Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ДО ВІДОМА!!! ГО інвалідів дитинства і загального захворювання “Прогрес” (33378598, м. Запоріжжя), Рішення ГСЗО від 27.09.2023 по справі № 908/1984/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2023 Справа № 908/1984/23
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретареві судового засідання Концур Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/1984/23
за позовом: Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Фанатська, 14, м. Запоріжжя, 69006) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах,
позивача: Департамента комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 37573068 (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне підприємство “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 7”, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717 (пр. Металургів, буд. 11, м. Запоріжжя, 69032)
до відповідача: Громадської організації інвалідів дитинства і загального захворювання “Прогрес”, ідентифікаційний код юридичної особи 33378598 (вул. Електрозаводська, 3, кімн. 610, м. Запоріжжя, 69065)
про повернення майна
за участю уповноважених представників сторін:
прокурор: Ліпартія А.О. посвідчення № 075797, наказ №812 від 29.07.2022;
позивач: не з’явився;
третя особа: Золотько О.І., паспорт СВ 190264 вд 02.03.2000, довіреність № 41 від 07.08.2023
відповідач: не з’явився
СУТЬ СПОРУ:
До Господарського суду Запорізької області звернувся Керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Департамента комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до Громадської організації інвалідів дитинства і загального захворювання “Прогрес” про зобов’язання передати нежитлове приміщення загальною площею 67,53 кв.м., розташоване по пр. Металургів, 25 у м. Запоріжжі одночасно із підписанням Акту прийому-передачі за участю КП “ВРЕЖО № 7”. У позові позивач також просив залучити до участі у справі третю особу - КП “ВРЕЖО № 7”.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір оренди припинив свою дію 31.12.2021 та продовжити його можливо було лише шляхом проведення аукціону відповідно до норм Закону України «Про оренду державного і комунального майна». Водночас, відповідно до листа Департаменту ЗМР від 06.06.2023 № 1192/01/01-07/2442 оспорюване комунальне майно до теперішнього часу за актом прийому-передачі орендодавцю не повернуто.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2023 справу № 908/1984/23 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Розглянувши матеріали вищезазначеної позовної заяви, господарський суд ухвалою від 20.06.2023 позовну заяву залишив без руху.
22.06.2023 до суду надійшла уточнена позовна заява та належні докази направлення позову з додатками відповідачеві та уточненої позовної заяви всім учасникам справи.
За таких обставин, суд прийняв позов до розгляду, призначив підготовче засідання.
Також судом задоволено клопотання, викладене у позові, щодо залучення до участі у справі третьої особи.
Враховуючи обставини, викладені у позові, суд, на підставі ст. 50 ГПК України, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 7”, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717 (пр. Металургів, буд. 11, м. Запоріжжя, 69032), оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов’язки щодо сторін.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.06.2023 у справі № 908/1948/23 суд призначив підготовче судове засідання на 19.07.2023 о 10 год. 00 хв.
Позивач та відповідач в судове засідання не з’явились, відзив відповідач не надав. Сторони належним чином повідомлені про дату, місце та час проведення судового засідання.
Документів від позивача та відповідача до суду не надходило.
29.06.2023 на виконання ухвали суду від прокурора надійшли пояснення, які прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.
Враховуючи вищевикладене, за наслідками судового засідання, строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів згідно з ч. 3 ст. 177 ГПК України та відкладено підготовче засідання на 06.09.2023 о 11 год. 20 хв., про що представники сторін повідомлені в судовому засіданні під розписку.
За наслідками судового засідання, суд, проаналізувавши матеріали справи, запитавши думку представників сторін, на підставі ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 27.09.2023 об 12 год. 00 хв.
В судовому засіданні 27.09.2023 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд”.
Прокурор та представник третьої особи підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили позов задовольнити.
Представники інших учасників справи в судове засідання не з’явились, про його дату час та місце були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 27.09.2023 судом прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд
УСТАНОВИВ:
14.06.2006 Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (Орендодавець), Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 13» (Балансоутримувач), та Громадською організацією інвалідів дитинства і загального захворювання «Прогрес» (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №1616/13 (далі Договір №1616/13).
Згідно із п. 1.1 Договору №1616/13 оренди, Орендодавець, Балансоутримувач на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 19.04.2006 №159/11, передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 70,58 кв.м, за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, 25, яке перебувало на балансі міського комунального підприємства «ВРЕЖО №13».
Дане нежитлове приміщення вбудоване в підвал 4-поверхового будинку відповідно до плану інвентарної справи, доданого до експертної оцінки виконаної ТОВ «Майно і право».
Відповідно до п. 1.2 Договору №1616/13, майно передається в оренду під офіс.
Згідно з п. 1.3 Договору №1616/13 він вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних його умов та підписання тексту договору.
У п. 2.1. Договору №1616/13 оренди зазначено, що вступ Орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням Договору і Акту прийому-передачі вказаного нежитлового приміщення, підписаного з «Балансоутримувачем».
Передача приміщення в оренду не спричиняє за собою передачу «Орендарю» права власності на це приміщення. Власником орендованого приміщення залишається Запорізька міська рада, а Орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2. Договору №1616/13).
За положеннями п. 5.10. Договору №1616/13 зазначено, що Орендар зобов'язаний забезпечувати безперешкодний доступ до орендованого майна представників Орендодавця та Балансоутримувача з метою здійснення контролю за виконанням умов цього Договору.
Відповідно до п. 2.4 Договору №1616/13 після закінчення строку дії договору оренди, якщо немає у встановленому порядку угоди сторін про його продовження на новий строк, або у випадку дострокового його розірвання Орендар зобов'язаний у 10-ти добовий термін здати Балансоутримувачу приміщення за актом прийому-передачі.
Приписами п. 5.12 Договору №1616/13 визначено, що у разі припинення договору оренди Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю орендоване майно в належному стані не гіршому, ніж на час передачі його в оренду з урахуванням фізичного зносу. Факт повернення орендованого нежитлового приміщення підтверджується актом прийому-передачі підписаним Орендарем і Балансоутримувачем.
Строк дії Договору№1616/13 згідно із п. 11.1 становив 2 роки 11 місяців, а саме: з 14 червня 2006 року до 14 червня 2009 року.
Згідно із актом прийому-передачі орендованого майна від 14.06.2006 Балансоутримувач, в особі начальника КП «ВРЕЖО № 13» Чернеченка М.Г., передав, а Орендар, в особі голови ГО «Прогрес», Грідіна О.О., прийняв у строкове платне користування (на термін обумовлений у Договорі оренди) нежитлове приміщення (підвал), загальною площею 70,58 кв.м, по пр.Металургів,25 в м. Запоріжжя.
У подальшому між Орендодавцем, Балансоутримувачем та Орендарем було укладено декілька додаткових угод до Договору оренди № 1616/13, якими внесені зміни до нього.
Так, у п. 1 Додаткової угоди від 11.01.2008 зазначено, що сторони згідно з технічним паспортом ЗМБТІ узгодили змінити площу оспорюваного нежитлового приміщення з 70,58 кв. м на 67,53 кв. м (а саме: приміщення № 8 площею 10,2 кв. м, приміщення № 9 площею 1,3 кв. м, приміщення № 10 площею 5,6 кв. м, приміщення № 11 площею 7,0 кв. м, приміщення № 12 площею 8,0 кв.м, приміщення № 13 площею 14,5 кв.м, приміщення №14 площею 7,1 кв. м, 1/2 частина коридору № 1 площею 4,55 кв. м, сходової клітини № III площею 9,28 кв. м).
Додатковою угодою від 15.06.2009 сторони узгодили продовжили строк дії Договору оренди №1616/13 від 14.06.2006 нежитлового приміщення, площею 67,53 кв. м, в буд. 25 по пр. Металургів до 30.06.2009.
Додатковою угодою від 06.07.2009 сторони узгодили продовжити строк дії договору оренди №1616/13 від 14.06.2006 нежитлового приміщення, площею 67,53 кв.м, в буд. 25 по пр. Металургів до 31.12.2009.
Додатковою угодою від 01.06.2011 сторони узгодили на підставі рішень Запорізької міської ради від 18.02.2011 №6 «Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради, загальну чисельність Запорізької міської ради» від 06.04.2011 №20 «Про передачу департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради окремих повноважень щодо управління об'єктами права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя» замінити в Договорі оренди № 1616/13 від 14.06.2006 нежитлового приміщення, площею 67,53 кв.м, по пр. Металургів, 25, Орендодавця з Управління житлового господарства Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (далі -Департамент ЗМР, Орендодавець).
На виконання рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.09.2018 №439/9 «Про передачу майна комунальної власності в господарське відання КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» Запорізької міської ради сторони Договору оренди від 14.06.2006 № 1616/13 уклали Додаткову угоду від 01.10.2018, якою змінили у Договорі оренди сторону «Балансоутримувач» на КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» (далі - КП «ВРЕЖО № 7», Балансоутримувач).
Додатковою угодою від 30.06.2020 сторони узгодили продовжити строк дії договору оренди оспорюваного нежитлового приміщення нежитлового приміщення на 2 роки, строком до 31.12.2021 (п.1 Додаткової угоди).
Таким чином, строк дії Договору оренди від 14.06.2006 №1616/13 сплив 31.12.2021, відповідач приміщення не повернув, у зв’язку з цим прокурором заявлено цей позов.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з такого.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором оренди комунального майна.
Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно із ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оренда - це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.
Згідно із ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Відповідно до п. 2.4 після закінчення строку дії договору оренди, якщо немає у встановленому порядку угоди сторін про його продовження на новий строк, або у випадку дострокового його розірвання Орендар зобов'язаний у 10-ти добовий термін здати Балансоутримувачу приміщення за актом прийому-передачі.
Пунктом 5.12. Договору №1616/13 визначено, що у разі припинення договору оренди Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю орендоване майно в належному стані не гіршому, ніж на час передачі його в оренду з урахуванням фізичного зносу. Факт повернення орендованого нежитлового приміщення підтверджується актом прийому-передачі підписаним Орендарем і Балансоутримувачем.
З огляду на ті обставини, що строк дії Договору 1616/13 сплив 31.12.2021, відповідач зобов’язання щодо повернення спірного нерухомого майна не виконав, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави та порушення інтересів держави, суд виходить із того, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
На підставі ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених до його компетенції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Також ч. 3 та 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», «Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18.
Крім того, відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад у тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти Росії», заява № 42454/02, п. 35; рішення від 01.04.2010 у справі «Корольов проти Росії», заява № 5447/03, п. 38).
Пунктом 3.1 рішення № 18-рп2004 від 01.12.2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України справа про охоронюваний законом інтерес), конституційний суд України зазначив, що в юридичних актах термін "інтерес", враховуючи його як етимологічне, так і загально соціологічне, психологічне значення, вживається у широкому чи вузькому значенні як самостійний об'єкт правовідносин, реалізація якого задовольняється чи блокується нормативними засобами.
Як приклад застосування поняття «інтерес» у широкому сенсі Конституційний суд навів положення статей 18, 32, 34, 35, 36, 39, 41, 44, 79, 89, 104. 121, 127, 140 Конституції України (254к/96-ВР), які наголошують на національних інтересах, інтересах національної безпеки, економічного добробуту, територіальної цілісності, громадського порядку, здоров'я і моральності населення, політичних, економічних, соціальних, культурних інтересах, інтересах суспільства, інтересах усіх співвітчизників, інтересах громадянина, інтересах держави, спільних інтересах територіальних громад сіл, селищ та міст тощо. Вказуючи на наявність таких інтересів, Конституція України (254к/96-ВР ) підкреслює необхідність їх забезпечення (стаття 18), задоволення (стаття 36) чи захисту (статті 44, 127), (п.3.2 рішення №18-рп/2004 від 01.12.2004).
Виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України (254к/96-ВР ) охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. " (п.3.4 рішення Конституційного суду України № 18-рп 2004 від 01.12.2004).
Судовою практикою Верховного Суду України, зокрема у постановах від 05.10.2016 (справа № 916/2129/15), від 29.06.2016 (справа № 6-1376ц16) підставою для представництва інтересів держави прокурором визнано захист «суспільного» «публічного» інтересу, яким є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання. Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи ЄСПЛ у рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 Рішення). Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас не визначене чітко коло законних інтересів, які можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це справді потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 17.10.2019 у справі № 569/4123/16-а.
Згідно зі ст. 142 Конституції України та ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Як зазначено в п. 29 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності, засновником яких є сільські, селищні, міські ради.
Внаслідок неналежного виконання Відповідачем умов Договору оренди, в частині, яка стосується не повернення орендованого майна, порушуються насамперед економічні інтереси територіальної громади міста Запоріжжя, бюджет якої щомісячно недоотримує кошти, які б могла отримати передавши вищевказане нежитлове приміщення в оренду.
ГО «Прогрес», в свою чергу, ігноруючи норми вищевказаного законодавства, безпідставно користується оспорюваним комунальним майном, перешкоджає Орендодавцю здійснювати контроль за використанням зазначеного майна та не сплачує орендної плати.
Таким чином, Департамент ЗМР протягом тривалого часу позбавлений можливості управляти оспорюваним нерухомим майном, в інтересах територіальної громади, що призвело до не надходження до місцевого бюджету грошових коштів від оренди та іншого використання такого майна.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 (справа №903/129/18) і постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 (справа № 910/3486/18), було зроблено висновки, що прокурор не зобов'язаний установлювати причини, з яких компетентний орган не здійснює захисту своїх інтересів, а сам факт незвернення такого органу до суду з відповідним позовом свідчить про неналежне виконання ним своїх повноважень.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 (справа №912/2385/18) сформулювала правову позицію, згідно з якою прокурору для представництва інтересів держави у суді достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави (що має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу), то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Водночас питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, встановлюється за результатами розгляду справи про притягнення відповідних посадових осіб до відповідальності.
Водночас, у ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» зазначено, що контроль за виконанням умов договорів оренди нерухомого та рухомого майна покладається на Орендодавців майна.
У п.п. 1.1 п. 1 Положення про Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (далі - Положення) зазначено, що Департамент ЗМР є виконавчим органом Запорізької міської ради, що утворюється Запорізькою міською радою, підзвітний і підконтрольний Запорізькій міській раді, підпорядкований виконавчому комітету Запорізької міської ради, міському голові, першому заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради за відповідним напрямком роботи.
Як зазначено в п.п. 1.6 п.1 Положення, Департамент в межах своїх повноважень має право укладати від свого імені угоди, договори з юридичними та фізичними особами, набувати майнових прав, нести обов'язки, бути позивачем, відповідачем та третьою особою у судах усіх інстанцій.
Згідно з п. п. 3, 6 п. 2 Положення, для реалізації політики держави та органів місцевого самоврядування у сфері управління та відчуження майна права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя на Департамент покладаються завдання здійснення повноважень орендодавця об'єктів, що перебувають у комунальній власності, відповідно до чинного законодавства України та актів органів місцевого самоврядування м. Запоріжжя з питань орендних відносин здійснення контролю за ефективністю використання і збереженням комунального майна суб'єктами, які наділені правами та обов'язками щодо такого майна законом або договором.
Відповідно до п. п. 1 п. 5.1. Положення Департамент при виконанні покладених на нього завдань має право представляти інтереси міської ради, виконавчого комітету в межах делегованих департаменту повноважень, визначених цим Положенням та рішеннями міської ради та її виконавчого комітету.
Відповідно до умов Договору оренди Орендодавцем оспорюваного комунального майна є Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.
У п. 8.2. Договору №1616/13 зазначено, що Департамент ЗМР має право контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання переданого в оренду майна.
Таким чином, Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, як виконавчий орган Запорізької міської ради та орендодавець за Договором оренди № 1616/13 від 14.06.2006 в силу вищезазначених положень є уповноваженим органом у спірних правовідносинах, який наділений правом на звернення до суду з метою захисту порушених інтересів територіальної громади міста Запоріжжя.
Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, як виконавчий орган Запорізької міської ради 18.11.2021 листом № 5319/01/01-07/ повідомив Орендаря, з одночасним повідомленням Балансоутримувача, про те, що договір оренди від 14.06.2006 № 1616/13 підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, з вимогою передати комунальне майно за актом прийому-передачі.
Водночас, на момент пред'явлення позовної заяви оспорюване комунальне майно не повернуто Орендодавцю (Департаменту ЗМР), акт прийому-передачі орендованого майна з КП «ВРЕЖО № 7» не підписано.
Факт неповернення орендованого майна Орендодавцю шляхом складання акту прийому-передачі підтверджується листом Департаменту ЗМР №1192/01/01-07/2442 від 06.06.2023.
З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області на адресу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та КП скеровано лист від 24.03.2023№ 53-96-2016-ВИХ-23.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Так, з відповіді Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 14.04.2023 № 1000/01/01-07/1953 вбачається, що упродовж тривалого часу (понад 1 рік), а саме з моменту спливу строку дії договору оренди (з 31.12.2021), дієвих заходів до повернення комунального майна, зокрема шляхом пред'явлення позову Департаментом не вживались, що вказує на бездіяльність уповноваженого органу.
Позовна заява з цього питання уповноваженим органом до суду не подавалась.
Отже, достовірно знаючи про припинення дії Договору оренди, а також усвідомлюючи порушення вимог законодавства в сфері оренди комунального майна Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради впродовж 1,5 року заходи, щодо захисту порушених інтересів територіальної громади міста не вживались, позовна заява про передачу комунального майна до господарського суду не подана.
Таким чином, враховуючи, що орган уповноважений державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах не здійснює захист інтересів держави, прокурор, виконуючи субсидіарну роль, правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, як виконавчий орган Запорізької міської ради, діючи на виконання передбаченої ст.131-1 Конституції України функції представництва інтересів держави в суді, спрямованої на захист об'єктивно існуючих порушень інтересів держави, складовою частиною яких є захист насамперед суспільних та економічних інтересів територіальної громади міста Запоріжжя.
Підсумовуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги, згідно із положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 29.09.2023.
Суддя А.О. Науменко
_03_03.png)
