Господарський суд Запорізької області

26 вересня 2023, 11:52

До уваги Фізичної особи-підприємця Сєдих Євгенія Євгеновича у справі № 908/1309/23 (суддя Дроздова С.С.)!.

номер провадження справи 27/157/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2023 Справа № 908/1309/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засіданні Кабак І.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сєдих Євгенія Євгеновича (72002 Запорізька область, Василівський район, смт. Михайлівка, вул. Миру, буд. 16 А, ІПН 3039413670)

про стягнення 620 433 грн 32 коп.

за участю представників

від позивача: Якушев С.С., адвокат, довіреність № 7756-К-Н-О від 07.09.2021 (в режимі відеоконференцзв’язку)

від відповідача: не з’явився

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” звернулося до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Сєдих Євгенія Євгеновича 566 014 грн 23 коп. заборгованості за кредитом, 54 419 грн 09 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2023, справу № 908/1309/23 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 21.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1309/23, присвоєно справі номер провадження 27/157/23. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 15.05.2023.

Ухвалою суду від 15.05.2023 відкладено розгляд справи на 14.06.2023.

12.06.2023 на електронну пошту суду від Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” надійшла заява про долучення до матеріалів справи оригіналів електронних доказів від 12.06.2023 № б/н (з КЕП).

Ухвалою суду від 14.06.2023 суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/1309/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження призначено11.07.2023.

05.07.2023 на електронну адрес адресу суду від Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” надійшла заява від 05.07.2023 (з КЕП), у якій останній просить суд надати можливість присутності представника Банку у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 11.07.2023 відкладено підготовче провадження. Засідання суду призначено на 09.08.2023.

Ухвалою суду від 09.08.2023 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 30.08.2023.

23.08.2023 на електронну адресу суду від представника Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” адвоката Якушева С.О. надійшла заява від 23.08.2023 (з КЕП), у якій останній просить суд надати можливість присутності представника Банку у судових засіданнях, зокрема 30.08.2023, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 23.08.2023 задоволена заява представника Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” адвоката Якушева С.О. про участь в судового засідання 30.08.2023 о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції у справі 908/1309/23 поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Судове засідання 30.08.2023 здійснювалося в режимі відеоконференції. Повноваження представника позивача для участі в режимі відеоконференції перевірені.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду.

Суд з’ясовує наявність заяв чи клопотань, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні.

Представником позивача заяв чи клопотань процесуального характеру в порядку статті 207 ГПК України не заявлено.

В порядку статті 208 ГПК України, суд заслухав вступне слово позивача.

30.08.2023 представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд стягнути з відповідача 566 014 грн 23 коп. заборгованості за кредитом, 54 419 грн 09 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом за кредитним договором № 3039413670-КД-1 від 06.01.2021.

Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем не надано.

Місцезнаходженням відповідача є: Запорізька область, Василівський район, смт. Михайлівка, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ “Укрпошта”, тому відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом розміщення ухвал суду від 21.04.2023, 15.05.2023, 14.06.2023, 09.08.2023 на сайті Господарського суду Запорізької області та надсилання примірника ухвали суду, підписаного кваліфікованим електронним підписом на електронну адресу відповідачів, зазначену в позовній заяві.

Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Також, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений шляхом направлення ухвал суду на електронну адресу відповідача MYYALTA83@GMAIL.COM.

Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-норталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України “Про доступ до судових рішень”, у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на викладене, повідомлення відповідача через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області та електронну адресу відповідача з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідача про час та місце розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа “Скопелліті проти Італії” від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа “Папахелас проти Греції” від 25.03.1999).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Згідно до статті 210 ГПК України, суд дослідив документальні докази, які надав представник позивача в обґрунтування позовних вимог.

Заслухавши представника позивача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

06.01.2021 між Акціонерним товариством Комерційним банком “Приватбанк” (позивач, Банк за договором) та Фізичною особою-підприємцем Сєдих Євгенієм Євгеновичем (відповідач, Позичальник за договором) укладено кредитний договір № 3039413670-КД-1 (далі – Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Невідновлювальна кредитна лінія (далі кредит) надається Банком для здійснення Позичальником платежів, пов`язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.

Пунктом А.2 ліміт цього договору: 725228,12 грн, у тому числі на наступні цілі: - у розмірі 719000,00 грн на будівництво будку відпочинку; - у розмірі 6228,12 грн на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору.

Згідно п. А.3, термін повернення кредиту: 05.01.2026.

Відповідно до п. А.4 рахунки для обслуговування кредиту: рахунок 29093020200842 (у гривні), отримувач: АТ КБ “Приватбанк”, МФО 313399, код. ЄДРПОУ 3039413670 (IВAN – UA233133990000029093020200842).

Пунктом 2.1.2 Кредитного договору передбачено, що Банк зобов’язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів Позичальника на цілі, відмінні від сплати страхових платежів, у межах суми, обумовленої п. 1.1. цього Договору, а також за умови виконання Позичальником зобов’язань, передбачених п. 2.2.1, 2.2.12 цього договору.

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2. 2.2.3 Кредитного договору використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього договору. Сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору. Повернути кредит у терміни, встановлені п. п. 1.2, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2 цього Договору.

Згідно з п. 4.1 Кредитного договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. п. А.6, А.6.1 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.

Пунктом А.6 визначено, що за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 13 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Приписами п. 4.3 Кредитного договору сплата процентів за користування кредитом, передбачених п. п. 4.1, 4.2 цього Договору, здійснюється у дату сплати процентів. Дата сплати процентів зазначена у п. А.8 цього договору.

Відповідно до А.8 проценти нараховуються та сплачуються щомісячно, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене п 7.3 цього договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з п. 2.3.2 цього договору).

Пунктом 7.3 Кредитного договору передбачається можливість сплати процентів у режимі 24/7/365, тобто погашення що здійснюється у будь-яку годину, у будь-який календарний день, у тому числі у вихідні та святкові дні, починаючи з дати підписання цього договору.

Згідно п. 6.1 Кредитного договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, що підтверджується випискою по рахунку №29093020200842.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідач порушив свої зобов’язання за кредитним договором та припинив здійснювати щомісячні платежі.

Заборгованість відповідача перед позивачем за Кредитним договором станом на 21.02.2023 становить 620433,32 грн, з яких 566014,23 грн заборгованості за кредитом та 54419,09 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України, далі ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, далі ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не сплата відповідачем заборгованості за кредитним договором № 3039413670-КД-1 від 06.01.2021 стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 ЦК України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 3 Закону України “Про електронний цифровий підпис” закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).

Згідно зі ст. 8 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом): кредитний договір № 3039413670-КД-1 від 06.01.2021, протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, довідка Банку про надання послуг КЕП від 10.06.2023.

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).

Відповідачем не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами кредитного договору.

Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.

Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.

З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, суд дійшов висновку, що Кредитний договір є укладеним, чинним, дійсним та підлягає виконанню сторонами відповідно до його умов.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів повернення кредитних коштів за кредитним договором № 3039413670-КД-1 від 06.01.2021 в повному обсязі суду не надав.

Таким чином, позивач правомірно пред`явив до відповідача вимоги про стягнення з простроченої заборгованості за кредитним договором на свою користь в сумі 566014,23 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 викладений такий правовий висновок: Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов’язання.

Відповідно п. п. 4.7, 4,8 Кредитного договору розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту. Нарахування процентів та комісії здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік, а також комісія та пеня розраховуються виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується.

Згідно із п. 5.10 Кредитного договору сторони дійшли згоди, що в разі неповернення Позичальником кредиту в строк, зазначений в п. А.3, п. 2.3.2 цього договору, позичальник зобов’язується сплатити на користь Банку заборгованість, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін, в розмірі подвійних процентів за користування кредитом, базовий розмір яких передбачений пунктом А.7. договору. При проценти за користування кредитом Банком не нараховуються та не підлягають сплаті Позичальником.

Позивачем відповідачу нараховані відсотки, за якими на час вирішення спору судом рахується заборгованість в розмірі 54419,09 грн.

Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок, судом встановлено, що нарахування відсотків позивачем здійснено правильно, розрахунок відповідачем не спростований.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в розмірі 54419,09 грн. заявлені до стягнення обґрунтовано і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечував, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, позов задовольняється повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в розмірі 9306,50 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” до Фізичної особи-підприємця Сєдих Євгенія Євгеновича задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сєдих Євгенія Євгеновича (72002 Запорізька область, Василівський район, смт. Михайлівка, вул. Миру, буд. 16 А, ІПН 3039413670) на користь Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” (01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 566 014 (п’ятсот шістдесят шість тисяч чотирнадцять) грн 23 коп. заборгованості за кредитом, 54 419 (п’ятдесят чотири тисячі чотириста дев’ятнадцять) грн 09 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 9 306 (дев’ять тисяч триста шість) грн 50 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 25.09.2023 після виходу судді із щорічної відпустки.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.