Господарський суд Запорізької області

05 червня 2023, 11:35

До відома сторін по справі № 908/2233/23: ТОВ “Блискавка-12”, Запорізька обл., м. Мелітополь, Короб Михайла Геннадійовича, Запорізька обл., м. Мелітополь

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2023 Справа № 908/2233/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк”, 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4

до відповідача 1.Товариства з обмеженою відповідальністю “Блискавка-12”, 72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Вакуленчука, буд. 99/14Г

до відповідача 2. Короб Михайла Геннадійовича, 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гетьманська, буд. 137, кв. 33

про стягнення коштів

без повідомлення (виклику) учасників справи

суть спору

08.11.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк”, м. Київ до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю “Блискавка-12”, Запорізька область, м. Мелітополь та Короб Михайла Геннадійовича, Запорізька область, м. Мелітополь про солідарне стягнення заборгованість за договором про надання банківської послуги - овердрафт “Легкий” № МБ-ZАР-ОВ-КФ-168 від 11.02.2022 та договором поруки № МБ-ZАР-П-КФ-168/1 від 11.02.2022, яка станом на 04.10.2022 (включно) складає 123 809,63 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту в розмірі 109 782,56 грн, заборгованість за процентами за користуванням кредитом в розмірі 11 284,02 грн, заборгованість за комісійною винагородою за управління лімітом овердрафту в розмірі 2743,05 грн.

Крім того, позивачем заявлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2022, справу № 908/2233/22 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвало суду 14.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2233/22 в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2233/22. Відповідачу запропоновано надати відзив з додатками у строк до 14.12.2022.

Запропоновано позивачу у строк до 28.12.2022 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 13.01.2023, відповідно до ст. 167 ГПК України, надати заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані відповідачем.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні” у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” постановлено:

Ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану” заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.

Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Згідно з Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 року № 2263-IX.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб – 21.11.2022.

Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/203, затвердженого Законом України від 07.02.2023 № 2915-ІХ “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного тану в Україні” продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

11 лютого 2023 року Президентом України підписано Закон України № 8419 (закон № 2915-IX) “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” та продовження строку дії воєнного стану та загальної мобілізації в Україні з 19 лютого 2023 року строком на 90 діб (тобто до 20 травня).

Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 02.05.2023 № 3057-ІХ затверджено Указ Президента України від 1 травня 2023 року N 254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб (до 18 серпня 2023 року).

Ухвала суду 14.11.2022 про відкриття провадження у справі № 908/2233/22 надіслана позивачу та відповідачам на електронні адреси зазначені в позові та розміщено на офіційному сайті Господарського суду Запорізької області.

На день ухвалення рішення у справі судом перевірено місцезнаходження юридичної особи – відповідача у справі згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з відповіді № 37432 від 19.04.2023 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Блискавка-12” є: вулиця Вакуленчука буд. 99/14г, м. Мелітополь, Запорізька область, 72311, Україна.

Згідно із відповіді № 37500 від 19.04.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру адреса реєстрації Короб Михайла Геннадійовича є: вул. Гетьманська буд. 137, кв. 33, м. Мелітополь, Запорізька область, 72319, Україна.

13.01.2023 ухвалою суду відкладено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Надано строк позивачу та відповідачам для подачі заяв по суті справи із кінцевою датою 13.03.2023. Заяви по суті справи не надходили.

Ухвалою суду 13.03.2023 відкладено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Надано строк позивачу та відповідачам для подачі заяв по суті справи із кінцевою датою 15.05.2023.

Заяви по суті справи не надходили.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією” уся територія Мелітопольського району Запорізької області до якого входить м. Мелітополь віднесена до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.

Місцезнаходженням відповідачів є тимчасово окупована територія України, де відсутні поштовий (поштові відділення 72311, 72319 Тимчасово не функціонують), телефонний та інший зв’язок, позивач надіслав позовну заяву з додатками на електронну адресу відповідача 2 та по системі “Клієнт-Банк”/“Інтернет-Банкінг”, заяви по суті справи не надходили.

24.04.2023 до суду надійшло клопотання позивача з проханням вирішити питання щодо вчинення процесуальних дій у справі № 908/2233/22 передбачених Законом України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” та вирішити питання про призначення дати підготовчого засідання у справі.

Клопотання обґрунтовано тим, що Відповідно до ст. 12¹ Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” від 15.04.2014 № 1207-VII, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Передбачений цією статтею порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення може застосовуватися стосовно інших учасників судового процесу, адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи яких знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо від цього залежить реалізація ними своїх процесуальних прав і обов’язків.

З наведеного вбачається, що порядок вчинення судом процесуальних дій на виконання вимог процесуального законодавства та забезпечення прав учасників процесу врегульовано спеціальним законом, і даний закон широко використовується судами в аналогічних або схожих ситуаціях.

З приводу підготовчого засідання суд роз’яснює позивачу, що відповідно до ч. 3 ст. 252 ГПК України, підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Ухвали суду від 14.11.2022, 13.01.2023, 13.03.2023 надсилаються на відомі електронні адреси сторін, які зазначені позивачем у позові та опубліковуються на сайті суду із додержанням вимог Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” від 15.04.2014 № 1207-VII.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 64 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів. Відповідно до ч. 1 ст. 172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах Іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

У зв'язку з введенням воєнного стану та проведенням активних бойовик дій на всій території України внаслідок військової агресії російської федерації проти України, на підставі правових норм Конституції України. ЗУ “Про оборону України”. ЗУ “Про правовий режим воєнного стану” та прийнятих у зв'язку з поточною ситуацією ЗУ “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 2102-IX та безпосередньо самого Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 “Про введення воєнного стану в Україні”, - в Україні введено воєнний стан, що є форс мажорними обставинами.

Вищевикладені обставини є обґрунтованою підставою для відмови будь-яких поштових відділень чи кур'єрських служб в наданні послуг з пересилання й доставки кореспонденції за адресами, які знаходяться в м. Мелітополі, Запорізької області, тому відправка поштової кореспонденції через підприємство поштового зв'язку “Укрпошта” на сьогоднішній день є неможливою, тому позивач позбавлений можливості виконати вимоги ч. 1 ст. 172 ГПК України з причини, що не залежить від волі позивача та прикласти до даної позовної заяви докази направлення копії позовної заяви Відповідачам по справі.

Відповідачу 1 надіслано копію позовної заяви з додатками по системі “Клієнт-Банк”/“Інтернет Банкінг”, відповідачу 2 на е-mail поручителя: bliscavka12@gmail.com.

У той же час, у період воєнного стану, відповідно до статті 10 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, не можуть бути припинені повноваження судів, а відтак в умовах воєнного стану робота судів не припинена, конституційне право на судовий захист не обмежено.

Враховуючи приписи ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

11.02.2022 між Акціонерним товариством “Перший Український Міжнародний Банк” (банк, АТ “ПУМБ”) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Блискавка-12” (клієнт, позичальник, ТОВ “Блискавка-12”) укладено договір про надання банківської послуги - овердрафт “Легкий” № МБ-2АР-ОВ-КФ-168 (кредитний договір, договір), відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику банківську послугу - овердрафт “Легкий”, а позичальник зобов'язався прийняти банківську послугу, належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в договорі, Правилах надання АТ “ПУМБ” банківської послуги - овердрафту “Легкий” корпоративним клієнтам малого бізнесу, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату Банківської послуги.

Згідно з п. 1.1. кредитного договору, термін “Правила” використовується в цьому договорі в наступному значенні: типові Правила надання АТ “ПУМБ” банківської послуги - овердрафту “Легкий” корпоративним клієнтам малого бізнесу, що розміщуються на Інтернет - сайті Банку (за електронною адресою: https:pumb.ua) (Правила). Всі інші терміни, що використовуються в цьому договорі, мають значення, наведені у Правилах. Підписаний клієнтом договір разом з Правилами, які викладені на сайті банку, складає укладений між клієнтом та банком договір, що підтверджується підписом клієнта у цьому договорі.

Згідно з п. 1.2. Правил, відповідно до положень договору банк надає клієнту банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в договорі та у Правилах відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату банківської послуги.

Відповідно до п. А 8 кредитного договору встановлено ліміт банківської послуги у розмірі 380 000,00 грн з датою закінчення строку дії договору до 25.01.2023.

Банк надав позичальнику відповідно до п. А 8 кредитного договору банківську послугу - овердрафт в межах встановленого ліміту, у розмірі 380 000,00 грн, про що свідчить виписка з особового рахунку позичальника за основною сумою кредиту.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед позивачем за кредитним договором між банком та Коробом Михайлом Геннадійовичем, реєстраційний номер облікової картки платника податків: 2919215399 (поручитель), укладено договір поруки № МБ-2АР-П-КФ-168/1 від 11.02.2022 (договір поруки).

Позивач вважає, що діями відповідачів порушені законні права позивача (зокрема - отримання кредиту, наданого позичальнику відповідно до умов Кредитного договору та нарахованих процентів), які підлягають захисту в суді згідно статті 7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року, статті 16 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003.

Згідно з п. 2.1. Правил, відповідно до положень договору про надання банківської послуги банк надає клієнту банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в договорі та у Правилах відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату банківської послуги.

Відповідно до визначення термінів, зазначених у Правилах, овердрафт - це банківська послуга, відповідно до якої банк надає клієнту кредит частинами, кожна з яких надається шляхом сплати з поточного рахунку розрахункових документів клієнта на суму, що перевищує кредитовий залишок, з утворенням дебетового залишку в межах ліміту овердрафту, де

кредитовий залишок - це залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта, а дебетовий залишок - сума виконаних банком розрахункових документів клієнта за поточним рахунком понад кредитовий залишок. Дебетовий залишок показує розмір заборгованості за основною сумою овердрафту.

Відповідно до п. 2.3.2 Правил, надання клієнту овердрафту/частини овердрафту відбувається шляхом оплати з поточного рахунку, зазначеного в п. А 11 Преамбули договору, розрахункових документів клієнта за цільовим призначенням згідно з п. 2.3.1. цих Правил (та/або шляхом здійснення договірного списання у передбачених будь-якими договорами між банком та клієнтом випадках у порядку, встановленому в п. 6.7. цих Правил) на суму, яка перевищує кредитовий залишок на такому рахунку, але в межах ліміту овердрафту, який діє у відповідний період згідно з п. 2.3.7. цих Правил. Датою надання овердрафту вважається день оплати з поточного рахунку розрахункових документів клієнта та/або здійснення договірного списання на суму, що перевищує кредитовий залишок на такому рахунку.

Згідно з п. 2.3.11 Правил строк дії періоду безперервного користування овердрафтом не може перевищувати 90 календарних днів (включно) з дати виникнення першої заборгованості за основною сумою овердрафту після закінчення строку дії кожного попереднього періоду безперервного користування овердрафтом.

Клієнт зобов'язаний здійснювати погашення всієї заборгованості за основною сумою овердрафту шляхом забезпечення наявності кредитового залишку на поточному рахунку не пізніше останнього дня строку дії періоду безперервного користування овердрафтом, але в будь-якому разі не пізніше дати закінчення строку дії ліміту банківської послуги, зазначеної у п. А 10 преамбули договору з урахуванням положень, зазначених в п 3.8. договору (в залежності від того, яка з дат настане раніше).

Якщо останній день строку погашення (останній день строку дії періоду безперервного користування овердрафтом або дата закінчення строку дії ліміту банківської послуги) припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то погашення повинно бути здійснено не пізніше першого банківського дня після закінчення строку погашення.

11.02.2022 у клієнта на поточному рахунку були відсутні власні кошти, і він скористався овердрафтом здійснивши розрахунки в сумі 109 482,56 грн.

Після проведення поточних розрахунків у Клієнта з 11.02.2022 виникла перша заборгованість за овердрафтом в сумі 109 482,56 грн, яка протягом 90 календарних днів (включно), з дати виникнення заборгованості за основною сумою овердрафту зросла до 109 782,56 гривень та до 12.05.2022 клієнтом протягом всього періоду кредитування не була погашена, що підтверджується випискою з особового рахунку позичальника за основною сумою кредиту.

Позичальником порушений строк дії періоду безперервного користування овердрафтом який відповідно до п. 2,3.11 Правил не може перевищувати 90 календарних днів (включно) з дати виникнення першої заборгованості за основною сумою овердрафту після укладення договору, тому з 13.05.2022 заборгованість вважається простроченою.

База для розрахунку ліміту овердрафту визначається як обсяг чистих надходжень грошових коштів за повний попередній календарний місяць на всі поточні рахунки клієнта в гривні у банку.

Термін “Період дії ліміту овердрафту” не проміжок часу, який починається з першого банківського дня, наступного за 11 (одинадцятим) числом кожного календарною місяця, а закінчується в день, що передує першому банківському дню, наступного за 11 (одинадцятим) числом наступного календарного місяця, з такими виключеннями: перший період дії ліміту овердрафту починається з дня укладення договору; останній період дії ліміту овердрафту закінчується датою настання однієї з наступних подій, в залежності від того, яка з них настане раніше: останній день строку ліміту овердрафту, зазначеного в договорі, або день, в який клієнт зобов'язаний достроково погасити заборгованість за основною сумою овердрафту відповідно до умов договору.

Пунктом 2.3.7 Правил, установлено, що ліміт овердрафту на кожен період дії ліміту овердрафту визначається (в межах ліміту банківської послуги, зазначеної в п. 8 преамбули договору) на підставі договору, цих Правил і не потребує укладення між сторонами окремих угод з цього приводу. Користуючись принципом свободи договору, клієнт підписанням договору про надання банківської послуги надає право банку в будь-який момент дії такого договору зменшити ліміт акцептованого банком овердрафту; банк на підставі письмової заяви клієнта має право також збільшити ліміт овердрафту (але не більше ліміту банківської послуги) до закінчення поточного періоду дії ліміту овердрафту.

У випадку, якщо ліміт овердрафту, розрахований на наступний період дії ліміту овердрафту, є меншим ніж 50 000,00 гривень, ліміт визначається на рівні 0.00 гривень. У випадку, якщо ліміт овердрафту, розрахований на наступний період дії ліміту овердрафту, є більшим ніж ліміт банківської послуги, ліміт визначається на рівні ліміту банківської послуги. З моменту підписання договору до моменту визначення ліміту овердрафту на наступний період, відповідно до умов цих Правил та договору, клієнт має право користуватися лімітом овердрафту в розмірі, зазначеному в п. А 9 преамбули договору.

Банк направляє клієнту повідомлення про ліміт овердрафту на наступний період дії ліміту овердрафту, в якому (повідомленні) зазначає ліміт овердрафту на наступний період дії ліміту овердрафту.

Зазначене повідомлення банк направляє клієнту не пізніше 1 (одного) банківського дня, наступного за 7 (сьомим) числом кожного календарного місяця, наступного за розрахунковим періодом. У разі, якщо ліміт овердрафту на наступний період дії ліміту овердрафту дорівнює ліміту овердрафту за попередній період, банк може не направляти Клієнту зазначених повідомлень. Ліміт овердрафту на наступний період починає діяти незалежно від дати та/або факту отримання клієнтом відповідного повідомлення від банку.

Повідомлення про ліміт овердрафту на наступний період дії ліміту овердрафту банк направляє клієнту використовуючи сервіси систем миттєвих повідомлень-месенджерів (зокрема, SMS/Viber-повідомлення) на номер телефону уповноваженого представника Клієнта, або електронним повідомленням на е-mail уповноваженого представника клієнта, або засобами системи дистанційного обслуговування клієнтів, запровадженої у банку (зокрема, система “Клієнт-Банк”/“Інтернет Банкінг” тощо).

Згідно із довідкою про чисті грошові надходження № 1 від 10.10.2022 за рахунком UА193348510000000026004150693, який належить ТОВ “Блискавка-12” об'єм чистих грошових надходжень у банку АТ “ПУМБ” склав: у лютому 2022 року - 0,00 грн; у березні 2022 року - 0,00 грн; у квітні 2022 року - 0,00 грн; у травні 2022 року - 0,00 грн; в червні 2022 року - 0.00 грн; у липні 2022 року - 0,00 грн; у серпні 2022 року - 0,00 грн; у вересні 2022 року - 0,00 грн.

Повідомленнями від 18.04.2022, направленим клієнту по системі дистанційного обслуговування клієнтів, системі “Клієнт-Банк”/“Інтернет Банкінг”, банком був установлений ліміт овердрафту позичальнику у розмірі 0,00 грн.

У зв'язку з тим, що об'єм чистих грошових надходжень за попередній місяць, тобто за лютий місяць та березень місяць 2022 року склав 0,00 грн і є меншим ніж 50 000,00 гривень, відповідно до п. 2.3.7 Правил ліміт овердрафту з 18.04.2022 визначений на рівні 0,00 гривень.

У зв’язку з відсутністю грошових надходжень на всі поточні рахунки клієнта в банку в лютому місяці та березні місяці 2022 року, клієнту з 18.04.2022 був зменшений ліміт овердрафту до 0,00 грн про що його було повідомлено шляхом направлення повідомлень по системі дистанційного обслуговування клієнтів, системі “Клієнт-Банк”/“Інтернет Банкінг” у спосіб передбачений п. 2.3.7. та п. 10.3 Правил.

Відповідно до п. 2.3.8 Правил якщо згідно із цими правилами було визначено розмір ліміту овердрафту, який є меншим, ніж існуюча на такий момент заборгованість за основною сумою овердрафту, то частина заборгованості за основною сумою овердрафту, на яку вона перевищує ліміт овердрафту, має бути погашена клієнтом першочергово не пізніше дня, що передує встановленню нового (зменшеного) ліміту овердрафту.

У випадку не погашення клієнтом частини заборгованості за основною сумою овердрафту, на яку вона перевищує ліміт овердрафту, з дати встановлення нового (зменшеного) ліміту овердрафту, така частина заборгованості за основною сумою овердрафту вважається простроченою заборгованістю, на неї нараховуються проценти, розраховані виходячи з розміру процентної ставки на прострочену заборгованість (зазначеного у договорі), а банк першочергово спрямовує кошти клієнта (його поручителів) на погашення частини заборгованості за основною сумою овердрафту, на яку вона перевищує поточний ліміт овердрафту.

Пунктом 2.3.10 Правил передбачено, що у випадку виникнення простроченої заборгованості клієнта за овердрафтом до дати закінчення строку дії ліміту овердрафту, сторони домовились про наступне: в день виникнення простроченої заборгованості клієнт втрачає право користування овердрафтом до моменту погашення простроченої заборгованості; прострочена заборгованість клієнта за овердрафтом переноситься банком па відповідні балансові рахунки обліку простроченої заборгованості; після погашення простроченої заборгованості ліміт овердрафту відновлюється до розміру, що діяв на момент виникнення простроченої заборгованості або до іншого розміру, визначеного банком.

Сторони приймають на себе ризик та всю відповідальність за дії будь-яких осіб, які отримали доступ до засобів системи зв'язку і передачі повідомлень, яку вони використовують. Отримане (у т.ч. виконане) однією із сторін договору повідомлення не може бути заперечене, оскаржене або визнане недійсним з підстав його направлення неуповноваженими на те особами.

Клієнт погоджується з тим, що повідомлення направлені йому банком будь-яким із способів, зазначених у цьому розділі Правил, будуть вважатися поданими належним чином та способом, що дозволяє встановити дату їх відправлення.

Сторони погодились, що вони вправі на свій розсуд обирати передбачені для них цими Правилами способи подання документів та/або повідомлень, передбачені договором та/або Правилами, за винятком випадків, коли договором, або Правилами, або законом передбачені виключна форма та/або спосіб направлення документів та/або повідомлень.

Всі повідомлення, які направлені банком клієнту або отримані банком від клієнта у випадках, передбачених договором або Правилами, а також пов'язані із процесом його виконання, є невід'ємною частиною договору.

Починаючи з 13.05.2022 заборгованість позичальника за основною сумою кредиту є простроченою у повному обсязі, проте у зв'язку із введенням воєнного стану на території України з метою збереження позитивної кредитної історії клієнта в складний період, банком прийнято управлінське рішення стосовно відстрочення оплати заборгованості за кредитним договором в строк до 31.05.2022.

Починаючи з 31.05.2022 заборгованість позичальника за основною сумою кредиту є простроченою у повному обсязі.

Заборгованість позичальника за сумою кредиту станом на 04.10.2022 (включно) склала 109 782,56 гривні.

Зважаючи на вищезазначене порушення позичальником умов кредитного договору, 12.09.2022 банком позичальнику направлена вимога вих. № КНО-61.1.3.5/168 від 05.09.2022 про погашення простроченої заборгованості за договором про надання банківської послуги - овердрафт “Легкий” № МБ-ZАР-ОВ-КФ-168 від 11.02.2022. Вимога вих. № КНО-61.1.3.5/168 від 05.09.2022 року про погашення простроченої заборгованості була направлена з використанням системи дистанційного обслуговування клієнтів, запровадженої у Банку, зокрема по системі “Клієнт-Банк”/“Інтернет Банкінг”. На час вирішення спору в суді вимога не виконана.

Щодо порушення позичальником взятих на себе зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до пункту 1 статті 1048 Цивільного кодексу України розмір і порядок отримання процентів за договором позики встановлюється договором. Правила статті 1048 Цивільного кодексу України поширюються й на кредитний договір (пункт 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

Умови нарахування та сплати процентів за користування кредитом встановлені Кредитним договором та Правилами.

Згідно із п. А12-А 13 Преамбули кредитного договору проценти за користування овердрафтом нараховуються банком за ставкою 15,9% річних. Розмір процентної ставки на прострочену заборгованість становить 35% річних.

Відповідно до розділу 4 Правил:

4.3.2. Проценти за користування банківською послугою нараховуються у процентах річних із розрахунку 365 днів на рік на підставі процентної ставки, зазначеної у договорі.

4.3.3. Проценти нараховуються щоденно на фактичну суму заборгованості і за весь час фактичного користування кредитними коштами, наданими в рамках банківської послуги.

Період нарахування процентів складає календарне число днів.

Якщо інше не передбачено договором, датою закінчення періоду нарахування процентів є перший банківський день після 24 числа місяця (без його урахування) або день, що передує даті повернення кредиту, а початком - дата надання кредиту та/або перший банківський день після 24 числа місяця (з його урахуванням).

Закінчення зазначеного у договорі строку надання банківської послуги - овердрафту не звільняє клієнта від обов'язку сплачувати відповідно до умов договору на користь банку проценти за користування кредитом за весь час прострочення клієнтом погашення заборгованості за кредитом.

Якщо інше не передбачено договором, нараховані проценти повинні сплачуватися клієнтом щомісячно не пізніше 1 банківського дня, наступного за 24 числом кожного місяця за відповідний період.

Сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом станом па 04.10.2022 за період з 11.02.2022 по 04.10.2022 (включно) склала 11 284,02 грн. Щодо розміру заборгованості за нарахованими і несплаченими процентами, надано виписки по особовому рахунку позичальника за процентами за користування кредитом та розрахунком заборгованості.

Щодо суми заборгованості за комісійною винагородою за управління лімітом овердрафту станом на 04.10.2022.

Згідно з п. А16 Преамбули кредитного договору розмір комісійної винагороди за управління лімітом овердрафту становить 0,5% річних від розміру максимальної заборгованості за основною сумою овердрафту в періоді нарахування.

Згідно із розділу 4 Правил:

4.4.1. Клієнт зобов'язаний щомісячно сплачувати банку комісійну винагороду за управління лімітом овердрафту у розмірі, зазначеному в п. А16 Преамбули договору.

4.4.2. Комісійна винагорода за управління лімітом овердрафту нараховується банком щомісячно, протягом дії договору. Період нарахування комісійної винагороди складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування комісійної винагороди за управління лімітом овердрафту є перший Банківський день після 24 (двадцять четвертого) числа (без його урахування) або день, що передує даті закінчення строку дії ліміту банківської послуги, зазначеній в п. А10 Преамбули договору, / даті дострокового розірвання договору, а початком - дата надання Овердрафту та/або перший Банківський день після 24 (двадцять четвертого) числа (з його урахуванням).

4.4.3. Нарахована комісія за управління лімітом овердрафту повинна сплачуватися клієнтом щомісячно, не пізніше 1 банківського дня, наступного за 24 числом кожного місяця (включно).

За розрахунком наведеним позивачем розмір нарахованої комісії за період з 11.02.2022 по 04.10.2022 становить 2743,05 грн (за розрахунком останній день нарахування комісії 24.06.2022).

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов’язань в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат Кредитора тощо.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 договору поруки та ч. 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання, такий боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право банку вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 553 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Пунктом 2.1 ст. 2 договору поруки передбачено, що в разі порушення зобов'язання боржником (у тому числі невиконання та/або неналежного виконання боржником основного зобов'язання у строки, визначені договором, з якого випливає основне зобов'язання, поручитель зобов'язаний в перший день порушення боржником основного зобов'язання (або певної його частини) виконати таке основне зобов'язання (або певну його частину) незалежно від факту направлення йому кредитором відповідної вимоги.

Порушення зобов'язання боржником буде достатньою для поручителя підставою виконати порушене зобов'язання (або певну його частину) без будь-яких застережень, умов чи вимог до кредитора про надання відповідної інформації чи документів.

Зважаючи на порушення поручителем умов договору поруки, 12.09.2022 банком поручителю направлена вимога вих. № КНО-61.1.3.5/169 від 05.09.2022 про погашення простроченої заборгованості за договором про надання банківської послуги - овердрафт “Легкий” № МБ-ZАР-ОВ-КФ-168 від 11.02.2022. Вимогу було направлено на е-mail поручителя: bliscavka12@gmail.com, відповідно до п. 5.1. договору поруки, однак станом на сьогоднішній день вимога не виконана.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором,

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Крім того, статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Стаття 554 ЦК України встановлює відповідальність поручителя перед кредитором боржника за порушення зобов'язання боржником. Так. визначено, що правовим наслідком порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, є відповідальність боржника і поручителя перед кредитором як солідарних боржників.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За загальним правилом, на особу покладається обов'язок вжити всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання взятого на себе зобов'язання (абзац 2 ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України). Неналежне ставлення до виконання цього обов'язку свідчить про вину особи. яка є безумовною підставою для відповідальності за порушення зобов'язання.

Цивільний кодекс України, крім обов'язку належного виконання зобов'язання, встановлює також принцип своєчасності його виконання: згідно з ч. 1 ст. 530 цього Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На час звернення позивача до суду заборгованість за кредитним договором та договором поруки не погашена.

Суд погоджується з позицією позивача щодо стягнення з відповідачів суми основного боргу та комісійної винагороди за управління лімітом овердрафту, та вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та доведеними.

З приводу нарахування та стягнення процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) дійшла наступних висновків:

“Щодо нарахування процентів на підставі статті 1048 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за “користування кредитом” (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно “користуватися кредитом”, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за “користування кредитом”) за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за “користування кредитом” поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на аналогічне правове регулювання можливості стягнення процентів поза межами встановленого договором строку повернення вкладу в спорах, в яких банки, на порушення умов договору банківського вкладу, не повертають вкладникам банківські вклади та нараховані за ними проценти. Проценти за банківським вкладом нараховуються лише в межах строку, визначеного у договорі банківського вкладу, тобто за правомірне користування цими коштами. Інакше кажучи, так само як банк не може нараховувати проценти за користування позичальником кредитом після спливу визначеного у договорі строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 444/9519/12), так само і вкладник за договором банківського вкладу після закінчення строку, на який зроблений вклад, позбавлений права вимагати стягнення процентів за правомірне користування банком цими коштами.
Зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц сформульовано такі висновки.

Строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом установленого договором строку.

Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові.

Сторони за домовленістю можуть визначити порядок здійснення повернення коштів за строковим вкладом - шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника, шляхом видачі готівкою через касу банку або іншим шляхом. Зазначені вище норми не містять обмежень при виборі сторонами такого договору способу виконання зобов`язання з повернення коштів банку перед вкладником.

У разі якщо договором банківського вкладу передбачено повернення вкладу коштів шляхом їх перерахування на поточний рахунок вкладника, із чим погодились обидві сторони, укладаючи такий договір, то після здійснення зазначеної операції правовідносини сторін трансформуються у правовідносини банківського рахунку відповідно до положень частини третьої статті 1058 ЦК України.

Така трансформація означає, що вкладник має право отримати готівкою повернуті банком на поточний рахунок кошти за вкладом, але до правовідносин між ними вже не можуть застосовуватись положення договору строкового банківського вкладу у зв`язку з тим, що строк його дії закінчився.

Близькі за змістом висновки також сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.
Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за “користування кредитом”. Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за “користування кредитом” можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.
Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за “користування кредитом”, сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.
Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.
У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).
Тобто твердження скаржників про те, що проценти за “користування кредитом” нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

117.Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за “користування кредитом”, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

118.Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за “користування кредитом” за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за “користування кредитом” (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

119.Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

120.Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин, так само як і банку та вкладника у межах відносин за договором банківського вкладу.

121.Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012 (на неврахування якої судом апеляційної інстанції посилається АТ “МР Банк”) суд здійснив відповідне тлумачення умов кредитного договору.
Зокрема, суд установив, що кредитним договором були передбачені проценти за неправомірне користування кредитом - це плата, яка встановлюється банком за користування кредитом після настання строку його погашення та сплачується позичальником у розмірі та у строки, передбачені договором. При сплаті процентів за неправомірне користування кредитом проценти за користування кредитом не сплачуються. У випадку порушення позичальником установленого пунктом 2.2 договору строку погашення отриманого кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом виходячи із процентної ставки у розмірі 36 % річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з пунктами 3.3, 3.4 цього договору (пункти 42, 43 вказаної вище постанови).
Здійснивши тлумачення умов кредитного договору, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України (пункт 50 вказаної вище постанови).

127.Тобто у справі № 5017/1987/2012 сторони чітко та недвозначно визначили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти, які при цьому не є процентами за “користування кредитом”, а є відповідальністю за порушення зобов`язання, та погодили їх розмір. Установивши зазначене, суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення таких процентів.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за “користування кредитом”). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Щодо виключної правової проблеми

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом. З цього приводу Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити таке.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, навів висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.
З огляду на мотивувальну частину цієї постанови Велика Палата Верховного Суду уточнює вказаний вище висновок таким. У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за “користування кредитом” (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду на обґрунтування ухвали від 29.06.2022 також послався на Рішення Конституційного Суду України від 22.06.2022 у справі № 3-188/2020(455/20), у якому останній вказав, що приписи частини другої статті 625 ЦК України, першого речення частини першої статті 1050 ЦК України та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 цього Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов`язань за договором у натурі.
Таке обґрунтування Рішення Конституційного Суду України збігається з висновками Великої Палати Верховного Суду. Саме тому, що приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (які нараховуються за статтею 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за статтею 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін)”.

Зі змісту кредитного договору не вбачається, що сторони погодили нарахування процентів відповідно до статті 625 ЦК України.

З урахуванням наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду нарахування позивачем процентів за користування кредитом після направлення вимоги про погашення простроченої заборгованості 12.09.2022 є неправомірним.

Обґрунтованим періодом для нарахування процентів за користування кредитом є 11.02.2022 по 12.09.2022 та розмір процентів становить 9227,63 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідачами не надано докази належного виконання умов кредитного договору та договору поруки щодо сплати заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитом та комісійною винагородою.

Враховуючи вище наведені обставини справи, надані докази та вимоги чинного законодавства України, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Блискавка-12” (вул. Вакаленчука буд. 99/14Г, м. Мелітополь, Запорізька область, 72311, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 37968872), Короб Михайла Геннадійовича (вул. Гетьманська буд. 137, кв. 33, м. Мелітополь, Запорізька область, Україна, реєстраційний номер облікової картки платника податків 2919215399, 04.12.1979 р.н.) на користь Акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк” (вул. Андріївська буд. 4, м. Київ, 04070, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 14282829) заборгованість за сумою кредиту в розмірі 109 782,56 грн (сто дев’ять тисяч сімсот вісімдесят дві гривні 56 коп.), заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 9227,63 грн (дев’ять тисяч двісті двадцять сім гривень 63 коп.), заборгованість за комісійною винагородою за управління лімітом овердрафту в розмірі 2743,05 грн (дві тисячі сімсот сорок три гривні 05 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Блискавка-12” (вул. Вакаленчука буд. 99/14Г, м. Мелітополь, Запорізька область, 72311, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 37968872) на користь Акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк” (вул. Андріївська буд. 4, м. Київ, 04070, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 14282829) судовий збір у розмірі 1219,90 грн (одна тисяча двісті дев’ятнадцять гривень 90 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Короб Михайла Геннадійовича (вул. Гетьманська буд. 137, кв. 33, м. Мелітополь, Запорізька область, Україна, реєстраційний номер облікової картки платника податків 2919215399, 04.12.1979 р.н.) на користь Акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк” (вул. Андріївська буд. 4, м. Київ, 04070, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 14282829) судовий збір у розмірі 1219,90 грн (одна тисяча двісті дев’ятнадцять гривень 90 коп.). Видати наказ.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02 червня 2023 року.

Суддя І. С. Горохов

Електронна копія рішення Господарського суду Запорізької області № 908/2233/22 від 15.05.2023 міститься в мережі Інтернет за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Дата розміщення інформації на сторінці Господарського суду Запорізької області на офіційному веб-порталі «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет 02.06.2023.

До відома сторін по справі № 908/2233/23: ТОВ “Блискавка-12”, Запорізька обл., м. Мелітополь, Короб Михайла Геннадійовича, Запорізька обл., м. Мелітополь