До відома відповідача 1: селянського (фермерського) господарства “ВІОЛА”, 71031, Запорізька область, Більмацький район, с. Шевченківське, вул. Шевченка, буд. 33 відповідача 2: Степаненка Олександра Петровича, 71031, Запорізька область, Більмацький район,

До відома

відповідача 1: селянського (фермерського) господарства “ВІОЛА”, 71031, Запорізька область, Більмацький район, с. Шевченківське, вул. Шевченка, буд. 33

відповідача 2: Степаненка Олександра Петровича, 71031, Запорізька область, Більмацький район, с. Шевченківське, вул. Сонячна, буд. 7

(справа №908/2052/23, суддя Корсун В.Л.)

 

 

 

Номер провадження справи 17/149/23                                                                                      

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

15.11.2023                                                                                                Справа № 908/2052/23

м. Запоріжжя

 

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщук Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/2052/23

 

за позовною заявою: акціонерного товариства комерційного банку “ПРИВАТБАНК”, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д

адреса для листування: адвокат Будьонний В.С., 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50

до відповідача 1: селянського (фермерського) господарства “ВІОЛА”, 71031, Запорізька область, Більмацький район, с. Шевченківське, вул. Шевченка, буд. 33

до відповідача 2: Степаненка Олександра Петровича, 71031, Запорізька область, Більмацький район, с. Шевченківське, вул. Сонячна, буд. 7

про стягнення 760 620,09 грн

 

У судовому засіданні приймали участь:

від позивача: Якушев С.О., довіреність №7756-К-Н-О від 07.09.21

від відповідача-1: не з’явився

від відповідача-2: не з’явився

 

СУТЬ  СПОРУ:

 

22.06.23 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. 06.06.23 акціонерного товариства комерційного банку “ПРИВАТБАНК” (далі АТ КБ “ПРИВАТБАНК”) до селянського (фермерського) господарства “ВІОЛА” (далі С(Ф)Г “ВІОЛА”, відповідач 1) та до Степаненко Олександра Петровича (далі Степаненко О.П., відповідач 2) про солідарне стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором від 23.06.21 № 31189955-КД-1 в розмірі 760 620,09 грн, а саме: 643 071,40 грн заборгованості за тілом кредиту та 117 548,69 грн заборгованість за процентами.

22.06.23 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 27.06.23 по справі № 908/2052/23 судом позовну заяву за вих. від  06.06.23 з вимогами АТ КБ “ПРИВАТБАНК” залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви, який не перевищує 7 днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків, до якої додати належні докази відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення на ім’я та повну (правильну) юридичну (фактичну) адресу відповідача або на електронну адресу останнього.

07.07.23 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява за вих. від 07.07.23 № 20230704/175 про усунення недоліків позовної заяви, якою усунуто недоліки вказані в ухвалі суду від 27.06.23 (шляхом направлення на електронну адресу відповідачів (VIOLA.31189955@UKR.NET) позовної заяви з додатками.

Ухвалою від 17.07.23 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2052/23. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче судове засідання на 14.08.23 о/об 10 год. 30 хв.

28.07.23 на електронну адресу суду надійшло клопотання за вих. від 28.07.23, в якому представник позивача просить суд забезпечити проведення всіх судових засідань в режимі відеоконференції у справі № 908/2052/23.

Ухвалою від 28.07.23 судом залишено без задоволення клопотання представника АТ КБ “ПРИВАТБАНК” – Якушева С.О. за вих. від 28.07.23 про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 908/2052/23 з підстав викладених у тексті ухвали.

Крім того, 28.07.23 на електронну адресу суду надійшла заява за вих. від 28.07.23, в якій представник позивача повідомляє суд щодо листування між сторонами у справі.

Ухвалою від 03.08.23 перенесено підготовче судове засідання у справі № 908/2052/23 на 29.08.23 о 12 год. 20 хв.

Ухвалою від 23.08.23 відмовлено в задоволенні клопотання представника АТ КБ “ПРИВАТБАНК” Якушева С.О. за вих. від 22.08.23 про участь у судовому засіданні 29.08.23 о 10 год. 20 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 908/2052/23.

Ухвалою від 29.08.23 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів – до 16.10.23 включно та відкладено підготовче засідання на 13.09.23 о 12 год. 30 хв.

06.09.23 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності представника позивача.

Ухвалою від 13.09.23 відкладено підготовче засідання на 10.10.23 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою від 10.10.23 судом відкладено підготовче засідання у справі № 908/2052/23 на 24.10.23 о 12 год. 40 хв.

У судове засідання 24.10.23 представники сторін не з’явились, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою від 24.10.23 судом відкладено підготовче засідання у справі № 908/2052/23 на 07.11.23 о 10 год. 00 хв.

06.11.23 до суду в системі “Електронний суд” надійшла заява за вих. від 06.11.23, в якій представник позивача повідомляє суд, що станом на 04.11.23 відповідачі 1 та 2 не мають зареєстрованих електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

Ухвалою від 07.11.23 закрито підготовче провадження у справі № 908/2052/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.11.23 о 10 год. 00 хв.

Представники відповідачів у судове засідання 15.11.23 не з’явились, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час ті місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

У засіданні 15.11.23, на підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом винесено рішення по суті спору.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем-1 умов кредитного договору №31189955-КД-1 від 23.06.21, зазначивши при цьому, що солідарна відповідальність відповідача-2 передбачена умовами укладеного між позивачем та відповідачем-2 договором поруки №31189955-ДП-1/1 від 23.06.21.

В судовому засіданні 15.11.23 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем не надано.

Місцезнаходженням відповідачів є: Запорізька область, Більмацький р-н, с. Шевченківське, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ «Укрпошта». У зв’язку із вказаним відповідачі 1, 2 були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення ухвал суду (зокрема, від 17.07.23 про відкриття провадження у справі) на сайті Господарського суду Запорізької області та надсилання примірників ухвал суду, підписаного кваліфікованим електронним підписом, на  електронну адресу відповідачів (VIOLA.31189955@UKR.NET), зазначену в позовній заяві та в анкеті-заяві клієнта - фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Степаненко Олександра Петровича 15.08.1976 року народження (дружиною якого є Степаненко Тетяна Володимирівна 09.04.1977 року народження).

Про доставку ухвал до електронної скриньки відповідачів 1, 2 свідчать відповідні довідки.

Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України   «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»   якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-норталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення ст. 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідачі 1, 2 могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18 та від 21.03.19 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.20 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на викладене, повідомлення відповідачів через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області та електронну адресу з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідачів про дату, час та місце розгляду справи.

 Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Законом України від 17.07.97), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.93), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України   зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

За приписами ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідачів до суду не надходило.

Наявні матеріали справи № 908/2052/23 дозволяють розглянути справу по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

 

ВСТАНОВИВ:

 

23.06.21 між Акціонерним товариством Комерційним банком “Приватбанк” /банк/ та СФГ «Віола» /позичальник, відповідач-1/ укладено кредитний договір № 31189955-КД-1 (далі – кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни КУБ під заставу (далі кредит) надається банком для здійснення позичальником платежів, пов`язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувача.

За умовами п. А.2 ліміт цього договору: 816 901,20 грн, у т.ч. на наступні цілі: - у розмірі 797 902,00 грн на придбання трактору колісного Lovol FT 1304FC; - у розмірі 18999,20 грн на сплату страхових платежів.

Термін повернення кредиту: 01.12.25 (п. А.3 договору).

Згідно з п. 4.1 кредитного договору, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. п. А.6, А.6.1 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки. 

В п. А.6 договору сторонами обумовлено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 13,8% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Відповідно до п. А.6.1. договору, у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов’язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 18,8% річних. При цьому, банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави – порушення зобов’язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов’язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі, зазначеному в п. А.6 цього договору. При цьому, банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п. А.6 цього договору та дати початку її нарахування.

Згідно яз п. 6.1, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

23.06.21 між Позивачем та Відповідачем-1 укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору (далі за текстом - Додаткова угода № 1), відповідно до підпункту “а” п.  1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3.Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб’єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно із п. 2.1. Додаткової угоди № 1, за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 13,80 % річних.

Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD + 7,00 %, але не більше Індекс UIRD (12 міс) + 6 % (обмеження встановлюються на дату укладання цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до п. 2. 1. цієї Додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень.

Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці.

На дату укладання Додаткової угоди № 1 значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що с останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом с 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

До даної угоди сторонами укладено додаток № 1 “Графік платежів”.

Кредитний договір, Додаткова угода та додаток № 1 до неї підписано представниками сторін шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору АТ КБ “Приватбанк” /кредитор/ та Степаненком Олександром Петровичем /поручитель, відповідач -2/ у справі 23.06.21 шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів укладено Договір поруки № 31189955-ДП-1/1 (далі - Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки, предметом договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання зобов’язань СФГ «Віола» (Боржник), зобов’язань за кредитним договором № 31189955-КД-1 від 23.06.21, не відновлювальної кредитної лінії на суму 816 901,20 грн, з терміном дії до 01.12.25.

Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як свідчать матеріали цієї господарської справи, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, а саме: 25.06.21 на виконання умов кредитного договору № 31189955-КД-1 позивачем перераховано оплату згідно договору купівлі-продажу 43/313 617 від 12.04.21 кредитні кошти у розмірі 797 902,00 грн, а також виплачено страхову премію за договором ПрАТ «СК «УНІКА» у розмірі 4 749,80 грн, що підтверджується банківською випискою.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідач-1 порушив свої зобов’язання за кредитним договором та припинив здійснювати щомісячні платежі.

 Відповідно до підпункту "г" п. 2.3.2. Кредитного договору, при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України та от. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань за цим договором.

Не виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про солідарне стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Вирішуючи спір по цій справі по суті спору суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною ч. 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори, які в силу ст. 629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

За нормами ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятись усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 3 Закону України “Про електронний цифровий підпис” закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).

Згідно зі ст. 8 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”, юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватись виключно на підставі того, що він має електронну форму.

До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом): анкета-заява клієнта-фізичної особи (Степаненко Олександра Петровича) про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, кредитний договір № 31189955-КД-1 від 23.06.21, Додаткова угода № 1 від 23.06.21, Договір поруки № 31189955-ДП-1/1 від 23.06.21, протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в т.ч. текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в т.ч. в мережі Інтернет) (ч. 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (ч. 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 5).

Відповідачами не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами кредитного договору, Додатку до нього та Договору поруки шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів.  

Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.

Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.

З урахуванням вказаних норм права та обставин справи суд дійшов висновку, що Кредитний договір та Договір поруки є укладеними, чинними, дійсними та підлягають виконанню сторонами відповідно до його (їх) умов.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що  до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис закріплено частинами 1, 7 ст. 193 ГК України.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, сторонами було погоджено графік погашення кредиту. При цьому, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем-1 цього графіку.

Відповідачі 1 і 2 доказів повернення кредитних коштів за кредитним договором № 311899955-КД-1 від 23.06.21 в повному обсязі суду не надали як і не надали суду доказів правомірності своїх дій щодо такої не сплати.      

Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов`язався відповідати за виконання зобов`язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).

Отже, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Жодної з підстав для припинення дії договору поруки № 31189955-ДП-1/1, визначених  ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 643 071,40 грн станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідачів 1 і 2 солідарно 643 071,40 грн заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню судом.     

Статтею 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 викладено такий правовий висновок: “Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість, наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу.

Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов’язання.

Відповідно до п. 2.2 Додаткової угоди № 1, у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов’язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачу банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5 % річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Пунктом 2.7. Додаткової угоди № 1 визначено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід’ємною частиною цієї Додаткової угоди.

Згідно із п. 2.10 Додаткової угоди № 1, у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п.А.3. Кредитного договору позичальник зобов’язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5 % річних.

Позивачем відповідачу 1 нараховані відсотки, за якими на час вирішення спору судом рахується заборгованість у сумі 117 548,69 грн.

Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок, судом встановлено, що нарахування відсотків позивачем здійснено вірно.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за відсотками у сумі 117 548,69 грн заявлені до стягнення обґрунтовано і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч.ч. 1-4  ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідачі 1 і 2 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались,  належними доказами доводи позивача не спростували.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів 1 і 2.     

При цьому суд враховує, що згідно п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів, або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

За таких обставин, судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподіленню порівну між відповідачами.

Керуючись ст. ст. 11-15, 20, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

 ВИРІШИВ:

 

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з селянського (фермерського) господарства “ВІОЛА” (71031, Запорізька область, Більмацький район, с. Шевченківське, вул. Шевченка, буд. 33, код ЄДРПОУ 31189955) та Степаненка Олександра Петровича (71031, Запорізька область, Більмацький район, с. Шевченківське, вул. Сонячна, буд. 7, 15.08.1976 року народження, ІПН 2798611590) на користь акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість, яка виникла за кредитним договором №31189955-КД-1 від 23.06.21, а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 643 071 (шістсот сорок три тисячі сімдесят одна) грн 40 коп., заборгованість за процентами у сумі 117 548 (сто сімнадцять тисяч п’ятсот сорок вісім) грн 69 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства “ВІОЛА” (71031, Запорізька область, Більмацький район, с. Шевченківське, вул. Шевченка, буд. 33, код ЄДРПОУ 31189955) на користь акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) - 5 704 (п’ять тисяч сімсот чотири) грн 65 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Степаненка Олександра Петровича (71031, Запорізька область, Більмацький район, с. Шевченківське, вул. Сонячна, буд. 7, 15.08.1976 року народження, ІПН 2798611590)  на користь акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) - 5 704 (п’ять тисяч сімсот чотири) грн 65 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

 

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

 

У зв’язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію російської федерації проти України, враховуючи без пекову ситуацію у м. Запоріжжі … повний текст рішення складено 08.12.2023.

 

Суддя                                                                В.Л. Корсун