До уваги позивача, відповідача, третьої особи у справі № 908/70/22(908/1566/22)- відмовлено у задоволенні позовної заяви

номер провадження справи  26/1/22         

      р

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 15.06.2023                                                                       Справа № 908/70/22(908/1566/22)

 м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЮПОН УКРАЇНА”, код ЄДРПОУ 33404879 (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 1)

до відповідачів: 1/ Приватного підприємства “Бізон-Тех 2006”, код ЄДРПОУ 34216986 (70605, Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Лесі Українки, 162, кв. 11)

2/ Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інтенсивні фінанси”, код ЄДРПОУ 44036282 (01021, м. Київ, вул. Мечнікова, 16)

3/ Товариства з обмеженою відповідальністю “Амбар Експорт БКВ”, код ЄДРПОУ 40921939 (69005, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 11)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “ФМС Україна” (код ЄДРПОУ 41364883, 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8)

про визнання договорів недійсними

в межах справи № 908/70/22

про банкрутство - Приватного підприємства “Бізон-Тех 2006”, код ЄДРПОУ 34216986 (70605, Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Лесі Українки, 162, кв. 11)

кредитори – 1/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Куликівське хлібоприймальне підприємство”, код ЄДРПОУ 42222884 (14000, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Шевченка, 5)

2/  Приватне сільськогосподарське підприємство “Прогрес” 

3/  Товариство з обмеженою відповідальністю “Придонецьке” 

4/  Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮПЛ Україна

5/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інтенсивні фінанси” 

6/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство Агрофірма “Солодководне” 

7/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Алоінс-Агро” 

8/ Акціонерне товариство “Креді Агріколь Банк”

9/ Акціонерне товариство “ОТП Банк”

10/ Товариство з обмеженою відповідальністю “ДЮПОН УКРАЇНА”

11/ Головне управління ДПС у Запорізькій області

12/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Лімагрейн Україна”

13/ Товариство з обмеженою відповідальністю “ФМС УКРАЇНА”

14/ Акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України”

15/ Акціонерне товариство “Банк Альянс”

16/ Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП

17/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Нуфарм Україна”

18/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Байєр”

розпорядник майна боржника, арбітражний керуючий – Клименко О.Ю.

СУТЬ СПОРУ:

           Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.01.2022р., зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства    Бізон-Тех 2006, код ЄДРПОУ 34216986 (70605, Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Лесі Українки, 162, кв.11). Визнано грошові вимоги    Товариства з обмеженою відповідальністю    Куликівське хлібоприймальне підприємство    до боржника у розмірі 47    442 326,54 грн основного боргу. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Клименка О.Ю. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1965 від 06.10.2020; адреса: пр. Соборний, 44, офіс 33, м. Запоріжжя, 69063).

         На офіційному веб-порталі судової влади України здійснено публікацію повідомлення за № 68209 від 04.02.2022р.

     30.08.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Дюпон Україна” в якій позивач просить суд визнати недійсними договір про надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021р., укладений між Приватним підприємством    “Бізон-Тех 2006” і Товариством з обмеженою відповідальністю “Амбар Експорт БКВ”, а також договір факторингу №    АМ-2 від 15.12.2021р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Амбар Експорт БКВ” і Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Інтенсивні Фінанси”, для розгляду в межах справи № 908/70/22 про банкрутство Приватного підприємства    “Бізон-Тех 2006”.

           Вимоги обґрунтувані тим, що договір про надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021р є фраудаторним адже укладений менш ніж за 1 рік до порушення провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства    “Бізон-Тех 2006” із заінтересованою відносно ПП “Бізон-Тех 2006” особою – ТОВ “Амбар Експорт БКВ”. Також позивач зазначає, що внаслідок укладання вказаного договору ПП    “Бізон-Тех 2006” стало неплатоспроможним, адже взяло на себе зобов’язання і це унеможливило виконання зобов’язань перед іншими кредиторами. Недійсність договору про надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021р має своїм наслідком недійсність договору факторингу №    АМ-2 від 15.12.2021р., адже за ним ТОВ “Фінансова Компанія “Інтенсивні Фінанси” набуло право вимоги за недійсним договором.                                

       Ухвалою суду від 31.08.2022 прийнято позовну     заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Дюпон Україна” для розгляду в межах справи № 908/70/22 про банкрутство Приватного підприємства    “Бізон-Тех 2006”.

          До суду надійшли відзиви Приватного підприємства    “Бізон-Тех 2006” і Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Інтенсивні Фінанси”    в яких просять суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

        Також до суду надійшли пояснення від залучених в якості третіх осіб Товариства з обмеженою відповідальністю “ФМС Україна” і Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України”, які зазначають про обґрунтованість вимог позивача і просять задовольнити його вимоги.

         Зазначені документи прийняті судом до уваги.

         Розгляд позовної заяви у судових засіданнях, призначених на 22.09.2022, 25.10.2022, 22.12.2022, 28.02.2023, 18.04.2023 відкладався за заявами учасників.

         У судовому засіданні 08.06.2023 оголошено перерву до 15.06.2023.

         Позовну заяву розглянуто в засіданні, призначеному на 15.06.2023.

         Судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.

     У судовому засіданні 15.06.2023 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

        Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, судом установлено наступне:

        Між ТОВ “Амбар Експорт БКВ” (позикодавець) та ПП “Бізон-Тех 2006” (позичальник) було підписано договір про надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021р., за яким позикодавець зобов’язався надати позичальнику у позику 110    000    000,00 грн, які позичальник зобов’язувався повернути не пізніше 30.11.2021 р.

        Матеріалами справи підтверджується, а учасниками справи не заперечується, факт отримання ПП “Бізон-Тех 2006” від ТОВ “Амбар Експорт БКВ” коштів у сумі 108    893    038,00 грн. за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021р. і часткове повернення ПП “Бізон-Тех 2006” позики в сумі 36    112    164,79 грн., внаслідок чого розмір простроченого грошового зобов’язання за вказаним договором з повернення позики становить 72    780    873,21 грн.

        Належне за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021р. право грошової вимоги ТОВ “Амбар Експорт БКВ” відступило ТОВ “Фінансова Компанія “Інтенсивні Фінанси” за укладеним між ними договором факторингу № АМ-2 від 15.12.2021р.                    

        За вказаними договорами ТОВ “Фінансова Компанія “Інтенсивні Фінанси” заявило вимоги у справі про банкрутство ПП “Бізон-Тех 2006”, які визнані судом в ухвалі від 12.05.2022 року.    

         Згідно зі    ст. 193 Господарського кодексу України    (далі - ГК України), ст. ст. 526,    1054 Цивільного кодексу України    (далі -    ЦК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається та позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.    Ст. 610 ЦК України    визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).    Ст. 611 ЦК України    передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

          Статтями    525,    526 ЦК України    встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього    Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини 1    статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). А згідно зі    статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання.

          У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: “стаття 204    ЦК України    закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права її обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили”.

      У відповідності до    ст. 1046 ЦК України    за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

          У ст.1047 ЦК України зазначено договір позики укладається у письмовій формі коли позикодавцем є юридична особа незалежно від суми позики.

        Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

          Факт отримання ПП “Бізон-Тех 2006” від ТОВ “Амбар Експорт БКВ” коштів в сумі 108    893    038,00 грн. як позики за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021р. підтверджується документами, наявними в матеріалах справи, та відповідно спростовує доводи фраудаторності такого договору і того, що внаслідок його укладання ПП “Бізон-Тех 2006” прийняло на себе лише зобов’язання, адже їх виникненню передувало отримання ПП “Бізон-Тех 2006” коштів. В результаті отримання коштів у позику за вказаним договором відбулося збільшення активів ПП “Бізон-Тех 2006”.

        Факт настання будь-яких негативних економічних наслідків вчинення вказаного правочину не вбачається. Зобов’язання, що виникли у ПП “Бізон-Тех 2006”, обмежені сумою фактично отриманих ним коштів. Зміст договору відповідає критеріям розумності та добросовісності і в суду не викликає сумнівів те, що його укладення є суперечливою поведінкою ПП “Бізон-Тех 2006”, що виходила би за рамки звичайної його та будь-якого суб’єкта господарювання господарської діяльності (обороту), не носить штучного характеру.        

       Отримання ПП “Бізон-Тех 2006” коштів від заінтересованої особи не зумовлює недійсність укладеного між ними договору. Суд враховує той факт, що за договором надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021р. ПП “Бізон-Тех 2006” зобов’язувалось повернути ту саму суму, що отримало у позику без переплат.  Зобов’язань зі сплати позичальником процентів та будь-яких інших додаткових сум за надання позики умовами договору не передбачено і не заявлялось.

          Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021р. підписаний сторонами які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

          Верховний Суд України у Постанові від 20 травня 2020 року у справі № 922/1903/18 зробив висновок, що в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими.                  Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

           Доводи позивача про те, що ПП “Бізон-Тех 200” з кінця 2018 року знаходилось у стані критичної неплатоспроможності і усвідомлювало неспроможність виконати зобов’язання з повернення отриманої позики перед заінтересованою особою, то укладання договору поворотної фінансової допомоги мало на меті збільшення кредиторської заборгованості на шкоду іншим кредиторам, суд вважає необґрунтованим оскільки разом із доказами збитковості діяльності ПП “Бізон-Тех 2006” у 2021 році з матеріалів справи слідує зменшення кредиторської заборгованості боржника у 2021 році до 0,9 млрд, що на 1,4 млрд.грн менше у порівнянні із показником 2020 року, який становив більше 2,3 млрд. грн. Тобто у період отримання боржником позики його фінансове навантаження зменшувалося, що мало б мати позитивний вплив на платоспроможність Боржника.        

          Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 № 2-р(ІІ)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті    13. частина третя статті    16 ЦК України    не суперечать частині другій    статті 58 Конституції України    та вказано, що “оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої    статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також    міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)".

         Згідно із пунктом 6 частини першої    статті 3 ЦК України    однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

       Тобто цивільний оборот грунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

         Частиною третьою    статті 13 ЦК України    визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

        Тож учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

          Договір як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин і має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

       Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні маги певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

           Договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

           Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

          Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

        Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (див. висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).

          Критеріями, які Верховний Суд називає для кваліфікації договору, як фраудаторного є, зокрема:

- відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості;

- відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати);

- майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо);

- майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи);

- після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

        Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

          Варто зазначити, що аналогічний висновок також наведений у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 та у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі №    754/2450/18.

   Відповідно до частини першої    статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства    правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

           Верховним судом у Постанові від 06 жовтня 2022 року у справі № 904/624/19 вказано: “ ... категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що частина друга    статті 96 ЦК України    вимагає, щоб юридична особа відповідала за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором. У зв`язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов’язання.

       Таким чином, саме у сфері підприємницької діяльності допоки суд не встановив правомірного інтересу боржника при укладенні правочину, а також відсутність зв`язку між укладенням правочину та уникненням відповідальності перед кредиторами за виконання зобов`язань, не можна стверджувати про відсутність ознак фраудаторності договору.”

          Відповідно    ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства    зазначено, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього    Кодексу    заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

          Таким чином, укладання договору поворотної фінансової допомоги хоча і підпадає під визначення заінтересованості, зазначеній в    ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, але доказів того, що він був спрямований на зменшення його майна з метою приховати його від звернення стягнення кредиторів немає. Навпаки, укладення договорів у 2021 року сприяло тенденції зменшення кредиторської заборгованості ПП “Бізон-Тех 2006”. Вчинення цього правочину не приховувалось сторонами в момент їх укладання. Боржник не ухилявся від виконання обов`язків, щодо погашення заборгованості. Позивачем не надано доказів щодо завдання шкоди укладенням вказаного договору.

         Суд також вважає безпідставними доводи третіх осіб, що внаслідок укладання договору про надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021р. активи боржника зменшились на 36 112 164,79 грн., які боржник повернув ТОВ “Амбар Експорт БКВ” на виконання вказаного договору, адже боржник повернув ті кошти, які отримав від ТОВ “Амбар Експорт БКВ”. А за наслідками укладання вказаного договору активи боржника тільки збільшились. Сам факт заінтересованості ТОВ “Амбар Експорт БКВ” по відношенню до боржника не звільняє його від обов’язку повернення коштів та не визначає умисність такого повернення коштів з метою завдання шкоди іншим кредиторам, враховуючи, що кошти були надані боржнику з умовою їх повернення.    

       Тому договір про надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021р. не підпадає під визначення фраудаторного правочину - вчиненого на шкоду інших кредиторів.    

           Суд звертає увагу, що реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.

           Відповідно до положень статей    14,74 ГПК    України тягар доведення порушеного права у спорі про визнання недійсним правочину покладений на заявника таких вимог.   Крім того, як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 16    Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.  За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину. що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.

           Позивачем та третьою особою не доведено які саме їх права та інтереси як кредиторів були порушені оспорюваним договором.

           Доводи про те, що частина коштів, що будуть одержані від продажу майна ПП “Бізон-Тех 2006” і які могли б бути пропорційно розділені між кредиторами, тепер будуть спрямовані, в тому числі на задоволення вимог ТОВ “ФК “Інтенсивні Фінанси”, тобто найбільшого кредитора ПП “Бізон-Тех 2006”, є передчасними, оскільки в процедурі розпорядження майном, до визначення ліквідаційної маси боржника не можна визначити вимоги якої черги і в якому саме розмірі будуть задоволені повністю, частково або не будуть задоволені взагалі.

           Враховуючи доводи ТОВ “Дюпон Україна” і ТОВ “ФМС Україна”, наведені в позові, поясненнях та ті, що прозвучали від їх представників під час судових засідань, суть яких зводилась до того, що ТОВ “ФК “Інтенсивні Фінанси” за рахунок великої кількості своїх голосів мають ключову роль на зборах /комітеті кредиторів, контролюють результати голосування зборів/комітету кредиторів і перешкоджають/заважають     цим кредиторам належно брати участь у зборах і комітеті кредиторів, а також подання ТОВ “ФК “Інтенсивні Фінанси” фактично зустрічних заяв про визнання недійсними правочинів вчинених ТОВ “Дюпон Україна” і ТОВ “ФМС Україна” із ПП “Бізон-Тех 2006”, з метою вже позбавити цих кредиторів вимог і відповідно голосів, суд приходить до висновку, що заявлення ТОВ “Дюпон Україна” і ТОВ “ФМС Україна” вимог про визнання недійсним правочину (на підставі якого за ТОВ “ФК “Інтенсивні Фінанси” визнані вимоги), пов’язане не з намірами захисту своїх прав та очищення кредиторських вимог від тих, що виникли з фраудаторних угод, а з метою усунення незручних кредиторів і встановлення своєї ключової ролі у комітеті та зборах кредиторів боржника, отримання контролю за результатами голосування на них.

           Про це також свідчить вибірковість підтримання ТОВ “ФМС Україна” вимог ТОВ “Дюпон Україна” про недійсність вчиненого ПП “Бізон-Тех 2006” із ТОВ “Амбар Експорт БКВ” правочину як із заінтересованою особою, і не підтримання вимог ТОВ “ФК “Інтенсивні Фінанси” про недійсність вчиненого ПП “Бізон-Тех 2006” із ТОВ “Дюпон Україна” правочинів як із заінтересованою особою.    

        Оскільки вимоги про визнання недійсним    договору факторингу № АМ-2 від 15.12.2021р. обумовлені посиланням на недійсність договору поворотної фінансової допомоги, що не знайшло свого підтвердження в силу наведених вище обставин, вимоги про визнання недійсним договору факторингу є безпідставними.   

       Відповідно до ч. 1-4    ст.13 ГПК України    судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

         Статтею 73 ГПК України    встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

        Згідно з    ст. 74 ГПК України    обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

       Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі, з викладених вище підстав.

          У відповідності до пункту 4 частини 2    статті 129 Конституції України    основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

         Згідно із ч. 2-3    ст. 13 ГПК України    учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

          Згідно з    ст. 76 ГПК України    належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

       Частиною 1    статті 77 ГПК України    передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

           У відповідності до    ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

            Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

       Відповідно до    ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

        Відповідно до п. 2 ч. 1    ст. 129 ГПК України    витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

 Керуючись ст.ст. 7, 9, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 46, 74, 80, 126, 129, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

        У задоволенні    позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Дюпон Україна” про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021р., укладеним між позичальником Приватним підприємством “Бізон-Тех 2006” і позикодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю “Амбар Експорт БКВ”, а також договору факторингу № АМ-2 від 15.12.2021р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Амбар Експорт БКВ” і Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Інтенсивні Фінанси” - відмовити.

          Розмістити повний текст ухвали на сайті Господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).

Звернути увагу учасників справи, що у разі необхідності отримання копії цього процесуального документу у паперовій формі, слід звернутись з відповідною заявою у справі до канцелярії суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства.

         Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається  протягом десяти днів з дня її проголошення.

           Повний текст ухвали складено та підписано-23.06.23.

Суддя                                                                                                      О.О. Юлдашев

До уваги позивача, відповідача, третьої особи у справі № 908/70/22(908/1566/22)- відмовлено у задоволенні позовної заяви