До відома Селянського фермерського господарства “Стимул” по справі № 908/1561/23 (суддя Дроздова С.С.)

До відома Селянського фермерського господарства “Стимул” по справі № 908/1561/23 (суддя Дроздова С.С.)

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 

              02.08.2023                                                                               Справа №  908/1561/23

 

м. Запоріжжя Запорізької області

 

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засідання Вака В.С.,  розглянувши матеріали справи

за позовом: Заступника керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області (вул. Залізнична, 17, м. Запоріжжя, 69002) в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 03135, ідентифікаційний номер юридичної особи 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (вул. Чубанок, 8, м. Запоріжжя, 69118)

до відповідача: Селянського фермерського господарства “Стимул” (вул. Сонячна, 6, с. Шевченка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72512, ідентифікаційний код юридичної особи 32292431)

 

про стягнення 13 610 грн 75 коп.

 

            представники сторін

            від прокуратури: Стешенко В.Є., посв. № 075793 від 01.03.2023

            від позивача:      Гончарова Л.В., дов. № 9400/5.4.1-23 від 18.07.2023

            від відповідача: не з’явився

 

СУТЬ СПОРУ:

 

Заступник керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області про стягнення 13   610 грн 75 коп. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1561/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 15.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі    № 908/1561/23 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 27/175/23, підготовче засідання призначено на 14.06.2023. Підготовче засідання відклалось до 12.07.2023.

Ухвалою суду від 12.07.2023 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті    02.08.2023.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено учасникам справи їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні 02.08.2023 підтримали позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві. Просили суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 13   610 грн 75 коп. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відповідач у судове засідання жодного разу не з’явився, про причини неявки суд не повідомляв. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, письмового відзиву не надано. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, ухвали суду були розміщені на офіційному веб-порталі судової влади України  - Господарського суду Запорізької області в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009.

Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-норталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом – ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду       від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Місцезнаходженням відповідача є: Запорізька область, село Шевченко, Мелітоаольський район, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ   Укрпошта, тому відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи через сайт Господарського суду Запорізької області та електронну адресу.

Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України   Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України   якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

З огляду на викладене, повідомлення відповідача через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області та електронну адресу відповідача з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідача   про час та місце розгляду справи.

 Відповідно до пункту 1   статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від     17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від     23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1     статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод     (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України   зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1   статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідачів до суду не надійшло.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України   встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми   ст. 81 Господарського процесуального кодексу України   щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями   ст. 236 ГПК України   законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники  справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Положеннями п. 3 ч. 2   ст. 129 Конституції України   однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, вислухавши прокурора та позивача, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд

 

УСТАНОВИВ:

 

            Мелітопольською окружною прокуратурою опрацьовано матеріали, складені Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки щодо перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення вантажу С(Ф)Г "Стимул".

На підставі направлення на рейдову перевірку від 29.06.2021 № 010386 посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 03.07.2021 у пункті габаритно-вагового контролю 405 км + 853 м, а/д М-18, здійснено перевірку транспортного засобу марки SCANIA моделі R420 з реєстраційним номером АР 6697 ЕВ, спеціалізованого причіпу - контейнеровозу марки КООЕЬ моделі АWЕ18 реєстраційного номеру АР 6362 ХО.

За результатами перевірки складено акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.07.2021 № 285370 (далі - акт від 03.07.2021 № 285370), довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03.07.2021 № 0064030 (далі - довідка від 03.07.2021 №0064030), акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 03.07.2021 №027230, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно із товарно-транспортною накладною від 03.07.2021 № 04/02 (далі - розрахунок від 03.07.2021).

Актом від 03.07.2021 № 285370 зафіксовано порушення ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” в частині перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів без відповідного дозволу. Відповідальність за вказане порушення передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 вказаного Закону.

Згідно з довідкою від 03.07.2021 № 0064030 перевищення вагових параметрів допущено в частині навантаження на здвоєні осі.

Як вбачається з товарно-транспортної накладної № 04/02 від 03.07.2021 (далі — ТТН № 04/02), наданої під час перевірки, автомобільним перевізником відповідного вантажу є СФГ "Стимул".

До СФГ "Стимул" Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрасбезпеки направлено лист від 05.08.2021 № 63133/3.1/24-21 про необхідність сплати коштів за проїзд відповідно до розрахунку від 03.07.2021 у розмірі 418,5 євро, що за перерахунком згідно офіційного курсу валют євро до гривні Національного банку України, станом на 03.07.2021, еквівалентно 13610,75 грн (на день проведення розрахунку, а саме на 03.07.2021, курс гривні до євро становив 32,5227).

У порушення п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і Механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 в редакції чинній на момент складання матеріалів габаритно-вагового контролю (далі - Порядок № 879), відповідним перевізником протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати органом Укртрансбезпеки про сплату коштів в добровільному порядку не повідомлено.

За складеними 03.07.2021 матеріалами Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки відносно СФГ "Стимул" винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.07.2021 № 284265, якою за порушення вимог ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” на СФГ "Стимул" накладено штраф у розмірі 34 000 грн 00 коп.

Вказаний штраф стягнуто з СФГ "Стимул" у примусовому порядку Якимівським ВДВС у Мелітопольському районі Запорізької області Південно -Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) при примусовому виконанні виконавчого провадження №67102330, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 01.11.2021.

Листом відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області від 13.03.2023 № 15553/26/24-23 повідомлено органи прокуратури про те, що відповідач не сплатив у добровільному порядку плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 418,5 євро.

Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 встановлено, що згідно затвердженого Порядку визначається процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобіль автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконання умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотримання габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до п. 21 Порядку встановлено у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком № 3.

Таким чином, Акт № 285370 від 03.07.2021, виданий на виконання положень Порядку та повністю відповідає вимогам встановленим у п. 21 Порядку.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги до Відповідача обґрунтовані тим, що останнім порушено норми законодавства щодо проїзду великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та не сплачено розрахованої плати за проїзд.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух"передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, який керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорт безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державним стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу з безпеки на транспорті (далі — Укртрансбезпека).

Відповідно до п.1 цього Положення Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пп.1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпєки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Пунктом 8 Положення передбачено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пп. 15, 27 п. 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879.

Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з п.п. 3 п. 2 вказаного Порядку великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи як на 2 відсотки.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України (в редакції станом на 04.03.2021), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі вважаються здвоєними або строєним, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Відповідно до п. 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машині механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, у тому числі:

-           здійснюють зупинку транспортного засобу для здійсненні габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її  територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422;

-           видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю;

-           складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно з пунктами 30-31 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою:

П = (Рзм+Рнв+Рг) х В х К,

де П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

В — відстань перевезення, кілометрів.

Згідно з пунктом 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частин)' маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру (К):

до 10 відсотків - у подвійному розмірі;

на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;

більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

За результатами зважування автомобіля марки марки SCANIA моделі R420 з реєстраційним номером АР 6697 ЕВ, спеціалізованого причіпу -спеціалізованого причіпу - контейнеровоз марки KOGEL моделі АWЕ18 реєстраційного номеру АР 6362 ХО та габаритно-вагового] контролю, посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки зафіксовано навантаження на здвоєні осі: 19,95 т при нормативно допустимому - 16 тон, що є порушенням п.22.5 Правил дорожнього руху України (тобто більше на 24,69%).

Враховуючи виявлені порушення, посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за формулою, передбаченою Порядком № 879, здійснено розрахунок плати за проїзд, за наступними параметрами:

ГТ= (Рзм + Рнв + Рг) х В х К (п. 31) де:

Рзм - загальна маса транспортного засобу перевищила |юрмативно-встановлені параметри на 4,08 т, плата за проїзд 1 км склала 0,20 євро;

Рнв — навантаження на здвоєну вісь автомобіля складає 19,95 т,
перевищення на 3,95 т, більше нормативно допустимого на 24,69%, що дорівнює
 0,42 євро;      -

Рг — габарити не перевищують нормативно-встановлені;

В - відстань перевезення від с. Шевченко Якимівського району Запорізької області — смт. Козацьке Бериславського району Херсонської області становить 225 км.

К — у потрійному розмірі, (перевищення вагового параметру від 10% до 40%).

П= (0,20+0,42+0) *225* 3 = 418,5 Євро.

Таким чином, при проведенні габаритно-вагового контролю, складанні відповідного акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійснення розрахунку плати за проїзд, посадові особи Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки діяли на підставі та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства.

Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Станом на 03.07.2021 (день проведення розрахунку) сума 418,5 Євро. За офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України, складає 13610,75 грн (32,5227*418,5).

Пунктом 26 зазначеного Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Водночас, у передбачені п. 31-1 Порядку № 879 строки нарахована до сплати СФГ "Стимул" плата за проїзд у сумі 418,5 євро не сплачена, що підтверджується листами Державної служби України з безпеки на транспорті від 10.04.2023 № 2988/5.5.1/15-23 та відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 13.03.2023 № 15553/26/24-23.

У постанові від 06.06.2018 по справі № 820/1203/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що категорія спорів про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, яка нарахована управлінням Укртрансбезпеки та її територіальними органами не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, в тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом спору, віднесеної до адміністративної юрисдикції та мають вирішуватись в порядку господарського або цивільного судочинства.

Так, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способом захисту цивільний прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Аналогічним чином питання відшкодування збитків врегульовано Господарським кодексом України.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи до початку розгляду справи по суті. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Із врахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до приписів зазначених нормативних актів законодавець наділяє прокурора повноваженнями по представництву інтересів держави лише за умови їх порушення або загрози порушення та виключно у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) у разі відсутності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції яких належить захист інтересів держави у відповідній сфері; 3) у випадку відсутності в органу повноважень щодо звернення за захистом інтересів до суду.

Інтереси держави повинні насамперед захищати відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор, який не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень. Водночас, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор, реалізуючи представницькі повноваження, виконує субсидіарну роль та замінює в судовому провадженні суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно, а також у випадку відсутності такого органу.

Аналогічної позиції з приводу субсидіарної ролі прокурора в захисті інтересів держави в суді дотримується і Верховний Суд, який висловив її у низці постанов у справах за позовами прокурорів (постанова Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 15.10.2019 у справі № 904/2820/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та інші).

Поняття “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, згідно з яким бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (постанова від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Частиною 5 ст. 53 ГПК України передбачено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно зі ст. 24 Закону України “Про прокуратуру” право подання позовної заяви  (заяви,  подання)  в  порядку  цивільного,  адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

За приписами ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Пунктом 26 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Пунктом 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України.

Несплата 13   610 грн 75 коп. за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні призводить до ненадходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету України та, як наслідок, до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, що суттєво порушує економічні інтереси держави та потребує їх захисту шляхом звернення прокурора до суду з позовом.

Відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” від 10.09.2014 № 442 утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті та Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека як урядовий орган державного управління з контролю на автомобільному транспорті, реалізуючи повноваження щодо габаритно-вагового контролю та нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є суб'єктом владних повноважень, оскільки здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Зважаючи на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державною здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Відповідності до абз. 1 п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Однак, Відділ державного нагляду (контролю) у Запорізькій області не є самостійною юридичною особою, а лише структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті.

Враховуючи викладене, позовна заява подається в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області.

Незважаючи на те, що відповідач грошові кошти в установлені законом строки після проведення перевірки та їх нарахування, не сплатив, Державною службою з безпеки на транспорті, за наявності підстав, жодних заходів щодо стягнення указаної суми коштів до бюджету в судовому порядку не здійснено.

Більш того, Державною службою України з безпеки на транспорті надано інформацію № 2988/5.5.1/15-23 від 21.04.2023, з якої вбачається, що заходи з метою стягнення шкоди органами Укртрансбезпеки не вжито, що самостійно з позовом до суду звертатися не буде.

З урахуванням вищевикладеного, підставою для представництва прокурора інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області є факт несплати відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в розмірі 13   610 грн 75 коп. плати та нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету.

Відповідно до ч. 3   ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України   передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Прокурор та позивач надали докази в підтвердження наявності заборгованості.

Відповідач не спростував доводи прокурора та позивача, не надав доказів відшкодування шкоди або обґрунтованих заперечень проти позову.

Таким чином, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 195,201,233, 238, 240, 241  Господарського процесуального кодексу України, суд        

 

В И Р І Ш И В:

 

Позовні вимоги Заступника керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Державної служби України з безпеки на транспорті до Селянського фермерського господарства “Стимул” задовольнити.

 

Стягнути з Селянського фермерського господарства “Стимул” (вул. Сонячна, 6, с. Шевченка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72512, ідентифікаційний код юридичної особи 32292431)  на користь Державної служби безпеки на транспорті (пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 03135, ЄДРПОУ 39816845, одержувач ГУК у Зап.обл./ТГ м. Запоріжжя/22160100, ЄДРГІОУ:  37941997, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.под.) номер рахунку: UA218999980313141216000008479, код класифікації  доходів бюджету  22160100) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 13 610 (тринадцять тисяч шістсот десять) грн 75 коп.

 

Стягнути з Селянського фермерського господарства “Стимул” (вул. Сонячна, 6, с. Шевченка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72512, ідентифікаційний код юридичної особи 32292431) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Мелітопольської окружної прокуратури (адреса: вул. Залізнична, буд. 17, м. Запоріжжя, 69002, ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок UA 438201720343180001000000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені на сплату судового збору у 2023 році при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

 

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

 

Повний текст рішення складено та підписано 11.08.2023.            

 

 Суддя                                                                                              С.С. Дроздова

 

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

 

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.