2014 року у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України” зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідач письмових заперечень проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн суду не надав.
Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті наданих послуг з правової допомоги від 07.04.2023 до Договору про надання правової допомоги (правничих послуг) № 17/01 від 17.01.2023, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору про надання правової допомоги № 17/01 від 17.01.2023.
Разом з тим, суд дійшов до висновку, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності. Судова практика з розгляду аналогічної категорії справ є сталою.
Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Також, суд звертає увагу, що основним завданням адвоката є вжиття всіх можливих, передбачених законом заходів, спрямованих на захист порушеного чи оспорюваного права, в тому числі й шляхом звернення до суду.
При цьому законність та обґрунтованість судового рішення, оперативність вирішення справи напряму залежать від повноти підготовки матеріалів, які надаються до суду ще на стадії звернення до суду.
При зверненні з позовом до суду не було дотримано положень ст. 164 ГПК України, а саме: в позовній заяві були наявні розбіжні в частині зазначеної ціни позову та розміру сум, заявлених до стягнення у прохальній частині позовної заяви; відсутнє письмове викладення обставин щодо того, за якими саме актами поставлена електроенергія залишилась неоплаченою; відсутність належним чином засвідчених копії доказів здійснення відповідачем часткової оплати; відсутність обґрунтованого (докладного) розрахунку заборгованості на суму 911693,99 грн основного боргу із зазначенням: актів (з сумою належною до сплати), заборгованість за якими заявлена до стягнення, та відображенням усіх часткових оплат; відсутність інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви, у зв’язку з чим суд на підставі ст. 174 ГПК України ухвалою від 01.02.2023 залишив позов без руху.
Надавши оцінку усім доданим доказам, беручи до уваги ступінь складності даної справи – справа незначної складності, яка розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, обсяг наданих юридичних послуг, враховуючи критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є стягнення з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, який відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Решту витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “ВЕСЕЛІВСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД”, код ЄДРПОУ 05383661 (72202, Запорізька область, Веселівский район, смт. Веселе, вул. Першотравнева, буд. 120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОВІС ТРЕЙД”, код ЄДРПОУ 34392042 (61022, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 98-А) суму 911 693 (дев’ятсот одинадцять тисяч шістсот дев’яносто три) грн 99 коп. заборгованості, суму 61 083 (шістдесят одну тисячу вісімдесят три) грн 50 коп. інфляційних втрат та суму 15 244 (п'ятнадцять тисяч двісті сорок чотири) грн 05 коп.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “ВЕСЕЛІВСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД”, код ЄДРПОУ 05383661 (72202, Запорізька область, Веселівский район, смт. Веселе, вул. Першотравнева, буд. 120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОВІС ТРЕЙД”, код ЄДРПОУ 34392042 (61022, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 98-А) суму 14 820 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять) грн 32 коп. витрат зі сплати судового збору 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні іншої частини позову – відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 08.05.2023.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва
_03_03.png)
