До УВАГИ КНП “Пологовий будинок №9” Запорізької міської ради по справі №908/1090/23 (суддя Боєва О.С.)

До УВАГИ КНП “Пологовий будинок №9” Запорізької міської ради по справі №908/1090/23 (суддя Боєва О.С.)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06.07.2023                                                                                            Справа №  908/1090/23

 м.Запоріжжя Запорізької області  

За позовом: Концерну “Міські теплові мережі”, код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137) 

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства “Пологовий будинок №9” Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 05395724 (69076 місто Запоріжжя,                              вул. Новгородська, буд. 28)

про стягнення суми 375 647,57 грн.

                                                                                                                          Суддя    Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну “Міські теплові мережі” про стягнення з відповідача: Комунального некомерційного підприємства “Пологовий будинок №9” Запорізької міської ради заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії в розмірі 375 647,57 грн. Підставою для звернення зазначено неналежне виконання відповідачем зобов’язань з оплати наданих послуг з теплопостачання у період з 01.01.2022 по 31.01.2022, які надавалися на об’єкт – нежитлове приміщення по вул. Новгородська, буд. 28 в місті Запоріжжя, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 04.04.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1090/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 10.04.2023 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №   908/1090/23 (номер провадження 9/99/23). Справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.  

Ухвалою суду від 13.06.2023 позовну заяву Концерну “Міські теплові мережі” про стягнення з відповідача: Комунального некомерційного підприємства пологовий будинок №9 Запорізької міської ради заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії в розмірі 375 647,57 грн на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України залишено без руху, надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків. 

15.06.2023 від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду від 13.06.2023 з письмовими поясненнями щодо суті спору та доказами її направлення відповідачу.  

Ухвалою суду від 16.06.2023 постановлено про продовження розгляду справи №908/1090/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. 

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у повній заяві, які мотивовані, зокрема, наступним. Комунальному некомерційному підприємству пологовий будинок №9 Запорізької міської ради Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради передано в користування об’єкт нежитлової нерухомості загальною площею 3970 кв.м., про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Всупереч вимогам чинного законодавства між позивачем та відповідачем договір про закупівлю послуги з постачання теплової енергії за державні кошти не укладено, тому облік відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку №84102911. Незважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору, Концерн “МТМ” у період з 01.01.2022 по 31.01.2022 відпустив відповідачу теплову енергію до вказаного приміщення на загальну суму 375   647,57 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі послуг за січень 2022 року. Позивачем був сформований та наданий споживачу рахунок на оплату спожитої послуги. Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до приміщення відповідача (будівлі) підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону. Відповідач не виконав свої обов’язки по сплаті за надану послугу у вказаний період, у зв’язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 375   647,57 грн, яка заявлена позивачем до стягнення. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 628, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 193, 232, 275-277 ГК України, Законом України “Про публічні закупівлі”, Законом України “Про житлово-комунальні послуги”, Законом України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою КМУ від 21.08.2019 №830, Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило. Про розгляд даної справи був повідомлений належним чином. Ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 13.04.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Із змісту ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.  

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України,   справу розглянуто 06.07.2023. За наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Концерн “Міські теплові мережі” є суб`єктом природної монополії відповідно до положень Закону України “Про природні монополії” та за приписами статті 19 Закону України “Про теплопостачання” як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Концерн “Міські теплові мережі” діє на підставі Статуту. Основною метою діяльності Концерну “Міські теплові мережі” є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та  підприємств, установ та організацій, її збут та інше.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.06.2022, Пологовий будинок №9 (літ. А-4, Б-1, Б1-1, Б2-1) - об’єкт житлової нерухомості загальною площею 3970 кв.м. розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новгородська, буд. 28. Власником даного об’єкта нерухомості є територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Як зазначено у позовній заяві договір між сторонами про закупівлю послуги з постачання теплової енергії за державні кошти укладено не було. Концерном “МТМ”, з урахуванням наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 31.01.2020 №23, кожному споживачу було присвоєно особовий рахунок (абонентський номер), що дає змогу ідентифікувати кожного споживача за місцем споживання теплової енергії нежитловим приміщенням.

На об’єкт споживання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новгородська, буд. 28, де споживачем є Комунальне некомерційне підприємство “Пологовий будинок № 9” Запорізької міської ради було присвоєно особовий рахунок (абонентський номер) - 84102911.

У позові позивач посилається на те, що послуги з теплопостачання на об’єкт відповідача надавалися за період з 01.01.2022 по 31.01.2022.

Матеріали справи свідчать, що в приміщенні, де споживачем є Комунальне некомерційне підприємство “Пологовий будинок № 9” Запорізької міської ради встановлений вузол комерційного обліку на абонентський облік – Supercal 430, заводський номер 95-05-0143.

Між теплопостачальною організацією та споживачем був підписаний спільний Акт показників приладу обліку за січень 2022, в якому зафіксовані попередні показника теплочільника та поточні показники.

На підставі даних лічильника, з урахуванням Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг №315 позивачем було нараховано та складено Акт приймання-передачі послуг наданих за особовим рахунком №84102911 та рахунок на оплату спожитої теплової енергії.

Також у клопотанні про приєднання документів та пояснень щодо позову від 12.06.2023 позивач звернув увагу, що площа будівлі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новгородська, буд. 28 при нарахуваннях за постачання теплової енергії відповідачу не враховувалась, у зв’язку з тим, що відповідач займає сто відсотків приміщення. Тобто для показів комерційного приладу обліку для окремого приміщення з відповідною площею в даному випадку не виділяється, а враховуються всі покази приладу обліку.

У зв’язку з невиконанням споживачем зобов’язань щодо оплати наданих послуг з теплопостачання, позивач 08.04.2022 надіслав на його адресу вимогу №08/5-33/44 від 30.03.2022. До вимоги був доданий Акт приймання-передачі послуг за січень 2022.

Відповідач підписаний акт приймання-передачі послуг на адресу позивача не повернув, письмових заперечень щодо цього акту не направляв, оплату за відпущену позивачем теплову енергію не здійснив, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/1090/23.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 Закону України “Про теплопостачання” від 02.05.2005 №2633-IV відносини між суб’єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

У статті 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” № 2189-VIII від 09.11.2017 визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об’єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Виконавець комунальної послуги - суб’єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 8 Закону індивідуальний споживач зобов’язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги зобов’язаний, зокрема:  забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3, 6 ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією; споживач зобов’язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір. 

У статті 24 Закону України “Про теплопостачання” встановлені права та обов’язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов’язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

З огляду на викладені норми права, поставка теплової енергії без договору не допускається.

Між тим, взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії згідно до пунктів 1-2, 4 Правил користування тепловою енергією визначаються і в тому випадку, коли такий договір відсутній, оскільки вони є обов'язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

З аналізу положень зазначених Правил, зокрема, пункту 44, вбачається, що термін “споживач” застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 1 ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 25.03.2019  року у справі № 910/12510/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого: "укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком. А, сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період".

Отже, навіть за відсутності договору, втім при належному підтвердженні матеріалами справи факту її постачання споживачу, останній не звільняється від обов’язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17-ц споживачі зобов’язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №904/2238/17, від 16.10.2018 у справі №904/7377/17, споживач, який фактично споживає теплову енергію, не вчинивши дій з відключення від послуг теплопостачання відповідно до Правил користування тепловою енергією, не може бути звільнений від оплати вартості спожитої теплової енергії, як особа, що допустила господарське правопорушення у відносинах теплопостачання.

Відповідно до п. 2 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг від 22.11.2018 № 315 підвальні приміщення є опалюваними приміщеннями, які забезпечуються тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання.

Законодавство, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання. Отже при підрахунку теплоспоживання необхідно враховувати, в тому числі, тепловиділення в приміщенні від поверхонь прокладених трубопроводів (стояків, підводок до приладів тощо), що знаходяться у приміщенні з приладами обліку або без них. Таким чином, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно з положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.    Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно з ч.1 ст.275 та ч.6 ст.276 Господарського кодексу України споживач (абонент) зобов`язаний оплачувати прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в  теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених   постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (у редакції   постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 633, чинної з 30 серпня 2017 року) розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (абз. 9 ч. 2 ст. 25 Закону України “Про теплопостачання”).

Оскільки нежитлове приміщення відповідача має підключення до теплової мережі позивача (іншого відповідачем не доведено), факт отримання теплоносія в період опалювального сезону підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального періоду 2021-2022 у м. Запоріжжя, які оприлюднені на офіційному сайті Запорізької міської ради, актом приймання-передачі та рахунком за надані послуги з постачання теплової енергії.

Таким чином позивач виконав свої зобов'язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів здійснення оплати за спожиту у спірний період теплову енергію в заявленому позивачем розмірі суду не надав.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 375   647,57 грн є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача. 

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ: 

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства “Пологовий будинок №9” Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 05395724 (69076, м. Запоріжжя, вул. Новгородська, буд. 28) на користь Концерну “Міські теплові мережі”, код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; розрахунковий рахунок № UА063223130000026006000047923, Філія АТ “Укрексімбанк” у м. Києві, МФО 322313) суму 375 647 (триста сімдесят п’ять тисяч шістсот сорок сім) грн 57 коп. заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства “Пологовий будинок №9” Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 05395724 (69076, м. Запоріжжя, вул. Новгородська, буд. 28) на користь Концерну “Міські теплові мережі”, код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; р/р №UА553204780000026000924860823, ПАТ АБ “Укргазбанк”, МФО 320478) суму 5634 (п’ять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 71 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 06.07.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України. 

           Суддя                                                                                         О.С. Боєва