Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До відома сторін у справі № 908/1661/23 (суддя Горохов І.С.) Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ”, 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.10.2023 Справа №908/1661/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом Виконуючого обов’язки керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області, 69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 17
в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах
позивачів: 1. Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206
до відповідачів: 1. Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 23
про визнання недійсними рішення та договору, застосування наслідків недійсності
за участю секретаря судового засідання Кабак І.Ю.
за участю представників сторін та учасників процесу:
від прокуратури: Стешенко В.Є. прокурор, посвідчення № 075793 від 01.03.2023;
від позивачів-1: Савченко І.Г., посвідчення №1062 від 10.01.2023;
від позивача-2: не з’явились;
від відповідачів: 1. Колодій А.О., адвокат, ордер АР 1132209 від 13.07.2023;
суть спору
18.05.2023 до Господарського суду Запорізької області звернувся виконуючий обов’язки керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради (позивача1) та Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (позивача 2) до відповідачів Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ”, в якому просить:
- визнати недійсним рішення, оформлене протоколом № 53 від 22.03.2018 тендерного комітету комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів”, про визнання переможцем та намір укласти договір з Товариством з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ” за результатами процедури відкритих торгів на закупівлю товару (Нафта і дистиляти - за кодом СРУ за ДК 021:2015-09130000-9) - (Дизельне паливо);
- визнати недійсним договір № 14/Е3 про закупівлю товару від 02.04.2018, укладений між комунальним підприємством “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” та товариством з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ”;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ” на користь Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” 1 383 000,00 грн, а з Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” одержані ним за рішенням суду 1 383 000,00 грн стягнути в дохід держави в особі східного офісу Держаудитслужби.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2023 справу № 908/1661/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 29.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1661/23. Присвоєно справі номер провадження 15/153/23. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначити на 15.06.2023.
05.06.2023 від представника за довіреністю Східного офісу Держаудитслужби Ващенка Г. до суду надійшли письмові пояснення.
05.06.2023 від начальника Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” Пархоменка Д. до суду надійшов відзив на позовну заяву.
13.06.2023 від прокуратури до суду надійшов лист на виконання ухвали.
Ухвалою суду 13.07.2023 підготовче засідання відкладено до 08.08.2023.
25.07.2023 від заступника керівника обласної прокуратури надійшли пояснення.
Ухвалою суду 08.08.2023 відкладено підготовче провадження до 28.08.2023. Ухвалою суду 28.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.09.2023. Ухвалою суду 08.08.2023 відкладено підготовче провадження на 28.08.2023. Ухвалою суду 28.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.09.2023. Ухвалою суду 11.09.2023 відкладено розгляд справи по суті до 09.10.2023 о 14:00 год.
У судовому засіданні 09.10.2023 здійснювався звукозапис судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Судом перевірені повноваження присутніх у судовому засіданні представників сторін. Відповідно до ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом – ГПК України) уповноваженим представникам сторін оголошено права та обов’язки учасників судового процесу. Відводів складу суду не заявлено.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем-2 законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, що призвело до придбання послуги за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості, та як наслідок - порушення інтересів держави в бюджетній сфері. Позивачі відповідного захисту інтересів держави у спірних правовідносинах не здійснили, отже позов подано прокурором.
Позов заявлено на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, ст. ст. 2, 7 Бюджетного кодексу України, ст. 7 Закону України “Про публічні закупівлі”, ст. ст. 13, 16, 202, 203, 215, 228, 256, 257, 258, 261 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 20 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 1 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”.
У судовому засіданні 09.10.2023 прокурор та представник позивача-1 підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили позов задовольнити.
Відповідач-1 визнав позов в повному обсязі.
Представники позитвача-2 та відповідача-2 в судове засідання 09.10.2023 не з’явились.
У судому засіданні 09.10.2023 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів – 23.10.2023.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні прокурора та представників сторін, суд установив.
02.03.2018 Комунальним підприємством “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” в електронній системі публічних закупівель “ProZorro” розпочато процедуру відкритих торгів щодо закупівлі 50 000 л дизельного палива (ДК 021:2015: 09130000-9 - Нафта і дистиляти) (ідентифікатор закупівлі UA-2018-03-02-001194-с), доступне за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-03-02-001194-с.
Очікувана вартість предмета закупівлі становила 1 384 000,00 гривень.
Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій участь у вказаних відкритих торгах прийняли два суб'єкти господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ” з пропозицією 1 383 000,00 грн та Товариство з обмеженою відповідальністю “Оліо Транс” з пропозицією 1 384 000,00 грн.
Критерієм вибору переможця була ціна.
Найбільш економічно вигідною тендерною пропозицією з переліку учасників була пропозиція ТОВ “Ріф Січ”, яка відповідала кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.
Таким чином ТОВ “Ріф Січ” визнано переможцем процедури відкритих торгів, про що свідчить протокол розгляду тендерних пропозицій щодо процедури відкритих торгів на закупівлю товару № 53 від 22.03.2018, складений на засіданні тендерного комітету КП “ЕЛУАШ”. Цим протоколом ухвалено рішення про намір укласти договір про закупівлю із вказаним товариством.
Електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.
02.04.2018 між КП “ЕЛУАШ” (Замовник, відповідач-1 у справі) та ТОВ “Ріф Січ” (Постачальник, відпоаідач-2 у справі) укладено договір про закупівлю товару №14/ЕЗ про закупівлю товару – нафта і дистиляти за кодом СРV за ДК 021:2015-09130000-9 - (Дизельне паливо) (далі – Договір).
Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору визначено, що Постачальник зобов'язується до 30.04.2018 поставити Замовнику товар, зазначений у п. 1.2 Договору та Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а Замовник – прийняти і оплатити Товар.
Згідно зі Специфікацією до Договору, Постачальник має передати Замовнику товар – Дизельне паливо (талони) у кількості 50 000 літрів загальною вартістю 1 383 000, 00 грн з ПДВ.
Ціна цього Договору становить 1 383 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 230 500,00 грн (п. 3.2. (Договору).
Строк поставки товару визначено з 02.04.2018 до 30.04.2018 (п. 5.2 Договору).
Договір про закупівлю товару №14/ЕЗ від 02.04.2018 виконаний обома сторонами в повному обсязі, що підтверджується таким.
Факт виконання договору про закупівлю товару № 14/ЕЗ від 02.04.2018 підтверджується звітом про виконання договору про закупівлю, розрахунковими документами, за якими КП “ЕЛУАШ” (код ЄДРПОУ 03345018) на користь ТОВ “Ріф Січ” (код ЄДРПОУ 35450246) проведено оплату, а саме: № 210 від 06.04.2018, № 218 від 10.04.2018, № 219 від 10.04.2018, № 220 від 10.04.2018, № 240 від 18.04.2018, № 241 від 18.04.2018, № 242 від 18.04.2018, № 247 від 20.04.2018, №248 від 20.04.2018, № 251 від 23.04.2018, № 253 від 24.04.2018, № 254 від 24.04.2018 на загальну суму 1 383 000,00 грн.
Таким чином, відповідачем-1 за Договором від 02.04.2018 № 14/Е3 на рахунок ТОВ “Ріф Січ” перераховано кошти у загальній сумі 1 383 000,00 грн.
Разом з цим, рішенням адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.11.2020 № 54/41-р/к дії ТОВ “Ріф Січ” (ідентифікаційний код юридичної особи: 35450246) та ТОВ “Оліо Транс” (ідентифікаційний код юридичної особи: 40383219) визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій шляхом спотворення результатів тендеру (торгів) при участі у вищезазначеній процедурі закупівлі з ідентифікатором UA-2018-03-02-001194-с.
Вказане рішення (за винятком конфіденційних даних та інформації з обмеженим доступом) оприлюднене на офіційному вебсайті Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та доступне за посиланням https://https://southeastmtv.amcu.gov.ua/storage/app/uploads/public/605/9c5/3da/6059c53dac460032654219.pdf.
Під час розгляду адміністративною колегією Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України справи №54/32-20 встановлено факт узгоджених дій ТОВ “Ріф Січ” та ТОВ “Оліо Транс”, що стосується спотворення результатів закупівлі, під час участі у торгах (із наявних у справі доказів), які полягали у:
- наявності сталих господарських відносин між Відповідачами, єдність інтересів;
- наданні фінансової допомоги;
- використанні однієї електронної поштової скриньки;
- використанні однакових засобів зв'язку;
- фактичному розташуванні Відповідачів за однаковими адресами;
- використанні одного електронного майданчика та однієї ІР-адреси;
- забезпеченні ТОВ “Ріф Січ” участі у Торгах ТОВ “Оліо Транс”;
- технічній участі у Торгах одного із Відповідачів для забезпечення перемоги іншим відповідачем;
- схожості дій ТОВ “Ріф Січ” та ТОВ “Оліо Транс” при визначенні вартості предметів закупівель;
- схожості в оформленні Відповідачами конкурентної документації;
- наявності спільних унікальних особливостей файлів, завантажених Відповідачами в електронну систему закупівель.
З огляду на зазначене вище, адміністративна колегія у своєму рішенні від 24.11.2020 №54/41-р/к дійшла висновку, що ТОВ “Ріф Січ” та ТОВ “Оліо Транс” під час підготовки документації в процедурі закупівлі з ідентифікатором UA-2018-03-02-001194-с діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов'язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель та за Законом України “Про публічні закупівлі”.
Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ТОВ “Ріф Січ” та ТОВ “Оліо Транс” тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення Замовником відкритих торгів, порушивши право Замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України “Про захист економічної конкуренції”.
У результаті такої узгодженої поведінки ТОВ “Ріф Січ” та ТОВ “Оліо Транс” під час участі в торгах не було дотримано принципів здійснення закупівель, передбачених ст. 3 Закону України “Про публічні закупівлі”, а саме: добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії й ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель.
Ураховуючи викладене, така поведінка ТОВ “Ріф Січ” та ТОВ “Оліо Транс” становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів з ідентифікатором UA-2018-03-02-001194-с, заборонених відповідно до пункту 1 статті 50, пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.
Як наслідок, вказаним рішенням адміністративної колегії на ТОВ “Ріф Січ” накладено штраф за виявлені порушення у сумі 34 000 грн.
У подальшому ТОВ “Ріф Січ” та ТОВ “Оліо Транс” оскаржили рішення адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.11.2020 № 54/41-р/к до господарського суду.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2021 у справі № 904/2881/21 ТОВ “Ріф Січ” та ТОВ “Оліо Транс” відмовлено у задоволенні позовів про визнання недійсним рішення антимонопольного комітету від 24.11.2020 № 54/41-р/к.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022 апеляційні скарги ТОВ “Ріф Січ” та ТОВ “Оліо Транс” залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2021 у справі № 904/2881/21 залишено без змін.
Таким чином законність рішення адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.11.2020 № 54/41-р/к підтверджено рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, які набрали законної сили.
За інформацією Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.02.2023 №54-02 відділенням подано позов до суду про стягнення з ТОВ “Ріф Січ” та ТОВ “Оліо Транс” штрафів, накладених вищезазначеним рішенням антимонопольного комітету. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.11.2022 у справі №908/3500/21 позовні вимоги Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до ТОВ “Ріф Січ” задоволено у повному обсязі та стягнуто штраф у сумі 1 187 890,00 грн. Наразі судовий наказ у цій справі перебуває на виконанні.
Мелітопольською окружною прокуратурою Запорізької області під час виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави у бюджетній сфері щодо визнання недійсними рішення тендерного комітету Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів”, оформленого протоколом розгляду тендерних пропозицій щодо процедури відкритих торгів на закупівлю товару: Нафта і дистиляти - за кодом СРV за ДК 021:2015-09130000-9 - (Дизельне паливо) №53 від 22.03.2018 та договору про закупівлю товару №14/Е3 від 02.04.2018 щодо закупівлі нафти і дистилятів - за кодом СРV за ДК 021:2015-09130000-9 – (Дизельне паливо), укладеного між Комунальним підприємством “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ”, як таких, що суперечать інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу відповідача-2 та застосування наслідків недійсності.
Дослідивши обставини справи та надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст. 208 ГК України.
У пункті 3.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” зазначено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є наявність наміру хоча б у однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків. До договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення такого договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Частиною 3 ст. 5 ГК України регламентовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
У постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18 викладено правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України в сукупності з ч. 1 ст. 203 указаного Кодексу.
Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов'язання, а також з'ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків. Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов'язковим доказом вини.
Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17 від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15 тощо.
До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Як констатує Верховний Суд у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
При цьому ч. 5 ст. 13 ЦК України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.
Закон України “Про захист економічної конкуренції” визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Статтями 1, 4 цього Закону визначено, що конкуренція - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.
Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 указаного Закону антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ст. 50 цього Закону).
Разом із тим Закон України “Про публічні закупівлі” (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), як указано в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад. Його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 указаного Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.
Крім того, тендер (торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі) (п. 28 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону у відповідній редакції).
Тому, оголошуючи проведення відкритих торгів, КП “ЕЛУАШ” мало на меті не просто задовольнити потребу в придбанні нафти і дистилятів (дизельне паливо), а здійснити їх придбання на засадах конкурентності учасників відповідного тендера.
Розглядаючи справу № 910/114/19 про визнання недійсним договору про закупівлю як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам Верховний Суд у п. п. 32, 33 своєї постанови від 10.06.2021 указав, що визначене положеннями Закону України “Про публічні закупівлі” спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, що одночасно слугує захисту інтересів держави. Тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог.
Таким чином, обставини вчинення відповідачем-2 порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі з ідентифікатором UA-2018-03-02-001194-с підтверджуються рішенням адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.11.2020 № 54/41-р/к.
Уповноважений орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням підтвердив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні учасниками, у тому числі ТОВ “Ріф Січ” результатів торгів. Протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь-якою ціною, у тому числі шляхом домовленостей з іншим учасником.
Законність указаного рішення підтверджена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022, у справі № 904/2881/21, а тому в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребує доказування.
Порушення відповідачем-2 законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів відкритих торгів, проведених КП “ЕЛУАШ”, несумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України “Про публічні закупівлі”, нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.
Встановлені органом АМКУ дії ТОВ “Ріф Січ” та ТОВ “Оліо Транс”, які полягали у наявності сталих господарських відносинах між відповідачами та єдності їх інтересів; наданні фінансової допомоги; використанні однієї електронної поштової скриньки; використанні однакових засобів зв'язку; фактичному розташуванні відповідачів за однаковими адресами; використанні одного електронного майданчика та однієї ІР-адреси; забезпеченні ТОВ “Ріф Січ” участі у Торгах ТОВ “Оліо Транс”; технічній участі у торгах одного із відповідачів для забезпечення перемоги іншим відповідачем; схожості дій ТОВ “Ріф Січ” та ТОВ “Оліо Транс” при визначенні вартості предметів закупівель; схожості в оформленні відповідачами конкурентної документації; наявності спільних унікальних особливостей файлів, завантажених відповідачами в електронну систему закупівель - є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів торгів, проведених КП “ЕЛУАШ” із придбання нафти і дистилятів.
Тому дії відповідача-2 були безпосередньо спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.
Таким чином, завідомо суперечлива мета дій відповідача-2 полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України “Про публічні закупівлі” обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.
З огляду на викладене суд погоджується з доводами прокурора відносно того, що у діях ТОВ “Ріф Січ” вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з метою усунення конкуренції під час проведення зазначеного тендеру та недобросовісне отримання права на укладення договору.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в пунктах 103-104 постанови від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 виклала такі висновки:
У постанові Верховного Суду від 28.06.2023 у справі № 910/4564/21 також було зазначено: “ 137. З урахуванням наведеного, що саме по собі визнання недійсним рішення тендерного комітету про визначення переможця відкритих торгів, яке вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, та визнання недійсним укладеного за наслідками торгів Договору без одночасного стягнення коштів на користь держави, не призведе до поновлення її майнових прав”. Верховним Судом було скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 у справі №910/4564/21 скасувати та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України та Київської міської ради про визнання недійсними рішень тендерного комітету, визнання недійсним договору та додаткових угод до нього.
Виходячи з викладеного суд дійшов висновку, що рішення тендерного комітету КП “ЕЛУАШ”, оформленого протоколом розгляду тендерних пропозицій щодо процедури відкритих торгів на закупівлю товару № 53 від 22.03.2018, яким ТОВ “Ріф Січ” визнано переможцем, прийнято з порушенням чинного законодавства, проте вичерпало свою дію виконанням шляхом укладення договору про закупівлю товару з їх переможцем – ТОВ “Ріф Січ”, який виконано сторонами, а тому вимоги про визнання недійсними цих торгів не є належним та ефективним способом захисту, оскільки в даному випадку необхідно оскаржувати сам договір та стягувати кошти перераховані на його виконання, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
При цьому, придбання КП “ЕЛУАШ” нафти і дистилятів (дизельне паливо) проведено за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості. Поведінка ТОВ “Ріф Січ” та ТОВ “Оліо Транс” під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель. Тому договір, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу ТОВ “Ріф Січ” на підставі ст. 203, 215 ЦК України.
Крім того, згідно з ч. 6 ст. 33 Закону України “Про публічні закупівлі” замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, після прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю.
Ураховуючи викладене, суд погоджується з твердженнями прокурора, що спірний договір укладено в результаті прийняття протоколу розгляду тендерних пропозицій щодо процедури відкритих торгів на закупівлю товару, складеного на засіданні тендерного комітету КП “ЕЛУАШ” за № 53 від 22.03.2018, які відбулися з порушенням чинного законодавства з огляду на узгоджені антиконкурентні дії учасників торгів.
Неправомірна поведінка, що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі та прийняття спірного протоколу, не може мати правомірного наслідку - укладення договору, а тому позовні вимоги про визнання Договору недійсним є обґрунтованою, правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
У пункті 31 постанови від 26 травня 2023 року у справі № 905/77/21 Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, враховуючи необхідність формування однакового підходу щодо застосування норм матеріального права (частини 3 статті 215, частин 1, 2 статті 216 ЦК України), а також з огляду на те, що основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики, об`єднана палата не вбачає підстав відступати від висновку, викладеного в раніше ухваленій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 зі спору, що виник з подібних правовідносин здійснення публічної закупівлі, однак з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, вважає за необхідне уточнити зазначений висновок в аспекті ефективності визнання недійсним договору про закупівлю у випадку, коли вимогу про проведення двосторонньої реституції не було заявлено одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, сформулювавши свій висновок таким чином:
“Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача. Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові”.
Приймаючи рішення в цій частині суд враховує, що ч. ч. 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15).
Проте згідно з частиною 5 статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини 5 статті 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80- 82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №925/1276/19).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.2021 у справі №906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених в ст. 216 ЦК України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов'язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.
Цивільний кодекс України встановлює особливі правові наслідки такої недійсності правочинів.
У відповідності до ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний Договір наразі є виконаним та оплаченим.
Однак, незважаючи на притягнення ТОВ “Ріф Січ” до відповідальності у вигляді накладення штрафу, негативні наслідки укладеного з відповідачем-2 Договору залишаються не усунутими.
Замовником та однією стороною спірного Договору є КП “ЕЛУАШ”, яке на момент проведення процедури відкритих торгів та укладення договору не могло знати, що ТОВ “Ріф Січ” та ТОВ “Оліо Транс” під час підготовки документації в процедурі закупівлі діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою.
Так, КП “ЕЛУАШ” листом від 29.03.2023 №243 повідомило, що про вчинення антиконкурентних узгоджених дій з боку учасників торгів замовнику стало відомо після отримання запиту прокуратури.
З огляду на викладене, вказаним вище підтверджується, що ТОВ “Ріф Січ”, маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало кошти в сумі 1 383 000,00 грн. Наведене вище свідчить про наявність у відповідача-2 умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави й суспільства, з метою отримання прибутку.
Ураховуючи наявність умислу лише у ТОВ “Ріф Січ”, як сторони оспорюваного договору, одержані ним кошти у сумі 1 383 000,00 грн за цим правочином мають бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти – стягнуті в дохід держави.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 “Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету” затверджено перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Зокрема, Держаудитслужбою здійснюється контроль за правильністю та своєчасністю надходження доходів до бюджету за кодом класифікації 24060300 “Інші надходження”.
Отже, оскільки вимога прокурора про визнання спірного договору недійсним поєднана із вимогою про застосування наслідків недійсного правочину, а тому є належним способом захисту порушеного права, суд вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а саме: вищевказані кошти мають бути повернуті КП “ЕЛУАШ”, а отримані ним за рішенням суду кошти – стягнуті в дохід держави, стягувачу в особі Східного офісу Держаудитслужби.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
На підставі ч. ч. 1, 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених до його компетенції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Разом з тим, ч. 3 та 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Одним із ключових для застосування норм ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” та визначення згаданого елемента є поняття “інтерес держави”.
Відповідно до ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” “Інтереси держави” охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави”, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18.
Крім того, відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Порушення законодавства про публічні закупівлі шляхом усунення конкуренції під час проведення тендера призводять до незабезпечення положень Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції, прийнятої на 58 сесії Генеральної Асамблеї ООН 31.10.2003 (далі – Конвенція), яка для України набрала чинності 01.01.2010 у зв'язку з її ратифікацією Законом України від 18.10.2006 № 251-V, та підриву авторитету Української держави перед Європейським співтовариством, свідчать про невиконання вказаної Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, яка для України набрала чинності 01.09.2017, ратифіковано Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII, нівелюють конституційні засади, тобто фактично відтерміновують набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору.
З позовної заяви вбачається, що вона має на меті комплексний захист інтересів держави, порушених внаслідок укладення спірного договору. Обставини вчинення та наслідки таких діянь для економіки держави свідчать про невідповідність указаних фактів як правовій природі здійснення публічних закупівель у цілому, яка заснована на чесній господарській діяльності учасників тендерів та замовників, так і інтересам держави та суспільства. Зазначені обставини та наслідки передбачають розпорядження бюджетними коштами з недотриманням принципів максимальної економії, ефективності та результативності їх витрачання, які забезпечуються завдяки добросовісній конкуренції суб'єктів господарювання.
Близька за змістом правова позиція висловлена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 25.08.2022 у справі № 904/6691/20 (№ 910/18605/19).
Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад у тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі “Менчинська проти Росії”, заява № 42454/02, п. 35; рішення від 01.04.2010 у справі “Корольов проти Росії”, заява № 5447/03, п. 38).
Пунктом 13 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України визначено, що видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом.
Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 7 указаного Кодексу визначено, що бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
У свою чергу практична реалізація вказаного принципу бюджетної системи України під час здійснення видатків бюджету досягається завдяки Закону України “Про публічні закупівлі”, метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.
Так, відповідно до ст. 3 цього Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників і максимальної економії, ефективності та пропорційності.
Проте, порушення учасниками закупівель вимог Закону України “Про захист економічної конкуренції”, спрямованого на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, нівелює можливість втілення вказаних принципів бюджетної системи України та публічних закупівель, призводить до неефективного та неекономного використання бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг.
Тому, пред'явлення позову прокурором у такому випадку зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення ТОВ “Ріф Січ” порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання товару за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання товару з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу коштів.
Щодо органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 ГПК України).
У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, висловив позицію про те, що під ним потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п. 2 резолютивної частини).
При цьому згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 140 Конституції України закріплено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Частиною 1 статті 10 вказаного Закону визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ч. 3, 6 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.
Статтею 4 цього Закону визначено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких, зокрема, поєднання місцевих і державних інтересів.
Згідно з пунктом 23 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.
Відповідно до п. 1.1 Статуту Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів”, затвердженого рішенням міської ради від 17.03.2023 № 54 (далі - Статут) Комунальне підприємство “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” створене на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради народних депутатів від 16.05.1991 № 193, згідно з чинним законодавством України. Підприємство є правонаступником Державного комунального експлуатаційного лінійного управління автомобільних шляхів.
Пунктами 1.4, 1.5 Статуту визначено, що власником підприємства є територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. У своїй діяльності підприємством керується цим Статутом, нормативно-правовими актами державних органів, органів місцевого самоврядування та чинним законодавством України.
Пунктом 5.2 Статуту визначено, що джерелами формування майна Підприємства є майно та кошти, передані Власником (внески Власника); кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; інші джерела, не заборонені чинним законодавством.
Таким чином, органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах є Запорізька міська рада, як орган місцевого самоврядування, якому підпорядковується відповідна сторона оспорюваного договору, а також, беручи до уваги здійснення міською радою виключних повноважень щодо затвердження міського бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України “Про публічні закупівлі” центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Моніторинг закупівель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (ч. 1 ст. 8 указаного Закону).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ст. 2 цього Закону).
Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України “Про публічні закупівлі”, проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування (ст. 5 цього Закону).
При цьому на підставі п. п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (пп. 1, 3 п. 3 указаного Положення).
Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства, а саме звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (абз. 1, 3 пп. 9 п. 4 Положення).
Згідно з пп. 20 п. 6 зазначеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Відповідно до п. 7 Положення про Державну аудиторську службу України Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Реалізацію повноважень Державної аудиторської служби України на території Запорізької області здійснює Східний офіс Держаудислужби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 “Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби” та Положення про Східний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 № 23.
Так, відповідно до п. 3 Положення № 23 основним завданням Східного офісу Держаудитслужби є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Кіровоградської областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників.
Згідно з пп. 18 п. 6 зазначеного Положення Східний офіс Держаудитслужби має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Відповідно до ст. ст. 4, 45 ГПК України сторонами у господарському процесі виступають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Таким чином, саме Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель на території Запорізької області.
Верховний Суд у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 906/296/18, від 20.02.2019 у справі № 912/894/18, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 21.05.2019 у справі № 912/895/18, та інших неодноразово вказував на наявність у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю та сформував однозначний правовий висновок, згідно з яким ця служба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах.
Відносно нездійснення органами, уповноваженими державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту, суд зазначає таке.
Невід'ємною частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень. При цьому “нездійснення або неналежне здійснення суб'єктом владних повноважень своїх функцій” обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.
Так, у постанові від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17 Верховний Суд указав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).
У п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17.
З матеріалів справи вбачається, що Запорізька міська рада та Східний офіс Держаудитслужби уповноважені державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, але такого захисту фактично не здійснювали.
Згідно з абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Мелітопольською окружною прокуратурою Запорізької області на виконання вимог, установлених ст. 23 указаного Закону, листами від 09.03.2023 № 55/2-587ВИХ-23 повідомлено Запорізьку міську раду та КП “ЕЛУАШ” про існування порушення інтересів держави від укладення договору за наслідками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ “Ріф Січ”.
Зазначеним листами також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.
У відповідь виконавчий комітет Запорізької міської ради листом від 10.04.2023 № 03910/03.3-20/04 повідомив прокурора, що останнім заходи до поновлення інтересів держави не вживались.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким факт не звернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту - та звернення до суду з позовом.
Таким чином, незалежно від причин не звернення до суду Запорізькою міською радою, цей факт свідчить, що вказаний державний орган не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.
Отже, з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів, допущено нездійснення відповідного захисту - до суду позов не пред'являвся.
Запорізькою обласною прокуратурою у порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” 30.01.2023 на адресу Східного офісу Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області скеровано лист за № 15/2-57вих-23 щодо вжиття заходів до звернення до суду із відповідним позовом.
Східним офісом Держаудитслужби листом від 06.02.2023 № 040431-18/875-2023 повідомлено, що лист обласної прокуратури від 30.01.2023 № 15/2-57вих-23 було скеровано до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.
У свою чергу листом Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 24.02.2023 № 040831-17/611-2023 повідомлено прокурора, що органами державного фінансового контролю заходи реагування шляхом пред'явлення позову до суду не вживались та не плануються.
Таким чином, Східним офісом Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області належних заходів щодо захисту інтересів держави з метою визнання договору недійсним та стягнення коштів до державного бюджету не вжито, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб'єкта владних повноважень.
Отже, органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах – Східним офісом Держаудитслужби допущено нездійснення необхідного захисту – не пред'явлено до суду відповідний позов.
У п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено висновок, згідно з яким прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після одержання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
З огляду на викладене суд погоджується з доводами прокурора, що внаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишалися незахищеними, а тому у прокурора виникло не тільки право, а й обов'язок відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення до суду позову у цій справі.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 04.04.2019 у справі №924/349/18, від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі №912/2385/19.
Прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” та попередньо, до пред'явлення позову, листами від 20.04.2023 № 55-1053ВИХ-23 та № 55-1052ВИХ-23 повідомлено позивачів про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред'явлення до суду цього позову.
Відносно спливу строку позовної даності, суд звертає увагу на відсутність заяви сторони про її застосування, тому доводи з цього приводу судом не оцінюються.
Підсумовуючи викладене, суд частково задовольняє позовні вимоги, але згідно із положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача-2 повністю, оскільки спір виник внаслідок неправомірної поведінки відповідача-2.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним договір № 14/ЕЗ про закупівлю товару від 02.04.2018, укладений між Комунальним підприємством “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ”.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ” (пр. Маяковського, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 35450246) на користь Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” (вул. Волгоградська, буд. 23, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 03345018) 1 383 000,00 грн (один мільйон триста вісімдесят три гривні 00 коп.) та з Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” (вул. Волгоградська, буд. 23, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 03345018) одержані ним за рішенням суду 1 383 000,00 грн (один мільйон триста вісімдесят три гривні 00 коп.) в дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби (49101, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, буд. 22, корп. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 40477689). Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріф Січ” (пр. Маяковського, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 35450246) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області (вул. Залізнична, буд. 17, м. Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені на сплату у 2023 році судового збору при здійсненні представництва інтересів держави 26 113,00 грн (двадцять шість тисяч сто тринадцять гривень 00 коп.). Видати наказ.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 23.10.2023.
Суддя І. С. Горохов
Електронна копія рішення Господарського суду Запорізької області № 908/1661/23 від 09.10.2023 міститься в мережі Інтернет за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Дата розміщення інформації на сторінці Господарського суду Запорізької області на офіційному вебпорталі «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет 24.10.2023.
_03_03.png)
