Господарський суд Запорізької області

13 грудня 2023, 15:25

ДО УВАГИ!!! Учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий комплекс “Укравтоматика” (вул. Сєдова, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 36711533, адвокат Конарєва Г.О., konareva.anna88@gmail.com, вул. Зінченка, б. 9, кв. 98, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009) по справі № 908/2160/23 (908/3105/23). Суддя по справі Черкаський В.І.

номер провадження справи 21/22/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2023 № 908/2160/23 (908/3105/23)

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2160/23 (908/3105/23)

За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий комплекс “Укравтоматика” (вул. Сєдова, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 36711533, представник - адвокат Леліков С.О., вул. Миру, 13, прим. 18-19, м. Запоріжжя, тел. 0507777240, E-mail: zpravo@ukr.net)

до відповідача - Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (пр. Металургів, 6, м. Запоріжжя, 69006, код ЄДРПОУ 45028225, E-mail: info_lb@zpm.zp.dvs.gov.ua)

про усунення перешкод власнику у здійсненні права власності

в межах справи № 908/2160/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий комплекс “Укравтоматика” (вул. Сєдова, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 36711533, адвокат Іванова Наталя Олексіївна, sonkazolotenko@gmail.com, вул. Солідарності, 40, м. Запоріжжя, тел. 0984838048)

Розпорядник майна - Коршун В.В., вул. Нижньодніпровська, 19-А, м. Запоріжжя, 69091, vlad.korshun@gmail.com)

Суддя Черкаський В.І.

За участю представників сторін та учасників:

позивач - адвокат Леліков С.О., ордер АР № 1135337 від 04.08.2023;

відповідач - не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

05.10.2023 до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий комплекс “Укравтоматика” до відповідача - Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про усунення перешкод власнику у здійсненні права власності.

Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського В.І. здійснює провадження у справі № 908/2160/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий комплекс “Укравтоматика”.

У справі триває процедура розпорядження майна, повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Коршун Владислав Володимирович.

Згідно з ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.08.2023 відкрито провадження у справі № 908/2160/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий комплекс “Укравтоматика”.

За результатами автоматизованого розподілу, згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.10.2023 наведену вище позовну заяву визначено судді Черкаському В.І., в провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий комплекс “Укравтоматика”.

Ухвалою від 12.10.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий комплекс “Укравтоматика” від 02.10.2023 (вх. № 3392/08-08/23 від 05.10.2023) прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/2160/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий комплекс “Укравтоматика”. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства. Підготовче засідання призначено на 13.11.2023, 10 - 30.

Ухвалою від 13.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/2160/23 (908/3105/23) до судового розгляду по суті на 29.11.2023, 10 - 00.

29.11.2023 на електронну адресу суду від розпорядника майна Коршуна Владислава Володимировича надійшли письмові пояснення № 02-01/62/79 від 22.11.2023 (вх. № 25492/08-08/23 від 29.11.2023). Письмові пояснення електронним цифровим підписом не підписані.

Письмові пояснення прийняті судом до відома, копії документів приєднано до матеріалів справи.

Судове засідання 29.11.2023 здійснювалось в загальному режимі.

У судовому засіданні 29.11.2023 винесено та оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про те, що повний текст рішення буде виготовлено протягом 10-ти днів.

Представник відповідача та розпорядник майна у судове засідання 29.11.2023 не з’явились, представників гне направили, про причини неявки суд не повідомили, до відеоконференцзв’язку не приєднались.

У судовому засіданні 29.11.2023 представником позивача заявлено усне клопотання про покладення на позивача сплаченого судового збору у розмірі 2 684, 00 грн. Клопотання судом задоволено.

У судовому засіданні 29.11.2023 позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав поданого відзиву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі за текстом - “Закон про банкрутство”).

21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Ухвалою від 14.08.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ “Науково-виробничий комплекс “Укравтоматика”. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Коршуна Владислава Володимировича. Оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Науково-виробничий комплекс “Укравтоматика”.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.

У відповідності до Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме Позивач є власником будівлі, енергоблоку, нежитлової будівлі, загальною площею 174 літ. В-2. реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 4911623101 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова буд. 11, номер об’єкта РПВН: 10013946.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Регент власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек. Єдиного реєстр)’ заборони відчуження об’єктів нерухомого майна на майно Позивача накладено наступне обтяження: номер запису про обтяження: 73718, дата, час державної реєстрації: 22.01.2013 10:50:53, державний реєстратор Меркулов Владислав Олександрович, Запорізьке міське управління юстиції. Запорізька область; документи подані для державної реєстрації: постанова, серія та номер: 187/4, виданий 19.01.2010, видавник: Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції; підстава внесення запису: рішення при державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 206385 від 01.02.2013 13:33:05, Меркулов Владислав Олександрович, Запорізьке міське управління юстиції, Запорізька область; вид обтяження: арешт нерухомого майна; інформація про суб’єктів обтяження: особа, майно/права якої обтяжуються: “Науково-виробничий комплекс “Укравтоматика”, код ЄДРПОУ 36711533; обтяжувач: Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції.

Позивач не володіє інформацією на якій підставі чи при виконання якого виконавчого документа було накладено вказаний арешт.

З метою з’ясування вказаного в інтересах Позивача було направлено адвокатський запит.

У відповіді на запит було надано відповідь № 31744/17 від 07.07.2023 року, про неможливість надати запитувану інформацію, через неможливість ідентифікації номеру виконавчого провадження. Паперові носії відповідної інформації не збереглися у зв’язку із закінченням строку їх зберігання.

Одночасно з цим було зазначено, що запитувана інформація можливо зберігається з державному архіві Запорізької області.

З метою віднайдення документів, що слугували підставою для накладення арешту було зроблено запит до Державного архіву Запорізької області.

Відповіддю № 05-07/1458 від 27.07.2023 Державний архів Запорізької області повідомив, що документи (постанови) щодо накладення арешту на нерухоме майно, видані Орджонікідзевським відділом державної виконавчої служби міського управління юстиції на зберігання не надходили.

У зв’язку з неможливістю визначення типу виконавчого документа та органу, який його видав позивач позбавлений можливості звернутися в порядку оскарження дій/бездіяльності державних виконавців в порядку, передбаченому ЗУ “Про виконавче провадження” або іншого конкретного процесуального кодексу.

Невідомими є також наслідки виконавчого провадження, що унеможливлює здійснення оцінки правомірності чи не правомірності дії державного виконавця під час виконавчого провадження.

Разом із тим, наявність зазначеного обмеження у користуванні належним нерухомим майном, порушує право Позивача щодо вільного користування, володіння та розпорядження таким майном та змушує останнього звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Отже, предметом позову є зняття арешту, накладеного Відповідачем в 2010 році по не встановленому виконавчому документу.

У відповідності до положень ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України кожна особа мас право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. При цьому обмеження у здійсненні права власності можливе лише у випадках і порядку встановлених законом.

Аналогічні положення містяться в Цивільному кодексі України, яким визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК); власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК); право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК).

У відповідності до положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством, чинним у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин (накладення арешту на нерухоме майно), зокрема, законами України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (далі - Закон № 606-ХІV) та “Про виконавче провадження” від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно зі ст. 1 Закону № 606-ХІV (тут і надалі в редакції, чинній на час спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення і - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно частини 1 статті 17 Закону № 606- ХІV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених ним Законом.

Положеннями ч. 2 статті 17 Закону № 606-ХІV передбачений перелік виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Положенням ч. 1 ст. 19 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувана або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону № 606-ХІV у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред’явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону № 606-ХІV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно викопати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п’ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусово виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно частини 1 статті 57 Закону № 606-ХІV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону № 606-ХІV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони па його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Частиною 3 ст. 57 Закону № 606-ХІV постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження. державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону № 606-ХІV, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчений виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Редакція частини 4 статті 59 ЗУ № 1404-VIIІ відзначає, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Відповідно до частини 5 статті 59 ЗУ № 1404- VIIІ у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” застосовується судами разом з практикою ССПЛ як джерело права.

Держави-учасниці Конвенції зобов’язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цін Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За приписами ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Попри наведене, законодавство визначає випадки, за яких право власності особи може бути обмеженим.

Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах “Спорронг і Льоннрот проти Швеції” від 23 вересня 1982 року, “Джеймс та інші проти Сполученого Королівства” від 21 лютого 1986 року, “Щокін проти України” від 14 жовтня 2010 року, “Сєрков проти України” від 7 липня 2011 року, “Колишній король Греції та інші проти Греції” від 23 листопада 2000 року, “Булвес” АД проти Болгарії” від 22 січня 2009 року, “Трегубенко проти України” від 2 листопада 2004 року, “East/West Alliance Limited” проти України” від 23 січня 2014 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу, втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно “суспільний”, “публічний” інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання “справедливого балансу” в питаннях позбавлення майна (обмеження права користування) мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується чи яка обмежується у праві користування та володіння.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що здійснення правосуддя з Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справах “Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії“’ від 29 листопада iv9i року заява № 12742/87 (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland) й “Федоренко проти України” від 01 червня 2006 року заява № 25921/02 Європейського суду з прав людини констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути “наявним майном”, або коштами, включаючи позови, для задоволення їх позивач може обґрунтувати їх принаймні “виправданими очікуваннями” щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття “майно”, а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як “наявне майно”, так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він мас принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого “права власності” (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини “Фон Мальтцан та інші проти Німеччини” від 02 березня 2005 року заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02 (“Von Maltzan and Others v. Germanу”). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися “активом”: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо вільного володіння, користування та розпорядження власним майном та отримання доходу за рахунок такого майна, на момент дії цієї норми є “активом”, на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року в справі “Брумареску проти Румунії” зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 610). Також у Рішенні від 13 грудня 2001 року у справі “Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови” Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто, вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

У рішенні Європейського суду з прав людини “Валентина Ніканорівна Великода проти України” від 03 червня 2014 року (заява № 43331/12) суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдо і під якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар.

Крім вищевказаного, ЄСПЛ сформулював висновки про те, що обмеження, що накладаються на боржника, є обґрунтованими лише тоді, коли їхня мета - гарантування стягнення цих боргів. Відповідно, продовжувати обмеження на тривалий час не можна без періодичного перегляду їх обґрунтованості, на це Європейський суд з прав людини звернув увагу у рішенні у справі “Стецов проти України” (заява № 5170/15, рішення від 11.05.2021 року).

Питання справедливого балансу інтересів суспільства та вимогами захисту права власника на повагу до його власності, в тому числі в формі обмежень права власності, шляхом впровадження таких обмежувальних заходів, як накладання арешту, чинність якого за часом є тривалою дією у взаємозалежності з фактом відсутності можливості його перегляду та необхідністю його припинення коли він вже не є необхідним були предметом розгляду ЄСПЛ у справі “Узан та інші проти Туреччини” (справа заяви № 19620/05, 41487/05, 17613/08 та 19316/08, рішення від 05.03.2019 року).

Відповідач проти позову заперечив з наступних підстав.

Пошук виконавчих документів здійснюється в Автоматизованій системі виконавчих проваджень.

Критеріями пошуку є наступні відомості: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи, відомості про стягувача чи номер та дата видачі виконавчого документа.

За даними АСВП та розділу АСВП “Спецрозділ” на виконанні у відділі ДВС перебували та наразі перебувають декілька виконавчих проваджень про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий комплекс “Укравтоматика”, код ЄДРПОУ 36711533.

Стаття 1 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає: Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 10 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає: 1. Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Стаття 18 Закону України “Про виконавче провадження”, зобов’язує виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до статті 56 Закону України “Про виконавче провадження” арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Керуючись нормами зазначеної статті державним виконавцем 19.01.2010 року винесена постанова про арешт майна № 187/4 та накладено арешт в рамках виконавчого провадження, яке на той час перебувало на виконанні у відділі відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до Інформаційної довідки реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, зареєстровано обтяження, а саме : Номер запису про обтяження: 73718, Дата, час державної реєстрації: 22.01.2013 10:50:53 Державний реєстратор: Мєркулов Владислав Олександрович, Запорізьке міське управління юстиції, Запорізька обл. Документи, подані для державної реєстрації: постанова, серія та номер: 187/4, виданий 19.01.2010, видавник: Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 206385 від 01.02.2013 13:33:05, Мєркулов Владислав Олександрович, Запорізьке міське управління юстиції, Запорізька обл. Вид обтяження: арешт нерухомого майна.

Згідно перевірки Автоматизованої системи виконавчих проваджень - спецрозділ, за параметрами пошуку: Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий комплекс “Укравтоматика”, код ЄДРПОУ 36711533 було встановлено, що виконавче провадження на підставі якого накладено арешт, обтяження № 73718 в системі наразі не перебуває, отже вжити заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження є неможливим. У зв’язку з цим, неможливо надати інформацію відносно сторін виконавчого провадження, підстав відкриття та завершення виконавчого провадження на підставі якого було накладено арешт, а також саме зняти арешт з майна боржника.

Відповідно до положень Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України за № 2274/5 від 25.12.2008, та пункту 2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України за № 1829/5 від 07.06.2018, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Згідно статті 59 ЗУ “Про виконавче провадження” зняття арешту з майна: 1. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. 2. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов’язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 Закону. 3. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. 4. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну “Укроборонпром”, акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну “Укроборонпром”, державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну “Укроборонпром” або на момент припинення Державного концерну “Укроборонпром” було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України “Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України “Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності”. 5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Дізнатися на підставі якого саме документу було накладено арешт та відповідно зняти арешт з майна боржника не вбачається можливим, у зв’язку із знищенням архіву за закінченням строків зберігання.

На той час вживалися заходи примусового виконання рішення саме тому з метою повного та фактичного виконання рішення державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Зняття заборон та арештів з майна боржника в порядку ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства є безумовним, стосується будь-яких органів і посадових осіб, у тому числі реєструючих, правоохоронних органів та не потребує подальшого винесення окремих судових рішень, а також сплати додаткових коштів, однак, якщо посадова особа ухиляється від виконання постанови суду про визнання боржника банкрутом, зацікавлена особа вправі звернутися до суду з відповідною заявою (клопотанням, скаргою).

Розгляд такої заяви судом відбувається виключно в межах справи про банкрутство, оскільки саме в межах цієї справи концентруються всі спори за участю боржника, розглядаються всі заяви та клопотання що стосуються його майна, в том) числі накладення та зняття заборон і арештів, боржник набуває спеціального статусу в умовах застосування до нього передбачених Кодексом з процедур банкрутства, правові норми, які регулюють неплатоспроможність, є спеціальними та визначають винятки у застосуванні загальних правил цивільного, фінансового та трудового права щодо неплатоспроможного боржника.

Таким чином, господарський суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, наділений процесуальними повноваженнями скасовувати арешт або інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, накладені судами інших юрисдикції задля забезпечення приватноправових інтересів третіх осіб.

Відповідачем не надано суду доказів належного виконання зобов’язання, доводи позивача не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позов обґрунтованим, доводи, наведені в позовній заяві, доведеними та такими, що відповідають чинному законодавству, а, відтак, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Усунути власнику (Товариству з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий комплекс “Укравтоматика” (код ЄДРПОУ 36711533, адреса місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 11)) перешкоди у здійсненні права власності шляхом зняття обтяжень, накладених на майно Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий комплекс “Укравтоматика” (код ЄДРПОУ 36711533):

- номер запису про обтяження: 73718, дата, час державної реєстрації: 22.01.2013 10:50:53, державний реєстратор Мєркулов Владислав Олександрович, Запорізьке міське управління юстиції, Запорізька область; документи подані для державної реєстрації: постанова, серія та номер: 187/4, виданий 19.01.2010, видавник: Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 206385 від 01.02.2013 13:33:05, Мєркулов Владислав Олександрович, Запорізьке міське управління юстиції, Запорізька область; вид обтяження: арешт нерухомого майна; інформація про суб’єктів обтяження: особа, майно/права якої обтяжуються: “Науково-виробничий комплекс “Укравтоматика” (код ЄДРПОУ 36711533, обтяжувач: Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції).

Копію рішення направити сторонам, розпоряднику майна (електронною поштою/до електронного кабінету).

Розмістити повний текст рішення на сайті господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення, відповідно до ст. 233 ГПК України, складено 13.12.2023.

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ