До відома сторін по справі № 908/1743/23: Керівника Бердянської окружної прокуратури Запорізької обл., ТОВ “Богдан Хмельницький”, Запорізька обл., Чернігівський р-н, с. Широкий Яр

До відома сторін по справі № 908/1743/23: Керівника Бердянської окружної прокуратури Запорізької обл., ТОВ “Богдан Хмельницький”, Запорізька обл., Чернігівський р-н, с. Широкий Яр

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2023                                                                                                    Справа №  908/1743/23

м. Запоріжжя Запорізької області  

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Керівника Бердянської окружної прокуратури Запорізької області, 69035,             м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 5 в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Державної служби України з безпеки на транспорті, 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51 в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, 69118, м. Запоріжжя,  вул. Чубанова, 8

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Богдан Хмельницький”, 71222, Запорізька область, Чернігівський район, с. Широкий Яр, вул. Миру, буд. 50

про стягнення коштів

без виклику представників сторін

суть спору

24.05.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява керівника Бердянської окружної прокуратури Запорізької області, м. в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Запоріжжя до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Богдан Хмельницький”, Запорізька область, Чернігівський район,              с. Широкий Яр про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі  36   262,53 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2023, справу № 908/1743/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.

31.05.2023 ухвалою суду відкрито провадження у справі № 908/1743/23, справі присвоєно номер провадження 15/158/23, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 30.06.2023 відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Копію зазначеного документа направити на адресу позивача, докази направлення надіслати суду.

Запропоновано позивачу в строк до 14.07.2023 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 31.07.2023, надати заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані відповідачем.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі надіслана сторонам у справі на відому електронну адресу, а також опублікована на офіційному сайті суду з урахуванням вимог Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом – ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Підставою для звернення з позовом до суду стало виявлення факту перевезення вантажу із перевищенням вагових параметрів без відповідного дозволу, встановлених Правилами дорожнього руху України, в результаті чого відповідачу нараховано плату за проїзд відповідно до акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунку плати за проїзд, яка становить 1068,78 євро, що за офіційним курсом НБУ на день проведення розрахунку становить 36   262,53 грн.

Відповідно до п. 21 ч. 1 Розділу XI Перехідних положень ГПК України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції".

Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному вебпорталі судової влади з посиланням на вебадресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному вебпорталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення (ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України").

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. Заяв про зміну відповідачами місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Заяв про зміну відповідачами місцезнаходження на адресу суду не надходило.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1743/23.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідачі могли дізнатись з офіційного вебпорталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr.court.gov.ua/. Названий вебпортал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа “Скопелліті проти Італії” від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа “Папахелас проти Греції” від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі “Красношапка проти України”, від 02.12.2010 “Шульга проти України”, від 21.10.2010 “Білий проти України”).

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Відповідь на відзив та заперечення до суду не надходили.

Згідно з ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

Бердянською окружною прокуратурою опрацьовано матеріали, складені Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки (згідно із Постановою Кабінету Міністрів України № 1579-р від 02.12.2021 реорганізовано шляхом поділу Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки на Відділ державного нагляду (контролю) у Запорізькій області та ін.) щодо перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення вантажу Товариством з обмеженою відповідальністю “Богдан Хмельницький” (ТОВ “Богдан Хмельницький”).

На підставі направлення на рейдову перевірку від 22.02.2021 № 010305 посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 25.02.2021 на дислокації а/д Н-08 (474 км.) проведено рейдову перевірку транспортних засобів DAF СF 85410 д/н. АР 6260 ІВ, напівпричіп BENALU С34СSВ01 д/н. АР 0164 ХР.

За результатами перевірки складено акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.02.2021 № 260511 (далі акт 25.02.2021 № 260511), довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 25.02.2021 № 045554 (довідка від 25.02.2021 № 045554), акт про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів від 25.02.2020 № 027054, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно акту від 25.02.2020 № 027054 (далі - розрахунок від 25.02.2021).

Актом від 25.02.2021 № 260511 зафіксовано порушення ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” в частині перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів без відповідного дозволу.

Згідно із довідкою зважування АР 6260 ІВ та довідкою від 25.02.2021 № 045554 перевищення вагових параметрів допущено в частині повної маси транспортного засобу, навантаження на одиничну вісь.

Як вбачається з товарно-транспортної накладної № 720859 від 23.02.2021 (ТТН № 720859) наданої під час перевірки, автомобільним перевізником відповідного вантажу є ТОВ “Богдан Хмельницький”. Згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань однією з видів господарської діяльності ТОВ “Богдан Хмельницький” є “Вантажний автомобільний транспорт”.

05.05.2021 до ТОВ “Богдан Хмельницький” Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки направлено лист від 05.05.2021 № 32907/31/24-21 про необхідність сплати кошти за проїзд відповідно до розрахунку від 25.02.2021.

У порушення п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879), відповідним перевізником протягом ЗО календарних днів з моменту визначення плати органом Укртрансбезпеки про сплату кошів в добровільному порядку не повідомлено.

25.02.2021 винесено також постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06.04.2021 № 225714, якою за порушення вимог ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” на ТОВ “Азов Скан Транс” накладено штраф у розмірі 34   000,00 грн.

Указана постанова товариством у визначеному законодавством порядку оскаржена шляхом звернення до суду. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі № 280/6067/21 скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.10.2021, у задоволені позову ТОВ “Богдан Хмельницький” до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправним та скасування рішення, відмовлено.

Частиною 2 статті 29 Закону України “Про дорожній рух” передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 1 Закону України “Про автомобільний транспорт” автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону.

Статтею 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.

Статтею 33 Закону України “Про автомобільні дороги” передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за № 103 затверджено Положення про Державну службу з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Відповідно до п. 1 цього Положення Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пп. 1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Пунктом 8 Положення передбачено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пп. 15, 27 п. 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю та стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879.

Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з ч. 3 п. 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь – 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі вважаються здвоєними або строєним, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Відповідно до п. 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машині механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, у тому числі:

- здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422;

-  складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно із пунктом 30 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм+Рнв+Рг) х В; де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір  плати  за перевищення навантаження  на вісь  (осі)  (за одиничну + за здвоєну +  за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі (у формулі визначено як “К”).

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

За результатами зважування автомобіля і причепу та габаритно-вагового контролю, посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки зафіксовано перевищення загальної маси транспортного засобу (43,15 т проти 42 т; ставка 0.10), а також перевищення навантаження на строєну вісь (26,60 т проти 22 т; ставка 0.84)

Відстань маршруту визначено за відомостями ТТН № 720859 від с. Басань Пологівського району Запорізької області до м. Полтава 379 км.

Таким чином, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу становить - П=(0+0,94+0)*379*3=1068,78 євро.

Отже, при проведенні габаритно-вагового контролю, складання відповідного акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійснення розрахунку плати за проїзд, посадові особи Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки діяли на підставі та у спосіб, встановлений чинним законодавством.

Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку.

Станом на 25.02.2021 (день проведення розрахунку) сума 1068,78 євро за офіційним курсом, встановленим Національним банком України, складає 36 262,53 грн (33,9289 * 1068,78).

Як вбачається з інформації Державної служби України з безпеки на транспорті № 3382/5.5.1/15-233 від 21.04.2023 у передбачені п. 31-1 Порядку № 879 строки та до теперішнього часу, нарахована до сплати ТОВ “Богдан Хмельницький” плата за проїзд у сумі 1068,78 євро не сплачена.

У постанові від 06.06.2018 по справі № 820/1203/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що категорія спорів про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, яка нарахована управлінням Укртрансбезпеки та її територіальними органами не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, в тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом спору, віднесеної до адміністративної юрисдикції та мають вирішуватись в порядку господарського або цивільного судочинства.

Так, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способом захисту цивільний прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Аналогічним чином питання відшкодування збитків врегульовано Господарським кодексом України.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи до початку розгляду справи по суті. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Із врахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до приписів зазначених нормативних актів законодавець наділяє прокурора повноваженнями по представництву інтересів держави лише за умови їх порушення або загрози порушення та виключно у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) у разі відсутності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції яких належить захист інтересів держави у відповідній сфері; 3) у випадку відсутності в органу повноважень щодо звернення за захистом інтересів до суду.

Інтереси держави повинні насамперед захищати відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор, який не може вважатися альтернативним суб' єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень. Водночас, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор, реалізуючи представницькі повноваження, виконує субсидіарну роль та замінює в судовому провадженні суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно, а також у випадку відсутності такого органу.

Аналогічної позиції з приводу субсидіарної ролі прокурора в захисті інтересів держави в суді дотримується і Верховний Суд, який висловив її у низці постанов у справах за позовами прокурорів (постанова Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 15.10.2019 у справі № 904/2820/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та інші).

Поняття “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, згідно з яким бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (постанова від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Частиною 5 ст. 53 ГПК України передбачено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно зі ст. 24 Закону України “Про прокуратуру” право подання позовної заяви  (заяви,  подання)  в  порядку  цивільного,  адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

За приписами ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Пунктом 26 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Пунктом 6 ч. З ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України.

Несплата 36 262,53 грн за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні призводить до ненадходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету України та, як наслідок, до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, що суттєво порушує економічні інтереси держави та потребує їх захисту шляхом звернення прокурора до суду з позовом.

Відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” від 10.09.2014 № 442 утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті та Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека як урядовий орган державного управління з контролю на автомобільному транспорті, реалізуючи повноваження щодо габаритно-вагового контролю та нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є суб'єктом владних повноважень, оскільки здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Зважаючи на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державною здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Відповідності до абз. 1 п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Однак, Відділ державного нагляду (контролю) у Запорізькій області не є самостійною юридичною особою, а лише структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті.

Враховуючи викладене, позовна заява подається в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області.

Незважаючи на те, що відповідач грошові кошти в установлені законом строки після проведення перевірки та їх нарахування, не сплатив, Державною службою з безпеки на транспорті, за наявності підстав, жодних заходів щодо стягнення указаної суми коштів до бюджету в судовому порядку не здійснено.

Більш того, зі спливом більше двох років Державною службою України з безпеки на транспорті надано інформацію № 3382/5.5.1/15-233 від 21.04.2023, з якої вбачається, що заходи з метою стягнення шкоди органами Укртрансбезпеки не вжито.

З урахуванням вищевикладеного підставою для представництва прокурора інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області є факт несплати Відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 36 262,53 грн. та нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету.

Відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування факту перевищення нормативно вагових параметрів транспортним засобом, який станом на час виявленого порушення перебував в його користуванні та доказів його сплати.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити повністю.

Стягнути   з   Товариства   з   обмеженою   відповідальністю   “Богдан Хмельницький” (вул. Миру, б. 50, с. Широкий Яр, Чернігівський район (на теперішній час Бердянський район), Запорізька область, 71222, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 03749431) на користь держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03135, ідентифікаційний код юридичної особи 39816845) плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 36 262,53 грн (тридцять шість тисяч двісті шістдесят дві гривні 53 коп.). Видати наказ.

Стягнути   з   Товариства   з   обмеженою   відповідальністю   “Богдан Хмельницький” (вул. Миру, б. 50, с. Широкий Яр, Чернігівський район (на теперішній час Бердянський район), Запорізька область, 71222, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 03749431) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Бердянської окружної прокуратури (вул. Якова Новицького, 5, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973) кошти, витрачені на сплату судового збору у 2023 році при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09 серпня 2023 року.

Суддя                                                                                                 І. С. Горохов

Електронна копія рішення Господарського суду Запорізької області № 908/1743/23 від 31.07.2023 міститься в мережі Інтернет за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Дата розміщення інформації на сторінці Господарського суду Запорізької області на офіційному веб-порталі «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет 10.08.2023.