Господарський суд Запорізької області

28 липня 2023, 11:52

номер провадження справи 26/1/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08.06.2023 Справа № 908/70/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева Олексія Олексійовича, розглянувши матеріали господарської справи

кредитори – 1/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Куликівське хлібоприймальне підприємство”, код ЄДРПОУ 42222884 (14000, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Шевченка, 5)

2/ Приватне сільськогосподарське підприємство “Прогрес”

3/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Придонецьке”

4/ Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮПЛ Україна

5/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інтенсивні фінанси”

6/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство Агрофірма “Солодководне”

7/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Алоінс-Агро”

8/ Акціонерне товариство “Креді Агріколь Банк”

9/ Акціонерне товариство “ОТП Банк”

10/ Товариство з обмеженою відповідальністю “ДЮПОН УКРАЇНА”

11/ Головне управління ДПС у Запорізькій області

12/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Лімагрейн Україна”

13/ Товариство з обмеженою відповідальністю “ФМС УКРАЇНА”

14/ Акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України”

15/ Акціонерне товариство “Банк Альянс”

16/ Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП

17/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Нуфарм Україна”

18/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Байєр”

боржник – Приватне підприємство “Бізон-Тех 2006”, код ЄДРПОУ 34216986 (70605, Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Лесі Українки, 162, кв.11)

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
Відповідач	ГРИШИН-ГРИЩУК РОМАН БОГДАНОВИЧ (в режимі відеоконференції) - представник ТОВ "ФМС УКРАЇНА"; ордер серія АІ № 1209714 від 08.02.2022р.
Кредитор	ВІЗІРЕНКО ЖАННА СТАНІСЛАВІВНА (в залі суду) - представник АТ "УКРЕКСІМБАНК"; довіреність № ДП24701/23-0072 від 16.02.2023 року
Відповідач	МАЙСТРУК ВАДИМ ІГОРОВИЧ (в режимі відеоконференції) - від ТОВ "ДЮПОН УКРАЇНА", довіреність № 04-18/10/21 від 18.10.2021р.
Позивач	ПІДДУБНА ГАННА ВОЛОДИМИРІВНА (в режимі відеоконференції) - від ТОВ "ФК "Інтенсивні Фінанси"; ордер серія АЕ № 1182168 від 14.02.2023 року
Відповідач	ХОМУТОВ ГРИГОРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ (в режимі відеоконференції) - представник Приватного підприємства “Бізон-Тех 2006”, посвідчення адвоката України ЗП001631 від 26.04.2018р.

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.01.2022р., зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства “Бізон-Тех 2006”, код ЄДРПОУ 34216986 (70605, Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Лесі Українки, 162, кв.11). Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Куликівське хлібоприймальне підприємство” до боржника у розмірі 47 442 326,54 грн основного боргу. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Клименка Олександра Юрійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1965 від 06.10.2020; адреса: пр. Соборний, 44, офіс 33, м. Запоріжжя, 69063).

На офіційному веб-порталі судової влади України здійснено публікацію повідомлення за № 68209 від 04.02.2022р.

13.04.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інтенсивні фінанси” про визнання недійсними Договорів купівлі-продажу №10-20/Бізон-профі від 06.12.2019 року та № 10-20/Бізон-еконо від 06.12.2019 року, укладених між боржником - Приватним підприємством “Бізон-Тех 2006” та кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю “ДЮПОН УКРАЇНА”, а також прості векселі АА №2827767 від 12.03.2020 року, АА №2827777 від 30.07.2020 року, для розгляду в межах справи № 908/70/22 про банкрутство Приватного підприємства “Бізон-Тех 2006”.

Ухвалою суду від 19.04.2023 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інтенсивні фінанси”, до розгляду в межах справи № 908/70/22 про банкрутство Приватного підприємства “Бізон-Тех 2006”. Судове засідання призначено на 08.06.2023р. об 11-30.

Технічна фіксація судового процесу здійснювалась на комплексі “Акорд”.

До суду надійшли відзиви ПП “Бізон-Тех 2006” та ТОВ “ФМС Україна” в яких просять суд відмовити заявнику у задоволенні поданої заяви.

Зазначені документи приймаються судом до уваги.

У судовому засіданні 08.06.2023р., суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, судом установлено наступне:

06.12.2019 року між ТОВ “Дюпон Україна” та ПП “Бізон-Тех 2006” укладено договір купівлі-продажу №10-20/БІЗОН-еконо і договір купівлі-продажу №10-20/БІЗОН-профі за якими, ТОВ “Дюпон Україна” зобов’язався поставити у строк та на умовах передбачених вказаними договорами і додатками до нього (специфікаціями) засоби захисту рослин, а ПП “Бізон-Тех 2006” прийняти і оплатити їх.

ТОВ “Дюпон Україна” належним чином виконало зобов’язання з поставки ПП “Бізон-Тех 2006” товарів за вказаними договорами. Докази, які б спростовували факт цього, відсутні.

Внаслідок поставки товарів у ПП “Бізон-Тех 2006” виникли грошові зобов’язання перед ТОВ “Дюпон Україна”.

12.03.2020 року ПП “Бізон-Тех 2006” видано простий вексель АА № 2827767, номінальною вартістю 266 738 369,20 грн. 30.07.2020 року ПП “Бізон-Тех 2006” видано простий вексель АА № 2827777, номінальною вартістю 108 164 226,45 грн.

ПП “Бізон-Тех 2006” не виконало зобов’язання з оплати отриманих за вказаними договорами товарів, не здійснило оплату у передбачений умовами договорів строк.

Факти порушення ПП “Бізон-Тех 2006” зобов’язань за договорами купівлі-продажу та простими векселями визнаються ТОВ “Дюпон Україна” і ПП “Бізон-Тех 2006”.

Долученими до цієї справи доказами підтверджується, що загальна сума вимог ТОВ “Дюпон Україна” до ПП “Бізон-Тех 2006” становить 241 252 073,09 грн, що визнані ухвалою від 12.05.2022р.

Відповідно до ст.ст. 655, 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, а предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

У ст.692 ЦК України зазначено, що покупець зобов’язаний оплатити продавцеві повну ціну після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Ст.28 Закону України “Про ринки капіталу та організовані товарні ринки” “1.Вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). 3. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов’язань та стягнення за векселями визначаються Законом України "Про обіг векселів в Україні"”.

Відповідно до ст.75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, який становить Додаток I до Конвенції якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі “Простий вексель містить: 1. назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; 2. безумовне зобов’язання сплатити визначену суму грошей; 3. зазначення строку платежу; 4. зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; 5. найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж; 6. зазначення дати і місця видачі простого векселя; 7. підпис особи, яка видає документ (векселедавець)”.

У ст.77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, який становить Додаток I до Конвенції якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі “До простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74)”.

У ст. 33 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, який становить Додаток I до Конвенції якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі “Переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред’явленням; у визначений строк від пред’явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату”.

Ст. 3 Закону України “Про обіг векселів в Україні” передбачено, що зобов’язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи.

У ст. 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні” передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

У ст.5 Закону України “Про обіг векселів в Україні” зазначено “Векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені)”. А відповідно до ст.6 вказаного закону “Платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі”.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). А згідно зі статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: “стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочип вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права її обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили”.

Судом установлено, що ПП “Бізон-Тех 2006” видано два вказані прості векселі для оформлення грошового боргу перед ТОВ “Дюпон Україна” за фактично поставлені останнім товари за договором купівлі-продажу №10-20/БІЗОН-профі від 06.12.2019р і договором купівлі-продажу №10-20/БІЗОН-еконо від 06.12.2019р.

Також слід зазначити, що ПП “Бізон-Тех 2006” не обмежене законодавством у праві видавати прості векселі і їх видача здійснена ПП “Бізон-Тех 2006” після утворення грошового боргу за фактично поставлені ТОВ “Дюпон Україна” товари.

Укладення договорів купівлі-продажу засобів захисту рослин здійснювалось без порушення вимог чинного законодавства, за домовленістю між ТОВ “Дюпон Україна” і ПП “Бізон-Тех 2006” і відповідало їх волі. Так само не виявлено порушень вимог чинного законодавства внаслідок видачі ПП “Бізон-Тех 2006” простого векселя АА № 2827767 від 12.03.2020р і простого векселя АА № 2827777 від 30.07.2020р.

Заявник стверджує, що внаслідок вчинення вказаних правочинів ПП “Бізон-Тех 2006” стало зобов’язаним перед ТОВ “Дюпон Україна” на суму 241 252 073,09 грн і зменшило свої активи на 166 870 075,19 грн.

Однак, суд вважає, що дане твердження є хибним.

Відповідно до оспорюваних договорів купівлі-продажу ПП “Бізон-Тех 2006” отримало товар, що не могло зумовити зменшення активів. Навпаки, відбулось збільшення активів. А видача векселів ПП “Бізон-Тех 2006” було видано на виконання зобов’язань, передбачених умовами вказаних договорів.

Вказані правочини вчинені сторонами при досягнені згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Згідно з договорами купівлі-продажу ПП “Бізон-Тех 2006” взяло на себе зобов`язання своєчасно та у повному обсязі оплачувати отриманий від ТОВ “Дюпон Україна” товар.

Верховний Суд України у Постанові від 20 травня 2020 року у справі № 922/1903/18 зробив висновок, що в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те. щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Заявник стверджує, що вчинення ПП “Бізон-Тех 2006” вказаних правочинів відбулось у період його критичної неплатоспроможності і внаслідок їх вчинення він став неплатоспроможним і виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, що є суперечливим самому собі твердженням.

Відповідно до Звіту про фінансові результати за 2020 рік фінансові витрати, що включають в себе сплачені ПП “Бізон-Тех 2006” проценти по кредитах, становили 213 810 тис.грн., що на 12 064 тис.грн. менше, аніж за 2019 рік, які становили 225 874 тис.грн.

Крім того, фінансові витрати ПП “Бізон-Тех 2006” за 2021 рік складали 122 096 тис.грн, що на 91 714 тис.грн. менше ніж у 2020 році, та на 103 778 тис.грн. менше, ніж у 2019 році. Отже, фінансове навантаження на ПП “Бізон-Тех 2006” у зазначені періоди зменшувалося, що мало б мати позитивний вплив на платоспроможність Боржника.

Заявник в заяві зазначає, що ПП “Бізон-Тех 2006” взяло на себе зобов’язання за вказаними правочинами, зменшило свої активи шляхом сплати коштів за ним, коли він вже знаходився у стані критичної неплатоспроможності. Відповідно до звіту розпорядника майна Боржника станом на 31.12.2020 поточна заборгованість Боржника становила мінус 2 339 670,00 грн.

Проте, з таким твердженням суд не може погодитись.

У вищезазначеному твердженні, представник заявника зазначає, що станом на 31.12.2020 поточна заборгованість ПП “Бізон-Тех 2006” становила мінус 2 339 670,00 грн. Однак, зазначена сума є “Показником поточної платоспроможності”, як зазначено у звіті розпорядника майна ПП “Бізон-Тех 2006”, а не “Поточною заборгованістю”.

Також Заявник в своїй заяві зазначає, що недійсні правочини були вчинені Боржником на шкоду своїм кредиторам, з метою ухилення від виконання своїх зобов`язань перед ними, внаслідок його виконання зменшились активи Боржника і його платоспроможність, отже, він не відповідає критеріям розумності та добросовісності.

Дане твердження є помилковим з наступних підстав.

Суд звертає увагу, що реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.

Заявник стверджує, що договори купівлі-продажу і прості векселі вчинені між заінтересованими особами, адже і ПП “Бізон-Тех 2006” і ТОВ “Дюпон Україна” перебували під контролем осіб, що перебували у родинних стосунках між собою.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства зазначено, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Боржником надавались до відзиву підписані Коверником Віталієм Анатолійовичем, як керівником комерційного відділу ТОВ “Дюпон Україна”, із ПП “Бізон-Тех 2006” додаткові угоди до оскаржуваних договорів купівлі-продажу №10-20/БІЗОН-еконо від 06.12.2019 року та №10-20/БІЗОН-профі від 06.12.2019 року, з чого вбачається, що ТОВ “Дюпон Україна” є заінтересованою особою відносно ПП “Бізон-Тех 2006”, оскільки Коверник Віталій Анатолійович є братом Коверника Вадима Анатолійовича, який є учасником і був комерційним директором ПП “Бізон-Тех 2006” на той час.

Суд враховує відсутність доказів спростування цих обставин ТОВ “Дюпон Україна”, а також на наведення ТОВ “Дюпон Україна” тих самих обставин у своїх процесуальних документах у справах № 908/70/22(908/1564/22) і № 908/70/22(908/1566/22) про родинні зв’язки Коверника Вадима Анатолійовича і Коверника Віталія Анатолійовича. Ці обставини визнаються і ПП “Бізон-Тех 2006”.

Проте, ця обставина не є підставою для недійсності оскаржуваних правочинів, а є лише орієнтиром для звернення уваги кредиторів щодо договорів з такими суб’єктами можуть бути сумнівними, адже частина 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства не містить припису про те, що правочин вчинений боржником із заінтересованою особою є недійсним. Він може бути визнаний недійсним судом за умови доведення заявником визначених законодавством підстав недійсності правочину, таких як невідповідність його прямим вказівкам закону, наявність зловживання боржником своїм правом, укладення правочину на шкоду кредиторам, вчинення його всупереч принципам розумності та добросовісності. Як і випадку із укладенням правочинів протягом трьох років, що передували порушенню провадження у справі про банкрутство, заінтересованість кредитора по відношенню до боржника є приводом аналізу правочину на предмет відхилення сторонами при його укладенні від визначених законодавством вимог вчинення правочинів. Доказами не підтверджується вчинення оспорюваних правочинів боржником із ТОВ “Дюпон Україна” всупереч вимогам законодавства і відступлення від таких засад як справедливість, добросовісність і розумність.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 № 2-р(ІІ)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа мас враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)".

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Тож учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають грунтуватися і договірні відносини.

Договір як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин і має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні маги певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

Договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторпим та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (див. висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).

Критеріями, які Верховний Суд називає для кваліфікації договору, як фраудаторного є, зокрема:

- відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості;

- відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати);

- майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціпа за оплатним договором занижена тощо);

- майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або па користь власної юридичної особи);

- після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Варто зазначити, що аналогічний висновок також наведений у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 та у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 754/2450/18.

Відповідно до частини першої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Верховним судом у Постанові від 06 жовтня 2022 року у справі № 904/624/19 вказано: “ ... категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що частина друга статті 96 ЦК України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник мас усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором. У зв`язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов’язання.

Таким чином, саме у сфері підприємницької діяльності допоки суд не встановив правомірного інтересу боржника при укладенні правочину, а також відсутність зв`язку між укладенням правочину та уникненням відповідальності перед кредиторами за виконання зобов`язань, не можна стверджувати про відсутність ознак фраудаторності договору.”

Договори купівлі-продажу були укладені і товар одержаний з метою отримання ПП “Бізон-Тех 2006” прибутку від їх подальшої реалізації, а необхідність видачі векселів зумовлена виконанням умов вказаних договорів внаслідок неможливості своєчасної оплати ПП “Бізон-Тех 2006” товару грошовими коштами.

Отже, враховуючи зазначені обставини зазначені договір купівлі-продажу №10-20/БІЗОН-профі від 06.12.2019р і договір купівлі-продажу №10-20/БІЗОН-еконо від 06.12.2019р, а також видані ПП “Бізон-Тех 2006” простий вексель АА № 2827767 від 12.03.2020р., простий вексель АА № 2827777 від 30.07.2020р не підпадають під визначення фраудаторного правочину - вчиненого на шкоду інших кредиторів.

Відповідно до положень статей 14,74 ГПК України тягар доведення порушеного права у спорі про визнання недійсним правочину покладений на заявника цих вимог. Крім того, як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 1_5, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину. що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.

Заявником не наведено жодної обставини та не вказано безпосередньо, які права та інтереси ТОВ “Фінансова компанія “Інтенсивні фінанси” як кредитора в процедурі банкрутства ПП “Бізон-Тех 2006” були порушені внаслідок укладання оспорюваних правочинів, враховуючи і те, що на дату укладення оскаржуваних правочинів заявник не був кредитором ПП “Бізон-Тех 2006”.

Суд приходить до висновку, що заява подана ТОВ “Фінансова компанія “Інтенсивні фінанси” як відповідь на позов ТОВ “Дюпон Україна” до ТОВ “Фінансова компанія “Інтенсивні фінанси” про визнання недійсними правочинів ПП “Бізон-Тех 2006”, на підставі яких визнано кредиторські вимоги ТОВ “ФК “Інтенсивні фінанси” (справи № 908/70/21(908/1564/22) і № 908/70/21(908/1566/22)) , що свідчить про боротьбу цих кредиторів за встановлення свого контролю над зборами кредиторів шляхом виключення один одного із числа кредиторів, і немає нічого спільного із захистом своїх прав.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі, з викладених вище підстав.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інтенсивні фінанси”.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 42 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст. 46, 74, 80, 123, 129, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інтенсивні фінанси” про визнання недійсними договору купівлі-продажу №10-20/БІЗОН-профі від 06.12.2019р., договору купівлі-продажу №10-20/БІЗОН-еконо від 06.12.2019р, а також виданих ПП “Бізон-Тех 2006” простого векселя АА № 2827767 від 12.03.2020р., простого векселя АА № 2827777 від 30.07.2020р - відмовити.

Розмістити повний текст ухвали на сайті Господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).

Звернути увагу учасників справи, що у разі необхідності отримання копії цього процесуального документу у паперовій формі, слід звернутись з відповідною заявою у справі до канцелярії суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У зв’язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” через військову агресію Російської Федерації проти України … повний текст ухвали складено 27.07.2023.

Суддя О.О. Юлдашев

До уваги кредиторів, боржника, заявників у справі № 908/70/22

До уваги кредиторів, боржника, заявників у справі № 908/70/22