21 вересня 2023, 10:06

ДО УВАГИ!!! Учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Укрпромекологія” (вул. Доківська, буд. 3, м. Запоріжжя, 69037, код ЄДРПОУ 31329313) по справі № 908/302/22 (908/2383/23). Справу розглядав суддя Черкаський В.І.

номер провадження справи 21/5/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2023 Справа № 908/302/22 (908/2383/23)

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/302/22 (908/2383/23)

За позовом - Приватного підприємства “Торговий дім “Галпідшипник” (вул. Зелена, 238-3, м. Львів, 79035, код ЄДРПОУ 19170443) в особі Запорізької філії Приватного підприємства “Торговий дім “Галпідшипник” (вул. Фонвізіна, б. 8, м. Запоріжжя, 69068, представник - адвокат Гусельников М.О., адреса для листування: вул. Гоголя, 94/3, м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ ВП 26221230, електронна пошта - sa335805@mail.gov.ua)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Укрпромекологія” (вул. Доківська, буд. 3, м. Запоріжжя, 69037, код ЄДРПОУ 31329313, електронна пошта - office@upek.zp.ua)

про стягнення 63 791, 07 грн.

в межах справи № 908/302/22

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Укрпромекологія” (вул. Доківська, буд. 3, м. Запоріжжя, 69037, код ЄДРПОУ 31329313)

Суддя Черкаський В.І.

За участю представників сторін:

від позивача - Гусельников М.О., адвокат, ордер серії АР № 1096385 від 18.07.2023

розпорядник майна - Верещагін М.В. (в режимі відеоконференції)

СУТЬ СПОРУ:

Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського В.І. здійснює провадження у справі № 908/302/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Укрпромекологія”.

Приватне підприємство “Торговий дім “Галпідшипник” в особі Запорізької філії Приватного підприємства “Торговий дім “Галпідшипник” звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Укрпромекологія” про стягнення 63 791, 07 грн.

За результатами автоматизованого розподілу, згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.07.2023 наведену вище позовну заяву визначено судді Черкаському В.І., в провадженні якого перебуває справа про банкрутство ТОВ “Науково-виробниче об’єднання “Укрпромекологія”.

Ухвалою від 27.07.2023 суд прийняв позовну заяву Приватного підприємства “Торговий дім “Галпідшипник” в особі Запорізької філії Приватного підприємства “Торговий дім “Галпідшипник” до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Укрпромекологія” про стягнення 63 791, 07 грн. до розгляду в межах справи № 908/302/22 про банкрутство ТОВ “Науково-виробниче об’єднання “Укрпромекологія”. Ухвалив розглядати позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства. Розгляд справи по суті призначив на 09.08.2023, 11 - 00.

Ухвалою від 09.08.2023 клопотання позивача (вих. від 09.08.2023) про відкладення засідання задоволено. Відкладено засідання у справі № 908/302/22 (908/2383/23) на 13.09.2023, 11 - 00.

Судове засідання 13.09.2023 здійснювалось в режимі відеоконференції із застосування підсистеми відеоконференцзв’язку ЄСІТС.

У судовому засіданні 13.09.2023 винесено та оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про те, що повний текст рішення буде виготовлено протягом 5-ти днів.

У судовому засіданні 13.09.2023 позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позовних вимог не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та розпорядника майна, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Ухвалою від 11.02.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Укрпромекологія”. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Верещагіна Максима Вікторовича. Оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Укрпромекологія”.

Наразі триває процедура розпорядження майном, повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Верещагін Максим Вікторович.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.

У період 2021 - 2022 роки між Приватним підприємством “Торговий дім “Галпідшипник” в особі Запорізької філії Приватного підприємства “Торговий дім “Галпідшипник” (далі - ПП “ТД “Галпідшипник” або Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Укрпромекологія” (далі - Відповідач або TOB “НВО “УКРПРОМЕКОЛОГІЯ”) існували договірні зобов’язання, в межах яких Позивач відплатно поставляв Відповідачу товар (підшипникову продукцію).

Взаємовідносини базувалися на договорі поставки укладеному у спрощений спосіб, шляхом формування рахунків на оплату, а також підписання сторонами накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки; підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Законом не встановлено спеціальних вимог щодо форми та порядку укладання договору поставки, а отже можна дійти висновку, що укладення договору поставки може відбуватись у спрощений спосіб, а саме шляхом вчинення дій щодо передання товару та його оплати.

Таким чином, між ПП “ТД “Галпідшипник” та TOB “НВО “УКРПРОМЕКОЛОПЯ” мало місце укладення договору поставки у спрощений спосіб, а саме, відповідачу було запропоновано до поставки товар шляхом складення рахунку на оплату, у якому було визначено номенклатуру, кількість і вартість товару. Відповідач акцептував умови укладення договору поставки у спрощений спосіб шляхом прийняття/одержання товару, а також підписання накладної на відпуск товарно-матеріальних цінностей.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

ТОВ “НВО “УКРПРОМЕКОЛОГІЯ” придбало підшипник 113640АМНК (код УКТЗЕД 8482300000) у кількості 2 штуки на загальну вартість 45 769, 49 грн. з ПДВ.

Прийом-передача товару було оформлено на підставі рахунку № 30004 від 28.10.2021, накладної № 10593 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 02.11.2021, довіреністю № 1 від 03.01.2021.

На поставлений товар Позивач склав та зареєстрував у ЄРПН податкову накладну № 43 від 02.11.2021 р.

Товар прийнято без жодних зауважень. Жодних претензій до проданих підшипників покупець не пред’являв.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов’язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов’язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами, або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов’язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Згідно ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд сформулював правову позицію щодо визначення моменту оплати у випадках, коли договором поставки не регламентовано граничний строк оплати товару у постановах від 28.02.2018 по справі № 910/9075/17, від 29.08.2019 по справі № 905/2245/17: “якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов’язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, у тому числі, і можливість виникнення обов’язку негайного виконання. Такий обов’язок випливає з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред’явив йому кредитор пов’язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов’язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України”.

Аналогічні роз’яснення щодо моменту виникнення обов’язку по оплаті товару містяться у пункті 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань”, а також у постановах Верховного Суду від 11.04.2019 по справі № 904/2164/18, від 29.08.2019 по справі № 905/2245/17.

Оскільки сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, і у письмовій формі не було погоджено строк оплати товару, виходячи із положень ч. 2 ст. 530, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України Відповідач був зобов’язаний оплатити вартість товару у день його одержання, і з наступного дня після одержання товару строк оплати вважається простроченим.

Вартість переданих у власність Відповідача підшипників складає 45 769, 49 грн., однак, Відповідач за поставлений товар не розрахувався, навіть частково, чим порушує вимоги діючого законодавства, які регламентують правовідносини поставки. Наявність заборгованості у розмірі 45 769, 49 грн. зафіксовано у підписаному сторонами акті звіряння.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено: порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, Відповідач повинен був оплатити товар, отриманий від Позивача за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, не пізніше дати отримання товару (дати підписання накладної на відпуск товарно-матеріальних цінностей). Однак, відповідний обов’язок Відповідач не виконав.

За вказаних обставин, приймаючи до уваги доводи позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Приватного підприємства “Торговий дім “Галпідшипник” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Укрпромекологія” основного боргу у розмірі 45 769, 49 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 2 339 грн. 89 коп. 3 % річних, 15 681 грн. 69 коп. інфляційних витрат.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3 % річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов’язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов’язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум 3 % річних та інфляційних витрат від знецінення грошових коштів є правомірним, в межах заявлених позовних вимог.

Загальна сума 3 % річних нарахованих позивачем на заборгованість за договором, згідно розрахунку позивача, становить 2 339, 89 грн., за період з 03.11.2021 по 18.07.2023, сума втрат від інфляції грошових коштів за договором, згідно розрахунку позивача, становить 15 681, 69 грн., який розрахований за період з 03.11.2021 по 18.07.2023.

Наданий розрахунок 3 % річних та сума інфляційних втрат судом перевірено за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунок 3 % річних та сума інфляційних втрат позивачем виконані не вірно, враховуючи наступне.

Згідно ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Оскільки, позивачем не вірно визначено період нарахування 3 % річних та суми інфляційних втрат, а саме, за період з 03.11.2021 по 18.07.2023, а не за період з 03.11.2021 по 11.02.2022 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача), частковому задоволенню підлягають 3 % річних у розмірі 372, 43 грн. та 1 998 грн. 58 коп. втрат від інфляції.

В частині стягнення 1 967, 46 грн. - 3 % річних суд відмовляє у задоволенні, у зв’язку з необґрунтованістю позову в цій частині.

Також, в частині стягнення 13 682 грн. 85 коп. інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано суду доказів належного виконання зобов’язання із повної та своєчасної оплати заборгованості, доводи позивача не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позов обґрунтованим, доводи, наведені в позовній заяві, доведеними та такими, що відповідають чинному законодавству, а, відтак, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Укрпромекологія” (вул. Доківська, буд. 3, м. Запоріжжя, 69037, код ЄДРПОУ 31329313, електронна пошта - office@upek.zp.ua) на користь Приватного підприємства “Торговий дім “Галпідшипник” (вул. Зелена, 238-3, м. Львів, 79035, код ЄДРПОУ 19170443) в особі Запорізької філії Приватного підприємства “Торговий дім “Галпідшипник” (вул. Фонвізіна, б. 8, м. Запоріжжя, 69068, представник - адвокат Гусельников М.О., адреса для листування: вул. Гоголя, 94/3, м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ ВП 26221230, електронна пошта - sa335805@mail.gov.ua) суму 45 769 (сорок п’ять тисяч сімсот шістдесят дев’ять) грн. 49 коп. основного боргу; 372 (триста сімдесят дві) грн. 43 коп. 3 % річних, 1 998 (одну тисячу дев’ятсот дев’яносто вісім) грн. 58 коп. втрат від інфляції, суму 2 025 (дві тисячі двадцять п’ять) грн. 50 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Копію рішення направити позивачу, відповідачу, розпоряднику майна (усім на електронні адреси/до електронного кабінету).

Розмістити повний текст рішення на сайті господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення, відповідно до ст. 233 ГПК України, складено 20.09.2023.

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ