Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До відома Дочірнього підприємства «Газ Мелітополя» приватного акціонерного товариства «Мелітопольгаз», м. Мелітополь. Запорізька область по справі № 908/2030/23 (суддя Дроздова С.С.)
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
01.11.2023 справа № 908/2030/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (пр. Гузара Любомира, 44, м. Київ, 03065, ідентифікаційний код юридичної особи 42795490)
до відповідача: Дочірнього підприємства «Газ Мелітополя» приватного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» (пр. 50-річчя Перемоги, буд. 17, м. Мелітополь. Запорізька область, 72313 ідентифікаційний код юридичної особи 39825907)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (вул. Сім’ї Бродських, 19, м. Київ, 03057, ідентифікаційний номер юридичної особи 39369133)
про стягнення 883 102 грн 95 коп.
за участю
представника позивача: Ракітін П.С., довіреність №270 від 30.05.2023
представник відповідача: не з’явився
представник 3-ї особи: не з’явився
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України” звернулося до суду з позовом до Дочірнього підприємства “Газ Мелітополя” приватного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” про стягнення 511 602 грн 38 коп. основної заборгованості, 60 478 грн 92 коп. пені, 261 493 грн 01 коп. інфляційних втрат, 49 528 грн 64 коп. 3 % річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2030/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 26.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2030/23, присвоєно справі номер провадження 27/227/23. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження на 02.08.2023.
Ухвалою суду від 02.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження. Відкладено підготовче засідання на 19.09.2023.
Ухвалою суду від 19.09.2023 підготовче провадження закрито. Призначено справу до розгляду по суті на 03.10.2023.
03.10.2023 на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи надійшло повідомлення щодо особи представника, який буде приймати участь у засіданні від 03.10.2023.
Ухвалою від 03.10.23 відкладено розгляд справи по суті та призначено засідання на 01.11.2023.
У судовому засіданні 01.11.2023 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання, представник позивача приймав участь в судовому засіданні режимі відеоконференції.
Судом оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представнику позивача, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
В засіданні суду 01.11.2023 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
У судовому засіданні 01.11.2023 на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з’ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів – ст. 218 ГПК України.
01.11.2023 представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.
04.07.23 на адресу суду від третьої особи надійшли пояснення по суті спору. Третя особа просить розглядати справу без участі представника НКРЕКП з урахуванням інформації, наданої у поясненнях.
Представник відповідача в судове засідання 01.11.2023 не з’явився, відзиву на позов або пояснень по суті спору не надав.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Так, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан 24 лютого 2022 року.
Судом встановлено, що місцезнаходженням відповідача є: Запорізька область, м. Мелітополь, що є тимчасово окупованою територією.
Так, пунктом 21 розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” та “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції”.
Питання провадження господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях врегульовано Законом України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”.
Відповідно до частини першої статті 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Суд зазначає, що відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом надсилання на його електронну адресу відповідних ухвал та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що підтверджується матеріалами справи.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 року у справі № 0870/8014/12 щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Водночас, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України “Про доступ до судових рішень” вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин (названу правову позицію висловлено в численних постановах Верховного Суду, у тому числі від 28.01.2019 у справі №915/1015/16 та від 12.03.2019 у справі №923/1432/15).
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/2030/23.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.
З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представника відповідача.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд
УСТАНОВИВ:
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.
Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов’язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
20.11.2019 між ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (Оператор) та ДП «Газ Мелітополя» ПрАТ «Мелітопольгаз» (Замовник) укладено договір №1910000128 транспортування природного газу (далі – договір), за умовами п. 2.1. якого, Оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлені в Договорі вартість такої послуги та плат, які виникають при його виконанні.
Послуги за цим договором надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором. … (п. 2.2. Договору).
Згідно із п. 2.5 Договору Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати Послуги на умовах, зазначених у Договорі.
Взаємовідносини між Замовником та Оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим Договором здійснюються Сторонами через інформаційну платформу Оператор відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього Договору, а його уповноважені особи-з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим Замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи (копія повідомлення додається) за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи Замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом (п. 2.8. Договору).
Відповідно до п. 11.4. Договору врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими Оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).
Сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у Замовника добового небалансу Оператор здійснює купівлю/продаж природного газу Замовника в обсягах добового небалансу (п. 9.1. Договору).
Відповідно до п. 9.2. Договору, у разі виникнення у Замовника негативного добового небалансу Оператор здійснює продаж Замовнику, а Замовник купівлю в Оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу.
За умовами п. 9.3 Договору, у випадку, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику рахунок на оплату за щодобовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту.
При цьому, положеннями п. 9.6 Договору передбачено, що розбіжності щодо вартості щодобових небалансів підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість добових небалансів, яку Замовник зобов'язаний сплатити у строк, визначений пунктом 9.3 цього договору, визначається заданими Оператора.
В позовній заяві позивач вказує, що за результатами співставлення остаточної інформації про подачі/відбори Відповідачем газу до/з газотранспортної системи у серпні, вересні, жовтні 2020 року (складених, зокрема, на підставі інформації про подачі та відбори на точках входу/виходу від/до оператора газосховищ, Форм 3, завантажених до інформаційної платформи Операторами газорозподільних мереж в розрізі споживачів Боржника, реєстру торгових сповіщень) Оператор (позивач) встановив у Замовника (відповідача) наявність негативних щодобових небалансів, які підлягають врегулюванню.
Позивачем було оформлено акти врегулювання щодобових небалансів, а саме:
Керуючись п.2.8. та 9.3. Договору, позивач через інформаційну платформу направив відповідачу рахунки на оплату щодобових небалансів:
- рахунок №08-2020-1910000128 від 31.08.2020 на суму 3 243 900,4 грн,
- рахунок № 09-2020-1910000128 від 30.09.2020 на суму 550 726,73 грн,
- рахунок № 10-2020-1910000128 від 31.10.2020 на суму 6,07 грн.
Направлення актів врегулювання щодобових небалансів та рахунків на оплату підтверджується «Реєстром файлів відправлених з Інформаційної платформи», з якого вбачається, що 14.09.2020 направлено акт та рахунок за серпень 2020 року; 13.10.2020 направлено акт та рахунок за вересень 2020 року; 13.11.2020 направлено акт та рахунок за жовтень 2020 року.
В порушення умов договору відповідач оплату за щодобові негативні небаланси за серпень 2020 року здійснив з порушенням визначеного п. 9.3. договору строку; за вересень 2020 року оплата здійснена частково з порушенням строку на суму 247 170,43 грн, заборгованість становить 303 556,30 грн; за жовтень 2020 року оплата у сумі 6,07 грн не здійснена.
Таким чином, відповідачем не виконано зобов’язання з оплати за щодобові негативні баланси у сумі 303 562,37 грн.
Крім того, пунктом 4.1. Договору визначено обов’язки відповідача, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати Оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями, та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, у порядку, визначеному цим Договором та Кодексом.
Пунктом 3.2. Договору передбачено право Оператора (позивача), зокрема, своєчасно отримувати від Замовника плату на надані послуги; стягувати із Замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, та/або плату за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями в порядку, визначеному цим договором.
Вартість перевищення замовленої потужності за кожний день газового місяця розраховується для кожного дня перевищення за формулою, наведеною в п. 8.3. Договору.
Позивач в позовній заяві вказує, що згідно умов п. 8.3 Договору за результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача позивачем здійснено розрахунок вартості плати за перевищення потужності у відповідному розрахунковому місяці, а саме:
- за квітень 2020 року виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 871,24732 тис.куб.м., всього на загальну суму 129 808,88 грн,
- за травень 2020 року виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 567,80310 тис.куб.м., всього на загальну суму 84 598,12 грн,
- за червень 2020 року виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 311,11476 тис.куб.м., всього на загальну суму 46 353,61 грн,
- за липень 2020 року виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 1 72,42336 тис.куб.м., всього на загальну суму 25 689,70 грн,
- за серпень 2020 року виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 334,34357 тис.куб.м. на суму 49 814,52 грн.
Відповідно до п. 8.3. Договору, підставою для плати за перевищення замовленої потужності є рахунок на оплату за перевищення замовленої потужності та звіт Оператора про використання замовленої потужності Замовником, що містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей, які надаються Замовнику до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу.
Позивачем в інформаційній платформі було направлено відповідачу:
- рахунок № 04-2020-1910000128/1210420 від 30.04.2020 на оплату за перевищення договірної потужності за квітень 2020 року на загальну суму 129 808,88 гривень;
- звіти про використання замовленої потужності ДП «Газ Мелітополя ПрАТ «Мелітопольгаз» за газовий місяць квітень 2020;
- рахунок № 05-2020-1910000128/1210520 від 31.05.2020 на оплату за перевищення договірної потужності за травень 2020 року на загальну суму 84 598,12 грн;
- звіти про використання замовленої потужності ДП «Газ Мелітополя ПрАТ «Мелітопольгаз» за газовий місяць травень 2020;
- рахунок № 06-2020-1910000128/1210620 від 30.06.2020 на оплату за перевищення договірної потужності за червень 2020 року на загальну суму 46 353,61 грн;
- звіти про використання замовленої потужності ДП «Газ Мелітополя ПрАТ «Мелітопольгаз» за газовий місяць червень 2020;
- рахунок № 07-2020-1910000128/1210000 від 31.07.2020 на оплату за перевищення договірної потужності за липень 2020 року на загальну суму 25 689,70 грн;
- звіти про використання замовленої потужності ДП «Газ Мелітополя ПрАТ «Мелітопольгаз» за газовий місяць липень 2020;
- рахунок № 08-2020-1910000128/1210000 від 31.08.2020 на оплату за перевищення договірної потужності за серпень 2020 року на загальну суму 49 814,52 грн;
- звіти про використання замовленої потужності ДП «Газ Мелітополя ПрАТ «Мелітопольгаз» за газовий місяць серпень 2020.
Як свідчать матеріали справи, акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) підписані уповноваженою особою відповідача без зауважень.
Відповідно до п. 8.3. Договору Замовник зобов'язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності у строк до двадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.
Позивач посилається на те, що з порушенням строку, встановленого п. 8.3. Договору відповідачем частково не оплачено вартість перевищення договірної потужності за квітень 2020 року у розмірі 1 584,06 грн; взагалі не сплачено вартість перевищення договірної потужності: за травень 2020 року в сумі 84 598,12 грн, за червень 2020 року в сумі 46 353,61 грн, за липень 2020 року в сумі 25 689,70 грн, за серпень 2020 року в сумі 49 814,52 грн.
Таким чином, загальний розмір заборгованості за перевищення договірної потужності становить 208 040,01 грн.
Невиконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Правовідносини сторін врегульовано Договором транспортування природного газу №1910000128 від 20.11.2019.
Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надавав відповідачу послуги відповідно до умов Договору, а відповідач приймав дані послуги.
Відповідно до п. 2 глави 3 розділу XII, п. 5 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем відповідно до вимог цього Кодексу та за формами електронного документообігу оператора газотранспортної системи, погодженими з Регулятором, надають оператору газотранспортної системи шляхом внесення (завантаження файлів з накладанням ЕЦП) до Формаційної платформи зокрема таку інформацію:
- Форма № 1. Інформація про споживачів, підключених до газорозподільної системи.
- Форма № 2. Інформація про попередні та остаточні прогнози відборів/споживання природного газу споживачами, що не вимірюються щодобово, і відбори/споживання природного газу споживачами, що вимірюються щодобово (протягом доби).
- Форма № 3. Інформація про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово, та/або щодо яких було змінено режим нарахування відбору/споживання природного газу.
- Форма № 4. Інформація про операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з його газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів та про об'єм/обсяг приймання-передачі природного газу з однієї газорозподільної зони в іншу.
- Форма № 8. Інформація про об'єм/обсяг подач природного газу у віртуальній точці входу з газорозподільної системи в розрізі газовидобувних підприємств.
Крім того, Оператор ГТС надає операторам газорозподільних мереж: Форму № 9. Повідомлення про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які не включені до Реєстру споживачів жодного постачальника/постачальник яких не подав номінацію на точку виходу до ГРМ або така номінація була відхилена оператором ГТС/постачальник яких ініціював припинення їм газопостачання.
Відповідно до п. 4 глави 1 розділу XII Кодексу ГТС відповідальність за своєчасність, повноту і достовірність інформації, що надається відповідно до цього розділу, несе той суб'єкт, на якого покладається обов’язок щодо надання інформації оператору газотранспортної системи відповідно до цього розділу.
Замовники послуг транспортування відповідають за збалансованість своїх портфоліо балансування протягом періоду балансування для мінімізації потреб оператора газотранспортної системи у вчиненні дій із врегулювання небалансів, передбачених цим Кодексом. Періодом балансування є газова доба (D) (пункт 1 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС).
У випадку якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування природного газу за зову добу не дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування природного газу за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу є добовий небаланс і до нього застосовується плата за добовий небаланс (пункт 2 глави 6 Розділу XIV).
Плата за добовий небаланс має відображати витрати та враховувати вартість вчинення балансуючих дій оператором газотранспортної системи, а також коригування, визначене відповідно до вимог цієї лави (пункт 4 глави 6 Розділу XIV).
Якщо добовий небаланс замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, придбав природний газ в оператора газотранспортної системи в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору газотранспортної системи плату за добовий небаланс (пункт 6 глави 6 Розділу XIV).
Для розрахунку плати за добовий небаланс для кожного замовника послуг транспортування природного газу оператор газотранспортної системи множить остаточний обсяг добового небалансу на у, що застосовується відповідно до пунктів 8-12 цієї глави (пункт 7 глави 6 Розділу XIV).
Для цілей розрахунку плати за добовий небаланс ціна, що застосовується, визначається як маржинальна ціна придбання природного газу, якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним (тобто коли відбори замовника послуг транспортування протягом газової доби перевищують його подачі) (пункт 8 глави 6 Розділу XIV).
У випадку непогодження Регулятором відповідно до пункту 10 цієї глави торгової платформи маржинальна ціна придбання визначається шляхом збільшення вартості природного газу, придбаного оператором газотранспортної системи внаслідок отримання послуг балансування за цю газову добу, на величину коригування (пункт 11 глави 6 Розділу XIV).
У відповідності до пункту 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС Оператор направляв відповідачу акти врегулювання щодобових небалансів із зазначенням у кожному з них застосованого методу розрахунку маржинальної ціни та визначеної вартості небалансів окремо за кожний день газового місяця та сумарно за увесь місяць.
За змістом п. 1, 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Суб'єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб'єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб'єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб'єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу.
Пункт 2 р. 1. глави IV Кодексу ГТС встановлює, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.
Згідно з п.5 р. 1 гл. 1 Кодексу ГТС зазначається що розподіл потужності - частина договору транспортування, яка визначає порядок та умови надання і реалізації права на користування договірною потужністю, яке надається замовнику транспортування у визначеній точці входу або точці виходу, а розподілена (договірна) потужність - це частина технічної потужності газотранспортної системи, яка розподілена замовнику послуг транспортування згідно з договорами транспортування.
Абзац 2 пункту 1 р. 1 гл. IX Кодексу ГТС визначає, що розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу.
Відповідно до п. 15 р. 1 гл. IX Кодексу ГТС величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних Точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.
Згідно п. 3 р. 2 глави XI Кодексу ГТС у випадку якщо замовник послуг транспортування природного газу не надасть оператору газотранспортної системи номінацію згідно з положеннями пункту 1 цієї глави, вважається підтвердженою номінація для такого замовника послуг транспортування природного газу з обсягами природного газу, що дорівнює нулю відносно замовленої точки входу/виходу.
Пунктом 2 р. 3 гл. ХV Кодексу ГТС встановлено, що оператор газотранспортної системи з метою уникнення можливості виникнення перевантаженень вчиняє дії, зокрема, по стягненню із замовника послуг транспортування додаткової оплати за перевищення потужності відповідно до Договору транспортування.
Відповідачем акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) підписано без зауважень.
Таким чином, відповідач погодився з обсягами перевищення замовленої (договірної) потужності, що розраховані позивачем, однак оплату за перевищення договірної потужності не здійснив.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи доведено, що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем оплати за щодобовий небаланс за період серпень-жовтень 2020 року у сумі 303 562,37 грн та за перевищення замовленої потужності за період квітень-серпень 2020 року у сумі 208 040,01 грн, а всього у сумі 511 602,38 грн.
Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 511 602 грн 38 коп. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відноситься, зокрема, 3 % річних та інфляційних втрат.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у сумі 60 478,92 грн (39 928,61 грн нараховано на заборгованість за щодобовий небаланс; 20 550,31 грн нараховано на заборгованість за перевищення замовленої потужності); 261 493,01 грн інфляційних втрат (154 296,46 грн нараховано на заборгованість за щодобовий небаланс; 107 196,55 грн нараховано на заборгованість за перевищення замовленої потужності); 49 528,64 грн 3% річних (29 189 грн нараховано на заборгованість за щодобовий небаланс; 20 339,64 грн нараховано на заборгованість за перевищення замовленої потужності);
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Надані розрахунки 3 % річних та втрат від інфляції перевірені судом та встановлено, що розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції виконано вірно. Отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 49 528 грн 64 коп. 3 % річних та 261 493 грн 01 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до п. 13.5 Договору встановлено, що в разі пропущення замовником строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період , за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Факт порушення відповідачем його зобов’язань є доведеним. Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що заявлена до стягнення сума пені є обґрунтованою і тому підлягає стягненню з відповідача в розмірі 60 478 грн 92 коп.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України” є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до Дочірнього підприємства «Газ Мелітополя» приватного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» задовольнити.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Газ Мелітополя» приватного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» (пр. 50-річчя Перемоги, буд. 17, м. Мелітополь. Запорізька область, 72313 ідентифікаційний код юридичної особи 39825907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (пр. Гузара Любомира, 44, м. Київ, 03065, ідентифікаційний код юридичної особи 42795490) 511 602 (п’ятсот одинадцять тисяч шістсот дві) грн 38 коп. основної заборгованості, 60 478 (шістдесят тисяч чотириста сімдесят вісім) грн 92 коп. пені, 261 493 (двісті шістдесят одну тисячу чотириста дев’яносто три) грн 01 коп. інфляційних втрат, 49 528 (сорок дев’ять тисяч п’ятсот двадцять вісім) грн 64 коп. 3% річних, 13 246 (тринадцять тисяч двісті сорок шість) грн 54 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 10.11.2023.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
_03_03.png)
