Господарський суд Запорізької області

19 травня 2023, 12:44

До відома Коханюк Світлани Василівни

(72401, Запорізька область, Мелітопольський район, смт Приазовське, вул. Квіткова, б. 152)

номер провадження справи 17/38/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2023 справа № 908/3789/21

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/3789/21

за позовною заявою акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк”, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д

адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50

до відповідача Коханюк Світлани Василівни, 72401, Запорізька область, Мелітопольський район, смт Приазовське, вул. Квіткова, б. 152

про стягнення 61 944,46 грн

СУТЬ СПОРУ:

24.12.21 до Господарського суду Запорізької області звернувся позивач акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” (далі АТ КБ “Приватбанк”) з позовом за вих. від 22.11.21 до Коханюк Світлани Василівни (надалі Коханюк С.В.), про стягнення з відповідача 61 944,46 грн згідно анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання послуг “КУБ” від 05.04.21, а саме: 58 333,35 грн заборгованості за кредитом, 611,11 грн заборгованості за відсоткам, нарахованими на прострочену заборгованість та 3 000,00 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

24.12.21 автоматизованою системою документообігу суду, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/3789/21, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.12.21 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3789/21, присвоєно справі № провадження 35/214/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату суду від 11.03.22 № П-187/22 на підставі наказу голови Господарського суду Запорізької області від 01.03.22 №2к/ап про відрахування судді Топчій О.А. зі складу Господарського суду Запорізької області у зв’язку зі смертю призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/3789/21.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 11.03.22 справу № 908/3789/21 передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою від 15.03.22 суддею Федоровою О.В. прийнято справу № 908/3789/21 до розгляду, присвоєно справі номер провадження 35/214/21-28/15/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату суду від 01.03.23 № П-134/23 на підставі наказу голови Господарського суду Запорізької області про відрахування судді Федорової О.В. зі складу Господарського суду Запорізької області у зв’язку з виходом у відставку на підставі рішення ВРП від 23.02.23 № 141/0/15-23 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/3789/21.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 01.03.23 справу № 908/3789/21 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 07.03.23 судом прийнято справу №908/3789/21 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позові зазначає, що відповідачем 05.04.21 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ». Підписанням вказаної заяви відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті банку http://privatbank.ua, які за доводами позивача, разом із анкетою-заявою складають кредитний договір між банком і клієнтом. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. На підставі договору від 05.04.21 позивачем було перераховано на рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 100 000,00 грн. 27.08.21 відповідачем була припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, за приписами чинного законодавства України, у випадку припинення суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи її зобов’язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою. Через невиконання відповідачем своїх зобов’язань по договору станом на 18.11.21 заборгованість за кредитним договором від 05.04.21 складає 61 944,46 грн, з яких: 58 333,35 грн – заборгованість за кредитом, 611,11 грн – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість.

Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідача до суду не надійшли.

З метою належного повідомлення відповідача про дату, місце та час розгляду справи № 908/3789/21 господарським судом на юридичну адресу відповідача в порядку ст.ст. 12, 120, 121, 174, 176, 234, 235, 247, 252 ГПК України направлявся екземпляр ухвали Господарського суду Запорізької області від 29.12.21 про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвалу від 29.12.21 відповідачем було отримано 09.01.22, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року …

Станом на момент прийняття суддею Корсуном В.Л. до провадження справи №908/3789/21 смт Приазовське Мелітопольського району Запорізької області (місцезнаходження відповідача) вже знаходилось на тимчасово окупованій території запорізької області.

Відповідно до ч. 2 ст. 12¹ Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-норталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення ст. 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Ухвала суду від 07.03.23 була розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України - Господарського суду Запорізької області в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» унормовано, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18 та від 21.03.19 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.20 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Місцезнаходженням відповідача є: 72401, Запорізька область, Мелітопольський район, смт Приазовське, вул. Квіткова, б. 152, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ «Укрпошта», тому відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи через сайт Господарського суду Запорізької області.

Згідно з ч. 1 ст. 12¹Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

З огляду на викладене, повідомлення відповідача через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідача про час та місце розгляду справи.

Крім того, судом враховано, що відповідач обізнаний про наявність в провадженні Господарського суду Запорізької області справи №908/3789/21, оскільки ухвалу про відкриття провадження у справі №908/3789/21 від 29.12.21 відповідачем отримано до введення в Україні воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Наявні матеріали справи за № 908/3789/21 дозволяють розглянути справу по суті спору.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, судом рішення прийнято без його проголошення – 08.05.23.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.04.21 фізичною особою-підприємцем Коханюк Світланою Василівною (Клієнт) через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано з використанням електронного цифрового підпису Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» (далі Заява), відповідно до якої підписанням цієї заяви клієнт, на підставі ст. 634 ЦК України приєднується до розділу “1.1. Загальні положення” та підрозділу “3.2.8. Умови та правила надання послуги КУБ» Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті АТ КБ «ПРИВАТБАНК» pb.ua на дату укладення договору. Ця заява та Умови разом складають кредитний договір між Банком та Клієнтом.

В п. 1.1. зазначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов’язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов’язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим договором строки.

Розмір кредиту – 100 000,00 грн (п. 1.2. договору).

Строк кредиту – 12 місяців з дати видачі кредитних коштів (п. 1.3. договору).

У період з дати підписання заяви процентна ставка за користування кредитом перші 6 місяців дії кредиту становить 1,6% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця користування кредитом – 1,4% в місяць від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту) (п. 1.4. договору).

Проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочених зобов’язань за кредитним договором – 4% від суми простроченої заборгованості (п. 1.5. договору).

Порядок погашення заборгованості за кредитом – щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом (п. 1.6. договору).

Пунктом 3.2.8.1. Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту строковий «Кредит КУБ» для фінансування поточної діяльності Клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим Договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання по Умов та правил надання послуги «КУБ» (далі Заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання кваліфікованим електронним підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі «Paperless» або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.

Пунктом 3.2.8.3.1. Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві.

За умовами п. 3.2.8.3.2. Умов, за користування послугою клієнт сплачує щомісячно протягом всього терміну кредиту проценти за користування кредитом у розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах.

У відповідності до пунктів 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. Умов відповідач взяв на себе зобов’язання оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.2., а також повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, які встановлено у п.п. 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Пунктом 3.2.8.9.1. Умов визначено, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п. 3.2.8.1., 3.2.8.3. цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, визначеному в п. 3.2.8.3.2.

Нарахування процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на початковий розмір кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (п. 3.2.8.9.2. Умов).

Відповідно до п. 3.2.8.9.3. Умов, сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у заяві (п. 3.2.8.3.1.).

Пунктом 3.2.8.11. Умов встановлено, що договір є чинним з моменту підписання клієнтом заяви про приєднання. Строк дії договору встановлюється з дати його укладання і до повного виконання сторонами зобов’язань за договором.

Як свідчать наявні матеріали справи, відповідачу було встановлено н кредитний ліміт з 05.04.21 у розмірі 100 000 грн.

Як свідчить розрахунок заборгованості позивача за кредитним договором від 05.04.21 та банківські виписки по рахунку відповідача, останній у період з 05.04.21 по 18.11.21 скористувався кредитним лімітом, однак належним чином свої зобов'язання за договором не виконував, у зв’язку з чим станом на 18.11.21 за ним обліковується 58 333,35 грн боргу за кредитом, 611,11 грн боргу за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно п.п. 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов; 3 000,00 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно п.п. 3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов.

Із матеріалів цієї справи вбачається, що позивач свій обов`язок за договором виконав у повному обсязі та належним чином.

Відповідач жодних заперечень проти позову суду не надав. Зокрема, щодо отримання кредитного ліміту від банку у розмірі 100 000 грн та його використання, а також щодо укладення між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» кредитного договору від 05.04.21 шляхом підписання через систему інтернет-клієнт-банкінгу з використанням електронного цифрового підпису Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ» не спростував.

Вирішуючи спір у цій справі по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість 2 або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 1 ст. 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Статтею 7 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам, зокрема, поточні рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Водночас, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (ч. 1 ст. 1066, ч. 1, ч. 2 ст. 1067 ЦК України).

Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ч. 4 ст. 1068 ЦК України).

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України слід вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятись усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч.1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч.2). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3).

Статтею 3 Закону України “Про електронний цифровий підпис” (який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 Закону України “Про електронний цифровий підпис” визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст. 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).

Згідно із ст. 8 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”, юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватись виключно на підставі того, що він має електронну форму.

До матеріалів позовної заяви у цій справі позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом):

- заява про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» від 05.04.21”;

- “Об’єкт перевірки: Заява про приєднання до УіП АУБ.pdf”, який свідчить про накладення на документ “ Заява про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» від 05.04.21” Коханюк Світланою Василівною 05.04.21 електронного цифрового підпису, а також ЕЦП ПАТ КБ Приватбанк. Вірність вказаних підписів (ЕЦП та електронної печатки) підтверджено Акредитованим центром сертифікації ключів АТ КБ “ПРИВАТБАНК” (АЦСК АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, діяльність якого здійснюється на підставі свідоцтва про акредитацію центру сертифікації ключів серії А №45, атестату відповідності № 9885 від 28.02.14 та експертного висновку № 05/02/02-3000 від 15.08.14 (які є загальнодоступними на сайті https://acsk.privatbank.ua/acskdoc).

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в т.ч. в мережі Інтернет) (ч.1). … Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (ч.3). … Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч.5).

Відповідач не заперечив факту укладення між сторонами кредитного договору шляхом підписання 05.04.21 за допомогою свого ЕЦП Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» через систему інтернет-клієнт-банкінгу позивача, а також факт отримання від позивача кредитних коштів у сумі 100 000,00 грн та наявність станом на час розгляду справи у суді боргу за кредитом у зазначеній сумі (докази зворотнього в матеріалах справи відсутні і суду не надано).

Також, судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.

З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, враховуючи, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки), суд дійшов висновку, що подані до суду паперові копії електронних доказів (про які зазначено вище) свідчать, що між ПАТ КБ “Приватбанк” та ФОП Коханюк С.В. шляхом накладення 05.04.21 позивачем та клієнтом їх ЕЦП на документ “ Заява про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» від 05.04.21” укладено у письмовій формі кредитний договір від 05.04.21.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Таким чином, між сторонами виникли кредитні правовідносини, а для вирішення спору необхідно встановити умови та підстави виникнення спірних правовідносин, а також ступінь виконання сторонами зобов`язань.

На обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором в частині повернення суми кредиту, у відповідача виникла заборгованість за кредитом у розмірі 58 333,35 грн, 611,11 грн боргу за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно п.п. 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов; 3000,00 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно п.п. 3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов.

Відповідно до норм статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, укладений сторонами кредитний договір, як правочин, є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що свої зобов’язання за договором позивач виконав належним чином, тоді як відповідачем обов’язок щодо погашення кредитної заборгованості згідно з умовами договору не виконано. Доказів зворотного відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Нормами ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас, вимогами ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом 30 днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З підстав наведених вище в тексті цього рішення, а також приймаючи до уваги підтвердження в суді не виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором в частині повернення суми кредиту у цій справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заявленої до стягнення суми заборгованості за кредитом у розмірі 58 333,35 грн.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи умови кредитного договору та положення чинного законодавства наведеного вище, перевіривши надані позивачем розрахунки нарахованих до стягнення з відповідача 611,11 грн боргу за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно п.п. 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов; 3000,00 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно п.п. 3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов, суд дійшов висновку, що вказані вимоги Банку є обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, а також те, що відповідачем контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ “Приватбанк” до Коханюк С.В. щодо стягнення 58 333,35 грн боргу за кредитом, 611,11 грн боргу за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно п.п. 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов; 3 000,00 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно п.п. 3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 13-15, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 96, 129, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Коханюк Світлани Василівни (72401, Запорізька область, Мелітопольський район, смт Приазовське, вул. Квіткова, б. 152, ІПН 2306322808, 22.02.1963 року народження) на користь акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) – 58 333 (п’ятдесят вісім тисяч триста тридцять три) грн 35 коп. боргу за кредитом, 611 (шістсот одинадцять) грн 11 коп. боргу за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно п.п. 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов; 3000 (три тисячі) грн 00 коп. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно п.п. 3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов, та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

У зв’язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України … повний текст рішення складено18.05.2023.

Суддя В.Л. Корсун

До відома Коханюк Світлани Василівни (72401, Запорізька область, Мелітопольський район, смт Приазовське, вул. Квіткова, б. 152)