До відома Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації!

До відома Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації!      

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2023                                                                                                    Справа №  908/2515/23

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В.

при секретарі судового засідання Драковцевій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні матеріали справи №908/2515/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРІЖНАФТОСИНТЕЗ” (69065, м. Запоріжжя, вул. Рельєфна, буд. 1-А, ідентифікаційний код 37221248)

до відповідача: Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, буд.14, стр. 1)

про стягнення 9080313,48 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:  Лісовська О.С. (ордер серії АР №1130254 від 27.06.2023);

від відповідача:  не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРІЖНАФТОСИНТЕЗ” з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації про стягнення збитків у розмірі 9080313,48 грн., заданих пошкодженням майна внаслідок воєнної агресії Російської Федерації проти України.

Позов заявлено на підставі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 5 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності від 02.12.2004, ст. 79 Закону України “Про міжнародне приватне право”, ст. ст. 15, 16, 22 Цивільного кодексу України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження  33/193/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 30.08.2023 о 10 год. 30 хв.

Копію даної ухвали розміщено до відома відповідача на сайті Господарського суду Запорізької області, що підтверджується роздруківкою з даного сайту за 10.08.2023.

В судовому засіданні 30.08.2023 був присутній представник позивача. Технічна фіксація судового процесу здійснювалася за допомогою програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Відповідач не направив у судове засідання свого представника, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.

Для надання позивачу можливості подати витребувані судом письмові пояснення та докази, а відповідачу – подати відзив з урахуванням цих пояснень та доказів, ухвалою суду від 30.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 03.10.2023 о 11 год. 30 хв. Запропоновано позивачу протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали подати докази на підтвердження кваліфікації Редькіна Ю.М. та Тернових В.А. як експертів, письмові пояснення щодо пред’явлення позову до відповідача в особі Міністерства оборони Російської Федерації.

Копію даної ухвали розміщено до відома відповідача на сайті Господарського суду Запорізької області, що підтверджується роздруківкою з даного сайту за 31.08.2023.

02.10.2023 від позивача надійшло клопотання про заміну відповідача, відповідно до якого позивач просить замінити первісного відповідача Російську Федерацію в особі Міністерства оборони Російської Федерації на належного відповідача Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, буд.14). Також від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів на виконання ухвали суду від 30.08.2023.

В судовому засіданні 03.10.2023 був присутній представник позивача. Технічна фіксація судового процесу здійснювалася за допомогою програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Суд оголосив клопотання позивача про долучення додаткових доказів та клопотання про заміну відповідача.

Представник позивача підтримав дані клопотання.

Суд задовольнив клопотання позивача про долучення додаткових доказів, докази долучив до матеріалів справи.

Також суд ухвалив задовольнити клопотання позивача про заміну відповідача, ухвалив замінити первісного відповідача Російську Федерацію в особі Міністерства оборони Російської Федерації на належного відповідача Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, буд.14, стр. 1).

З метою дотримання принципу рівності сторін та процесуальних прав усіх учасників справи ухвалою суду від 03.10.2023 відкладено підготовче засідання на 07.11.2023 о 10 год. 00 хв., запропоновано позивачу надати суду докази надсилання позовної заяви відповідачу.

Копію даної ухвали розміщено до відома відповідача на сайті Господарського суду Запорізької області, що підтверджується роздруківкою з даного сайту за 11.10.2023.

07.11.2023 від позивача надійшло клопотання про долучення підтвердження відправки позову з додатками відповідачу.

В судовому засіданні 07.11.2023 був присутній представник позивача. Технічна фіксація судового процесу здійснювалася за допомогою програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Представник позивача оголосив клопотання про долучення до матеріалів справи доказу відправки позовної заяви відповідачу.

Суд долучив докази до матеріалів справи.

Представник позивача заявив про відсутність інших доказів, окрім тих, які надані до матеріалів справи, відсутність заяв чи клопотань та про можливість закриття підготовчого провадження.

Відповідач  відзив на позов не надав, причин неявки суду не повідомив.

Відповідача повідомлено про розгляд справи шляхом викладення ухвали суду на сайт Господарського суду Запорізької області, що підтверджується роздруківкою з даного сайту.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд дійшов висновку, що питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, судом вирішені і наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.

Ухвалою суду від 07.11.2023 закрито підготовче провадження у справі №908/2515/23, призначено справу №908/2515/23 до розгляду по суті на 28.11.2023 о 10 год. 30 хв.

Копію даної ухвали розміщено до відома відповідача на сайті Господарського суду Запорізької області, що підтверджується роздруківкою з даного сайту за 10.11.2023.

В судовому засіданні 28.11.2023 був присутній представник позивача. Технічна фіксація судового процесу здійснювалася за допомогою програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, причин неявки суду не повідомив.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

В судовому засіданні 28.11.2023 судом прийнято рішення, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з п. 1.2, 1.3 договору купівлі-продажу від 29.12.2020 №465 Товариство з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРІЖНАФТОСИНТЕЗ” (покупець, позивач) придбав у акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (продавець) нерухоме майно:

 – нафтобазу зі всіма будівлями та господарчими спорудами, що розташована за адресою: Запорізька область Оріхівський район, село Таврійське (до перейменування – с. Кірове), провулок Станційний, буд. 1, та складається з будівлі (літ. А) – нафтобаза загальною площею 19,3 кв.м.; (літ. Б) – службове приміщення загальною площею 26,2 кв.м.; (літ. В) – операторська загальною площею 156,8 кв.м.; (літ. І-ХХІХ) – ємкості під паливо-мастильні матеріали; (літ. ХХХ) – автоваги; (літ. ХХХІ) – автоналив, (літ. ХХХІІ) – вигрібна яма, (літ. ХХХІІІ-ХХХV) – насосні, (№1) паркан, (літ.к) – колодязь;

- земельну ділянку площею 1,0526 га, кадастровий номер 2323981500:07:001:0026, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, село Таврійське (до перейменування – с. Кірове), провулок Станційний, 1. Цільове призначення земельної ділянки: 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

У пп. пп. 3.1.1, 3.1.2 п. 3.1 договору визначено, що нафтобаза, зазначена в п. 1.2 цього договору, продається за ціною 3405000 грн. 00 коп. без ПДВ, а земельна ділянка, зазначена в п. 1.3 цього договору, продається за ціною 610970,00 грн. без ПДВ. За домовленістю сторін нерухоме майно, зазначене в п. 1.2 та 1.3 цього договору, продається за загальною ціною 4015970,0 грн. без ПДВ.

Право власності позивача на вищезазначене нерухоме майно зареєстровано 29.12.2020, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №239330310 від 29.12.2020 (щодо нафтобази) та №239330919 від 29.12.2020 (щодо земельної ділянки).

02.06.2023 позивач звернувся до Управління СБУ у Запорізькій області із заявою вих. №01/06/23 від 01.06.2023 про вчинення кримінального правопорушення, в якій повідомив, що 16.07.2022 та 20.12.2022 під час обстрілів невстановленими особами із числа військовослужбовців збройних сил Російської Федерації, що діяли умисно в порушення законів та звичаїв війни, на територію нафтобази за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, село Таврійське (до перейменування – с. Кірове), провулок Станційний, 1 та на територію поряд були здійснені попадання касетними боєснарядами, що спричинило пошкодження майна нафтобази. Позивачем замовлено експертизу на предмет обстеження пошкоджених внаслідок воєнних дій об’єктів та споруд нафтобази за вказаною адресою. Звітом №2023-89 від 05.05.2023 експерта з технічного обстеження будівель та споруд Редькіним Ю.М. встановлено, що стан пошкоджених внаслідок воєнних дій об’єктів комплексу будівель та споруд знаходяться у стані 3, 4 (непридатному до нормальної експлуатації, аварійному).

У відповідь позивач отримав лист Управління СБУ у Запорізькій області вих. №Г-903 від 07.06.2023, в якому зазначено, що слідчим відділом Управління здійснюються досудові розслідування у кримінальному провадженні №22022080000000021 від 28.02.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 438 КК України, за фактом обстрілу об’єктів цивільної інфраструктури Запорізького району Запорізької області невстановленими військовослужбовцями Російської Федерації. Викладені в заяві факти та обставини будуть досліджені під час здійснення досудового розслідування в рамках вищезазначеного кримінального провадження. Надано позивачу витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №22022080000000021 від 28.02.2022.

З наданого витягу вбачається, що з 15.07.2022 по 17.07.2022 невстановлені особи з числа військовослужбовців збройних сил Російської Федерації в порушення законів та звичаїв війни, використовуючи артилерійську зброю, реактивні системи залпового вогню здійснили обстріл села Таврійське Запорізького району Запорізької області, внаслідок чого було пошкоджено та зруйновано приватні будинки. Крім того, 16..07.2022 пошкоджено будівлі та споруди ТОВ “ЗАПОРІЖНАФТОСИНТЕЗ”, розташовані по провул. Станційний, буд. 1.

Постановою слідчого в ОВС 2-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області від 06.07.2023 визнано позивача потерпілим у кримінальному провадженні  №22022080000000021.

На підставі вказаних обставин позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом у даній справі про стягнення з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (з урахуванням заяви про заміну відповідача) збитків у розмірі 9080313,48 грн., заданих пошкодженням майна внаслідок воєнної агресії Російської Федерації проти України.

Щодо визначення відповідачем у справі держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації суд зауважує, що судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004).

Частина перша статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року. Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету («явно виражена відмова від імунітету» на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або «відмова від імунітету, яка передбачається», коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні” у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався і досі триває.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.05.2022 у справі №428/11673/19 викладено висновок про те, що Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд вирішує спір за участю держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на загальних підставах.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та регулюються нормами законодавства, що визначають підстави відповідальності за завдані збитки.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин в силу вимог ст. 218 Господарського кодексу України є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом відшкодування збитків.

Згідно з ч.4 ст.47 Господарського кодексу України збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України збитками є вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Виходячи з викладеного, позивач має довести наявність складу цивільного правопорушення, що може бути підставою для покладання на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків, а саме: протиправність поведінки відповідача, факт завдання збитків та їх розмір, причино-наслідковий зв’язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками. При цьому цивільне законодавство виходить з презумпції вини боржника, який, у свою чергу, має довести суду відсутність своєї вини у спричиненні збитків.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт завдання йому збитків на суму 9080313,48 грн., виходячи з такого.

Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.

За приписами ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Стандарти доказування не передбачають обов’язку суду вважити доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вирогідним, ніж протилежний.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №  908/1879/17.

У п. п. 1, 2 ч. 2, ч. 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів.

Відповідно до ч.ч. 1 – 3 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Статтею 104 ГПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Правові засади здійснення оцінки майна визначені Законом України № 2658-III від 12.07.2001 «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі – Закон).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 даного Закону оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

У цьому Законі майном, яке може оцінюватися, вважаються об’єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід’ємні частини), об’єкти незавершеного будівництва, майбутні об’єкти нерухомості, машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, у тому числі об’єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону суб'єктами оціночної діяльності є:

суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;

органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Статтею 7 Закону визначено, що оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Позивачем надано суду звіт №2023-89 від 05.05.2023, виконаний на замовлення позивача експертом з технічного обстеження будівель і споруд Редькіним Ю.М., про результати обстеження пошкоджених внаслідок воєнних дій об’єктів комплексу будівель та споруд, а саме: нафтобази літ. А, службового приміщення літ. Б, операторської літ. В, ємностей під паливо-мастильні матеріали І-ХХІХ, автовагів ХХХ, автоналиву ХХХІ, вигрібної ями ХХХІІ, насосної ХХХІІІ-ХХХV, паркану 1, колодязю к за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Таврійське, провулок Станційний, буд. 1, земельна ділянка, кадастровий номер 2323981500:07:001:0026.

У звіті зазначено, що обстеження виконано візуально, проведено фотографування. Технічна документація на будівництво не збереглась.

За результатами обстеження встановлено, що пошкоджені внаслідок воєнних дій об’єкти комплексу будівель та спору, а саме: нафтобаза літ. А, службове приміщення літ. Б, операторської літ. В, ємності під паливо-мастильні матеріали І-ХХІХ, автоваги ХХХ, автоналив ХХХІ, вигрібна яма ХХХІІ, насосна ХХХІІІ-ХХХV, паркан 1, колодязь к за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Таврійське, провулок Станційний, буд. 1, земельна ділянка, кадастровий номер 2323981500:07:001:0026, знаходяться у стані 3, 4 (непридатному для нормальної експлуатації, аварійному).

Вказаний звіт внесений до реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, що підтверджується витягом з цього реєстру №ТО01:6916-4055-6028-0677.

Повноваження Редькіна Ю.М. як експерта підтверджуються кваліфікаційним  сертифікатом АТ010296, виданим 28.01.2022, за спеціалізацією: технічний нагляд за будівництвом будівель і споруд; кваліфікаційним сертифікатом АЕ007002, виданим 31.05.2022, за спеціалізацією: технічне обстеження будівель та споруд класу наслідків (відповідальності) СС2 (середні наслідки); кваліфікаційним сертифікатом АЕ002492, виданим 17.07.2013, за спеціалізацією: технічна інвентаризація об’єктів нерухомого майна.

Також позивачем надано висновок експерта №2023-89-1 від 31.05.2023 за результатами проведення експертного будівельного-технічного дослідження по письмовому зверненню позивача, складений судовим експертом Тернових В.А., для визначення вартості ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень внаслідок воєнних дій на об’єктах комплексу будівель та споруд: нафтобази літ. А, службового приміщення літ. Б, операторської літ. В, ємностей під паливо-мастильні матеріали І-ХХІХ, автовагів ХХХ, автоналиву ХХХІ, вигрібної ями ХХХІІ, насосної ХХХІІІ-ХХХV, паркану 1, колодязю к за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Таврійське, провулок Станційний, буд. 1, земельної ділянки, кадастровий номер 2323981500:07:001:0026.

У висновку зазначено, що експерту надано копію паспорту БТІ комплексу будівель та споруд об’єкта станом на 02.02.2022. Візуально-інструментальний огляд об’єкта дослідження проведено 03.05.2023 у світлу пору доби в присутності представників замовника, доступ до об’єкта дослідження надано в повному обсязі.

Для визначення вартості відновлювальних ремонтно-будівельних робіт складена кошторисна документація з використанням програми автоматичного кошторисного розрахунку АВК-5 (3.8.1). 

Вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень внаслідок воєнних дій на досліджуваних об’єктах комплексу будівель та споруд позивача, визначена експертом у розмірі 9080313,48 грн.

Кваліфікація Тернових В.А. як судового експерта підтверджується свідоцтвом №830, виданим згідно з рішенням кваліфікаційної палати Центральної експертно-квалфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 07.12.2021, за спеціальністю, зокрема: дослідження об’єктів нерухомості, будівельних матеріалів, визначення оціночної вартості будівельних об’єктів та споруд.  Також Тернових В.А. згідно з рішенням кваліфікаційної палати Центральної експертно-квалфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 27.05.2016 видано свідоцтво №1776 на право проведення оціночно-земельних експертиз.

Таким чином, позивач обґрунтував поданням належних та допустимих доказів факту  завдання йому збитків у розмірі 9080313,48 грн.

Відповідач не надав обґрунтованих заперечень проти позову або доказів відшкодування позивачу суми завданих збитків, не довів відсутність своєї вини у спричиненні збитків.

Враховуючи викладене, виходить з презумпції вини боржника у завданні збитків, яка відповідачем не спростована, суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для покладання на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків у розмірі 9080313,48 грн.

Щодо визначення суми збитків у грошовому еквіваленті в євро в розмірі 227065,00 грн. суд зауважує, що позивач не обґрунтував правових підстав для перерахунку суми збитків у валюту євро.

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Позивач є юридичною особою, зареєстрованою на території України. Пошкоджене майно знаходиться на території України та придбано за договором купівлі-продажу від 29.12.2020 №465 за грошові кошти, виражені в національній валюті України - гривні. Відповідно до звіту експерта вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень майна, визначена у гривнях.

За таких обставин суд задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 9080313,48 грн.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, судовий збір за розгляд позовних вимог про стягнення 9080313,48 грн. складає 136204,70 грн. (1,5% ціни позову).

Судовий збір за розгляд позовної заяви позивачем не сплачувався на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», яка передбачає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв’язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

За приписами ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідач від сплати судового збору не звільнений.

Враховуючи задоволення позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 136204,70 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, буд.14, стр. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРІЖНАФТОСИНТЕЗ” (69065, м. Запоріжжя, вул. Рельєфна, буд. 1-А, ідентифікаційний код 37221248) суму 9080313,48 грн. (дев’ять мільйонів вісімдесят тисяч триста тринадцять грн. 48 коп.) матеріальної шкоди.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, буд.14, стр. 1) в дохід Державного бюджету України суму 136204,70 грн. (сто тридцять шість тисяч двісті чотири грн. 70 коп.) судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено та підписано 08.12.2023.

Суддя                                                                       М.В. Мірошниченко