Господарський суд Запорізької області

04 грудня 2023, 10:36

номер провадження справи 26/52/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2023 Справа № 908/1390/19(908/2964/21)

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс ВВ”, код ЄДРПОУ 33743159 (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, кв.49)

до відповідачів: 1/ Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаполіс ДКС” (вул. Чумаченка, 8, офіс 3, м. Запоріжжя, 69059, код ЄДРПОУ 33401239)

2/ Товариства з обмеженою відповідальністю “Кур’єр Україна”, код ЄДРПОУ 37280703 (пров. Волзький, 3, офіс 28, м. Одеса, 65007)

3/ Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегатрейд 13”, код ЄДРПОУ 38239221 (вул. Предславинська, 34Б, м. Київ, 03150)

про визнання недійсними договору поставки, договору про зміну кредитора, виключення відомостей з реєстру кредиторських вимог

в межах справи № 908/1390/19

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаполіс ДКС”, код ЄДРПОУ 33401239 (69059, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 8, офіс 3)

Кредитори - 1/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Мегатрейд 13”, код ЄДРПОУ 38239221 (вул. Предславинська, 34Б, м. Київ, 03150)

2/ Головне управління ДПС у Запорізькій області, код ЄДРПОУ ВП 44118663 (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107)

3/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Альянс ВВ”, код ЄДРПОУ 33743159 (вул. Старонаводницька, 13, кв. 49, м. Київ, 01015)

Представники сторін не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Ухвалою суду від 01.11.2021 прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс ВВ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаполіс ДКС”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Кур’єр Україна”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегатрейд 13” про визнання недійсними договору поставки, договору про зміну кредитора, виключення відомостей з реєстру кредиторських вимог, для розгляду в межах справи № 908/1390/19 про банкрутство відповідача-1, відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства. Підготовче засідання призначено на 30.11.2021р. об 11-45.

Ухвалою від 30.11.2021 відкладено підготовче засідання на 20.01.2022р. об 11-00.

Ухвалою від 20.01.2022 продовжено строк розгляду підготовчого засідання до 01.02.2022. Відкладено підготовче засідання на 01.02.2022 о 12-30.

Ухвалою від 01.02.2022 відкладено підготовче засідання на 15.02.2022 об 11-20.

Ухвалою суду від 15.02.2022 закрито підготовче провадження у справі №908/1390/19 (908/2964/21) з розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс ВВ” до відповідачів – Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаполіс ДКС”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Кур’єр Україна”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегатрейд 13”, про визнання недійсними договору поставки, договору про зміну кредитора, виключення відомостей з реєстру кредиторських вимог, та призначено справу до розгляду по суті на 15.03.2022 об 11-00 год, яке буде проводитись в режимі відеоконференції, з використанням онлайн сервісу відеозв’язку EasyCon.

Ухвалами від 15.03.2022, 12.04.2022, 10.05.2022, 26.05.2022, 14.06.2022, 12.07.2022, 16.08.2022, 08.09.2022, 29.09.2022, 13.10.2022, 08.11.2022 судові засідання відкладались.

Судове засідання 06.12.2022 з технічних причин не відбулось (відсутність стабільного інтернет з'єднання в залі суду).

Ухвалою від 06.12.2022 зупинено провадження у справі №908/1390/19(908/2964/21) до розгляду заяви з кредиторськими вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс ВВ” до відповідача-1, та набрання законної сили судовим рішенням.

Ухвалою суду від 30.03.2023 у справі №908/1390/19 (суддя Черкаський В.І.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс ВВ” (вх. № 22934/08-08/20 від 23.11.2020) задоволено частково. Визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс ВВ” у розмірі 95 510 502 грн. 08 коп. основного боргу (4-та черга задоволення), 71 785 856 грн. 20 коп. пені (6 - та черга задоволення). Зобов’язано ліквідатора включити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс ВВ” до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства. Зобов’язано ліквідатора включити витрати заявника по сплаті судового збору за подання заяви (вх. № 22934/08-08/20 від 23.11.2020) у розмірі 4 204 грн. 00 коп. до реєстру вимог кредиторів відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства. В іншій частині заяви відмовлено.

Ухвалою від 12.06.2023 поновлено провадження у справі № 908/1390/19(908/2964/21); призначено судове засідання на 04.07.2023 о 10-40.

Ухвалою від 04.07.2023 судове засідання відкладено на 18.07.2023 о 10-40.

Судове засідання 18.07.2023 з технічних причин не відбулось (відсутність стабільного інтернет з'єднання в залі суду).

Ухвалою від 18.07.2023 судове засідання відкладено на 05.09.2023 о 10-30.

Ухвалою від 05.09.2023 судове засідання відкладено на 10.10.2023 о 10-00, в режимі відеоконференції.

Сторони не направили своїх представників у судове засідання 10.10.2023, відповідачі 1,2 відзиви на позовну заяву не надали.

Відповідачем-3 надано відзив на позовну заяву ТОВ “Альянс ВВ”, в якому просить відмовити у задоволенні позову, у зв’язку з відсутністю правових підстав і повноважень на звернення до суду із позовною заявою пр визнання недійсним договору поставки №03/09-18 від 03.09.2018 та договору про заміну кредитора у зобов’язанні (про відступлення права вимоги) від 12.04.2021.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність належно повідомлених про розгляд справи позивача та відповідачів за наявними матеріалами справи та ухвалити рішення з метою дотримання розумного строку розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд, -

УСТАНОВИВ:

Статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

У позовній заяві ТОВ “Альянс ВВ” стверджує, що спірний договір поставки №3/09-18 від 03.09.2018 р., укладений між ТОВ “Мегаполіс ДКС” та ТОВ “Кур’єр Україна” є фіктивним, оскільки внутрішня воля сторін при вчинені даного правочину не відповідає зовнішньому її прояву. Позивач зазначає, що договір поставки нібито заздалегідь умисно укладений сторонами без наміру створення правових наслідків.

Позивач зазнчає, що повноваження підписантів договору не підтверджені додатковими документами.

Крім того, Позивач стверджує, що договір поставки № 3/09-18 від 03.09.2018 р. та додатки до нього містять помилки щодо його оформлення, зокрема, в частині зазначення строку дії, в частині визначення статусу платника податків сторін договору, а також в частині визначення кількості поставленого товару у Специфікації №1, Замовленні №1, Рахунку-фактурі № 03/09-18, Видаткової накладної № 17 09-18 та вимоги № 1 від 03.01.2019 р.

Водночас, Позивач, спираючись на наведені вище доводи, зазначає, що спірний договір поставки № 03/09-18 від 03.09.2018 р. нібито укладений на шкоду кредиторам ТОВ “Мегаполіс ДКС”, з метою набуття контролю в процедурі банкрутства та впливу на рішення комітету кредиторів.

З приводу викладеного, суд вказує на таке.

Спірний договір поставки № 03/09-18 укладено між ТОВ “Мегаполіс ДКС” та ТОВ “Кур’єр Україна” 03.09.2018 р.

Разом з тим, ТОВ “Мегаполіс ДКС” визнано банкрутом лише 24.09.2019 року - постановою Господарського суду Запорізької області по справі № 908/1390/19, тобто, більше ніж через рік після вчинення оспорюваного правочину.

До вказаного періоду ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.06.2019 року у справі № 908/1390/19 введено процедуру санації боржника – ТОВ “Мегаполіс ДК”.

При цьому, в ухвалі господарського суду від 25.06.2019 встановлено, що Планом санації, поданим боржником, передбачено погашення кредиторської заборгованості за рахунок збільшення внесків учасника товариства до статутного капіталу, залучення кредитних коштів та повернення дебіторської заборгованості.

План санації передусім ставить на меті фінансове оздоровлення підприємства- боржника та запобігання визнання його банкрутом, кредитор боржника - ТОВ “Кур'єр Україна”, вимоги якого перевищують п'ятдесят відсотків загальної заборгованості ТОВ “Мегаполіс ДКС”, надав свою згоду на здійснення заходів, визначених цим планом.

Таким чином, ТОВ “Мегаполіс ДКС” з власної ініціативи вчинено заходи, спрямовані на задоволення інтересів кредиторів.

Крім того, твердження ТОВ “Альянс ВВ” про відсутність підтвердження реальності господарської операції між ТОВ “Мегаполіс ДКС” та ТОВ “Кур’єр Україна” не відповідає дійсності та не підтверджується належними та допустимими доказами.

Так, відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, є первинні документи.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували реальність господарської операції щодо поставки продукції за договором № 03/09-18 від 03.09.2018 р. або свідчили б про недостовірність первинних документів, складених між ТОВ “Кур’єр Україна” та ТОВ “Мегаполіс ДКС”.

До того ж, факт вчинення вказаної операції вже досліджено Господарським судом Запорізької області.

Так, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.08.2019 р. у справі №908/1390/19 про банкрутство ТОВ “Мегаполіс ДКС” визнано ТОВ “Кур’єр Україна” конкурсним кредитором із розміром грошових вимог - 1 374 345,00 грн., які віднесено до 4-ї черги задоволення. Також судом затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів з урахуванням визнаних судом вимог конкурсних кредиторів.

При цьому, в ухвалі Господарського суду Запорізької області від 15.08.2019 р. по справі №908/1390/19 прямо зазначено про те, що судом досліджено матеріали та обставини справи, розглянуто реєстр конкурсних кредиторів, представлений розпорядником майна, а також заяви кредиторів та документи на підтвердження кредиторських вимог.

Отже, дійсність вимог ТОВ “Кур’єр Україна” до ТОВ “Мегаполіс ДКС” визнана судом та не спростована. Оцінку достовірності підстав для визнання ТОВ “Кур’єр Україна” кредитором ТОВ “Мегаполіс ДКС” здійснено судом під час винесення ухвали від 15.08.2019 р. у справі № 908/1390/19.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.08.2021 р. здійснено процесуальну заміну кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю “Кур'єр Україна” у справі № 908/1390/19 на Товариство з обмеженою відповідальністю “Мегатрейд 13”. При винесенні даної ухвали судом також надано оцінку обставинам, якими зумовлено заміну кредитора.

Наведені вище ухвали Господарського суду Запорізької області від 15.08.2019 р. та від 05.08.2021 р. по справі № 908/1390/19 Позивачем не оскаржувались, набрали законної сили.

Разом з тим, варто зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податків у зв’язку його господарською діяльністю мали місце.

Водночас формальність та недостовірність первинних документів може свідчити про відсутність реальності господарської операції виключно у разі, якщо відповідність таких документів фактичним обставинам спростована належними доказами.

Крім того, кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об'єктивно оцінювати ситуацію. При встановленні наявності обману суд має враховувати стандарт поведінки розумного учасника обороту, який наділений схожими характеристиками зі стороною, яку ввели в оману.

Упродовж розгляду справи про банкрутство ТОВ “Мегаполіс ДКС” у останнього були відсутні спори з ТОВ “Кур’єр Україна” щодо дійсності договору №03 09-18 від 03.09.2018 року або щодо особливостей його оформлення.

При цьому, наявність формальних помилок у договорі та в додатках до нього, на які посилається Позивач, не є підставою для визнання такого договору недійсним, що узгоджується з висновками Верховного Суду в постановах від від 21.01.2021 у справі № 747/839/18 та від 14.03.2018 у справі № 302/27/17.

Так само, визначення в договорі статусу платника податків для кожної зі сторін договору не має наслідком недійсність договору, оскільки спори щодо оподаткування та невірного або неточного відображення податкової інформації у первинних документах та податковій звітності суб’єктів господарювання відносяться до публічно- правових, охоплюють собою відносини певного суб’єкта господарювання із відповідним суб’єктом владних повноважень та не впливають на реальність або фіктивність господарської операції.

При цьому, стверджуючи про неправильні дії ТОВ “Кур’єр Україна” в частині відображення себе як платника ПДВ, Позивач не наводить жодних обставин щодо наявності спору між контролюючим органом та ТОВ “Кур’єр Україна” з приводу оподаткування господарської операції за договором поставки № 03/09-18 від 03.09.2018р.

Щодо тверджень ТОВ “Альянс ВВ” про відсутність додатків, які підтверджували б повноваження підписантів договору № 03/09-18, суд зазначає, що пунктом 12.13. даного договору передбачено, що Покупець (ТОВ “Мегаполіс ДКС”) надає Постачальнику (ТОВ “Кур’єр Україна”) засвідчені печаткою та підписом уповноваженої особи копії документів, що підтверджують повноваження підписанта від імені Покупця.

Вказаний пункт договору не містить жодних вимог щодо обов’язкового долучення таких копій документів до договору або щодо обов’язку їх зберігання невід’ємно від договору.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05.05.2020 у справі № 911/1634/19, від 30.04.2020 у справі №925/1147/18, судом наголошено, що якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень.

Таким чином, необхідність зберігання контрагентами статутів один одного в якості додатків до укладених ними правочинів не є обов’язковою.

Враховуючи викладене, посилання ТОВ “Альянс ВВ” на те, що ТОВ “Кур’єр Україна” не було наділено правом вимоги до боржника - ТОВ “Мегаполіс ДКС”, не відповідає дійсності та не підтверджується належними і допустимими доказами.

З наведеного також вбачається відсутність підстав для сумнівів у дійсності договору про заміну кредитора у зобов’язанні (про відступлення права вимоги) від 12.04.2021 р., укладеного між ТОВ “Кур’єр Україна” та ТОВ “Мегатрейд 13”.

Так, на момент укладення даного договору ТОВ “Мегатрейд 13” пересвідчилось у дійсності грошових вимог ТОВ “Кур’єр Україна”, виходячи з наявних документів та спираючись на судові рішення в рамках справи про банкрутство ТОВ “Мегаполіс ДКС”, які набрали законної сили та жодним чином не оскаржувались.

Щодо посилань ТОВ “Альянс ВВ” на підстави для визнання спірного договору недійсним в контексті застосування ст. 20 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, вбачається за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Кодексом України з процедур банкрутства у ст. 42 збільшено ретроспективний строк визнання недійсними фраудаторних правочинів до трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, строк звернення з позовами про визнання правочинів недійсними жодним чином не пом’якшує та не скасовує відповідальність будь-яких осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах (при визнанні кредиторських вимог у справі про банкрутство) наявний висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.11.2020 р. по справі № 911/956/17, де судом зазначено:

“...При вирішенні спору про визнання недійсним договору потрібно брати до уваги ті підстави для визнання недійсним договору, які існували на момент укладення такого договору. А конституційний принцип незворотності дії закону у часі необхідно застосовувати так: розширення прав учасників провадження у часі на спростування дійсності оспорюваного правочину, який укладено боржником до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство з одного року (за статтею 20 Закону про банкрутство в редакції, яка діяла до 21.10.2019 р.) до трьох років (за статтею 42 КУзПБ), не означає можливості застосування передбачених цією нормою підстав для визнання недійсними правочинів боржника, незалежно від того, чи були ці правочини укладені з моменту набрання чинності КУзПБ з 21.10.2019 р., чи раніше.

Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено надання зворотньої дії в часі положенням статті 42 цього Кодексу, як і будь-яким іншим його положенням. З огляду на таке до договорів, які укладені до моменту набрання чинності Кодексу України з процедур банкрутства, застосовуються загальні чи спеціальні норми матеріального права, які визначають підстави недійсності цих договорів та існували на момент укладення договору (вчинення правочину)...”.

Частиною 1 ст. 20 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора.

Таким чином, договір поставки від 03.09.2018 року в контексті ст. 20 За. України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йс банкрутом” може бути визнаний недійсним або за заявою арбітражного керуючого, або за заявою конкурсного кредитора, яким ТОВ “Альянс ВВ” не є, оскільки його вимоги виникли після порушення справи про банкрутство та не пов'язані із вчиненням Банкрутом оспорюваного договору поставки № 03/09-18 від 03.09.2018р.

Крім того, оспорюваний договір поставки № 03/09-18 від 03.09.2018 року укладений поза межами періоду, передбаченого ст. 20 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Отже, будь-яких інших доказів заподіяння значних фінансових втрат Кредиторам ТОВ “Мегаполіс ДКС” Позивачем також не надано.

Так само матеріали справи не містять і доказів заінтересованості ТОВ “Мегаполіс ДКС”, ТОВ “Кур’єр Україна” або ТОВ “Мегатрейд 13” щодо штучного створення зобов’язань боржника та фіктивності укладених ним правочинів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недійсними договору поставки, договору про зміну кредитора, виключення відомостей з реєстру кредиторських вимог є безпідставною, а тому в її задоволенні необхідно відмовити.

Згідно вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем не підтверджено доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для задоволення позову. Відтак у задоволенні позову необхідно відмовити.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі "Серявін проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 129 ГПК України сплачений судовий збір у даній справі покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову – відмовити.

Враховуючи наявність у суді обмеженої кількості знаків поштової оплати, суд вважає можливим використати альтернативні способи вручення процесуальних документів учасникам справи, а саме: шляхом направлення даної ухвали на електронні адреси сторін, за наявності.

Розмістити повний текст рішення на сайті Господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).

Звернути увагу учасників справи, що у разі необхідності отримання копії цього процесуального документу у паперовій формі, слід звернутись з відповідною заявою у справі до канцелярії суду.

У зв’язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” через військову агресію Російської Федерації проти України … рішення складено 01.12.2023.

Суддя О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До уваги позивача, відповідачів 1,2,3 у справі № 908/1390/19(908/2964/21) – рішення суду