Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До відома ПП “Войніков і КО” (71102, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Консульська, буд. 75А, офіс 4) про винесення рішення у справі № 908/104/23
номер провадження 17/7/23
р
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2023 Справа № 908/104/23
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л., при секретарі судового засідання Станіщук Д.М., розглянувши матеріали справи № 908/104/23
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Порше Лізинг Україна”, 02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В
до відповідача: приватного підприємства “Войніков і КО”, 71102, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Консульська, буд. 75А, офіс 4, електронна адреса: ok1@azovagri.com; info@azovagri.com; ai@azovagri.com
про стягнення 336 200,79 грн та витребування майна
В судовому засіданні присутні представники:
від позивача: не з’явився
від відповідача: не з’явився
СУТЬ СПОРУ:
09.01.23 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. 30.12.22 товариства з обмеженою відповідальністю “Порше Лізинг Україна” (далі ТОВ “Порше Лізинг Україна”) до приватного підприємства “Войніков і КО” (надалі ПП “Войніков і КО”) про стягнення заборгованості за договором лізингу від 20.02.18 № 00015743 у розмірі 336 200,79 грн. та витребування майна, а саме транспортного засобу – автомобіля марки MAN TGХ 18.440 4x2 BLS, шасі № WMA06ХZZ6JP104027, двигун 50549973115002, реєстраційний номер АА 0932 РТ, рік випуску 2018.
09.01.23 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 16.01.23 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/104/23 за правилами загального позовного провадження та відкладено вирішення питання щодо розгляду справи № 908/104/23 до завершення періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.23, апеляційну скаргу ТОВ “Порше Лізинг Україна” на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.01.23 у справі № 908/104/23 не прийнято до розгляду та повернуто скаржнику.
29.03.23 на адресу суду від Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду надійшла ухвала від 27.03.23 щодо витребування матеріалів справи № 908/104/23 для розгляду касаційної скарги на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.23.
30.03.23 матеріали справи № 908/104/23 супровідним листом від 29.03.23, надіслано до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду.
Ухвалою від 30.03.23 призначено підготовче засідання для розгляду справи № 908/104/23 на 26.04.23 о 10 год. 15 хв.
20.04.23 через систему “Електронний суд” від представника позивача – адвоката Жук Б.Є. надійшла заява про проведення судового засідання 26.04.23 о 10 год. 15 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 25.04.23 Господарським судом Запорізької області зупинено провадження у справі № 908/104/23 до повернення матеріалів справи до Господарського суду Запорізької області та в задоволенні клопотання представника ТОВ “Порше Лізинг Україна” – адвоката Жук Б.Є. про проведення судового засідання 26.04.23 о 10 год. 15 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі № 908/104/23 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 25.04.23 касаційну скаргу ТОВ “Порше Лізинг Україна” задоволено. Скасовано ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.23 у справі № 908/104/23 та направлено справу № 908/104/23 до Центрального апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ “Порше Лізинг Україна” на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.01.23.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.23 апеляційну скаргу ТОВ “Порше Лізинг Україна” задоволено та скасовано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.01.23 у справі № 908/104/23 в частині відкладення вирішення питання щодо розгляду справи № 908/104/23 до завершення періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні. Справу направлено до Господарського суду Запорізької області для подальшого розгляду.
Ухвалою від 03.07.23 поновлено провадження у справі № 908/104/23 з 25.07.23, підготовче засідання призначено на 25.07.23 о 10 год. 30 хв.
Ухвалою від 25.07.23 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів – до 27.09.23 включно та відкладено підготовче засідання у справі № 908/104/23 на 31.08.23 об 11 год. 00 хв.
Ухвалою від 31.08.23 відкладено підготовче засідання на 27.09.23 о 10 год. 30 хв.
30.08.23 в системі “Електронний суд” від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, які прийняті до розгляду в судовому засіданні 27.09.23.
Ухвалою від 27.09.23 з урахуванням ухвали від 25.10.23 відкладено підготовче засідання у справі на 31.10.23 о 12 год. 00 хв.
Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов’язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами” (набрав законної сили 18.10.23) вбачається, що з 18.10.23, зокрема, на юридичних осіб покладено обов’язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), а також встановлено, що документи, які в обов’язковому порядку мають надсилатися іншій стороні, можуть надсилатися в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля).
31.10.23 на електронну адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено про відсутність станом на 30.10.23 у відповідача зареєстрованого електронного кабінету ЕСІТС.
Ухвалою від 31.10.23 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.11.23 о 12 год. 30 хв.
Ухвалою від 14.11.23 судом оголошено перерву в судовому засіданні в розгляді справи по суті спору на 06.12.23 о 12 год. 40 хв.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває й на станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі по суті спору.
У зв’язку з погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, повітряною тривогою в момент початку судового засідання у справі № 908/104/23, а саме 06.12.23 о 12 год. 40 хв. і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров’ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, ухвалою від 06.12.23 судове засідання по суті, призначене на 06.12.23 о 12 год. 40 хв. перенесено на 11.12.23 о 12 год. 30 хв.
11.12.23 до суду надійшла заява за вих. від 11.12.23, в якому представник позивача просить суд провести судове засідання 11.12.23 без уповноваженого представника позивача та зазначає, що у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України позивачем буде подано заяву щодо стягнення з відповідача судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу.
Представники сторін в судове засідання 11.12.23 не з’явились, про причини такої неявки відповідач суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до законодавства.
У засіданні 11.12.23, на підставі ст. 240 ГПК України, судом ухвалено рішення без оголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві за вих. від 30.12.22 та в додаткових поясненнях за вих. від 30.08.23. Просила суд стягнути з відповідача заборгованість за договором лізингу від 20.02.18 № 00015743 у розмірі 336 200,79 грн. та витребування майна, а саме транспортного засобу – автомобіля марки MAN TGХ 18.440 4x2 BLS, шасі № WMA06ХZZ6JP104027, двигун 50549973115002, реєстраційний номер АА0932РТ, рік випуску 2018.
Відповідач в судові засідання жодного разу не з’явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до законодавства. Про причини такої неявки суд не повідомив.
Наявні матеріали справи за № 908/104/23 дозволяють розглянути справу по суті спору.
При цьому, судом враховано, що інформація про дату, час та місце всіх судових засідань у цій справі:
- розміщувалась судом на сторінці офіційного веб-порталу «Судова влада України» в мережі Інтернет у розділі «Громадянам. Оголошення про виклик»;
- надсилались в кабінети «Електронного суду» учасників цієї справи, а також на наявні в матеріалах цієї справи електронні адреси учасників, у т.ч. відповідача – на ел. адреси: ok1@azovagri.com; info@azovagri.com; ai@azovagri.com; voynykov@gmail.com.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов’язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами” (набрав законної сили 18.10.23) внесено зміни, зокрема, до ч. 6 ст. 6 ГПК України та викладено її в наступній редакції: “…Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов’язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов’язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов’язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви. …”.
Крім того, вказаним Законом внесено зміни також в ч. 7 ст. 42 ГПК України та викладено її в наступній редакції: “…Якщо цим Кодексом передбачено обов’язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи (відповідно до ч. 6 статті 6 цього Кодексу) зобов’язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов’язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов’язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами. …”.
Частиною 2 розділу ІІ “Прикінцеві положення” вищезазначеного Закону встановлено, що справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються за правилами, що діють після введення в дію цього Закону.
З викладеного вбачається, що з 18.10.23, зокрема, на юридичних осіб покладено обов’язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), а також встановлено, що документи, які в обов’язковому порядку мають надсилатися іншій стороні, можуть надсилатися в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля).
Судом враховано, що представником позивача в судовому засіданні 31.10.23 надано докази того, що відповідач (місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія м. Бердянськ Запорізької області) не зареєстрував свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечувало б обмін документами між сторонами, як того вимагає ч. 6 ст. 6 ГПК України.
Більш того, неявка керівника чи уповноваженого (них) представника (ків) відповідача в судові засідання у цій справі не позбавляє права і обов’язку суд прийняти законне і обґрунтоване рішення у справі № 908/104/23 по суті спору протягом розумного строку визначеного чинним ГПК України.
Слід також зазначити, що на переконання суду, в межах стадій судового процесу в цій справі, подальше відкладення судових засідань судом з причин чергової (вих) неявки (вок) керівника чи уповноваженого (них) представника (ків) відповідача (місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія м. Бердянськ Запорізької області станом на час слухання цієї справи в суді) в судові засідання у справі може призвести до безпідставного затягування розгляду справи судом протягом розумного строку визначеного чинним ГПК України.
За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
З урахуванням дії режиму воєнного стану та повітряними тривогами в місті Запоріжжі, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.
Крім того, під час розгляду цієї справи суд виходив з:
- тих фактичних чинних норм ГПК України, які викладені у т.ч. в ч. 1 ст. 172 ГПК України (щодо обов’язку направлення позивачем учасникам справи копії позовної заяви із копіями доданих до неї документів з листом із описом вкладення), які були чинними станом на час відкриття провадження у цій справі;
- наявної постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.23 про скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 16.01.23 у справі № 908/104/23 в частині відкладення вирішення питання щодо розгляду цієї справи до завершення періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні та направлення цієї справи до вказаного господарського суду для подальшого розгляду;
- не прийняття у поштових відділеннях АТ «Укрпошта» (станом на час направлення позову у цій справі до суду) поштової кореспонденції, адресати якої розташовані на тимчасово окупованій території України (у даному випадку в м. Бердянськ Запорізької області);
- відсутності правової норми в ГПК України, яка б дозволяла суду за відсутності доказів направлення позивачем у цій справі відповідачу копії позовної заяви із копіями доданих до неї документів листом із описом вкладення не розглядати справу до завершення періоду дії воєнного стану;
- що відсутність такої (наведеної вище) правової норми не залежить від суду у цій справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
20.02.18 між товариством з обмеженою відповідальністю “Порше Лізинг Україна” (Лізингодавець) та приватним підприємством “ВОИНІКОВ І КО” (Лізингоодержувач) укладено договір про фінансовий лізинг № 00015743(надалі – Договір).
Відповідно до вказаного Договору, об'єктом лізингу є транспортний засіб МАN ТGХ 18.440 4х2 ВLS, шасі № WМА06ХZZ6JP104027, двигун № 50549973115002 (надалі - Об'єкт лізингу, Автомобіль).
Згідно умов лізингу:
- вартість Об'єкта лізингу – 2 594 215,80 грн;
- авансовий платіж – 518 843,16 грн;
- обсяг фінансування – 2 075 372,64 грн;
- кількість лізингових платежів – 60;
- строк лізингу – 60 місяців;
- лізинговий платіж сплатити до 15 числа відповідно до Графіку, якщо інший розмір не передбачено Графіком – 57 444,01;
- адміністративний платіж – 0,00 грн;
- залишкова вартість – 0,00 грн;
- процентна ставка (річна) – 18,99 % (фіксована);
- проценти, комісії, інші платежі підлягають сплаті – у відповідності до Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, рахунків для Лізингових платежів/Графікупокриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування);
- усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях відповідно до п. 6.3 та 6.4 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.
Сторони Договору лізингу погодили між собою Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), який є додатком до Договору лізингу.
Сторонами підписано Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу, які є додатком до Договору лізингу (далі - Загальні умови).
У розділі 1 Загальних умов Сторони погодили, що ці Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (надалі разом із Договором про фінансовий лізинг спільно іменуються як “Контракт”), а також Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) як додаток до Контракту, що є невід'ємною його частиною, та інші додатки, що є невід'ємними його частинами, являють собою угоду між Сторонами щодо придбання об'єкта лізингу ТОВ “Порше Лізинг Україна” та його передання Лізингоодержувачу (відповідно до визначених у цьому Контракті значень вищезгаданих термінів) згідно з положеннями Закону України “Про фінансовий лізинг” № 723/97-ВР від 16.12.97, іншими чинними положеннями українського законодавства, внутрішніми правилами надання послуг з фінансового лізингу ТОВ “Порше Лізинг Україна” затвердженими наказом директора ТОВ “Порше Лізинг Україна” № 68 від 11.04.17 (надалі - “Внутрішні правила надання послуг з фінансового лізингу”).
Відповідно до п. 3.2 Загальних умов, Порше Лізинг Україна придбаває Об`єкт лізингу (отримує право власності на Об`єкт лізингу) та передає Лізингоодержувачу Об`єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосованого українського законодавства та цього Контракту.
Згідно із п. 4.1. Загальних умов, Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на Об'єкт лізингу, в той час як Лізингоодержувач матиме право на експлуатацію Об'єкту лізингу впродовж усього строку дії Контракту (окрім випадків, коли Порше Лізинг Україна матиме право припинити Контракт/відмовитись від Контракту та вимагати повернення Об'єкту лізингу, як зазначено в цьому Контракті).
Пунктом 6.1. Загальних умов визначено, що для експлуатації Об'єкта лізингу Лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь Порше Лізинг Україна Лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього Контракту, та інших положень Контракту. Кожний Лізинговий платіж включає: частину від Обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину Вартості Об'єкту лізингу); проценти (винагорода Порше Лізинг Україна за отримання та використання Лізингоодержувачем Об'єкту лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодування, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених Контрактом та інші витрати, пердбачені або прячмо повязані з Контрактом. ...
Сторони погоджуються, що Лізингові платежі та інші Платежі, що підлягають виплаті за цим Контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість Об'єкта лізингу. Розмір Лізингових платежів та інших Платежів, що підлягають сплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця, визначається в українських гривнях на день укладання Контракту та зазначається у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування). При цьому діють положення щодо порядку зміни розміру Лізингових платежів відповідно до умов Контракту (п. 6.3. Загальних умов).
У відповідності до п. 6.4. Загальних умов, у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) відображаються Лізингові платежі з урахуванням процентів/процентної ставки за отримання та використання Об'єкта лізингу, розмір яких(якої) узгоджений Сторонами в Контракті. Процентна ставка за Контрактом фіксована.
Згідно із п. 6.5. Загальних умов, Лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі не підлягають поверненню Лізингоодержувачу, за винятком випадків, визначених Контрактом.
Лізингоодержувач інформує Порше Лізинг Україна протягом 5 робочих днів з дати виставлення рахунка щодо можливого неотримання такого рахунка (п. 6.9. Загальних умов).
Пунктом 6.10. Загальних умов передбачено, що Лізингоодержувач здійснює Лізингові платежі відповідно до термінів, визначених у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Якщо Лізингоодержувач матиме намір здійснити оплату Лізингового платежу раніше встановленого терміну, Лізингоодержувач зобов'язаний звернутись до Порше Лізинг Україна з письмовою заявою не пізніше ніж за 30 робочих днів до запланованого дня сплати такого авансового платежу та отримати від Порше Лізинг Україна відповідний рахунок для сплати (включаючи суму дострокового погашення, проценти і комісії). Разом із рахунком Лізингоодержувач отримує від Порше Лізинг Україна новий Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Якщо Лізингоодержувач є юридичною особою та/або фізичною особою, зареєстрованоною як суб’єкт підприємницької діяльності, то такий Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) вважається погодженим Лізингоодержувачем і набуває чинності з моменту отримання коштів від Лізингоодержувача на підставі зазначеного рахунка. …
Відповідно до п. 8.3.2. Загальних умов, якщо Лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 Лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення Лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг»), Порше Лізинг Україна має право припинити Контракт/відмовитись від Контракту і витребувати Обєкт лізингу від Лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.
Лізингоодержувач погоджується, що всі строки, зазначені в цьому Контракті, є прийнятними для виконання Лізингоодержувачем своїх зобов’язань (п. 8.4. Загальних умов).
У відповідності до п. 12.3. Загальних умов, Контракт набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, а у випадку нотаріального посвідчення – з моменту його посвідчення, та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Контракт достроково припиняється: в односторонньому порядку у випадках, передбачених цим Контрактом та законом; за згодою сторін; за рішенням суду у встановлених законом випадках.
Згідно із п. 12.6.1. Загальних умов, Порше Лізинг Україна має право у односторонньому порядку припинити цей Контракт/відмовитися від Контракту та, серед іншого, право на повернення Об’єкта лізингу, у випадку, якщо Лізингоодержувач не сплатив 1 наступний Лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов’язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.
За змістом п. 12.9. Загальних умов, у разі достроково закінчення строку лізингу/припинення Контракту відповідно до п. 12 Контракту, відмови Лізингоодержувача придбати Об'єкт лізингу, як передбачено п. 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення Об'єкта лізингу відповідно до інших положень Контракту, Лізингоодержувач зобов’язаний повернути Об’єкт лізингу за всій власний рахунок і відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україн, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10-ти робочих днів від дати одержання відповідного запиту. …
Пунктом 13.1. Загальних умов передбачено, що Лізингоодержувач зобов`язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна, повернути Об’єкт лізингу Порше Лізинг Україна в усіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, припинення Контракту, крім випадку, коли Лізингоодержувач набуває право власності на Об’єкт лізингу відповідно до умов Контракту. Якщо Лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення Об’єкта лізингу, Порше Лізинг Україна має право вилучити (повернути) Об’єкт без попередньої згоди Лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку.
На виконання умов Договору та Загальних умов ТОВ “Порше Лізинг Україна” на підставі договору купівлі-продажу від 20.02.18 № 1800034, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОФОРУМ”, придбало та зареєструвало транспортний засіб МАN ТGХ 18.440 4х2 ВLS, шасі № WМА06ХZZ6JP104027.
01.03.18 Територіальним сервісним центром МВС Автомобіль зареєстровано за ТОВ “Порше Лізинг Україна”, про що видано Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу СХК 382853.
Згідно з Актом прийому-передачі від 05.03.18, Дилер (ТОВ “ТЕХНОФОРУМ”), у якості предстанвика Лізингодавця (ТОВ “Порше Лізинг Україна”), на підставі Контракту (договір № 00015743 від 20.02.18), прередав Лізингоодержувачу (ПП “ВОИНІКОВ І КО”) для користування предмет лізингу:
- вид транспортного засобу: вантажний;
- марка транспортного засобу: МАN;
- модель транспортного засобу: ТGХ 18.440 4X2 ВLS;
- номер кузова (шасі): WМА06ХZZ6JP104027;
- державний реєстраційний номер: АА 0932 РТ;
- колір транспортного засобу: білий;
- новий/бувший у використанні: новий;
- вартість Об’єкта лізингу: 2 594 215,80 грн.
У відповідності до п. 3 Акту прийому-передачі від 05.03.18, підписуючи цей документ Лізингодавець підтверджує, що передав Об’єкт лізингу, який перебуває у відмінному стані, у комплектації та на умовах, визначених в Контракті. Лізингодавець, у якості власника, передає Об’єкт лізингу Лізингоодержувачу для користування.
Об’єкт лізингу є власністю Лізингодавця до моменту повного виконання Лізингоодержувачем зобов’язань передбачених Контрактом. У випадку неспроможності Лізингоодержувача виконати свої зобов’язання, передбачені Контрактом, Лізингодавець може позбавити Лізингоодержувача права користування Об’єктом лізингу та вилучити його (п. 4 Акту прийому-передачі від 05.03.18).
28.12.20 Сторонами укладено додаткову угоду до Договору про фінансовий лізинг № 00015743 від 20.02.18 про наступне:
«Кількість лізингових платежів: 84»
«Строк лізингу (місяців): 84»
«Лізинговий платіж*: 41 755,30 грн».
Позивач у позові посилається на те, що починаючи з березня 2022 відповідач припинив сплачувати лізингові платежі, внаслідок чого у період з березня 2022 по грудень 2022 року відповідачу були виставлені рахунки-фактури на загальну суму 289675,01 грн., а саме: від 01.03.22 № 00594507, від 01.04.22 № 00602863, від 02.05.22 № 00602987, від 01.06.22 № 00606942, від 01.07.22 № 00611303, від 01.08.22 № 00616230, від 01.09.22 № 00620390, від 03.10.22 № 00624238, від 01.11.22 № 59101-00627960 та від 01.12.22 № 59101-00631894.
07.12.22 ТОВ “Порше Лізинг Україна”, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо своєчасного внесення лізингових платежів, надіслав на електронні адреси відповідача, які зазначені у Договорі та повідомлені відповідачем при його укладенні в Анкеті: ok1@azovagri.com; info@azovagri.com; ai@azovagri.com, вимогу за вих. від від 10.11.22 № 00015743, в якій вимагає ПП “ВОИНІКОВ І КО” погасити суми боргу протягом 10 робочих днів з дня відправлення вимоги.
Також, ТОВ “Порше Лізинг Україна” повідомило ПП “ВОИНІКОВ І КО” про відмову позивача від Договору про фінансовий лізинг від 20.02.18 № 00015743 та повернення Об’єкта лізингу, а саме: транспортний засіб – автомобіль марки МАN ТGХ 18.440 4х2 ВLS, шасі № WМА06ХZZ6JP104027, двигун № 50549973115002, реєстраційний номер АА 0932 РТ, рік випуску 2018 Лізингодавцю (ТОВ “Порше Лізинг Україна”) за адресою: Україна, м. Київ, пр. Павла Тичини, 1-В, офіс «В» в продовж 10 робочих днів з дати припинення Контракту.
Вказана вище вимога підписана кваліфікованим електронним підписом та скріплена кваліфікованою електронною печаткою.
Вимога ТОВ “Порше Лізинг Україна” залишена ПП “ВОИНІКОВ І КО” без відповіді, заборгованість та додаткові витрати в добровільному порядку не сплачені, об’єкт лізингу не повернуто.
Порушення виконання ПП “ВОИНІКОВ І КО” зобов’язань за Договором про фінансовий лізинг від 20.02.18 № 00015743 стало підставою для звернення ТОВ “Порше Лізинг Україна” (Лізингодавця) з позовом до суду.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази та заслухавши пояснення представника позивача судом визнаються позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 174 Господарського кодексу України (ГК України) закріплено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За змістом ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).
В силу приписів ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частинами 1, 7 ст. 292 ГК України визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів (ч. 1). Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів (ч. 7).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Статтею 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” (в редакції чинній на час укладення договору) встановлено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку встановленому договором (ч. 1 ст.16 Закону України “Про фінансовий лізинг”).
За змістом п. 6.5. Загальних умов, Лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі не підлягають поверненню Лізингоодержувачу, за винятком випадків, визначених Контрактом.
Відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), в редакції Додаткової угоди від 28.12.20 до Договору про фінансовий лізинг, перший лізинговий платіж підлягав сплаті 20.02.18, останній – 15.02.25). Чергові лізингові платежі сплачуються щомісячно на відповідну дату поточного місяця, що погоджена сторонами у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування). Дата сплати чергового лізингову платежу – 15 числа відповідного місяця.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як свідчать наявні матеріали цієї господарської справи, позивач на виконання умов договору виставляв відповідачу рахунки на сплату лізингових платежів відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування).
Згідно з рахунками-фактури, а саме: від 01.03.22 № 00594507, від 01.04.22 № 00602863, від 02.05.22 № 00602987, від 01.06.22 № 00606942, від 01.07.22 № 00611303, від 01.08.22 № 00616230, від 01.09.22 № 00620390, від 03.10.22 № 00624238, від 01.11.22 № 59101-00627960 та від 01.12.22 № 59101-00631894, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем зі сплати чергових лізингових платежів на загальну суму 289 675,01 грн.
Відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов’язань щодо своєчасної та повної оплати лізингових платежів, суду не надав, доказів правомірності таких дій чи бездіяльності суду не повідомив, позовні вимоги не спростував.
На підставі викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості з лізингових платежів у розмірі 289 675,01 грн доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
За порушення відповідачем грошового зобов`язання зі сплати лізингових платежів позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 10 041,23 грн за загальний період прострочення з 16.03.22 по 28.12.22, 3 % річних у розмірі 3 012,35 грн за загальний період прострочення з 16.03.22 по 28.12.22 та інфляційні втрати у розмірі 14 614,98 грн за загальний період прострочення з квітня 2022 по листопад 2022.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення грошового зобов’язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже визначальним для строку (періоду) нарахування штрафних санкцій є наявність в умовах договору іншого порядку, ніж той, що встановлений у вказаній вище нормі.
Позивачем вимога про стягнення суми 10 041,23 грн пені заявлена за загальний період прострочення з 16.03.22 по 28.12.22 на підставі п.п. 8.2.1. п. 8.2. Загальних умов, відповідно до якого у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 10 % річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.
Оскільки п.п. 8.2.1. п. 8.2. Загальних умов сторонами передбачено період нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань – до повної виплати платежу, норми п. 6 ст. 232 ГК України застосуванню не підлягають.
Перевіривши (за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство») наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 16.03.22 по 28.12.22 встановлено, що він здійснений у відповідності до чинного законодавства, а тому, перевіривши даний розрахунок, суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені в повному розмірі – 10 041,23 грн.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, заявляючи вимогу про стягнення інфляційних втрат та 3 %, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.
Факт порушення виконання відповідачем зобов’язань щодо своєчасного та повного внесення лізингових платежів підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.
Перевіривши (за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство») наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (за період з квітня 2022 по листопад 2022) та 3 % річних (за період з 16.03.22 по 28.12.22) судом встановлено, що він здійснений у відповідності до чинного законодавства. А тому, перевіривши даний розрахунок суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 14 614,98 грн та 3 % річних в розмірі 3 012,35 грн в повному обсязі.
Крім того, позивач просив суд зазначити у рішенні про нарахування 3 % річних на розмір заборгованості до моменту виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
На підставі вказаної норми Господарського процесуального кодексу України, суд задовольняє клопотання позивача та зазначає про нарахування 3 % річних до моменту виконання відповідачем рішення щодо сплати суми основного боргу з урахуванням приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України за наступною формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума відсотків річних, де: СОБ - сума основного боргу, який стягнуто рішенням суду у справі № 908/104/23, існуючого на час здійснення розрахунку; 3- розмір відсотків річних; КДП - кількість днів прострочення; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються відсотки.
При цьому, суд визнає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює (ватиме) примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу за несплаченими лізинговими платежами, 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.
Також, позивачем заявлено вимогу про витребування у відповідача об’єкта лізингу та стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, яка складає 18 857,22 грн.
Підпунктом 12.6.1. п. 12.6. Загальних умов встановлено, що Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку припинити цей Контракт/відмовитися від Контракту, та, також серед іншого, право на повернення Об’єкта лізингу, зокрема, у разі якщо лізингоодержувач не сплатив 1 наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов’язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.
Відповідно до п. 8.3.2. Загальних умов, якщо Лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 Лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення Лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг»), Порше Лізинг Україна має право припинити Контракт/відмовитися від Контракту і витребувати Обєкт лізингу від Лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.
Відповідно до п. 12.13. Загальних умов, у випадках, передбачених пунктами 12.6. та 12.12., Контракт вважається припиненим на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення Стороною на адресу іншої Сторони.
У направленій 07.12.22 на електронні адреси відповідача вимозі за вих. від 10.11.22 вих. № 00015743, позивач просив відповідача сплатити борг, на підставі п. п. 8.3.2., 12.6.1., 12.7., 12.9. Загальних умов повідомив про відмову від Договору про фінансовий лізинг від 20.02.18 № 00015743 та вимагав у Лізингоодержувача повернути транспортний засіб – автомобіль марки МАN ТGХ 18.440 4х2 ВLS, шасі № WМА06ХZZ6JP104027, двигун № 50549973115002, реєстраційний номер АА 0932 РТ, рік випуску 2018. Вказана вимога підписана кваліфікованим електронним підписом та скріплена кваліфікованою електронною печаткою.
Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України “Про електронні довірчі послуги”, кваліфікований електронний підпис (КЕП) має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”, оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронні довірчі послуги”.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”, відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ.
Вимога позивача підписана КЕП та надіслана на адреси електронної пошти відповідача, зазначені у договорі лізингу та повідомлені відповідачем при його укладанні в анкеті (Опитувальнику) ПП “ВОЙНІКОВ І КО”: okl@azovagri.com, info@azovagri.com, ai@azovagri.com.
Таким чином, зважаючи, що вимогу позивач направив відповідачу 07.12.22, то останнім днем дії договору лізингу є 21.12.22 (10-й робочий день з дати надсилання вимоги згідно п. 12.13. Загальних умов).
Виходячи з наявних доказів слідує про обізнаність відповідача про розірвання Лізингодавцем контракту в односторонньому порядку та необхідність повернення Об’єкта лізингу в установлені строки.
Статтею 2 Закону України “Про фінансовий лізинг” (в редакції чинній на час укладення договору) визначено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Аналогічні положення щодо застосування до договору лізингу загальних положень про найм (оренду) містяться у статті 806 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Як вже вище зазначалось, відповідно до п. 12.9. Загальних умов, у разі достроково закінчення строку лізингу/припинення Контракту відповідно до п. 12 Контракту, відмови Лізингоодержувача придбати Об'єкт лізингу, як передбачено п. 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення Об'єкта лізингу відповідно до інших положень Контракту, Лізингоодержувач зобов’язаний повернути Об’єкт лізингу за всій власний рахунок і відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україн, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10-ти робочих днів від дати одержання відповідного запиту. …
Відповідач Об’єкт лізингу у визначений договором строк позивачу не повернув. Доказів правомірності своїх дій чи бездіяльності щодо такого не повернення суду не надав.
Також, судом враховано, що на виконання п. 17.2. договору про фінансовий лізинг від 20.02.18 № 00015743, стороною, що зазнала дії форс-мажорних обставин, не надано іншій стороні по договору та суду у цій справі підтвердження компетентного органу про про факт настання та період дії відповідної форс-мажорної обставини.
Тобто, з 22.12.22 відповідач без належних для цього підстав продовжував (продовжує) володіти та користуватись транспортним засобом, що є Об'єктом лізингу та власністю Лізингодавця, порушуючи свій обов'язок повернути його позивачу (Лізингодавцю) у зв'язку з припиненням Договору лізингу.
З урахуванням викладеного, користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється неправомірно.
Отже, як було встановлено судом вище, з 22.12.22 відповідач є таким, що прострочив повернення об`єкта лізингу.
Станом на час вирішення даного спору, матеріали справи не містять доказів добровільного повернення відповідачем Об`єкта лізингу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача в частині витребування у ПП “ВОЙНІКОВ І КО” транспортного засобу – автомобіля марки МАN ТGХ 18.440 4х2 ВLS, шасі № WМА06ХZZ6JP104027, двигун № 50549973115002, реєстраційний номер АА 0932 РТ, рік випуску 2018 та його передачу (повернення) ТОВ “Порше Лізинг Україна”.
Згідно із ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
За умовами абз. 2 п. 6.18. Загальних умов, сторони погоджуються, що у випадку припинення Контракту/відмови від Контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до пункту 12. Контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об’єктом лізингу.
Отже, розмір лізингового платежу є основою для розрахунку неустойки за невиконання обов'язку повернути об’єкт лізингу у зв'язку із достроковим припиненням договору.
Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.
Зважаючи на той факт, що відповідач Об'єкт лізингу у встановлений позивачем строк не повернув, позивач на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України та з урахуванням ч. 2 ст. 806 ЦК України має право на стягнення із відповідача неустойки у розмірі подвійної суми лізингового платежу.
Станом на дату розрахунку (28.12.22) неустойка за порушення обов'язку з повернення об'єкту лізингу складає 18 857,22 грн та розрахована виходячи із розміру плати за фактичне користування об'єктом лізингу після припинення договору, яка визначається відповідно до п. 6.18. Загальних умов.
Розрахунок позивача судом визнається вірним, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 18 857,22 грн неустойки підлягають задоволенню.
Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги задовольняються судом у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 11-15, 20, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Витребувати у приватного підприємства “Войніков і КО” (71102, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Консульська, буд. 75А, офіс 4, код ЄДРПОУ 30694282) транспортний засіб – автомобіль марки МАN ТGХ 18.440 4х2 ВLS, шасі № WМА06ХZZ6JP104027, двигун № 50549973115002, реєстраційний номер АА 0932 РТ, рік випуску 2018 та передати транспортний засіб представникам товариства з обмеженою відповідальністю “Порше Лізинг Україна” (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В, код ЄДРПОУ 35571472). Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з приватного підприємства “Войніков і КО” (71102, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Консульська, буд. 75А, офіс 4, код ЄДРПОУ 30694282) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Порше Лізинг Україна” (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В, код ЄДРПОУ 35571472) – 289 675 (двісті вісімдесят дев’ять тисяч шістсот сімдесят п’ять) грн 01 коп. плати за неоплачені лізингові платежі, 14 614 (чотирнадцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн 98 коп. інфляційних втрат, 3 012 (три тисячі дванадцять) грн 35 коп. 3 % річних, 10 041 (десять тисяч сорок одну) грн 23 коп. пені, 18 857 (вісімнадцять тисяч вісімсот п’ятдесят сім) грн 22 коп. неустойки та 7 524 (сім тисяч п’ятсот двадцять чотири) грн 01 коп. судового збору.
Доручити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу. Розрахунок 3 % річних здійснювати за формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума відсотків річних, де: СОБ - сума основного боргу, який стягнуто рішенням суду у даній справі № 908/104/23, існуючого на час здійснення розрахунку; 3 - розмір відсотків річних; КДП - кількість днів прострочення; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються відсотки. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.
У зв’язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію російської федерації проти України, приймаючи до уваги безпекову ситуацію у м. Запоріжжі, … повний текст рішення складено 25.12.2023.
Суддя В.Л. Корсун
_03_03.png)
