Господарський суд Запорізької області

20 вересня 2023, 14:50

До уваги Товариства з обмеженою відповідальністю “БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ” у справі № 908/663/23 (суддя Дроздова С.С.)!

номер провадження справи 27/81/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2023 Справа № 908/663/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА” (04070 м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 1, ідентифікаційний номер юридичної особи 31352075)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ” (71222 Запорізька область, Чернігівський район, Широкий Яр, вул. Миру, 50, bogdanagro@mail.ru, ідентифікаційний номер юридичної особи 03749431)

про стягнення 272 103 грн 36 коп.

за участю

представника позивача: Іванов В.П, адвокат, ордер серія АІ № 1345033 від 28.02.2023, свідоцтво №5270/10 від 19.12.2014(в режимі відеоконференцзв’язку)

представник відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА” звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ” 257 020 грн 76 коп. основного боргу, 2 745 грн 60 коп. 3 % річних, 12 337 грн 00 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2023 позовні матеріали № 908/663/23 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 06.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/663/23, присвоєно номер провадження 27/81/23. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

15.03.2023 від позивача електронною поштою з ЕЦП надійшло клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 24 000,00 грн.

Ухвалою суду від 09.06.2023 суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/663/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження призначено на 11.07.2023.

Ухвалою суду від 14.06.2023 задоволена заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю “КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА” про проведення судового засідання 11.07.2023 об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції у справі 908/663/23 поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 11.07.2023 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 08.08.2023, визначено проводити судове засідання 08.08.2023 у справі з використанням власних технічних засобів представника позивача.

31.07.2023 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА” надійшли:

- заява про приєднання оригіналів доказів до матеріалів справи;

- заява про зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні 08.08.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю “КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА” оголосив заяву про зменшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА” заборгованість за договором купівлі-продажу насіння № 08840 від 04.11.2019, що складається з:

- 257 020,76 грн основного боргу;

- 2 745,60 грн 3% річних;

- 5 695,94 грн інфляційних втрат.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.

Суд в порядку ст. 46 ГПК України прийняв заяву про зменшення позовних вимог - 257 020,76 грн основного боргу;

- 2 745,60 грн 3% річних;

- 5 695,94 грн інфляційних втрат, оскільки позивачу у справі має процесуальне право зменшити розмір позовних вимог в порядку статті 46 ГПК України.

Ухвалою суду від 08.08.2023 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті на 21.08.2023.

Судове засідання 21.08.2023 здійснювалося в режимі відеоконференції. Повноваження представника позивача для участі в режимі відеоконференції перевірені.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду,

В порядку статті 208 ГПК України, суд заслухав вступне слово позивача.

Представник позивача просив суд стягнути з відповідача 257 020,76 грн основного боргу, 2 745,60 грн 3% річних, 5 695,94 грн інфляційних втрат та 24 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв’язку з розглядом справи.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Своїм правом бути присутніми у судовому засіданні позивач та відповідач не скористалися, письмового відзиву не надав.

Відповідач у судове засідання жодного разу не з’явився, про причини неявки суд не повідомляв. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, письмового відзиву не надано. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на електронну адресу відповідача bogdanagrozp@gmail.com.

Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-норталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України “Про доступ до судових рішень”, у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Ухвали суду були розміщені на офіційному веб-порталі судової влади України - Господарського суду Запорізької області в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Місцезнаходженням відповідача є: 71222, Запорізька область, Чернігівський район, с. Широкий Яр, вул. Миру, 50, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ “Укрпошта”, тому відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи через сайт Господарського суду Запорізької області та електронну адресу.

Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

З огляду на викладене, повідомлення відповідача через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області та електронну адресу відповідача з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідача про час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа “Скопелліті проти Італії” від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа “Папахелас проти Греції” від 25.03.1999).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідачів до суду не надійшло.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

П. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено, що однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами, за відсутністю відповідача.

Згідно до статті 210 ГПК України, суд дослідив оригінали документальних доказів, які надав представник позивача в обґрунтування позовних вимог.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України, далі ЦК України, вбачається, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 ЦК України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов’язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

У відповідності до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Піонер Насіння Україна”, нині - Товариство з обмеженою відповідальністю “КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА” та далі – Продавець, та Товариства з обмеженою відповідальністю “БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ”, далі – Покупець, укладено договір № 08840 купівлі-продажу насіння, далі Договір, згідно з п.1.1 якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця в строки та на умовах передбачених цим договором перелік насіння гібридів кукурудзи та/або соняшнику торгової марки Pioneer першого покоління в асортименті, кількості та за цінами згідно з відповідними додатками до цього договору, а Покупець зобов`язується прийняти насіння, сплатити за нього грошову суму у розмірі та в порядку, визначеному у цьому договорі та додатках до нього та використати насіння для власних потреб без перепродажу.

За умовами п.2.1 Договору ціна визначається у додатках до даного договору, враховуючи умови доставки насіння та умови оплати насіння згідно комерційної політики, опублікованої на офіційному сайті Продавця.

Поставка та приймання-передача насіння між сторонами цього договору здійснюється Покупцем однією або декількома партіями насіння зі складів ТОВ “Піонер Насіння Україна” в порядку та строк, який зазначений в додатках. Більш детальна інформація щодо умов відвантаження зазначена в додатку №1 (п.3.1 Договору).

Моментом переходу права власності на насіння є дата підписання Покупцем (уповноваженим представником Покупця) “Складського розпорядження про відвантаження” та/або дата підписання ТТН водієм-експедитором, що засвідчує прийняття насіння для транспортування на склад покупця (п.3.6 Договору).

За змістом п.п.9.5, 9.6 укладеного сторонами правочину договір дійсний протягом одного року з дати його підписання, а в частині розрахунків - до їх належного виконання та у разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору, договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Сторонами підписано додаток №1 від 04.11.2019 до договору № 08840 від 04.11.2019, яким визначено умови поставки товару.

Згідно додатку № 3802064746 від 21.10.2021 до договору № 08840 від 04.11.2019 сторонами погоджено поставку товару загальною кількістю 316 міш., вартістю 1 485 831,54 грн з ПДВ. Термін оплати - не пізніше 24.10.2021 20% - 297 166,31 грн. в т.ч. ПДВ, 20.102022 80% - 1 188 665,23 грн в т.ч. ПДВ. Умови поставки (в редакції Інкотермс 2010): СРТ. Планова дата поставки насіння: 04.03.2022. Адреса поставки насіння: 71222, Широкий Яр, вул. Миру,50.

Означений договір та додатки до нього підписано сторонами, доказів припинення дії договору не представлено.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу згідно накладних:

- № 3807076795 від 04.11.2021 насіння соняшнику Р64НН132(П64ГГ132)ЛУМ у кількості 63 міш., ціною 4658,25 грн. без ПДВ, на загальну суму 328 019,90 грн. з ПДВ (що відповідає додатку № 3802064746 від 21.10.2021 до договору);

- № 3807081340 від 10.02.2022 насіння соняшнику Р64НН132(П64ГГ132)ЛУМІГЕН у кількості 53 міш., ціною 3743,25 грн без ПДВ, на загальну суму 226 167,17 грн з ПДВ (що відповідає додатку № 3802064746 від 21.10.2021 до Договору).

Дані первинні документи скріплено підписами та печатками з боку Продавця та Покупця.

Повноваження особи, що здійснила приймання від імені відповідача насіння за переліченими первинними документами підтверджуються довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 167 від 03.11.2021 на ім’я директора Коваленко С.Д. та № 6 від 10.02.2022 на ім’я заступника директора Найдьонова К.В.

Наведені накладні містять посилання на договір № 08840 від 04.11.2019 та додаток № 3802064746 від 21.10.2021, як на правову підставу здійснення господарської операції, адресою доставки вказано: 71222, Запорізька, Широкий Яр, вул. Миру.

Згідно складського розпорядження про відвантаження номер замовлення 3804077030 від 04.11.2021, менеджер з логістики Товариства з обмеженою відповідальністю “КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА” Бондарчук С.Б. передав, а Заскока І.Ю. прийняв насіння соняшнику Р64НН132(П64ГГ132)ЛУМ у кількості 63 міш. відповідно.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 6340575 від 04.11.2021, із залученням автомобільного перевізника Товариства з обмеженою відповідальністю Східно-Українська компанія “Золотий Лев”, водій – Заскова І.Ю., вантажоодержувач Товариство з обмеженою відповідальністю “БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ”, супровідні документи на вантаж 3807076795, здійснена доставка товару насіння соняшнику на суму 328 019,90 грн з ПДВ відповідно, пункт розвантаження: 71222, Запорізька, Токмак. Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача) – директор Коваленко С.Д.

Згідно складського розпорядження про відвантаження номер замовлення 3804082541 від 10.02.2022, менеджер з логістики Товариства з обмеженою відповідальністю “КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА” Бондарчук С.Б. передав, а Проскурін В.І. прийняв насіння соняшнику Р64НН132(П64ГГ132)ЛУМІГЕН у кількості 53 міш. відповідно.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №6408450 від 10.02.2022, із залученням автомобільного перевізника Товариства з обмеженою відповідальністю Східно-Українська компанія “Золотий Лев”, водій – Проскурін В.І., вантажоодержувач Товариство з обмеженою відповідальністю “БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ”, супровідні документи на вантаж 3807081340, здійснена доставка товару насіння соняшнику на суму 226 167,17 грн з ПДВ відповідно, пункт розвантаження: 71222, Запорізька, Токмак. Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача) – заступник директора Найдьонов К.В.

Дані товарно-транспортні накладні підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Відповідно до довідки АТ “Сітібанк” вих. № 230164/0101-1 від 13.02.2023, відповідно до якої на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА” були здійснені перерахування коштів від контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю “БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ” в сумі 297166,31 грн платіжним дорученням № 10921 від 21.10.2021, призначення платежу: оплата згідно додатку № 3802064746 до договору № 08840 від 04.11.2019, у т.ч. ПДВ 20% - 49527,72 грн.

Як зазначає позивач, у зв`язку з тим, що за відповідачем рахується заборгованість у загальній сумі 257 020,76 грн, внаслідок несплати грошових коштів за отриманий товар за договором купівлі-продажу насіння № 08840 від 04.11.2019, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, для захисту свого порушеного права.

Отже, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином та в повному обсязі не виконав та порушив умови договору в частині розрахунків.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні права та обов’язки.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб’єктів, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать фактичні обставини справи, договір купівлі-продажу насіння № 08840 від 04.11.2019 підписано та скріплено печатками з обох сторін, містить суттєві умови для такого виду договорів визначені законом, недійсним не визнано, а отже є таким, що породжує права та обов`язки для його сторін.

З урахуванням вимог ст. 638 ЦК України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов усного договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об’єктивних обставин.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив поставку обумовленого вище товару відповідачу за накладними № 3807076795 від 04.11.2021 на суму 328 019,90 грн, № 3807081340 від 10.02.2022 на суму 226 167,17 грн., загалом у розмірі 537 064,83 грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості переданої продукції, а також порядку передачі та інших зауважень суду не надано, з матеріалів справи не вбачається.

Факт поставки товару за накладними № 3807076795 від 04.11.2021, № 3807081340 від 10.02.2022, підтверджується товарно-транспортними накладними № 6340575 від 04.11.2021 та № 6408450 від 10.02.2022.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов’язання відповідача щодо повної оплати товару позивачу в розмірі 257 020,76 грн. заборгованість залишилось невиконаним.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів оплати поставленого товару на користь позивача в повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в сумі 257 020,76 грн по договору купівлі-продажу насіння № 08840 від 04.11.2019 є обґрунтованими та доведеними.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 2745,60 грн. 3 % річних за період з 21.10.2022 по 27.02.2023, 5695,94 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2022 року по січень 2023 року.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 548 ЦКУкраїни виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов’язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов’язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним.

Такого ж висновку дійшов Верховний суд України в ухвалі від 12.03.2009 у справі № 6-9743сво08, в якій зазначено, що саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок позивача є правильним, складеним відповідно до вимог чинного законодавства, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних задовольняються судом повністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі “Серявін та інші проти України” Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

У відповідності до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У позовні заяві позивач зазначений попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 24000,00 грн.

Приписами ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Піонер Насіння Україна” та Адвокатським об`єднанням “СЕЕ Атторнейс” укладено Договір про надання правової допомоги № 30-LS/17 від 13.11.2017.

Додатковою угодою №1 від 26.11.2019 внесено зміни до Договору про надання правової допомоги № 30-LS/17 від 13.11.2017, якою у зв`язку зі зміною найменування Адвокатського об`єднання з “СЕЕ Атторнейс” на “ЕС ЕЛ ЕЙ”, зміни банківських реквізитів та електронних адрес, сторони за взаємною згодою на підставі п. 10.6. Договору про надання правової допомоги № 30-LS/17 від 13.11.2017 вирішили внести відповідні зміни до Договору про надання правової допомоги № 30-LS/17 від 13.11.2017 та викладено розділ 11 договору “Підписи сторін” у наступній редакції: Адвокатське об`єднання - Адвокатське об`єднання “ЕС ЕЛ ЕЙ”, Клієнт – ТОВ “Піонер Насіння Україна”.

Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 20.10.2020 внесено зміни до Договору про надання правової допомоги № 30-LS/17 від 13.11.2017, у зв`язку зі зміною найменування Клієнта з ТОВ “Піонер Насіння Україна” на ТОВ “КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА”, зміною місцезнаходження та електронної адреси, сторони за взаємною згодою на підставі п. 10.6. Договору про надання правової допомоги № 30-LS/17 від 13.11.2017 вирішили внести відповідні зміни до Договору про надання правової допомоги № 30-LS/17 від 13.112017: В преамбулі та в тексті укладеного Договору змінити назву з ТОВ “Піонер Насіння Україна” в усіх відмінках на ТОВ “КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА”; розділ 11 Договору Підписи сторін викласти у наступній редакції: Адвокатське об`єднання - Адвокатське об`єднання “ЕС ЕЛ ЕЙ”, Клієнт – ТОВ “КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА”.

Відповідно до Додаткової угоди № 4 від 25.01.2021 внесено зміни до Договору про надання правової допомоги №30-LS/17 від 13.11.2017, у зв`язку зі зміною місцезнаходження Адвокатського об`єднання “ЕС ЕЛ ЕЙ”, сторони за взаємною згодою на підставі п. 10.6 Договору про надання правової допомоги №30-LS/17 від 13.11.2017 від 13.11.2017 вирішили внести відповідні зміни до Договору та вказати розділ 11 Договору “Підписи сторін” у редакції та зазначити нову адресу адвокатського об`єднання (01033, м. Київ, вул.. Жилянська, 68, офіс 285).

В матеріалах наявні копії ордеру адвоката Іванова Вадима Петровича на надання правової допомоги ТОВ “КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА”, виданого адвокатським об`єднанням “ЕС ЕЛ ЕЙ” серії АІ №1345033 від 28.02.2023 та ордеру адвоката Якімлюк Наталії Олексіївни на надання правової допомоги ТОВ “КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА”, виданого адвокатським об`єднанням “ЕС ЕЛ ЕЙ” серії АІ №1351284 від 14.03.2023.

Позивачем дотримано вимог, передбачених ч. 8 ст. 129 ГПК України, зокрема, до матеріалів справи додано копію Договору про надання правової допомоги № 30-LS/17 від 13.11.2017 року, Додаткових угод № 1 від 26.11.2019 року, № 2 від 20.10.2020 року, № 4 від 25.01.2021 року, Додатку №106 від 14.02.2023 року до Договору про надання правової допомоги №30-LS/17 від 13.11.2017, копії акту надання послуг №69 від 16.02.2023, рахунку на оплату №69 від 16.02.2023 на загальну суму 29400,00 грн, копію платіжної інструкції №160026833 від 28.02.2023 на суму 29400,00 грн.

Відповідно до частини першої ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як встановлюють положення ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”).

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 3 додатку №106 до договору №30-LS/17 від 13.11.2017 загальна вартість правової допомоги Адвокатського об`єднання за цим договором складає 20000,00 грн. Вартість правової допомоги вказана без урахування ПДВ та інших податків, які будуть додатково включені до рахунку в разі необхідності.

Як зазначає позивач у клопотанні про відшкодування витрат на правничу допомогу, що у додатку № 106 від 14.02.2023 фіксована ставка оплати вартості послуг правової допомоги 20000,00 грн без ПДВ, а разом з ПДВ 24000,00 грн є нижчою від середньої погодинної ставки за послуги правової допомоги, що визначені сьогодні на ринку юридичних послуг в Україні.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано суду копію Договору про надання правової допомоги №30-LS/17 від 13.11.2017, Додаткових угод №1 від 26.11.2019, №2 від 20.10.2020, №4 від 25.01.2021, Додатку №106 від 14.02.2023 року до Договору про надання правової допомоги № 30-LS/17 від 13.11.2017, копії акту надання послуг №69 від 16.02.2023, рахунку на оплату №69 від 16.02.2023 на загальну суму 29400,00 грн в якому вартість правової допомоги складає 24500,00 грн та 4900,00 грн ПДВ, копію платіжної інструкції №160026833 від 28.02.2023 на суму 29400,00 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, у відповідності до частин п`ятої, шостої ст. 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 року у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 року у справі № 910/353/19).

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже враховуючи відсутність у матеріалах справи клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розмір останніх співмірний зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; предметом позовних вимог і строком розгляду справи. Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, до стягнення з відповідача підлягають 24 000,00 грн.

Судовий збір у розмірі 4081,56 грн віднести на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “КОРТЕВА АГРІСАЄНС Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ” задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ” (71222 Запорізька область, Чернігівський район, Широкий Яр, вул. Миру, 50, bogdanagro@mail.ru, ідентифікаційний номер юридичної особи 03749431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КОРТЕВА АГРІСАЄНС Україна” (04070 м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 1, ідентифікаційний номер юридичної особи 31352075) 257 020 (двісті п’ятдесят сім тисяч двадцять) грн 76 коп основного боргу, 2 745 (дві тисячі сімсот сорок п’ять) грн 60 коп 3 % річних, 5 695 (п’ять тисяч шістсот дев’яносто п’ять) грн 94 коп. інфляційних втрат, 4081 (чотири тисячі вісімдесят одна) грн 56 коп судового збору, 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн 00 коп. правничої допомоги.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 18.09.2023 після виходу судді з щорічної відпустки.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.