До уваги Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерджі маркетс ассістант”, м. Київ, Комунального підприємства “Бердянськводоканал” Бердянської міської ради, Запорізька область, м. Бердянськ по справі № 908/664/23 (суддя Дроздова С.С.)

До уваги Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерджі маркетс ассістант”, м. Київ, Комунального підприємства “Бердянськводоканал” Бердянської міської ради, Запорізька область, м. Бердянськ по справі № 908/664/23 (суддя Дроздова С.С.)

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

              27.06.2023                                                                                Справа №  908/664/23

 

            м. Запоріжжя Запорізької області

 

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Камаєвій О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерджі маркетс ассістант” (04053 м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 9-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 44256077)

до відповідача: Комунального підприємства “Бердянськводоканал” Бердянської міської ради (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Східний, буд. 97,  ідентифікаційний код юридичної особи 37622628)

про стягнення 2    997 331 грн 21 коп.

 

представники сторін

від позивача: Якубовський Я.Р., дов. № 5 від 20.02.2023, в режимі відеоконференцзв’язку

від відповідача: не з’явився

 

СУТНІСТЬ СПОРУ:

 

Товариство з обмеженою відповідальністю “Енерджі маркетс ассістант” звернулося до суду з позовною заявою до Комунального підприємства “Бердянськводоканал” Бердянської міської ради про стягнення 2    343 810 грн 93 коп. заборгованості за поставлену електричну енергію, 591    949 грн 36 коп. інфляційних втрат, 61    570 грн 92 коп. 3 % річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2023 позовну заяву передано судді Дроздовій С.С., присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/664/23.

Ухвалою суду від 06.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/664/23. Присвоєно справі номер провадження 27/80/23. Розгляд справи призначено за правилами  загального позовного провадження на 05.04.2023.

Ухвалою суду від 05.04.2023 відкладено підготовче провадження на 04.05.2023.

Ухвалою суду від 04.05.2023 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче провадження, призначено судове засідання на 05.06.2023.

Ухвалою суду від 05.06.2023 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті на 27.06.2023.

 Судове засідання здійснювалося в режимі відеоконференції. Повноваження представника позивача для участі в режимі відеоконференції перевірені.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві. Надіслав на адресу суду оригінали документів для огляду.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Своїм правом бути присутніми у судовому засіданні позивач та відповідач не скористалися, письмового відзиву не надав.

Відповідач у судове засідання жодного разу не з’явився, про причини неявки суд не повідомляв. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, письмового відзиву не надано. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на електронну адресу відповідача 37622628@mail.gov.ua .

Крім того, ухвали отримано відповідачем в електронному кабінеті в системі “Електронний суд”.

Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-норталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Також, ухвали суду були розміщені на офіційному веб-порталі судової влади України  - Господарського суду Запорізької області в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду         від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Місцезнаходженням відповідача є: Запорізька область, м. Бердянськ, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ    Укрпошта, тому відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи через сайт Господарського суду Запорізької області та електронну адресу.

Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України    Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України    якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

З огляду на викладене, повідомлення відповідача через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області та електронну адресу відповідача з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідача    про час та місце розгляду справи.

 Відповідно до пункту 1    статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від      17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від      23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1      статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод      (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України    зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1    статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідачів до суду не надійшло.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України    встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми    ст. 81 Господарського процесуального кодексу України    щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

            Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

            Згідно з положеннями    ст. 236 ГПК України    законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

            Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

            У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники  справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

            Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2    ст. 129 Конституції України    однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, вислухавши представника позивача, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд

 

УСТАНОВИВ:

 

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України    кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України    встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 20 ГПК України, якою визначено категорії справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Енерджі маркетс ассістант” (Постачальник) є постачальником електричної енергії та діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.07.2021 № 1180.

10.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕМА” та Комунальним підприємством “БЕРДЯНСЬКВОДОКАНАЛ” Бердянської міської ради (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № Д-244/21.

Відповідно до розділу 1 договору цей договір про постачання електричної енергії споживачу встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії.

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії” та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних  послуг, від 14.03.2018 N 312 (далі - ПРРЕЕ).

Терміни, що використовуються в цьому договорі використовуються в розмінні Закону України “Про ринок електричної енергії” та ПРРЕЕ.

Згідно з п. 2.1 договору, Постачальник продає електричну енергію (код ДК 021:2015-09310000-5 – “Електрична енергія”) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.1 договору, загальна вартість (ціна) цього договору становить 3 478 200,00 грн (з ПДВ) та не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії.

Згідно п. 5.14 договору, Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії безпосередньо оператору системи.

Ціна за одиницю Товару визначається у додатку № 1 до Договору (п. 5.2).

Згідно додатку №1 до договору, при розрахунку розміру попередньої оплати за електричну енергію застосовується планована ціна (визначена за результатами процедури закупівлі).

Ціна за фактично спожиту електричну енергію розраховується за формулою:

Цфакт = (Bфакт+Ппост +Тп)* х Wфакт, де:

Вфакт - фактична вартість придбаної Постачальником електроенергії на організованих сегментах ринку електричної енергії (ринок двосторонніх договорів, ринок на добу наперед, внутрішньодобовий ринок, балансуючий ринок), у тому числі витрати постачальника на послуги оператора ринку, встановлені Постановою НКРЕКП, з урахуванням індивідуального графіка Споживача.

Вфакт - розраховує Постачальник по результатах розрахункового періоду та надає

Споживачу;

Тп - тариф на передачу електричної енергії оператора системи передачі, затверджений Регулятором на розрахунковий період, грн/кВт*год. тариф на послуги з передачі електричної енергії, встановлений Постановою НКРЕКП.

Ппост - тариф Постачальника, що становить 0,05714 грн. (без урахування ПДВ)

Wфакт - фактичний обсяг придбаної Постачальником електроенергії на всіх сегментах ринку електричної енергії для Споживача у розрахунковому періоді;

Сума податку на додану вартість (ПДВ) нараховується згідно Податкового кодексу України.

Ціна на електричну енергію не включає тариф на послуги розподілу електричної енергії Оператором системи розподілу, так як вартість послуг розподілу електричної енергії оплачується Споживачем Оператору системи розподілу самостійно.

В додатку зазначено, що ціна за 1 кВт*год. електричної енергії становить 3,162 грн. (визначено за результатами процедури закупівлі) з ПДВ, а договір обсяг постачання електричної енергії становить 1 100 000 кВт*год вартістю відповідно 3 478 200,00 грн.

Згідно п. 5.5 договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Розрахунки Споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок, зазначений у рахунках на оплату електричної енергії. При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб (п. 5.6 Договору).

У відповідності до п. 5.8 договору, оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в наступному порядку:

1-й платіж – до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю, у розмірі 33% вартості очікуваного обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період;

2-й платіж - до 25 числа розрахункового місяця у розмірі 33 % вартості очікуваного обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період;

Остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до фактично спожитого обсягу електричної енергії.

Відповідно до п. 3.1 договору, строк (термін) постачання електричної енергії: з 01.11.2021 по 31.12.2021.

Також сторонами було підписано ряд додаткових угод до Договору:

1) Додаткова угода №1 від 10.11.2021 року, якою Сторони серед іншого змінили п. 3.1 договору та визначили строк (термін) постачання електричної енергії: з 15.11.2021

року, але не раніше дати зміни Постачальника, що підтверджується відповідним

повідомленням Адміністратора комерційного обліку (Оператора системи розподілу), по 31.12.2021.

Також, було доповнено Специфікацію (Додаток 1 до Договору) та зазначено Вфакт у розмірі 2,28393 грн за 1 кВт*год без ПДВ, який визначено шляхом множення місячного індексу базового навантаження в торговій зоні “Об’єднана енергетична система України” за жовтень 2021 року (останній повний календарний місяць, що передує даті укладання договору та місяць проведення аукціону) у розмірі 2,0763 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (наведеного на офіційному сайті Української енергетичної біржі https://www.ueex.com.ua/exchange-quotations/electric-power/indexes/) на коефіцієнт, що дорівнює 1,1 та покриває витрати постачальника з купівлі-продажу електричної енергії на організованих сегментах ринку з урахуванням індивідуального графіка Споживача та вартість послуг оператора ринку”.

2) Додаткова угода № 2 від 14.12.2021 року, якою Сторони шляхом внесення змін до Додатку 1 “Специфікація”, з 15.11.2021 року зокрема визначили обсяг електричної енергії, що має бути поставлено за Договором – 1 012 399 кВт*год, ціну за 1 кВт*год – 3,4356 з ПДВ та, відповідно, вартість електричної енергії – 3 478 198,00 грн. з ПДВ.

3) Додаткова угода №3 від 30.12.2021 року, якою Сторони, відповідно до ч. 6 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, внесли зміни до п.3.1 Договору та продовжили дію Договору на 2022 рік в обсязі, що не перевищує 20 відсотків від суми, визначеної в Договорі, але не пізніше ніж до 20.01.2022 року (п. 2 додаткової угоди).

Також було змінено п.5.1 Договору та визначено загальну вартість (ціну) Договору, яка становить 4 137 836,99 грн.

Крім того, Специфікацію до Договору було викладено в новій редакції, відповідно якої змінено обсяг електричної енергії, що поставляється за Договором – 1 214 878,62 кВт*год, ціну за 1 кВт*год – 3,4356 грн з ПДВ та, відповідно, вартість – 4 173 836,99 грн з ПДВ.

Додатково, на звернення Позивача до ПАТ “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО” як оператора системи розподілу, від останнього було отримано позивачем підтвердження про продовження постачання електричної енергії Позивачем на енергетичні об’єкти відповідача з 01.01.2022 року (лист № 007-72/183 від 06.01.2022), а також про припинення дії договору та припинення постачання електричної енергії 21.01.2022 (лист № 007-72/326 від 12.01.2022).

За результатами виконання договору, відповідачем було спожито електричної енергії обсягом 1 522 527 кВт*год, на загальну суму 5 230 793,74 грн., зокрема: у листопаді 2021 року - 347 236 кВт*год, вартістю 1 192 964,00 грн (акт прийому-передачі електричної енергії № 42 від 30.11.2021 та рахунок на оплату № 70 від 13.12.2021 за фактично спожиту електричну енергію за листопад 2021 року); у грудні 2021 року - 638 613 кВт*год, вартістю 2 194 018,82 грн (акт прийому-передачі електричної енергії № 88 від 31.12.2021 та рахунок на оплату № 99 від 06.01.2022 за фактичну спожиту електричну енергію за грудень 2021 року); у січні 2022 року - 536 678 кВт*год, вартістю 1 843 810,93 грн (акт прийому-передачі електричної енергії № 110262211 від 31.01.2022 та рахунок на оплату № 1026220119 від 08.02.2022 за фактичну спожиту електричну енергію за січень 2022 року).

Всі зазначені вище акти підтверджують обсяг і вартість електричної енергії, що спожита відповідачем, підписані повноважними представниками Постачальника та Споживача без зауважень.

Відповідачем було здійснено оплату за договором на загальну суму 2 886 982,82 грн, з яких 1 919 964,00 грн. - за спожиту у листопаді 2021 року електричну енергію (рахунок № 35 від 25.11.2021 року (плановий платіж) та рахунок № 70 від 13.12.2021) та 1 694 018,82 грн - частково за спожиту в грудні 2021 року електричну енергію (рахунок № 36 від 25.11.2021 (плановий платіж) та рахунок № 99 від 06.01.2021), що також підтверджується довідкою АТ “ОЩАДБАНК” від 28.07.2022  № 100.04/0123-05/179.

Отже, відповідач свої зобов`язання за договором по оплаті за спожиту електричну енергію за грудень 2021 року та січень 2022 року у повному обсязі не виконав.

Заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію склала 2 343    810 грн 93 коп., з яких 500    000 грн 00 коп. заборгованість за спожиту електричну енергію у грудні 2021 року та 1 843    810 грн 93 коп. за спожиту електричну енергію у січні 2022 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України “Про ринок електричної енергії”.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про ринок електричної енергії” електрична енергія-енергія, що виробляється на об’єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про ринок електричної енергії” учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закон України “Про ринок електричної енергії” договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до частин 6, 7 ст. 56 Закону України “Про ринок електричної енергії” постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку (далі також – “ПРРЕЕ”). Умови постачання електричної енергії, права та обов’язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з ПРРЕЕ, споживач електричної енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

При цьому як визначено у п. 1 ч. 1 ст. 58 Закону України “Про ринок електричної енергії”, споживач має право купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об’єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

 При порушенні зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 5.8 договору, остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до фактично спожитого обсягу електричної енергії.

Згідно пп. 4 п. 6.2 договору, Споживач, зобов’язувався протягом 5 робочих днів до початку постачання електричної енергії новим електропостачальником, але не пізніше дати, визначеної цим Договором, розрахуватись з постачальником за спожиту електричну енергію.

Тобто, за електричну енергію, спожиту у грудні 2021 року, відповідач мав оплатити до 15.01.2022  (500 000,00 грн), а за електричну енергію спожиту у січні 2022 року – до 15.02.2022 року (1 843 810,93 грн).

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача за поставлену електричну енергію склала 2    343    810 грн 93 коп.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати заборгованості у спірний період в розмірі 2    343 810 грн 93 коп., наявність вказаної заборгованості відповідачем не спростовано.

Таким чином, оскільки відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором оплату поставленої позивачем електричної енергії в розмірі 2    343 810 грн 93 коп. не здійснив, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

За порушення відповідачем грошового зобов`язання зі сплати за поставлену електричну енергію позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у сумі 61 570 грн 92 коп. за загальний період з 15.01.2022 по 24.12.2022, інфляційних втрат за період січня 2022 року  по грудень 2022 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов’язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов’язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним, в межах заявлених позовних вимог.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат суд визнав вірним. Позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими.

Суд вважає позовні вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 61 570 грн 92 коп. та інфляційних втрат в сумі 591 949 грн 36 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно статті 8 Конституції України    в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Верховний Суд у справі № 521/17654/15-ц (постанова від 16 січня 2019 року) при вирішенні спору застосував загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керувався однією з аксіом цивільного судочинства: “Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem”, що означає: “У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права”.

При цьому Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами    Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Частиною 1 статті 2 ГПК України    передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно    частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України    учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України     встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу    України    належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами    статті 79 Господарського процесуального кодексу України    передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу    України    зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України    передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд       

 

В И Р І Ш И В:

 

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерджі маркетс ассістант”, м. Київ до Комунального підприємства “Бердянськводоканал” Бердянської міської ради, Запорізька область, м. Бердянськ задовольнити.

 

Стягнути з Комунального підприємства “Бердянськводоканал” Бердянської міської ради (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Східний, буд. 97,  ідентифікаційний код юридичної особи 37622628) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерджі маркетс ассістант” (04053 м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 9-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 44256077) 2    343 810 (два мільйони триста сорок три тисячі вісімсот десять) грн 93 коп. заборгованості за поставлену електричну енергію, 591    949 (п’ятсот дев’яносто одна тисяча дев’ятсот сорок дев’ять) грн 36 коп. інфляційних втрат, 61    570 (шістдесят одна тисяча п’ятсот сімдесят)  грн 92 коп. 3 % річних, 44    961 (сорок чотири тисячі дев’ятсот шістдесят одна) грн. 58 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

 

Рішення сторони мають право отримати   07.07.2023.

 

 

              Суддя                                                                                              С.С. Дроздова

 

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

 

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua