До відома сторони по справі № 908/855/23: ФОП Сніжко Людмили Михайлівни, Запорізька обл., м. Пологи

До відома сторони по справі № 908/855/23: ФОП Сніжко Людмили Михайлівни, Запорізька обл., м. Пологи

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 04.09.2023                                                                                                      Справа №  908/855/23

м. Запоріжжя Запорізької області  

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК”, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50

до відповідача Фізичної особи-підприємця Сніжко Людмили Михайлівни, 70604, Запорізька область, м. Пологи, вул. Щаслива, буд. 2, кв. 11

про стягнення коштів

 

за участю секретаря судового засідання Кабак І.Ю.

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Якушев С.О., адвокат, довіреність № 7756-К-Н-О від 07.09.2021;

від відповідача: не з’явився;

 

установив

16.03.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК”, м. Київ, до відповідача Фізичної особи-підприємця Сніжко Людмили Михайлівни, Запорізька область, м. Пологи, про стягнення боргу за кредитним договором № 2637400020-КД-1 від 25.03.2021 в розмірі 569    546,44 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 260    015,02 грн, заборгованість за процентами в розмірі 49    516,40 грн, заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 260    015,02 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2023, справу № 908/855/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.

21.03.2023 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/855/23. Присвоєно справі номер провадження 15/78/23. Постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.04.2023.

27.03.2023 від представника за довіреністю Акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” Якушева С.О., до суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

Ухвалою суду 05.04.2023 клопотання представника Акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК”, Якушева С.О. задоволено.

Ухвалою суду 20.04.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче судове засідання відкладено на 15.05.2023.

Ухвалою суду 15.05.2023 відкладено підготовче засідання на 07.06.2023.

Ухвалою суду 07.06.2023 відкладено підготовче засідання на 10.07.2023.

10.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/855/23 до судового розгляду по суті на 07.08.2023, про що постановлено відповідну ухвалу.  

07.08.2023 від відповідачки до суду надійшло звернення та клопотання з проханням перенести розгляд справи, оскільки Сніжко Людмила Михайлівна звернулася до АТ КБ “ПРИВАТБАНК” із зверненням щодо уточнення суми заборгованості на час вирішення спору в суді.

07.08.2023 судом відкладено розгляд по суті на 22.08.2023.

У судовому засіданні 22.08.2023 суд повідомив позицію відповідача щодо спору та зазначив про необхідність надання актуальних даних щодо заборгованості відповідачки. Розгляд справи було відкладено.

24.08.2023 від позивача надійшла заява про надання документів, а саме розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 20.08.2023 разом з файлом підтвердження його підписання КЕП та е-печатки представником АТ КБ “ПРИВАТБАНК”.

Судове засідання 04.09.2023 проводилось в режимі відео конференції Підсистемі “Електронний суд” Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Судом перевірені повноваження присутнього у судовому засіданні представника позивача. Відводів складу суду не заявлено.

Позов заявлено з тих підстав, що між банком та відповідачкою укладено кредитний договір. На виконання умов кредитного договору Банком надано відповідачці кредитні кошти. Також між Банком та Міністерством фінансів України підписано договір про надання державної гарантії на портфельній основі. За вказаним договором Банк має право здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу. З урахуванням неналежного виконання відповідачкою умов кредитного договору, та сплату гарантії, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за тілом кредиту, процентами та заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією. 

04.09.2023 від Сніжно Л.М. надійшло клопотання з проханням прийняти до відома дію форс-мажорних обставин, а саме окупацію міста Пологи Запорізької області військами російської федерації з 03.03.2022, що призвело до унеможливлення проведення господарської діяльності ат як наслідок сплачувати кошти за кредитним договором. Просить відстрочити погашення заборгованості до кінця дії форс-мажорних обставин. 

Представник позивача щодо клопотання заперечив та зазначив, що підстави для відстрочення сплати заборгованості відсутні. 

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні” у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” постановлено: Ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який на час вирішення спору в суді продовжено до 15.11.2023.

Згідно із Відповіді № 37025 від 19.04.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру адресою реєстрації Сніжко Людмили Михайлівни є: вул. Ульянова буд. 2, кВ. 11, місто Пологи, Пологівського району, Запорізької області, 70600, Україна.

Станом на час звернення позивача до суду, не здійснюється відправка пошти на адресу відповідачів, оскільки зазначена територія перебуває в тимчасовій окупації.

Інформація про не функціонування відділень АТ “Укрпошта” на вказаній території підтверджується і інформацією з офіційного сайту АТ “Укрпошта”.

Крім того, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 23.12.2022, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 (зі змінами), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

До вказаного Переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України входить м. Пологи Запорізької області. 

Вказані обставини свідчать про неможливість позивача на момент звернення до суду з позовом виконати вимоги чинного    Господарського процесуального кодексу    щодо відправлення копії позовної заяви відповідачам за адресами їх реєстрації.

Позивачем реалізовано єдиний на сьогоднішній день спосіб направлення копії позовної заяви відповідачам по справі - шляхом направлення листа в електронній формі на e-mail адресу відповідача зазначену у п. А.11 Кредитного договору № 2637400020-КД-1 від 25.03.2021: SNIZHKO.L.M@GMAIL.COM.

Відповідно до п. 21 ч. 1 Розділу XI Перехідних положень ГПК України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції".

Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному вебпорталі судової влади з посиланням на вебадресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному вебпорталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення (ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України").

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. Заяв про зміну відповідачами місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Заяв про зміну відповідачами місцезнаходження на адресу суду не надходило.

Ухвала суду від 21.03.2023, 20.04.2023, 15.05.2023, 07.06.2023, 10.07.2023, 07.08.2023, 22.08.2023 надіслані на відому електронну адресу сторін у справі та розміщені на офіційному сайті суду.  

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідачів про відкриття провадження у справі № 908/855/23.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідачі могли дізнатись з офіційного вебпорталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr.court.gov.ua/. Названий вебпортал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа “Скопелліті проти Італії” від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа “Папахелас проти Греції” від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі “Красношапка проти України”, від 02.12.2010 “Шульга проти України”, від 21.10.2010 “Білий проти України”).

Враховуючи відсутність відзиву на позовну заяву та доказів в його обґрунтування, судом враховується позиція відповідача наведена у клопотаннях. 

Згідно з ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 04.09.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

25.03.2021 між Акціонерним товариством Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (Банк) та Фізичною особою-підприємцем Сніжко Людмила Михайлівна укладено кредитний договір № 263740020-КД-1 (кредитний договір) відповідно до умов якого Сніжко Л.М. надано кредит у розмірі 1    000    000,00 грн.

Пунктом 6.1 кредитного договору визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами. Підписання підтверджується копією кредитного договору та протоколу перевірки кваліфікованих електронних підписів.

26.03.2021 відповідачкою одержано кредитні кошти у розмірі та на цілі відповідно до п. А2 кредитного договору.

25.03.2021 між Банком та Сніжко Л.М. укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору відповідно до підпункту “а” пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 кредитного договору, за умова належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб’єктів малого та середнього підприємства та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право отримання фінансової державної підтримки. 

Згідно із п. 2.1. додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14.30% річних.

Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7% але не більше Індекс UIRD (12 міс) + 6% (обмеження встановлюються на дату укладання цієї додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до п. 2.1. цієї додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень.

Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки і урахуванням її зміни згідно п. 2. і. цієї додаткової угоди + 5% річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Пунктом 2.7. додаткової угоди визначено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди.

Для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за кредитним договором відповідачу було відкрито рахунок типу 2909 (п. А.4. кредитного договору).

Згідно із п. 2.10. додаткової угоди у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3. кредитного договору позичальник зобов'язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно з п. 2.1. цієї додаткової угоди + 5% річних.

Відповідно до підпункту "в" пункту 1 Додаткової угоди позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов'язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151. При цьому позичальнику відомі та повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього.

31.12.2020 між Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем (Гарант) та АТ КБ “ПРИВАТБАНК” укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/269 (договір гарантії), відповідно до п. 2.1. якого Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара (АТ КБ “ПРИВАТБАНК”) безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами (у т.ч. відповідачем) своїх грошових зобов'язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Відповідно до п. 5.1. договору гарантії у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту  копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

За змістом п. 5.5. договору гарантії гарант на підставі вимог; отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара ССГ (Сума сплати за гарантією) згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.

Згідно із п. 6.1. договору гарантії у разі здійснення гарантом виплати ССГ за будь-яким проблемним кредитом бенефіціар зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненної гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено бенефіціаром у найкоротші строки.

Відповідно до п. 6.2. договору гарантії з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконання статті 6 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” та вимог, передбачених пунктами 6.1. та 6.3. цього договору, бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов'язується:

- застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8. цього договору за таким проблемним кредитом (п. 6.2.1. договору гарантії);

- здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, і усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяву про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату/ органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами (п. 6.2.2. Договору гарантії).

Пунктом 6.8. договору гарантії на суму простроченої заборгованості перед бюджетом бенефіціар нараховує пеню згідно з вимогами чинного законодавства у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, включаючи день погашення такої простроченої заборгованості перед бюджетом.

Згідно із п. 6.9. договору гарантії пеня нараховується з дати виникнення простроченої заборгованості перед бюджетом за проблемним кредитом до дати погашення такої заборгованості (включно) або до дати, яка настає через 6 календарних місяців з дати здійснення гарантом виплати відповідної ССГ (включно), залежно від того, яка з дат настає раніше. Аналогічні положення містить п. 2.11. Додаткової угоди.

Відповідно до п. 2.13. додаткової угоди позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. цієї Додаткової угоди).

За змістом п. 2.14. додаткової угоди грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. цієї додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

Фізична особа-підприємець Сніжко Л.М. порушила свої зобов'язання за кредитним договором, припинивши здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів.

Відповідно до підпункту “г” п. 2.3.2. кредитного договору при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останні день дії договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань за цим договором.

03.11.2022 АТ КБ “ПРИВАТБАНК” направлено Фізичній-особі підприємцю Сніжко Людмилі Михайлівні повідомлення про розірвання договору № 2637400020-КД-1 з вимогою до 03.12.2022 року, здійснити погашення заборгованості в повному розмірі.

06.12.2022 позивачем направлена до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ “УКРЕКСІМБАНК” (Агента) вимога на сплату за гарантією № 82 на суму 267 660,06 грн.

06.12.2022 позивачем направлено повідомлення до Фізичної-особи підприємця Сніжко Людмили Михайлівни про надсилання вимоги гаранту № 82 від 06.12.2022

04.01.2023   Міністерством   фінансів   України   перерахована  сума  сплати   за гарантією у розмірі 263    265,03 грн.

05.01.2023 позивачем направлено до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ “УКРЕКСІМБАНК” (Агента) лист з повідомленням про отримання від Гаранта суми сплати гарантій та відкориговану вимогу на сплату за гарантією № 82.1 у зв'язку із внесенням коштів від клієнта.

З урахуванням гарантійних виплат гаранта та частковим погашенням заборгованості відповідачкою, АТ КБ “ПРИВАТБАНК” було заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 22.02.2023 у розмірі 309 531,42 грн, з яких 260 015,02 грн заборгованості за тілом кредиту та 49 516,40 грн заборгованості за процентами. Також заборгованість відповідачки перед державним бюджетом становить 260    015,03 грн.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа мас право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати манно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися  від вчинення  певної дії (негативне зобов'язання),  а  кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності, ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, ст. 599 Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), ст. 610 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 зазначила, що термін “користування чужими коштами” може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за “користування кредитом” (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.

Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за “користування кредитом”, сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

06.12.2022 Банк направив Фізичній особі-підприємцю Сніжно Людмилі Михайлівні повідомлення про розірвання договору № 2637400020-КД-1 з вимогою до 03.12.2022 здійснити погашення заборгованості в повному обсязі. Із змісту повідомлення вбачається, що станом на 01.11.2022 відповідачка має прострочену заборгованість: за наданим кредитом 57    142,86 грн; за відсотками 1170,61 грн.

Таким чином, з урахуванням пред’явлення повідомлення про розірвання кредитного договору, нарахування передбачених кредитним договором процентів за кредитом припиняється з 03.11.2022. Підстави для задоволення позову в частині стягнення процентів нарахованих після 03.11.2022 відсутні.     

Щодо нарахування процентів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України Велика Палата        Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 дійшла наступних висновків.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

Також Велика Палата Верховного Суду зауважила, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Водночас, Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за "користування кредитом", сформульованого у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/4518/16 зауважила, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.

У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 звернула увагу, що для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Сторони погодили, що згідно із п. 2.10 додаткової угоди у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3 кредитного договору позичальник зобов’язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленість сторін у розмірі, визначеному зав формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно з п. 2.1 цієї додаткової угоди + 5 річних.  

Відповідно до п. 18 Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). 

Зі змісту п. 2.10 додаткової угоди вбачається, що сторони погодили нарахування підвищеної процентної ставки як компенсаційної міри відповідальності на суму неповернутого в строк кредиту з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, з урахуванням введення в Україні воєнного стану на підставі указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” та його продовження до 15.11.2023 суд вважає, що нарахування вказаних відсотків суперечить пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України та відповідач звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України та такі проценти підлягають списанню кредитодавцем – АТ КБ “ПРИВАТБАНК”.

За наведених обставин суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом після 03.11.2022 – 3070,97 грн, так і процентів з урахуванням п. 2.10 додаткової угоди у розмірі 2672,93 грн – проценти, нараховані на залишок простроченої заборгованості за кредитом.

За даними розрахунку заборгованості за кредитним договором на час вирішення спору в суді загальний залишок простроченої заборгованості станом на 20.08.2023 за наданим кредитом становить 239 744,84 грн, загальний залишок заборгованості за процентами становить 49    094,97 грн, заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією 239 744,82 грн.  

З наданого позивачем розрахунку установлено, що після відкриття провадження у справі за кредитним договором було здійснено автоматичне погашення та погашення простроченої заборгованості за рахунком відповідачки, а саме: 13.04.2023 – 177,75 грн; 15.04.2023 – 6322,25 грн; 02.05.2023 – 8000,00 грн; 08.06.2023 – 7000,00 грн; 04.07.2023 – 8000,00 грн; 03.08.2023 – погашення заборгованості - 4497,50 грн, усього 33    997,50 грн.

Крім того, відсутня заборгованість за тілом кредиту в розмірі 20    270,18 грн та заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією в розмірі 20    270,21 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням сплати відповідачкою заборгованості за кредитним договором та заборгованістю в порядку регресу за сплаченою гарантією вже після звернення позивача до суду, суд вважає за можливе провадження в частині стягнення заборгованості в розмірі 33    997,50 грн закрити за відсутністю предмета спору.   

Відповідачка просила відстрочити погашення заборгованості до кінця дії форс-мажорних обставин, які обумовлені окупацією військами російської федерації міста Пологи Запорізької області.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Однак, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов’язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Суд вважає, що відповідачкою документально не доведено неможливість сплати заборгованості за кредитним договором.  Разом з тим, Сніжко Л.М. вправі звернутися до суду з заявою про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення в порядку ст. 331 ГПК України. 

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведених обставин, доказів та вимог чинного законодавства України, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачку пропорційно розміру задоволених вимог. 

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231, 232, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сніжко Людмили Михайлівни (вул. Ульянова (Щаслива) буд. 2, кв. 11, м. Пологи, Запорізька область, 70600, Україна, реєстраційний номер облікової картки платника податків 2637400020) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк “ПРИВАТБАНК” (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) заборгованість за кредитним договором № 2637400020-КД-1 від 25.03.2021 за тілом кредиту у розмірі 239    744,84 грн (двісті тридцять дев’ять тисяч сімсот сорок чотири гривні 84 коп.), заборгованість за процентами у розмірі 40    678,14 грн (сорок тисяч шістсот сімдесят вісім гривень 14 коп.), заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 239    744,82 грн (двісті тридцять дев’ять тисяч сімсот сорок чотири гривні 82 коп.). Видати наказ.

Відмовити у позові в частині стягнення процентів у розмірі 8416,83 грн.

Закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20    270,18 грн та стягненням заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією в розмірі 20    270,21 грн, за відсутності предмета спору. 

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сніжко Людмили Михайлівни (вул. Ульянова (Щаслива) буд. 2, кв. 11, м. Пологи, Запорізька область, 70600, Україна, реєстраційний номер облікової картки платника податків 2637400020) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк “ПРИВАТБАНК” (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк “ПРИВАТБАНК” (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) витрати зі сплати судового збору в розмірі 7802,52 грн (сім тисяч вісімсот дві гривні 52 коп.). Видати наказ.

 

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.09.2023.

 

Суддя                                                                                   І. С. Горохов

 

Електронна копія рішення Господарського суду Запорізької області               № 908/855/23 від 04.09.2023 міститься в мережі Інтернет за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Дата розміщення інформації на сторінці Господарського суду Запорізької області на офіційному веб-порталі «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет 14.09.2023.