Господарський суд Запорізької області

19 червня 2023, 15:24

До відома сторони по справі № 908/249/23: ПАТ “Агропромислова компанія”, Запорізька область, м. Мелітополь

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2023 Справа № 908/249/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю “Біос Лаб”, 49100, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 276, оф. 13

до відповідача Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175

про стягнення коштів

за участю секретаря судового засідання Кабак І.Ю.

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Горбунова А.О. адвокат, ордер серія АЕ № 1119066;

від відповідача: Мартиненко К.І., адвокат, ордер № 109511 від 04.01.2023;

установив

26.01.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю “Біос Лаб”, м. Дніпро до відповідача Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, Запорізька область, м. Мелітополь про стягнення заборгованості за договором на проведення робіт з надання послуг моніторингу стану здоров’я тварин, якості і безпеки кормів, харчових продуктів № Б/20/02/059 від 11.02.2020 у розмірі 620 775,47 грн.

Крім того, позивачем заявлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2022, справу № 908/249/22 передано на розгляд судді Горохову І.С.

31.01.2022 ухвалою суду відкрито провадження у справі № 908/249/22, присвоєно справі номер провадження 15/15/22. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

16.03.2022 ухвалою суду відкладено розгляд справи № 908/249/22 за правилами спрощеного позовного провадження після закінчення строку, на який було введено воєнний стан.

Ухвалою суду від 08.12.2022 продовжено розгляд справи № 908/249/22 за правилами спрощеного позовного провадження. Запропоновано відповідачу надати у строк до 08.01.2023 відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.

09.01.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.01.2023 задоволено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 06.02.2023.

30.01.2023 від представника, адвоката ПрАТ “Агропромислова компанія”, Мартиненка К.І. до суду надійшов відзив на позовну заяву.

01.02.2023 на електрону адресу суду надійшла заява від представника позивача, адвоката Горбунової А.О. про проведення підготовчого судового засідання без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

06.02.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про витребування доказів.

23.02.2023 до суду надійшла відповідь на відзив.

06.03.2023 відповідачем до суду подано заперечення.

Ухвалою суду 06.03.2023 підготовче засідання відкладено на 28.03.2023. Запропоновано відповідачу надати документи, які підтверджують перерахування коштів на виконання умов договору № Б/20/02/059 від 11.02.2020 за період часу з 01.01.2022 по 31.12.2022.

28.03.2023 до канцелярії суду надійшли пояснення від представника відповідача з адвокатським запитом до ПАТ “ПУМБ” щодо надання банківської виписки про рух коштів по рахунку за період з 01.01.2021 по 31.12.2022 в частині відображення розрахункових операцій між ПрАТ “Агропромислова компанія” та ТОВ “Біос Лаб” за договором № Б/20/02/059 від 11.02.2020.

Ухвалою суду від 28.03.2023 підготовче засідання відкладено на 12.04.2023.

05.04.2023 від представника позивача до суду надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності представника позивача.

12.04.2023 від представника відповідача до суду надійшли пояснення.

12.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.05.2023 про що постановлено ухвалу.

08.05.2023 до суду надійшла заява відповідача про відстрочення виконання рішення строком на 6 місяців з дня ухвалення рішення по даній справі.

08.05.2023 відкладено розгляд справи по суті на 07.06.2023.

Головуючим відкрито судове засідання та оголошено, яка справа розглядається.

Секретар судового засідання доповів суду, хто з учасників судового процесу з’явився в судове засідання.

Головуючим оголошено про відкриття судового засідання та встановлено осіб, тих хто бере участь у судовому засіданні, перевірено повноваження представника прокуратури.

Відводів складу суду не заявлено.

Головуючий з`ясував, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов’язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк.

Заяви та клопотання відсутні.

Представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги з наступних підстав: між позивачем та відповідачем було укладено договір на проведення робіт з надання послуг моніторингу стану здоров’я тварин, якості і безпеки кормів, харчових продуктів. На виконання умов договору між сторонами підписано акти виконаних робіт. Згідно із актом звірки взаєморозрахунків за 2021 рік, внаслідок порушення відповідачем зобов’язань за договором, виникла заборгованість у розмірі 469 664,49 грн, яку позивач просить стягнути. Додатково позивачем заявлено до стягнення пеню та штраф за несвоєчасне виконання зобов’язань з оплати наданих послуг за договором.

Відповідач заперечив щодо позову з наступних підстав. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження виконання умов договору, а саме: замовлення відповідача, форма яких передбачена додатком № 1 до договору; результати проведених досліджень на паперовому носії; рахунки; банківські документи, які б підтверджували перерахування відповідачем коштів на виконання умов договору. Надати документи на підтвердження виконання умов договору відповідач не може, оскільки м. Мелітополь окуповано військами Російської Федерації підприємство перебуває під управлінням ТОВ “Альфа-Рос-Ресус”, доступу до бухгалтерських документів у представника відповідача не має. Частина актів здачі-приймання не підписані відповідачем, та інші акти містять підписи, які не належать колишньому директору відповідача Старобору В.В. Сам по собі акт звірки взаєморозрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій та не є доказом підтвердження певних обставин. Інформація, наведена в акті звірки взаєморозрахунків не підтверджена з боку позивача відповідними первинними документами. Враховуючи те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості за договором, підстави для стягнення штрафних санкцій відсутні. Також позивач намагається одночасно стягнути з відповідача пеню та штраф, за порушення грошового зобов’язання, що суперечить ст. 61 Конституції України. Враховуючи наявність форс – мажорних обставин, з урахуванням п. 6.1 договору та норм чинного законодавства України відповідач звільняється від відповідальності за неналежне виконання умов договору. Просить у позові відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач заперечив щодо доводів відповідача з наступних підстав. Доказів того, що роботи відповідачем не прийняті за актами здачі-приймання робіт (надання послуг), наданих позивачем, у яких наявні підписи від імені відповідача, або прийняті не уповноваженими особами від імені відповідача не надано, тому вважає доведеним замовлення відповідачем відповідного обсягу робіт, вказаного виду та узгодження їх вартості сторонами. Окрім того, гарантійним листом за вих. № 168 від 23.11.2021 відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 541 099,77 грн. Договір не містить заборони дострокового виконання зобов’язань. Нарахування пені передбачено умовами договору, та сплата штрафу не звільняє замовника від зобов’язання сплатити вартість послуг виконання. Акти підписані без зауваження. Позивач із позовом звернувся до введення воєнного стану. Просить позов задовольнити.

У запереченнях відповідач зазначив, що докази надані позивачем разом із відповіді на відзив навмисно були приховані позивачем. Не надано доказів пересилання між сторонами актів на виконання умов договору. Додатково звернув увагу на обставини викладені в заперечення щодо позову у відзиві. Просить у позві відмовити повністю.

Від відповідача надійшла до суду заява про відстрочку виконання судового рішення на 6 місяців, у разів задоволення позову.

Представник позивача у судовому засіданні 07.06.2023 заперечила щодо задоволення клопотання, оскільки воно є безпідставним.

У судовому засіданні 07.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши матеріали справи, суд установив.

11.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Біос Лаб” (ТОВ “Біос Лаб”, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агропромислова Компанія” (наразі ПрАТ “Агропромислова Компанія” замовник) укладено договір № Б/20/02/059 на проведення робіт з надання послуг моніторингу стану здоров’я тварин, якості і безпеки кормів, харчових продуктів.

За період часу з 15.01.2021 по 31.12.2021 між позивачем та відповідачем підписано Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за договором № Б/20/02/059.

З урахуванням початкового сальдо “Дебету” у розмірі 323 833,68 грн та часткової оплати у сумі 410 885,60 грн, станом на 31.12.2021 заборгованість відповідача перед позивачем обліковувалась у розмірі 469664,49 грн, про що між сторонами підписано Акт звірки взаєморозрахунків.

23.11.2021 відповідач надіслав на адресу ТОВ “Біос Лаб” гарантійний лист вих.. № 168 із пропозицією погашення заборгованості в розмірі 541 099,77 грн: по п’ять тисяч гривень кожного банківського дня починаючи з 23.11.2021 до кінця 2021 року. Якщо черговий платіж не буде сплачений, то він обов’язково буде сплачений разом із послідуючим, наступного банківського дня.

Позивачем надано платіжні інструкції на підтвердження перерахування відповідачем коштів із посиланням на гарантій лист № 168 від 23.11.2021, а саме: № 125 від 05.01.2022 на суму 5000,00 грн; № 153 від 06.01.2022 на суму 4000,00 грн; № 228 від 10.01.2022 на суму 3000,00 грн; № 244 від 11.01.2022 на суму 3000,00 грн; № 370 від 14.01.2022 на суму 1500,00 грн; № 418 від 18.01.2022 на суму 2000,00 грн; № 580 від 24.01.2022 на суму 2000,00 грн; № 691 від 28.01.2022 на суму 5000,00 грн, усього 25 500,00 грн.

Ухвалою суду від 12.04.2023 за результатами задоволення клопотання ПрАТ “Агропромислова компанія” про витребування доказів, витребувано від Акціонерного Товариства “Перший Український Міжнародний Банк” банківську виписку про рух коштів по рахунку UA673348510000026001996107851 за період з 01.01.2021 по 31.12.2022 в частині відображення розрахункових операцій між Приватним акціонерним товариством “Агропромислова компанія” (ідентифікаційний код юридичної особи 31914947) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Біос Лаб” (ідентифікаційний код юридичною особи 43440651) за договором № Б/20/02/059 від 11.02.2020.

На виконання ухвали суду, Акціонерним товариством “Перший Український Міжнародний банк” надано відповідь № КНО-07.8.6/1760БТ від 24.04.2023 із повідомленням про те, що по рахунку № UA673348510000026001996107851 у гривні за період з 01.01.2021 по 31.12.2022 в частині відображення операцій з призначенням платежу в якому вказаний договір № Б/20/02/059 від 11.02.2020 між ПрАТ “Агропромислова компанія” (ідентифікаційний код юридичної особи 31914947) та ТОВ “Біос Лаб” (ідентифікаційний код юридичної особи 43440651), відсутній.

З урахуванням наведених обставин справи та наданих доказів норм чинного законодавства України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного судочинства є, зокрема, свобода договору.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1.2 договору, виконавець, в порядку та на умовах, визначених цим договором, за умови наявності у нього таких можливостей, приймає на себе доручення, щодо проведення робіт спрямованих на здійснення моніторингу стану здоров’я тварин, якості і безпеки кормів, харчових продуктів. Замовник зобов’язується своєчасно та в повному обсязі провести розрахунки за надані послуги (виконання робіт) відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, на виконання умов даного договору замовник передає виконавцю об’єкт дослідження (надалі матеріал), супроводжуючи його заповненим належним чином замовленням на проведення відповідних досліджень, форма якого являє собою додаток № 1 до Договору. Матеріал доставляється та передається на дослідження замовником за вказаною адресою, а саме: м. Дніпро, вул.. Мандриківськ5аа буд. № 276.

Відповідно до п. 2.3 договору, за фактом здійснення досліджень виконавець оформлює результати проведених досліджень на паперовому носії, або в електронному вигляді, і надає їх замовником шляхом передачі їх на паперовому носії за адресою: 72319, Запорізька область м. Мелітополь, вул. Героїв України буд. № 175, або ж шляхом відправлення результатів на адресу електронної пошти замовника оооарк@meta.ua.

Відповідно до п. 2.6 договору, протягом 5 (п’яти) календарних днів місяця, що наступає за розрахунковим, виконавець повинен скласти, та передати замовнику два екземпляри акту прийому-передачі наданих послуг (надалі - акт), а також рахунок на сплату послуг за розрахунковий місяць. Рахунок та акт (в двох екземплярах) оформлюються на паперовому носії, і передаються замовнику, та/або відправляються на його поштову адресу, зазначену в реквізитах договору. Акти виконаних робіт оформлюються два рази на місяць.

Згідно з п. п. 2.7, 2.8 договору, замовник зобов’язується підписати і скріпити печаткою обидва екземпляри відповідного акту протягом (п’яти) календарних днів з моменту його отримання. У разі неповернення замовнику акту виконаних робіт, підписаного та скріпленого печаткою протягом (п’яти) календарних днів з дня його отримання, сторони визнають акт підписаним, а роботи виконаними. У випадках виникнення заперечень, та/або зауважень стосовно акту, замовник повинен викласти їх письмово, на паперовому носії, і направити виконавцю протягом того самого терміну.

При виникненні заперечень, та/або зауважень стосовно будь-якого акту, сторони беруть на себе зобов’язання якомога швидше обговорити розбіжності, що виникли між ними, і врегулювати суперечності мирним шляхом. При відсутності письмових заперечень, та/або зауважень з боку замовника, послуги вважаються наданими належним чином, і підлягають сплаті протягом терміну, визначеного договором, в повному обсязі.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.3 договору, загальна сума договору визначена в актах виконаних робіт, які складені на підставі замовлених робіт, які складені на підставі замовлень та рахунків, за період дії даного договору.

Оплата за договором здійснюється замовником в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, зазначений в договорі по 100% передплаті та вважається здійсненою в момент зарахування відповідної суми грошових коштів на рахунок виконавця.

На виконання умов договору між сторонами були підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з 15.01.2021 по 31.12.2021 та підписаний акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем по стану розрахунків за період 2021 із відображенням початкового сальдо у розмірі 232 833,68 грн, який підписаний між сторонами та скріплений печатками.

Відповідач посилається на ненадання позивачем замовлень відповідача, результатів проведених досліджень та рахунків, а також неможливість надання таких документів зі свого боку за умови перебування м. Мелітополь Запорізької області в тимчасовій окупації Російської Федерації та відсутністю контролю над підприємством та бухгалтерською документацією, а також те, що акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) містять підписи, що не належать колишньому директору Старобору В.В.

Разом з тим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що підписи на актах здійснено не колишнім директором Старобором В.В., або здійснені іншою особою. Документального підтвердження звільнення директора Старобора В.В. не надано. На час вирішення спору в суді керівником відповідача є Білинський Олексій Геннадійович. Також акти здачі-приймання містять відбитки печатки ПрАТ “Агропромислова компанія”. Доказів оформлення заперечень та/або зауважень щодо будь-якого акту відповідачем не надано з урахуванням умов п. 2.8 договору. Відповідачем також не заявлялось клопотання в порядку ст. 81 ГПК України про витребування у позивача певних доказів з причини неможливості самостійно надати докази, які спростовують доводи позивача, або підтверджують доводи відповідача.

З цього приводу необхідно зазначити, що позивачем були надані копії платіжних інструкцій на підтвердження перерахування відповідачем коштів із посиланням на гарантій лист № 168 від 23.11.2021, а саме: № 125 від 05.01.2022 на суму 5000,00 грн; № 153 від 06.01.2022 на суму 4000,00 грн; № 228 від 10.01.2022 на суму 3000,00 грн; № 244 від 11.01.2022 на суму 3000,00 грн; № 370 від 14.01.2022 на суму 1500,00 грн; № 418 від 18.01.2022 на суму 2000,00 грн; № 580 від 24.01.2022 на суму 2000,00 грн; № 691 від 28.01.2022 на суму 5000,00 грн, усього 25 500,00 грн. У платіжних інструкціях у графі призначення платежу зазначено: “за вет.дос.гарантійного листа № 168 від 23.11.2021, у т.ч. ПДВ 20% = 666,67 грн”. Тобто у призначенні платежу відсутнє посилання на договір № Б/20/02/059 від 11.02.2020, разом з тим, міститься посилання на гарантійний лист який було адресовано відповідачем позивачу на підтвердження наявності заборгованості та подальших дій щодо здійснення пати заборгованості. Гарантійний лист вих. № 168 від 23.11.2021 про існування заборгованості у ПрАТ “Агропромислова компанія” перед ТОВ “Біос Лаб” у розмірі 541 099,77 грн станом на 23.11.2021 підписано в.о. директора О.Г. Білинським (нинішній директора відповідача).

Суд враховує вказані платіжні доручення та вважає, що позивачем безпідставно заявлено позовні вимоги в частині оплати наданих послуг на суму 20 500,00 грн, оскільки кошти перераховано до звернення позивача до суду з приводу стягнення наявної заборгованості – 25.01.2022.

Також відповідачем на користь позивача 28.01.2022 перераховано 5000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 691. В цій частині суд вважає за можливе закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки кошти сплачено відповідачем після звернення позивача до суду та відсутній предмет спору.

З приводу актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) судом установлено, що деякі з них не підписані відповідачем а саме: від 31.12.2021 на суму 2397,60 грн; від 31.12.2021 на суму 770,00 грн; від 15.12.2021 на суму 3270,50 грн; від 15.12.2021 на суму 7017,22 грн; від 30.11.2021 на суму 2550,00 грн; від 30.11.2021 на суму 450,00 грн; від 30.11.2021 на суму 770,00 грн; від 30.11.2021 на суму 3060,00 грн; від 15.11.2021 на суму 4000,00 грн; усього 24 765,32 грн.

Враховуючи те, що вказані акти не підписані відповідачем та позивачем не надано доказів їх надсилання відповідачу та виставлення рахунків з приводу оплати вказаних актів, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

З урахуванням наведених вище обставин та наданих доказів в частині стягнення суми осевого боргу позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 424 399,17 грн.

Додатково до суми осново боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 57 178,08 грн за загальний період з 16.10.2020 по 31.01.2020, штраф 20% у розмірі 93 932,90 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 3.3 договору, загальна сума договору визначена в актах виконаних робіт, які складені на підставі замовлених робіт, які складені на підставі замовлень та рахунків, за період дії даного договору.

Згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, як зазначено в ст. 230 ГК України.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ч. 6 ст. 232 господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2, 5.4 договору, за порушення умов договору сторони несуть відповідальність, передбачену даним договором, та чинним законодавством України. Під порушенням умов договору мається на увазі його невиконання, або ж неналежне виконання, тобто – виконання з порушенням умов, встановлених договором.

У випадку порушення замовником термінів сплати вартості наданих послуг, замовник зобов’язується сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється, починаючи з дня початку прострочення спати, і закінчується днем, що передує погашенню заборгованості. Сплата пені не звільняє замовника від виконання зобов’язань стосовно сплати вартості послуг.

У випадку порушення замовником термінів сплати вартості наданих послуг більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів, замовник зобов’язується сплатити (крім пені) штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу. Сплата штрафу не звільняє замовника від зобов’язання сплатити вартість послуг виконавця.

При перевірці пені судом установлено, що за період з 31.01.2021 по 04.03.2021 на суму боргу 171 718,72 грн, розмір пені становить 1806,58 грн. Таким чином, розмір пені з урахуванням актів, зазначених у першій таблиці розрахунку пені становить 26 849,29 грн.

При перевірці другого розрахунку пені з актами визначеними за період з 18.01.2021 по 31.01.2022 судом установлено, що розрахунок підлягає корегуванню за мінусом актів, які не підписані відповідачем, та суд вважає безпідставно заявленими за ними вимогами, а саме: за період 10.12.2021 по 30.01.2022 сума боргу 287 704,07 грн розмір пені 5959,02 грн; за період з 21.01.2022 по 31.01.2022 сума боргу 287 704,07 грн розмір пені 29 073,23 грн, усього розмір пені за другим періодом становить 29 610,11 грн. Обґрунтованим розміром пені суд вважає розмір 56 459,40 грн.

З урахуванням обґрунтованої суми боргу розмір 20% штрафу становить 84 879,83 грн.

Заперечення відповідача з приводу нарахування штрафних санкцій суд вважає безпідставними, оскільки наявне прострочення сплати суми основного боргу, прострочення виникло до настання форс-мажорних обставин як і період нарахування штрафних санкцій, а також одночасне нарахування пені та штрафу з урахуванням різного періоду прострочення передбачено умовами договору зокрема п. 5.2 та п. 5.4, а також таке нарахування не заборонено чинним законодавством України.

Відповідачем заявлено клопотання про відстрочку виконання судового рішення строком на шість місяців з дня ухвалення рішення у даній справі у разі задоволення позову.

В обґрунтування надання відстрочки виконання судового рішення відповідач посилається на те, що відповідач та його майно знаходяться в тимчасовій окупації у м. Мелітополь, Запорізька область та взято під контроль громадянами російської федерації, та в їх розпорядженні перебуває вся бухгалтерська та фінансова документація відповідача. Відповідач позбавлений можливості вчиняти будь-які направлення на розрахунки по зобов’язанням, що стосуються контрагентів, які перебувають на підконтрольній Україні території. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, на території України введено військовий стан, дію якого на цей час продовжено до серпня 202року. Також, до припинення (скасування) воєнного стану, виконавче провадження та вжиття заходів примусового виконання щодо стягнення з відповідача на користь позивача, забороняється. Таким чином, виконання судових рішень (виконавчих документів) стосовно стягнення з відповідача коштів та майна, по-перше, буде неможливим припинення (скасування) воєнного стану, по-друге, відповідачу буде потрібен певний час після припинення (скасування) воєнного стану, після деокупації, для можливості відновлення свого грошового (майнового) потенціалу для розрахунків із своїми контрагентами, зокрема із позивачем.

Враховуючи існування вищенаведених обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду по даній справі, а також відсутність вини відповідача у виникненні спору, відповідач вважає, що є всі законні підстави для надання відповідачу відстрочення виконання рішення суду по даній справі на дванадцять місяців з дня ухвалення такого рішення.

Позивач заперечив щодо задоволення клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду оскільки заборгованість виникла до введення воєнного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, питання щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватись судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Господарський процесуальний кодексу України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Обов`язковою умовою надання відстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення, які заявник повинен довести відповідно до вимог ст. 74 ГПК України. При цьому, рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника. А для юридичних осіб суд зобов`язаний врахувати ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Суд також враховує, що місцезнаходженням відповідача є м. Мелітополь.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на який ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до якого, вся територія Мелітопольського району є тимчасово окупованою російською федерацією

Крім того, необхідно зазначити, що листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14¹Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” від 02.12.1997 № 671/97-ВР, статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”. ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об’єктивними обставинами для суб’єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов’язання/обов’язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яки/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

В свою чергу, враховуючи дію режиму воєнного стану, дію форс-мажору, в розділ XIII “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про виконавче провадження” внесені зміни, шляхом доповнення розділу пунктом 102 наступного змісту:

“Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України, а також прилеглих до неї територій”.

Розглянувши заяву, проаналізувавши надані представником заявника докази та письмові пояснення, судом прийнято до уваги, що відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої “кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру”. А у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення заяви Акціонерного товариства “Мелітопольський м’ясокомбінат” про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 07.06.2023 у справі № 908/249/22, а саме: відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 07.06.2023 у справі № 908/249/22 строком на 3 місяці з дня ухвалення такого рішення, а саме до 07.09.2023.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування заперечень щодо позову.

Враховуючи вище викладене, суд вважає позов таким, що підлягає частковому.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” (вул. Героїв України буд. 175, м. Мелітополь, Запорізька область, 72319, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 31914947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Біос Лаб” (вул. Мандриківська буд. 276, офіс 13, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49 100, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 43440651) суму основного боргу у розмірі 424 399,17 грн (чотириста двадцять чотири гривні триста дев’яносто дев’ять гривень 17 коп.), пеню в розмірі 56 459,40 грн (п’ятдесят шість тисяч чотириста п’ятдесят дев’ять гривень 40 коп.), штраф у розмірі 84 879,83 грн (вісімдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят дев’ять гривень 83 коп.). Видати наказ.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 15 червня 2023 року.

Суддя І. С. Горохов

Електронна копія рішення Господарського суду Запорізької області № 908/695/23 від 07.06.2023 міститься в мережі Інтернет за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Дата розміщення інформації на сторінці Господарського суду Запорізької області на офіційному веб-порталі «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет 16.06.2023.

До відома сторони по справі № 908/249/23: ПАТ “Агропромислова компанія”, Запорізька область, м. Мелітополь