Господарський суд Запорізької області

05 червня 2023, 11:37

До відома сторін по справі № 908/2827/22: ТОВ “Аграрний союз Запоріжжя”, Запорізька обл., Пологівський р-н, смт Кам’янка, Макаровича Сергія Миколайовича, Запорізька обл., Пологівський р-н, смт Кам’янка, Марінова Андрія Едуардовича, Запорізька обл., Пологівський р-н, смт Кам’янка

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2023 Справа № 908/2827/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк”, 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрний союз Запоріжжя”, 71001, Запорізька область, Пологівський район, смт Кам’янка, вул. Таврійська, буд. 127

Макаровича Сергія Миколайовича, 71001, Запорізька область, Пологівський район, смт Кам’янка, вул. Центральна, буд. 22, кв. 20
Марінова Андрія Едуардовича, 71001, Запорізька область, Пологівський район, смт Кам’янка, пров. Соборний, буд. 45

про стягнення коштів

без повідомлення (виклику) учасників справи

суть спору

28.12.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк”, м. Київ до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрний союз Запоріжжя”, Запорізька область, Пологівський район, смт Кам’янка, Макаровича Сергія Миколайовича, Запорізька область, Пологівський район, смт Кам’янка, Марінова Андрія Едуардовича, Запорізька область, Пологівський район, смт Кам’янка про солідарне стягнення заборгованість за договором про надання банківських послуг № МБ-ZАР-ГЛ-8050 від 08.04.2020, договором поруки № МБ-ZАР-П-8050/2 від 08.04.2020 та договором поруки № МБ-ZАР-П-8050/3 від 08.04.2020, яка станом на 06.12.2022 (включно) складає 914 466,19 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту в розмірі 860 451,08 грн, заборгованість за процентами за користуванням кредитом в розмірі 54 015,11 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2022, справу № 908/2827/22 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 16.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2827/22, присвоєно справі номер провадження 15/225/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачам запропоновано надати відзив у строк до 15.02.2023.

Запропоновано позивачу у строк до 01.03.2023 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.

Запропоновано відповідачам надати у строк до 17.03.2023, відповідно до ст. 167 ГПК України, надати заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані відповідачем.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні” у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” постановлено:

Ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану” заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.

Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Згідно з Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 року № 2263-IX.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб – 21.11.2022.

Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/203, затвердженого Законом України від 07.02.2023 № 2915-ІХ “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного тану в Україні” продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

11 лютого 2023 року Президентом України підписано Закон України № 8419 (закон № 2915-IX) “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” та продовження строку дії воєнного стану та загальної мобілізації в Україні з 19 лютого 2023 року строком на 90 діб (тобто до 20 травня).

Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 02.05.2023 № 3057-ІХ затверджено Указ Президента України від 1 травня 2023 року N 254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб (до 18 серпня 2023 року).

Ухвала суду 16.01.2023 про відкриття провадження у справі № 908/2827/22 надіслана позивачу та відповідачам на електронні адреси зазначені в позові та розміщено на офіційному сайті Господарського суду Запорізької області.

На день ухвалення рішення у справі судом перевірено місцезнаходження юридичної особи – відповідачів у справі згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з відповіді № 37569 від 19.04.2023 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрний союз Запоріжжя” є: вулиця Таврійська буд. 127, смт Більмак (Кам`янка), Більмацький р-н, Запорізька область, 71001, Україна.

Згідно із відповіді № 37612 від 19.04.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру адреса реєстрації Макарович Сергія Миколайовича є: вул. Центральна буд. 22, кв. 20, смт. Кам'янка (Більмак), Запорізька область, Україна.

Згідно із відповіді № 37598 від 19.04.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру адреса реєстрації Марінов Андрія Едуардовича є: пров. Соборний буд. 45, смт. Кам'янка (Більмак), Запорізька область, Україна.

Ухвалою суду 17.03.2023 відкладено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Надано строк позивачу та відповідачам для подачі заяв по суті справи із кінцевою датою 15.05.2023.

Заяви по суті справи не надходили.

Селище міського типу Кам’янка Пологівського району Запорізької області віднесено до Тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, перелік яких затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309 від 22.12.2022 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією”.

Відповідно до п. 21 Розділу ІХ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції".

Відповідно до ст. 12¹ Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” від 15.04.2014 № 1207-VII, Якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Передбачений цією статтею порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення може застосовуватися стосовно інших учасників судового процесу, адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи яких знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо від цього залежить реалізація ними своїх процесуальних прав і обов’язків.

Ухвали суду від 16.01.2023, 17.03.2023 надсилались на відомі електронні адреси сторін, які зазначені позивачем у позові та опубліковуються на сайті суду із додержанням вимог Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” від 15.04.2014 № 1207-VII.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 64 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів. Відповідно до ч. 1 ст. 172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах Іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

У зв'язку з введенням воєнного стану та проведенням активних бойовик дій на всій території України внаслідок військової агресії російської федерації проти України, на підставі правових норм Конституції України. ЗУ “Про оборону України”. ЗУ “Про правовий режим воєнного стану” та прийнятих у зв'язку з поточною ситуацією ЗУ “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 2102-IX та безпосередньо самого Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 “Про введення воєнного стану в Україні”, - в Україні введено воєнний стан, що є форс мажорними обставинами.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією” уся територія Мелітопольського району Запорізької області до якого входить м. Мелітополь віднесена до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України. До актуального переліку також внесено Мелітопольську територіальну громаду Запорізької області, де зареєстровані Відповідачі по справі.

Вищевикладені обставини є обґрунтованою підставою для відмови будь-яких поштових відділень чи кур'єрських служб в наданні послуг з пересилання й доставки кореспонденції за адресами, які знаходяться в м. Мелітополі, Запорізької області, тому відправка поштової кореспонденції через підприємство поштового зв'язку “Укрпошта” на сьогоднішній день є неможливою, тому позивач позбавлений можливості виконати вимоги ч. 1 ст. 172 ГПК України з причини, що не залежить від волі позивача та прикласти до даної позовної заяви докази направлення копії позовної заяви Відповідачам по справі.

Позивач надіслав позовну заяву з додатками відповідачам на електронну адресу: auzllc@ukr.net, і додатково відповідачу 1 через систему “Клієнт Банк” та на відому адресу його представника в м. Запоріжжі, а саме: Бутенко Ірині Олександрівні, вул.. Сєдова буд. 8, оф. 2-а, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, Україна.

У той же час, у період воєнного стану, відповідно до статті 10 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, не можуть бути припинені повноваження судів, а відтак в умовах воєнного стану робота судів не припинена, конституційне право на судовий захист не обмежено.

Враховуючи приписи ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

08.04.2020 між Акціонерним товариством “Перший Український Міжнародний Банк” (банк, кредитор, АТ “ПУМБ”) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аграрний союз Запоріжжя” (позичальник, ТОВ “Аграрний союз Запоріжжя”) укладено Генеральний договір про надання банківських послуг № МБ-ZАР-ГЛ-8050 із змінами та доповненнями до нього:

- додатковою угодою № 1 від 20.08.2020, додатковою угодою № 2 від 19.02.2021, додатковою угодою № 3 від 08.07.2021;

- заявою про надання банківської послуги-кредитної лінії № МБ-ZАР-ГЛ-8050/КЛЗ від 19.02.2021;

- угодою від 08.07.2021 про зміну банківської послуги-кредитної лінії, наданою за заявою про надання банківської послуги-кредитної лінії № МБ-ZАР-ГЛ-8050/КЛЗ від 19.02.2021, у зв'язку з отриманням клієнтом права на участь у державній програмі;

- додатковою угодою № 1 від 21.12.2021 до договору про надання банківської послуги-кредитної лінії № МБ-ZАР-ГЛ-8050/КЛЗ від 08.07.2021, наданою за заявою про надання банківської послуги-кредитної лінії № МБ-ZАР-ГЛ-8050/КЛЗ від 19.02.2021;

- додатковою угодою № 2 від 22.02.2022 до договору про надання банківської послуги-кредитної лінії № МБ-ZАР-ГЛ-8050/КЛЗ від 08.07.2021, наданою за заявою про надання банківської послуги-кредитної лінії № МБ-ZАР-ГЛ-8050/КЛЗ від 19.02.2021.

Відповідно до умов генерального договору банк зобов'язався надати позичальнику банківські послуги, а позичальник зобов'язався прийняти банківські послуги та належним чином виконати зобов'язання, що встановлені в Генеральному договорі, Правилах надання банківських послуг за активними банківськими операціями клієнтів малого бізнесу, що розміщуються на інтернет-сайті банку (за електронною адресою: https://www.pumb.ua) (надалі - Правила) та Договорах про надання банківських послуг, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату банківських послуг.

В забезпечення виконання боржником зобов'язань за Генеральним договором, між банком та поручителями:

1) Макарович Сергієм Миколайовичем (поручитель) був укладений договір поруки № МБ-ZАР-П-8050/2 від 08.04.2020 із змінами і доповненнями до нього: додатковою угодою № 1 від 08.07.2021 (договір поруки);

2) Маріновим Андрієм Едуардовичем (поручитель 2) був укладений договір поруки № МБ-ZАР-П-8050/3 від 08.04.2020 із змінами і доповненнями до нього: додатковою угодою № 1 від 08.07.2021 (договір поруки), згідно із якими Макарович С.М. та Марінов А.Е. поручилися перед банком за виконання ТОВ “Аграрний союз Запоріжжя” зобов'язань, передбачених Генеральним договором.

Відповідно до пункту 1.1. Генерального договору встановлено, що термін “Правила” використовуються в цьому договорі в наступному значенні: Правила банківських послуг за активними банківськими операціями клієнтів малого бізнесу, що розміщуються на інтернет-сайті Банку (за електронною адресою: https://www.pumb.ua), далі за текстом - Правила).

Саме ці Правила регулюють відносини між банком та клієнтами, з якими укладено Генеральні договори, щодо надання, використання та повернення кредитних коштів, здійснення оплати банківських послуг. Правила затверджуються банком, підписуються від імені банку уповноваженою особою та містять типові умови надання банківських послуг. Укладаючи генеральний договір, клієнт приймає на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених цими Правилами стосовно клієнтів, рівно як і банк бере на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених цими Правилами стосовно банка.

Згідно з п. 1.2. Генерального договору та п. 3.1. Правил, банк надає клієнту банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в генеральному договорі, Правилах та акцептованих банком заявах про надання банківських послуг, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату банківських послуг.

Банк належним чином виконав свої обов'язки за Генеральним договором та Правилами, надавши ТОВ “Аграрний союз Запоріжжя” грошові кошти у рамках ліміту, встановленого п.1.1. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 22.02.2022 до договору про надання банківської послуги-кредитної лінії № МБ-ZАР-ГЛ-8050/КЛЗ від 19.02.2021) в розмірі 3 400 000,00 гривень.

Надання банківської послуги-кредитної лінії підтверджується платіжними інструкціями: № ТR.47714161.39734.25563 від 14.04.2021; № ТR.47714161.56096.18906 від 14.04.2021; № ТR.47714161.62778.18906 від 15.04.2021; № ТR.47714161.52824.25014 від 16.04.2021; № ТR.47714161.71758.25563 від 19.04.2021; № ТR.47714161.90390.23758 від 19.04.2021; № ТR.47714161.72306.18906 від 20.04.2021; № ТR.47714161.63083.18906 від 21.04.2021; № ТR.47714161.63250.25563 від 23.04.2021; № ТR.47714161.36600.24354 від 28.04.2021; № ТК.47714161.114668.18906 від 05.05.2021; № TR.47714161.58986.18906 від 06.05.2021; № ТR.47714161.79000.24354 від 06.05.2021; № ТR.47714161.103199.18906 від 11.05.2021; № ТR.47714161.61247.18906 від 13.05.2021; № ТR.47714161.62775.24354 від 13.05.2021; № ТR.47714161.79406.25563 від 17.05.2021; № ТR.47714161.53506.18906 від 18.05.2021; № ТR.47714161.64692.25014 від 20.05.2021; № ТR.47714161.105973.25563 від 21.05.2021; № ТR.47714161.73807.18906 від 24.05.2021; № ТR.47714161.59559.24354 від 25.05.2021; № ТR.47714161.55434.18906 від 26.05.2021; № ТR.47714161.68407.18906 від 27.05.2021; № ТR.47714161.190224.18906 від 31.05.2021; № ТК.47714161.63147.18906 від 02.06.2021; № ТR.47714161.53263.24354 від 03.06.2021; № ТR.47714161.1467272.18906 від 04.06.2021; № ТR.47714161.1482203.18906 від 04.04.2021; № ТR.47714161.100000.25563 від 08.06.2021; № ТR.47714161.61196.18906 від 11.06.2021,а також виписками по рахунках.

З метою забезпечення належного виконання позичальником кредитних зобов'язань, між банком та ТОВ “Аграрний Союз Запоріжжя” були укладені:

- договір застави рухомого майна № МБ-ZАР-РМ-8050/4/bpm від 08.07.2021 року (договір застави 1), відповідно до якого в заставу банку було передано рухоме майно, опис та перелік якого вказані в п. 2.1 договору застави (предмет застави 1);

- договір застави рухомого майна № МБ-ZАР-РМ-8050/1 від 08.04.2020 із змінами і доповненнями до нього: додатковою угодою № 1 від 08.07.2021 (договір застави 2) відповідно до якого в заставу банку було передано рухоме майно, опис та перелік якого вказані в п. 2.1 договору застави (далі - Предмет застави 2).

Обтяження банком вказаного вище майна зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Предмет застави 2 знаходиться за адресою місцезнаходження майна: 71001, Запорізька обл., Пологівський район, селище міського типу Кам'янка (колишній смт, Більмак), вул. Таврійська, буд. 127.

На сьогоднішній день стан та умови забезпечення зобов'язань (предмету застави) за Генеральним договором погіршилися внаслідок військової агресії російської федерації, а дія договору страхування на предмети застави не розповсюджується (пошкодження/знищення майна в результаті військових дій не є страховим випадком та не покривається договорами страхування).

Таким чином, відбулось погіршення умов забезпечення виконання зобов'язань за Генеральним договором.

З огляду на викладене, настала несприятлива подія, передбачена пп. 9.1.3 п. 9 Правил “Несприятливі події та їх наслідки” - забезпечення зобов'язань за Генеральним договором втрачене та/або його стан чи умови погіршились.

Згідно з т. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець мас право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

У зв'язку з введенням воєнного стану та проведенням активних бойових дій на території України, настала несприятлива подія, передбачена пп. 9.1.9 п. 9 Правил “Несприятливі події та їх наслідки”: Наявні або потенційні зміни на грошово-кредитному ринку України, зумовлені змінами у грошово-кредитній політиці України, змінами банківського законодавства України, змінами економічної ситуації в Україні в цілому (економічна криза), а також міжнародної економічної ситуації в тому числі, але не виключно: зміни процентної політики, в тому числі на ринку України або на міжнародних ринках процентних ставок на залучені Банком кошти, в тому числі, внаслідок прийняття Національним банком України, іншими органами державної влади та управління рішень, які впливають на стан Генерального ринку України, несприятливі коливання вартості цінних паперів та товарів, курсів іноземних валют тощо.

Згідно з пп. 9.2.1 п. 9 Правил у випадку виникнення будь-якої із зазначених несприятливих подій банк набуває право вимагати від клієнта достроково повернути виданий клієнту кредит, а клієнт зобов'язаний, незважаючи на положення цих Правил та положення відповідних договорів про надання банківських послуг, виконати таку вимогу банку і повернути суму кредиту в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті клієнтом на користь банку згідно із Генеральним договором, в строк не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.

У зв'язку з окупацією смт. Кам'янка (Кам'янська територіальна громада), де зареєстровані відповідачі по справі, відправка потової кореспонденції через підприємство поштового зв'язку “Укрпошта” на сьогоднішній день є неможливою.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Генеральний договір передбачає можливість надсилання повідомлень/вимог в електронній формі. Відповідно до пункту 9 Правил, банк направив 15.06.2022 позичальнику засобами “Клієнт-Банк” та на електронну пошту: auzllc@ukr.net - повідомлення про дострокове повернення кредиту за вих. № КНО-61.1.3.2/53 від 15 червня 2022 року.

Згідно з п. 14.5 Правил:

14.5. Повідомлення будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані:

- для повідомлень у паперовій формі - рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу сторони, зазначену у Генеральному договорі про надання банківських послуг чи договорі про надання банківської послуги. Датою отримання таких повідомлень вважається дата їх особистого вручення; датою отримання повідомлення, направленого банком клієнту вважається сьомий календарний день з дати реєстрації рекомендованого листа з повідомленням у відділенні поштового зв'язку;

- для повідомлень в електронній формі - засобами системи дистанційного обслуговування клієнтів, запровадженої у банку (зокрема, система “Клієнт-Банк”/“Інтернет Банкінг” тощо), системи електронного документообігу “Вчасно” (https://vchasno.ua). Сторони погодили, що датою отримання таких повідомлень вважається дата його відправлення (якщо таке відправлення було здійснене до спливу банківського дня) або наступний банківський день (якщо відправлення було здійснене після спливу банківського дня) або перший за днем відправлення банківський день (якщо відправлення було здійснене у вихідний святковий або інший неробочий день). Крім того, банк має право направляти повідомлення клієнту, використовуючи сервіси систем миттєвих повідомлень-месенджерів (зокрема, SMS/Viber/Telegram-повідомлення) на номер телефону уповноваженого представника клієнта, електронним повідомленням на е-mail уповноваженого представника rлієнта, що зазначені в Генеральному договорі про надання банківських послуг чи договорі про надання банківської послуги. Сторони приймають на себе ризик та всю відповідальність за дії будь-яких осіб, які отримали доступ до засобів системи зв'язку і передачі повідомлень, яку вони використовують. Клієнт погоджується з тим, що повідомлення направлені йому банком будь-яким із способів, зазначених у цьому розділі Правил, будуть вважатися поданими належним чином та способом, що дозволяє встановити дату їх відправлення. Сторони погодились, що вони вправі на свій розсуд обирати передбачені для них цими Правилами способи подання документів та/або повідомлень, передбачені Генеральним договором, за винятком випадків, коли Генеральним договором або законом передбачені виключна форма та/або спосіб направлення документів та/або Повідомлень.

Позичальник отримав вказане повідомлення банку про дострокове повернення кредиту 15.06.2022 о 15:44:07 (тобто до спливу банківського дня).

Згідно з пп. 9.2.1 п. 9 Правил, позичальник зобов'язаний виконати вимогу банку достроково повернути кредит у строк 3 (три) банківські дні з моменту отримання відповідної вимоги.

Згідно із положень статей 251 - 255 ЦК України, строк виконання зобов'язання у зв'язку з достроковим відзивом кредиту настав 16.06.2022 (наступний день після отримання повідомлення про дострокове повернення кредиту) та закінчився 20.06.2022 р. (3-й банківський день з моменту отримання повідомлення про дострокове повернення кредиту).

Відповідно до п. 11.4. Правил, сторони погодились про право банку на договірне списання коштів з рахунків клієнта. При настанні строків виконання будь-яких грошових зобов'язань клієнта за генеральним договором (у т.ч. обов'язку з формування грошового покриття) банк набуває право, а клієнт цим безвідклично доручає банку (наділяє банк правом) у будь-який час протягом строку дії Генерального договору про надання банківських послуг самостійно списувати грошові кошти в сумі, необхідній для виконання зазначених зобов'язань, з будь-яких рахунків клієнта, які відкриті/будуть відкриті клієнтом в банку (у тому числі за рахунок Овєрдрафту якщо він встановлений), та перераховувати їх на користь банку в рахунок виконання відповідних грошових зобов'язань. Клієнт підтверджує, що договірне списання, встановлене цим пунктом Правил, банк має право здійснювати будь-яку кількість разів. Порядок здійснення договірного списання, у тому числі з рахунків клієнта в іноземній валюті, встановлений договором банківського рахунку та/або банківського вкладу

При цьому пунктом 11.4 Правил установлено, що право банку на договірне списання коштів виникає при настанні (а не закінченні) строків виконання будь-яких грошових зобов'язань клієнта за Генеральним договором.

16.06.2022 (після настання строку виконання зобов'язання) банком здійснено договірне списання коштів з рахунків позичальника, за рахунок чого погашено частину заборгованості по основній сумі кредиту в розмірі 2 539 548,92 грн.

Заборгованість ТОВ “Аграрний Союз Запоріжжя” перед АТ “ПУМБ” за основною сумою кредиту за договором про надання банківської послуги - кредитної лінії № МБ-ZАР-ГЛ-8050/КЛЗ від 19.02.2021 укладеним в межах Генерального договору про надання банківських послуг № МБ-ZАР-ГЛ-8050 від 08.04.2020 станом на 06.12.2022 (включно) склала 860 451,08 гривень, що підтверджується випискою з особового рахунку позичальника та детальним розрахунком заборгованості/виписка та детальний розрахунок додається до позову/.

На час вирішення спору в суді залишок заборгованості за простроченою основною сумою кредиту в розмірі 860 451,08 грн не сплачено.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 договорів поруки (в редакції додаткових угод № 1 від 08.07.2021) поручитель відповідає перед банком за виконання зобов'язань в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, пені.

Пункт 1.2 ст. 1 договорів поруки (в редакції додаткових угод № 1 до них) та ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України передбачають, що в разі порушення боржником зобов'язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право банку вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

Зазначені положення договору поруки ґрунтуються на наступних нормах чинного законодавства:

Стаття 553 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність поручителя перед кредитором боржника за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України правовим наслідком порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, є відповідальність боржника і поручителя перед кредитором як солідарних боржників.

Відповідно до пункту 3.1.2. договорів поруки (в редакції додаткових угод № 1 від 08.07.2021) обидва поручителі зобов'язалися протягом дії договорів поруки самостійно отримувати від боржника інформацію та здійснювати контроль щодо своєчасності виконання Боржником основного зобов'язання.

Пунктом 2.1 ст. 2 договорів поруки (в редакції додаткових угод № 1 від 08.07.2021) передбачено, що в разі порушення зобов'язання Боржником (у тому числі невиконання та/або неналежного виконання боржником зобов'язання у строки, визначені договорами, з якого(их) випливає зобов'язання), Поручитель зобов'язаний в перший день порушення Боржником зобов'язання (або певної його частини), виконати таке зобов'язання (або певну його частину), незалежно від Факту направлення йому кредитором відповідної вимоги. При цьому Кредитор не зобов'язаний підтверджувати будь-яким чином факт порушення зобов'язання Боржником.

На час вирішення спору в суді відповідачі 2, 3 не виконали свого договірного зобов'язання за договорами поруки.

Відповідно до приписів п. 5.1. договорів поруки (в редакції додаткових угод № 1 від 08.07.2021):

“Будь-які повідомлення та/або документи, що направляються сторонами одна одній у зв'язку з договором, повинні бути викладені в письмовій формі. Повідомлення будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані:

- для повідомлень у паперовій формі - рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу сторін, зазначену в договорі. Датою отримання таких повідомлень вважається дата їх особистого вручення; сторони погодили, що датою отримання повідомлення, направленого кредитором поручителю вважається сьомий календарний день з дати реєстрації рекомендованого листа з повідомленням у відділенні поштового зв'язку;

- для повідомлень в електронній формі - засобами дистанційного обслуговування клієнтів, запровадженої у банку (зокрема система “Клієнт-Банк”, “Інтернет Банкінг” тощо), системи електронного документообігу “Вчасно”. Датою отримання таких повідомлень вважається дата його відправлення (якщо таке відправлення було здійснено до спливу банківського дня), або наступний банківський день (якщо відправлення було здійснене після спливу банківського дня), або перший за днем відправлення банківський день (якщо відправлення було здійснене у неробочий день) . Крім того. Кредитор має право направляти Повідомлення Поручителю, використовуючи сервіси систем миттєвих повідомлень-месенджерів (зокрема SMS, Viber, Telegram-повідомлення) на номер телефону уповноваженого представника Поручителя, електронним повідомленням на е-mail уповноваженого представника поручителя що зазначені в договорі”.

15.09.2022 в 22:05 годин позивач направив на адреси поручителів: відповідачу-2 Макарович С.М. на адресу електронної пошти auzllc@ukr.net; - письмову вимогу вих. № КНО-61.1.3.2/149 від 07.09.2022 щодо виконання зобов'язань за договором поруки, в якій просив негайно погасити заборгованість (покази чого додаються).

Відповідачу-3 Марінову А.Е. на адресу електронної пошти auzllc@ukr.net - письмову вимогу вих. № КНО-61.1.3.2/148 від 07.09.2022 щодо виконання зобов'язань за договором поруки, в якій просив негайно погасити заборгованість.

Згідно зазначеного вище п. 5.1 договорів поруки, вимоги в електронній формі, відправлені після спливу банківського дня, вважаються отриманими поручителями на наступний банківський день з дати відправлення (тобто 16.09.2022). Таким чином, триденний строк на виконання вимоги відповідачем-2 та відповідачем-3 сплинув протягом банківського дня 16.09.2022.

Однак, поручителі свої зобов'язання за договорами поруки щодо погашення заборгованості не виконали.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Стаття 554 ЦК України встановлює відповідальність поручителя перед кредитором боржника за порушення зобов'язання боржником. Так, визначено, що правовим наслідком порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, є відповідальність боржника і поручителя перед кредитором як солідарних боржників.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За загальним правилом, на особу покладається обов'язок вжити всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання взятого на себе зобов'язання (абзац 2 ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України). Неналежне ставлення до виконання цього обов'язку свідчить про вину особи, яка є безумовною підставою для відповідальності за порушення зобов'язання.

Так, статтею 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Цивільний кодекс України, крім обов'язку належного виконання зобов'язання, встановлює також принцип своєчасності його виконання: згідно з ч. 1 ст. 530 цього Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на момент звернення до суду Відповідачами заборгованість за Кредитним договором та Договором поруки погашена не була.

Невиконання Відповідачами своїх договірних зобов'язань з солідарного виконання зобов'язань Позичальника перед Кредитором є порушенням не тільки умов Договору поруки і Кредитного договору, але й вищенаведених норм Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів простроченої заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 860 451,08 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Обґрунтовуючи позов у частині стягнення процентів за користування кредитом позивач посилається на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 1048 Цивільного кодексу України розмір і порядок отримання процентів за договором позики встановлюється договором. Правила статті 1048 Цивільного кодексу України поширюються й на кредитний договір (пункт 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 та ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст. 627 ЦК України та ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 ст. 628 ЦК України визначено: зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно Розділу І Заяви про надання банківської послуги-кредитної лінії № МБ-ZАР-ГЛ-8050/КЛЗ від 19.02.2021 з усіма змінами і доповненнями:

“Процентна ставка за користування кредитом є змінюваною.

Банк здійснює нарахування процентів за користування кредитом в розмірі базової процентної ставки з одночасним розрахунком розміру компенсаційної процентної ставки як частини Базової процентної ставки, що сплачується клієнтом за рахунок власних коштів.

При дотриманні клієнтом умов Програми клієнт сплачує проценти за користувань кредитом у розмірі компенсаційної процентної ставки. При недотриманні клієнтом умов договору клієнт сплачує проценти у розмірі базової процентної ставки.

Сума компенсації, що підлягає сплаті Фондом за кредитом, розраховується як різниця між сумою нарахованих банком процентів за базовою процентною ставкою, та сумою нарахованих банком процентів за компенсаційною процентною ставкою. Базова процентна ставка є змінюваною. Розмір базової процентної ставки не може перевищувати розмір, що розраховується за формулою: Індекс UIRD (три місяці) 4-6%.

Індекс UIRD (три місяці) визначається банком в розмірі середньоарифметичного значення UIRD за період з 01 по 14 число останнього місяця попереднього (звітного) кварталу та переглядається банком щоквартально.

Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший банківський день після 26 (двадцять шостого) числа місяця (без його урахування) або день, що передує даті повернення кредиту, а початком - дата надання кредиту та/або перший Банківський день після 26 (двадцять шостого) числа місяця (з його урахуванням).

Нараховані проценти сплачуються клієнтом щомісячно не пізніше 1 (одного) банківського дня, наступного за 26 (двадцять шостим) числом кожного місяця за відповідний період.

Для розрахунку нарахованих процентів за користування кредитом використовується наступна формула;

Фактична сума кредиту х розмір процентної ставки за користування кредитом х кількість днів в періоді нарахування процентів / 365, де 365 - розрахункова база для розрахунку процентів (згідно з кредитним договором).

Згідно з п. 1.2.3. кредитного договору, клієнт при недотриманні умов договору сплачує проценти у розмірі базової процентної ставки. Згідно з п. 1.2.4. кредитного договору компенсація процентів надається за умови, що строк існування простроченої заборгованості зі сплати кредиту та/або частини нарахованих процентів за кредитом у розрахунковому періоді не перевищував 15 календарних днів.

У зв'язку з достроковим відкликанням кредиту та виникненням простроченої заборгованості, починаючи з 21.06.2022, на думку позивача, позичальник має сплати проценти за базовою процентною ставкою.

Проценти, нараховані по 26.06.2022 включно, сплачені позичальником в повному обсязі.

Кредитор обґрунтовуючи стягнення заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом у розмірі 54 015,11 грн зазначає, що кредитним договором встановлено розмір процентів як за правомірне користування кредитом (на строкову заборгованість за кредитом), так і за неправомірне користування кредитом (на прострочену заборгованість за кредитом). Позивачем на підставі ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 625 ЦК України та положень кредитного договору нараховано відповідачу 1 проценти за користування кредитом (як правомірне, так і не правомірне).

З приводу нарахування та стягнення процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) дійшла наступних висновків:

“Щодо нарахування процентів на підставі статті 1048 ЦК України

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за “користування кредитом” (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно “користуватися кредитом”, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за “користування кредитом”) за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за “користування кредитом” поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на аналогічне правове регулювання можливості стягнення процентів поза межами встановленого договором строку повернення вкладу в спорах, в яких банки, на порушення умов договору банківського вкладу, не повертають вкладникам банківські вклади та нараховані за ними проценти. Проценти за банківським вкладом нараховуються лише в межах строку, визначеного у договорі банківського вкладу, тобто за правомірне користування цими коштами. Інакше кажучи, так само як банк не може нараховувати проценти за користування позичальником кредитом після спливу визначеного у договорі строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 444/9519/12), так само і вкладник за договором банківського вкладу після закінчення строку, на який зроблений вклад, позбавлений права вимагати стягнення процентів за правомірне користування банком цими коштами.
Зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц сформульовано такі висновки.

Строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом установленого договором строку.

Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові.

Сторони за домовленістю можуть визначити порядок здійснення повернення коштів за строковим вкладом - шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника, шляхом видачі готівкою через касу банку або іншим шляхом. Зазначені вище норми не містять обмежень при виборі сторонами такого договору способу виконання зобов`язання з повернення коштів банку перед вкладником.

У разі якщо договором банківського вкладу передбачено повернення вкладу коштів шляхом їх перерахування на поточний рахунок вкладника, із чим погодились обидві сторони, укладаючи такий договір, то після здійснення зазначеної операції правовідносини сторін трансформуються у правовідносини банківського рахунку відповідно до положень частини третьої статті 1058 ЦК України.

Така трансформація означає, що вкладник має право отримати готівкою повернуті банком на поточний рахунок кошти за вкладом, але до правовідносин між ними вже не можуть застосовуватись положення договору строкового банківського вкладу у зв`язку з тим, що строк його дії закінчився.

Близькі за змістом висновки також сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.
Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за “користування кредитом”. Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за “користування кредитом” можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.
Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за “користування кредитом”, сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

Щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду нагадує, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов`язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов`язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.
Якщо грошове зобов`язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов`язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов`язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов`язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Так само якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

101.Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за “користування кредитом” могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за “користування кредитом”, розмір якої не може бути зменшений судом.

102.Викладене вище свідчить, що наслідки порушення грошового зобов`язання є однаковими незалежно від того, з якого договору таке зобов`язання виникло: з договору купівлі-продажу, договору про виконання робіт, кредитного договору тощо.

Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).
Також Велика Палата Верховного Суду нагадує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за “користування кредитом” (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за “користування кредитом”, до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Також слід мати на увазі, що, на відміну від розміру процентів за “користування кредитом”, розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає.

Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.
Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.
У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).
Тобто твердження скаржників про те, що проценти за “користування кредитом” нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

117.Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за “користування кредитом”, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за “користування кредитом” за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за “користування кредитом” (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

119.Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин, так само як і банку та вкладника у межах відносин за договором банківського вкладу.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012 (на неврахування якої судом апеляційної інстанції посилається АТ “МР Банк”) суд здійснив відповідне тлумачення умов кредитного договору.
Зокрема, суд установив, що кредитним договором були передбачені проценти за неправомірне користування кредитом - це плата, яка встановлюється банком за користування кредитом після настання строку його погашення та сплачується позичальником у розмірі та у строки, передбачені договором. При сплаті процентів за неправомірне користування кредитом проценти за користування кредитом не сплачуються. У випадку порушення позичальником установленого пунктом 2.2 договору строку погашення отриманого кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом виходячи із процентної ставки у розмірі 36 % річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з пунктами 3.3, 3.4 цього договору (пункти 42, 43 вказаної вище постанови).
Здійснивши тлумачення умов кредитного договору, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України (пункт 50 вказаної вище постанови).

127.Тобто у справі № 5017/1987/2012 сторони чітко та недвозначно визначили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти, які при цьому не є процентами за “користування кредитом”, а є відповідальністю за порушення зобов`язання, та погодили їх розмір. Установивши зазначене, суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення таких процентів.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за “користування кредитом”). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Щодо виключної правової проблеми

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом. З цього приводу Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити таке.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, навів висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.
З огляду на мотивувальну частину цієї постанови Велика Палата Верховного Суду уточнює вказаний вище висновок таким. У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за “користування кредитом” (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду на обґрунтування ухвали від 29.06.2022 також послався на Рішення Конституційного Суду України від 22.06.2022 у справі № 3-188/2020(455/20), у якому останній вказав, що приписи частини другої статті 625 ЦК України, першого речення частини першої статті 1050 ЦК України та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 цього Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов`язань за договором у натурі.
Таке обґрунтування Рішення Конституційного Суду України збігається з висновками Великої Палати Верховного Суду. Саме тому, що приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (які нараховуються за статтею 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за статтею 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін)”.

Як свідчать умови кредитного договору на які посилається позивач в обґрунтування правомірності стягнення процентів за користування кредитом посилаючись у т.ч. на ч. 2 ст. 625 ЦК України, при недотриманні клієнтом умов договору клієнт сплачує проценти у розмірі базової процентної ставки. У зв’язку з достроковим відкликанням кредиту та виникненням простроченої заборгованості, починаючи з 21.06.2022 позичальнику нараховуються проценти за базовою процентною ставкою. Базова процента ставка є змінюваною та розмір базової процентної ставки не може перевищувати розмір, що розраховується за формулою: Індекс UIRD (три місяці) + 6%.

Суд вважає, що підхід, за яким проценти за “користування кредитом” нараховані за період після пред’явлення вимоги про дострокове повернення кредиту і відповідно закінчення строку кредитування не відповідає правовій природі таких процентів, та позивач безпідставно посилається на їх нарахування з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України. Розмір процентів передбачений статтею 625 ЦК України мають компенсаційний характер, яка є мірою відповідальності за неналежне виконання умов договору. Тоді як з урахуванням змісту Розділу І Заяви про надання банківської послуги-кредитної лінії № МБ-ZАР-ГЛ-8050/КЛЗ від 19.02.2021 із змінами і доповненнями, позивачем здійснюється нарахування процентів за користування кредитом за погодженою формулою за недотримання клієнтом умов договору. Зі змісту кредитного договору не вбачається, що сторони погодили нарахування процентів відповідно до статті 625 ЦК України.

З урахуванням наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду нарахування позивачем процентів за користування кредитом після направлення вимоги про погашення простроченої заборгованості 21.06.2022 є неправомірним.

Підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідачів заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом у розмірі 54 015,11 грн за період з 27.06.2022 по 06.12.2022, суд не вбачає.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідачами не надано докази належного виконання умов кредитного договору та договору поруки щодо сплати заборгованості за кредитом.

Враховуючи вище наведені обставини справи, надані докази та вимоги чинного законодавства України, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрний Союз Запоріжжя” (вул. Таврійська буд. 127, смт Кам`янка, Запорізька область, 71001, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 31753940), Макарович Сергія Миколайовича (вул. Центральна буд. 22, кв. 20, смт Кам`янка, Запорізька область, Україна, реєстраційний номер облікової картки платника податків 2464903891), Марінова Андрія Едуардовича (провулок Соборний буд. 45, смт. Кам`янка, Запорізька область, Україна, реєстраційний номер облікової картки платника податків 2656610970) на користь Акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк” (вул. Андріївська буд. 4, м. Київ, 04070, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 14282829) заборгованість за простроченою основною сумою кредиту в розмірі 860 451,08 грн (вісімсот шістдесят тисяч чотириста п’ятдесят одна гривня 08 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрний Союз Запоріжжя” (вул. Таврійська буд. 127, смт Кам`янка, Запорізька область, 71001, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 31753940) на користь Акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк” (вул. Андріївська буд. 4, м. Київ, 04070, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 14282829) судовий збір у розмірі 4302,26 грн (чотири тисячі триста дві гривні 26 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Макарович Сергія Миколайовича (вул. Центральна буд. 22, кв. 20, смт Кам`янка, Запорізька область, Україна, реєстраційний номер облікової картки платника податків 2464903891) на користь Акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк” (вул. Андріївська буд. 4, м. Київ, 04070, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 14282829) судовий збір у розмірі 4302,26 грн (чотири тисячі триста дві гривні 26 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Марінова Андрія Едуардовича (провулок Соборний буд. 45, смт. Кам`янка, Запорізька область, Україна, реєстраційний номер облікової картки платника податків 2656610970) на користь Акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк” (вул. Андріївська буд. 4, м. Київ, 04070, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 14282829) судовий збір у розмірі 4302,26 грн (чотири тисячі триста дві гривні 26 коп.). Видати наказ.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02 червня 2023 року.

Суддя І. С. Горохов

Електронна копія рішенняГосподарського суду Запорізької області № 908/2827/22 від 15.05.2023 міститься в мережі Інтернет за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Дата розміщення інформації на сторінці Господарського суду Запорізької області на офіційному веб-порталі «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет 02.06.2023.