Господарський суд Запорізької області

27 листопада 2023, 09:20

До відома Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “КОЦЮБИНСЬКОГО, 61” (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Коцюбинського, буд. 61, ідентифікаційний код юридичної особи 39803134) по справі № 908/2930/23 (суддя Дроздова С.С.)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

24.11.2023 справа № 908/2930/23

м. Запоріжжя Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “Укргазбанк” (вул. Єреванська, буд. 1, м. Київ, 03087, ідентифікаційний код юридичної особи 23697280)

до відповідача: Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “КОЦЮБИНСЬКОГО, 61” (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Коцюбинського, буд. 61, ідентифікаційний код юридичної особи 39803134)

про стягнення 144 954 грн 87 коп.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк “Укргазбанк” звернулося до суду з позовом про стягнення з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “КОЦЮБИНСЬКОГО, 61” 101 391 грн 94 коп. заборгованості по кредиту строкової, 14 586 грн 78 коп. заборгованості по кредиту простроченої, 1 747 грн 74 коп. заборгованості по процентам поточної, 27 170 грн 94 коп. заборгованості по процентам простроченої, 20 грн 06 коп. заборгованості за несвоєчасне погашення кредиту і процентів (3 % річних) станом на 23.02.2022 (включно), 37 грн 41 коп. збільшеної заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне погашення кредиту і процентів, станом на 23.02.2022 (включно).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 20.09.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2930/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 25.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2930/23. Присвоєно справі номер провадження 27/278/23 та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 250 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 25.09.2023 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 17.10.2023.

Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем не надано.

Місцезнаходженням відповідачів є Запорізька область, м. Бердянськ, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ Укрпошта, тому відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом розміщення ухвали суду від 25.09.2023 на сайті Господарського суду Запорізької області та надсилання примірника ухвали суду, підписаного кваліфікованим електронним підписом на електронну адресу відповідача – osmd_azov@ukr.net.

В матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа на електронну адресу відповідача – 25.09.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-норталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на викладене, повідомлення відповідача через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області та електронну адресу відповідача з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідача про час та місце розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідачів до суду не надійшло.

Наявні матеріали справи № 908/2930/23 дозволяють розглянути справу по суті спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 24.11.2023.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

20.11.2019 між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком “Укргазбанк” (Банк) та Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Коцюбинського, 61” (Позичальник) укладений договір про приєднання до Правил надання кредиту об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельним кооперативам в АБ «Укргазбанк» № 1291/2019/ЗОД-МСБ, у зв'язку з приєднанням Позичальника до Правил надання кредиту об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельним кооперативам в АБ «Укргазбанк» (далі Правила) та акцептуванням Позичальником в повному обсязі Правил (оферту, що розміщена на сайті Банку http://www.ukrgasbank.com), з якими Позичальник ознайомився, погоджується та зобов'язується виконувати.

Відповідно до Правил, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», (Банк) керуючись чинним законодавством України публічно пропонує можливість отримання кредиту об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельним кооперативам. Правила надання кредиту об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельним кооперативам в АБ «Укргазбанк» є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 640-644 Цивільного кодексу України укласти із Банком Договір про надання кредиту за наступними програмами: «Програма кредитування об'єднань співвласників багатоквартирних будинків»; «Програма кредитування об'єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельних кооперативів в рамках реалізації Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів щодо ефективного використання енергетичних ресурсів та енергозбереження».

Ці Правила надання кредиту об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельним кооперативам в АБ «Укргазбанк» (далі - Правила), разом із Договором про приєднання до Правил та всіма додатками та додатковими угодами до них складають Договір про надання кредиту. Правила набирають чинності з дати їх офіційного оприлюднення на Сайті Банку та діють до дати офіційного оприлюднення заяви про їх відкликання на Сайті Банку. Приєднання Клієнта до Правил (акцептування даної публічної пропозиції у відповідності із ст.ст. 633, 634 Цивільного кодексу України) здійснюється шляхом підписання Договору про приєднання до Правил надання кредиту об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельним кооперативам в АБ «УКРГАЗБАНК» (далі - Договір про приєднання) за встановленою АБ «Укргазбанк» формою. Датою укладення Договору про надання кредиту є дата Договору про приєднання.

У відповідності до Правил, Правила регулюють відносини, які виникають між Банком та Позичальниками протягом строку дії Договору про надання кредиту в межах чинного законодавства України (п. 1.1); Підписанням Договору про приєднання Позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з усіма умовами Правил, а також своє волевиявлення стосовно приєднання до Правил (п. 1.2); Приєднуючись до Правил, Позичальник приймає на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Договором про надання кредиту (п.1.3).

Договір про приєднання - типова форма Договору, на підставі якого здійснюється приєднання Клієнта до Правил надання кредиту в АБ «Укргазбанк» та який містить посилання на ці Правила.

Відповідно до п. 1 Договору про приєднання, загальний ліміт кредитної лінії 507 965 грн 04 коп.

Згідно п. 2 Договору про приєднання, кредитна лінія відкривається з 20 листопада 2019 року по 19 листопада 2029 року (включно). Позичальник погашає кредит у строки дії ліміту відповідного періоду та в сумі перевищення фактичної заборгованості по кредиту цього періоду над лімітом кредитної лінії наступного періоду, відповідно до Графіку зменшення ліміту кредитування (Додаток № 1 до Договору про приєднання).

Відповідно до п. 3 Договору про приєднання, Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку комісії у розмірі та в порядку, визначеному тарифами, які наведені в Додатку № 2 до Договору про приєднання.

Цільове використання (мета) кредитних коштів: обладнання та матеріали для проведення робіт з термоізоляції (термомодернізації) зовнішніх стін, підвальних приміщень, горищь покрівель та фундаментів в тому числі в комплексі з іншими заходами: світлопрозорі конструкції з енергозберігаючим склом, у тому числі вікна та балконні двері для місць загального користування (під'їздів, підвалів, технічних приміщень, горищ тощо) (крім однокамерних), та відповідне додаткове обладнання та матеріали; двері для місць загального користування (в тому числі під'їздів, підвалів, технічних приміщень, горищ) та відповідне додаткове обладнання і матеріали до них, що відповідає підпункту 20 пункту 2 додатку 2 до Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2020 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2010 р. № 243 (п. 1.2 Кредитного договору) (п. 4 Договору про приєднання).

За користування кредитом, в межах строку кредитування, визначеного п. 2 цього Договору про приєднання, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами, з врахуванням встановленого Графіку зменшення Ліміту кредитної лінії за Договором про приєднання, (строкова заборгованість), базова процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі 18,20% річних (п.5. Договору про приєднання).

За користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені Договором про приєднання (прострочена заборгованість), у т.ч. у строки, визначені в Графіку зменшення Ліміту кредитної лінії за цим Договором, та/або відповідно до умов дострокового погашення Кредиту, встановлених внаслідок застосування Банком вимоги дострокового повного або часткового виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором про приєднання, процентна ставка встановлюється в розмірі, визначеному в п. 5 Договору про приєднання, збільшеного на 5,0% процентних пункти (п. 6 Договору про приєднання).

Тарифи на кредитні операції наведені у Додатку № 2 до цього Договору про приєднання (п. 9 Договору про приєднання).

Відповідно до п. 10 Договору про приєднання, кредитні кошти надаються Банком Позичальнику на підставі письмової Заяви на отримання кредиту Позичальника відповідно до Додатку № 1 до Правил, в межах невикористаного залишку Ліміту кредитної лінії згідно з Графіком зменшення Ліміту кредитної лінії окремими траншами, шляхом оплати в межах сум та відповідно до строків, визначених у п. 2. Договору про приєднання, розрахункових документів або інших документів, на підставі яких буде здійснюватися придбавання та/або впровадження обладнання, наданих Позичальником, безпосередньо з позичкового рахунку IBAN UA583204780000020636870219909, відкритого в АБ «Укргазбанк», код Банку 320478.

Пунктом 12 Договору про приєднання передбачено, що погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами Позичальник здійснює на рахунок IBAN UA 403204780000037391739951766 в АБ «Укргазбанк», код Банку 320478.

Згідно п. 13 Договору про приєднання, Позичальник сплачує комісії Банку у розмірах, у порядку та в строки, що визначені Тарифами (Додаток № 2 до Договору про приєднання).

Інші умови надання кредитних коштів, не передбачені цим Договором про приєднання, регулюються положеннями Правил (п. 16. Договору про приєднання).

Відповідно до п. 18 Договору про приєднання, підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що всі умови Договору про приєднання (в тому числі інформаційні додатки) є зрозумілими та не потребують додаткового тлумачення; що отримав від Банку інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», до підписання цього Договору про приєднання.

02.06.2020 між Банком та Позичальником був укладений Додатковий договір № 1 до договору № 1291/2019/ЗОД-МСБ про приєднання до Правил надання кредиту об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельним кооперативам в АБ «Укргазбанк» від 20.11.2019 (Додатковий договір), яким, зокрема, внесено зміни до Договору про приєднання (кредитного договору), а саме: у зв'язку з отриманням відшкодування частини суми кредиту з боку Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України в розмірі 264 141 грн 82 коп. та направленням Банком отриманих коштів на погашення заборгованості Позичальника за основним боргом сторони домовились викласти Додаток 1 «Графік зменшення ліміту кредитування».

Позивачем належно виконані договірні зобов'язання. Однак, відповідач свої зобов'язання за договором не виконує неналежним чином. Відповідачем порушено зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за кредитним договором, що підтверджується випискою по рахунку Відповідача та розрахунком заборгованості.

Станом на 31.07.2023 заборгованість відповідача за договором склала: 101 391 грн 94 коп. заборгованості по кредиту строкової, 14 586 грн 78 коп. заборгованості по кредиту простроченої, 1 747 грн 74 коп. заборгованості по процентам поточної, 27 170 грн 94 коп. заборгованості по процентам простроченої,

Вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1050 ЦК України передбачено право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Статтею 1055 ЦК України унормовано, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтями 525, 526, 530 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивач надав кредит, що підтверджується випискою по особовому рахунку та розрахунком заборгованості.

Крім того, в матеріалах справи містяться меморіальні ордери № TR.13757461.42793.13520 від 21.11.2019 на суму 4 534 грн 04 коп., № TR.13757461.42771.13520 від 21.11.2019 на суму 503 431 грн 00 коп.

Суд враховує правову позицію, висвітлену в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

За умовами договору про приєднання з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 02.06.2020 строк погашення кредиту згідно Графіку зменшення ліміту кредитування становить 19.11.2029.

У зв’язку з тим, що Позичальник своєчасно та в повному обсязі не здійснює погашення кредиту, позивач 05.10.2023 надіслав відповідачу через електронну адресу відповідача лист-вимогу № 172/23561/2022 від 05.10.2022 про погашення існуючої заборгованості за кредитом та процентам.

Вимога позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже, Банк скористався своїм правом достроково вимагати повернення кредиту, що передбачено ч. 2 ст. 1050 ЦК України, направивши відповідачу лист-вимогу № 172/23561/2022 від 05.06.2022 про повернення всієї суми заборгованості за Кредитним договором станом на 04.10.2022 в строк протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати пред`явлення цієї вимоги.

Відповідач свої зобов`язання за договором (з урахуванням змін та доповнень) не виконав, кошти в повному обсязі не сплатив.

Водночас, строк повернення кредиту, сплати процентів, відповідно до умов Кредитного договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України, є таким, що настав.

Прострочена заборгованість по кредиту, що відображена у розрахунку заборгованості становить 14 586 грн 78 коп., строкова заборгованість по кредиту становить 101 391 грн 94 коп., заборгованість по процентам поточна складає 1 747 грн 74 коп., заборгованість по процентам прострочена складає 27 170 грн 94 коп.

Перевіривши розрахунок розміру заборгованості по процентам, судом встановлено, що позивачем правомірно заявлено їх стягнення.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем не подавались докази на спростування позовних вимог.

Суд враховує позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 20 грн 06 коп. заборгованості за несвоєчасне погашення кредиту і процентів (3 % річних) станом на 23.02.2022 (включно), 37 грн 41 коп. збільшеної заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне погашення кредиту і процентів, станом на 23.02.2022 (включно).

За змістом ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, права та інтереси кредитодавця у випадку порушення грошового зобов`язання забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28.03.2018 у справі №14-10цс18).

Слід зазначити, що нарахування 3% річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнових прав та інтересів, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Відсотки, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредиторові понесених втрат за несвоєчасне повернення коштів, а отже відрізняються від відсотків, що підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3% річних від простроченої суми, включаючи нараховані відсотки за користування грошовими коштами, встановленими договором.

З огляду на зазначене, 3% річних, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16 зазначено, що статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу. Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасну сплату процентів, не є неустойкою (штрафними санкціями), а є особливою формою відповідальності відповідача 1 за прострочення повернення кредиту.

Отже, внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, а відтак право на позов про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Суд перевірив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за визначені позивачем періоди згідно доданого до позову розрахунку, встановив, що такий розрахунок проведено правильно.

За змістом положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивач належним чином виконував свої договірні зобов'язання.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконував неналежним чином.

Контррозрахунку, доказів сплати вказаної заборгованості або належних та допустимих доказів, які би її спростовували, відповідачем суду не подано.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

За таких обставин, позов задовольняється повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “Укргазбанк” до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “КОЦЮБИНСЬКОГО, 61” задовольнити.

Стягнути з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “КОЦЮБИНСЬКОГО, 61” (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Коцюбинського, буд. 61, ідентифікаційний код юридичної особи 39803134) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “УКРГАЗБАНК” (вул. Єреванська, буд. 1, м. Київ, 03087, ідентифікаційний код юридичної особи 23697280) 101 391 (сто одна тисяча триста дев’яносто одна) грн 94 коп. заборгованості по кредиту строкової, 14 586 (чотирнадцять тисяч п’ятсот вісімдесят шість) грн 78 коп. заборгованості по кредиту простроченої, 1 747 (одна тисяча сімсот сорок сім) грн 74 коп. заборгованості по процентам поточної, 27 170 (двадцять сім тисяч сто сімдесят) грн 94 коп. заборгованості по процентам простроченої, 20 (двадцять) грн 06 коп. заборгованості за несвоєчасне погашення кредиту і процентів (3 % річних) станом на 23.02.2022 (включно), 37 (тридцять сім) грн 41 коп. збільшеної заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне погашення кредиту і процентів, станом на 23.02.2022 (включно), 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 24.11.2023.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.