Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ДО УВАГИ!!! Учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” (пр. Соборний, буд. 180, оф. 410, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38563752, Е-mail: VЕK@palivenergy.com.ua) по справі № 908/2289/23. Суддя Черкаський В.І.
номер провадження справи 21/26/23
а
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2023 Справа № 908/2289/23
м. Запоріжжя, Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2289/23
Заявники:
Кредитори:
Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” (пр. Соборний, буд. 180, оф. 410, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38563752, наявний електронний кабінет)
банк, здійснюючий розрахунково-касове обслуговування боржника - АТ КБ “ПриватБанк”
Розпорядник майна (заявник) - Острик С.Ю. (поштова адреса: а/с 7813, м. Запоріжжя, 69032, serhostr@gmail.com)
про банкрутство
Учасники у справі про банкрутство:
розгляд заяви розпорядника майна № 02-01/01 від 20.08.2023 (вх. № 17897/08-08/23 від 21.08.2023) про визнання правочину недійсним
Суддя Черкаський В.І.
За участю представників сторін та учасників:
Заявник - Острик С.Ю. (100 к. 2) - розпорядник майна;
Кредитор - від ПАТ “Запоріжжяобленерго” - адвокат Краснокутська Д.О. (100 к. 2) - довіреність № 188 від 15.12.2022;
Кредитор - Литвинов В.В. (в режимі відеоконференції) - представник ТОВ “Електротрейдінг Груп”
Боржник - від ТОВ “ВЕК “Палівенерго” - адвокат Галіченко Б.В. (100 к. 2) - ордер АР № 1139977 від 11.09.23, свідоцтво ЗП № 002231 від 11.06.2019
Учасник справи - від ТОВ “Семь ЛТД” - адвокат Борисенков В.С. (100 к. 2) - ордер АР № 1135333 від 04.08.2023
СУТЬ СПОРУ:
Ухвалою від 26.07.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО. Визнано грошові вимоги ПАТ “Запоріжжяобленерго” до боржника у розмірі 8 500 382 грн. 74 коп. основного боргу, 20 645 грн. 85 коп. пені. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича. Оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО”. Заборонено боржнику приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави. Попереднє засідання суду призначено на 12.09.2023, 10 - 00.
21.08.2023 до суду від розпорядника майна надійшла заява № 02-01/01 від 20.08.2023 (вх. № 17897/08-08/23 від 21.08.2023) про визнання правочину недійсним в порядку ст. 42 КУзПБ, в якому розпорядник майна просить суд:
- прийняти дану заяву до розгляду;
- вжити заходи збереження майна боржника та забезпечення вимог кредиторів, а саме: заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “СЕМЬ ЛТД” (69096, м. Запоріжжя, вул. Лісозаводська, буд. 10, кв. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 35366542) та Комунальному підприємству “Облводоканал” Запорізької обласної ради (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129-А, ідентифікаційний код юридичної особи 03327115) здійснювати розрахунки за договором про відступлення права вимоги № 18/08/22 від 18.08.2022, укладеним між ТОВ “СЕМЬ ЛТД” та ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО”, та договором № 254/11/20 від 16.11.2020, укладеним між ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” та КП “Облводоканал” ЗОР - до завершення розгляду заяви розпорядника майна по суті;
- з метою підготовки справи до розгляду витребувати від Господарського суду Запорізької області належним чином засвідчені копії матеріалів справи 908/1509/23;
- з метою підготовки справи до розгляду витребувати у ТОВ “СЕМЬ ЛТД”, ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” та КП “Облводоканал” ЗОР - належним чином засвідчені копії договору № 254/11/20 від 16.11.2020, укладеного між ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” та КП “Облводоканал” ЗОР, та первинних документів на підтвердження його виконання (актів виконаних робіт, рахунків - фактур, накладних, листувань тощо).
- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 18/08/22 від 18.08.2022. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “СЕМЬ ЛТД” (69096, м. Запоріжжя, вул. Лісозаводська, буд. 10, кв. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 35366542) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО” (пр. Соборний, буд. 180, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 38563752);
- здійснити розподіл судових витрат.
Ухвалою від 25.08.2023 суд заяву розпорядника майна № 02-01/01 від 20.08.2023 (вх. № 17897/08-08/23 від 21.08.2023) про визнання правочину недійсним прийняв до розгляду. Залучив в якості учасників у справі № 908/2289/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО” - Товариство з обмеженою відповідальністю “СЕМЬ ЛТД” та Комунальне підприємство “Облводоканал” Запорізької обласної ради. Заяву розпорядника майна № 02-01/01 від 20.08.2023 (вх. № 17897/08-08/23 від 21.08.2023) в частині вжиття заходів збереження майна боржника та забезпечення вимог кредиторів, шляхом заборони ТОВ “СЕМЬ ЛТД” та КП “Облводоканал” Запорізької обласної ради здійснювати розрахунки за договором про відступлення права вимоги № 18/08/22 від 18.08.2022, укладеним між ТОВ “СЕМЬ ЛТД” та ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО”, та договором № 254/11/20 від 16.11.2020, укладеним між ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” та КП “Облводоканал” ЗОР залишив без задоволення. Заяву розпорядника майна № 02-01/01 від 20.08.2023 (вх. № 17897/08-08/23 від 21.08.2023) в частині витребування у Господарського суду Запорізької області належним чином засвідчені копії матеріалів справи № 908/1509/23 залишив без задоволення. Судове засідання для розгляду заяви розпорядника майна № 02-01/01 від 20.08.2023 (вх. № 17897/08-08/23 від 21.08.2023) призначив на 20.09.2023, 10 - 00.
До суду надійшли:
- заперечення на заяву розпорядника майна від Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕМЬ ЛТД” (вх. № 20048/08-08/23 від 20.09.2023);
- витребувані докази від Комунального підприємства “Облводоканал” Запорізької обласної ради (вх. № 20055/08-08/23 від 20.09.2023).
У засіданні розпорядник майна підтримав заяву (вх. № 17897/08-08/23 від 21.08.2023). Представник кредитора 1 вважає її правомірною, просить задовольнити.
У засіданні представники боржника та Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕМЬ ЛТД”проти заяви розпорядника майна № 02-01/01 від 20.08.2023 (вх. № 17897/08-08/23 від 21.08.2023) заперечили.
Представник Комунального підприємства “Облводоканал” Запорізької обласної ради зазначив, що не згодний із сумою заборгованістю підприємства у розмірі 15 683 490, 06 грн., який вказаний у Договорі про відступлення права вимоги № 18/08/22 від 18.08.2022.
Ухвалою від 20.09.2023 суд судове засідання для розгляду заяви розпорядника майна № 02-01/01 від 20.08.2023 (вх. № 17897/08-08/23 від 21.08.2023) відклав на 28.09.2023, 12 - 00.
У засіданні 28.09.2023 розпорядник майна вимоги підтримав. Представники кредиторів 1, 5 заяву розпорядника майна підтримали.
Кредитори 1, 5 додатковими підставми визнання Договору про відступлення права вимоги № 18/08/22 від 18.08.2022 недійсним вважають сплату ТОВ “СЕМЬ ЛТД” на користь боржника грощових коштів на рахунок боржника, який не є поточним рахунком із спеціальним режимом використання, що порушує положення Закону України “Про ринок електричної енергії”.
Боржник та учасник у справі про банкрутство - Товариство з обмеженою відповідальністю “СЕМЬ ЛТД” заперечили з підстав наданих відзивів.
У судовому засіданні 28.09.2023 відмовлено в задоволенні клопотання розпорядника майна про витребування доказів (вих. від 28.09.2023) стосовно витребування у сторін пояснень чи був укладений договір від 17.08.2022 № 17/08/22 між боржником та Товариством з обмеженою відповідальністю “СЕМЬ ЛТД”, а у разі укладення - надати його та докази його виконання, враховуючи порушення заявником вимог ст. 81 ГПК України та додержання порядку витребування доказів.
Судове засідання 28.09.2023 здійснювалось в режимі відеоконференції із застосування підсистеми відеоконференцзв’язку ЄСІТС.
У судовому засіданні 28.09.2023 винесено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши у засіданні заяву розпорядника майна № 02-01/01 від 20.08.2023 (вх. № 17897/08-08/23 від 21.08.2023), матеріали справи, заслухавши представників учасників у справі, суд установив.
Заявник вважає, що спірний Договір фіктивним та фраудаторною угодою, оскільки направлений на ухилення Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” (надалі за текстом - “боржник”) від виконання зобов’язань перед кредиторами. Договір є по суті договором факторингу, а оскільки ТОВ “СЕМЬ ЛТД” не є ані банком, ані іншою фінансовою установою, то не мав права укладати такий договір, а отже він підлягає визнанню недійсним.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.07.2023 відкрито провадження у справі № 908/2289/23 про банкрутство боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича. Оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО”.
18.08.2022 між боржником (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “СЕМЬ ЛТД” (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 18/08/22 від 18.08.2022 (надалі за текстом - “Договір”).
Відповідно до п. 1 -1.2. Договору Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, у відповідності із договором № 254/11/20 від 16.11.2020 (надалі за текстом - “Основний договір”), який укладений між первісним кредитором та Комунальним підприємством “Облводоканал” Запорізької обласної ради. За цим договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від КП “Облводоканал” Запорізької обласної ради плати грошових коштів за Основним договором у сумі 15 683 490 грн. 06 коп.
Згідно із пунктами 4.1 - 4.4 Договору Первісний кредитор зобов’язаний передати Новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до КП “Облводоканал” Запорізької обласної ради, в момент підписання сторонами цього Договору. Первісний кредитор з дня укладення цього Договору зобов’язаний передати письмове Повідомлення КП “Облводоканал” Запорізької обласної ради про відступлення права вимоги за цим Договором Новому кредитору. Первісний кредитор має право повернути собі право вимоги до КП “Облводоканал” Запорізької обласної ради у порядку передбаченому розділом 5 Договору. У разі повернення права вимоги Первісному кредитору Новий кредитор має право вимагати обов’язків Первісним кредитором, вказаних у розділі 5 даного Договору.
Відповідно до пункту 1.2 Договору сума відступлених прав вимоги становить 15 683 490 грн. 06 коп. В той час, як сума оплати за відступлення права Договором визначена у розмірі 7 500 000, 00 гри, зі строком сплати до 31.12.2025 (пункти 2.1, 3.3 Договору).
Строк оплати за Договором визначено сторонами до 31.12.2025, в той час, як право вимоги перейшло до Нового кредитора в момент його укладення (із відповідними застереженнями щодо неподання документів та необхідності направлення повідомлення про відступлення Боржнику).
Про факт переходу зазначених прав Нового кредитора свідчить і подана Новим кредитором до Господарського суду Запорізької області позовна заява, що розглядається у справі 908/1509/23. Зазначені умови стосовно відтермінованих строків сплати компенсації за відступлення є очевидно дискримінаційними відносно Первісного кредитора, тим більше, в умовах воєнного стану, бойових дій, негативних наслідків в економіці держави, активних зовнішніх та внутрішніх запозичень державного бюджету.
Ухвалою про відкриття провадження у справі про банкрутство від 26.07.2023 встановлено період виникнення заборгованості перед ініціюючим кредитором - з 21.12.2021 р. по 23.02.2022 р. (основна заборгованість).
Оспорюваний Договір про відступлення права вимоги укладений 18.08.2022, тобто, на час, коли уже утворилася визнана судом заборгованість ініцюючого кредитора ПАТ “Запоріжжяобленерго”.
Також, на розгляді Господарського суду Запорізької області знаходяться і вимоги інших кредиторів - ГУ ДПС у Запорізькій області, ТОВ “Дрімнет”, ТОВ “Агропромисловий комплекс Насташка” та інш.
Викладене свідчить, що дійсною метою відступлення права вимоги було не задоволення вимог кредиторів, а виведення активів шляхом передачі майнових прав іншій юридичній особі.
Крім того, боржник здійснив відчуження свого майна (майнового права) за ціною, нижчою від ринкової, за умови що в момент прийняття зобов’язання та внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Ринкова вартість для вартості права вимоги не може бути нижчою, ніж номінальна сума права вимоги, що відступається. Отже, очевидним є те, що ринковою вартістю права вимоги за Договором до Комунального підприємства “Облводоканал” Запорізької обласної ради є номінальна вартість зазначеного права вимоги - 15 683 490 грн. 06 коп. Комунальне підприємство “Облводоканал” Запорізької обласної ради є підприємством комунальної форми власності, що забезпечує потреби населення водопостачанням та послугами каналізації, а виконання договору за участю зобов’язаної особи - комунального підприємства забезпечується гарантіями муніципалітету та бюджетом органу місцевого самоврядування, в тому числі, і шляхом субсидіарної відповідальності засновника комунального підприємства у процедурі банкрутства. Розмір статутного капіталу Комунального підприємства “Облводоканал” Запорізької обласної ради становить 198 786 791, 10 грн.
Недостатність майна для задоволення вимог кредиторів підтверджується тим, що вимоги кредиторів внаслідок укладення оскаржуваного Договору не були погашені, в тому числі, і вимоги ініціюючого кредитора - ПАТ “Запоріжжяобленерго”. Крім цього, починаючи з 2022 року відносно боржника відкриті виконавчі провадження, які і станом на дату відкриття провадження у справі про банкрутства згідно із відомостями АСВП є відкритими та не виконаними.
За змістом статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства подавати заяви про визнання недійсними правочинів боржника може арбітражний керуючий, який діє залежно від стадії, а саме розпорядник майна, керуючий санацією та ліквідатор.
Боржник, маючи заборгованість перед ПАТ “Запоріжжяобенерго” у розмірі 8 500 382 (вісім мільйонів п’ятсот тисяч грисга вісімдесят дві) грн. 74 коп. основного боргу, 20 645 (двадцять тисяч шістсот сорок п’ять) грн. 85 коп. пені., а також перед іншими кредиторами, вимоги яких заявлені до господарського суду, при укладанні договору відступлення права вимоги за ціною, що є значно нижчою суми відступленої грошової вимоги, тобто із значним дисконтом, до того ж із відкладальиою умовою щодо оплати, діяло без цілі, спрямованої на досягнення розумної мети, а саме: для погашення існуючої заборгованості, що свідчить про намір ухилення боржника від розрахунків із ПАТ “Запоріжжяобленерго” та завдання шкоди останньому.
До того ж, умови оспорюваного Договору містять пункт 5.3.7. за умовами якого на Боржника також покладений обов’язок сплатній штраф у розмірі 30% за повернення права вимоги від Нового кредитора первісному кредитору. Така ситуація може теоретично відбутися і у випадку визнання оспорюваного Договору недійсним, його розірвання або з інших підстав. Отже, зазначений пункт також спрямований на можливе отримання неправомірної вигоди Новим кредитором за рахунок Первісного кредитора у вигляді штрафних санкцій у розмірі 30 %.
Отже, оспорюваний Договір укладено па невигідних для боржника умовах: без жодної економічної мети відчужено право вимоги за ціною, що є значно нижчою суми відступленої грошової вимоги, тобто із значним дисконтом, до того ж із відкладальиою умовою щодо оплати. А у випадку повернення такого права вимоги Первісному кредитору боржник вимушений буде сплатити 30 % штрафу від цієї суми.
Внаслідок укладення оспорюваних договорів активи боржника зменшились на 15 683 490 грн. 06 коп., збільшилась поточна неплатоспроможність боржника, що фактично стало однією з підстав для невиконання грошових зобов’язань перед ПАТ “Запоріжжяобленерго” та іншими кредиторами, що подали заяви із кредиторськими вимогами, а також порушення права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок реалізації в ліквідаційній процедурі права вимоги на суму 15 683 490 грн. 06 коп.
Крім того, договір про відступлення права вимоги 18/08/22 від 18.08.2022 має фактично ознаки договору факторингу. Викладена обставина є підставою також для визнання даного договору недійсним, що передбачена частинами 1, 2 статті 203 ЦК України: Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Укладення договору факторингу стороною, яка не є банком та фінансовою установою, безумовно свідчить про порушення статті 1079 ЦК України та свідчить про відсутність у Нового кредитора спеціальної дієздатності, яка набується шляхом отримання дозвільних документів для здійснення фінансової та факторингової діяльності.
На підставі викладеного, розпорядник майна просить визнати недійсним договір про відступлсння права вимоги № 18/08/22 від 18.08.2022. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “СЕМЬ ЛТД” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО”.
Товариство з обмеженою відповідальністю “СЕМЬ ЛТД” надало заперечення на заяву розпорядника майна (вх. № 20048/08-08/23 від 20.09.2023), вважає її безпідставною та необґрунтованою.
Звертає увагу, що розпорядник майна не надає суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин того, що оспорюваний Договір був вчинений з метою ухилення Боржника від виконання своїх зобов’язань перед кредиторами, зокрема результатів аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, тобто такі твердження є лише необґрунтованими припущеннями, на яких не може базуватись доказування.
Розпорядником майна не надано суду жодного належного та допустимого доказу того, що саме укладення Договору з ТОВ “СЕМЬ ЛТД” призвело до неплатоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО”.
Наголошує, що дійсно умовами оспорюваного Договору, а саме: пунктом 1 передбачено, що Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові у відповідності із - Договором № 254/11/20 від 16.11.2020 р., (Основний договір), укладеного між Первісним кредитором та КП “ОБЛВОДОКАНАЛ” Запорізької обласної ради (ЄДРПОУ 03327115).
У відповідності до пункту 1.2 Договору Новий кредитор набуває право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошових коштів у розмірі 15 683 490, 06 грн. (п’ятнадцять мільйонів шістсот вісімдесят три тисячі чотириста дев’яносто гривень 06 коп.).
Згідно пункту 2.1 Договору, право вимоги, що відступається за цим Договором, оцінене Сторонами в сумі 7 500 000, 00 грн. (сім мільйонів п’ятсот тисяч гривень 00 коп.), які згідно пункту 3.3 Договору Новий кредитор зобов’язується сплатити на користь Первісного кредитора у строк до 31.12.2025 року.
22.08.2022 року сторони Договору уклали додаткову угоду до нього, якою вирішили змінити деякі умови Договору, в тому числі і пункт 2.1 Договору та виклали його наступним чином: право вимоги, що відступається за цим Договором, оцінене Сторонами в сумі 9 200 000, 00 грн. (дев’ять мільйонів двісті тисяч гривень 00 коп.), які згідно пункту 3.3 Договору Новий кредитор зобов’язується сплатити на користь Первісного кредитора у строк до 31.12.2022 року.
Звертає увагу суду, що свої зобов’язання за Договором ТОВ “СЕМЬ ЛТД” виконало в повному обсязі, сплативши на користь ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” 23.08.2022 року, 24.08.2022 року та 05.09.2022 року загалом 9 200 000, 00 грн.
Договір не містить ознак фіктивного правочину, а отже, не може вважатися фіктивним та не може бути визнаним таким судом. Вважає, що спірний договір не можна вважати фраудаторним, враховуючи наступні обставини.
Боржник та ТОВ “СЕМЬ ЛТД” не є пов’язаними особами, вартість права грошової вимоги є реальною, визначеною сторонами з урахуванням всіх обставин, які вплинули на її ліквідність.
ТОВ “СЕМЬ ЛТД” виконало в повному обсязі свої зобов’язання за Договором та сплатило на користь ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” 23.08.2022 року, 24.08.2022 року та 05.09.2022 року загалом 9 200 000, 00 грн.
Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що після укладення Договору у ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” відсутнє інше майно, майнові права та/або дебіторська заборгованість, за рахунок яких воно може виконати свої зобов’язання перед кредиторами.
Зазначає про відсутність всіх необхідних обставин, що дозволяли б кваліфікувати Договір як такий, що вчинений на шкоду кредиторам, тобто фраудаторним правочином, а отже відсутні підстави для визнання Договору недійсним.
Відповідно до приписів статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошті в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором. Зобов’язання фактора за договором факторингу може передбачити надання клієнтові послуг, пов’язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Отже, за змістом статей 512, 1077 ЦК України розмежовано правочини, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.
В пункті 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) визначено, що “...якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором Фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні й підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 51)”.
Звертає увагу суду, що слушним в даному випадку є посилання розпорядника майна на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21.03.2018 року у справі № 910/2489/17 щодо критерію розмежування договорів факторингу та купівлі-продажу права грошової вимоги - строку дії таких договорів.
Наголошує, що оспорюваний розпорядником майна договір про відступлення права вимоги № 18/08/22 від 18.08.2022 року наразі припинив свою дію, оскільки його умови виконані в повному обсязі його сторонами, а саме: ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” передало ТОВ “СЕМЬ ЛТД” право вимоги до КП “ОБЛВОДОКАНАЛ” ЗОР, а ТОВ “СЕМЬ ЛТД” оплатило її вартість, визначену умовами Договору, що свідчить про те, що вказаний договір не містить ознак факторингу.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.08.2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) розкрила поняття номінальної та реальної вартості права вимоги. Так, в пунктах 77 - 79 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне: “Номінальною вартістю права вимоги в такому разі є розмір самої вимоги, що відступається (продається) за відповідним договором відступлення. Реальна вартість права вимоги, як і будь-якого майна, формується з урахуванням ринкових умов, а саме попиту на такий вид вимоги, ліквідності такої вимоги, що залежить від імовірності її задоволення, зокрема, через наявність спору щодо вимоги або складний фінансовий стан боржника, а в процедурах банкрутства - через запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, черговість задоволення таких вимог, недостатній обсяг ліквідної маси боржника для їх повного задоволення. Реальна вартість права вимоги має динамічний характер (може змінюватися в будь-який момент залежно від низки обставин), на відміну від номінальної вартості, яка визначається лише розміром самої вимоги кредитора до боржника”.
Також у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила: “...сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, мають право на власний розсуд визначити ціну, за якою право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права вимоги, що відступається (продається), яка може бути як більшою, так і меншою за номінальну вартість такої вимоги. Тобто сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, не обмежені номінальною вартістю права вимоги та встановлюють ціну, за якою таке право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права грошової вимоги, яка залежить від попиту на такий вид грошової вимоги та ліквідності конкретної вимоги, що відступається (продається)”.
Звертає увагу суду, що вартість права вимоги в Договорі була визначена його сторонами за взаємною згодою, з урахуванням особливостей діяльності КП “ОБЛВОДОКАНАЛ” ЗОР, обставин того, що його діяльність розповсюджується на всю територію Запорізької області, яка до теперішнього часу є тимчасово окупованою військовими формуваннями російської федерації, що вплинуло на діяльність вказаного суб’єкту господарської діяльності і як наслідок на ліквідність відповідного права грошової вимоги, а також можливістю отримання ТОВ “СЕМЬ ЛТД” економічного ефекту від цієї угоди, а саме приросту його активів.
Звертає увагу, що КП “ОБЛВОДОКАНАЛ” ЗОР в межах справи № 908/1509/23 визнає вимоги за Договором № 254/11/20 від 16.11.2020 року у розмірі 12 504 159, 32 грн., що вже на майже на 3 149 330, 74 грн. менше від права грошової вимоги, яку придбало ТОВ “СЕМЬ ЛТД” за оспорюваним розпорядником майна Договором.
Вважає, що не заслуговують на увагу посилання розпорядника майна на те, що на момент укладення Договору відносно Боржника було відкрито ряд виконавчих проваджень, в яких останній був боржником, оскільки вони не відповідають дійсності.
Так, на момент укладення оспорюваного розпорядником майна Договору відносно Боржника було відкрито лише одне виконавче провадження, що підтверджується роздруківкою відомостей, яке згодом було закінчене на підставі пункту 9) частини 1 статті 39 Закону України “Про виконавче провадження”, тобто у зв’язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Вказані обставини підтверджуються роздруківкою відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження, яка додана самим же розпорядником майна до його заяви.
Звертає увагу, що розпорядником майна не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх тверджень про те, що відступлення права вимоги ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” до КП “ОБЛВОДОКАНАЛ” ЗОР грошових зобов’язань у розмірі 15 683 490, 06 грн. до ТОВ “СЕМЬ ЛТД” за 9 200 000, 00 грн., які останній сплатив на користь ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” призвело до його неплатоспроможності, тобто неможливості виконання ним своїх зобов’язань перед його кредиторами, що начебто призвело до порушення їх прав. Тобто, такі твердження без надання належних та допустимих доказів є лише необґрунтованими припущеннями, а отже не можуть прийматися судом до уваги.
У запереченнях (вих. від 26.09.2023) боржник просить в задоволенні заяви розпорядника майна про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 18/08/22 від 18.08.2022 року, укладеного між ТОВ “СЕМЬ ЛТД” та ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” - відмовити в повному обсязі. Вважає, що свої зобов’язання за Договором ТОВ “СЕМЬ ЛТД” виконало в повному обсязі, сплативши на користь ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” 23.08.2022, 24.08.2022 та 05.09.2022 загалом 9 200 000, 00 грн., що свідчить, що Договір не містить ознак фіктивного правочину. КП “ОБЛВОДОКАНАЛ” ЗОР є підприємством обласного значення значна частина активів якого перебуває на тимчасово окупованій території, що об’єктивно ускладнює примусове стягнення заборгованості, в тому числі шляхом звернення стягнення на майно підприємства внаслідок ведення бойових дій. До того ж, своєї заборгованості 15 683 490, 06 грн. у досудовому порядку КП “ОБЛВОДОКАНАЛ” ЗОР не визнавало, розмір заборгованості оспорювало, а тому Боржник прийняв зважене управлінське рішення розраховуючи на отримання хоча і менших коштів, але “тут і зараз”, ніж більшої суми “але можливо у майбутньому”, відтак ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” відступило право вимоги ТОВ “СЕМЬ ЛТД” з певним дисконтом, врахувавши низьку ліквідність вказаної заборгованості та активну позицію КП “ОБЛВОДОКАНАЛ” ЗОР при оспорюванні вказаної заборгованості (за результатом розгляду отриманої від Боржника претензії). Розпорядник майна не довів того, якою є реальна (ринкова) вартість права вимоги в контексті попиту та пропозиції на неї та помилково ототожнив реальну вартість із номінальною, також не надав доказів, що на момент укладення спірного Договору у ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” відсутнє інше майно, майнові права та/або дебіторська заборгованість, за рахунок яких Боржник може відповідати за своїми зобов’язаннями перед кредиторами чи наявності якогось зв’язку між Первісним та Новим кредиторами (як пов’язані особи) та/або інших вирішальних обставин при доведенні фраудаторності. Таким чином, відсутні необхідні обставини, які б дозволяли кваліфікувати спірний договір, як фраудаторний правочин (що вчинений на шкоду кредиторам), а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.
У поясненнях (вх. № 20532/08-08-23 віл 27.09.2023) КП “Облводоканал” ЗОР зазначило, що 16.11.2020 року на підставі Закону України “Про публічні закупівлі”, між КП “Облводоканал” ЗОР та ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” було укладено договір № 264/11/20 про постачання електричної енергії споживачу (надалі за текстом - Основний договір). Враховуючи те, що КП “Облводоканал” ЗОР не володіє інформацією яка може підтвердити або спростувати наявність у ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” зазначених вище підстав для визнання иравочину недійсним та з урахуванням того, що права, інтереси та обов’язки КП “Облводоканал” ЗОР не зачіпаються, підприємство залишає за собою право притримуватись нейтральної позиції та просить суд розглядати заяву арбітражного керуючого про визнання Договору № 18/08/22 від 18.08.2022 року недійсним з урахуванням позиції, доводів, фактів та доказів наданих суду заінтересованими учасниками даної справи. Вважає, що укладення оскаржуваного Договору між ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” та ТОВ “СЕМЬ ЛТД” не порушувало прав та інтересів КП “Облводоканал” ЗОР та норм ЦК України, оскільки ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачає, що заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим, у поясненнях КП “Облводоканал” ЗОР зазначає щодо визнання ним заборгованості за основним договором у розмірі 12 504 159, 32 грн., інша сума (33 179 330, 74 грн.) не визнається з причин незгоди з визначенням ТОВ “ВЕК “Палівенерго” ціни купівлі-продажу електричної енергії за період грудня 2021 р. - лютий 2022 р. На підставі матеріалів справи та заяви, пояснень сторін, судом
УСТАНОВЛЕНО:
16.11.2020 між КП “Облводоканал” ЗОР (Споживач) та ТОВ “ВЕК “ПАЛІВНЕРГО” (Постачальник) було укладено договір № 254/11/20 про постачання електричної енергії споживачу (надалі за текстом - Основний договір). Згідно умов Основного договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Обов’язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії. Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заявах приєднання, які є Додатком 1 та Додатком 2 до цього Договору. Споживач має право вільно змінювати Постачальника відповідно до умов цього Договору. Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є Додатком 3 до цього Договору.
У поясненнях КП “Облводоканал” ЗОР зазначає щодо визнання ним заборгованості по сплаті електричної енергії за Основним договором, яка поставлена у період листопада 2021 р. - лютого 2022 р., у розмірі 12 504 159, 32 грн.
Відповідно до частини третьої статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, право вимоги може бути відступлене від однієї особи (первісного кредитора) іншій особі (новому кредитору) на підставі договору купівлі-продажу права вимоги. При цьому до такого договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення цивільного законодавства як про договір купівлі-продажу, так і про відступлення права вимоги. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Таким чином, обов’язку продавця передати у власність покупця майно, в цьому випадку право вимоги, кореспондує обов`язок покупця прийняти таке майно та сплатити за нього грошову суму. Звідси договір купівлі-продажу права вимоги вважається виконаним, коли продавець та покупець виконають свої взаємні обов’язки.
18.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО” (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “СЕМЬ ЛТД” (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 18/08/22 від 18.08.2022 (надалі за текстом - “Договір/оспорюваний договір”).
Відповідно до п. 1 -1.2. Договору Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, у відповідності із договором № 254/11/20 від 16.11.2020 (надалі за текстом - “Основний договір”), укладеним між первісним кредитором та Комунальним підприємством “Облводоканал” Запорізької обласної ради. За цим договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від КП “Облводоканал” Запорізької обласної ради плати грошових коштів за Основним договором у сумі 15 683 490 грн. 06 коп.
Згідно із пунктами 4.1 - 4.4 Договору Первісний кредитор зобов’язаний передати Новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до КП “Облводоканал” Запорізької обласної ради, в момент підписання сторонами цього Договору. Первісний кредитор з дня укладення цього Договору зобов’язаний передати письмове Повідомлення КП “Облводоканал” Запорізької обласної ради про відступлення права вимоги за цим Договором Новому кредитору. Первісний кредитор має право повернути собі право вимоги до КП “Облводоканал” Запорізької обласної ради у порядку передбаченому розділом 5 Договору. У разі повернення права вимоги Первісному кредитору Новий кредитор має право вимагати обов’язків Первісним кредитором, вказаних у розділі 5 даного Договору.
Відповідно до пункту 1.2 Договору сума відступлених прав вимоги становить 15 683 490 грн. 06 коп.
Сума оплати за відступлення прав за договором оцінена сторонами у розмірі 7 500 000, 00 гри, зі строком сплати до 31.12.2025 (пункти 2.1, 3.3 Договору).
Право вимоги перейшло до Нового кредитора в момент його укладення.
22.08.2022 року сторони Договору уклали додаткову угоду до нього, якою вирішили змінити умови Договору, в тому числі і пункт 2.1 Договору та виклали його наступним чином: право вимоги, що відступається за цим Договором, оцінене Сторонами в сумі 9 200 000, 00 грн., які згідно пункту 3.3 Договору Новий кредитор зобов’язується сплатити на користь Первісного кредитора у строк до 31.12.2022 року.
Зобов’язання за Договором ТОВ “СЕМЬ ЛТД” виконало в повному обсязі, сплативши на користь ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” 23.08.2022 року (4 100 000 грн.), 24.08.2022 року (2 890 000 грн.) та 05.09.2022 року (2 210 000 грн.), загалом 9 200 000, 00 грн.
КП “Облводоканал” Запорізької обласної ради отримало повідомлення від ТОВ “СЕМЬ ЛТД” про укладання Договору та необхідність оплати Новому кредитору боргу - 09.03.2023, від ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” - 09.03.2023.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.07.2023 відкрито провадження у справі № 908/2289/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО”. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича. Оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” від 31.07.2023 № 71105.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.07.20213 у справі № 908/2289/30 також визнано вимоги грошові вимоги ПАТ “Запоріжжяобленерго” до боржника у розмірі 8 500 382 (вісім мільйонів п’ятсот тисяч триста вісімдесят дві) грн. 74 коп. основного боргу, 20 645 (двадцять тисяч шістсот сорок п’ять) грн. 85 коп. пені.
При винесенні ухвали від 26.07.2023 суд установив, що між ПАТ “Запоріжжяобленерго” (надалі - кредитор, оператор системи розподілу) та ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” (надалі - боржник, постачальник) було укладено договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 03.12.2018 року № 12 (надалі - Договір) (з подальшими змінами та доповненнями).
Постачальником за період з листопада 2021 року по травень 2022 року отримано послуги з розподілу електричної енергії обсяги яких визначено в актах прийняття-передавання послуг з розподілу (електрична енергія) за Договором за вказаний період, які підписані обома сторонами.
Судом установлено, що Боржник неналежним чином виконував свої зобов’язання щодо оплати за послуги з розподілу електричної енергії за Договором за листопад 2021 р. - травень 2022 р.
Станом на 11.07.2023 сума заборгованості боржника перед кредитором становить 8 521 028, 57 грн., з яких: 8 500 382, 74 грн. - основний борг, 20 645, 83 грн. - пеня.
В силу частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Приписами частини першої статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у частині другій статті 15 Цивільного кодексу України.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття “охоронюваний законом інтерес” що вживається в законах України у логічно смисловому зв’язку з поняттям “права”, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
За змістом частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 наведено висновок щодо можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених в тому числі нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України чи інших законів, з огляду на те, що законодавство про банкрутство є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України. Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб’єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19(910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.
Тому в кожній справі про визнання правочину недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків. Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість. Частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Формулювання “зловживання правом” необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб’єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов’язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов’язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов’язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов’язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
Відповідно до ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов’язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов’язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов’язання для забезпечення виконання грошових вимог. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов’язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування. У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов’язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд ухвалює рішення. Особи, які вчинили, погодили правочини або вчинили майнові дії, визначені частинами першою і другою цієї статті, несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у межах суми завданих боржнику такими майновими діями збитків.
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції “фраудаторності” при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника (див. висновки сформовані у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається “про людське око”, таким критеріям відповідати не може.
Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є рівномірне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника.
Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
Судом установлено, що оспорюваний договір укладений боржником 18.08.2022 за 1 рік та 8 днів до відкриття провадження у справі про банкрутство (26.07.2023). В той час, як дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права його кредиторів, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.07.2023 у справі № 908/2289/30, зокрема, визнано вимоги грошові вимоги ПАТ “Запоріжжяобленерго” до боржника у розмірі 8 500 382 (вісім мільйонів п’ятсот тисяч триста вісімдесят дві) грн. 74 коп. основного боргу, 20 645 (двадцять тисяч шістсот сорок п’ять) грн. 85 коп. пені. При винесенні ухвали від 26.07.2023 суд установив, що між ПАТ “Запоріжжяобленерго” (надалі - кредитор, оператор системи розподілу) та ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” (надалі - боржник, постачальник) було укладено договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 03.12.2018 року № 12 (надалі - Договір) (з подальшими змінами та доповненнями). Постачальником за період з листопада 2021 року по травень 2022 року отримано послуги з розподілу електричної енергії обсяги яких визначено в актах прийняття-передавання послуг з розподілу (електрична енергія) за Договором за вказаний період, які підписані обома сторонами. Судом установлено, що Боржник неналежним чином виконував свої зобов’язання щодо оплати за послуги з розподілу електричної енергії за Договором за листопад 2021 р. - травень 2022 р. Станом на 11.07.2023 сума заборгованості боржника перед кредитором становить 8 521 028, 57 грн., з яких: 8 500 382, 74 грн. - основний борг, 20 645, 83 грн. - пеня.
Тобто, станом на дату укладення оспорюваного договору (18.08.2022) у боржника були наявні невиконані (прострочені) грошові зобов`язання перед кредитором 1 у значному розмірі.
Відповідно до статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства під час реалізації своїх прав та обов’язків арбітражний керуючий зобов’язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено). З огляду на це арбітражний керуючий здійснюючи надані законом повноваження діє від імені боржника, в інтересах боржника і кредиторів. Правочин укладений з порушенням вимог законодавства, окрім порушення охоронюваних законом прав та інтересів кредиторів, порушує також права самого боржника, оскільки не узгоджується з легітимною метою законодавства про банкрутство - легітимним очікуванням боржника погасити вимоги кредиторів і відновити свою платоспроможність, а кредиторів задовольнити свої вимоги. Тому пред’явлення розпорядником майна позову про визнання недійсним укладеного боржником правочину є намаганням захистити в тому рахунку і свої охоронювані законом права, права кредиторів у спосіб визначений законом з метою досягнення легітимної мети, визначеної законодавством про банкрутство.
Чинним законодавством не забороняється в межах справи про банкрутство обґрунтовувати недійсність правочину як спеціальними нормами зокрема, підставами, передбаченими ст. 42 КУзПБ, так і загальними нормами законодавства зокрема, підставами, передбаченими ЦК чи ГК України. Не містить чинне законодавство і заборони об’єднувати як спеціальні, так і загальні підстави в одному процесуальному документі (в одній позовній заяві). Більш того, в багатьох випадках відповідні підстави неможливо та недоцільно роз’єднувати через їх взаємопов’язаність, спільну аргументацію та доказову базу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 08.09.2020 року у справі № 923/1297/14 зазначив, що з огляду на сферу регулювання Кодексу з процедур банкрутства загалом і за змістом означеної норми ст. 42, є спеціальною по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
З огляду на те, що в своїй позовній заяві розпорядник майна обґрунтовував підстави недійсності Договору і спеціальними нормами ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, і загальними нормами ст. 234 ЦК України, то, відповідно, суд розглядав ці підстави комплексно.
Штучне роз’єднання підстав позову, спрямованих на досягнення єдиної мети - визнання Договору поруки недійсним, порушуватиме вимоги справедливості та своєчасності вирішення судом спору, адже, заявник буде нести додаткові витрати, і розгляд підстав недійсності Договору поруки окремо лише затягуватиме процес банкрутства.
Фіктивний правочин, на відміну від фраудаторного, виключає наявність наміру створити юридичні наслідки в момент його вчинення, що, в свою чергу, унеможливлює виникнення будь-яких майнових наслідків, оскільки такий правочин їх не породжує. Оскільки на підставі фіктивного правочину відсутня можливість передачі майна, restitutio in integrum виключається юридичною конструкцією фіктивного правочину. Якщо ж буде встановлено, що така передача de facto відбулася, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, і тому норма статті 234 ЦК України не підлягає застосуванню, адже фіктивний правочин de jure не породжує будь-яких правових наслідків. В свою чергу, правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (ч. 3 ст. 234 ЦК України).
Враховуючи виконання сторонами умов оспорюваного Договору про відступлення права вимоги № 18/08/22 від 18.08.2022, у т.ч. Товариством з обмеженою відповідальністю “СЕМЬ ЛТД” умов Договору (п.2.1) в частині сплати на користь Первісного кредитора у строк до 31.12.2022 року 9 200 000 грн., суд не вбачає підстав для визнання оспорюваного договору фіктивним.
Судом не приймаються доводи кредиторів 1, 5 стосовно визнання Договору про відступлення права вимоги № 18/08/22 від 18.08.2022 недійсним, з врахуванням сплати ТОВ “СЕМЬ ЛТД” на користь боржника грошових коштів на рахунок боржника, який не є поточним рахунком із спеціальним режимом використання на підставі положень Закону України “Про ринок електричної енергії”, оскільки зазначений Закон не містить таких підстав для визнання правочинів недійсним. До того ж, укладення оспорюваного договору не регламентується Законом України “Про ринок електричної енергії”.
Разом з тим, враховуючи положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги розпорядника майна є правомірними. Товариство з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО здійснило відчуження майнових прав, що виникли на підставі Основного договору за ціною нижчою від ринкової за умови, що внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог, зокрема кредитора 1 - ВАТ “Запоріжжяобленерго”.
Боржник та ТОВ “СЕМЬ ЛТД” не надали належних доказів продажу прав вимог за оспорюваним договором за ринковою ціною, тобто, станом на 22.08.2022 - 9 200 000, 00 грн.
За таких обставин, суд знаходить підстави для задоволення заяви розпорядника майна № 02-01/01 від 20.08.2023 (вх. № 17897/08-08/23 від 21.08.2023) та визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги № 18/08/22 від 18.08.2022 р., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “СЕМЬ ЛТД” (вул. Лісозаводська, буд. 10, кв. 2, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 35366542) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” (пр. Соборний, буд. 180, оф. 410, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38563752) із змінами та доповненнями.
Судові витрати згідно ст. 129 ГПК України відносяться на боржника та Товариство з обмеженою відповідальністю “СЕМЬ ЛТД”.
Керуючись ст. ст. 2, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Заяву розпорядника майна № 02-01/01 від 20.08.2023 (вх. № 17897/08-08/23 від 21.08.2023) задовольнити.
Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги № 18/08/22 від 18.08.2022 р., який укладений між (вул. Лісозаводська, буд. 10, кв. 2, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 35366542) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” (пр. Соборний, буд. 180, оф. 410, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38563752) із змінами та доповненнями.
Копію рішення направити кредиторам, боржнику, розпоряднику майна, учасникам у справі про банкрутство (електронною поштою/до електронного кабінету).
Розмістити повний текст рішення на сайті господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення, відповідно до ст. 233 ГПК України, складено 12.10.2023.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ
ДО УВАГИ!!! Учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” (пр. Соборний, буд. 180, оф. 410, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38563752, Е-mail: VЕK@palivenergy.com.ua) по справі № 908/2289/23.
_03_03.png)
