Господарський суд Запорізької області

09 серпня 2023, 15:45

До відома сторін по справі № 908/802/23: Фізичної особи-підприємця Братанової Катерини Костянтинівни, Запорізька область, м. Бердянськ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2023 Справа № 908/802/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК”, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50,

до відповідача Фізичної особи-підприємця Братанової Катерини Костянтинівни, 71108, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Димитрова, 34,

про стягнення коштів

без повідомлення (виклику) сторін

установив

13.03.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК”, м. Київ, до відповідача Фізичної особи-підприємця Братанової Катерини Костянтинівни, м. Бердянськ Запорізької області, про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3083711646-КД-1 від 17.12.2021 в розмірі 504 894,29 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 236 111,11 грн, заборгованість за процентами 33 672,07 грн, заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією 236 111,11 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2023, справу № 908/802/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 16.03.2023 позовну заяву АТ КБ “ПРИВАТБАНК” залишено без руху, запропоновано позивачу усунути виявлені недоліки протягом 10 днів з дня отримання вказаної ухвали, шляхом подання до суду письмової заяви із значенням відповідних відомостей, а саме: усунути розбіжності у позовній заяві в частині зазначеної ціни позову та розміру сум, заявлених до стягнення в прохальній частині позовної заяви; надати докази доплати АТ КБ “ПРИВАТБАНК” судового збору в розмірі 4046,75 грн, виходячи з заявленої ціни позову, або 4061,75 грн, виходячи з фактично заявленої до стягнення суми заборгованості.

23.03.2023 електронною поштою з ЕЦП від АТ КБ “ПРИВАТБАНК” надійшла заява про усунення недоліків № 20230316 від 20.03.2023, до якої додано платіжне доручення від 19.01.2023 про сплату судового збору в розмірі 4046,75 грн. При цьому вказує, що ціна позову становить 504 894,29 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 235 611,11 грн, заборгованість за процентами 33 672,07 грн, заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією 235 611,11 грн.

28.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/802/23, присвоєно справі номер провадження 15/92/23, про що постановлено ухвалу.

Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 28.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/802/23, присвоєно справі номер провадження 15/92/23. Ухвалено, здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/802/23.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 27.04.2023 відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Копію зазначеного документа направити на адресу позивача, докази направлення надіслати суду.

Запропоновано позивачу у строк до 12.05.2023 у разі отримання відзивів на позов надати суду відповідь на відзиви, оформлену згідно вимог ст. 166 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачами, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзиви і доданих до нього доказів відповідачам.

Запропоновано відповідачам надати у строк до 29.05.2023, відповідно до ст. 167 ГПК України, заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідачів, якщо такі докази не надані позивачем.

13.06.2023 судом відкладено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Запропоновано відповідачу в строк до 06.07.2023 надати відзив на позовну заяву. Позивачу запропоновано в строк до 16.07.2023 надати відповідь на відзив, та у строк до 29.07.2023 запропоновано позивачу надати заперечення відповідно до ст. 167 ГПК України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні” у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” постановлено: Ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який на час вирішення спору в суді продовжено до 15.11.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням відповідачки є м. Бердянськ Бердянського району Запорізької області.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 23.12.2022, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 (зі змінами), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

До вказаного Переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України входить Бердянський район Запорізької області у т.ч. м. Бердянськ.

Заявлені позивачем вимоги обґрунтовані обставинами, викладеними в позовній заяві щодо неналежного виконання кредитного договору в частині своєчасної оплати кредитних коштів. Крім того, з урахуванням гарантійних виплат гаранта заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором станом на 17.12.2021 становить 504 894,29 грн, з яких 236 111,11 грн заборгованість по тілу кредиту та 33 672,07 грн заборгованість за процентами. Заборгованість відповідача перед державним бюджетом становить 236 111,11 грн. Просить позов задовольнити, заборгованість стягнути.

Відповідно до п. 21 ч. 1 Розділу XI Перехідних положень ГПК України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції".

Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному вебпорталі судової влади з посиланням на вебадресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному вебпорталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення (ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України").

Ураховуючи неможливість на момент відкриття провадження у справі повідомити відповідача засобами поштового зв’язку про розгляд справи, оскільки місцезнаходженням відповідача є тимчасово окупована Російською Федерацією територія України, суд повідомив відповідача про розгляд справи шляхом надіслання 28.03.2023 та 13.06.2023 на її електронну адресу, зазначену позивачем у позовній заяві, а саме: на e-mail, зазначений відповідачем у п. А.11 кредитного договору № 3083711646-КД-1 від 17.12.2021: POSTAVKA@BN-NASOS.COM.UA а також через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (з посиланням на відповідну ухвалу суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), опубліковане 13.06.2023.

Позовна заява з додатками також була надіслана позивачем на вказану електронну адресу відповідача.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. Заяв про зміну відповідачами місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Заяв про зміну відповідачами місцезнаходження на адресу суду не надходило.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/802/23.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідачі могли дізнатись з офіційного вебпорталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr.court.gov.ua/. Названий вебпортал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа “Скопелліті проти Італії” від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа “Папахелас проти Греції” від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі “Красношапка проти України”, від 02.12.2010 “Шульга проти України”, від 21.10.2010 “Білий проти України”).

Відзив на адресу суду від відповідача в установлений в ухвалах суду від 28.03.2023, 13.06.2023 у справі № 908/802/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно з ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

17.12.2021 між Акціонерним товариством комерційний банк “ПРИВАТБАНК” та Фізичною особою-підприємцем Братанова Катерина Костянтинівна укладено кредитний договір № 3083711646-КД-1 (кредитний договір) відповідно до умов якого відповідачу було надамо кредит у розмірі 500 000,00 грн (п. А.2. Кредитного договору) із терміном повернення 01.12.2024 (пп. А.З., 1.2., 2.2.3. Кредитного договору).

Пунктом 6.1. кредитного договору було визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами. Підтверджується копіями кредитного договору № 3083711646-КД-1 від 17.12.2021 та протоколу перевірки кваліфікованих електронних підписів.

17.12.2021 відповідачем отримано кредитні кошти у розмірі та на цілі відповідно до п. А2 кредитного договору, про що свідчать копія виписки по рахунку типу 2063 та платіжною інструкцією (платіжне доручення/меморіальний ордер).

17.12.2021 між позивачем та відповідачем також була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору (додаткова угода) відповідно до підпункту "а" пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.З. Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно із п. 2.1. додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14,31% річних.

Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7%, але не більше Індекс UIRD (12 міс) + 6% (обмеження встановлюються на дату укладання цієї додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до п. 2.1. додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень.

Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом с 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Відповідно до п. 2.2. додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 23., 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї додаткової угоди + 5% річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Пунктом 2.7. додаткової угоди визначено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди.

Для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за кредитним договором відповідачу було відкрито рахунок типу 2909 (п. А.4. кредитного договору).

Згідно із п. 2.10. додаткової угоди у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.З. кредитного договору позичальник зобов'язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно и. 2.1. цієї додаткової угоди + 5% річних.

Відповідно до підпункту "в" пункту 1 додаткової угоди позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов'язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151. При цьому позичальнику відомі та повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього.

31.12.2020 між Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем (Гарант) та АТ КБ “ПРИВАТБАНК” укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/269 (договір гарантії), відповідно до п. 2.1. якого Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара (АТ КБ “ПРИВАТБАНК”) безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами (у т.ч. відповідачем) своїх грошових зобов'язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Відповідно до п. 5.1. договору гарантії у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджу вальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

За змістом п. 5.5. договору гарантії гарант на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара ССГ (Сума сплати за гарантією) згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.

Згідно із п. 6.1. договору гарантії у разі здійснення гарантом виплати ССГ за будь-яким проблемним кредитом бенефіціар зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненної гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення мас бути здійснено бенефіціаром у най коротші строки.

Відповідно до п. 6.2. договору гарантії з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконання статті 6 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” та вимог, передбачених пунктами 6.1. та 6.3. цього договору, бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов'язується:

- застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8. цього договору за таким проблемним кредитом (п. 6.2.1. Договору гарантії);

- здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяву про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами (п. 6.2.2. Договору гарантії).

Пунктом 6.8. договору гарантії па суму простроченої заборгованості перед бюджетом бенефіціар нараховує пеню згідно з вимогами чинного законодавства у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, включаючи день погашення такої простроченої заборгованості перед бюджетом.

Згідно із п. 6.9. договору гарантії пеня нараховується з дати виникнення простроченої заборгованості перед бюджетом за проблемним кредитом до дати погашення такої заборгованості (включно) або до дати, яка настає через 6 календарних місяців з дати здійснення гарантом виплати відповідної ССГ (включно), залежно від того, яка з дат настає раніше.

Аналогічні положення містить п. 2.11. Додаткової угоди.

Відповідно до п. 2.13. додаткової угоди позичальник визнає та підтверджує, що банк мас всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. цієї Додаткової угоди).

За змістом п. 2.14. додаткової угоди грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. цієї додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

Стягнення простроченої заборгованості з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 236 111,11 грн, заборгованість за процентами у розмірі 33 672,07 грн, заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією в розмірі 236 111,11 грн, стало предметом розгляду даної справи.

Проаналізувавши фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ст. 634 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За приписами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 3 Закону України “Про електронний цифровий підпис” закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № 3083711646-КД-1 від 17.12.2021 з урахуванням додаткової угоди від 17.12.2021 № 1.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, а саме: згідно з платіжним дорученням від 18.12.2021 № DICO8B4YCC Банком перераховано відповідачу 500 000,00 грн з призначенням платежу: “Призначення платежу перерахування коштів згідно з кредитним договором № 3083711646-КД від 17.12.2020”.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. А.3 кредитного договору, термін повернення кредиту 01.12.2024.

За користування кредитом позивальник сплачує проценти у розмірі 14.31 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позичку частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Додатком № 1 до додаткової угоди № 1 кредитного договору сторонами погоджено графік платежів з 01.01.2022 по 01.12.2024, сума кредиту 500 000,00 грн, сума кредиту до погашення щомісячно – 13 888,85 грн, за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі та порядку сплати згідно з п. п. 2.1-2.4 додаткової угоди № 1.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідач порушив свої зобов'язання за кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів. З розрахунку заборгованості та виписки по рахунку з 17.12.2021 по 13.02.2023 вбачається, що останні платежі щодо погашення тіла кредиту були здійснені – 31.01.2022 – 13 888,89 грн, 06.12.2022 – 236 111,11 грн, 13.01.2023 – 500,00 грн,

Відповідно до підпункту "г" п. 2.3.2. Кредитного договору при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останні день дії договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань за цим договором.

02.09.2022 позивачем направлено до Фізичної особи-підприємця Братанова Катерини Костянтинівни повідомлення про розірвання договору № 3083711646-КД-1 з вимогою до 02.10.2022 року, здійснити погашення заборгованості в повному розмірі.

01.11.2022 позивачем була направлена до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ “УКРЕКСІМБАНК” (Агента) вимога на сплату за гарантією № 44.1 на суму 236 111,11 грн.

06.12.2022 Міністерством фінансів України була перерахована сума сплати за гарантією у розмірі 236 111,11 грн.

10.02.2023 позивачем направлено повідомлення до Фізичної особи-підприємця Братанова Катерини Костянтинівни про надсилання вимоги гаранту № 44.1 від 01.11.2022.

Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Тобто позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Отже, позичальник отримує "чужі" грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому.

Поняття “користування кредитом” є окремим випадком “користування чужими коштами”. Термін “користування чужими коштами” Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).

Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.

Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за "користування кредитом", сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

Щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 дійшла наступних висновків.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

02.09.2022 АТ КБ “ПРИВАТБАНК” направив відповідачу повідомлення про розірвання кредитного договору № 3083711646-КД-1 з вимогою до 02.10.2022 здійснити погашення заборгованості в повному обсязі. Таким чином, кредитний договір є розірваним з 02.09.2022 та нарахування процентів за користування кредитом після розірвання кредитного договору є безпідставним.

Згідно із розрахунком заборгованості за договором № 3083711646-КД-1 від 17.12.2021 відповідачу за період з 18.12.2021 по 13.02.2023 за користування кредитними коштами нараховані проценти у розмірі 33 672,07 грн, які позивач просить стягнути як прострочену заборгованість. Враховуючи розірвання кредитного договору за ініціативою Банку з 02.09.2022, нарахування процентів та стягнення процентів за період з 01.10.022 по 13.02.2023 за користування кредитом у розмірі 4479,32 грн є безпідставним.

З приводу нарахування процентів на суму неповернутого в строку кредиту в розмірі 2984,08 грн за період з 02.07.2022 по 03.10.2022, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 2.10. додаткової угоди у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3. кредитного договору позичальник зобов'язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно із п. 2.1. цієї Додаткової угод” + 5% річних.

Відповідно до п. 18 Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зі змісту п. 2.10 вбачається, що сторони погодили нарахування підвищеної процентної ставки як компенсаційної міри відповідальності на суму неповернутого в строк кредиту з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, з урахуванням введення в Україні воєнного стану на підставі указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” та його продовження на час вирішення спору в суді до 15.11.2023 суд вважає, що нарахування вказаних відсотків суперечить пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України та відповідач звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України та такі проценти підлягають списанню кредитодавцем – АТ КБ “ПРИВАТБАНК”.

Відповідачем не надано заперечень щодо позову та доказів в обґрунтування відсутності заборгованості за простроченими зобов’язаннями по кредитному договору перед Банком.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведених обставин, доказів та вимог чинного законодавства України, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи – підприємця Братанова Катерина Костянтинівна (вул. Димитрова буд. 34, м. Бердянськ, Запорізька область, 71108, Україна, реєстраційний номер облікової картки платника податків 3083711646) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк “ПРИВАТБАНК” (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д; фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) заборгованість за кредитним договором № 3083711646-КД-1 від 17.12.2021 за тілом кредиту у розмірі 236 111,11 грн (двісті тридцять шість тисяч сто одинадцять гривень 11 коп.), залишок заборгованості за процентами у розмірі 26 208,67 грн (двадцять шість тисяч двісті вісім гривень 67 коп.), заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 236 111,11 грн (двісті тридцять шість тисяч сто одинадцять гривень 11 коп.). Видати наказ.

У позові в частині стягнення заборгованості за залишком заборгованості за процентами у розмірі 4479,32 грн та заборгованості за простроченими процентами у розмірі 2984,08 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.08.2023.

Суддя І. С. Горохов

Електронна копія рішення Господарського суду Запорізької області № 908/802/23 від 28.07.2023 міститься в мережі Інтернет за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Дата розміщення інформації на сторінці Господарського суду Запорізької області на офіційному веб-порталі «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет 08.08.2023.

До відома сторін по справі № 908/802/23: Фізичної особи-підприємця Братанової Катерини Костянтинівни, Запорізька область, м. Бердянськ