Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
номер провадження справи 26/28/21
р
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2023 Справа № 908/1276/21(908/1916/23)
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ”, код ЄДР 43097025 (69081, м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 21)
до відповідача - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, код ЄДРПОУ 08571446 (49005, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 26)
про стягнення 141 915,55 грн
в межах справи № 908/1276/21
про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю “АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ”, код ЄДР 43097025 (69081, м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 21)
кредитор – Приватне підприємство “КОПІЙКА ПЛЮС”, код ЄДР 35594421 (51933 Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул. Сачка, буд.26, прим.27)
За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
Від позивача - адвокат Карасір Анна Ігорівна, довіреність № 10/22 від 01.07.2022р.; договір № 36/22 від 01.07.2022р.
Від відповідача – не з’явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
Товариство з обмеженою відповідальністю “АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ” в межах справи № 908/1276/21 про банкрутство позивача, звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовної заявою до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, про стягнення 141 915,55 грн., заборгованості та судові витрати.
Ухвалою суду 13.06.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 06.07.2023 року о 12:00 год.
06.07.2023 року у судове засідання з`явився представник Позивача.
Відповідач у судове засідання не направив свого представника про що, повідомлений своєчасно та належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність належно повідомленого про розгляд справи відповідача за наявними матеріалами справи та ухвалити рішення з метою дотримання розумного строку розгляду справи.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлений позов та просила його задовольнити.
У судовому засіданні 06.07.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріалами позовної заяви, вислухавши доводи представника позивача суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви, у зв`язку з наступним.
За приписами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
21 жовтня 2021 року між ТОВ “ТРЕЙДЕНЕРДЖИ” (Цедентом) - Постачальник, та ДНІПРОПЕТРОВСЬКИМ ДЕРЖАВНИМ УНІВЕРСИТЕТОМ ВНУТРІШНІХ СПРАВ (Боржник) – Споживач, був укладений Договір про закупівлю (постачання) електричної енергії №29 (надалі по тексту – Основний договір), за змістом п.1.1. якого Постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п.1.2 Основного договору найменування товару: Електрична енергія (код згідно національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник " 09310000-5 Електрична енергія ) (далі — товар або електрична енергія). Постачання товару за цим Договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок Споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії.
Відповідно до п.4.9 Основного договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Відповідно до п.4.12. Основного договору розрахунок за спожиту у розрахунковому місяці електричну енергію здійснюється Споживачем протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання Споживачем Акту приймання-передачі електричної енергії на підставі виставленого Постачальником рахунку.
Відповідно до п.4.13. Основного договору датою виконання зобов’язань Споживача щодо оплати за електричну енергію вважається дата перерахування Споживачем на банківський рахунок Постачальника грошових коштів.
Відповідно до п.5.2. Основного договору Споживач зобов'язується: забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п.14.1 Основного договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2021р., якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків-до повного виконання Сторонами своїх зобов’язань за Договором.
На виконання умов Основного договору закупівлю (постачання) електричної енергії №29 від 21.10.2021 р. ТОВ “ТРЕЙДЕНЕРДЖИ” передало, а ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ прийняв електричну енергію :
- у грудні 2021 року – 38275,33 кВт-год (ціна за кВт-год, грн. у т.ч. ПДВ 3,809) загальною вартістю 145 805,66 грн., що підтверджується Актом прийому – передачі електричної енергії №260 від 31.12.2021 року.
Рахунок на оплату та підписаний акт приймання-передачі електричної енергії від 31.12.2021 року Відповідачу, згідно вимог п. 4.12. договору, було надіслано поштовим зв’язком .
З метою виконання умов Основного договору, а саме п.4.12 Постачальником відправлено поштою з описом вкладеного в цінний лист №0504536283810, акт приймання передачі електричної енергії №260 від 31.12.2021 року рахунок на оплату №243 від 31.12.2021 року, та акт звіряння, що підтверджується описом вкладення в цінний лист, який отримано Відповідачем 14.02.2023 року особисто.
Однак, Відповідач рахунки не оплатив та акт приймання-передачі електричної енергії не повернув до ТОВ “ТРЕЙДЕНЕРДЖИ”, у зв’язку з чим отримав електричну енергію в грудні 2021 року без мети повного розрахунку за неї, адже ніяких зауважень чи листів до ТОВ “ТРЕЙДЕНЕРДЖИ” не надав, рахунки не сплатив.
Тобто, протягом грудня 2021 року ТОВ “ТРЕЙДЕНЕРДЖИ” здійснило постачання електричної енергії Відповідачу на загальну суму 145 805,66грн.
Однак, Відповідач частково погасив заборгованість перед ТОВ “ТРЕЙДЕНЕРДЖИ” та сплатив 3890,11 грн.
У зв’язку з чим залишок заборгованості Відповідача на даний час складає 141 915грн.55 коп.
На сьогоднішній день Відповідач не погасив суму заборгованості, не виконав своїх зобов’язань за укладеним Договором.
20.03.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ТРЕЙДЕНЕРДЖИ” (далі за текстом ТОВ “ТРЕЙДЕНЕРДЖИ”) (Цедент) та ТОВ “АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ” (далі за текстом Цесіонарій або Позивач) уклали Договір № 4/23-ВПВ про відступлення права вимоги (далі за текстом Договір), відповідно до якого:
До Цесіонарія, з моменту підписання даного Договору Сторонами, переходить зазначене вище право вимоги Цедента в обсязі та на умовах, що існують на момент укладання цього Договору.
Відповідно до ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Керуючись ст.ст.512-514 ЦК України та укладеним Договором до Позивача у справі перейшло право вимоги заборгованості до Відповідача за Договором №29 від 21.10.2021 р. в сумі 141 915,55 грн. (сто сорок одна тисяча дев’ятсот п'ятнадцять гривен 55 копійок).
Згідно вимог п.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ч.1 ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
За приписами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Як зазначено у ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у розмірі 141 915грн.55 коп.
Відповідно до частин першої та другої ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження витрат правової допомоги, відповідачем було надано Договір №36/22 від 01.07.2022 року про надання професійної правничої допомоги з додатками; акт №2/23 від 01.06.2023 року про надані послуги; квитанцію до прибуткової накладної касового ордеру №19 від 01.06.2023 року; копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю серія ДП №4120 від 28.01.2019 року на ім`я адвоката Карасір Анни Ігорівни.
Протягом надання професійної правничої допомоги у відповідності до умов Договору №36/22 від 01.07.2022 року, Позивач прийняв надані адвокатом Карасір А.І. послуги правничої допомоги загальною вартістю 21 287,25 грн., що підтверджується актом про надані послуги №2/23 від 01.06.2023 року до Договору №36/22 від 01.07.2022.
Частиною 5 ст.129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд розглядаючи питання про розподіл судових витрат Позивача на професійну правничу допомогу не вирішує питання про зменшення таких витрат в порядку ч. 5 ст.129 ГПК України, оскільки відсутнє відповідне клопотання з боку відповідача, але відповідно до ч. 1,2 ст.129 ГПК України суд, у будь-якому разі повинен надати оцінку чи пов`язані витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Оцінюючи обґрунтованість та пропорційність до предмету спору розміру заявлених витрат на правову допомогу, а також враховуючи процесуальний результат розгляду справи, господарський суд вважає, що справедливо розподілити витрати на професійну правничу допомогу та присудити до стягнення з Відповідача на користь Позивача 21 287,25 грн. витрат на професійну правову допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
За змістом ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Крім того, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст.74 ГПК України).
Згідно з ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Повний текст судового рішення складено та підписано-13.07.23.
Суддя О.О. Юлдашев
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До уваги позивача, відповідача у справі № 908/1276/21(908/1916/23)-рішення суду
_03_03.png)
