До відома сторін у справі № 908/2628/23 (суддя Горохов І.С.) Приазовської селищної ради, 72401, Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Приазовське, вул. Покровська, буд. 31;

До відома сторін у справі № 908/2628/23 (суддя Горохов І.С.) Приазовської селищної ради, 72401, Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Приазовське, вул. Покровська, буд. 31;

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2023                                                                                Справа №908/2628/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін і Ко», 72420, Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Нововасилівка, вул. Кооперативна, 72; адреса для листування: 69096, м. Запоріжжя, вул. Розваги, 27

до відповідача Приазовської селищної ради, 72401, Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Приазовське, вул. Покровська, буд. 31; адреса для листування: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164

про стягнення коштів

без виклику (повідомлення) сторін

установив

18.08.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін і Ко», Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Нововасилівка до відповідача Приазовської селищної ради, Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Приазовське про стягнення заборгованості в розмірі 71  817,11 грн, з яких: 3% річних в розмірі 15  412,51 грн,  інфляційні втрати в розмірі 56  404,60 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2023, справу № 908/2628/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 31.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2628/23. Присвоєно справі номер провадження № 15/222/23. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2628/23.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 02.10.2023, відповідно до ст. 165 ГПК України, відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Копію зазначеного документа направити на адресу позивача, докази направлення надіслати суду.

Запропоновано позивачу у строк до 16.10.2023 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно із вимогами ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 30.10.2023, відповідно до ст. 167 ГПК України, заперечення із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про постачання теплової енергії споживачу №2 від 19.01.2022. На виконання умов договору позивач поставив відповідачу теплову енергію березень-лютий 2022 року, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт. Відповідач поставлену теплову енергію не оплатив, через що в нього виникла заборгованість в розмірі 466  464,71 грн, яка стягнута з відповідача, разом із трьома процентами річних в розмірі 2407,91 грн, інфляційними втратами в розмірі 7378,70 грн за судовим рішенням у справі № 908/886/22 від 29.06.2023, що набрало законної сили. У зв’язку із тим, що рішення господарського суду не було виконано, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 15  412,51 грн, інфляційні втрати в розмірі 56  404,60 грн. Судові витрати зі сплати судового збору просить покласти на відповідача.

У позовній заяві позивачем наведено орієнтований попередній розрахунок суми судових витрат, як складаються з судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2684,00 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15  000,00 грн.

04.09.2023 до суду надійшла заява від позивача про включення витрат на професійну правничу допомогу до складу судових витрат в розмірі 15  000,00 грн.

За офіційним даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань (відповідь на запит № 191459 від 21.08.2023) місцезнаходженням юридичної особи-відповідача є адреса: 72401, Запорізька область, Мелітопольський район, селище міського типу Приазовське, вул. Покровська, будинок 31.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 23.12.2022, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 (зі змінами), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

До вказаного Переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України входить Приазовська селищна територіальна громада.

На момент відкриття провадження у справі неможливо було повідомити відповідача засобами поштового зв’язку про розгляд справи, оскільки місцезнаходженням відповідача є тимчасово окупована Російською Федерацією територія України.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься адреса відповідача для листування, надана позивачем: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний , 164.

Поштове відправлення (копія ухвали Господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 у справі № 908/2628/23), надіслане на вказану адресу відповідача для листування, повернулось до суду 09.10.2023 не врученим відповідачеві із відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв’язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Заяви про зміну відповідачем адреси для листування на адресу суду не надходило.

За змістом п. п. 101, 102 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об’єктом поштового зв’язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв’язку, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений.

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати».

Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Невручені міжнародні поштові відправлення надсилаються до місця міжнародного поштового обміну, з якого вони були одержані.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання учасником справи кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

З огляду на викладене, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2628/23 за відомою суду адресою відповідача.

Водночас, судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідачі могли дізнатись з офіційного вебпорталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»: //reyestr.court.gov.ua/. Названий вебпортал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 31.08.2023 у справі № 908/2628/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно з ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 22.05.2023.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.06.2023 у справі №908/886/22 позов задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін і Ко», Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Нововасилівка (позивач у справі №908/2628/23), до Приазовської селищної ради, смт. Приазовське, Мелітопольський район, Запорізька область (відповідач у справі №908/2628/23), про стягнення 491  913,06 грн, які складаються з: 466  464,71 грн основного боргу за договором з постачання теплової енергії № 2 від 19.01.2022, 2407,91 грн 3% річних та 23040,44 грн інфляційних втрат.

Судом у справі № 908/886/22 присуджено до стягнення з Приазовської селищної ради, смт. Приазовське, Мелітопольський район, Запорізька область, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін і Ко», смт. Нововасилівка, Мелітопольський район, Запорізька область, 466  464,71 грн основного боргу, 2407,91 грн 3% річних, 23040,44 грн інфляційних втрат та 7378,70 грн судового збору.

Рішення набрало законної сили 25.07.2023.

На примусове виконання рішення видано наказ від 28.07.2023.

Відповідно до листа Управління Державної казначейської служби України у Вільнянському районі Запорізької області від 11.08.2023, адресований ТОВ «Рубін і Ко», 11.08.2023 проведено списання коштів згідно з наказом Господарського суду Запорізької області від 28.07.2023 у справі № 908/886/22.

Також в матеріали справи надано копію платіжної інструкції № 09/08/2023 від 11.08.2023 про безспірне списання основного боргу 466  464,71 грн, 3% річних – 2407,91 грн, інфляційних втрат – 7379,70 грн за наказом суду № 908/886/22 від 28.07.2023, всього в сумі 499  291,76 грн.

Оскільки виконання грошового зобов’язання зі сплати позивачу суми основного боргу відбулось із простроченням, позивач звернувся із даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача за період з 05.07.2022 до 10.08.2023 три проценти річних в розмірі 15  412,51 грн, інфляційні втрати в розмірі 56  404,60 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 2 ст. 275 ГК України, ст. 1, п. 4 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного теплопостачальною організацією та споживачем.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.06.2023 у справі №908/886/22 встановлено, що відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 2 від 19.01.2022 з постачання теплової енергії за період лютий-березень 2022 року в розмірі 466  464,71 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.06.2023 у справі № 908/886/22 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 466  464,71 грн основного боргу, 2407,91 грн 3% річних, 23 040,44 грн інфляційних втрат та 7378,70 грн судового збору.

У пункті 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 викладено таку позицію:

«За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.»

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17 зазначено: «Виходячи зі змісту частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 цього Кодексу».

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов’язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов’язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Ураховуючи виконання відповідачем основного грошового зобов’язання з порушенням строків його виконання, суд вбачає наявність правових підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних за період з 05.07.2022 (дата складення позову у справі №908/886/22 – 04.07.2022) до 10.08.2023 (моменту його виконання в примусовому порядку за рішенням суду), обрахований, виходячи з обґрунтованого розміру заборгованості (466 464,71 грн), суд вважає його правильним, тому вимоги слід задовольнити, стягнувши з відповідача інфляційні втрати в розмірі 56  404,60 грн, три проценти річних в розмірі 15  412,51 грн.

Відповідачем не подано обґрунтованих заперечень вимогам позивача, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних в розмірі 15  412,51 грн за період з 05.07.2022 до 10.08.2023, інфляційних втрат в розмірі 56  404,60 грн за період липень 2022 року-липень 2023 року, які підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи ч. 1 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 15  000,00 грн.

У позовній заяві позивачем було подано орієнтовний розрахунок витрат у справі: судовий збір – 2684,00 грн, витрати на правову допомогу – 15  000,00 грн.

04.09.2023 позивач подав заяву про включення витрат на професійну правничу допомогу до складу судових витрат в розмірі 15  000,00 грн.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до положень якої, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 15  000,00 грн, позивачем додано до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги № ПД-30641466 від 16.08.2023, укладеного з адвокатом Мудраком Денисом Валерійовичем, копію Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1136874 від 16.08.2023, копію Акту передачі-приймання виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 01.09.2023 з розрахунок та описом робіт (наданих послуг).

У акті виконаних робіт зазначено, що адвокат Мудрак Д.В. надав клієнту – ТОВ «Рубін і Ко» правову допомогу за договором про надання правової допомоги № ПД-30641466 від 16.08.2023 у господарській справі № 908/2628/23, за яким сума гонорару склала 15  000,00 грн.

Відповідач з приводу розміру витрат заперечень не надавав.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 165 ГПК України, у позовній заяві позивач надавав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зазначаючи розмір на професійну правничу допомогу в сумі – 15  000,00 грн.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/21 від 16.11.2022 наведені також такі правові висновки.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Проаналізувавши акт виконаних робіт, суд дійшов висновку щодо неспівмірності заявлених витрат та наданих послуг, зважаючи на те, що справа не є складною, беручи до уваги ціну позову та невеликий обсяг матеріалів у справі, простий розрахунок ціни позову, кількість підготовлених процесуальних документів, враховуючи зміст виконаних адвокатом робіт та наданих послуг під час розгляду даної справи, суд вважає обґрунтованим розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, тому зменшує суму витрат на правничу допомогу з 15  000,00 грн до 5000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приазовської селищної ради (вул. Покровська, буд. 31, смт. Приазовське, Мелітопольський район, Запорізька область, 72401; адреса для листування: пр. Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107; ідентифікаційний код 20527198) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін і Ко» (вул. Кооперативна, 72, смт. Нововасилівка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72420; адреса для листування: бул. Центральний, 3/171, м. Запоріжжя, 69005; ідентифікаційний код 30641466) три проценти річних в розмірі 15  412,51 грн (п’ятнадцять тисяч чотириста дванадцять гривень 51 коп.), інфляційні втрати в розмірі 56  404,60 грн (п’ятдесят шість тисяч чотириста чотири гривні 60 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Приазовської селищної ради (вул. Покровська, буд. 31, смт. Приазовське, Мелітопольський район, Запорізька область, 72401; адреса для листування: пр. Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107; ідентифікаційний код 20527198) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін і Ко» (вул. Кооперативна, 72, смт. Нововасилівка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72420; адреса для листування: бул. Центральний, 3/171, м. Запоріжжя, 69005; ідентифікаційний код 30641466) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн (п’ять тисяч гривень 00 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07.12.2023.

Суддя                                                                                 І. С. Горохов

 

Електронна копія рішення Господарського суду Запорізької області №908/2628/23 від 30.10.2023 міститься в мережі Інтернет за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

 

Дата розміщення інформації на сторінці Господарського суду Запорізької області на офіційному вебпорталі «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет 08.12.2023.