До УВАГИ СПІЛКИ КОЗАКІВ УКРАЇНИ “ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ” по справі №908/1110/23 (суддя Боєва О.С.)

До УВАГИ СПІЛКИ КОЗАКІВ УКРАЇНИ “ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ” по справі №908/1110/23 (суддя Боєва О.С.)

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 

 06.07.2023                                                                                            Справа №  908/1110/23

 м.Запоріжжя Запорізької області  

За позовом: КОНЦЕРНУ “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ”, код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137) 

до відповідача: СПІЛКИ КОЗАКІВ УКРАЇНИ “ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ”, код ЄДРПОУ 25919388 (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 80)

про стягнення суми 104 986,58 грн.

                                                                                                                          Суддя  Боєва О.С.

 

Без виклику сторін

 

СУТЬ СПОРУ:

 

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну “Міські теплові мережі” про стягнення з відповідача: СПІЛКИ КОЗАКІВ УКРАЇНИ “ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ” заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії в розмірі 104 986,58 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 04.04.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1110/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 10.04.2023 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №   908/1110/23 (номер провадження 9/98/23). Справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.  

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у повній заяві, які мотивовані, зокрема, наступним. З урахуванням приписів ч. 5 ст. 13, ч. 7 ст. 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” 02.10.2021 позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. СПІЛКА КОЗАКІВ УКРАЇНИ  “ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ” на підставі договору оренди №679/2 від 20.12.2003 займає нежитлове приміщення 213 першого поверху (літ. А-9) по вул. Українська, буд. 31 в м. Запоріжжя загальною площею 214,10 кв.м. Відповідно до листа Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 03.02.2023 №294/01/01-07/423 про надання інформації, акт прийому-передачі про повернення комунального майна з орендного користування між сторонами не підписувався. Відповідно до вищевикладеного, між позивачем та відповідачем з 01.11.2021 укладений Типовий індивідуальний договір № 76208021 про надання послуги з постачання теплової енергії за вказаною адресою. Відповідно до п. 11 Типового договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №   315. Згідно з п. 32 договору періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Позивачем в період з листопада 2021 по січень 2023 було надано відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму       104   986,58 грн. Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги в електронній формі, в тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів та повторно направлені рекомендованою кореспонденцією. Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону. Відповідач не виконав свої обов’язки згідно договору по сплаті за надану послугу в указаний період, у зв’язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 104   986,58 грн., яка заявлена позивачем до стягнення. Позов обґрунтовано ст.ст.    11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 628, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 193, 232, 275-277 ГК України, ст.ст. 13, 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, Законом України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, Методикою розподілу між споживачами обсягів спожити у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 та умовами Типового індивідуального договору № 76208021 про надання послуги з постачання теплової енергії в нежитлове приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 31, приміщення 213, який укладений 01.11.2021.      

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило. Про розгляд даної справи був повідомлений належним чином.

Так, ухвала суду від 10.04.2023 про відкриття провадження у справі направлялась відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві, яка відповідає відомостям, що  містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме на адресу: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 80.  Втім ухвала була повернута підприємством поштового зв’язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: “адресат відсутній за вказаною адресою - виїхали”.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з частиною 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку – суду.

Із змісту ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.  

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.  

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України,   справу розглянуто 06.07.2023. За наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

 

ВСТАНОВИВ:

 

Позивач – Концерн “Міські теплові мережі” є суб`єктом природної монополії відповідно до положень Закону України “Про природні монополії” та за приписами статті 19 Закону України “Про теплопостачання” як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Концерн “Міські теплові мережі” діє на підставі Статуту. Основною метою діяльності Концерну “Міські теплові мережі” є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії,  розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та  підприємств, установ та організацій, її збут та інше.

СПІЛКА КОЗАКІВ УКРАЇНИ “ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ” на підставі договору оренди №679/2 займає нежитлове приміщення 213 першого поверху (літ. А-9) по вул. Українська, буд. 31 в м. Запоріжжя, загальною площею 214,10 кв.м. (вказана площа зазначена у висновку суб’єкта оціночної діяльності про вартість майна).

Відповідно до листа Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 03.02.2023 №294/01/01-07/23 про надання інформації, акт прийому-передачі про повернення комунального майна з орендного користування між сторонами не підписувався.

Концерн “Міські теплові мережі” звернувся з позовом до господарського суду про стягнення зі СПІЛКИ КОЗАКІВ УКРАЇНИ “ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ” заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по січень 2023 року включно (відповідно до розрахунку боргу) в розмірі 104   986,58 грн, згідно виставлених рахунків за постачання теплової енергії за вказаний період. 

Позовні вимоги мотивовані зокрема тим, що відповідно до приписів ч. 5 ст. 13, ч. 7 ст. 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” між позивачем та відповідачем з 01.11.2021 укладений Типовий індивідуальний договір № 76208021 про надання послуги з постачання теплової енергії до орендованого відповідачем нежилого приміщення за адресою: м.Запоріжжя, вул. Українська, буд. 31, приміщення 213, яке знаходиться у житловому будинку, оснащеному приладом комерційного обліку теплової енергії.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що  підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з ч. 2 ст. 179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до змісту частин 3, 4 та 7 статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до приписів ст.ст. 3, 4 Закону України “Про теплопостачання” від 02.05.2005 №2633-IV відносини між суб’єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Згідно зі ст. 1 цього Закону теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об’єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов’язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Статтею 24 Закону України “Про теплопостачання” встановлені права та обов’язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов’язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про теплопостачання” споживач або суб’єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У офіційному виданні “Голос України” № 231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України “Про житлово-комунальні послуги” від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі – Закон).

Відповідно до п. 1 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 1 травня 2019 року, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.

Згідно з ч.ч. 1, 3 статтею 2 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” від 09.11.2017 № 2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У статті 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” від 09.11.2017 № 2189-VІІІ визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до змісту положень статті 5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги – послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об’єктів усіх форм власності є суб’єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3)виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб’єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об’єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).

За приписами п. 1 частини 2 статті 7 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов’язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

В частині 1 ст. 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” (в редакції Закону   № 1060-IX від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об’єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об’єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Згідно з частиною 7 статті 14 зазначеного Закону до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п’ятої статті 13 цього Закону.

Відповідно до абз. 1-3 частини 5 статті 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про житлово-комунальні послуги” договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови КМУ № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01 жовтня 2021. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ № 830 від 21.08.2019, викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб’єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п. 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до   статей 13   і   14   Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Судом встановлено, що 02.10.2021 Концерн “Міські теплові мережі” оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (за посиланням в мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/).

Відповідне повідомлення про розміщення 02.10.2021 на сайті Концерну “МТМ” публічних договорів опубліковано на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування – Запорізької міської ради (https://zp.gov.ua/uk, вкладка Новини, Всі новини, Місто, у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням: http://zp.gov.ua/uk/articeles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-).

Згідно з п. 1 оприлюдненого Концерном “Міські теплові мережі” Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. 

Відповідно до п. 53 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

Як встановлено судом вище, відповідач – СПІЛКА КОЗАКІВ УКРАЇНИ “ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ” на підставі договору оренди №679/2 займає нежитлове приміщення 213 першого поверху (літ. А-9) по вул. Українська, буд. 31 в м. Запоріжжя, загальною площею 214,10 кв.м, яке розташоване у житловому будинку.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, якими врегульовано правовідносини у сфері надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, господарський суд дійшов до висновку, що через відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування 02.10.2021 позивачем відповідно до вимог Закону України “Про житлово-комунальні послуги” на офіційному веб-сайті Концерну Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 01.11.2021 між Концерном “МТМ” та СПІЛКОЮ КОЗАКІВ УКРАЇНИ “ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ” укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, якому присвоєно номер № 76208021.

На офіційному веб-сайті Концерну “МТМ” також було розміщено вимоги до якості послуг та технічні характеристики для будинку № 31 по вул. Українська в м. Запоріжжі (http:// http://contracts.teploseti.zp.ua/building_information/5/2687).

Відповідно до абз. 1 п. 3 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про житлово-комунальні послуги” від 09.11.2017 року № 2189-VIII (в редакції від 01.05.2021 року) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період.

За змістом п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ Кабінету №1022 від 08.09.2021) фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є в тому числі факт отримання послуги.

Згідно з п.п. 3, 8 цих Правил опалювальний період - період, протягом якого теплопостачальні організації постачають теплову енергію для потреб опалення. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.2021 № 382 “Про початок опалювального періоду 2021-2022 років у м. Запоріжжя” встановлено, що забезпечення Концерном “Міські теплові мережі” початку опалювального періоду для житлових будинків незалежно від форм власності та відомчої належності та нежитлових будівель підприємств, установ і організацій здійснюється з 01 листопада 2021 року.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.03.2022 № 126 встановлено закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя з 31 березня 2022 року з проведенням Концерном “МТМ” відключення споживачів теплової енергії.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.03.2023 № 186 встановлено закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжі з 31 березня 2023 року з проведенням Концерном “МТМ” відключення споживачів теплової енергії.

Таким чином, факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 31, в якому знаходиться нежиле приміщення відповідача (орендовано на підставі договору №679/2 від 20.12.2003), підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2023 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем були розпочаті та закінчені опалювальні сезони в м. Запоріжжі.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії рахунків за надані послуги, які містять посилання на договір, розмір опалювальної площі відповідача, попередні та поточні показники вузла розподільного обліку, тип приладу, докази направлення рахунків на адресу відповідача.

Іншого відповідачем не доведено.

При цьому суд враховує, що теплопостачання – це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов`язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов`язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища.

Об’єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень, які є невід’ємною частиною житлового будинку. За рахунок теплопровідності, випромінювання і конвекції теплова енергія, що  подається в житловий будинок через приєднану мережу  розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо).

Згідно п. 2 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг” від 22.11.2018 № 315 опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря; розрахунковий період - установлений договором період надання комунальних послуг, тривалість якого не перевищує календарний місяць, на кінцеву дату якого визначається загальний обсяг споживання відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку та здійснюється розподіл між споживачам на цю саму дату. Усі показники вимірювання, зазначені у цій Методиці, що визначають обсяг спожитої комунальної послуги, відносяться до розрахункового періоду.

Система опалення підвальних приміщень є загальною з будинковою системою опалення та невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку, в якому воно розташоване, тому при подачі теплової енергії в централізовану систему опалення будинку в опалювальні періоди одночасно опалювалось нежиле приміщення, власником якого є відповідач.

Відповідно до п. 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету  Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ Кабінету №1022 від 08.09.2021) розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об’єму) приміщення споживача відповідно до   Методики розподілу.

Споживач інформує протягом місяця з дня настання таких змін виконавця про зміну власника житла (іншого об’єкта нерухомого майна), шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, а також про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення змін до договору.

Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених   частиною другою   статті 9 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об’єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному   статтею 10   Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”.

Відповідно до п. 5 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії виконавець зобов’язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов’язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, та складається з: - обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; - частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; - та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Згідно з п. 30 Типового індивідуального договору визначено, що Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://teploseti.zp.ua.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://teploseti.zp.ua (пункт 31 Типового індивідуального договору).

Відповідно до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, Концерном “Міські теплові мережі” для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 11.10.2021 № 347.

Двоставковий тариф включає компенсацію: умовно-змінних витрат – плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії); умовно-постійних витрат – палата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов’язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення.  

Згідно з п. 32 Типового індивідуального договору плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

В частині 1 статті 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” передбачено право споживача у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Відповідно до підпункту 11 п. 40 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії,  Споживач має право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, що затверджений наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 р. № 169; це право не звільняє споживача від зобов’язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Згідно з абзацом 4 пункту 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Згідно з п. 11 Типового індивідуального договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. №   315 (далі - Методика розподілу).

Положеннями п. 3 Розділу І Методики розподілу передбачено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Нежитлове приміщення, яке відповідач орендує, незалежно від розміщення в будинку, є опалювальними приміщеннями. За таких обставин, відповідач зобов’язаний відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Згідно з підпунктами 7, 9, 10, 12 пункту 40 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії споживач має право, зокрема: на перевірку кількості та якості послуги в установленому законодавством порядку; без додаткової оплати отримувати від виконавця на зазначений споживачем засіб зв’язку детальний розрахунок розподілу обсягу спожитої послуги між споживачами будинку та інформацію про проведені виконавцем нарахування плати за послугу (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі у строк, визначений Законом України “Про доступ до публічної інформації”; після закінчення опалювального періоду отримувати в міжопалювальний період перерахунок за спожиту теплову енергію з урахуванням здійсненого авансового платежу та показань вузлів обліку теплової енергії.

На підтвердження вартості наданих послуг позивачем надано до матеріалів справи копії рахунків за надані послуги за договором № 76208021 за період з листопада 2021 по січень 2023. За неопалювальний період здійснено нарахування абонентської плати та за послуги з постачання теплової енергії (умовно-постійна частина).

Як вже зазначалось судом вище, копії зазначених рахунків направлялись відповідачу засобами поштового зв’язку, про що свідчать копії реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції та фіскального чеку від 15.03.2023.

За приписами п.5 частини 2 статті 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” індивідуальний споживач зобов’язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з п.п. 32, 34, 41 Типового індивідуального договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Споживач зобов’язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

  Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями статей 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 79 цього Кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, господарський суд дійшов до висновку, що позивач виконав свої зобов`язання відносно надання послуги з постачання теплової енергії у заявлений спірний період, а відповідач зобов`язаний її сплатити.

Відповідач доказів виконання зобов`язання з оплати наданих послуг, в тому числі здійснення часткових оплат, не надав.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 104   986,58 грн є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача. 

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

 

 ВИРІШИВ:

 

Позов задовольнити.

Стягнути зі СПІЛКИ КОЗАКІВ УКРАЇНИ “ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ”, код ЄДРПОУ 25919388 (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 80) на користь КОНЦЕРНУ “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ”, код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; розрахунковий рахунок № UА063223130000026006000047923, Філія АТ “Укрексімбанк” у м. Києві, МФО 322313) суму 104   986 (сто чотири тисячі дев’ятсот вісімдесят шість) грн 58 коп. заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії.

Стягнути зі СПІЛКИ КОЗАКІВ УКРАЇНИ “ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ”, код ЄДРПОУ 25919388 (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 80) на користь КОНЦЕРНУ “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ”, код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137;  р/р №UА553204780000026000924860823, ПАТ АБ “Укргазбанк”, МФО 320478) суму 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

 

Рішення складено та підписано 06.07.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України. 

 

 

           Суддя                                                                                         О.С. Боєва