Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги сторін по справі № 908/98/23 - Приватного підприємства “ Войніков і КО ” (адреси електронної пошти: info@azovagri.com; ok1@azovagri.com; ai@azovagri.com; вул. Консульська, буд. 75-А, офіс 4, м. Бердянськ, Запорізька область, 71102; код ЄДРПОУ 30694282)
номер провадження справи 5/5/23
р
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.10.2023 Справа № 908/98/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна” (адреса електронної пошти: info@porschefinance.ua; 3424712170@mail.gov.ua; пр. Павла Тичини, буд. 1-В, м. Київ, 02152; код ЄДРПОУ 35571472)
До відповідача: Приватного підприємства “ Войніков і КО ” (адреси електронної пошти: info@azovagri.com; ok1@azovagri.com; ai@azovagri.com; вул. Консульська, буд. 75-А, офіс 4, м. Бердянськ, Запорізька область, 71102; код ЄДРПОУ 30694282)
про стягнення 336 200,79 грн. та витребування майна,
За участю представників сторін:
Від позивача: Головатюк В.О. (в режимі відеоконференції), ордер серії АІ № 1412686 від 20.06.2023;
Від відповідача: не з’явився;
СУТНІСТЬ СПОРУ:
09.01.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна” № б/н від 30.12.2022 (вх. № 98/08-07/23 від 09.01.2023) до Приватного підприємства “Войніков і КО” про стягнення 336 200,79 грн. та витребування майна.
09.01.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/98/23 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/98/23 в порядку загального позовного провадження, початок розгляду справи № 908/98/23 визначено відповідною ухвалою після закінчення воєнного стану в Україні та/або деокупації/завершення бойових дій, оточення (блокування) Бердянської міської територіальної громади, на території якої знаходиться відповідач.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023 № 908/98/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна” задоволено, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.01.2023 № 908/98/23 скасовано. Матеріали справи № 908/98/23 надіслані до Господарського суду Запорізької області для розгляду.
Ухвалою суду від 17.04.2023 (суддя Проскуряков К.В.) вказану позовну заяву на підставі п. 1 ч. 1 ст. 164, ст. ст. 172, 174 ГПК України залишено без руху та надано ТОВ «Порше Лізинг Україна” розумний строк - 10 днів для усунення вищевказаних недоліків після настання однієї з вказаних подій, що станеться раніше, шляхом направлення на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками та надання суду доказів такого направлення (фіскальний чек, поштова накладна, опис вкладення у цінний лист – в оригіналі), або надання доказів на підтвердження перереєстрації відповідача на підконтрольній Україні території Держави та виконання вимог п. 1 ч. 1 ст. 164, ст. 172 ГПК України.
08.05.2023 через систему “Електронний суд” від Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна” до Господарського суду Запорізької області надійшло клопотання про продовження судового розгляду та призначення у справі підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 26.06.2023 № 908/98/23 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна” про продовження судового розгляду та призначення у справі підготовчого засідання задоволено. Підготовче засідання призначено на 23.08.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов’язковою.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.07.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна” про забезпечення проведення всіх судових засіданнях, зокрема призначеного на 23.08.2023 о 11:00 год. в режимі відеоконференції по справі № 908/98/23 задоволено частково. Вирішено судові засідання у підготовчому провадженні, в т.ч. призначене на 23.08.2023 о 11:00 год. проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 23.08.2023 № 908/98/23 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 03.10.2023 о 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції та запропоновано сторонам виконати вимоги ухвали суду від 26.06.2023 та здійснити відповідні процесуальні дії.
Ухвалою суду від 03.10.2023 № 908/98/23 оголошено перерву у судовому засіданні до 30.10.2023 о 12 год. 00 хв.. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції та запропоновано сторонам виконати вимоги ухвал суду від 26.06.2023, 23.08.2023 та здійснити відповідні процесуальні дії.
30.10.2023 від ТОВ «Порше Лізинг Україна” на електрону адресу суду з електронним цифровим підписом надійшли додаткові письмові пояснення № б/н від 30.10.2023 (вх. № 23006/08-08/23 від 30.10.2023), відповідно до яких позивач підтримав заявлені позовні вимоги.
Вищевказані документи долучені судом до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 197, ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 30.10.2023 проводилось в режимі відеоконференцзв'язку і фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд”.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги зазначивши, що 20.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна” (Лізингодавець) та Приватним підприємством “Войніков і КО” (Лізингоодержувач) укладено договір про фінансовий лізинг № 00015742, відповідно до умов якого об’єктом лізингу є транспортний засіб MAN TGX 18.440 4X2 BLS, шасі № WMA06XZZ4JP103958, двигун № 50549971365002 (об’єкт лізингу). Сторони договору погодили між собою графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування), який є додатком до договору лізингу. 05.03.2018 автомобіль, як об’єкт лізингу переданий лізингоодержувачу для користування, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі. 20.12.2020 між сторонами укладено додаткову угоду до договору про фінансовий лізинг № 00015742, відповідно до умов якої сторони змінили строк дії лізингу, кількість та розмір лізингових платежів. Також, сторони погодили новий графік покриття витрат та виплат у редакції від 21.12.2020. У зв’язку із простроченням оплати лізингових платежів у період з 16.03.2022 по 10.11.2022 на суму 219 633,86 грн., позивачем на електрону адресу відповідача направлено вимогу № 00015742 від 10.11.2022 про сплату заборгованості, припинення договору та повернення об’єкту лізингу. Проте, вказана вимога залишена ПП “Войніков і КО” без відповіді та задоволення. У зв’язку з порушенням умов договору в частині здійснення оплати лізингових платежів за період з 01.03.2022 по 21.12.2022 на загальну суму 289 675,01 грн., позивачем нараховано пеню за період з 16.03.2023 по 28.12.2022 у розмірі 10 041,23 грн., 3 % річних за період з 16.03.2022 по 28.12.2022 на суму 3 012,35 грн., інфляційні витрати за період з квітня по листопад 2022 включно у розмірі 14 614,98 грн., неустойку за невиконання обов’язку щодо повернення об’єкту лізингу відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 22.12.2022 по 28.12.2022 у розмірі 18 857,22 грн. Також, позивач просить суд зазначити в рішенні про нарахування 3% річних на розмір заборгованості Приватного підприємства “ВОЙНІКОВ І КО” (код ЄДРПОУ 30694282) до моменту повного виконання рішення суду та витребувати у Приватного підприємства “ВОЙНІКОВ І КО” транспортний засіб - автомобіль марки MAN TGX 18.440 4X2 BLS, шасі № WMA06XZZ4JP103958, двигун № 50549971365002, реєстраційний номер АА0931РТ, рік випуску 2018, та передати транспортний засіб, представникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна”.
Представник відповідача у жодне судове засідання як на стадії підготовчого провадження так і під час розгляду справи по суті вкотре не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Станом на 30.10.2023 документи запропоновані ухвалами відповідачем до суду не направлені. Про дату, час та місце призначених судових засідань повідомлений належним чином шляхом направлення на його електрону адресу та оприлюдненням на офіційному веб-сайті судової влади відповідних ухвал суду. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-норталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.
З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.
Ухвали суду були розміщені на офіційному веб-порталі судової влади України - Господарського суду Запорізької області в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009.
Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Місцезнаходженням відповідача є: Запорізька область, м. Бердянськ, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ Укрпошта, тому відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи через сайт Господарського суду Запорізької області та електронну адресу.
Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
З огляду на викладене, повідомлення відповідача через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області та електронну адресу відповідача з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідача про час та місце розгляду справи.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідачів до суду не надійшло.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами, за відсутністю відповідача.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
30.10.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна” (Лізингодавець) та Приватним підприємством “Войніков і КО” (Лізингоодержувач) укладено Договір про фінансовий лізинг № 00015742 (Договір).
Відповідно до умов договору, об'єктом лізингу є транспортний засіб МАN ТGX 18.440 4X2 ВLS, шасі № WМА06XZZ4JP103958 двигун № 50549971365002 (Об'єкт лізингу).
Вартість об'єкта лізингу – 2 594 215,80 грн;
Авансовий платіж – 518 843,16 грн;
Обсяг фінансування – 2 075 372,64 грн;
Кількість лізингових платежів – 60;
Строк лізингу - 60 місяців.
Розмір лізингового платежу – 57 444,01 грн. зі строком оплати до 15 числа відповідно до Графіка, якщо інший розмір не передбачено графіком.
Процентна ставка - 18,99 % (фіксована).
Сторони Договору лізингу погодили між собою Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), який є додатком до Договору лізингу (Графік відшкодування) погашення кредиту, що є додатком до Кредитного договору.
Сторони також підписали між собою Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу, який є додатком до Договору лізингу (далі - “Загальні умови”). У розділі 1 Загальних умов Сторони погодили, що ці Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (надалі разом із Договором про фінансовий лізинг спільно іменуються як “Контракт” та/або “Договір лізингу”), а також Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) як додаток до Контракту, що є невід'ємною його частиною, та інші додатки, що є невід'ємними його частинами, являють собою угоду між Сторонами щодо придбання Об'єкта Лізингу ТОВ «Порше Лізинг Україна” та його передання Лізингоодержувачу відповідно до Закону України “Про фінансовий лізинг” від 16.12.1997, іншими положеннями законодавства, Внутрішніми правилами надання послуг з фінансового лізингу Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна”.
Відповідно до п. 3.2 Загальних умов, Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна” придбаває об`єкт лізингу (отримує право власності на об`єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об`єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосованого українського законодавства та цього контракту.
Пунктом 4.1. Загальних умов передбачено, що ТОВ «Порше Лізинг Україна” зберігатиме за собою право власності на об’єкт лізингу, в той час як Лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об’єкту лізингу продовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли ТОВ «Порше Лізинг Україна” матиме право припинити контракт/відмовитись від контракту та вимагати повернення об’єкту лізингу, як зазначено в цьому контракті).
З метою виконання своїх зобов’язань за договором лізингу, 20.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна” та Товариство з обмеженою відповідальністю «Технофорум» укладено договір купівлі-продажу/поставки № 1800033, за умовами якого ТОВ «Технофорум» зобов’язалось передати ТОВ «Порше Лізинг Україна” в строк та на умовах, визначених в цьому договорі, а ТОВ «Порше Лізинг Україна” зобов’язалось оплатити та прийняти у власність поставлений автомобіль за ціною 2 594 215,80 грн.
01.03.2018 територіальним сервісним центром МВС транспортний засіб МАN ТGX 18.440 4X2 ВLS, шасі № WМА06XZZ4JP103958 двигун № 50549971365002 зареєстрований на ТОВ «Порше Лізинг Україна”
05.03.2018 автомобіль як об'єкт лізингу переданий Лізингоодержувачу для користування, що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі від 05.03.2018 до Договору про фінансовий лізинг № 00015742 від 20.02.2018.
21.12.2020 між Лізингоодержувачем та Лізингодавецем укладено додаткову угоду до Договору про фінансовий лізинг № 000015742, відповідно до умов якої сторони домовились змінити строк дії лізингу та внести відповідні зміни до граф Контракту та викласти їх у новій редакції: кількість лізингових платежів - 84, строк лізингу (місяців) – 84, лізинговий платіж: 41 755,30 грн.
Відповідно до п. 6.1 Загальних умов, для експлуатації Об'єкта лізингу Лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна” Лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього Контракту, та інших положень Контракту. Кожний Лізинговий платіж включає:
- частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості Об'єкту лізингу);
- проценти (винагорода Лізингодавця за отримання та використання Об'єкту лізингу Лізингоодержувачем);
- комісії;
- покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодування, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених Контрактом «…».
Відповідно до п. 6.3. Загальних умов, сторони погоджуються, що Лізингові платежі та інші Платежі, що підлягають виплаті за цим Контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість Об'єкта лізингу. Розмір лізингових платежів та інших платежів, що підлягають сплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця, визначається в українських гривнях на день укладення Контракту та зазначається у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування). При цьому діють положення щодо порядку зміни розміру лізингових платежів відповідно до умов Контракту.
Згідно з п. 6.4 Загальних умов, у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) відображаються Лізингові платежі з урахуванням процентів/процентної ставки за отримання та використання Об'єкта лізингу, розмір яких(якої) узгоджений Сторонами в Контракті. Процентна ставка за Контрактом є фіксованою.
Пунктом 6.5. Загальних умов передбачено, що лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком випадків, визначених контрактом.
Згідно з п. п. 8.3.2 та 12.6.1 Загальних умов якщо Лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (відповідно до Закону України "Про фінансовий лізинг"), ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" має право припинити контракт/відмовитися від контракту та контракт буде вважатись припиненим у строк, передбачений пунктом 12.13 цього контракту і витребувати об`єкт лізингу від Лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.
Відповідно до п. 12.3 Загальних умов, контракт набирає чинності з моменту підписання сторонами, а у випадку нотаріального посвідчення – з моменту такого посвідчення, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Контракт достроково припиняється: в односторонньому порядку у випадках, передбачених цим контрактом та законом; за згодою сторін; за рішенням суду у встановлених законом випадках.
Пунктом 12.6 Загальних умов передбачено, що Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку припинити цей контракт/відмовитися від контракту, та також, серед іншого, право на повернення об`єкта лізингу, зокрема, якщо Лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково і строк виконання зобов`язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів.
Протягом 2019, 2020, 2021 та січень, лютий 2022 років відповідач здійснював лізингові платежі відповідно до умов графіку.
Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов договору з березня 2022 року Приватне підприємство “Войніков і КО” не здійснювало лізингових платежів згідно погодженого сторонами графіку.
У зв'язку із несплатою Лізингоодержувачем у встановлений строк рахунку № 00594506 від 01.03.2022, № 00602862 від 01.04.2022, № 00602986 від 02.05.2022, № 00606941 від 01.06.2022, № 00611302 від 01.07.2022, № 00616229 від 01.08.2022, № 00620389 від 01.09.2022, № 00624237 від 03.10.2022, позивач 10.11.2022 сформував та підписав відповідну Вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення Об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору вих. № 000015742 від 10.11.2022.
Місцезнаходження відповідача зареєстроване у м. Бердянськ Запорізької обл., яке згідно з Наказом Мінреінтеграції від 17.11.2022 №273 включено до переліку територіальних громад, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або тих, які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
У поштових відділеннях АТ “УКРПОШТА” не приймають до відправлення поштову кореспонденцію, адресати якої розташовані на тимчасово окупованій території.
Відділення АТ УКРПОШТА, розташовані на тимчасово окупованій території, зокрема і м. Бердянськ, тимчасово не працюють, що підтверджується інформацією з офіційного вебсайту АТ УРКПОШТА.
З метою реалізації свого права на дострокове припинення Договору лізингу з підстав невиконання Лізингоодержувачем своїх зобов'язань та з метою недопущення накопичення збитків, діючи розумно та добросовісно, Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна” 07.12.2022 надіслало вимогу про сплату заборгованості та повернення автомобіля (об'єкту лізингу) з доданими рахунками на оплату засобами електронного зв'язку.
Вимога з додатками підписана кваліфікованим електронним підписом та кваліфікованою електронною печаткою.
Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України “Про електронні довірчі послуги” кваліфікований електронний підпис (КЕП) має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронні довірчі послуги”.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ.
Вимоги підписані КЕП, надіслано на адреси електронної пошти відповідача, зазначені у договору лізингу та повідомленому відповідачем при його укладанні в анкету (Опитувальнику) ПП “Войніков і КО”: okl@azovagri.com, info@azovagri.com, ai@azovagri.com
Згідно з ст. 8 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
У вимозі Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна” вимагало протягом 10 (десяти) робочих днів погасити поточну заборгованість Лізингоодержувача за несплаченими лізинговими платежами в розмірі 219 633,86 грн. У вимозі Лізингодавець також повідомив Лізингоодержувача про відмову від Договору лізингу та вимагав повернути Автомобіль протягом 10 робочих днів з дати припинення контракту.
Електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу (ч. 1 ст. 11 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).
Після надсилання електронних листів із вимогами на електронні адреси відповідача, позивач отримав повідомлення поштового сервера про доставку цих листів на відповідні електронні адреси адресата 07.12.2022
Таким чином, датою отримання Відповідачем як Лізингоодержувачем Вимоги є 07.12.2022.
Відповідно до п. 12.13 Загальних умов, у випадку одностороннього розірвання/відмови від Контракту з ініціативи Лізингодавця на підставі п. 12.6, такий Контракт вважається припинений на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення Стороною на адресу іншої Сторони.
Зважаючи, що вимогу відповідач отримав 07.12.2022, то останнім днем дії договору лізингу є 21 грудня 2022 року (10-й робочий день з дати надсилання вимоги згідно п. 12.13 Загальних умов).
Також, Лізингодавець надав Лізингоодержувачу пільговий період з квітня 2022 року по червень 2022 року, протягом якого розмір щомісячних лізингових платежів був зменшений до суми 3 619,12 грн..
Заборгованість відповідача зі сплати чергових лізингових платежів за період з 01.03.2022 до 21.12.2022 згідно Графіку становить 289 675,01 грн.
У зв’язку з порушенням відповідачем графіку здійснення лізингових платежів, позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість за неоплачені лізингові платежі на суму 289 675,01 грн., пеню за період з 16.03.2023 по 28.12.2022 у розмірі 10 041,23 грн., 3 % річних за період з 16.03.2022 по 28.12.2022 на суму 3 012,35 грн., інфляційні витрати за період з квітня по листопад 2022 включно у розмірі 14 614,98 грн., неустойку за невиконання обов’язку щодо повернення об’єкту лізингу відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 22.12.2022 по 28.12.2022 у розмірі 18 857,22 грн.
Також, позивач просить суд зазначити в рішенні про нарахування 3% річних на розмір заборгованості Приватного підприємства “ВОЙНІКОВ І КО” (код ЄДРПОУ 30694282) до моменту повного виконання рішення суду та витребувати у Приватного підприємства “ВОЙНІКОВ І КО” транспортний засіб - автомобіль марки MAN TGX 18.440 4X2 BLS, шасі № WMA06XZZ4JP103958, двигун № 50549971365002, реєстраційний номер АА0931РТ, рік випуску 2018, та передати транспортний засіб, представникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна”.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, заслухавши представника, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 ст. 292 Господарського кодексу України визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно зі ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (далі - в редакції, чинній на дату укладання договору лізингу) передбачено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Статтею 11 ЗУ "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
У ст. 2 ЗУ "Про фінансовий лізинг" зазначено, що відносини, які виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Відповідно до ст. 16 ЗУ "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.
У п. 6.1 Загальних умов сторони погодили, що для експлуатації об'єкта лізингу Лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА” Лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього Контракту, та інших положень Контракту. Кожний Лізинговий платіж включає: частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості Об'єкту лізингу); проценти (винагорода Лізингодавця за отримання та використання Об'єкту лізингу Лізингоодержувачем); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодування, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених Контрактом.
Відповідно до п. 6.3. Загальних умов, сторони погоджуються, що Лізингові платежі та інші Платежі, що підлягають виплаті за цим Контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість Об'єкта лізингу. Розмір лізингових платежів та інших платежів, що підлягають сплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця, визначається в українських гривнях на день укладення Контракту та зазначається у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування). При цьому діють положення щодо порядку зміни розміру лізингових платежів відповідно до умов Контракту.
Згідно з п. 6.4 Загальних умов, у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) відображаються Лізингові платежі з урахуванням процентів/процентної ставки за отримання та використання Об'єкта лізингу, розмір яких(якої) узгоджений Сторонами в Контракті. Процентна ставка за Контрактом є фіксованою.
Пунктом 6.5. Загальних умов передбачено, що лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком випадків, визначених контрактом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Протягом 2019, 2020, 2021 та січень, лютий 2022 років відповідач здійснював лізингові платежі відповідно до умов графіку.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в порушення умов договору з березня 2022 року Приватне підприємство “Войніков і КО” не здійснювало лізингових платежів згідно погодженого сторонами графіку.
При порушенні зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Частина 2 ст. 7 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачає право лізингодавця відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Крім того, згідно п. 8.3.2, п. 12.6.1 Загальних умов якщо Лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) Лізингового платежу, при цьому якщо прострочення Лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (відповідно до Закону України “Про фінансовий лізинг”), Товариство з обмеженою відповідальністю “Порше Лізинг Україна” має право припинити Контракт/відмовитися від Контракту і витребувати Об'єкт лізингу від Лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.
Лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу (ч. 1 ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг”).
Обов`язок своєчасної сплати лізингових платежів лізингоодержувачем передбачено умовами укладеного договору.
Так, відповідно до п. 6.5 Загальних умов лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, визначений ТОВ “Порше Лізинг Україна" у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) строком сплати кожного чергового лізингового платежу є 15 число відповідного місяця.
Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в порушення умов договору відповідач за період з 01.03.2022 до 21.12.2022 не здійснив оплату чергових лізингових платежів на загальну суму 289 675,01 грн., у зв’язку з чим суд дійшов висновку що заявлені позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.
У зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 16.03.2023 по 28.12.2022 у розмірі 10 041,23 грн., 3 % річних за період з 16.03.2022 по 28.12.2022 на суму 3 012,35 грн., інфляційні витрати за період з квітня по листопад 2022 включно у розмірі 14 614,98 грн., неустойку за невиконання обов’язку щодо повернення об’єкту лізингу відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 22.12.2022 по 28.12.2022 у розмірі 18 857,22 грн.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язань, покладаються додаткові юридичні обов’язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідальність у вигляді пені встановлена сторонами в п. 8.2.1 Загальних умов, відповідно до якого у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені за період з 16.03.2023 по 28.12.2022 у розмірі 10 041,23 грн., 3 % річних за період з 16.03.2022 по 28.12.2022 на суму 3 012,35 грн. та інфляційних витрат за період з квітня по листопад 2022 включно у розмірі 14 614,98 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказані суми розраховані вірно, відповідають вимогам чинного законодавства, п. 8.2.1 Загальних умов та підлягають стягненню з відповідача.
Пункт 7 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” встановлює обов'язок лізингоодержувача повернути предмет лізингу у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу.
Згідно п. 13.1 Загальних умов, лізингоодержувач зобов'язаний у строки, встановлені лізингодавцем повернути Об'єкт лізингу в усіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, припинення Контракту крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на Об'єкт лізингу відповідно до умов Контракту.
Відповідний обов'язок позивача повернути автомобіль у разі розірвання договору лізингу з ініціативи лізингодавця передбачений і у п. 12.9 Загальних умов, який встановлює обов'язок повернути автомобіль впродовж 10 робочих днів з дати отримання відповідної вимоги.
У вимозі лізингодавець також вимагав у лізингоодержувача повернути автомобіль протягом 10 робочих днів.
Відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений на 10-й робочий день з дати надсилання вимоги і останнім днем строку виконання відповідачем обов'язку повернути автомобіль є 21.12.2022.
Відповідач автомобіль у визначений договором лізингу строк позивачеві не повернув.
Тобто з 22.12.2022 відповідач без належних для цього підстав продовжував володіти та користуватися автомобілем, що є об'єктом лізингу та власністю лізингодавця, порушуючи свій обов'язок повернути автомобіль позивачу як лізингодавцю у зв'язку з припиненням Договору лізингу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про фінансовий лізинг”, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Частина 2 ст. 806 ЦК України передбачає, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).
У п. 6.18 Загальних умов Сторони погодились, що у випадку припинення Контракту/відмови від Контракту за ініціативою Товариства з обмеженою відповідальністю “Порше Лізинг Україна” відповідно до пункту 12 Контракту, Лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.
Отже, розмір лізингового платежу є основою для розрахунку неустойки за невиконання обов'язку повернути автомобіль у зв'язку із достроковим припиненням договору лізингу.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.
Зважаючи на той факт, що відповідач об'єкт лізингу у встановлений позивачем строк не повернув, позивач на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України з урахуванням ч. 2 ст. 806 ЦК України має право на стягнення із відповідача неустойки у розмірі подвійної суми лізингового платежу за грудень 2022, який відповідно до п. 6.18 Загальних умов визначений сторонами платою за користування Об'єктом лізингу, за увесь час прострочення.
Станом на дату розрахунку (28.12.2022) неустойка за порушення обов'язку з повернення об'єкту лізингу за період з 22.12.2022 по 28.12.2022 складає 18 857,22 грн.
Перевіривши вказаний розрахунок суд приходить до висновку, що вказана сума розрахована виходячи із розміру плати за фактичне користування об'єктом лізингу після припинення договору, яка визначається відповідно до п. 6.18 Загальних умов та підлягає стягненню з відповідача.
Щодо позовної вимоги про витребування об`єкта лізингу, суд зазначає наступне.
Пунктом 12.13 Загальних умов встановлено, що у випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, контракт вважається припиненим на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.
Оскільки повідомлення про відмову від договору отримано відповідачем 07.12.2022, то відповідно договір припинив свою дію 21.12.2022.
Відповідно до п. 13.1 договору лізингодавець зобов`язаний у строки, встановлені ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА повернути об`єкт лізингу лізингодавцю в усіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, припинення контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об`єкт лізингу відповідно до умов контракту.
Відповідно до частин 2, 4 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Тобто, у разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об'єкта лізингу не підлягає стягненню з лізингоодержувача, у зв'язку з припиненням зустрічного зобов'язання лізингодавця по переданню у майбутньому об'єкта лізингу у власність.
Як вже зазначалось вище, відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України та статті 2 Закону України “Про фінансовий лізинг” на правовідносини, що склалися між сторонами з приводу користування об'єктом лізингу поширюються загальні положення про оренду (найм). Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, встановлений обов’язок наймача негайно повернути об’єкт оренди у разі припинення договору.
З урахуванням викладеного, користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється неправомірно. Отже, як було встановлено судом вище з 22.12.2022 відповідач є таким, що прострочив повернення об`єкта лізингу.
Станом на час вирішення даного спору, матеріали справи не містять доказів добровільного повернення відповідачем об`єкта лізингу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача в частині витребування у Приватного підприємства “Войніков і КО” транспортного засобу - автомобіля марки MAN TGX 18.440 4X2 BLS, шасі № WMA06XZZ4JP103958, двигун № 50549971365002, реєстраційний номер АА0931РТ, рік випуску 2018, та передання вказаного транспортного засобу Товариству з обмеженою відповідальністю “Порше Лізинг Україна”.
Крім цього, у прохальній частині позовної заяви позивач просив суд зазначити у рішенні про нарахування 3% річних на розмір заборгованості до моменту виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Згідно з частинами 11, 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3 % річних на залишок основного боргу (за неоплачені лізингові платежі) до моменту повної оплати боргу за неоплачені лізингові платежі, з урахуванням приписів законодавства України.
Нарахування 3% річних має здійснюватися за наступною формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду – 289 675,01 грн.); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу за несплаченими лізинговими платежами, 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Крім цього, позивачем заявлено до стягнення 23 500,00 грн. витрат на правову допомогу.
Суд зазначає, що питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу буде вирішено судом після надання позивачем відповідних доказів у встановленому законом порядку.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 2810 – 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2023 у справі № 908/98/23, здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу 289 675 (двісті вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сімдесят п’ять) грн. 01 коп., до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду – 289 675 (двісті вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сімдесят п’ять) грн. 01 коп.); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2023.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
_03_03.png)
