До УВАГИ ТОВ “ВОСТОЧНИЙ ЕКСПРЕС” по справі №908/585/23 (суддя Боєва О.С.)

До УВАГИ ТОВ “ВОСТОЧНИЙ ЕКСПРЕС” по справі №908/585/23 (суддя Боєва О.С.)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.06.2023                                                                                            Справа №  908/585/23

 м.Запоріжжя Запорізької області  

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД СХІДНИЙ ЕКСПРЕС”, код ЄДРПОУ 37408149 (69032, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 9, кв. 22; представник позивача: адвокат Гребнєв І.І.)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОСТОЧНИЙ ЕКСПРЕС”, код ЄДРПОУ 30557359 (69095, м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 16, кв. 117)

про стягнення суми 700 000,00 грн.                                                                                                                  

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: Сідельникова О.Л.;

від відповідача: Василенко О.В.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД СХІДНИЙ ЕКСПРЕС” про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОСТОЧНИЙ ЕКСПРЕС” суми 700000,00 грн. основної заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги №0802/2022 від 08.02.2022.

Позов обґрунтовано ст.ст. 610, 612, 1046, 1047, 1049 ЦК України та мотивовано тим, що відповідач у визначений договором строк не повернув отриману поворотну фінансову допомогу в сумі 700000,00 грн., чим порушив свої зобов`язання перед позивачем. В позовній заяві, зокрема, зазначено, що позивач не має у своєму розпорядженні  договір  №0802/2022  від 08.02.2022 про надання поворотної фінансової допомоги, тому долучає до позовної заяви клопотання про його витребування. Також в позовній заяві наведений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи, які становлять 30500,00 грн. 

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 22.02.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/585/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 02.03.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/585/23, присвоєний номер провадження 9/51/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

08.03.2023 до суду від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, якою позивач фактично доповнив підстави позову положеннями глави 83 ЦК України, зазначивши, що у разі ненадання відповідачем договору про надання поворотної фінансової допомоги №0802/2022 від 08.02.2022 та зважаючи на відсутність цього договору у розпорядженні позивача, стягнення коштів має здійснюватись за ст. 1212 ЦК України.  Вказана заява позивача була прийнята судом до розгляду, що відображено в ухвалі суду від 26.04.2023.

Ухвалою суду від 26.05.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження у справі №908/585/23 та призначено справу до судового розгляду по суті.

15.06.2023 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. У зв’язку з перебуванням судді у відпустці з 19.06.2023 по 05.07.2023 включно повний текст рішення підписано 06.07.2023.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну підстав позову. Також заявив про стягнення з відповідача, понесених (таких, що будуть понесені) позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20   000,00 грн відповідно до доказів (договору про надання правової допомоги, акту наданих послуг) поданих до суду 24.04.2023 разом з клопотанням про їх долучення.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.  Заперечуючи проти позову відповідач посилався на недодержання позивачем положень ст. 164 ГПК України щодо направлення копії позовної заяви на належну адресу відповідача. Відсутність в матеріалах справи підписаного обома сторонами договору про надання поворотної фінансової допомоги №0802/2022 від 08.02.2022. Зазначив, що договірний характер правовідносин між сторонами виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України. На підставі викладеного просив в позові відмовити.

Стосовно посилань відповідача на застосування до позовної заяви ч. 1 ст. 174 ГПК України (про що зазначено у відзиві), якою визначено: суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, суд зазначає наступне.

Під час вирішення питання про прийняття до розгляду позовної заяви ТОВ “ТД Східний Експрес” та відкриття провадження у справі судом не було встановлено недодержання позивачем вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 ГПК України. Так, до позовної заяви позивачем додано опис вкладення до цінного листа, згідно якого ТОВ “ТД Східний Експрес” надіслано відповідачу позову заяву з додатками, згідно переліку. Надіслання відповідачу копії позовної заяви з усіма копіями доданих до неї документів підтверджується також оригіналами поштової накладної № 6901801220699 від 22.02.2023 та фіскальним чеком від 22.02.2022, згідно яких позовну заяву з додатками було надіслано на адресу місцезнаходження відповідача ТОВ “Восточний Експрес” до відділення, Запоріжжя, 69095.

Як встановлено судом з сайту АТ “Укрпошта”, поштове відправлення № 6901801220699 було вручене за довіреністю 22.03.2023.

Зазначене свідчить про безпідставність посилань відповідача на положення ст. ст. 164, 174 ГПК України, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про звернення позивача з позовом до суду.

Крім того, представник відповідача 21.03.2023 ознайомлювався з матеріалами справи №908/585/23, що підтверджується особистим підписом на заяві про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 49).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін,  суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ТД Східний Експрес”, код ЄДРПОУ 37408149  (позивач у справі) згідно з платіжним дорученням № 36 від 08.02.2022 (проведено банком 08.02.2022) перерахував на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Восточний Експрес”, код ЄДРПОУ 30557359 (відповідач у справі)  грошові кошти у сумі 700 000,00 грн.

В платіжному дорученні № 36 від 08.02.2022 у графі “призначенні платежу” зазначено: “надання поворотної фінансової допомоги зг. договора № 0802/2022 від 08.02.2022 р без ПДВ”.

13.02.2023 позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих. № б/н від 13.02.2023, в якій вимагав негайно повернути на вказані банківські реквізити грошові кошти у розмірі 700 000,00 грн в рахунок оплати боргу по договору. Також зазначив, що перерахування грошових коштів у розмірі 700 000,00 грн було здійснено на виконання умов договору № 0802/2022 від 08.02.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 36 від 08.02.2022. Вказана кореспонденція була надіслана на юридичну адресу відповідача з описом вкладення (поштове відправлення № 6906304070421).

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Представник позивача  та інших потерпілих осіб (ТОВ “Векс”, ТОВ “Торговий дім Ватт”) - Гребнев І.І. звернувся до Бюро економічної безпеки України, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області з заявою від 07.02.2023, згідно якої просив внести відомості про вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 212, ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України до ЄРДР та розпочати відносно Гумерова Данила Олександровича та Гумерової Наталії Владиславівни досудове розслідування. У заяві зазначено, що ТОВ “ТД Східний Експрес” надавало ТОВ “Восточний Експрес”, директором та єдиним учасником якого є Гумеров Д.О., безвідсоткову поворотну фінансову допомогу на загальну суму 13 000 000,00 грн, з яких залишився борг у розмірі 1 100 000,00 грн. Гумеров Д.О. та Гумерова Н.В., скориставшись воєнним станом, зловживаючи довірою директора ТОВ “ТД Східний Експрес” Шпаченко В.В. заволоділи грошовими коштами у розмірі 1 100 000,00 грн. (поворотна фінансова допомога).

Представник Шпаченко Т.О. (потерпіла особа) звернувся до ВП № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області з заявою від 07.02.2023, згідно якої просив внести відомості про вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України до ЄРДР та розпочати відносно Гумерова Данила Олександровича та інших осіб досудове розслідування. У заяві, зокрема, зазначено, що Гумеров Д.О. таємно заволодів майном, що належить Шпаченко Т.О. на праві власності та використовується нею у своїй господарській діяльності, зокрема, бухгалтерською документацією та печатками, що належать ТОВ “ТД Східний Експрес”.

Неповернення відповідачем в добровільному порядку суми отриманої поворотної фінансової допомоги у розмірі 700   000,00 грн стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.

З положень статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди… Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Виходячи з аналізу статей 15 та 16 ЦК України, статті 20 ГК України спосіб захисту прав повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Реалізуючи право на судовий захист, позивач у позові зазначив про невиконання відповідачем зобов’язань щодо повернення отриманої поворотної фінансової допомоги у розмірі 700   000,00 грн, яка була надана в рамках договору №0802/2022 від 08.02.2022.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України   підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст.ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України   договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.ч. 1, 2   ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

З положень ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України   слідує, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, грошові кошти в сумі 700 000,00 грн були перераховані позивачем відповідачу з призначенням платежу: “надання поворотної фінансової допомоги зг. договора № 0802/2022 від 08.02.2022 р без ПДВ”.

Проте доказів укладення між сторонами договору про надання поворотної фінансової допомоги №  0802/2022 від 08.02.2022 суду сторонами не надано.

Позивачем у позові зазначено, що він не має у своєму розпорядженні  договір  №0802/2022 від 08.02.2022 про надання поворотної фінансової допомоги, тому долучає до позовної заяви клопотання про його витребування

У письмових поясненнях, що надійшли до суду 25.04.2023, на виконання ухвали суду від 02.03.2023 щодо витребування доказів, повідомив, що договір про надання поворотної фінансової допомоги № 0802/2022 від 08.02.2022 у відповідача відсутній.

В заяві про зміну підстав позову від 06.03.2023 позивач просив суд застосувати до даних правовідносин положення глави 83 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 по справі № 917/1739/17   надала правовий висновок стосовно застосування цієї правової норми. Суд у пунктах 81, 83 та 86 вказав, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів; - підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, - правовими підставами позову є зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Саме на суд покладений обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відтак, обов`язком позивача є самостійне визначення позовних вимог, наведення правових підстав позову, а обов`язком суду є надання правової кваліфікації відносинам сторін та правових норм, які підлягають застосуванню для вирішення спору.

У прохальній частині позову позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 0802/2022 від 08.02.2022. В заяві про зміну підстав позову від 06.03.2023, яка була прийнята судом до розгляду, зазначив, що у випадку, якщо відповідачем не буде долучено до матеріалів справи договір № 0802/2022 від 08.02.2022, суму заборгованості стягнути на підставі положень ст. 1212 ЦК України, що забезпечить ефективний захист порушених прав позивача.

У пункті 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 по справі № 265/6582/16-ц суд вказав, що згідно з принципом “jura novit curia” (“суд знає закони”) неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

За таких обставин, у спорі суд самостійно здійснює правову кваліфікацію наявним між сторонами правовідносинам та стягуваної суми.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного України, на яку посилається позивач як на підставу заявлених вимог, визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення   глави 83 Цивільного кодексу України   застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2   ст.1212 Цивільного кодексу України).

Аналіз   статті 1212 Цивільного кодексу України   дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно з п.3 ч.3   ст.1212 Цивільного кодексу України   положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого   ст. 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,   ст. 1212 Цивільного кодексу України   може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17).

Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/16334/19.

Таким чином, вирішення питання про стягнення безпідставно набутих коштів залежить від висновків про наявність/відсутність між сторонами договірних правовідносин, на підставі яких здійснено відповідне перерахування заявлених до стягнення коштів.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є,  зокрема, речі, у тому числі гроші.

Як вже зазначалось судом вище, доказів наявності між сторонами господарського зобов’язання, яке регулюється умовами договору про надання поворотної фінансової допомоги № 0802/2022 від 08.02.2022, в рамках якого позивачем були перераховані грошові кошти (700   000,00 грн) сторонами не надано.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність у спірних правовідносинах всіх трьох необхідних елементів виникнення кондикційних правовідносин - факт набуття відповідачем майна (грошових коштів в розмірі 700   000,00 грн), факт набуття відповідачем цього майна саме за рахунок позивача (в результаті переказу з рахунку позивача на рахунок відповідача коштів згідно з платіжним дорученням, яке міститься в матеріалах справи), відсутність між сторонами господарських правовідносин, які б зобов’язували позивача вчинити певні дії (перерахувати грошові кошти в заявленому в позові розмірі) на корить відповідача, що свідчить про відсутність правових підстав для зберігання відповідачем отриманих грошових коштів.

З огляду на все вищевикладене, правові підстави для набуття відповідачем за рахунок позивача суми 700   000,00 грн. відсутні.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно зі   статтею 79 ГПК України   наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач зазначені вище обставини не спростував, належних та допустимих доказів про наявність правових підстав для оплати позивачем на його користь зазначеної у позові грошової суми та, відповідно, правових підстав для отримання (зберігання) цих грошових коштів, суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно отриманої суми 700   000,00 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того позивачем заявлено про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” вбачається, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 20 000,00 грн, позивачем додано до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги від 01.02.2023, укладеного з Адвокатом Гребнєвим Ігорем Ігоровичем, акт наданих послуг №1 від 20.04.2023, копію Ордеру на надання правничої (правової) допомоги Серія АР № 1003717 від 21.02.2023 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП №002307 від 20.08.2019.

Дослідивши зміст наданої Адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в акті приймання-передачі наданих послуг №1 від 20.04.2023, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору про надання правової допомоги від 01.02.2023.

При цьому, судом взято до уваги, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об’єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн є доведеним, підтверджений належними доказами та є співмірним і розумним, враховуючи обсяг виконаних робіт (наданих послуг) у даній справі, складністю справи (справа розглядалась в загальному позовному провадженні), ціною позову, а тому відповідно до положень ст. 129 ГПК України вказані витрати покладаються на відповідача.  

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОСТОЧНИЙ ЕКСПРЕС”, код ЄДРПОУ 30557359 (69095, м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 16, кв. 117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД СХІДНИЙ ЕКСПРЕС”, код ЄДРПОУ 37408149 (69032, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 9, кв. 22) грошові кошти в сумі 700   000 (сімсот тисяч) грн. 00 коп., 10   500 (десять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору та 20   000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 06.07.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України. 

                        Суддя                                                                                      О.С. Боєва