Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.05.2023 Справа № 908/461/23
м. Запоріжжя
За позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», код ЄДРПОУ 20077720 (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі», код ЄДРПОУ 05541114 (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Покровська, буд. 61)
про стягнення суми 116 318 809,83 грн.
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Бичківській О.О.
За участю представників:
від позивача: Верхацький І.В.;
від відповідача: не з’явився.
СУТЬ СПОРУ:
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» суми 63476915,13 грн. основного боргу, суми 4866083,73 грн. пені, суми 9057773,33 грн. – 3% річних, суми 38918037,64 грн. інфляційних втрат, всього – загальної суми 116318809,83 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 14.02.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/461/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 22.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/461/23, присвоєно номер провадження справи 9/36/23, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 20.03.2023 продовжено строк підготовчого провадження на десять днів, підготовче засідання відкладено. Ухвалою суду від 25.04.2023 закрито підготовче провадження у справі №908/416/23 та призначено справу до розгляду по суті.
17.05.2023 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача в судовому засіданні 17.05.2023 підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові, просив позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив неналежне виконання відповідачем зобов’язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого природного газу за договором постачання природного газу №6047/1718-ТЕ-13 від 12.09.2017, внаслідок чого виникла заборгованість. У зв’язку з порушенням виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись умовами договору та приписами діючого законодавства, нарахував до стягнення з відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264, 265 ГК України, ст.ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України та умовами договору № 6047/1718-ТЕ-13 постачання природного газу від 12.09.2017.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до положень статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» відповідач про відкриття провадження у даній справі, відкладення підготовчого засідання, закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті був повідомлений через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, шляхом розміщення текстів відповідних ухвал на вказаному сайті. Додатково ухвали суду надсилались відповідачу на повідомлену позивачем адресу електронної пошти відповідача: mel.teploset@gmail.com, яка також відображена в договорі постачання природного газу №6047/1718-ТЕ-13 від 12.09.2017.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, за відсутністю відповідача.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
12 вересня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (на сьогодні - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» (споживач, відповідач у справі) укладено договір № 6047/1718-ТЕ-13 постачання природного газу, за п. 1.1. якого постачальник зобов’язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов’язався оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2. договору).
Постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) газ обсягом до 32 тис. куб. м., у т.ч. по місяцях (тис.куб.м.): жовтень 2017 – 2700, листопад 2017 – 4700, грудень 2017 – 6000, січень 2018 – 7000, лютий 2018 – 6500, березень 2018 – 5100 (п. 2.1. договору).
В додатковій угоді №2 від 10.04.2018 сторони додали пункт 2.1 розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники природного газу», а саме зазначили, що постачальник передає споживачу в період з 01 квітня 2018 по 31 травня 2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 750 тис. куб.м., у тому числі по місяцях (тис.куб.м.): квітень - 750, травень – 0.
За змістом пункту 3.7. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу.
У пункті 3.8. договору, зокрема, зазначено, що не пізніше сьомого числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу, споживач зобов’язується надати постачальнику підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахункового місяці, його фактична ціна та вартість.
Відповідно до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання договору становить 4942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 5930,40 грн.
Згідно з п. 10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогами про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п’ять років.
В пункті 12.1 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 10.04.2018) зазначено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 по 31 травня 2018 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 118 590 712,89 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2017 р., обсяг переданого газу: 592,003 тис.куб.м, вартістю: 3 510 814,60 грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2017 р., обсяг переданого газу: 3 140,541 тис.куб.м, вартістю: 18 624 664,34 грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2017 р., обсяг переданого газу: 3 244,975 тис.куб.м, вартістю: 19 243 999,74 грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2018 р., обсяг переданого газу: 3 904,271 тис.куб.м, вартістю: 23 153 888,74 грн.
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).
Позивач у позові зазначив, що відповідач оплату за переданий газ здійснив частково, у зв’язку з чим сума боргу склала 63 476 915,13 грн.
Неналежне виконання відповідачем умов договору щодо повної та своєчасної оплати отриманого природного газу стало підставою для звернення позивача з позовом до суду з вимогами про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як свідчать матеріали справи зобов’язання у відповідача виникли на підставі договору постачання природного газу №6047/1718-ТЕ-13 від 12.09.2017, який за свою правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.
Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належними чином.
Частиною 2 ст. 194 ГК України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
На виконання умов вказаного договору, позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 118 590 712,89 грн, що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 31.12.2017, від 31.01.2018, від 28.02.2018 та від 31.03.2018, які підписані представниками сторін та скріплені печатками обох підприємств, копії яких містяться в матеріалах справи.
Як зазначив позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткову та з порушенням строків оплату за отриманий природний газ у жовтні 2017, листопаді 2017, грудні 2017 та частково у січні 2018 року, в загальному розмірі 55 113 797,76 грн, у зв’язку з чим заборгованість склала 63 476 915,13 грн.
На день розгляду спору відповідач не довів повну та своєчасну оплату отриманого природного газу за вказаний позивачем період в рамках договору постачання природного газу №6047/1718-ТЕ-13 від 12.09.2017. Доводи позивача, що викладені у позові відповідачем не спростовані.
Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 63 476 915,13 грн основного боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За порушення відповідачем строків оплати отриманого природного газу позивач, враховуючи положення п. 8.2 договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 4 866 083,73 грн. за загальний період прострочення з 27.02.2018 по 31.12.2022.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Із змісту п. 8.2. договору слідує, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов’язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Факт порушення грошових зобов’язань відповідачем є доведеним, період та розмір заявленої до стягнення пені визначний позивачем вірно, а тому вимога про стягнення з відповідача суми 4 866 083,73 грн пені підлягає задоволенню.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 9 057 773,33 грн за загальний період з 26.01.2018 по 31.12.2022 (3% річних нарахованих по актам приймання-передачі природного газу за січень 2018 – березень 2018) та інфляційні втрати в сумі 38 918 037,64 грн, нараховані за березень 2016 (по актам приймання-передачі природного газу за січень 2018 - березень 2018).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, встановив, що вони здійснені правильно. Позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у заявлених позивачем розмірах.
Отже позовні вимоги задовольняються судом в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі», код ЄДРПОУ 05541114 (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Покровська, буд. 61) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», код ЄДРПОУ 20077720 (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) суму 63 476 915 (шістдесят три мільйони чотириста сімдесят шість тисяч дев’ятсот п’ятнадцять) грн 13 коп. – основного боргу, суму 4 866 083 (чотири мільйони вісімсот шістдесят шість тисяч вісімдесят три) грн 73 коп. - пені, суму 9 057 773 (дев’ять мільйонів п’ятдесят сім тисяч сімсот сімдесят три) грн 33 коп. – 3 % річних та суму 38 918 037 (тридцять вісім мільйонів дев’ятсот вісімнадцять тисяч тридцять сім) грн. 64 коп. – інфляційних втрат.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі», код ЄДРПОУ 05541114 (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Покровська, буд. 61) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», код ЄДРПОУ 20077720 (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) суму 939 400 (дев’ятсот тридцять дев’ять тисяч чотириста) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 05.06.2023.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва
_03_03.png)
