Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ДО УВАГИ!!! Учасників справи Запорізького державного підприємства “Радіоприлад”, м. Запоріжжя по справі № 26/48/09 (908/3193/23).
номер провадження справи 23/2/14-29/68/16-21/37/17
а
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.12.2023 Справа № 26/48/09 (908/3193/23)
м. Запоріжжя, Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 26/48/09 (908/3193/23)
За позовною заявою - Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМЕЛЕКТРОНІКА” (вул. Фортечна, 4А, а/с 5012, м. Запоріжжя, 69002, код ЄРПОУ 24510970 e-mai1: prom406@gmai1. com)
До відповідача - Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” (пр. Соборний, 3, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 14313317)
про стягнення 257 629, 41 грн.
в межах справи № 26/48/09 про банкрутство Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” (пр. Соборний, 3, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 14313317)
Розпорядник майна - Забродін О.М.
Суддя Черкаський В.І.
За участю представників сторін:
від позивача - Карабак В.А., адвокат, особисто
УСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.11.2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМЕЛЕКТРОНІКА” 105 113 грн. 21 коп. основного боргу, 2 877 грн. 92 коп. 3 % річних, 123 736 грн. 96 коп. втрат від інфляції, 3 864 грн. 44 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
04.12.2023 року на адресу суду від ТОВ “Промелектроніка” надійшла заява від 28.11.2023 (вх. № 25890/08-08/23 від 04.12.2023) в якій заявник просить суд, стягнути з Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промелектроніка” витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 грн.
Згідно протоколу судової справи раніше визначеному складу суду від 04.12.2023 наведену вище заяву передано для розгляду судді Черкаському В.І.
Ухвалою від 06.12.2023 прийнято заяву ТОВ “Промелектроніка” від 28.11.2023 (вх. № 25890/08-08/23 від 04.12.2023) до розгляду. Призначено судове засідання для розгляду заяви ТОВ “Промелектроніка” від 28.11.2023 (вх. № 25890/08-08/23 від 04.12.2023) на 13.12.2023, 14 - 00.
12.12.2023 до системи “Електронний суд” від відповідача надійшло клопотання від 12.12.2023 (вх. № 26684/08-08/23 від 13.12.2023) в якому відповідач просить суд:
Вищезазначене клопотання прийнято судом до розгляду.
У судовому засіданні 13.12.2023 винесено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Відповідач у судове засідання 13.12.2023 не з’явився, представників не направив.
Відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З урахуванням вимог ч. 4 ст. 244 ГПК України не явка представників сторін, які були викликані у судове засідання не перешкоджає ухваленню додаткового рішення.
Суд звертає увагу, що розгляд справи № 26/48/09 (908/3193/23) здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому ж складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви був наданий попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікував понести на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.
Згідно ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З метою отримання правової допомоги щодо ведення справи, 01.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Промелектроніка” та Адвокатським Бюро “Сергія Женева” укладено договір - доручення про надання правової допомоги, що підтверджується самим договором. Предметом вказаного договору є надання Адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги у всіх справах, які пов’язані чи можуть бути пов’язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів, у тому числі і ведення даної справи.
Відповідно до акту приймання-передачі та розрахунку гонорару № ОУ-0000158 від 27.11.2023 року, позивач отримав правову допомогу, яка полягала у наступному: підготовка позовної заяви по справі № 908/3193/23 - 5 000, 00 грн.; участь представника у судовому засіданні по справі № 908/3193/23, яке відбулось 27.11.2023 року - 3 000, 00 грн.
Згідно рахунку-фактури № СФ-0000158 від 27 листопада 2023 року у справі позивачем сплачено витрати на правничу допомогу у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 8672 від 28.11.2023 року.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”.
Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.
Згідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, позивач та адвокат можуть вільно встановлювати в договорі про надання правової допомоги розмір гонорару адвоката. Це відповідає принципам вільного волевиявлення, свободи договору.
Суд вважає встановленим, що позивачем дотримані вимоги частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України в частині надання детального опису наданих послуг із визначенням їх вартості.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає встановленим, що позивачем дотримано порядок подання доказів на підтвердження заявленого до стягнення розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, передбачений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до постанови Об’єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Об’єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України” (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України” (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України” (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
У розумінні положень частин п’ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/20, Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі “East/West” проти України” від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов’язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Отже, викладені вище обставини справи свідчать, що справа є не складною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль, враховуючи розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та участю адвоката у одному судовому засіданні (27.11.2023), суд дійшов до висновку, що заявлена сума 8 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу є завищеною.
Суд наголошує, що виконання дій пов’язаних із фактичним поданням позовної заяви до суду не є правничою допомогою, оскільки дані дії не потребують спеціальних фахових знань в галузі права, а проведення збору документів та аналіз відповідності документів по суті спору вимогам діючого законодавства України, ознайомлення та аналіз матеріалів по суті спору та сьогоденної судової практики із аналогічних спорів, підготовка позовної заяви є по суті однією дією.
Надавши оцінку усім доданим доказам, з урахуванням категорії цієї справи, беручи до уваги, що справа є малозначною в силу приписів ст. 12 ГПК України, а також ціну позову, беручи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 6 000 грн. 00 коп. від попередньо заявленої суми - 8 000 грн. 00 коп. Решту витрат на професійну правову допомогу у розмірі 2 000 грн. 00 коп. покласти на позивача.
Крім того, доказів того, що результат вирішення справи міг вплинути на репутацію сторони або така справа викликала публічний інтерес матеріали справи не містять.
Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 42, 46, 129, 197, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Клопотання Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” (вх. № 26684/08-08/23 від 13.12.2023) задовольнити частково.
Заяву ТОВ “Промелектроніка” (вх. № 25890/08-08/23 від 04.12.2023) про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” (пр. Соборний, 3, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 14313317, розпорядник майна - Забродін О.М.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМЕЛЕКТРОНІКА” (вул. Фортечна, 4А, а/с 5012, м. Запоріжжя, 69002, код ЄРПОУ 24510970 e-mai1: prom406@gmai1.com) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
В іншій частині заяви та клопотання відмовити.
Копію додаткового рішення направити сторонам по справі, розпоряднику майна (електронною поштою/до електронного кабінету).
Розмістити повний текст додаткового рішення на сайті господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).
Відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення може бути оскаржено.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 241 ГПК України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Повний текст додаткового рішення, відповідно до ст. 233 ГПК України, складено 22.12.2023.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ
ДО УВАГИ!!! Учасників справи Запорізького державного підприємства “Радіоприлад”, м. Запоріжжя по справі № 26/48/09 (908/3193/23).
_03_03.png)
