Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги Шусєва Олексія Сергійовича про розгляд справи № 904/1720/23 у письмовому проваженні!!!
номер провадження справи 34/173/23
р
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
про відкриття провадження у справі
23.06.2023 Справа № 904/1720/23
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., розглянувши матеріали
за позовом: Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Запоріжміськсвітло», ідентифікаційний код юридичної особи 03345076 (Південне шосе, 7, м. Запоріжжя, 69032)
до відповідача: Шусєва Олексія Сергійовича, 26.09.2984 р.н., РНОКПП 3095018056 (вул. Лапинська, буд. 99, корп. А, м. Нікополь Дніпропетровської області, 53222)
про стягнення 4 400 грн 00 коп.
Без виклику учасників справи.
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення «Запоріжміськсвітло» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ФОП Шусєва Сергія Олексійовича заборгованості за договором №51/21/ВО від 01.07.2021 в сумі 1600,00 грн. та заборгованість за договором №42/ПС/рест від 01.07.2021 в сумі 4400,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором №9/21/ВО на використання опор мереж зовнішнього освітлення від 01.02.2021 та за договором №К/251/ПС/рест про реструктуризацію заборгованості від 01.02.2021 в частині своєчасного виконання грошових зобов'язань.
Судом на виконання ст. 176 Господарського процесуального кодексу України було здійснено запит до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Нікопольської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи Шусєва Сергія Олексійовича, оскільки відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань його підприємницька діяльність припинена 13.01.2021.
Згідно відповіді Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Шусєв Сергій Олексійович зареєстрований за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Лапинська, буд. 99А.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов до висновку про направлення позовних матеріалів за підсудністю до Господарського суду Запорізької області, враховуючи таке:
«…Згідно частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Частиною 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов’язані між собою позовні вимоги пред’явлені одночасно щодо декількох об’єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об’єкта, вартість якого є найвищою.
Як вбачається із позовної заяви предметом позову позивач визначив стягнення заборгованості по зобов'язанням за раніше укладеним договором про надання послуг з обслуговування опор зовнішнього освітлення в місці установки додаткових конструкцій №К/251/ПС/ від 02.05.2019, яка в подальшому на підставі договору №К/251/ПС/рест від 01.02.2021 реструктуризована, та заборгованості за договором на використання опор мереж зовнішнього освітлення №9/21/ВО.
Предметом вказаного договору (п.1.1) є надання позивачем відповідачу можливості використання 8-ми опор зовнішнього освітлення, що належать позивачу для прокладання електричного кабелю та подальшого користування ним (підвіс кабелю), а користувач зобов'язується сплатити відповідну плату за надання послуг, в строки на умовах даного договору. Кабель використовується користувачем для забезпечення електричною енергією тимчасової споруди вул. Пархоменка, 22А в м. Запоріжжя.
Отже предметом договорів є платне використання відповідачем опор зовнішнього освітлення, які знаходяться у м. Запоріжжя.
Відповідно до ч.1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Враховуючи, що опори зовнішнього освітлення розташовані на земельній ділянці та переміщення їх є неможливим без зміни їх призначення, суд доходить висновку, що вони відносяться до нерухомого майна, яке знаходиться у м. Запоріжжі.
У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 Господарського процесуального кодексу України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 Господарського процесуального кодексу України.
У положеннях частини третьої статті 16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.
Щодо інших спорів, які виникали в межах зобов`язальних відносин стосовно нерухомого майна, діяли такі ж правила визначення територіальної підсудності справ господарському суду як і у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів чи визнання їх недійсними, або у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, наведені в частині першій та другій статті 15 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року.
В подальшому Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин від 18 лютого 2010 року" № 1914-VI вносились зміни до статей 12 та 16 Господарського процесуального кодексу України, визначивши виключну підсудність справ у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів, господарським судам за місцезнаходженням об`єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука "з приводу" означає "у зв`язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 зазначила, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.
У даній справі спір виник з приводу користування відповідачем нерухомим майном (опорами зовнішнього освітлення), та своєчасної оплати за користування цим майном.
Отже на даний спір поширюються правила виключної підсудності.
Оскільки нерухоме майно знаходиться у м. Запоріжжі, то даний спір підлягає розгляду Господарським судом Запорізької області…».
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2023 справу № 904/1720/23 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.06.2023 у справі № 904/1720/23 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суд роз’яснив заявникові, що в разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається позивачу на підставі п. 4 ст. 174 ГПК України.
23.06.2023 позивачем направлено до суду заяву на виконання ухвали суду.
Суд визнав достатніми надані позивачем документи для прийняття позовної заяви до розгляду.
Позивачем надано уточнену позовну заяву про стягнення з Шусєва Олексія Сергійовича 4 400 грн 00 коп. на підставі Договору реструктуризації заборгованості № К/251/ПС/рест від 01.02.2021.
У заяві позивач просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 ГПК України суд відкриває провадження у справі протягом п’яти днів з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 250 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 247 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Частиною 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких не перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи предмет спору, а також те, що справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, беручи до уваги клопотання позивача, суд приходить до висновку, що справа є малозначною та повинна розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частинами 2, 3 ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 176, 234, 247, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
В разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст.178 ГПК України).
Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 251 ГПК України позивач має право подати до суду відповідь на відзив, в порядку ст. 166 ГПК, протягом строку, що не перевищує п’яти днів з дня отримання відзиву, а відповідач – заперечення, в порядку ст. 167 ГПК, у строк, що не перевищує п’яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Суд роз’яснює, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач – не пізніше п’яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст. 252 ГПК України)
Звернути увагу сторін, що копії усіх заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань та додатки до них, що подаються до суду, - одночасно надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи (докази направлення/вручення надаються суду).
Учасники справи зобов’язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (ч. 2 ст. 42 ГПК України). Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1 ст. 118 ГПК України).
Згідно з ч.ч. 2, 3, 8 ст. 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом із поданням позовної заяви, відповідач – разом із поданням відзиву. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи, крім випадків, передбачених ч. 9 ст.80 ГПК України.
Витребувані судом документи (належним чином засвідчені) надсилаються поштою або подаються через канцелярію суду (із супровідним листом).
Електронна адреса Господарського суду Запорізької області: inbох@zp.arbitr.gov.ua.
Відповідно до ч. 8 ст. 42 ГПК України, документи, в тому числі заяви з процесуальних питань, які подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, скріплюються електронним цифровим підписом (ЕЦП) учасника справи (його представника). Документи не скріплені КЕП судом не реєструються, відповідні заяви та клопотання залишаються без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Ухвалу підписано 23.06.2023.
Суддя А.О. Науменко
_03_03.png)
