Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До відома сторін у справі № 908/2342/23 (суддя Горохов І.С.) Фізичної особи – підприємця Лопатки Романа Миколайовича, 72318 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Брів-ла-Гайард, буд. 4, кв. 24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.10.2023 Справа №908/2342/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50
до відповідача Фізичної особи – підприємця Лопатки Романа Миколайовича, 72318 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Брів-ла-Гайард, буд. 4, кв. 24
про стягнення коштів
без виклику (повідомлення) сторін
установив
17.07.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ до відповідача Фізичної особи – підприємця Лопатки Романа Миколайовича, Запорізька область, м. Мелітополь про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2852500931-КД-1 від 21.12.2021 у розмірі 452 920,23 грн.
17.07.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 31.07.2023 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.
08.08.2023 на адресу Господарського суду надійшла заява Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ про усунення недоліків позовної заяви. Вказує ціну позову 444 243,15 грн.
Ухвалою суду від 23.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2342/23. Присвоєно справі номер провадження №15/208/23. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі №908/2342/23.
Запропоновано відповідачу надати у строк до 22.09.2023, відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Копію зазначеного документа направити на адресу позивача, докази направлення надіслати суду.
Запропоновано позивачу у строк до 06.10.2023 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно із вимогами ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.
Запропоновано відповідачу надати у строк до 23.10.2023, відповідно до ст. 167 ГПК України, заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
Позов обґрунтовано не поверненням відповідачем у передбачений термін кредиту, оформленого кредитним договором №2852500931-КД-1 від 21.12.2021, у зв’язку із чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 208 333,33 грн, заборгованість за процентами у розмірі 27 576,49 грн, заборгованість в порядку регресу в розмірі 208 333,33 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням відповідачів є Запорізька область, м. Мелітополь.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 23.12.2022, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 (зі змінами), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
До вказаного Переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України входить Мелітопольський район.
Відповідно до п. 21 ч. 1 Розділу XI Перехідних положень ГПК України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції".
Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному вебпорталі судової влади з посиланням на вебадресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному вебпорталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.
З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення (ч. 2 ст. 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України").
Ураховуючи неможливість на момент відкриття провадження у справі повідомити відповідача засобами поштового зв’язку про розгляд справи, оскільки місцезнаходженням відповідача є тимчасово окупована Російською Федерацією територія України, суд повідомив відповідача про розгляд справи шляхом надіслання на електронну адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві, а саме: на e-mail адресу відповідача вказану в позовній заяві позивачем: lopatka78roman@gmail.com, а також через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (з посиланням на відповідну ухвалу суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Оголошення опубліковане 23.08.2023.
Відповідно до наявної в матеріалах справи №908/2342/23 довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді – ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.08.2023 доставлено до електронної скриньки lopatka78roman@gmail.com 23.08.2023.
За офіційним даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань (відповідь на запит №151148 від 19.07.2023) місцезнаходженням відповідача – Фізичної особи – підприємця Лопатки Романа Миколайовича, є адреса: 72318 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Брів-ла-Гайард, буд. 4, кв. 24.
Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. Заяв про зміну відповідачами місцезнаходження на адресу суду не поступало.
Заяви про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2342/23.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідачі могли дізнатись з офіційного вебпорталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»: //reyestr.court.gov.ua/. Названий вебпортал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.
Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 23.08.2023 у справі №908/23412/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.
Згідно з ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.
21.12.2021 між Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» (позивач, Банк за договором) та Фізичною особою-підприємцем Лопаткою Романом Миколайовичем (Позичальник, відповідач) укладено кредитний договір №2852500931-КД-1 (далі – Кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. КУБ під заставу (далі кредит) надається Банком для здійснення Позичальником платежів, пов`язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.
Згідно з п. А.2 Кредитного договору ліміт цього договору: 500 000,00 грн., у тому числі на наступні цілі: у розмірі 500 000,00 грн. на поповнення обігових коштів; у розмірі 0,00 грн. на сплату страхових платежів ,у випадках та у порядку, передбачених п.п.2.1.5, 2.2.12 цього Договору.
Відповідно до п. А.3 Кредитного договору термін повернення кредиту: 01.12.2024.
Пунктом 4.1 Кредитного договору сторони узгодили, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. п. А.6, А. 6.1 цього Договору. У випадку встановлення Банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього Договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.
Згідно з п. 6.1 Кредитного договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.
21.12.2021 між Позивачем та Відповідачем укладена додаткова угода № 1 до Кредитного договору (далі за текстом - Додаткова угода №1), відповідно до підпункту «а» пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку Кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб’єктів малого та середнього підприємства (далі – Програма) та умов цієї Додаткової угоди, Позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.
Згідно із п. 2.1. Додаткової угоди № 1 за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, Позичальник сплачує Банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становіть на дату укладання цієї додаткової угоди – 14,31 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7,00 %, але не більше Індекс UIRD (12 міс) + 6 % (обмеження встановлюються на дату укладання цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до умов п. 2.1. цієї Додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень.
Індекс UIRD – український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.
Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі «Інтернет» на офіційному свиті Національного Банку України.
Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому Банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. {…}
До даної угоди сторонами укладено додаток № 1 «Графік платежів».
Кредитний договір, Додаткова угода та додаток № 1 до неї підписано представниками сторін шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Також, 31.12.2020 Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (далі Гарант) та позивачем (далі Бенефіціар) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 для забезпечення співпраці сторін, пов`язаної з наданням державної підтримки суб`єктам мікропідприємництва та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», на виконання Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151 (далі - договір про надання державної гарантії).
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до п. 2.1 Договору про надання державної гарантії Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання Принципалами частини своїх грошових зобов`язань перед Бенефіціаром за кредитним договорами, включеними до Портфеля.
Даним договором визначено, що принципал суб’єкт господарювання, якому надано Кредит, включений до Портфеля.
Портфель сукупність усіх Кредитів, зобов`язання за якими частково забезпечені гарантією.
За умовами п. п. 2.5, 2.6 Договору про надання державної гарантії ставка індивідуальної гарантії визначається на власний розсуд Бенефіціара для кожного окремого Кредиту та не може перевищувати 70% за кожним окремим кредитом. Ставка гарантії на портфельній основі в будь-який момент не може перевищувати 50%.
Згідно з п. 5.1 Договору про надання державної гарантії у разі настання Гарантійного випадку Бенефіціар направляє Гаранту Вимогу, а Агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати Гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку Кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, у якому виник Гарантійний випадок.
За умовами п. 5.3 Договору про надання державної гарантії Бенефіціар зобов`язаний протягом двох Банківських днів з дати направлення відповідної Вимоги Гаранту письмово повідомити Принципалів за Кредитами, включеними до Вимоги, про направлення відповідної Вимоги Гаранту.
Відповідно до п. 5.5 Договору про надання державної гарантії гарант на підставі Вимог, отриманих від Бенефіціара, з урахуванням інформації Агента щодо перевірки Вимог, сплачує на Рахунок Бенефіціара ССГ (суму сплати за гарантією) згідно з Вимогою раз на місць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної Вимоги), за умови одночасного дотримання таких вимог:
5.5.1. Гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього Договору;
5.5.2. на момент отримання Вимоги не закінчився Строк дії Гарантії;
5.5.3. загальна сума всіх виплачених Бенефіціару ССГ, з урахуванням ССГ, що підлягає виплаті згідно з Вимогою, не перевищує Ліміту Гарантії;
5.5.4. Гарант отримав підтвердження від Агента, що-сума, зазначена у Вимозі, є ССГ, що підлягає виплаті за Гарантією згідно з умовами цього Договору;
5.5.5. здійснення Гарантом виплати згідно з Вимогою не суперечить вимогам чинного законодавства на момент здійснення такої виплати.
Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, на підставі кредитного договору № 2852500931-КД-1 від 21.12.2021 позивачем перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 500 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № DIC0386DI1 від 23.12.2021 та випискою за рахунком № 20637000202678 ФОП Лопатка Р.М. за період з 21.12.2021 до 23.02.2023, а саме: 23.12.2021 – позивачем перераховано кошти в розмірі – 500 000,00 грн. із призначенням платежу: «Перерахування коштів згідно з кредитним договором № 2852500931-КД-1 від 21.12.2021, без ПДВ».
Позичальник здійснив погашення кредиту 07.01.2022 в розмірі 13 899,93 грн, 31.01.022 в розмірі 13 888,89 грн, 27.02.2022 в розмірі 13 888,89 грн, 31.05.2022 в розмірі 41 655,63 грн, що підтверджується Випискою за рахунком № 29099010205527 за період з 21.12.2021 до 23.02.2023.
У подальшому кредит позичальником не сплачувався.
Відповідно до підпункту «г» п. 2.3.2. Кредитного договору при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених умовами цього договору, Банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням Позичальнику повідомлення. У зазначену в повідомленні дату цей Договір вважається розірваним. При цьому в останні день дії Договору Позичальник зобов’язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов’язання за цим Договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов’язань за цим договором
У зв`язку з наявністю простроченої заборгованості за кредитним договором Банк надіслав позичальнику електронною поштою 14.09.2022 повідомлення вих.№11221ZPM0S3NY від 13.09.2022 про розірвання кредитного договору № 2852500931-КД-1 від 21.12.2021 з вимогою до 13.10.2022 здійснити погашення заборгованості в повному розмірі, загальний розмір якої станом на 05.09.2022 складав 437 478,34 грн.
01.12.2022 позивач звернуся Міністерства фінансів України, як гаранта за кредитним договором №2852500931-КД-1 від 21.12.2021, з вимогою на сплату за гарантією №69 від 01.12.2022 відповідно до Договору про надання гарантії на портфельній основі №13010-05/269 від 31.12.2020. Сума сплати за гарантією зазначена 208 333,33 грн.
02.12.2022 позивач повідомив відповідача (вих. № 11221ZPM0S3NY від 01.12.2022) про надсилання вимоги гаранту – Міністерству фінансів України, як гаранту за кредитним договором №2852500931-КД-1 від 21.12.2021, про сплату за гарантією № 69 від 01.12.2022 відповідно до Договору про надання гарантії на портфельній основі № 13010-05/269 від 31.12.2020. Сума сплати за гарантією становить 208 333,33 грн.
04.01.2023 кредит погашено в сумі 208 333,33 грн за рахунок коштів державної гарантії.
Таким чином, залишок несплаченого кредиту на користь Банку станом на 23.02.2023 складає 208 333,33 грн заборгованості за тілом кредиту.
Сума сплаченого кредиту в розмірі 208 333,33 грн, яка була перерахована в оплату кредиту за рахунок коштів державної гарантії, пред`явлена банком до стягнення з позичальника в порядку регресу на умовах договору про надання державної гарантії.
Банком також нараховано проценти за користування кредитом 27 576,49 грн за період з 04.01.2022 до 06.10.2022.
Підставою звернення позивача до суду стало не повернення відповідачем кредитних коштів та процентів за користуванням кредиту.
Докази сплати заборгованості за кредитом в матеріалах справи відсутні.
Стягнення з відповідача заборгованості за кредитом за кредитом в розмірі 208 333,33 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 27 576,49 грн, заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією в розмірі 208 333,33 грн є предметом розгляду даної справи.
Проаналізувавши фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа мас право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
За приписами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Положеннями ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №2852500931-КД-1 від 21.12.2021 шляхом накладення відповідачем свого кваліфікованого електронного підпису.
До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом): кредитний договір № 2852500931-КД-1 від 21.12.2021, Додаткова угода № 1 від 21.12.2021 з Додатком 1 до неї, протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).
Відповідачем не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами Кредитного договору, Додаткової угоди до нього та Додатку шляхом накладення сторонами своїх кваліфікованих електронних підписів.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши кредит в розмірі 500 000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
У справі, що розглядається, спір виник з приводу несплати відповідачем кредиту.
Відповідачем не надано заперечень щодо позову та доказів в обґрунтування відсутності заборгованості за кредитом в розмірі 208 333,33 грн перед Банком.
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач доказів повернення кредитних коштів за Кредитним договором в повному обсязі суду не надав.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 208 333,33 грн станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 208 333,33 грн заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню судом.
Разом з тим, згідно з ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У п. 6.1 Договору про надання державної гарантії передбачено, що у разі здійснення Гарантом виплати ССГ (суми сплати за гарантією) за будь-яким Проблемним кредитом Бенефіціар зобов`язується відобразити в обліку виникнення заборгованості Принципала перед бюджетом на суму здійсненої гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким Проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено Бенефіціаром у найкоротші строки.
Пунктом 6.2 Договору про надання державної гарантії встановлено, що з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до Принципала та на виконання статті 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього Договору, Бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього Договору, зобов`язується:
- застосовувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за Проблемним кредитом з метою погашення Простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань Позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього Договору за таким Проблемним кредитом (п. 6.2.1);
- здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами (п. 6.2.2.).
Згідно з п. 6.3 Договору про надання державної гарантії кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за Проблемним кредитом, перераховуються на Рахунок Гаранта в сумі, пропорційній Ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ, яка була сплачена за таким Проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього Договору), та зараховуються Гарантом насамперед у рахунок погашення Простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв’язку з чим Бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість принципала перед державним бюджетом.
Відповідно до п. 2.13. Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору Позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов’язань Позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. цієї Додаткової угоди).
З викладеного вбачається, за Договором про надання державної гарантії Гарант надав позивачу право здійснювати стягнення з Позичальника на свою користь. Стягнуті суми в подальшому перераховуються у погодженому порядку на рахунок Гаранта. Позичальник, у свою чергу, у п. 2.13 Додаткової угоди № 1 від 21.12.2021 до Кредитного договору визнав та підтвердив, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості.
Таким чином, позивач правомірно пред’явив до відповідача вимоги про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за кредитним договором на свою користь, у тому числі заборгованість у порядку регресу за сплаченою гарантією в розмірі 208 333,33 грн.
Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача простроченої суми процентів за користування кредитом за період з 04.01.2022 до 06.10.2022 в розмірі 27 576,49 грн.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок процентів, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є неправильним, виходячи з такого.
Відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22):
« 81. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Відповідно до підпункту «г» п. 2.3.2. Кредитного договору при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених умовами цього договору, Банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням Позичальнику повідомлення. У зазначену в повідомленні дату цей Договір вважається розірваним. При цьому в останні день дії Договору Позичальник зобов’язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов’язання за цим Договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов’язань за цим договором
У даному випадку позивач 14.09.2022 повідомив відповідача про одностороннє розірвання договору з 13.09.2022 у зв’язку несплатою за кредитом та вимагав сплатити борг.
Таким чином, нарахування позивачем процентів за користування кредитом в період з 14.09.2022 до 06.10.2022 в розмірі 5557,66 грн суд вважає безпідставним та таким, що суперечить вимогам законодавства України.
Здійснивши перерахунок процентів за користування кредитними коштами за період з 04.01.2022 до 13.09.2022 суд вважає обґрунтованою сумою процентів за користування кредитом – 22 018,83 грн.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.
На підставі викладеного, позов задовольняється частково.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
У заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач просив повернути зайво сплачений судовий збір в розмірі 130,15 грн, виходячи з уточненої ціни позову, а саме: замість 452 920,23 грн ціна позову становила 444 243,15 грн.
Оскільки внесення плати у більшому розмірі підтверджується відповідним платіжним дорученням № ZZ421D1R66 від 01.03.2023 на суму 6793,80 грн, що є більшим за встановлений розмір ставки судового збору станом на 1 січня 2023 року за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру – 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), позивачу слід повернути суму судового збору в розмірі 130,15 грн, внесену в більшому розмірі, ніж встановлено законом, про що поставити відповідну ухвалу.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи – підприємця Лопатки Романа Миколайовича (вул. Брів-ла-Гайард, буд. 4, кв. 24, м. Мелітополь, Запорізька область, 72318; e-mail: lopatka78roman@gmail.com; реєстраційний номер облікової картки платника податків 2852500931) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094) заборгованість за кредитом в розмірі 208 333,33 грн (двісті вісім тисяч триста тридцять три гривні 33 коп.), заборгованість за процентами в розмірі 22 018,83 грн (двадцять дві тисячі вісімнадцять гривень 83 коп.), заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 208 333,33 грн (двісті вісім тисяч триста тридцять три гривні 33 коп.). Видати наказ.
Відмовити у позові в частині стягнення заборгованості за процентами у розмірі 5557,66 грн.
Стягнути з Фізичної особи – підприємця Лопатки Романа Миколайовича (вул. Брів-ла-Гайард, буд. 4, кв. 24, м. Мелітополь, Запорізька область, 72318; e-mail: lopatka78roman@gmail.com; реєстраційний номер облікової картки платника податків 2852500931) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6580,29 грн (шість тисяч п’ятсот вісімдесят гривень 29 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 22.11.2023.
Суддя І. С. Горохов
Електронна копія рішення Господарського суду Запорізької області №908/23425/23 від 23.10.2023 міститься в мережі Інтернет за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Дата розміщення інформації на сторінці Господарського суду Запорізької області на офіційному вебпорталі «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет 23.11.2023.
_03_03.png)
