До уваги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ” (пр. Маяковського, 11, м. Запоріжжя по справі № 908/2045/23 (суддя Дроздова С.С.)

До уваги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ” (пр. Маяковського, 11, м. Запоріжжя по справі № 908/2045/23 (суддя Дроздова С.С.)

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 

            27.09.2023                                                                              Справа №  908/2045/23

 

м. Запоріжжя Запорізької області

 

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засідання Вака В.С.,  розглянувши матеріали справи

за позовом: Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Якова Новицького, 5, м. Запоріжжя, 69035) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

позивача-1: Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний номер юридичної особи 04053915)

позивача-2: Східного офісу Держаудитслужби (вул. Володимира Антоновича, 22, корп. 2, м. Дніпро, 49101, ідентифікаційний номер юридичної особи 40477689) в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (вул. Перемоги, 129, м. Запоріжжя, 69005)

до відповідача-1: Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” (вул. Волгоградська, буд. 23, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 03345018)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ” (пр. Маяковського, 11, м. Запоріжжя, ідентифікаційний код юридичної особи 35450246)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Південно-Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (49004 м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 20306037)

про визнання недійсними рішення, договору та стягнення грошових коштів

 

за участю представників сторін:

від прокуратури: Гапонова В.М., посвідчення № 075791 від 01.03.2023

від позивача-1: Савченко І.Г., посадова інструкція, положення про департамент

від позивача-2: не прибув

від відповідача-1: Колодій А.О., ордер серія АР № 1133513 від 02.08.2023, довіреність № 4 від 21.06.2023

від відповідача- 2: не прибув

від третьої особи: не прибув

 

СУТЬ СПОРУ:

 

Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Запорізької міської ради, Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області до Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ” про:

- визнання недійсним рішення тендерного комітету Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів”, оформлене протоколом розгляду тендерних пропозицій щодо процедури відкритих торгів на закупівлю товару: Нафта і дистиляти - за кодом СРV за ДК 021:2015-09130000-9 - (дизельне паливо) № 95 від 02.08.2017;

- визнати недійсним договір про закупівлю товару № 26/ЕЗ від 16.08.2017 щодо закупівлі нафти і дистилятів - за кодом СРV за ДК 021:2015-09130000-9 - (дизельне паливо) укладений між Комунальним підприємством “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ”;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ” на користь Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” 658 800,00 грн, а з Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління  автомобільних” одержані ним за рішенням суду 658 800,00 грн стягнути в
держави в особі Східного офісу Держаудитслужби.

У прохальній частині позовної заяви прокурор просив залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів – Південно-Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1948/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 27.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2045/23, присвоєно справі номер провадження 27/228/23 розгляд справи по суті призначено на 02.08.2023 за правилами загального позовного провадження. Залучено Південно-Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів. Підготовче судове засідання призначено на 02.08.2023.

04.07.2023 Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області подані до суду письмові пояснення за вих. № 040825-17/2146-2023 від 29.06.2023.

14.07.2023 на адресу суду від Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” надійшов відзив на позовну заяву за вих. № 746 від 06.07.2023, у якому останній повідомляє суду, що не заперечує проти стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ” на користь Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” 658 800,00 грн. грн, а з Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” одержані ним за рішенням суду кошти стягнути в дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби.

Ухвалою суду від 02.08.2023 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 23.08.2023.

Ухвалою суду від 23.08.2023 підготовче провадження закрито. Призначено справу до розгляду по суті на 27.09.2023.

Судове засідання 27.09.2023 проводилось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суддею оголошено, яка справа розглядається.

Судом з’ясовано у прокурора та представників позивача-1 та відповідача-1 про наявність заяв чи клопотань.

Заяв чи клопотань не заявлено.

27.09.2023 прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві. Просив суд задовольнити позовні вимоги.

27.09.2023 представник Запорізької міської ради підтримав позовні вимоги заявлені прокуратурою у позовній заяві.

27.09.2023 представник Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області в судове засідання  не з’явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. В матеріалах справи містяться пояснення позивача-2, відповідно до яких Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області просить суд врахувати зазначені пояснення при розгляді справи № 908/2045/23 та здійснювати розгляд справи без участі його представника. Управління у поясненнях зазначає, що Східного офісу Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області контрольні заходи щодо процедури закупівель UA-2017-07-14-000801-b не здійснювалися, а підставою для подачі позову є результат перевірок/досліджень, переведених органами прокуратури в межах наданих Законом України “Про прокуратуру” повноважень, а не результати державного фінансового контролю органів Держаудитслужби.

Представник Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” підтримав свою позицію, викладену у відзиві № 746 від 06.07.2023, не заперечує проти стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 658 800,00 грн, а з відповідача-1 одержані ним за рішенням суду кошти стягнути в дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби.

27.09.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ” у судове засідання не прибув, письмовий відзив не надав, про час і місце судового засідання був попереджений належним чином, поважні причини своєї неявки суду не повідомив.

Ухвали суду від 27.06.2023, 02.08.2023 та 02.08.2023 направлялись за юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ” зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте конверти повернулись з відміткою: “адресат відсутній за вказаною адресою”.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на викладене, повідомлення відповідача через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області та електронну адресу відповідача з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідача про час та місце розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа “Скопелліті проти Італії” від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа “Папахелас проти Греції” від 25.03.1999).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача-2 до суду не надійшло.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України   щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України   законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники  справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами, за відсутністю відповідача.

Згідно до статті 210 ГПК України, суд дослідив документальні докази, які надавла прокуратура в обґрунтування позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, вислухавши прокурора, позивача-1 та відповідача-1, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представників позивача-1 та відповідача-2, суд

 

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Відповідно ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 1 Закону України “Про прокуратуру” встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з приписами частин 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі “Менчинська проти Російської Федерації” (рішення від 15.01.2009) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: “сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави”.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рн/99 від 08.04.1999, під поняттям “орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та  порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Судом враховано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформовано правовий висновок, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі “Чахал проти Об`єднаного королівства” суд проголосив, що засіб захисту повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17.

Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області на виконання вимог, установлених ст. 23 указаного Закону, листами від 06.02.2023 №52-103-1315вих-23 та від 29.03.2023 № 52-103-3115вих-23 Запорізьку міську раду та листами від 06.02.2023 №52-103-1317 вих-23 та від 29.03.2023 № 52-103-3122вих-23 повідомлено Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” про існування порушення інтересів держави від укладення договору за наслідками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ”.

У відповідь Департамент муніципального управління Запорізької міської ради листом від 20.04.2023 № 306/03-17 повідомив прокурора, що Запорізькою міською радою заходи претензійно-позовного характеру щодо визнання недійсними рішення тендерного комітету Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів”, оформленого протоколом розгляду тендерних пропозицій щодо процедури відкритих торгів на закупівлю товару № 95 від 02.08.2017 та договору № 26/ЕЗ від 16.08.2017 не вживались.

Комунальне підприємство “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” листом від 08.03.2023 № 161 поінформувало прокуратуру  про відсутність необхідності представництва прокурором інтересів держави в суді у зв’язку з самостійним пред’явленим позову до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ” на підставі ст. 55 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

 Комунальне підприємство “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” листом від 17.04.2023 № 323 на запит Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області від 29.03.2023 № 52-103-3122вих-23 повідомило, що комунальним підприємством не вживались заходи претензійного характеру щодо визнання недійсними протоколів засідання тендерного комітету Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” з приводу визнання Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ” переможцем по зазначеним у запиті закупівлям, рівно як і договорів укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ” у зазначених у запиті закупівлях.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким факт не звернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв’язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту - та звернення до суду з позовом.

Таким чином, незалежно від причин не звернення до суду Запорізькою міською радою, цей факт свідчить, що вказаний орган місцевого самоврядування не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.

Отже, з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів, допущено нездійснення відповідного захисту - не пред’явлено до суду позов про визнання недійсними рішення, оформленого протоколом тендерного комітету Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” № 95 від 02.08.2017 та вказаного договору як таких, що суперечать інтересам держави з умислу Товариства з обмеженою відповідальністю “РІФ СІЧ” застосування наслідків його недійсності.

Запорізькою обласною прокуратурою у порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” 30.01.2023 на адресу Східного офісу Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області скеровано лист за № 15/2-57вих-23 щодо вжиття заходів до звернення до суду із відповідним позовом.

Листом Східного офісу Держаудитслужби від 06.02.2023 № 040431-18/875-2023 повідомлено, що лист обласної прокуратури від 30.01.2023 № 15/2-57вих-23 було скеровано до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.

У свою чергу листом Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 24.02.2023 № 040831-17/611-2023 повідомлено прокурора, що органами державного фінансового контролю заходи реагування шляхом пред’явлення позову до суду не вживались та не плануються.

Таким чином, Східним офісом Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області належних заходів щодо захисту інтересів держави з метою визнання договору недійсним та стягнення коштів до державного бюджету не вжито, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб’єкта владних повноважень.

Отже, органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах - Східним офісом Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, допущено нездійснення необхідного захисту - не пред’явлено до суду позов про визнання недійсними рішення, оформленого протоколом тендерного комітету Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” № 95 від 02.08.2017 та вказаного договору як таких, що суперечать інтересам держави з умислу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ”, застосування наслідків його недійсності.

Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області під час виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави у бюджетній сфері щодо визнання недійсними рішення, оформленого протоколом тендерного комітету комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” № 95 від 02.08.2017 та договору № 26/ЕЗ від 16.08.2017 щодо закупівлі нафти і дистилятів - за кодом СРV за ДК 021:2015-09130000-9 - (дизельне паливо) (дизельне паливо), укладеного між комунальним підприємством “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” (далі - КП “ЕЛУАШ”) та товариством з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ” (далі - ТОВ “Ріф Січ”), як таких, що суперечать інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ “Ріф Січ” та застосування наслідків недійсності.

Встановлено, що КП “ЕЛУАШ” 14.07.2017 в електронній системі публічних закупівель “ProZorro” розпочато процедуру відкритих торгів щодо закупівлі дизельного палива, ДК 021:2015:09130000-9 - Нафта і дистиляти (ідентифікатор закупівлі UA-2017-07-14-000801-b), доступне за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/ UA-2017-07-14-000801-b.

Очікувана вартість предмета закупівлі становила 660 000,00 грн.

Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій участь у вказаних відкритих торгах прийняли два суб’єкти господарювання ТОВ “Ріф Січ” з пропозицією 658 800,00 грн та Товариство з обмеженою відповідальністю “Оліо транс” з пропозицією 660 000,00 грн.

Критерієм вибору переможця була ціна.

Ураховуючи викладене найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ТОВ “Ріф Січ”, яка відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.

У зв’язку з цим, ТОВ “Ріф Січ” визнано переможцем процедури відкритих торгів, що підтверджується протоколом розгляду тендерних пропозицій щодо, процедури відкритих торгів на закупівлю товару № 95 від 02.08.2017, складеним на засіданні тендерного комітету КП “ЕЛУАШ”. Цим протоколом прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю із вказаним товариством.

Електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.

Як наслідок, між КП “ЕЛУАШ” та ТОВ “Ріф Січ” укладено договір про закупівлю товару № 26/ЕЗ від 16.08.2017 щодо закупівлі нафти і дистилятів - за кодом CPV за ДК 021:2015-09130000-9 - (дизельне паливо) (далі  Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору визначено, що Постачальник зобов’язується до 30.09.2017 поставити Замовнику товар, зазначений у п.1.2 Договору та специфікації, що є невід’ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а Замовник - прийняти і оплатити Товар.

Згідно зі специфікацією до Договору, Постачальник має передати Замовнику товар - дизельне паливо у кількості 30 000 літрів загальною вартістю 658 800, 00 грн з ПДВ.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що ціна цього Договору становить 658 800,00 грн, в т.ч. ПДВ 109 800,00 грн.

Строк поставки товару визначено з 16.08.2017 по 30.09.2017 (п. 5.2 Договору).

Надалі відповідно до протоколу про виправлення технічної помилки у відкритих торгах: Нафта і дистилятів - за кодом CPV за ДК 021:2015-09130000-9 - (дизельне паливо) № 108 від 17.08.2017, складеного на засіданні тендерного комітету КП “ЕЛУАШ”, виправлено технічну помилку у оголошенні про проведення торгів, повідомлені про намір укласти договір та звіті про результати проведення процедури торгів щодо місця поставки товару, а саме зазначено адресу Замовника: вул. Волгоградська, 23, м. Запоріжжя; вул. Зачиняєва, 4, м. Запоріжжя.

Договір про закупівлю товару № 26/ЕЗ від 16.08.2017 виконаний обома сторонами в повному обсязі, що підтверджується наступним.

Відповідно до інформації, наданої Управлінням Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області у листі від 28.04.2023 № 02-31-06/595, на виконання договору про закупівлю товару № 26/ЕЗ від 16.08.2017 КП “ЕЛУАШ” (код ЄДРПОУ 03345018) на користь ТОВ “Ріф Січ” (код ЄДРПОУ 35450246) проведено оплату наступними платежами:

- 28.08.2017, платіжне доручення від 22.08.2017 № 661 на суму 107 055,00 грн, платіжне доручення від 22.08.2017 № 660 на суму 109 909,80 грн;

- 30.08.2017, платіжне доручення від 23.08.2017 № 662 на суму 107 055,00 грн,

- 31.08.2017, платіжне доручення від 29.08.2017 № 668 на суму 109 909,80 грн,

- 05.09.2017, платіжне доручення від 29.08.2017 № 671 на суму 109 909,80 грн, платіжне доручення від 01.09.2017 № 672 на суму 107 055,00 грн;

- 12.09.2017, платіжне доручення від 08.09.2017 № 705 на суму 7 905,60 грн.

Згідно з вказаною інформацією, головним розпорядником цих бюджетних коштів є Департамент інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради, тому фінансування здійснювалось з рахунку зазначеного Департаменту, який у свою чергу фінансується за рахунок коштів місцевих бюджетів м. Запоріжжя. Кошти на оплату вказаного договору надійшли відповідно до паспорту бюджетної програми код програмної класифікації 4116650 “Утримання та розвиток інфраструктури доріг”.

Водночас зазначена вище інформація підтверджується даними Єдиного вебпорталу використання публічних коштів spending.gov.ua (https://spending.gov.ua/new/about-portal).

Так, spending - це офіційний державний вебпортал з відкритими даними про використання розпорядниками та одержувачами публічних коштів державного та місцевих бюджетів. Вебпортал входить до складу платформи відкритих даних у сфері публічних фінансів Є-data.

Вказаний вебпортал почав свою роботу 15.09.2015 на виконання Закону України “Про відкритість використання публічних коштів” від 11.02.2015 № 183-VIII та за підтримки волонтерів.

Відповідно до інформації Єдиного вебпорталу використання публічних коштів spending.gov.ua (https://spending.gov.ua/new/transactions/search?page=2) оплата по вказаному Договору пройшла наступними платежами:

- інформація щодо трансакції № 61115278, номер розрахункового документу 660 від 22.08.2017 (оплачено 28.08.2017) на суму 109 909,80 грн, призначення платежу 4116650; 2610; спл. за дизельне паливо; зг. дог. від 16.08.2017 № 26/ЕЗ, вид. накл. від 19.08.2017 № 190801, в т.ч. ПДВ - 18 318,30 грн.;

- інформація щодо трансакції № 61111688, номер розрахункового документу 661 від 22.08.2017 (оплачено 28.08.2017) на суму 107 055,00 грн, призначення платежу 4116650; 2610; спл. за дизельне паливо; зг. дог. від 16.08.2017 № 26/ЕЗ, вид. накл. від 19.08.2017 № 190802, в т.ч. ПДВ - 17 842,50 грн.;

- інформація щодо трансакції № 61460827, номер розрахункового документу 662 від 23.08.2017 (оплачено 30.08.2017) на суму 107 055,00 грн, призначення платежу 4116650; 2610; спл. за дизельне паливо (налив); зг. дог. від 16.08.2017 № 26/ЕЗ, вид. накл. від 21.08.2017 № 210803, в т.ч. ПДВ - 17 842,50 грн.;

- інформація щодо трансакції № 61713856, номер розрахункового документу 668 від 29.08.2017 (оплачено 31.08.2017) на суму 109 909,80 грн, призначення платежу 4116650; 2610; спл. за дизельне паливо (налив); зг. дог. від 16.08.2017 № 26/ЕЗ, вид. накл. від 28.08.2017 № 280801, в т.ч. ПДВ - 18 318,30 грн.;

- інформація щодо трансакції № 61983014, номер розрахункового документу 671 від 01.09.2017 (оплачено 05.09.2017) на суму 109 909,80 грн, призначення' платежу 4116650; 2610; спл. за дизельне паливо (налив); зг. дог. від 16.08.2017 № 26/ЕЗ, вид. накл. від 30.08.2017 № 300801, в т.ч. ПДВ - 18 318,30 грн.;

- інформація щодо трансакції № 61982963, номер розрахункового документу 672 від 01.09.2017 (оплачено 05.09.2017) на суму 107 055,00 грн, призначення платежу 4116650; 2610; спл. за дизельне паливо (налив); зг. дог. від 16.08.2017 № 26/ЕЗ, вид. накл. від 30.08.2017 № 300802, в т.ч. ПДВ - 17 842,50 грн.;

- інформація щодо трансакції № 62463220, номер розрахункового документу 705 від 08.09.2017 (оплачено 12.09.2017) на суму 7 905,60 грн, призначення платежу 4116650; 2610; спл. за дизельне паливо (налив); зг. дог. від 16.08.2017 № 26/ЕЗ, вид. накл. від 07.09.2017 № 070903, в т.ч. ПДВ - 1 317,60 грн.;

Таким чином, КП “ЕЛУАШ” за Договором від 16.08.2017 № 26/ЕЗ на рахунок TOB “Ріф Січ” перераховано кошти у загальній сумі 658 800,00 грн.

Рішенням адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.11.2020 № 54/41-р/к справа №54/32-20 ТОВ “Ріф Січ” (ЄДРПОУ 35450246) та ТОВ “Оліо Транс” (ЄДРПОУ 40383219) визнано винними у вчиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладено штраф.

Зазначене рішення (за винятком конфіденційних даних та інформації з обмеженим доступом) оприлюднене на офіційному веб-сайті Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та доступне за посиланням: https//sotheastmty.аmсu.gon.uа/storage/арр/uрlоаds/рublіс/605/9с5/3dа/6059с53dас460032654219.рdf.

Відповідно до п. 289 Розділу 4 (установлені Південно-Східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України факти) цього рішення антиконкурентні узгоджені дії під час підготовки та участі у вказаних торгах підтверджуються таким:

- наявність сталих господарських відносин між відповідачами, єдність інтересів;

- надання фінансової допомоги;

- використання однієї електронної поштової скриньки;

- використання однакових засобів зв'язку;

- фактичне розташування відповідачів за однаковими адресами;

- використання одного електронного майданчика та однієї ІР-адреси;

- забезпечення ТОВ “Ріф Січ” участі у Торгах ТОВ “Оліо Транс”;

- технічна участь у Торгах одного із відповідачів для забезпечення перемоги іншим відповідачем;

- схожості дій ТОВ “Ріф Січ” та ТОВ “Оліо Транс” при визначенні вартості предметів закупівель;

- схожості в оформленні відповідачами конкурсної документації;

- наявність спільних унікальних особливостей властивостей файлів, завантажених Відповідачами в електронну систему закупівель, не можуть бути випадковим збігом обставин чи наслідком дії об'єктивних чинників, а свідчить про узгодження (координацію) Відповідачами своєї поведінки при підготовці до участі та участі у Торгах 1 - 36, зокрема, про обмін інформацією.

Адміністративна колегія Південно - Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у своєму рішенні від 24.11.2020 № 54/41-р/к у справі № 54/32-20 дійшла висновку, що ТОВ “Ріф Січ” та ТОВ “Оліо Транс” під час підготовки документації в процедурі закупівлі з ідентифікатором UA-2017-07-14-000801-b діяли несамостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов’язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель та за Законом України “Про публічні закупівлі”. Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ТОВ “Ріф Січ” та ТОВ “Оліо Транс” тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення Замовником відкритих торгів, порушивши право Замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України “Про захист економічної конкуренції”.

В результаті такої узгодженої поведінки ТОВ “Ріф Січ” та ТОВ “Оліо Транс” під час участі в торгах не було дотримано принципів здійснення закупівель, передбачених ст. 3 Закону України “Про публічні закупівлі”, а саме: добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії й ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель.

Враховуючи вищевикладене, така поведінка ТОВ “Ріф Січ” та ТОВ “Оліо Транс” становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів з UA-2017-07-14-000801-b, заборонених відповідно до пункту 1 статті 50, пункту 4 частини другої статті 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

Також, вказаним рішенням адміністративної комісії на ТОВ “Ріф Січ” накладено штраф за виявлені порушення у сумі 34 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2021 у справі № 904/2881/21 відмовлено в задоволенні позовів ТОВ “Ріф Січ” та ТОВ “Оліо Транс” до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Південно-східного міжобласного територіального відділення № 54-41-р/к від 24.11.2020 у справі №54/32-20.

У рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2021 у справі № 904/2881/21 суд дійшов висновку про наявність сталих господарських відносин між товариствами, єдності їх інтересів, наданні фінансової допомоги, використанні однієї електронної поштової скриньки, використанні однакових засобів зв'язку, фактичному розташуванні товариств за однаковими адресами, використанні одного електронного майданчика та однієї ІР-адреси, забезпеченні ТОВ “Ріф Січ” участі у торгах ТОВ “Оліо Транс”, технічній участі у торгах одного із товариств для забезпечення перемоги іншому, схожості дій ТОВ “Ріф Січ” та ТОВ “Оліо Транс” при визначенні вартості предметів закупівель, схожості в оформленні товариствами конкурсної документації, наявності спільних унікальних особливостей властивостей файлів, завантаженій товариствами в електронну систему закупівель. Викладене свідчить про відсутність наміру учасників перемогти у закупівлях, оскільки навіть у разі їх кращих пропозицій під час торгів, його пропозиції були б відхилені замовником через невідповідність вимогам тендерної документації.

За наслідком дослідження оскаржуваного рішення адміністративної колегії суд дійшов висновку, що виявлені адміністративною колегією порушення не можуть бути випадковими, а відтак підтверджують факт узгодження учасниками торгів своїх дій, які є антиконкурентними.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022 у справі №904/2881/21 апеляційні скарги ТОВ “Ріф Січ” та ТОВ “Оліо Транс” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2021 у справі №904/2881/21 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Таким чином, законність рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення №54-41-р/к від 24.11.2020 у справі №54/32-20 підтверджено рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, які набрали законної сили.

За інформацією Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.02.2023 № 54-02 відділенням подано позов до суду про стягнення з ТОВ “Ріф Січ” та ТОВ “Оліо Транс” штрафів, накладених вищезазначеним рішенням антимонопольного комітету. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.11.2022 у справі № 908/3500/21 позовні вимоги Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до ТОВ “Ріф Січ” задоволено у повному обсязі та стягнуто штраф у сумі 1 187 890,00 грн. Наразі судовий наказ у цій справі перебуває на виконанні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши  надані докази учасниками судового процесу, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України, далі ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Абзацами 1-3 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, далі ГК України, встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право за захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

За ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання з момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст.203 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст.208 ГК України.

У п. 3.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” наголошено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

До договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення такого договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Частиною 3 ст. 5 ГК України регламентовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №922/1391/18 викладено правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст.228 ЦК України в сукупності з ч. 1 ст. 203 указаного Кодексу.

Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов'язання, а також з'ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов'язковим доказом вини.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/1421/16, від 15.02.2018 у справі №911/1023/17, від №910/1424/16, від 31.05.2018 у справі №911/639/17, від №911/1113/18, від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від №910/6271/17 від 13.01.2022 у справі №908/3736/15 тощо.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Верховний Суд у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17 констатує, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При цьому ч.5 ст.13 ЦК України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.

Закон України “Про захист економічної конкуренції”, далі Закон, визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Статтями 1, 4 Закону визначено, що конкуренція - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб’єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.

Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ст. 50 Закону).

Разом із тим Закон України “Про публічні закупівлі” (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), як указано в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад. Його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.

За змістом ч. 1 ст. 3 Закону України “Про публічні закупівлі”, закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

Крім того, тендер (торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі) (п.28 ч.1 ст.1 Закону України “Про публічні закупівлі”).

Тому, оголошуючи проведення відкритих торгів, мало на меті не просто задовольнити потребу в наявності пального для здійснення господарського діяльності, а здійснити їх придбання на засадах конкурентності учасників відповідного тендера.

Розглядаючи справу № 910/114/19 про визнання недійсним договору про закупівлю як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам Верховний Суд у п. п. 32, 33 своєї постанови від 10.06.2021 указав, що визначене положеннями Закону України “Про публічні закупівлі” спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, що одночасно слугує захисту інтересів держави. Тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог.

Обставини вчинення ТОВ “Ріф Січ” порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі з ідентифікатором UА-2017-07-14-000801-b підтверджуються рішенням адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.11.2020 № 54/41-р/к.

Таким чином, орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням підтвердив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні учасниками, у тому числі ТОВ “Ріф Січ”, результатів торгів. Протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемога у процедурі закупівлі будь-якою ціною, у тому числі шляхом домовленостей з іншим учасником.

Законність указаного рішення підтверджена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2021 у справі №904/2881/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022, та в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребує доказування.

Невід’ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні є розвиток якісного конкурентного середовища - результату й сукупності умов взаємодії усіх суб'єктів ринку за відповідного рівня економічного змагання й можливості впливу окремих економічних агентів на загальноринкову ситуацію.

Вільне змагання суб'єктів господарювання забезпечує встановлення цін на рівні, що приводить до оптимального розподілу суспільних ресурсів, сприяє підвищенню рівня організації господарської діяльності та здійсненню науково-технічного прогресу.

Ефективна економіка своєю чергою забезпечує високу та динамічну продуктивність капіталу як інвестиційну складову та результативність праці як соціальну складову, що є запорукою зростання загального добробуту.

Проте, порушення ТОВ “Ріф Січ” законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного КП “ЕЛУАШ” тендера, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України “Про публічні закупівлі”, нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

Дії ТОВ “Ріф Січ” та ТОВ “Оліо Транс”, які полягали які полягали у наявності сталих господарських відносинах між відповідачами та єдності їх інтересів; наданні^- фінансової допомоги; використанні однієї електронної поштової скриньки; використанні однакових засобів зв’язку; фактичному розташуванні відповідачів однаковими адресами; використанні одного електронного майданчика та однієї ІР-адреси; забезпеченні ТОВ “Ріф Січ” участі у Торгах ТОВ “Оліо Транс”; технічній участі у Торгах одного із Відповідачів для забезпечення перемоги іншим відповідачем; схожості дій ТОВ “Ріф Січ” та ТОВ “Оліо Транс” при визначенні вартості предметів закупівель; схожості в оформленні відповідачами конкурентної документації; наявності спільних унікальних особливостей файлів, завантаженню відповідачами в електронну систему закупівель - є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів торгів, проведених КП “ЕЛУАШ” (дизельного палива).

Тому дії ТОВ “Ріф Січ” спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

Ураховуючи зазначене, у діях ТОВ “Ріф Січ” вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення зазначеного тендера та недобросовісне отримання права на укладення договору.

Таким чином, завідомо суперечлива мета дій ТОВ “Ріф Січ” полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України “Про публічні закупівлі” обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

У силу положень ст. 202 ЦК України рішення, оформлене протоколом тендерного комітету КП “ЕЛУАШ” №95 від 02.08.2017, яким ТОВ “Ріф Січ” визнано переможцем та вирішено укласти з ним договір про закупівлю, є правочином, учиненим цим комунальним підприємством і спрямованим на набуття у нього і вказаного товариства цивільних прав та обов'язків щодо укладення договору.

Схожий за змістом висновок щодо застосування ст. 202 ЦК України в подібних правовідносинах викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

У зв’язку із цим, рішення, оформлене протоколом №95 від 02.08.2017 тендерного комітету КП “ЕЛУАШ”, про визнання переможцем та намір укласти договір з ТОВ “Ріф Січ” за результатами процедури відкритих торгів на закупівлі нафти і дистилятів - за кодом СРV за ДК 021:2015-09130000-9 (дизельне паливо), завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони - ТОВ “Ріф Січ” і підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України “Про публічні закупівлі” в редакції, чинній на момент укладення Договору №95 від 02.08.2017, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.

Норму аналогічного змісту містить ч. 1 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі” в редакції, чинній на сьогодні.

Тендер відбувся за участю в ньому двох учасників - ТОВ “Ріф Січ” та ТОВ “Оліо Транс”, які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цього тендера.

Отже, придбання КП “ЕЛУАШ” дизельного палива відбулось за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості.

Поведінка ТОВ “Ріф Січ” та ТОВ “Оліо Транс” під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель.

Тому договір, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, тендерні пропозиції яких не були відхилені, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ “Ріф Січ”, на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

 

При цьому підстави для визнання недійсним рішення тендерного комітету КП “ЕЛУАШ”, оформленого протоколом розгляду тендерних пропозицій щодо процедури відкритих торгів на закупівлю товару № 95 від 02.08.2017, що зазначені вище, повною мірою застосовні для визнання недійсним договору.

            Згідно з ч. 6 ст. 33 Закону України “Про публічні закупівлі” замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, після прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю.

Таким чином, спірний договір укладено в результаті прийняття спірного рішення, оформленого протоколом тендерного комітету КП “ЕЛУАШ” № 95 від 02.08.2017, який підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Неправомірна поведінка, що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі та прийняття спірного рішення, оформленого протоколом, не може мати правомірного наслідку - укладення договору.

Отже недійсність результатів спірної закупівлі свідчить про незаконність укладеного за підсумками її проведення договору (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №910/16309/18).

За вказаних обставин, суд задовольняє позовні вимоги про: визнання недійсним рішення тендерного комітету Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів”, оформлене протоколом розгляду тендерних пропозицій щодо процедури відкритих торгів на закупівлю товару: Нафта і дистиляти - за кодом СРV за ДК 021:2015-09130000-9 - (дизельне паливо) № 95 від 02.08.2017; визнання недійсним договору про закупівлю товару № 26/ЕЗ від 16.08.2017 щодо закупівлі нафти і дистилятів - за кодом СРV за ДК 021:2015-09130000-9 (дизельне паливо), укладений між Комунальним підприємством “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ”.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.2021 у справі №906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім нього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених в ст.216 ЦК України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов'язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.

Рішення, оформлене протоколом тендерного комітету КП “ЕЛУАШ” № 95 від 02.08.2017 та Договір №26/ЕЗ від 16.08.2017 оспорюються з підстав їх невідповідності вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, а саме у зв'язку з невідповідністю інтересам держави та суспільства за наявності умислу ТОВ “Ріф Січ”.

Як було зазначено вище, оспорюваний договір наразі є виконаним та оплаченим на суму 658 800,00 грн.

Однак, незважаючи на притягнення ТОВ “Ріф Січ” до відповідальності у вигляді накладення штрафу, негативні наслідки укладеного з ним Договору №26/ЕЗ від 16.08.2017 залишаються не усунутими.

Цивільний кодекс України встановлює особливі правові наслідки такої недійсності правочинів.

У відповідності до ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Установлено, що за результатами виконання Договору про закупівлю ТОВ “Ріф Січ” за спірним Договором одержало 658 800,00 грн.

Таким чином, з урахуванням викладеного ТОВ “Ріф Січ”, маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, прийняло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало бюджетні кошти в сумі 658 800,00 грн.

Вищенаведене свідчить про наявність у ТОВ “Ріф Січ” умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави й суспільства, з метою отримання прибутку.

Ураховуючи наявність умислу лише у ТОВ “Ріф Січ” як сторони оспорюваного договору, одержані ним 658 800,00 грн за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані ним за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.

Іншою стороною договору було КП “ЕЛУАШ”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 “Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету” затверджено перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Зокрема, Держаудитслужбою здійснюється контроль за правильністю та своєчасністю надходження доходів до бюджету за кодом класифікації 24060300 “Інші надходження”.

Таким чином, вищевказані кошти повинні бути повернуті КП “ЕЛУАШ”, а отримані ним за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби.

За вказаних обставин, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ” на користь Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” 658 800,00 грн, а з Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” одержані ним за рішенням суду 658 800,00 грн стягнути в дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби.

Відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок  доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності позовних вимог є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Відносно строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У свою чергу ст. 258 ЦК України не встановлює спеціальної позовної давності до вимог про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості захистити своє право в примусовому порядку через суд.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначеної норми права викладено в постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 136/277/18, від 10.07.2019 у справі № 321/1702/16-ц.

Порівняльний аналіз термінів “довідався” та “міг довідатися”, що містяться в ч. 1 ст. 261 ЦК України, в поєднанні із загальним правилом, встановленим ст. 13, 74 ГПК України, про обов’язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, указує, що відповідач має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Під можливістю довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, у цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини або існування в особи певних зобов’язань як міри належної поведінки, у результаті яких вона мала б змогу дізнатися про відповідні протиправні дії та того, хто їх учинив.

Такий правовий висновок щодо застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України в подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у постановах від 24.07.2023 справі № 521/14384/16-ц, від 02.07.2019 у справі № 925/271/18.

Про факт вчинення ТОВ “Ріф Січ” антиконкурентних узгоджених дій у вигляді спотворення результатів тендера, проведеного КП “ЕЛУАШ”, стало відомо з рішення адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.11.2020 № 54/41-р/к.

Як наслідок, про порушення договором інтересів держави та суспільства з умислу ТОВ “Ріф Січ” та про особу, яка його вчинила, позивач, прокурор могли довідатися лише 24.11.2020, а отже, з цього дня розпочався перебіг строку позовної давності.

Таким чином, строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності не пропущений.

Суд дійшов висновку щодо задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 15 250,00грн покладаються на відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

 

В И Р І Ш И В:

 

Позовні вимоги Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради та Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області до Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ” задовольнити.

Визнати недійсним рішення тендерного комітету Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” (ідентифікаційний код юридичної особи 03345018) оформлене протоколом розгляду тендерних пропозицій щодо процедури відкритих торгів на закупівлю товару: Нафта і дистиляти - за кодом СРV за ДК 021:2015-09130000-9- (дизельне паливо) № 95 від 02.08.2017

Визнати недійсним договір про закупівлю товару № 26/ЕЗ від 16.08.2017 щодо закупівлі нафти і дистилятів - за кодом СРV за ДК 021:2015-09130000-9 - (дизельне паливо), укладений між Комунальним підприємством “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” (ідентифікаційний код юридичної особи 03345018) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ” (ідентифікаційний код юридичної особи 35450246).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ” (пр. Маяковського, 11, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 35450246) на користь Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” (вул. Волгоградська, 23, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 03345018) 658 800 (шістсот п’ятдесят вісім тисяч вісімсот) грн 00 коп, а з Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” (вул. Волгоградська, 23, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 03345018) одержані ним за рішенням суду 658 800 (шістсот п’ятдесят вісім тисяч вісімсот) грн 00 коп стягнути в дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби (вул. Володимира Антоновича, 22, корп. 2, м. Дніпро, 49101, ідентифікаційний номер юридичної особи 40477689). Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “РІФ СІЧ” (пр. Маяковського, 11, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 35450246) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Залізнична, 17, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, розрахунковий рахунок UA43820172034318000100000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в суді, в сумі 15 250 (п'ятнадцять тисяч двісті п’ятдесят) грн 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

 

Повний текст рішення складено та підписано 06.10.2023.

 

 Суддя                                                                                              С.С. Дроздова

 

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.