flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

До уваги учасників процесу! Справа № 908/1288/23

21 грудня 2023, 09:05

02.10.2023                                                                                                    справа № 908/1288/23

м. Запоріжжя Запорізької області

 

Суддя Господарського суду Запорізької області Левкут Вікторія Вікторівна, розглянувши матеріали справи № 908/1288/23

за позовом приватного акціонерного товариство “Страхова компанія “ВУСО”                            (вул. Казимира Малевича, буд. 31, м. Київ, 03150; адреса для листування: вул. Голосіївська, буд. 17, м. Київ, 03039)

до відповідача товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” (вул. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068)

про стягнення 9906,08 грн.

Без виклику учасників справи

 

Заявлено позовні вимоги про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” 9906,08 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації.

Підставою для звернення з позовом до суду позивач зазначив несплату шкоди, завданої особою, винною у ДТП, відповідальність якої застраховано відповідачем. Спричинення шкоди сталося внаслідок скоєння 29.11.2022 дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів Toyota C-HR HYBRID д/н АА1315ХА та PEUGEOT 301 д/н КА2065ЕХ, яким керував Сліпкань Валерій Олексійович. Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №752/18069/22 Сліпканя Валерія Олексійовича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Позивачем відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 19005953-02-10-01 від 28.04.2022 здійснено страхову виплату в розмірі 13106,08 грн. Цивільно-правова відповідальність Сліпканя Валерія Олексійовича, як водія транспортного засобу PEUGEOT 301 д/н КА2065ЕХ, застрахована в ТзДВ “Страхова компанія “Кредо” згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом № ЕР/211871619, який є діючим станом на 29.11.2022. За доводами позивача, сума страхового відшкодування підлягає стягненню з відповідача. Посилаючись на приписи статей 993, 1166, 1187, 1194 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України “Про страхування”, позивач просив позов задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2023 справу № 908/1288/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 21.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1288/23, присвоєно справі номер провадження 18/69/23, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі №908/1288/23; запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 19.05.2023, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк – протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Згідно довідки про доставку документу в електронному вигляді – ухвалу суду від 21.04.2023 доставлено в електронний кабінет відповідача 21.04.2023.

Від відповідача 26.04.2023 на електронну адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач повністю визнав позовні вимоги про відшкодування шкоди у розмірі 9906,08 грн. та просив відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України розподілити судові витрати з урахуванням визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті і повернути позивачу 50% сплаченого судового збору. Відповідач просив справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без участі його представника.

Відповідно до ст.ст. 46, 191 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. Заява відповідача судом прийнята.

Від позивача 02.05.2023 (конверт від 26.04.2023) надійшла відповідь на відзив, в якій щодо розподілу судових витрат зазначив, що оскільки порушення сталося внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/1288/23 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом січня-вересня 2023 року, що загрожувало життю, здоров’ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді  Левкут В.В. у відпустці з 28.08.2023 по 22.09.2023 рішення прийнято без його проголошення – 02.10.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

 

ВСТАНОВИВ:

 

З постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №752/18069/22 вбачається, що 09.11.2022 у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів транспортних засобів Toyota C-HR HYBRID д/н АА1315ХА та PEUGEOT 301 д/н КА2065ЕХ, яким керував Сліпкань Валерій Олексійович.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №752/18069/22 Сліпканя Валерія Олексійовича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді 850,00 грн. штрафу.

Згідно із договором добровільного страхування наземного транспорту № 19005953-02-10-01 від 28.04.2022 на момент ДТП автомобіль Toyota C-HR HYBRID д/н АА1315ХА застрахований ПрАТ “Страхова компанія “ВУСО” (позивачем).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Страхувальник за договором добровільного страхування наземного транспорту №19005953-02-10-01 від 28.04.2022 звернувся до позивача (страховика) з повідомленням про настання випадку, що має ознаки страхового.

На підставі акта (Протоколу) огляду ТЗ від 01.12.2022, рахунку ТОВ «Саміт Моторз Україна» № СР00-027337 від 01.12.2022, Акта виконаних робіт /послуг № 314420 від 17.02.2023, Звіту про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу № 33807 від 10.02.2023, страхових актів № 2267040-1 від 05.12.2022 та № 2267040-2 від 19.01.2023 страховиком здійснено страхову виплату в розмірі 13106,08 грн. (платіжне доручення №38804 від 05.12.2022 на суму 8421,68 грн. та платіжна інструкція № 2737 від 19.01.2023 на суму 4684,40 грн.).

Відповідно до ст.ст. 8, 9 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно договору страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ст. 25 Закону України «Про страхування»).

За замістом ст.ст. 9, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено порядок виплати страхового відшкодування. Страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника тощо.

У разі визнання вимог заявника обґрунтованими страховик зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам,  які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Так, статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Вказана стаття, яка дублює положення ст. 27 Закону “Про страхування”, надає страховикові право звернутися з вимогою до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки. Такий перехід права вимоги до страховика в науці та практиці цивільного права отримав назву суброгація.

Суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування. Якщо страхові виплати спрямовані на покриття збитків, що виникли у зв'язку із завданням шкоди здоров'ю страхувальника, право вимоги до винної особи до страховика не переходить.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Вина водія автомобіля PEUGEOT 301 д/н КА2065ЕХ Сліпканя Валерія Олексійовича встановлена постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №752/18069/22.

Цивільно-правова відповідальність Сліпканя Валерія Олексійовича, як водія транспортного засобу PEUGEOT 301 д/н КА2065ЕХ, застрахована в ТзДВ “Страхова компанія “Кредо” згідно договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом №ЕР/211871619, який є діючим станом на 29.11.2022.

Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Вимогу № 3368 від 07.12.2022 про виплату частини страхового відшкодування в сумі 8421,68 грн. направлено на електронну адресу відповідача 07.12.2022. Відповіді на вимогу не надано, страхове відшкодування не виплачено.  

Вказані обставини відповідачем підтверджені у відзиві на позов.

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальним законом та регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Пунктом 22.1 ст. 22 зазначеного Закону визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 вказаного Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом № ЕР/211871619 встановлено, що ліміт за шкоду майну - 160000,00 грн., розмір франшизи – 3200,00 грн.

Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми - ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленого законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахування зносу на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.

Пунктами 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів встановлено, що значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для фототехніки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Toyota C-HR HYBRID д/н АА1315ХА вбачається, що рік випуску автомобіля - 2022, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував строк, встановлений пунктом 7.38 Методики, згідно з яким значення коефіцієнту фізичного зносу дорівнює нулю.

Відповідно до листа Верховного суду України "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля".

Тобто, Верховним судом України запропоновано альтернативні варіанти визначення розміру шкоди, а саме, або висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Згідно рахунку ТОВ «Саміт Моторз Україна» № СР00-027337 від 01.12.2022 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota C-HR HYBRID д/н АА1315ХА склала 13106,08 грн. За страховим випадком позивачем визначено суму страхового відшкодування в розмірі 13106,08 грн.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що до позивача, який сплатив страхове відшкодування за договором страхування транспортного засобу, перейшло право вимоги, в порядку суброгації, з відповідача сплаченого страхового відшкодування, оскільки відповідальність власника транспортного засобу PEUGEOT 301 д/н КА2065ЕХ застрахована в ТзДВ “Страхова компанія “Кредо” (відповідачем).

Тобто, позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування.

Позивачем виплачене страхове відшкодування в сумі 13106,08 грн. Враховуючи ліміт відповідальності 160000,00 грн. та розмір франшизи 3200,00 грн. за полісом №ЕР/211871619 до стягнення з відповідача належить сума страхового відшкодування в розмірі 9906,08 грн.

Відповідач визнав позовну вимогу про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 9906,08 грн., завданої в результаті ДТП, в порядку суброгації, про що зазначив у відзиві на позов.

Пунктом 36.2 статті 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідач після отримання заяви позивача про регресні вимоги відповіді на заяву не надав, виплату страхового відшкодування не здійснив.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв’язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зважаючи на те, що відповідач в наданому суду відзиві позовні вимоги приватного акціонерного товариство “Страхова компанія “ВУСО” визнав, розмір заявленої до стягнення суми ним не заперечується, а також відсутність у суду сумнівів щодо достовірності обставин справи, суд дійшов висновку, що визнані учасниками справи обставини, не потребують додаткового доведення.

Позивачем доведений факт заподіяння шкоди, в розумінні вимог статті 1166 ЦК України, і її розмір та право регресного відшкодування виплаченої ним суми в розмірі 9906,08 грн. на підставі статті 27 Закону України “Про страхування”, статті 993 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Водночас, відповідно до частини 3, якою доповнено статтю 7 Закону України “Про судовий збір” згідно із Законом України від 03.10.2017 N 2147-VIII, передбачено, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання відповідачем заявлених позовних вимог в повному обсязі до початку розгляду справи по суті, суд визнав за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 130 ГПК України та повернути приватному акціонерному товариству “Страхова компанія “ВУСО” з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого на підставі платіжної інструкції № 15875 від 13.04.2023, що складає 1342,00 грн., - за наявності відповідного клопотання позивача.

Решта сплаченого позивачем судового збору у сумі 1342,00 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Доводи позивача, що оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, у відповідності до ч. 9 ст. 129 ГПК України, судовий збір слід покласти на відповідач в повному обсязі, суд визнав необґрунтованими.

По-перше, нормами ч. 1 ст. 130 ГПК України передбачено, що суд має вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, і жодних інших умов дана норма не містить.

По-друге, згідно із ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Отже, дана норма передбачає право суду, а не його обов’язок. Підстав для застосування до відповідача ч. 9 ст. 129 ГПК України суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 130, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

 

  1. Позов задовольнити.
  2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (просп. Моторобудівників, 34, м. Запоріжжя, 69068; ідентифікаційний код 13622789) на користь приватного акціонерного товариство “Страхова компанія “ВУСО” (вул. Казимира Малевича, буд. 31, м. Київ, 03150; адреса для листування: вул. Голосіївська, буд. 17, м. Київ, 03039; ідентифікаційний код 31650052) 9906,08 грн. (дев’ять тисяч дев’ятсот шість грн. 08 коп.) страхового відшкодування та 1342,00 грн. (одну тисячу триста сорок дві грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

 

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 09.10.2023.

 

Суддя                                                                                                                                         В.В. Левкут