Господарський суд Запорізької області

01 серпня 2023, 15:51

До відома сторін у справі № 908/1230/23 (суддя Горохов І.С.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «АРМАДА», 69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 9, кв. 28, ідентифікаційний код юридичної особи 42278853

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2023 Справа № 908/1230/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДКЗ Енерго», 69006, м. Запоріжжя, Північне шосе, буд. 69-Б

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «АРМАДА», 69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 9, кв. 28

про стягнення коштів

без повідомлення (виклику) сторін

установив

14.04.2023 до Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДКЗ Енерго», м. Запоріжжя до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «АРМАДА», м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором поставки № 19 від 11.10.2021 в розмірі 554 468,59 грн, з яких: основний борг в розмірі 333 280,42 грн, пеня у розмірі 114 538,44 грн, 5% від суми простроченого платежу в розмірі 16 664,02 грн, інфляційні втрати в розмірі 89 985,71 грн. Також, позивач просить суд покласти на відповідача витрати з оплати судового збору у розмірі 2684,00 грн та витрати на надання правової допомоги в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2023, справу № 908/1230/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 24.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1230/23, присвоєно справі номер провадження 15/126/23. Ухвалено, здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1230/23.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 24.05.2023 відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Копію зазначеного документа направити на адресу позивача, докази направлення надіслати суду.

Запропоновано позивачу у строк до 07.06.2023 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 23.06.2023, відповідно до ст. 167 ГПК України, заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Ухвалою суду від 24.04.2023 відмовлено в задоволені заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДКЗ Енерго», м. Запоріжжя Третякова С.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 908/1230/23.

Заявлені позивачем вимоги обґрунтовані обставинами, викладеними в позовній заяві, та вмотивовані умовами договору поставки № 19 від 11.10.2021, ст.ст. 509, 526, 530, 610-612, 625, 626, 629, 655, 691, 692 ЦК України, на ст.ст. 193, 232 ГК України. Позов пред’явлений позивачем з підстав невиконання відповідачами взятих на себе зобов’язань за договором поставки в частині оплати товару. У зв’язку із цим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №19 від 11.10.2021 в розмірі 554 468,59 грн, з яких: основний борг в розмірі 333 280,42 грн, пеня у розмірі 114 538,44 грн, 5% від суми простроченого платежу в розмірі 16 664,02 грн, інфляційні втрати в розмірі 89 985,71 грн. Також просить суд покласти на відповідача витрати з оплати судового збору у розмірі 2684,00 грн та витрати на надання правової допомоги в розмірі 10 000,00 грн.

30.05.2023 до суду повернулось поштове відправлення (копія ухвали суду від 24.04.2023 про відкриття провадження у справі № 908/1230/23), надіслане на адресу відповідача, із відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом п. п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

За письмовою заявою відправника/адресата строк зберігання поштових відправлень, внутрішніх поштових переказів може бути продовжений за додаткову плату до двох місяців з дня надходження до об'єкта поштового зв'язку місця призначення.

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або «Адміністративна послуга» рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99 -1, 99 -2, 99 -3, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Невручені міжнародні поштові відправлення надсилаються до місця міжнародного поштового обміну, з якого вони були одержані.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання учасником справи кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо неотримання кореспонденції, яка надходила на її адресу

Згідно з офіційними даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь на запит № 33565 від 17.04.2023) місцезнаходження ТОВ «Торгова компанія «АРМАДА» - 69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 9, кв. 28.

Інших даних щодо місцезнаходження відповідача в матеріалах справи немає.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. Заяв про зміну відповідачами місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило.

Отже, суд вважає, що ним вжито належні та достатні заходи для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1230/23.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 24.04.2023 у справі № 908/1230/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідачів у цей строк не надходило.

Згідно з ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

11.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДКЗ Енерго» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «АРМАДА» (покупець) укладено договір поставки № 19 на поставку продукції (далі за текстом – договір поставки), за умовами якого (п. 1.1) позивач зобов’язався поставити і передати у власність відповідача кабельно-провідникову та/або іншу продукцію (надалі-Товар), а відповідач зобов’язався прийняти Товар і вчасно сплатити позивачеві його вартість згідно з рахунками-фактурами та видатковими накладними, що є невід’ємними частинами даного договору.

Асортимент, найменування, одиниця виміру, ціна та кількість Товару, що підлягає поставці, зазначаються в рахунках-фактурах Постачальника, яка за згодою Сторін є Специфікаціями у розумінні ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України (п. 1.2. Договору поставки).

Постачальник повинен передати Товар Покупцю за відповідною видатковою накладною (п. 1.5 Договору поставки).

Датою постачання Товару і датою переходу права власності на Товар від Постачальника до Покупця – є момент прийняття Покупцем Товару за відповідними видатковими накладними, в яких Покупець/або уповноважена Покупцем за дорученням особа – ставить свій підпис (п. 1.6 Договору поставки).

Відповідно до п. 1.12. Договору поставки строк поставки Товару складає від 5-ти до 30-ти календарних днів з дати отримання Постачальником попередньої оплати у розмірі 100% вартості замовленої партії Товару, якщо інший строк поставки не був окремо письмово погоджений Сторонами.

За умовами п. 2.2.2 Договору поставки відповідач зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, сплатити позивачу договірну ціну товару.

Ціна цього Договору визначається сумарною вартістю видаткових накладних, підписаних Сторонами, протягом строку дії даного Договору (п. 4.1 Договору поставки).

Покупець здійснює оплату на умовах, прописаних у специфікації (п. 4.2. Договору поставки).

Відповідно до п. 3.3. Договору поставки за несвоєчасну оплату Товару Покупець зобов’язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день затримки. Уразі порушення Покупцем термінів сплати більш ніж на 10 (десять) банківських днів, Постачальник вправі вимагати від нього сплати штрафу у розмірі 5% від суми простроченого платежу. Дія цього пункту не розповсюджується на авансові платежі.

Строк цього Договору починає свій перебіг з моменту його підписання Сторонами та закінчується 31.12.2022. Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна зі Сторін не повідомить іншу сторону про бажання припинити дію Договору, Договір кожного разу вважається пролонгованим на наступний календарний рік на цих же умовах (п. 5.1 Договору поставки).

Згідно зі Специфікацією № 1 від 11.10.2021 до Договору поставки позивач зобов’язався поставити провід неізольований АС 120/19 у кількості 13,7т за ціною 76 916,67 грн на загальну суму з ПДВ 1 264 510,06 грн. Строк поставки визначений – 28 днів, на умовах оплати: 50% передоплати, 50% після письмового повідомлення про готовність Товару до відвантаження.

За видатковою накладною № 295 від 25.11.2021 позивач поставив (передав) відповідачу Товар – провід неізольований в кількості 3,548 т за ціною 76 916,67 грн на загальну суму з ПДВ 327 480,42 грн.

Згідно з видатковою накладною № 311 від 25.11.2021 позивач поставив (передав) відповідачу Товар – барабан кабельний дерев’яний № 16 в кількості 1 штука за ціною 4 833,33 грн на загальну суму з ПДВ 5800,00 грн.

Відповідач, отримавши Товар 25.11.2021, не здійснив оплату вартості поставленого товару, у зв’язку з чим в нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 333 280,42 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки в частині своєчасної та повної оплати товару, стала підставою звернення позивача до суду про стягнення заборгованості за договором поставки № 19 від 11.10.2021 в розмірі 554 468,59 грн, з яких: основний борг в розмірі 333 280,42 грн, пеня у розмірі 114 538,44 грн, 5% штраф від суми простроченого платежу в розмірі 16 664,02 грн, інфляційні втрати в розмірі 89 985,71 грн.

Дослідивши обставини справи та надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Правовідносини сторін є господарськими, що випливають з договору поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналогічні положення закріплені в ст. 509 ЦК України (далі за текстом – ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 цієї ж норми ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 ГК України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Специфікацією №1 від 11.10.2021 до Договору поставки, що є невід’ємною частиною Договору поставки, визначено Товар, який позивач зобов’язався поставити відповідачеві – провід неізольований АС 120/19 у кількості 13,7т за ціною 76 916,67 грн на загальну суму з ПДВ 1 264 510,06 грн.

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством (ч. 2 ст. 267 ГК України).

Також, подібне унормовано ч. 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У Специфікація № 1 від 11.10.2021 сторонами погоджений строк поставки – 28 днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Сторонами, згідно зі Специфікацією № 1 від 11.10.2021, узгоджено умови оплати, а саме: 50% передоплати, 50% після письмового повідомлення про готовність Товару до відвантаження.

Як зазначалось вище, позивачем Товар, визначений у Специфікації № 1 від 11.10.2021, поставлений відповідачу 25.11.2021, про що свідчать накладні № 295 та № 311 від 25.11.2021, підписана обома сторонами з відтиском печаток підприємств.

Отже, виходячи з умов договору поставки, суд робить висновок, що позивачем належним чином виконані свої зобов’язання щодо поставки Товару, у свою чергу відповідачем не було виконано обов’язку щодо оплати товару, у результаті чого в нього утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар в розмірі 333 280,42 грн грн.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що матеріали справи містять належні та достатні докази на підтвердження належного виконання позивачем зобов`язань з поставки Товару, відповідні докази, зазначені вище, приєднано до матеріалів справи.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У справі, що розглядається, спір виник з приводу не оплати відповідачем вартості поставленого Товару на суму 333 280,42 грн.

Відповідачем не подано, ані обґрунтованих заперечень вимогам позивача, ані доказів сплати боргу, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 333 280,42 грн заборгованості за поставлений товар, які підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов’язання позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за період з 25.11.2021 до 24.11.2022 у розмірі 114 538,44 грн, 5% штраф від суми простроченого платежу в розмірі 16 664,02 грн, інфляційні втрати за період листопад 2021 року-листопад 2022 року в розмірі 89 985,71 грн.

Пункт 1 статті 612 ЦК України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторонами, згідно зі Специфікацією №1 від 11.10.2021, узгоджено умови оплати – 50% передоплати, 50% після письмового повідомлення про готовність Товару до відвантаження.

Як зазначалось вище, позивачем Товар, визначений у Специфікації №1 від 11.10.2021, поставлений відповідачу 25.11.2021.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору у визначені строки не оплатив поставлений товар.

У зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з оплати товару позивач просить суд стягнути з відповідача за період з 25.11.2021 до 24.11.2022 у розмірі 114 538,44 грн та 5% штраф від суми простроченого платежу в розмірі 16 664,02 грн.

Пунктом 1 ст. 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок позивача щодо пені, суд вважає його неправильним, обрахованим з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме строк нарахування пені за прострочення виконання зобов’язань є більшим, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, і становить 1 рік від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Здійснивши обрахунок пені, суд установив, що обґрунтованою сумою пені за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, - за період 25.11.2021-25.05.2022 є 31 903,61 грн. У іншій частині позову щодо стягнення пені в розмірі 82 634,83 грн суд відмовляє, як заявленій безпідставно.

Також п. 3.3. Договору поставки передбачено, що у разі порушення Покупцем термінів сплати більш ніж на 10 (десять) банківських днів, Постачальник вправі вимагати від нього сплати штрафу у розмірі 5% від суми простроченого платежу.

Виходячи з обґрунтованої суми боргу та прострочення відповідачем оплати товару більше ніж на десять днів, суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5% від суми простроченого платежу в сумі 16 664,02 грн.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо інфляційних втрат заявлених позивачем, суд зазначає таке.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що він здійснений неправильно, оскільки інфляційні втрати нараховані позивачем за листопад 2021 року, у той час, коли прострочення у листопаді мало місце за неповний місяць, а саме: з 25.11.2021, тобто менше половині місяця листопада, тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Таким чином, приймаючи до уваги ці обставини, розрахунок позивача інфляційних втрат за лютий 2021 року є безпідставним, а вимога позивача в цій частині неправомірною.

Разом з тим, здійснивши обрахунок інфляційних втрат за період грудень 2021 року – листопад 2022 року, суд встановив, що інфляційні втрати, виходячи з обґрунтованої суми боргу, за цей період становлять 88 244,39 грн, тому суд задовольняє інфляційні втрати в розмірі – 88 244,39 грн. У частині стягнення 1741,32 грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

Відповідачем не спростовано встановлені судом обставини щодо невиконання обов’язку щодо оплати поставленого позивачем товару.

Ураховуючи вищенаведене у сукупності, суд задовольняє позовні вимоги частково, а саме в розмірі 470 092,44 грн, з яких заборгованість за поставлений товар за договором поставки № 19 від 11.10.2021 в розмірі 333 280,42 грн, пеня в розмірі 31 903,61 грн, інфляційні втрати в розмірі 88 244,39 грн, 5% штрафу від суми простроченого платежу в розмірі 16 664,02 грн.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Суд враховує, що позивачем сума судового збору була внесена в більшому на 149,99 грн розмірі, ніж встановлено законом.

Повернення суми судового збору, внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом, відбувається виключно за клопотанням особи, яка його сплатила (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Разом з тим, позивач просив стягнути витрати на надання правової допомоги в розмірі 10 000,00 грн.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до положень якої, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 10 000,00 грн, позивачем додано до матеріалів справи копію договору про надання юридичних послуг та ведення справ в господарському суді від 15.12.2022, укладеного з адвокатом Третьяковим Сергієм Миколайовичем, копію розрахунку суми гонорару від 11.04.2023 як додаток № 1 до договору про надання юридичних послуг та ведення справ в господарському суді від 15.12.2022, копію ордеру № 1035849 від 13.04.2023, копію довіреності від 15.11.2022, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 282 від 24.02.2009.

У розрахунку суми гонорару від 13.04.2023 зазначено, що адвокат Третьяков С.М. надав замовнику – ТОВ Торговий дім «ДКЗ Енерго» юридичні послуги з захисту прав і інтересів замовника щодо стягнення грошової заборгованості з ТОВ «Торгова компанія «АРМАДА» за поставлені в листопад місяці 2021 року товари, за які сума гонорару склала 10 000,00 грн, яка фактично сплачена.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/21 від 16.11.2022 наведені також такі правові висновки.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідач з приводу розміру витрат заперечень не надавав.

Проте, проаналізувавши подані позивачем документи щодо стягнення судових витрат з правничої допомоги, зокрема розрахунок суми гонорару від 11.04.2023 як додаток №1 до договору про надання юридичних послуг та ведення справ в господарському суді від 15.12.2022, в якому міститься детальний опис робіт, вартості послуг, кількість витраченого часу та ставка за годину, суд вважає заявлений розмір витрат таким, що не відповідає фактичним обставинам.

Згідно з розрахунком адвоката від 11.04.2023 одним з пунктів наданих послуг є представництво інтересів замовника в місцевому та апеляційному господарському суді, вартість яких склала 3000,00 грн.

Утім, таких послуг фактично надано не було, оскільки по-перше ці послуги включені до розрахунку до моменту подачі самого позову до господарського суду, коли позовна заява ще не була прийнята, а справа фактично не розглядалась, по-друге: справа розглянута в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Беручи до уваги наведені обставини, суд приходить до висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає фактично наданим (виконаним) послугам згідно з розрахунком суми гонорару від 11.04.2023, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 7000,00 грн за вирахуванням пункту щодо представництва інтересів замовника в місцевому та апеляційному суді вартістю 3000,00 грн (10 000,00 грн - 3000,00 грн = 7000,00 грн).

Отже, з урахуванням наданих документів, змісту виконаних адвокатом Третьяковим С.М. робіт та наданих послуг під час розгляду даної справи, суд вважає обґрунтованим розміром витрат на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

При цьому, оскільки позов задоволено частково вимоги з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн також покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «АРМАДА» (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 9, кв. 28; ідентифікаційний код юридичної особи 42278853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДКЗ Енерго», 69006, м. Запоріжжя, Північне шосе, буд. 69-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 44247083) заборгованість за договором поставки № 19 від 11.10.2021 в розмірі 333 280,42 грн (триста тридцять три тисячі двісті вісімдесят гривень 42 коп.), пеню в розмірі 31 903,61 грн (тридцять одну тисячу дев’ятсот три гривні 61 коп.), інфляційні втрати в розмірі 88 244,39 грн (вісімдесят вісім тисяч двісті сорок чотири гривні 39 коп.), 5% штрафу від суми простроченого платежу в розмірі 16 664,02 грн (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят чотири гривні 02 коп.). Видати наказ.

Відмовити у позові в позові в частині стягнення пені в розмірі 82 634,83 грн та інфляційних втрат в розмірі 1741,32 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «АРМАДА» (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 9, кв. 28; ідентифікаційний код юридичної особи 42278853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДКЗ Енерго», 69006, м. Запоріжжя, Північне шосе, буд. 69-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 44247083) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7051,39 грн (сім тисяч п’ятдесят одна гривня 39 коп.), судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5934,78 грн (п’ять тисяч дев’ятсот тридцять чотири гривні 78 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.08.2023.

Суддя І.С. Горохов

Електронна копія рішення Господарського суду Запорізької області № 908/1230/23 від 10.07.2023 міститься в мережі Інтернет за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Дата розміщення інформації на сторінці Господарського суду Запорізької області на офіційному веб-порталі «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет 01.08.2023.