Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги учасників справи № 26/48/09 (908/3193/23) про стягнення 257 629, 41 грн., що розглядалася в межах справи № 26/48/09 про банкрутство Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” . Суддя Черкаський В.І.
номер провадження справи 23/2/14-29/68/16-21/37/17
а
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.11.2023 Справа № 26/48/09 (908/3193/23)
м. Запоріжжя, Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 26/48/09 (908/3193/23)
За позовною заявою - Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМЕЛЕКТРОНІКА” (вул. Фортечна, 4А, а/с 5012, м. Запоріжжя, 69002, код ЄРПОУ 24510970 e-mai1: prom406@gmai1.com)
До відповідача - Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” (пр. Соборний, 3, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 14313317)
про стягнення 257 629, 41 грн.
в межах справи № 26/48/09 про банкрутство Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” (пр. Соборний, 3, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 14313317, розпорядник майна - Забродін О.М.)
Суддя Черкаський В.І.
За участю представників сторін:
від позивача - Карабак В.А., адвокат, особисто
СУТЬ СПОРУ:
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського В.І. здійснює провадження у справі № 26/48/09 про банкрутство Запорізького державного підприємства “Радіоприлад”.
У справі триває процедура розпорядження майна, повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Забродін Олексій Михайлович.
Ухвалою від 02.03.2022 року продовжено строк розгляду справи відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Відкладено підсумкове засідання та засідання для розгляду заяви розпорядника майна про скасування податкової застави з нерухомого майна боржника вих. № 02-01/01 від 18.01.2022 (вх. № 14441/08-08/22 від 20.01.2022).
18.10.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМЕЛЕКТРОНІКА” надійшла позовна заява від 13.10.2023 (вх. № 3496/08-07/23 від 18.10.2023) в якій заявник просить суд:
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.10.2023 розгляд позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Промелектроніка” від 13.10.2023 (вх. № 3496/08-07/23 від 18.10.2023) передано судді Черкаському В.І.
Ухвалою від 25.10.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМЕЛЕКТРОНІКА” від 13.10.2023 (вх. № 3496/08-07/23 від 18.10.2023) залишено без руху. Надано Товариству обмеженою відповідальністю “ПРОМЕЛЕКТРОНІКА” строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали, шляхом надання до суду доказів відправлення позовної заяви і доданих до неї документів кредиторам, арбітражному керуючому Забродіну О.М. та учасникам у справі про банкрутство.
01.11.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМЕЛЕКТРОНІКА” надійшла заява про усунення недоліків від 30.10.2023 (вх. № 23326/08-08/23 від 01.10.2023) з додатками до неї.
Ухвалою від 09.11.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМЕЛЕКТРОНІКА” від 13.10.2023 (вх. № 3496/08-07/23 від 18.10.2023) до Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” про стягнення 257 629, 41 грн. прийнято до розгляду в межах справи № 26/48/09 про банкрутство Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” та відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи по суті призначено на 27.11.2023, 12 - 00.
21.11.2023 до системи “Електронний суд” від представника відповідача адвоката Денисюк О.С. надійшло клопотання від 08.11.2023 (вх. № 23902/08-08/23 від 21.11.2023) про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та надання доступу до електронної справи з додатками до нього.
20.11.2023 до системи “Електронний суд” від представника відповідача адвоката Денисюк О.С. надійшли наступні документи:
- клопотання від 20.11.2023 (вх. № 24949/0-08/23 від 21.11.2023) в якому відповідач просить суд:
У судовому засіданні 27.11.2023 винесено та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Представник відповідача у судове засідання 27.11.2023 не з’явився.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
УСТАНОВИВ:
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.07.2009 у справі № 26/48/09 відкрито провадження у справі про банкрутство Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Наразі процедура розпорядження майном Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” триває, повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Забродін О.М.
Судом установлене наступне. 01.03.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Промелектроніка” (далі - ТОВ “Промелектроніка”/Товариство/Позивач /Постачальник) та Запорізьким державним підприємством “Радіоприлад” (далі - ЗДП “Радіоприлад”/Покупець/Боржник/Відповідач) був укладений Договір постачання товару № 104/0103 (далі - Договір постачання товару).
Згідно з п.п. 1.1 Договору постачання товару, Постачальник зобов’язується передати Товар у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити Товар, вказаний у Специфікаціях, на умовах передбачених цим Договором.
Згідно з п. 3.5. Договору постачання товару, датою поставки Товару вважається дата зазначена уповноваженим представником Покупця на накладній при отриманні товару.
Пунктом 5.1. Договору постачання товару передбачено, що оплата Покупцем здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у даному Договорі в формі 100 % оплати суми вартості Товару, вказаної у рахунку, протягом 30 (тридцяти) банківських днів після поставки Товару, з моменту реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно вимог ст. 201 Податкового кодексу України.
На виконання умов Договору постачання товару Позивач поставив товар Відповідачу згідно з видатковими накладними: 1) № РН-0001192 від 27 червня 2018 року, здійснив поставку товару Покупцю на суму 10 231, 20 грн. 2) № РН-0001191 від 27 червня 2018 року, здійснив поставку товару Покупцю на суму 8 882, 59 грн., 3) № РН-0000825 від 14 травня 2018 року, здійснив поставку товару Покупцю на суму 1 364, 16 грн., 4) № РН-0000840 від 17 травня 2018 року, здійснив поставку товару Покупцю на суму 7 334, 71 грн., 5) № РН-0000848 від 18 травня 2018 року, здійснив поставку товару Покупцю на суму 17 614, 48 грн., 6) № РН-0000881 від 21 травня 2018 року, здійснив поставку товару Покупцю на суму 16 999, 88 грн., 7) № РН-0000910 від 29 травня 2018 року, здійснив поставку товару Покупцю на суму 20 416, 57 грн., 8) № РН-0000969 від 5 червня 2018 року, здійснив поставку товару Покупцю на суму 3 269, 38 грн., 9) № РН-0000884 від 21 травня 2018 року, здійснив поставку товару Покупцю на суму 1 810, 50 грн., 10) № РН-0000912 від 29 травня 2018 року, здійснив поставку товару Покупцю на суму 4 512, 94 грн., 11) № РН-0000915 від 29 травня 2018 року, здійснив поставку товару Покупцю на суму 13 356, 14 грн., 12) № РН-0000948 від 1 червня 2018 року, здійснив поставку товару Покупцю на суму 23 746, 15 грн., 13) № РН-0000973 від 5 червня 2018 року, здійснив поставку товару Покупцю на суму 19 751, 30 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області по справі 908/2880/19 від 12.11.2019 вирішено: “Прийняти до розгляду уточнену позовну заяву вих. від 12.11.2019. Позов задовольнити повністю. Стягнути з Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” (69600, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 3, код ЄДРПОУ 14313317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промелектроніка” (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4-а, а/с 5012, код ЄДРПОУ 24510970) заборгованість в розмірі 149 290 (сто сорок дев’ять тисяч двісті дев’яносто) грн. 10 коп., 3 % річних в розмірі 2 419 (дві тисячі чотириста дев’ятнадцять) грн. 85 коп., інфляційні втрати в розмірі 6 348 (шість тисяч триста сорок вісім) грн. 65 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 185 (одна тисяча сто вісімдесят п’ять) грн. 43 коп., 11 200 (одинадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач, отримавши судовий наказ на виконання вищезазначеного рішення господарського суду, пред’явив його до примусового виконання, однак, станом на теперішній час вказане рішення суду не виконане, жодних грошових коштів Відповідачем в рахунок погашення боргу не сплачено.
В рамках справи № 908/2880/19 судом було стягнуто заборгованість за товар, поставлений за видатковими накладними № РН-0001192 від 27.06.2018 року на суму 10 231, 20 грн., № РН-0001191 від 27.06.2018 року на суму 8 882, 59 грн., № РН-0000825 від 14.05.2018 року на суму 1 364, 16 грн., № РН-0000840 від 17.05.2018 року на суму 7 334, 71 грн., № РН-0000848 від 18.05.2018 року на суму 17 614, 48 грн., № РН-0000881 від 21.05.2018 року на суму 16 999, 88 грн., № РН-0000910 від 29.05.2018 року на суму 20 416, 57 грн., № РН-0000969 від 05.06.2018 року на суму 3 269, 38 грн., № РН-0000884 від 21.05.2018 року на суму 1 810, 50 грн., № РН-0000912 від 29.05.2018 року на суму 4 512, 94 грн., № РН-0000915 від 29.05.2018 року на суму 13 356, 14 грн., № РН-0000948 від 01.06.2018 року на суму 23 746, 15 грн., № РН-0000973 від 05.06.2018 року на суму 19 751,30 грн.
Позивачем не стягувалась заборгованість за товар, поставлений за видатковими накладними: №РН-0001034 від 12.06.2018 року на суму 13 759, 80 грн.; № РН-0001070 від 14.06.2018 року на суму 24 137, 08 грн.; № РН-0000996 від 08.06.2018 року на суму 37 412, 58 грн.; № РН-0000826 від 15.05.2018 року на суму 29 803, 75 грн.
Строк оплати за товар, поставлений за видатковими накладними № РН-0001034 від 12.06.2018 року, № РН-0001070 від 14.06.2018 року, № РН-0000996 від 08.06.2018 року, № РН- 0000826 від 15.05.2018 року, настав.
Згідно з п. 3.5. Договору постачання товару, датою поставки Товару вважається дата зазначена уповноваженим представником Покупця на накладній при отриманні товару. Пунктом 5.1. Договору постачання товару передбачено, що оплата Покупцем здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у даному Договорі в формі 100 % оплати суми вартості Товару, вказаної у рахунку, протягом 30 (тридцяти) банківських днів після поставки Товару, з моменту реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно вимог ст. 201 Податкового кодексу України. За фактом поставки товару за видатковою накладною - №РН-0001034 від 12.06.2018 року на суму 13 759, 80 грн. Позивачем було складено та направлено на реєстрацію податкову накладну № 85 від 12.06.2018 року на суму 13 759, 80 грн. Подача на реєстрацію даної податкової накладної здійснена належним чином, що підтверджується квитанцією від 26.06.2018 року № 9130551028. Також згідно з квитанцією № 9130551028 від 29.08.2022 року встановлено, що дана податкова накладна зареєстрована в ЄРПН. За фактом поставки товару за видатковою накладною № РН-0001070 від 14.06.2018 року на суму 24 137, 08 грн. Позивачем було складено та направлено на реєстрацію податкову накладну №144 від 14.06.2018 року на суму 24 137, 08 грн. Подача на реєстрацію даної податкової накладної здійснена належним чином, що підтверджується квитанцією від 27.06.2018 року № 9131403745. Також згідно з квитанцією № 9131403745 від 11.10.2019 року встановлено, що дана податкова накладна зареєстрована в ЄРПН.
За фактом поставки товару за видатковою накладною № РН-0000996 від 08.06.2018 року на суму 37 412, 58 грн. Позивачем було складено та направлено на реєстрацію податкову накладну № 64 від 08.06.2018 року на суму 37 412, 58 грн. Подача на реєстрацію даної податкової накладної здійснена належним чином, що підтверджується квитанцією від 25.06.2018 року № 9128634722. Також згідно з квитанцією № 9128634722 від 10.09.2019 року встановлено, що дана податкова накладна зареєстрована в ЄРПН. За фактом поставки товару за видатковою накладною - № РН- 0000826 від 15.05.2018 року на суму 29 803, 75 грн. Позивачем було складено та направлено на реєстрацію податкову накладну № 55 від 15.05.2018 року на суму 29 803, 75 грн. Подача на реєстрацію даної податкової накладної здійснена належним чином, що підтверджується квитанцією від 30.05.2018 року №9104920152. Також згідно з квитанцією № 9104920152 від 28.02.2020 року встановлено, що дана податкова накладна зареєстрована в ЄРПН.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обв’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Господарські взаємовідносини сторін врегульовано Договором поставки товару № 104/0103 від 01.03.2018.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами. Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, встановлений відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України.
Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов’язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості Товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов’язання, зокрема з боку відповідача.
Таким чином, на час судового вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 105 113 грн. 21 коп.
За вказаних обставин, приймаючи до уваги доводи позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Промелектроніка” про стягнення з Запорізького державного підприємства “РАДІОПРИЛАД” основного боргу у розмірі 105 113 грн. 21 коп. та такими, що підлягають задоволенню.
За порушення грошового зобов’язання позивач нарахував відповідачу суму 28 779, 24 грн. 3 % річних за період 08.10.2019 - 12.10.2023 та 123 736, 96 грн. втрат від інфляції за період 08.10.2019 - 12.10.2023.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3 % річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов’язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов’язання.
Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Сума втрат від інфляції за порушення термінів оплати за поставлений товар, згідно розрахунку позивача, становить 123 736, 96 грн., який розрахований за період з 08.10.2019 по 12.10.2023.
Наданий розрахунок інфляційних втрат судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунок позивачем виконаний вірно.
Таким чином, стягненню підлягають інфляційні втрати у розмірі 123 736, 96 грн.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов’язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов’язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов’язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов’язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов’язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов’язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов’язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов’язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов’язання.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне клопотання відповідача (вх. № 24949/0-08/23 від 21.11.2023) задовольнити та зменшити розмір 3 % річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України на 90 %, а саме, до суми 2 877 грн. 92 коп., оскільки, в умовах воєнного стану стабільне функціонування підприємств ДК “Укроборонпром”, у тому числі стратегічного підприємства для економіки і безпеки України - Запорізького державного підприємства “Радіоприлад”, набуває особливого значення та вимагає пріоритетного захисту інтересів таких підприємств.
В частині стягнення 25 901, 32 грн. - 3 % річних слід відмовити.
Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не надано суду доказів належного виконання зобов’язання із повної та своєчасної оплати заборгованості, доводи позивача не спростовано.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позов обґрунтованим, доводи, наведені в позовній заяві, доведеними та такими, що відповідають чинному законодавству, а, відтак, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” (пр. Соборний, 3, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 14313317, розпорядник майна - Забродін О.М.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМЕЛЕКТРОНІКА” (вул. Фортечна, 4А, а/с 5012, м. Запоріжжя, 69002, код ЄРПОУ 24510970 e-mai1: prom406@gmai1.com) 105 113 (сто п’ять тисяч сто тринадцять) грн. 21 коп. основного боргу, 2 877 (дві тисячі вісімсот сімдесят сім) грн. 92 коп. 3 % річних, 123 736 (сто двадцять три тисячі сімсот тридцять шість) грн. 96 коп. втрат від інфляції, 3 864 (три тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн. 45 коп. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Копію рішення направити сторонам, розпоряднику майна (засобами поштового зв’язку/до електронного кабінету).
Розмістити повний текст рішення на сайті господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення, відповідно до ст. 233 ГПК України, складено 05.12.2023.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ
_03_03.png)
