Господарський суд Запорізької області

11 липня 2023, 08:34

номер провадження справи 26/1/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08.06.2023 Справа № 908/70/22(908/1564/22)

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЮПОН УКРАЇНА”, код ЄДРПОУ 33404879 (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 1)

до відповідачів: 1/ Приватного підприємства “Бізон-Тех 2006”, код ЄДРПОУ 34216986 (70605, Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Лесі Українки, 162, кв. 11)

2/ Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інтенсивні фінанси”, код ЄДРПОУ 44036282 (01021, м. Київ, вул. Мечнікова, 16)

3/ Товариства з обмеженою відповідальністю “Амбар Експорт БКВ”, код ЄДРПОУ 40921939 (69005, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 11)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “ФМС Україна” (код ЄДРПОУ 41364883, 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8)

про визнання договорів недійсними

в межах справи № 908/70/22

про банкрутство - Приватного підприємства “Бізон-Тех 2006”, код ЄДРПОУ 34216986 (70605, Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Лесі Українки, 162, кв. 11)

кредитори – 1/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Куликівське хлібоприймальне підприємство”, код ЄДРПОУ 42222884 (14000, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Шевченка, 5)

2/ Приватне сільськогосподарське підприємство “Прогрес”

3/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Придонецьке”

4/ Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮПЛ Україна

5/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інтенсивні фінанси”

6/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство Агрофірма “Солодководне”

7/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Алоінс-Агро”

8/ Акціонерне товариство “Креді Агріколь Банк”

9/ Акціонерне товариство “ОТП Банк”

10/ Товариство з обмеженою відповідальністю “ДЮПОН УКРАЇНА”

11/ Головне управління ДПС у Запорізькій області

12/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Лімагрейн Україна”

13/ Товариство з обмеженою відповідальністю “ФМС УКРАЇНА”

14/ Акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України”

15/ Акціонерне товариство “Банк Альянс”

16/ Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП

17/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Нуфарм Україна”

18/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Байєр”

розпорядник майна боржника, арбітражний керуючий – Клименко О.Ю.

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
Відповідач	ХОМУТОВ ГРИГОРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ (в режимі відеоконференції) - представник відповідача - 1
Відповідач	ПІДДУБНА ГАННА ВОЛОДИМИРІВНА (в режимі відеоконференції) - представник відповідача -2 ТОВ "ФК "Інтенсивні Фінанси"; ордер серія АЕ № 1182168 від 14.02.2023 року
Кредитор	ВІЗІРЕНКО ЖАННЯ СТАНІСЛАВІВНА (в залі суду) - представник АТ "УКРЕКСІМБАНК"; довіреність № ДП24701/23-0072 від 16.02.2023 року
Третя особа позивача	ГРИШИН-ГРИЩУК РОМАН БОГДАНОВИЧ (в режимі відеоконференції) - представник ТОВ "ФМС УКРАЇНА"; ордер серія АІ № 1209714 від 08.02.2022 року
Позивач	МАЙСТРУК ВАДИМ ІГОРОВИЧ (в режимі відеоконференції) - представник позивача - ТОВ "Дюпон Україна"; довіреність № 04-18/10/21 від 18.10.2021 року

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.01.2022р., зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства Бізон-Тех 2006, код ЄДРПОУ 34216986 (70605, Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Лесі Українки, 162, кв.11). Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Куликівське хлібоприймальне підприємство до боржника у розмірі 47 442 326,54 грн основного боргу. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Клименка О.Ю. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1965 від 06.10.2020; адреса: пр. Соборний, 44, офіс 33, м. Запоріжжя, 69063).

На офіційному веб-порталі судової влади України здійснено публікацію повідомлення за № 68209 від 04.02.2022р.

30.08.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Дюпон Україна” в якій позивач просить суд визнати недійсними договір поруки укладений 23.07.2021р. між ПП “Бізон-Тех 2006” як поручителем і Товариством з обмеженою відповідальністю “Амбар Експорт БКВ” як кредитором, і договір факторингу № АМ-1 від 15.12.2021 року укладений між ТОВ “Амбар Експорт БКВ” як клієнтом і Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інтенсивні Фінанси” як фактором, для розгляду в межах справи № 908/70/22 про банкрутство ПП “Бізон-Тех 2006”.

Вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ “Дюпон Україна” є другим найбільшим кредитором ПП “Бізон-Тех 2006”, права та інтереси якого були порушені укладеним між заінтересованими особами – ПП “Бізон-Тех 2006” і ТОВ “Амбар Експорт БКВ” договору поруки, що спрямований не на настання реальних наслідків, а на штучне збільшення кредиторської заборгованості, для гарантованої присутності ТОВ “ФК “Інтенсивні Фінанси” у комітеті (зборах) кредиторів з правом вирішального голосу із кількістю голосів 47,1% від загальної кількості, що дає останньому право самостійно приймати рішення в комітеті та на зборах кредиторів. Договір поруки укладено менш ніж за три роки до порушення провадження у справі про банкрутство. ПП “Бізон-Тех 2006” взяло на себе зобов’язання без вчинення відповідних майнових дій іншою стороною і внаслідок поруки ПП “Бізон-Тех 2006” стало неплатоспроможним, а виконання зобов’язань перед іншими кредиторами стало неможливим. Договір поруки є фраудаторним правочином, не виконує забезпечувальної функції, оскільки покладає на ПП “Бізон-Тех 2006” зобов’язання зі сплати коштів незалежно від допущення порушення підприємствами, права вимоги до яких ТОВ “Амбар Експорт БКВ” викупило. ТОВ “Амбар Експорт БКВ” не вчиняло дій щодо стягнення простроченої заборгованості з ПП “Бізон-Тех 2006”, а лише пред’явило вимоги до нього після порушення провадження у цій справі про банкрутство.

Щодо договору факторингу зазначає, що з недійсності договору поруки слідує недійсність договору факторингу, оскільки предметом останнього є вимога, що випливає з недійсного правочину.

Ухвалою суду від 31.08.2022 прийнято позовну заяву ТОВ “Дюпон Україна” для розгляду в межах справи № 908/70/22 про банкрутство ПП “Бізон-Тех 2006” у відповідності до вимог ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою суду від 22.09.2022 задоволено заяву ТОВ “ФМС Україна” про залучення його як третьої сторони на стороні позивача.

До суду надійшли відзиви ПП “Бізон-Тех 2006” та ТОВ “Фінансова компанія “Інтенсивні Фінанси” у яких просять суд відмовити в задоволенні позовної заяви, оскільки позов пред’явлений з однією метою – отримання позивачем домінуючого положення у комітеті та зборах кредиторів боржника. Вказані ТОВ “Дюпон Україна” ознаки недійсності, що полягають в заінтересованості щодо боржника другого учасника правочину та вчиненні правочинів у підозрілий період не є самостійною підставою для визнання правочину недійсним в силу ст.42 КУзПБ, вони ідентичні для правочинів між ПП “Бізон-Тех 2006” і ТОВ “Дюпон Україна”, адже Коверник Віталій, який обіймав посаду керівника комерційного відділу ТОВ “Дюпон Україна”, є рідним братом Коверника Вадима – кінцевого бенефіціара ПП Бізон-Тех 2006, а правочини між ТОВ “Дюпон Україна” і ПП “Бізон-Тех 2006” також вчинялись протягом трьох років, що передували порушенню провадження у цій справі.

Свою поруку перед ТОВ “Амбар Експорт БКВ” ПП “Бізон-Тех 2006” пояснює як вклад в реалізацію їх спільного проекту, який полягав у придбані з ринку 25 000 тонн насіння соняшнику восени 2021 року після його збирання у період низьких цін та подальшому перепродажу навесні 2022 року за піковими цінами. ТОВ “Амбар Експорт БКВ” відповідав за наявність клієнтської бази сільськогосподарських товаровиробників та закупівлю у них товару у необхідній кількості, а також залучення фінансування у розмірі 400 млн грн шляхом придбання прав грошових вимог із терміном їх виконання у жовтні 2021 та терміном розрахунку за їх придбання до 30.04.2022. Вказаний період володіння грошовими коштами дозволяв реалізувати спільний проект. У свою чергу вкладом ПП “Бізон-Тех 2006” у цей проект було забезпечення реалізації продукції в адресу мультинаціональних компаній із якими у останнього були партнерські програми, шо передбачали вигідні закупівельні ціни на таку продукцію. Окрім цього, ПП “Бізон-Тех 2006” повинен був забезпечити альтернативне джерело фінансування на випадок не платежу когось із боржників, права вимоги до яких було придбано ТОВ “Амбар Експорт БКВ”, у відповідному розмірі, для чого і був укладений спірний договір поруки та специфікація №2 від 23.07.2021 року до договору поставки № 1/21 від 11.01.2021 року. За умови здійснення відповідного платежу за договором поруки, ПП “Бізон-Тех 2006”, як поручитель, маючи у розпорядженні достатній штат досвідчених юристів із досвідом стягнення заборгованості, міг краще забезпечити стягнення в примусовому порядку несплаченої суми якимось із боржників. Враховуючи показники зростання цін на соняшник за 2019 по 2021 рік з моменту збирання його врожаю до моменту реалізації у період найвищих цін за період (за 2019-2020 роки ціна зросла на 42 %, а за 2020-2021 роки ціна зросла на 84%). У підсумку своїх доводів ПП “Бізон-Тех 2006” зазначає, що проект мав принести спільний прибуток в середньому у розмірі близько 252 млн.грн. і реалізувати його разом було вигідніше, ніж будь-кому окремо, так як можна було поєднати сильні комерційні сторони кожної компанії та об’єднати необхідні ресурси. А спірний договір поруки був лише складовою частиною цього спільного проекту.

Виконанню ПП “Бізон-Тех 2006” своїх зобов’язань та функцій в рамках вказаної домовленості завадило відкриття щодо нього наприкінці серпня 2021 року приватним виконавцем Шавлуковою З.А. виконавчого провадження про стягнення понад 35 млн.грн. на користь ТОВ “ЮПЛ Україна”.

Також ПП “Бізон-Тех 2006” вважає, що за відсутності об’єктивних причин, перешкоджаючих реалізації проекту, як то відкриття виконавчого провадження з накладенням арештів на його майно і рахунки у банках, проект був би реалізований з результатом у вигляді прибутку, що виключило б доцільність оскарження договору поруки, незважаючи на незмінність таких ознак як заінтересованість ТОВ “Амбар Експорт БКВ” щодо ПП “Бізон-Тех 2006”, а також укладання договору поруки у підозрілий період. Стверджує, що подібні операції між ТОВ “Амбар Експорт БКВ” і ПП “Бізон-Тех 2006” мали місце у попередні періоди, а загальний обсяг реалізації становив 290 млн грн.

ПП “Бізон-Тех 2006” вважає безпідставним зауваження позивача, що порука ПП “Бізон-Тех 2006” вчинене без відповідних майнових дій другої сторони, адже ТОВ “Амбар Експорт БКВ” взяло на себе зобов’язання закупити і поставити ПП “Бізон-Тех 2006” соняшник у відповідні строк та обсягах, а також викупило право вимоги для забезпечення реалізації їх спільного проекту. При цьому майнова вигода і прибуток ПП “Бізон-Тех 2006” були пов’язані не з результатами виконання зобов’язань за договором поруки, а з можливістю отримання доступу до суми коштів, необхідної для закупівлі соняшника і його притримання для продажу по найбільш вигідним цінам. А за умови виконання зобов’язань перед ТОВ “Амбар Експорт БКВ” ПП “Бізон-Тех 2006”, як поручитель, набувало право вимоги до боржників у такому ж розмірі.

ПП “Бізон-Тех 2006” вважає безпідставним доводи позивача, що укладання договору поруки зумовило його неплатоспроможність, адже внаслідок укладання договору поруки його активи не зменшились, договір поруки не виконувався і платежі не здійснювались. Отже, договір поруки не міг зумовити його неплатоспроможність чи зашкодити його кредиторам. За таких обставин виключається завдання шкоди, як його правам та інтересам, так і інтересам та правам кредиторів ПП “Бізон-Тех 2006”. ПП “Бізон-Тех 2006” стверджує, що не вчиняв дій на шкоду кредиторам, про що свідчить зменшення його кредиторської заборгованості протягом трьох років, які передували відкриттю провадженню у справі про банкрутство.

Позивачем не доведено, які саме збитки йому завдані внаслідок укладання оскаржених договорів. А враховуючи, що вимоги позивача включені до четвертої черги, то про порушення його майнового інтересу він може стверджувати лише в ліквідаційній процедурі, після повного задоволення вимог першої, другої і третьої черг; вимоги позивача до ПП “Бізон-Тех 2006” обґрунтовані зобов’язаннями останнього за простими векселями з оплатою за пред’явленням, що вчинене позивачем 22.09.2021 року, тобто вже після укладання ПП “Бізон-Тех 2006” договору поруки, а тому порука ПП “Бізон-Тех 2006” не могла зашкодити виконанню ПП “Бізон-Тех 2006” тих зобов’язань перед позивачем, строк виконання яких ще не настав; ПП “Бізон-Тех 2006” не виконувало зобов’язань за договором поруки і справа про банкрутство була порушена не за заявою ТОВ “Амбар Експорт БКВ” чи ТОВ “ФК “Інтенсивні Фінанси”, а тому безпідставним є ствердження позивача про неплатоспроможність ПП “Бізон-Тех 2006” внаслідок укладання договору поруки. Договір факторингу не може бути недійсним в результаті недійсності договору поруки, оскільки його предметом є вимоги до третіх осіб, а не тільки до поручителя.

У поясненнях Товариство з обмеженою відповідальністю “ФМС Україна” відзначає, що внаслідок укладання договору поруки ТОВ “ФК “Інтенсивні Фінанси” отримало місце в комітеті кредиторів і ключову роль в них , що свідчать про укладання оскаржуваних договорів на шкоду правам та інтересам ТОВ “ФМС Україна” та завдали йому шкоду, оскільки призвели до неможливості виконання ПП “Бізон-Тех 2006” зобов’язань перед ТОВ “ФМС Україна”, які були прострочені до укладення оскаржуваних договорів, а також неможливості отримання ТОВ “ФМС Україна” більшої частки коштів, одержаних від продажу майна Боржника, через пропорційний розподіл таких коштів на користь ТОВ “ФК “Інтенсивні Фінанси”.

Оскаржувані договори відповідають усім ознакам фраудаторності, перелічених Верховним Судом у постанові від 17.08.2022 у справі № 914/2252/20 (914/2523/21), адже договір поруки був укладений за 182 дні до початку банкрутства ПП “Бізон-Тех 2006” із заінтересованою особою (сестринською компанією), за яким безоплатно прийняв на себе зобов’язання більш як на 400 млн.грн. Це свідчить про укладання оскаржених договорів на шкоду легітимним кредиторам боржника.

Оскільки предметом договору факторингу між ТОВ “ФК “Інтенсивні Фінанси” і ТОВ “Амбар Експорт БКВ” були недійсні вимоги до ПП “Бізон-Тех 2006” за договором поруки, то зміст договору факторингу суперечить вимогам ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним за умови визнання недійсним договору поруки. Крім того, договір факторингу укладений через 2 дні після ініціювання провадження про банкрутство ТОВ “Амбар Експорт БКВ” і за 36 днів до початку справи про банкрутство ПП “Бізон-Тех 2006”.

Акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України” надано пояснення в яких також просить задовольнити позовні вимоги посилаючись на обставини, які вказані позивачем і ТОВ “ФМС Україна”.

Зазначені документи приймаються судом до уваги.

Розгляд позовної заяви у судових засіданнях, призначених на 22.09.2022, 25.10.2022, 22.12.2022, 28.02.2023, 18.04.2023 відкладався за заявами учасників.

У судовому засіданні 08.06.2023 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Технічна фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв’язку.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, судом установлено наступне:

23.07.2021 року між ТОВ “Амбар Експорт БКВ” і ПП “Бізон-Тех 2006” були укладені специфікація №2 до договору поставки № 1/21 від 11.01.2021 року, згідно з якою ТОВ “Амбар Експорт БКВ” зобов’язався поставити ПП “Бізон-Тех 2006” насіння соняшника на загальну суму 500 млн. грн. у кількості 25 тисяч тон по ціні 20 000 грн за тону у строк до 28.02.2022року, а також договір поруки за яким ПП “Бізон-Тех 2006” поручилось перед ТОВ “Амбар Експорт БКВ” за виконання двадцятьма підприємствами грошових зобов’язань на загальну суму 400 021 320 грн. ТОВ “Амбар Експорт БКВ” викупило право вимоги виконання грошових зобов’язань, строк виконання яких припадав на жовтень місяць 2021 року, а строк оплати ТОВ “Амбар Експорт БКВ” викупленого права припадав на 30.04.2022 року.

Належне за договором поруки право грошової вимоги ТОВ “Амбар Експорт БКВ” відступило ТОВ “Фінансова Компанія “Інтенсивні Фінанси” за укладеним між ними договором факторингу № АМ-1 від 15.12.2021 року.

За вказаними договорами ТОВ “Фінансова Компанія “Інтенсивні Фінанси” заявило вимоги у справі про банкрутство ПП “Бізон-Тех 2006”, які визнані судом в ухвалі від 12.05.2022 року.

Згідно зі ст. 193 ГК України і статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). А згідно зі статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: “стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права її обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили”.

Статтею 553 ЦК України передбачено за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази і відсутність доказів, які б спростовували спроможність реалізації описаного ПП “Бізон-Тех 2006”, суд приходить до висновку про послідовність та реальність описаного ПП “Бізон-Тех 2006” проекту спрямованого на отримання заробітку з огляду на таке.

Суд враховує доводи позивача і третіх осіб про відсутність в укладених між ТОВ “Амбар Експорт БКВ” і ПП “Бізон-Тех 2006” специфікації і договорі записів про те, що їх укладання об’єднане метою отримання ними прибутку від перепродажу насіння соняшника за ланцюгом виробник сільськогосподарської продукції - ТОВ “Амбар Експорт БКВ” - ПП “Бізон-Тех 2006” - мультинаціональні компанії у період з осені 2021 року по весну 2022 року.

Однак доводи не обґрунтовані посиланням на норми права, які б зобов’язували ТОВ “Амбар Експорт БКВ” і ПП “Бізон-Тех 2006” зазначити про це в укладених договорах, а статтями 3 і 627 ЦК України і ст.67 ГК України визначено свободу визначення сторонами умов договору.

Враховуючи спеціалізацію господарської діяльності ТОВ “Амбар Експорт БКВ” і ПП “Бізон-Тех 2006”, що полягає в оптовій торгівлі сільськогосподарською продукцією, а також наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про більшу вірогідність існування в дійсності описаної ПП “Бізон-Тех 2006” домовленості з ТОВ “Амбар Експорт БКВ” з поетапного продажу ними насіння соняшника з метою отримання прибутку, бо протягом одного дня ТОВ “Амбар Експорт БКВ” і ПП “Бізон-Тех 2006” документально оформили домовленість про здійснення ТОВ “Амбар Експорт БКВ” поставки насіння соняшника ПП “Бізон-Тех 2006” і поруку ПП “Бізон-Тех 2006” перед ТОВ “Амбар Експорт БКВ” за виконання грошових зобов’язань підприємствами, право вимоги до яких ТОВ “Амбар Експорт БКВ” викупило напередодні укладання вказаних специфікації та договору поруки і зобов’язувалось за них розрахуватись не пізніше 30.04.2022 року.

Суд приходить до висновку про достатність вказаних вище обставин і доказів для підтвердження факту пов’язаності трьох вказаних вище правочинів єдиною метою – отримання прибутку від реалізації соняшника, що у свою чергу потребувало отримання доступу до коштів, необхідних для закупівлі ТОВ “Амбар Експорт БКВ” соняшника, про що зазначало ПП “Бізон-Тех 2006”. Вкладом ПП “Бізон-Тех 2006” у реалізацією проекту стала його порука, якою воно прийняло на себе фінансові зобов’язання перед заінтересованою компанією, розподіливши з ним ризики несвоєчасного виконання підприємствами грошових зобов’язань перед ТОВ “Амбар Експорт БКВ”.

Позивачем і третіми особами не спростовано достатності наявних у справі документів, укладених між ТОВ “Амбар Експорт БКВ” і ПП “Бізон-Тех 2006” для реалізації описаного ПП “Бізон-Тех 2006” проекту. Також не спростовано можливість реалізації описаного ПП “Бізон-Тех 2006” проекту та його прибутковості, з урахуванням статистики зростання цін за період з 2019 по 2021 рік, які підтверджуються даними з джерела на які посилається ПП “Бізон-Тех 2006” у своєму відзиві.

Доводи позивача і третіх осіб про зменшення активів ПП “Бізон-Тех 2006” внаслідок укладання договору поруки документально не підтвердженні, а за відсутності фактів виконання ПП “Бізон-Тех 2006” зобов’язань за договором поруки є недоречними.

Суд критично оцінює доводи позивача і ТОВ “ФМС України” про те, що за наслідком укладання договору поруки боржник не отримав прибутку і умовами вказаного договору прямо передбачено, що його укладання не має на меті отримання прибутку, адже умови вказаного договору не спростовують прибутковості описаного боржником проекту. Боржник не заперечував відсутності намірів отримання прибутку безпосередньо від укладання договору поруки, яким згідно з його поясненнями забезпечувалось фінансування спільного проекту на випадок надходження коштів за викупленими вимогами у неповному обсязі.. Боржник стверджує, що прибуток міг бути отриманий ним лише від реалізації насіння соняшника, що мав бути поставлений йому ТОВ “Амбар Експорт БКВ”.

Факт настання будь-яких негативних економічних наслідків вчинення вказаного правочину не вбачається оскільки виконанню ПП “Бізон-Тех 2006” зобов’язань поручителя кореспондує право вимоги до особи, обов’язок якого він виконає, що прямо визначено ст.556 ЦК України.

Верховний Суд України у Постанові від 20 травня 2020 року у справі № 922/1903/18 зробив висновок, що в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Матеріали справи не містять доказів того, що зміст договору поруки в контексті описаної ПП “Бізон-Тех 2006” послідовності дій не відповідає критеріям розумності та добросовісності.

Не знайшло й підтвердження те, що укладаючи договір ПП “Бізон-Тех 2006” діяло безвідповідально і всупереч інтересів кредиторів, адже з викладених вище обставин слідує, що укладання вказаного договору було необхідним для отримання можливості закупки насіння соняшника для його подальшої реалізації з кінцевою метою отримання прибутку, вірогідність чого наявними у матеріалах справи доказами не спростовується.

Доводи позивача і третіх осіб про те, що оскільки ПП “Бізон-Тех 2006” з кінця 2018 року знаходилось у стані критичної неплатоспроможності і не могло виконати зобов’язання за договором поруки перед сестринською компанією, тому укладання договору поруки мало на меті лише збільшення кредиторської заборгованості на шкоду іншим кредиторам, суд вважає необґрунтованим оскільки разом із доказами збитковості діяльності ПП “Бізон-Тех 2006” у 2021 році з матеріалів справи слідує зменшення кредиторської заборгованості боржника у 2021 році до 0,9 млрд, що на 1,4 млрд.грн менше у порівнянні із показником 2020 року, який становив більше 2,3 млрд. грн.

А враховуючи прогнози розміру прибутковості від реалізації насіння соняшника, фінансовий стан боржника мав поліпшуватись.

Окрім того, стан критичної неплатоспроможності боржника не забороняє останньому вживати заходів для поліпшення свого фінансового стану шляхом вчинення відповідних правочинів, що не спрямовані на зменшення активів останнього.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 № 2-р(ІІ)/2021р. у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)".

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Тож учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

Договір як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин і має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні маги певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

Договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (див. висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).

Критеріями, які Верховний Суд називає для кваліфікації договору, як фраудаторного є, зокрема:

- відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості;

- відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати);

- майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо);

- майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи);

- після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Варто зазначити, що аналогічний висновок також наведений у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 та у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 754/2450/1 8.

Відповідно до частини першої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Верховним судом у Постанові від 06 жовтня 2022 року у справі № 904/624/19 вказано: “ ... категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що частина друга статті 96 ЦК України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник мас усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором. У зв`язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов’язання.

Таким чином, саме у сфері підприємницької діяльності допоки суд не встановив правомірного інтересу боржника при укладенні правочину, а також відсутність зв`язку між укладенням правочину та уникненням відповідальності перед кредиторами за виконання зобов`язань, не можна стверджувати про відсутність ознак фраудаторності договору.”

Відповідно ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства зазначено, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Таким чином, укладання договору поруки хоча і підпадає під визначення заінтересованості, зазначеній в ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, але доказів того, що він не був спрямований на зменшення його майна з метою приховати його від звернення стягнення кредиторів немає. Навпаки, укладення договорів у 2021 року сприяло тенденції зменшення кредиторської заборгованості ПП “Бізон-Тех 2006”. Вчинення цього правочину не приховувалось сторонами в момент їх укладання. Боржник не ухилявся від виконання обов`язків, щодо погашення заборгованості. Позивачем не надано доказів щодо завдання шкоди укладенням вказаного договору.

Тому договір поруки від 23.07.2021р. не підпадає під визначення фраудаторного правочину - вчиненого на шкоду інших кредиторів.

Суд звертає увагу, що реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.

Відповідно до положень статей 14,74 ГПК України тягар доведення порушеного права у спорі про визнання недійсним правочину покладений на заявника таких вимог. Крім того, як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 1_5, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину. що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.

Позивачем і третіми особами не наведено жодної обставини та не вказано безпосередньо, які їх права та інтереси, як кредиторів боржника в процедурі банкрутства ПП “Бізон-Тех 2006”, були порушені внаслідок укладання договору поруки, окрім тих, що пов’язані з відсутністю у них абсолютної більшості у комітеті кредиторів та загальних зборах кредиторів боржника.

Доводи про те, що частина коштів, що будуть одержані від продажу майна ПП “Бізон-Тех 2006” і які могли б бути пропорційно розділені між кредиторами, тепер будуть спрямовані, в тому числі на задоволення вимог ТОВ “ФК “Інтенсивні Фінанси”, тобто найбільшого кредитора ПП “Бізон-Тех 2006”, є передчасними, оскільки в процедурі розпорядження майном, до визначення ліквідаційної маси боржника не можна визначити вимоги якої черги і в якому саме розмірі будуть задоволені повністю, частково або не будуть задоволенні.

А враховуючи доводи ТОВ “Дюпон Україна” і ТОВ “ФМС України”, наведені в позові, поясненнях та ті, що прозвучали від їх представників під час судових засідань, суть яких зводилась до того, що ТОВ “ФК “Інтенсивні Фінанси” за рахунок великої кількості своїх голосів мають ключову роль на зборах /комітеті кредиторів, контролюють результати голосування зборів/комітету кредиторів і перешкоджають/заважають цим кредиторам належно брати участь у зборах і комітеті кредиторів, а також подання ТОВ “ФК “Інтенсивні Фінанси” фактично зустрічних заяв про визнання недійсними правочинів вчинених ТОВ “Дюпон Україна” і ТОВ “ФМС України” із ПП “Бізон-Тех 2006”, з метою вже позбавити цих кредиторів вимог і відповідно голосів, суд приходить до висновку, що заявлення ТОВ “Дюпон Україна” і ТОВ “ФМС України” вимог про визнання недійсним правочину (на підставі якого за ТОВ “ФК “Інтенсивні Фінанси” визнані вимоги), пов’язане не з намірами захисту своїх прав та очищення кредиторських вимог від тих, що виникли з фраудаторних угод, а з метою усунення незручних кредиторів і встановлення своєї ключової ролі у комітеті та зборах кредиторів боржника, отримання контролю за результатами голосування на них.

Про це також свідчить вибірковість підтримання ТОВ “ФМС Україна” вимог ТОВ “Дюпон Україна” про недійсність вчиненого ПП “Бізон-Тех 2006” із ТОВ “Амбар Експорт БКВ” правочину як із заінтересованою особою, і не підтримання вимог ТОВ “ФК “Інтенсивні Фінанси” про недійсність вчиненого ПП “Бізон-Тех 2006” із ТОВ “Дюпон Україна” правочинів як із заінтересованою особою.

Оскільки вимоги про визнання недійсним договору факторингу № АМ-1 від 15.12.2021р. обумовлені посиланням на недійсність договору поруки, що не знайшло свого підтвердження в силу наведених вище обставин, вимоги про визнання недійсним договору факторингу є безпідставними. Окрім того, не знаходять свого підтвердження доводи заінтересованості ТОВ “ФК “Інтенсивні Фінанси” відносно ПП “Бізон-Тех 2006”.

Відповідно до ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі, з викладених вище підстав.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 46, 74, 80, 126, 129, 235 Господарського процесуального кодексу України, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Дюпон Україна” про визнання недійсним договору поруки від 23.07.2021р., укладеним між поручителем Приватним підприємством “Бізон-Тех 2006” і кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю “Амбар Експорт БКВ”, а також договору факторингу № АМ-1 від 15.12.2021р., укладеного між клієнтом Товариством з обмеженою відповідальністю “Амбар Експорт БКВ” і фактором Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Інтенсивні Фінанси”, - відмовити.

Розмістити повний текст ухвали на сайті Господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).

Звернути увагу учасників справи, що у разі необхідності отримання копії цього процесуального документу у паперовій формі, слід звернутись з відповідною заявою у справі до канцелярії суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У зв’язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” через військову агресію Російської Федерації проти України … повний текст ухвали складено 10.07.2023.

Суддя О.О. Юлдашев

До уваги позивача, відповідачів, третіх осіб у справі № 908/70/22(908/1564/22)

До уваги позивача, відповідачів, третіх осіб у справі № 908/70/22(908/1564/22)