До уваги сторін по справі № 908/2221/23 - Селянського (фермерського) господарства “ЗЛА-ГОДА” (код ЄДРПОУ 31299939), Тендеренка Юрія Петровича ( ідентифікаційний номер: 2941617653; уповноважений представник відповідача-2: Кавчук А.В.; електронна пошта: a.k

До уваги сторін по справі № 908/2221/23 - Селянського (фермерського) господарства “ЗЛАГОДА” (код ЄДРПОУ 31299939), Тендеренка Юрія Петровича ( ідентифікаційний номер: 2941617653; уповноважений представник відповідача-2: Кавчук А.В.; електронна пошта: a.kavchuk@akpartners.com.ua)

 

  номер провадження справи  5/228/23

      р

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

12.12.2023                                                                                                    Справа №  908/2221/23

 м.Запоріжжя Запорізької області  

Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А. розглянув у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу

За позовом: Акціонерного товариства “БАНК КРЕДИТ ДНІПРО” (електронна пошта: info@creditdnepr.com; volodimir.pogodin@creditdnepr.com; вул. Жилянська, буд. 32, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 14352406)

До відповідачів:

1 – Селянського (фермерського) господарства “ЗЛАГОДА” (електронна пошта: невідома; вул. Калинова, буд. 14, с.Гюнівка, Великобілозерський район, Запорізька область, 71410; код ЄДРПОУ 31299939)

2 – Тендеренка Юрія Петровича (вул. Калинова, буд. 14, с. Гюнівка, Великобілозерський район, Запорізька область, 71410; ідентифікаційний номер: 2941617653; уповноважений представник відповідача-2: Кавчук А.В.; електронна пошта: a.kavchuk@akpartners.com.ua)

про стягнення 3 178 185,60 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача - Погодін В.О. (в режимі відеоконференції) – довіреність № 129 від 15.08.2023;

від відповідача-1 - не з’явився;

від відповідача-2 - Кавчук А.В., (в режимі відеоконференції), ордер серії ВС №1217448 від 18.07.2023, адвокат;

СУТЬ СПОРУ:

05.07.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “БАНК КРЕДИТ ДНІПРО” до відповідачів: 1 – Селянського (фермерського) господарства “ЗЛАГОДА”, 2 – Тендеренко Юрія Петровича про стягнення 3 178 185,60 грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2023 справу №908/2221/23 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою від 10.07.2023р. справу №908/2221/23 прийняти до  провадження судді Проскурякова К.В. та витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи: Тендеренко Юрія Петровича.

Згідно відповіді Мінсоцполітики України від 03.08.2023р. № 10813/0/2-23/19, станом на 03.07.2023р. в ЄІБД ВПО інформація про запитуваних осіб відсутня. 

Ухвалою суду від 27.07.2023 вказану позовну заяву на підставі п. 1 ч. 1 ст. 164, ст.ст. 172, 174 ГПК України залишено без руху.

04.08.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 07.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2221/23 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження – 5/228/23 та підготовче засідання призначено на 28.08.2023 об 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку учасників справи визнано обов’язковою.

21.08.2023 на адресу електронної пошти суду від позивача надійшло клопотання про забезпечення проведення всіх судових засіданнях, зокрема призначеного на 28.08.2023 об 12:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи “EasyCon”.

Ухвалою суду від 22.08.2023 клопотання Акціонерного товариства “БАНК КРЕДИТ ДНІПРО” про забезпечення проведення всіх судових засіданнях, зокрема призначеного на 28.08.2023 об 12:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи “EasyCon” задоволено частково. Вирішено судові засідання у підготовчому провадженні, в т.ч. призначене на 28.08.2023 об 12 год. 00 хв. проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи “EasyCon”.

22.08.2023 до суду від уповноваженого представника відповідача – 2 адвоката Кавчук А.А. надійшла заява від 17.08.2023 про участь в судовому засіданні, призначеного на 28.08.2023 об 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи “EasyCon”.

Крім цього, ухвалою суду від 23.08.2023 № 908/2231/23 задоволено заяву уповноваженого представника Тендеренка Юрія Петровича - адвоката Кавчука А.В. від 17.08.2023 про участь в судовому засіданні, призначеного на 28.08.2023 об 12год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи “EasyCon”.

22.08.2023 від відповідача-1 - СФГ “ЗЛАГОДА” – за підписом голови  Тендеренка Юрія Петровича до господарського суду Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 18.08.2023 (вх. № 17921/08-08/23 від 22.08.2023), в якому зазначено, що СФГ “ЗЛАГОДА” зареєстроване на тимчасово окупованій території, у зв’язку з чим позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність, отримувати прибуток та погашати заборгованість відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору. Крім цього, усі документи СФГ “ЗЛАГОДА”, в тому числі оригінал Кредитного договору від 22.11.2021 № 221121-КЛВ з додатками залишились за адресою його місцезнаходження на окупованій території. Враховуючи тимчасову окупацію території, на якій розташований відповідач-1, відсутність можливості надати до суду усі докази, які необхідні для встановлення судом фактичних обставин справи, зокрема щодо розрахунків з позивачем, розміру заборгованості, тощо, відповідач-1 просить суд: 1) витребувати від позивача оригінали доказів, які долучені до позовної заяви, в т.ч. кредитного договору від 22.11.2021 № 221121-КЛВ;  2) зупинити провадження у справі до моменту деокупації території, на якій розміщене СФГ “ЗЛАГОДА” для надання можливості представництва інтересів у суді та подання до суду усіх доказів на підтвердження заперечень проти позовних вимог; 3) за результатами розгляду справи відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також, 22.08.2023 від відповідача-2 до суду надійшло клопотання № б/н від 17.08.2023 (вх. № 17933/08-08/23 від 22.08.2023), в якому Тендеренко Ю.П. зазначає, що перебуває у зареєстрованому шлюбі із Тендеренко Ольгою Петрівною. Шлюб зареєстрований Гюнівською сільською радою 26.03.2004 року. Враховуючи викладене та посилаючись на ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України, просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 – Тендеренко Ольгу Петрівну.

Крім цього, 22.08.2023 від відповідача-2 до суду надійшло клопотання № б/н від 17.08.2023 (вх. № 17934/08-08/23 від 22.08.2023), в якому Тендеренко Ю.П. зазначає, що у провадженні Господарського суду Запорізької області перебувають три справи за позовом Акціонерного товариства “БАНК КРЕДИТ ДНІПРО” до відповідачів: 1 – Селянського (фермерського) господарства “ЗЛАГОДА”, 2 – Тендеренка Юрія Петровича про стягнення заборгованостей за кредитними договорами № 221121-КЛВ від 22.11.2021 , № 221121-КЛН/1 від 22.11.2021 та № 221121-КЛН/2 від 22.11.2021.  На підставі викладеного та посилаючись на ст. 173 ГПК України, відповідач-2 просить суд об’єднати в одне провадження справи № 908/2218/23, № 908/2220/23 та № 908/2221/23.

22.08.2023 від представника відповідача-2 – адвоката Кавчук А.В. до суду надійшли пояснення № б/н від 17.08.2023 (вх. № 17934/08-08/23 від 22.08.2023) про неможливість виконання вимог ухвали господарського суду Запорізької області від 27.07.2023 № 908/2221/23 в частині зобов’язання адвоката Кавчука А.В. повідомити уповноваженого представника та керівника Селянського (фермерського) господарства “ЗЛАГОДА” про подання цього позову до суду та направити копію позовної заяви з відповідними додатками на його поштову або електронну адресу, оскільки адвокат Кавчук А.В. здійснює представництво в цій справі виключно щодо відповідача-2 (Тендеренка Ю.П.), які фізичної особи. Між Кравчуком А.В. та СФГ “ЗЛАГОДА” не укладався договір про надання правової допомоги. У зв’язку з чим представник відповідача-2 не має можливості виконати вимоги ухвали суду від 27.07.2023 № 908/2221/23.

Представник відповідача-1 у судове засідання 28.08.2023 не з’явився. Про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали суду. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Ухвалою суду від 28.08.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Тендеренка Ю.П. про витребування від позивача оригіналів доказів, які долучені до позовної заяви, в т.ч. кредитного договору від 22.11.2021 № 221121-КЛВ, відмовлено у задоволенні клопотання Тендеренка Ю.П. про об'єднання в одне провадження справ № 908/2218/23, № 908/2220/23 та № 908/2221/23. Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 05.10.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов’язковою.

Ухвалою суду від 05.10.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, вирішено розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 18.10.2023 на 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Також суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача – 1 про зупинення провадження у справі до моменту деокупації території, на якій розміщене СФГ “ЗЛАГОДА”, а також, згідно протоколу судового засідання,  відмовив у задоволенні клопотання  відповідача-2 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 – Тендеренко О.П.(дод. Ухвала)

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.10.2023 № 908/2221/23 (суддя Проскуряков К.В.) відмовлено у задоволенні клопотання відповідача - 2 про зупинення розгляду справи. Закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 13.11.2023 о 14 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції.

30.10.2023 та 31.10.2023 від Акціонерного товариства “БАНК КРЕДИТ ДНІПРО” на виконання ухвали суду від 18.10.2023 надійшли заяви № 17-8652 від 25.10.2023 та № 17-8666 від 26.10.2023 (вх. № 23119/08-08/23 від 30.10.2023, вх. № 23163/08-08/23 від 31.10.2023) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

06.11.2023 від Тендеренка Ю.П. через систему “Електронний суд” надійшли додаткові пояснення № б/н від 06.11.2023 (вх. № 23625/08-08/23 від 06.11.2023), згідно з якими відповідач-2 заперечив проти розрахунку заборгованості за кредитним договором наведеним позивачем.

Також, 06.11.2023 від Тендеренка Ю.П. через систему “Електронний суд” надійшли додаткові пояснення № б/н від 06.11.2023 (вх. № 23638/08-08/23 від 06.11.2023) щодо недійсності кредитного договору № 221121-КЛВ від 22.11.2021.

Крім цього, 13.11.2023 від Тендеренка Ю.П. через систему “Електронний суд” надійшли додаткові пояснення № б/н від 10.11.2023 (вх. № 24149/08-08/23 від 13.11.2023) щодо правових позицій та висновків судів, які підлягають застосуванню.

Вищевказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 № 908/2221/23 (суддя Проскуряков К.В.) оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 28.11.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. 

28.11.2023 від Тендеренка Ю.П. через систему “Електронний суд” надійшли додаткові пояснення № б/н від 28.11.2023 (вх. № 25430/08-08/23 від 28.11.2023).

Ухвалою від 13.11.2023 судом виправлено описку, допущену резолютивній частині ухвали господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 по справі № 908/2221/23, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-2 (додаткові пояснення № б/н від 28.11.2023 (вх. № 25430/08-08/23 від 28.11.2023) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів. Оголошено перерву у судовому засіданні до 12.12.2023 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 12.12.2023 здійснювалось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням учасниками  справи власних технічних засобів.

В судовому засіданні 12.12.2023р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

З метою повідомлення відповідачів про відкриття провадження у цій справі та інші процесуальні дій,  копії вказаних вище ухвал суду були оприлюднені на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет на сайті Господарського суду Запорізької області, що підтверджується роздруківками з цього сайту. Крім цього, копії вказаних  ухвал було надіслано відповідачам електронною поштою на відомі суду електронні адреси, а  також у системі "Електронрий суд".

З позовної заяви вбачається, що вона обґрунтована порушенням відповідачем-1 зобов’язань за кредитним договором №221121-КЛВ від 22.11.2021 щодо своєчасної сплати заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 3 178 185,60 грн., яка є предметом стягнення за даним позовом. Позовні вимоги до відповідача-2  також ґрунтуються на договорі поруки від 26.11.2021, відповідно,  за якими відповідач-2 зобов’язувався солідарно  відповідати перед позивачем за виконання зобов’язань відповідачем-1 за кредитним договором. Позов заявлено на підставі  умов вказаних договорів та ст. ст. 11, 509, 525, 526, 543, 546, 553, 554, 610, 611, 633, 634, 641, 644, 1054 Цивільного кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача–1 у судові засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце призначеного судового засідання були повідомлені належним чином шляхом направлення на їх електронні адреси ухвал та розміщення тексту  ухвал суду на офіційному веб-сайті “Судова влада України” в мережі Інтернет. Клопотань про розгляд справи без участі уповноважених представників відповідачів – 1  або про відкладення судового засідання на адресу суду не надходило, як і повідомлень про причин неявки.

Відповідачем-1 подано відзивів на позовну заяву, в якому СФГ «ЗЛАГОДА» проти позову заперечило з тих підстав, що не має можливості виконання кредитних зобов'язань за Договором, оскільки це спричинено обставинами, що не залежать від волі відповідачів, а саме: окупацією території, на які знаходиться та здійснювало свою господарську діяльність СФГ «ЗЛАГОДА»; втратою рухомого майна, заставою якого було забезпечено кредитні зобов'язання СФГ «ЗЛАГОДА»; окупацією території, на які знаходиться майно СФГ «ЗЛАГОДА»; -    форс-мажорними   обставинами,   які   безпосередньо   вплинули   на   неможливість виконання зобов'язань відповідачами. Відповідно, військова агресія російської федерації проти України та подальша тимчасова окупація території, на якій знаходиться та здійснювало господарську діяльність СФГ «ЗЛАГОДА», перебуває у прямому причинному зв'язку з неможливістю здійснення СФГ «ЗЛАГОДА» господарської діяльності, отримання прибутку та погашення заборгованості перед Позивачем. Відсутність у СФГ «ЗЛАГОДА» доходів протягом 2022-2023 років та скрутний фінансовий стан підтверджується доданими  документами. Єдині надходження на банківські рахунки СФГ «ЗЛАГОДА» протягом 2022-2023 років - це кредитні кошти та поворотна фінансова допомога засновника (Тендеренка Ю.П.), за рахунок якої здійснювалось часткове погашення кредиту та відсотків. У СФГ «ЗЛАГОДА» відсутній оригінал Кредитного договору від 22.11.2021 № 221121-КЛВ та не має можливості надати до суду усі докази, які необхідні для встановлення судом фактичних обставин цієї справи, зокрема щодо розрахунків з Позивачем, розміру заборгованості тощо.

У своїй відповіді на відзив Відповідача-1 Позивач зазначив, що він не має можливості надати суду доказ відправлення Відповіді на відзив на позовну заяву на адресу місцезнаходження СФГ «ЗЛАГОДА». Проте, Тендеренко Ю.П., будучи Відповідачем-2 у справі та одноосібним учасником СФГ «ЗЛАГОДА» уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Кавчуком Андрієм Вікторовичем (копія ордеру на надання правничої допомоги міститься в матеріалах справи), а тому Позивач направляє Відповідь на відзив на позовну заяву саме на адресу представника - адвоката Кавчука А.В. Посилаючись на умови укладеного Договору та норми законодавства України зазначає, що між сторонами у даній справі на підставі договору виникли господарські (цивільні) відносини, які відповідно - до частини 1 статті 1 ЦК України засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, що регулюються актами цивільного законодавства України, а відтак з огляду на положення частини 2 статті 617 ЦК України та частини 2 статті 218 ГК України відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання за договором. Разом з тим, відповідачем до матеріалів справи не надано сертифіката Торгово-промислової палати України (Регіональної ТПП), яким би засвідчувалася дія обставин непереборної сили щодо невиконання ним своїх обов'язків за Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії". Окрім загального листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, існування обставин непереборної сили повинно підтверджуватися також у сукупності з іншими доказами, наданими учасником провадження на підтвердження своїх вимог та заперечень. Навіть у разі наявності сертифікату ТПП України про настання форс-мажорних обставин, суд повинен оцінювати цей доказ лише у сукупності з іншими. Лист ТПП не є достатнім і допустимим доказом настання для відповідача форс-мажорних обставин в конкретних господарських правовідносинах з відповідачем. Крім того, наявність форс-мажорних обставин звільняє тільки від господарсько-правової відповідальності, а не від невиконання основного зобов'язання. Законодавство України не містить правових норм, які б звільняли від виконання основного зобов'язання контрагента, місцезнаходженням якого є тимчасово-окупована територія України. Позивач просить суд стягнути лише прострочену заборгованість за кредитним договором, жодних штрафів (пені) за прострочення виконання зобов'язання не було нараховано.

Відповідач-1 надав свої заперечення на відповідь на відзив Позивача, де зазначив, що СФГ «Злагода» не має можливості здійснювати господарську діяльність, оскільки  зареєстроване та здійснювало свою господарську діяльність у Запорізькій обл., Великобілозерський р-н, , який  ліквідований, а його територія включена до складу Василівського району Запорізької області. Село Гюнівка входить до складу Ведикобілозерської сільської об'єднаної територіальної громади Василівського району Запорізької області, яка відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 з 26.02.2022 включена до переліку територій, що тимчасово окуповані російською федерацією. Посилаючись на ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» вказує, що основним видом діяльності СФГ «ЗЛАГОДА» є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. СФГ «ЗЛАГОДА» здійснювало свою господарську діяльність за місцезнаходженням, на земельних ділянках та з використанням сільськогосподарської техніки, що знаходилась в с. Гюнівка, що передана в заставу Позивачу.  Відповідно до Законів «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про фермерське господарство» СФГ «ЗЛАГОДА» не має права здійснювати господарську діяльність до моменту зміни податкової адреси; не має можливості здійснювати господарську діяльність без доступу до земельних ділянок,   на  яких   здійснюється   вирощування   відповідних   сільськогосподарських культур.  Зміна податкової адреси СФГ «Злагода» не забезпечить можливість здійснення господарської діяльності, оскільки відсутній доступ до земельних ділянок та сільськогосподарської техніки, що розташовані на тимчасово окупованих територіях України. Військова агресія російської федерації проти України та подальша тимчасова окупація території, на якій знаходиться та здійснювало господарську діяльність СФГ «ЗЛАГОДА», перебуває у прямому причинному зв'язку з неможливістю здійснення СФГ «ЗЛАГОДА» господарської діяльності, отримання прибутку та погашення заборгованості перед Позивачем. Правочини, укладені СФГ «Злагода», є нікчемними відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а тому  СФГ «ЗЛАГОДА» позбавлене можливості реалізувати своє право, передбачене ст. 59 Конституції України.  На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України. Зважаючи на це, укладені СФГ «Злагода» договори, в тому числі укладені з Позивачем кредитні договори, є нікчемними. Переказ коштів з рахунків СФГ «Злагода» заборонений законом. СФГ «Злагода» не має права здійснювати будь-які платежі починаючи з 26.02.2022, в тому числі в рахунок погашення заборгованості Позивачу за кредитними договорами.  Враховуючи неможливість забезпечення права СФГ «ЗЛАГОДА» на справедливий суд, зокрема, права на професійну правничу допомогу та представництво в суді, наявні підстави для зупинення провадження у справі до моменту деокупації території, на якій розміщене СФГ «ЗЛАГОДА» для надання можливості представництва інтересів в суді та подання до суду усіх доказів на підтвердження заперечень проти позовних вимог.  Просить у позові відмовити.

22.08.2023 від відповідача-2 - Тендеренка Ю.П. до суду надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 17.08.2023 (вх. № 17930/08-08/23 від 22.08.2023), згідно якого відповідач-2 зазначив, що в порушення п. 2.1. договору поруки № 221121-П/3 від 22.11.2021 позивач не звертався до відповідача-2 з письмовою вимогою про виконання зобов’язань. Крім цього, позивач не надав відповідачу-2 довідку із розрахунком заборгованості боржника (відповідача-2), як це передбачено п. 1.8. договору поруки.  За умовами пунктів 1.8., 2.1, 2.2, 9.1 Договору поруки у Поручителя (Відповідача-2) не виникло зобов'язань щодо виконання зобов'язань (сплати боргу) Боржника (Відповідача-1) за Кредитним договором від 22.11.2021 № 221121-КЛН/1), оскільки Банк (Позивач) у встановлений п. 9.1. Договору поруки спосіб: позивач не встановив відповідачу-2 порядок і строк виконання зобов’язань боржника. З урахуванням викладеного, просить суд в частині позовних вимог до відповідача-2 відмовити у повному обсязі.

У відповіді на цей відзив Відповідача-2 Позивач зазначив, посилаючись на норми чинного законодавства України та на умови укладеного 22.11.2021 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та СФГ «ЗЛАГОДА» Кредитного договору №221121-КЛВ та укладеного в забезпечення обов’язків боржника за кредитним договором  22.11.2021 року Договору поруки №221121 -КЛН/1, відповідно до умов якого Тендеренко Ю.П. (Поручитель), поручається і солідарно відповідає перед Банком за виконання Позичальником у повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором. Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором щодо надання Відповідачу-1 кредиту та порушення першим відповідачем умов зазначеного договору щодо сплати заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом підтверджується первинними документами - меморіальним ордером № 55941від 22.11.2021 року та виписками банку по особовому рахунку позичальника. За умовами договору поруки, зобов'язання першого та другого за кредитним договором є солідарними. Строк виконання зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів за його користування є таким, що настав (кінцева дата погашення - 24.03.2023 року (включно). Будь-яких доказів сплати Відповідачами на користь Позивача заборгованості за заборгованості за основним боргом та простроченими відсотками у Відзиві не надано. Кредитний договір № 221121-КЛВ від 22.11.2021 року та Договір поруки № № 221121-П/З від 22.11.2021 року є чинними, Відповідачі не заперечують факту виникнення зобов'язань за кредитним договором, факту отримання кредитних коштів та факту укладення договору поруки. Відповідач-2 перебуває поза межами окупованої території України, на підконтрольній території, а тому мав можливість у будь-який час звернутись до Банку щодо отримання інформації про розмір боргу за кредитним договором. Згідно пункту 4.4.3. Договору поруки № 221121-П/З від 22.11.2021 року Тендеренко Ю.П. зобов'язався письмово повідомляти Банк про зміну місця проживання та відкриття рахунків в інших банках протягом 3-х робочих днів з дати зазначених подій. Проте, в порушення даного пункту договору Поручителем не було повідомлено АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» про змінене місце проживання. Крім того, у Відзиві на позовну заяву не спростовано жодної обставини, викладеної в позовній заяві.

Відповідач-2 заперечень на відповідь на відзив Позивача не надав, проте надіслав до суду чисельні пояснення щодо предмету спору, в яких конкретизував свою незгоду з доводами Позивача. Так, Відповідач-2 вважає, що Відповідач-1 укладав Кредитний договір № 221121-КЛВ від 22.11.2021 для фінансування господарської діяльності СФГ «ЗЛАГОДА». Кошти, отримані за Кредитним договором, спрямовувались виключно на потреби СФГ «ЗЛАГОДА» (Відповідача-1) і використовувались для здійснення господарської діяльності. Отримання позики (кредиту) та повернення кредитних коштів є частиною та невід’ємною складовою господарської діяльності СФГ «ЗЛАГОДА» (Відповідача-1). Закон № 1207-VII встановлює 2 окремі обмеження (заборони). Станом на 24.03.2023 (дату виникнення обов’язку із повернення кредитних коштів та сплати відсотків) територія Великобілозерської сільської об'єднаної територіальної громади вже була включена до переліку територій, що тимчасово окуповані російською федерацією. Зважаючи на те, що СФГ «ЗЛАГОДА» (Відповідач-1) на момент 24.03.2023 перебувало на тимчасово окупованій території, переказ коштів, в тому числі за Кредитним договором, заборонений законодавством. СФГ «ЗЛАГОДА» (Відповідач-1) не має права здійснювати будь-які платежі починаючи з 26.02.2022, в тому числі в рахунок погашення заборгованості Позивачу зважаючи на законодавчі обмеження. Часткове погашення заборгованості за Кредитним договором протягом 2022 року здійснювалось СФГ «ЗЛАГОДА» (Відповідачем-1) за рахунок грошових коштів, внесених засновником Тендеренком Ю.П. (Відповідач-2) на рахунок СФГ «ЗЛАГОДА». Вказані дії не підпадають під обмеження встановлені Законом № 1207-VII, яким обумовлена заборона переказів саме між тимчасово окупованою територією та іншою територією України. Переказів грошових коштів (банківських операцій) з тимчасово окупованої території СФГ «ЗЛАГОДА» (Відповідач-1) не здійснювало. Місцезнаходження Відповідача-1 не змінювалось, а евакуація Відповідача-2 з тимчасово окупованої території до м. Львова не впливає на адресу (місцезнаходження) Відповідача-1. У зв’язку з цим відсутні підстави для повідомлення суду нової адреси для листування з Відповідачем-1.

Кредитний договір від Позивача підписав Альошин Олександр Андрійович – старший менеджер по роботі з клієнтами в агробізнесі Запорізького корпоративного регіонального центру АТ «Банк Кредит Дніпро» на підставі Довіреності від 24.03.2021, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гаріфуліною Я.В. за реєстровим № 308. Національний Банк України підтвердив, що Запорізький корпоративний регіональний центр АТ «Банк Кредит Дніпро» не є відокремленим підрозділом АТ «Банк Кредит Дніпро» (Позивача).  Кредитний договір, підписаний від імені банку посадовою особою відокремленого підрозділу, вважається дійсним за наступних умов: 1) Відокремлений підрозділ банку наділений повноваженнями на підписання договору. 2) Повноваження відокремленому підрозділу надаються: а) установчими документами банку; б) положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено банком, або в) довіреністю, виданою на керівника такого відокремленого підрозділу. У випадку недотримання вказаних умов, кредитний договір визнається недійсним. Отже, Кредитний договір не відповідає обов’язковим умовам, про які вказано у п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» від 24.11.2014 року №1. В матеріалах справи відсутні докази, що Альошин Олександр Андрійович – старший менеджер по роботі з клієнтами в агробізнесі є керівником відокремленого підрозділу АТ «Банк Кредит Дніпро» (Позивача). Щодо печатки Позивача на Кредитному договорі. На Кредитному договору міститься відтиск печатки з написом «АГРО № 5», що не дає змогу ідентифікувати, якому відокремленому підрозділу АТ «Банк Кредит Дніпро» (Позивача) вона належить. З відтиску печатки не можливо встановити, чи наділено такий відокремлений підрозділ «АГРО № 5» повноваженнями на підписання (укладення) Кредитного договору. До позовної заяви Позивач долучив Розрахунок заборгованості, на якому міститься інший відтиск печатки АТ «Банк Кредит Дніпро» (Позивача) з написом «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО». Отже, відтиск печатки на Кредитному договорі не відповідає відтиску печатки, яку використовує АТ «Банк Кредит Дніпро» (Позивач) у своїй діяльності. Довіреність видана старшому менеджеру по роботі з клієнтами в агробізнесі - Альошину Олександру Андрійовичу, а не керівнику Запорізького корпоративного регіонального центру АТ «Банк Кредит Дніпро». Альошин Олександр Андрійович не є керівником відокремленого підрозділу, а, отже, не має повноважень на підписання кредитних договорів від імені Позивача. Окрім цього, Довіреність від 24.03.2021, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гаріфуліною Я.В. за реєстровим № 308, передбачає, що Повірений може вчиняти (укладати та підписувати) кредитні договори на суму до 35 000 000,00 грн на підставі рішення компетентного колегіального органу АТ «Банк Кредит Дніпро» (Позивача). Однак, у Кредитному договорі немає відомостей про те, що Альошин Олександр Андрійович діє на підставі рішення компетентного колегіального органу АТ «Банк Кредит Дніпро» (Позивача). Наведене свідчить про відсутність у старшого менеджера по роботі з клієнтами в агробізнесі Запорізького корпоративного регіонального центру АТ «Банк Кредит Дніпро» Альошина Олександра Андрійовича повноважень на укладення Кредитного договору. Надане Позивачем Рішення № 111.1 від 18.11.2021 не може підтверджувати повноваження Альошина Олександра Андрійовича на вчинення (укладення) Кредитного договору та Договору поруки від імені Банку. Рішення визначає іншу уповноважену особу на вчинення Кредитного Старший менеджер по роботі з клієнтами Альошин Олександр Андрійович не мав повноважень на укладення Кредитного договору від імені Позивача. Рішення не містить жодних положень, які стосуються вчинення (укладення) Договору поруки, не визначає умов на яких такий договір повинен бути укладений. Враховуючи зазначене, Рішення жодним чином не підтверджує і не може підтверджувати повноваження Альошина Олександра Андрійовича на укладення Договору поруки. АТ «Банк Кредит Дніпро» (Позивач) не вчинило жодних дій, які можуть свідчити про прийняття Договору поруки до виконання. У зв’язку з наведеним, норма ч. 1 ст. 214 ЦК України не може застосуватися до спірних правовідносин. Представник Позивача не вказує яким колегіальним органом Позивача приймалось Рішення № 111.1 від 18.11.2021, якими документами Позивача визначено саме такий компетентний колегіальний орган Позивача та його компетенцію.

ТЕНДЕРЕНКО Ю.П. також заперечує проти розрахунку заборгованості за Кредитним договором, наведеного Позивачем, та вказує, що  заявлені Позивачем розрахунки розміру процентів за користування кредитними коштами за грудень 2022, січень та лютий 2023 зроблені з порушенням умов Кредитного договору та вимог законодавства, а за лютий 2023 року ще й з порушенням дати їх визначення. Вважає, що розмір процентів за користування кредитом має становити – 454 684,92 грн.; розмір боргу за процентами, з урахуванням часткової оплати – 345 062,31 грн. Позивач всупереч п. 2.6.1 Кредитного договору нараховує проценти на загальну суму кредиту, у тому числі, на суму заборгованості строк погашення якої вже настав. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України Позивач не мав права нараховувати проценти за користування кредитом чи штрафні санкції на суму кредитних коштів 1 300 000 грн. після настання моменту погашення кредиту, тобто за період з 24.12.2022. Розмір прострочених процентів, зазначений Позивачем у Позовній заяві, не відповідає розміру заборгованості за процентами, що наведений у Розрахунку заборгованості, так у позовній заяві Позивач зазначає, що залишок прострочених процентів становить 94 438, 35 грн, натомість у Розрахунку заборгованості  Позивач вказує суму 378 185, 60 грн. При цьому посилається на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

Крім цього посилається на правові позиції викладені у Постановах Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, від 08.11.2022 у справі № 910/1635/21, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17 ,  від 17.08.2021 у справі № 910/18801/16: відповідальність поручителя наступатиме за 2 умов: - порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою; - направлення банком поручителю письмової вимоги разом із документами, які підтверджують розмір заборгованості. Позовні вимоги до Поручителя є передчасними, оскільки Позивач не виконав обов’язку із пред’явлення вимоги до Відповідача-2 (Поручителя) Позивач не звертався до Відповідача-2 з письмовою вимогою про виконання зобов’язань, як це передбачено пунктом 2.1 Договору поруки та не надав Відповідачу-2 довідку із розрахунком заборгованості Боржника (Відповідача-1), як це передбачено пунктом 1.8 Договору поруки. Подання Позивачем позову не може вважатися пред’явленням вимоги до Відповідача-2, оскільки за приписами ч. 1 ст. 530,  ч.1 ст. 555 ЦК України  та п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»: подання ж кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надіслання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовим судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України».

Позивач на вказані пояснення в свою чергу додатково пояснив, що посилання Відповідача-2  ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якою заборонено  переказ коштів від імені СФГ «ЗЛАГОДА», є безпідставними, оскільки кредитний договір № 221121-КЛВ між Позивачем та Відповідачем було укладено 22.11.2021 року, тобто до початку окупації місцезнаходження Відповідача, у зв'язку із чим, положення Закону на правовідносини сторін щодо укладання кредитного договору не розповсюджуються. Для цілей Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» перелік тимчасово окупованих територій України, захоплених в умовах воєнного стану, визначався безпосередньо Радою національної безпеки і оборони України (з 20.03.2022 до 02.12.2022) або Кабінетом Міністрів України (з 03.12.2022 до 05.05.2023). Лише з 06.05.2023 такі території і період їх окупації визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Відповідно до умов Кредитного договору відповідач 1 повинен був повернути кредитні кошти і сплатити відсотки не пізніше 24.03.2023, тобто у період, коли питання віднесення територій до тимчасово окупованих в умовах воєнного стану для цілей застосування зазначеного Закону належало до компетенції безпосередньо Ради національної безпеки і оборони України та Кабінету Міністрів України. Звертаємо увагу, що ні Радою національної безпеки і оборони України, ні Кабінетом Міністрів України у наведені вище періоди не приймалось жодного рішення в рамках виконання цього Закону про віднесення тих чи інших територій України до тимчасово окупованих в умовах воєнного стану, проголошеного в Україні з 24.02.2022. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями. З викладеного слідує, що на окремі території України, які опинилися під тимчасовою окупацією саме в умовах воєнного стану (з 24.02.2022 і до теперішнього часу), приписи статті 13 Закону можуть бути поширені лише за відповідним рішенням Кабінету Міністрів України, а не в силу прямої дії норм цього Закону. Наголошуємо, що таке рішення Кабінетом Міністрів України ніколи не приймалось, відтак норми статті 13 Закону на спірні правовідносини не поширюються. Матеріалами справи підтверджується, що основним видом діяльності С(Ф)Г «Злагода» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Таким чином, погашення тіла і відсотків по Кредитному договору не може "вважатися здійсненням господарської діяльності Відповідача 1. Так само не підпадає під ознаки господарської діяльності отримання правничої допомоги в рамках судової справи. За викладених обставин наведений Закон жодним чином не обмежував і не обмежує на теперішній час С(Ф)Г «Злагода» у здійсненні переказу коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, а також в укладенні правочинів (в тому числі, договору про правничу допомогу) та здійсненні господарської діяльності

Наявні матеріалами справи дозволяють вирішити спір по суті заявлених вимог.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.2021 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (надалі - АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО»/Банк) та СЕЛЯНСЬКИМ (ФЕРМЕРСЬКИМ) ГОСПОДАРСТВОМ «ЗЛАГОДА» (надалі - СФГ«ЗЛАГОДА»/ Позичальник/Боржник) було укладено Кредитний договір №221121-КЛВ (надалі - Кредитний договір).

Згідно пункту 1.1 Кредитного договору на умовах, викладених в Договорі Банк зобов'язується надати Позичальнику Кредит у вигляді Кредитної лінії (грошові кошти на умовах, зазначених в Договорі) одним або кількома Траншами, але в будь-якому випадку в межах встановленого Ліміту Кредитної лінії в загальній сумі Кредиту, що дорівнює 2 800 000 (два мільйони вісімсот тисяч) гривень 00 копійок в національній валюті України - гривнях та в межах встановленого строку Кредиту (до кінцевої дати погашення, визначеної п. 2.5.2. Договору), а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку Кредит та сплатити плату (проценти та комісії за Договором) за Кредит у порядку та на умовах цього Договору.

Згідно п. 2.1. Кредитного договору сторони домовились, що Банк надає Позичальнику Кредит у вигляді одного Траншу або декількох Траншів, загальна сума яких не може перевищувати Загальну суму Ліміту Кредитної лінії на дату видачі кожного такого Траншу.

Надані транші після їх повернення поновлюють загальну суму Ліміту Кредитної лінії у межах Ліміту Кредитної лінії (п. 2.2. Кредитного договору).

Згідно п. 2.5.2. Кредитного договору Позичальник зобов'язався повернути Кредит в терміни, встановлені в Заяві на видачу Траншу та в дати, встановлені Графіком зниження Ліміту Кредитної лінії, що є Додатком 2 до цього Договору, але в будь якому випадку не пізніше кінцевої дати погашення - 23 лютого 2023 року (включно), якщо тільки не застосовується інший термін повернення Кредиту/Траншу, встановлений на підставі додаткової угоди Сторін або до іншого терміну відповідно до умов цього Договору.

Кредит вважається повернути в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок в Банку. Повернення Кредиту здійснюється в валюті, в якій було отримано Кредит/Транш. (п. 2.5.3. Кредитного договору).

Сторони домовились, що процентна ставка за користування Кредитом/Траншем у межах строку користування встановлюється фіксована в розмірі 15 % (п'ятнадцять) процентів річних, якщо інший розмір процентної ставки не застосований згідно умов цього Договору (п. 2.6. Кредитного договору).

Пунктом 2.6.1. Кредитного договору передбачено, що проценти за користування Кредитом/Траншем, наданим за цим Договором, нараховуються Банком щомісяця в останній робочий день поточного місяця, або у день повного погашення заборгованості за Кредитом/Траншем і достроково бо при настанні строку погашення), за методом факт/факт відповідно до вимог чинного законодавства на строкову суму заборгованості за Кредитом, тобто строки погашення якої не порушено.

Згідно пункту 2.6.2. Кредитного договору проценти підлягають сплаті у валюті відповідно до наданого Кредиту/Траншу та сплачуються Позичальником в період з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти, а в місяці повного погашення заборгованості за Кредитом/Траншем (достроково або при настанні строку погашення) - в день їх нарахування, але в будь-якому випадку не пізніше дати погашення Кредиту/Траншу, вказаної в пункті 2.5.2. цього Договору. У разі якщо день сплати процентів припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, проценти сплачуються наступного робочого дня.  

Згідно п. 2.6.5. Кредитного договору сторони домовились, з урахуванням статті 212 Цивільного кодексу України, що Банк має право встановити за користування одержаним Кредитом/Траншем процентну ставку збільшену на 3 % (три) процентних пункти до встановленої п. 2.6. Договору у випадку і У порушення/невиконання/часткового    виконання/неналежного     виконання    Позичальником    своїх зобов'язань, передбачених п. 5.5, 5.9, 5.14 цього Договору. Сторони підтверджують, що встановлення Банком вказаної процентної ставки не є односторонньою зміною умов цього Договору. Банк застосовує підвищену процентну ставку за користування Кредитом/Траншем відповідно до цього Договору з першого числа місяця, наступного за місяцем порушення умов Договору.

Зобов'язання вважаються виконаними у повному обсязі у разі виконання Позичальником усіх зобов'язань, передбачених пунктами, зазначеними у 2.6.5. Договору, та вважаються невиконаними у разі невиконання будь-якого із зобов'язань, передбачених у цих пунктах. З першого числа місяця, наступного за місяцем виконання Позичальником умов Договору Банк встановлює процентну ставку за користування Кредитом/Траншем відповідно до п. 2.6. цього Договору.

Відповідно до п. 2.11. у разі, якщо позичальник своєчасно не поверне суму/частину Кредиту/Траншу в Кінцеву дату погашення або у терміни, встановлені Графіком погашення/зниження Загальної суми Кредиту/Ліміту Кредитної лінії або інші терміни, встановлені умовами цього Договору, або у встановлений згідно п. 2.12. цього Договору термін повернення Кредиту/Траншу, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за порушення грошового зобов'язання (згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України) в розмірі 20,0  % процентів річних  від суми простроченої заборгованості за Кредитом/Траншем, що надані в національній валюті України, гривні (UАН), якщо інший розмір не встановлений додатковою угодою на підставі домовленості Сторін, при цьому Сторони домовились, що у разі зміни розміру в сторону зменшення така угода не укладається.

Позичальник сплачує проценти за порушення грошового зобов'язання за кожен день наявності простроченої заборгованості за Траншем/Кредитом, починаючи з дати її виникнення, а саме: з наступного дня після дня несплати або не повної сплати Кредиту/Траншу в Кінцеву Дату або в Дату погашення.

Проценти за порушення грошового зобов'язання нараховуються Банком та сплачуються Позичальником відповідно до п. 2.6. цього Договору.

Пунктом 2.12 Договору передбачено, що Банк має право визнати Дату погашення Кредиту/Траншу або частину Кредиту такою, що настала , направивши позичальнику відповідну письмову вимогу про дострокове погашення Кредиту/Траншу у повному обсязі у разі настання будь-якої з умов, перелічених у цьому пункті, та яку банку можуть призвести до непогашення Кредиту/Траншу. 

Згідно п. 5.13. Позичальник зобов'язується належним чином виконувати умови Договору. 

Пунктом 9.1 кредитного договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками (у разі якщо вони використовуються сторонами) і діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором.

Згідно п. 10.14 Договору сторони домовились, що Позичальнику вважається належним чином письмово повідомленим та таким, що отримав відповідні повідомлення та/або вимогу Банку у випадках встановлених цим Договором, у разі здійсненім: Банком однієї або кількох дій, а саме:

• вручення Позичальнику письмовою повідомлення/вимоги особисто або його представникові; та/або
• направлення Позичальнику повідомлення/вимоги через систему клієнт-банк Банку, у вигляді повідомлення на номер мобільного телефону, вказаного у п. 11 цього Договору; та/або:

- передачі   письмового   повідомлення/вимоги   рекомендованим   листом   з   описом   вкладення   та повідомленням про отримання або доставкою кур'єрською службою на адресу, зазначену в цьому Договорі, або на ту адресу, яка буде повідомлена самим  Позичальником письмово; та/або:

- надіслання письмового повідомлення/вимога на адресу електронної пошти., вказаної в п. 11 цього Договору, та/або на ту адресу електронної пошти, які будуть повідомлені самим  Позичальником письмово; та/або:

- розміщення інформації на сайті Банку www.creditdnepr.com.ua (виключно для загальних повідомлень).

Позичальник вважається повідомленим/таким, що отримав повідомлення/вимогу, навіть у тому випадку, коли письмове повідомлення/вимога, надіслане на його останню відому адресу (яка зазначена в Договорі та/або письмово повідомлена Позичальником) не було йому доставлено (вручено) незалежно від причин.

Додатком №2 до кредитного договору є графік зниження ліміту Кредиту/Траншу, відповідно до якого Боржник зобов’язувався  сплатити Банку суму Кредиту/Траншу в наступні строки: 23.12.2022 - 1 300 000,00 грн., 23.02.2023р.  - 1 500 000,00 грн. При цьому з 24.12.2022р. діє новий ліміт - 1 500 000,00 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за вказаним Кредитним договором 22.11.2021 року Банком було укладено Договір поруки №221121-П/3 (надалі - Договір поруки), відповідно до умов якого Тендеренко Юрій Петрович (надалі - Поручитель) (РНОКПП 2941617653), поручається і солідарно відповідає перед Банком за виконання Позичальником у повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором.

Пунктом 1.1. Договору поруки передбачено, що за цим Договором Поручитель поручається перед Банком за виконання Боржником - Основного зобов'язання 1 та Основного зобов'язання 2 за Основним договором, а саме за кожне з цих Основних зобов'язань окремо.

Згідно п. 1.2. Договору порукою, що надається згідно з цим Договором, забезпечуються усі існуючі та майбутні грошові зобов'язання Боржника, що становлять Основні зобов'язання, термін виконання яких настав або настане у майбутньому. Зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту Договору не потребують додаткового укладення Сторонами угод щодо внесення змін до цього Договору.

Пунктом 1.4. Договору визначено, що відповідальність Поручителя і Боржника щодо виконання Основних зобов'язань є солідарною.

Згідно п. 1.5. Договору поручитель надає свою згоду та погоджується з тим, що у разі зміни розміру будь-якого Основного зобов'язання та/або строку Основного договору, в тому числі внаслідок новації зобов'язання, цей Договір та порука за цим Договором будуть діяти до повного виконання всіх Основних зобов'язань без необхідності попереднього чи наступного погодження із Поручителем зазначених змін та/або укладання додаткової угоди до цього Договору.

Пункт 1.8 Договору передбачає, що достатнім і належним документом, що   підтверджує наявність і розмір заборгованості Боржника перед Банком є довідка Банка із розрахунком заборгованості за Основним договором.

1.9. Причини невиконання Боржником  будь-якого Основного зобов’язання ніяким чином не впливають на виконання Поручителем зобов’язання за цим Договором.

Пунктом 2.1. Договору поруки визначено, що Банк має право у разі порушення Боржником будь-якого Основного зобов'язання за Основним договором або невиконання Боржником зобов'язання, встановленого рішенням суду щодо визнання Основного договору недійсним, звернутися до Поручителя з вимогою про виконання таких зобов'язань, а Поручитель зобов'язується виконати їх за Боржника у порядку та строки, зазначені у вказаній вимозі.

Пункт 2.2: У випадку невиконання Поручителем вимоги Банка у вказаний строк (термін), заборгованість Поручителя  за цим Договором  вважається простроченою з наступного робочого дня після закінчення зазначеного строку (настання зазначеного терміну).

Також Сторони домовились, що строк дії поруки, а саме строк, протягом якого Банк має право пред'явити вимоги до Поручителя, становить 7 років з дати укладення цього Договору (пункт 3.1. Договору поруки).

Пунктом 4.2.1 Договору Банк зобов'язувався належним чином виконувати зобов'язання за цим Договором згідно з чинним законодавством України.

7.1. Якщо у випадку пред'явлення  Банком вимоги Поручитель не виконає будь-яке   Основне зобов'язання в терміни (строки), встановлені у зазначеній вимозі, Банк має право вимагати, а Поручитель зобов’язаний сплатити Банку   проценти  за   порушення   грошового зобов’язання (як спеціальний вид відповідальності згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України) в розмірі 20,0 % процентів річних від простроченої заборгованості за кожен дань прострочення, включаючи день погашення простроченої заборгованості. Проценти за порушення грошового зобов’язання як спеціального виду відповідальності сплачуються на підставі письмової вимоги Банку , що направляється Поручителю в один із способів, передбачених розділом  "ПОРЯДОК НАДАННЯ СТОРОНАМИ   ПИСЬМОВИХ ПОВІДОМЛЕНЬ".

Відповідно до п. 8.1. Договору - Договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами та скріплення печатками (у разі якщо вони використовуються Сторонами) і діє протягом строку дії поруки, зазначеного в п. 3.1. цього Договору, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Згідно пункту 9.1. Сторони домовились, що Поручитель вважається належним чином письмово повідомленим та таким, що отримав відповідні повідомлення та/або вимогу Банку у випадках встановлених цим Договором, у разі здійснення Банком однієї або кількох дій, а саме:

- вручення Поручителю письмового повідомлення/вимоги особисто або його представникові;

- направлення Поручителю повідомлення/вимоги у вигляді SMS-повідомлень на номер мобільного телефону, вказаного в цьому Договорі;

- передачі письмового  повідомлення/вимоги рекомендованим листом з  описом вкладення та повідомленням про отримання або доставкою кур'єрською службою на адресу, зазначену в цьому Договорі, або на ту адресу, яка буде повідомлена Поручителем письмово;

- надіслання письмового повідомлення/вимоги на адресу електронної пошти, вказаної в цьому Договорі, та/або на ту адресу електронної пошти, які будуть повідомлені Поручителем письмово;

- розміщення інформації на сайті Банку www.creditdnepr.com.ua (виключно для загальних повідомлень);

Поручитель вважається повідомленим/таким, що отримав повідомлення/вимогу, навіть у тому випадку, коли письмове повідомлення/вимога, надіслане на його останню відому адресу (яка зазначена в Договорі та/або письмово повідомлена Поручителем) не було йому доставлено (вручено) незалежно від причин.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» виконало взяті зобов'язання за Кредитним договором № 221121-КЛВ від 22.11.2021 року щодо видачі Позичальнику траншів згідно п. 1.1. в розмірі 2 800 000 (два мільйони вісімсот тисяч) грн.., що підтверджується меморіальними ордерами № 9768 від 24.11.2021; 11990 від 22.12.2021; 16336 від 15.02.2022; 11812 від 23.02.2022.

Однак,  СФГ «ЗЛАГОДА» допустило прострочення виконання зобов'язання та не повернуло в обумовлений п. 2.5.2. строк  кредитні кошти. Доказів зворотного відповідачами суду не надано.

Розмір простроченої заборгованості за кредитним договором № 221121-КЛВ від 22.11.2021 року станом на 24.02.2023 року становить: 3 178 185 (три мільйони сто сімдесят вісім тисяч сто вісімдесят п'ять) гривень 60 копійок, в тому числі: залишок простроченого кредиту -  2 800 000, 00 грн.,  залишок прострочених відсотків - 94 438,35 грн.

Отже, предметом позову у цій справі є солідарне стягнення на користь Банку з Позичальника за Кредитним договором та Поручителя за Договором поруки залишків простроченого кредиту -  2 800 000, 00 грн., а також  прострочених відсотків - 94 438,35 грн.

З огляду на викладене судом встановлено, що за умовами п. 1.8, 2.1. Договору поруки Позивач був зобов'язаний: 1) надати   Поручителю   (Відповідачу-2)   довідку   із   розрахунком   заборгованості Боржника (Відповідача-1), 2) звернутись до Поручителя (Відповідача-2) з вимогою про виконання зобов'язань Боржника (Відповідача-1) і встановити порядок і строк виконання.

Позивач не надав суду доказів звернення  в будь-який спосіб, що передбачений п. 9.1 Договору поруки,  до Відповідача-2 (Поручителя) з письмовою вимогою про виконання зобов'язань за Боржника, в якому було б зазначено розмір заборгованості Боржника (Відповідача-1), яка підлягає сплаті Поручителем,  а також порядок і строк виконання Поручителем вказаної вимоги.

Таким чином Позивач не довів суду належними та допустими доказами виконання ним вимог п. 1.8, 2.1, 2.2 Договору поруки.

Оцінюючи правовідносини сторін суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (“Позика”), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пункт 1 ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, Позичальник порушив умови кредитного договору щодо своєчасної сплати кредиту та відсотків, тому кредитор звернувся до Позичальника та Поручителів з позовною заявою у цій справі  про сплату залишку простроченого кредиту -  2 800 000, 00 грн., та залишку прострочених відсотків - 94 438,35 грн.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Доказів погашення суми простроченого кредиту Відповідачі суду не надали, а тому вимоги Позивача до СФГ "ЗЛАГОДА"  про стягнення суми простроченого кредиту у розмірі 2 800 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення прострочених відсотків у сумі 94 438,35 грн. суд зазначає, що Кредитним договором передбачено пунктами та  2.11 Кредитного договору Банк має право встановити за користування одержаним Кредитом/Траншем процентну ставку збільшену на 3 % (три) процентних пункти до встановленої п. 2.6. Договору у випадку і У порушення/невиконання/часткового    виконання/неналежного     виконання    Позичальником    своїх зобов'язань (п.2.6.5) та у разі, якщо позичальник своєчасно не поверне суму/частину Кредиту/Траншу в Кінцеву дату погашення або у терміни, встановлені Графіком погашення/зниження Загальної суми Кредиту/Ліміту Кредитної лінії або інші терміни, встановлені умовами цього Договору, або у встановлений згідно п. 2.12. цього Договору термін повернення Кредиту/Траншу, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за порушення грошового зобов'язання (згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України) в розмірі 20,0  % процентів річних  від суми простроченої заборгованості за Кредитом/Траншем.

З огляду на положення ст. 14 ГПК України, якою передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд,  суд дійшов висновку, що, оскільки   у позовній заяві Банком взагалі не обґрунтовано на підставі якого саме пункту Договору він розрахував та заявив до стягнення суму прострочених відсотків, а з наданого ним розрахунку заборгованості вбачається, що на прострочку ним винесені не сплачені строкові відсотки з наростаючим підсумком на загальну суму 378 185,60 грн., а не розраховані на підставі пунктів 2.6.5 чи 2.11. Договору прострочені відсотки,  суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Разом з тим, суд не погоджується з доводами Відповідача-1 про неможливість виконання ним зобов'язань за Кредитним договором  через виникнення  форс-мажорних обставин з огляду на наступне.

Ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, форс-мажорні обставин не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався. Так, 02.05.2023 набув чинності Закон України “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 20.05.2023 строком на 90 діб (тобто до 18.08.2023 року), який в подальшому неодноразово продовжується до цього часу.

З листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що "Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".  Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)."

Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що вказані у листі обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч.2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Суд погоджується з доводами Відповідача-1, що обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) у вигляді військової агресії Російської Федерації проти України є такими, що не залежать від волі учасників господарських відносин, мають надзвичайний характер та є невідворотними.

Дійсно, матеріалами справи підтверджується, що  СФГ «ЗЛАГОДА» зареєстроване та здійснювало свою господарську діяльність за адресою: Україна, 71410, Запорізька обл., Великобілозерський р-н, село Гюнівка, вулиця Калинова, будинок 14. Село Гюнівка входить до складу Великобілозерської сільської об'єднаної територіальної громади Василівського району Запорізької області, яка відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 з 26.02.2022 включена до переліку територій, що тимчасово окуповані російською федерацією.

Основним видом діяльності СФГ «ЗЛАГОДА» є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

СФГ «ЗЛАГОДА» здійснювало господарську діяльність за місцезнаходженням та з використанням сільськогосподарської техніки, що знаходилась в с. Гюнівка, що передана в заставу Позивачу.

Отже, дійсно СФГ «ЗЛАГОДА» позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність без доступу до земельних ділянок, на яких здійснюється вирощування відповідних сільськогосподарських культур та без використання необхідної техніки.

Разом з тим, Відповідач-1 не надав суду доказів своєчасного та в розумний строк повідомлення Банку про виникнення форс-мажорних обставин, що впливають на належне виконання умов Кредитного Договору

При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 79 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 сторона, яка не виконує свого зобов’язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і про її вплив на її здатність здійснити виконання. Якщо інша сторона не отримала це повідомлення протягом розумного строку після того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати відомо стороні, яка не виконує свого зобов’язання, ця остання сторона несе відповідальність за збитки, які є результатом того, що таке повідомлення не було отримане.

Аналогічний підхід міститься в узагальнених нормах європейського звичаєвого права. У Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч. 3 ст. 7.1.7 «Непереборна сила (форс-мажор)» вказано, що сторона, яка не виконала зобов’язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов’язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона, яка не виконала, дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права у ст. 8.108(3), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов’язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.

Приймаючи рішення у цій справі суд враховує висловлені Верховним Судом правові позиції щодо оцінки та необхідності підтвердження зв’язку форс-мажорних обставин з неможливістю виконання конкретного зобов’язання, проте з огляду на фактичні особливі обставини, що виникли в період початку збройної агресії РФ проти України.

 Зокрема Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору». Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Також суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №920/505/22 наведені наступні висновки: сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання; в будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи  при виконання нею  конкретних договірних зобов'язань.  І кожен  такий випадок має оцінюватись   судом   незалежно   від   наявності   засвідчених   компетентним   органом   обставин непереборної сили.

Також Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1.053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Тобто, існування обставин непереборної сили повинно підтверджуватися також у сукупності з іншими доказами, наданими учасником провадження на підтвердження своїх вимог та заперечень. Навіть у разі наявності сертифікату ТПП України про настання форс-мажорних обставин, суд повинен оцінювати цей доказ лише у сукупності з іншими.

Крім того, Позивач просить суд стягнути лише прострочену заборгованість за кредитним договором, жодних штрафів (пені) за прострочення виконання зобов'язання Позивачем не стягується.

З огляду на викладене суд не приймає до уваги доводи Відповідача-1 щодо необхідності відмови у позові з огляду на наявність форс-мажорних обставин.

Щодо зобов’язань Поручителя суд, проаналізувавши умови кредитного Договору та Договору поруки, зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що Банк не направляв Поручителю передбачену п. 2.1 Договору поруки обов’язкову для виконання вимогу у визначені у ній строк, а  тому, в силу п. 2.2  Договору поруки, така заборгованість не може вважатися простроченою, оскільки Банк в порушення п. 4.2.1 Договорів поруки не належним чином виконав їх умови в частині повідомлення Поручителів  про виникнення та розмір заборгованості Позичальника, не встановив строк та порядок виконання Поручителем свого зобов’язання.

Таким чином суд погоджується з доводами Відповідача-2, що у спірних правовідносинах: відсутнє порушення (невиконання) умов Договору поруки Поручителем; відсутнє порушення прав Позивача за Договором поруки із сторони Поручителя; відсутній   момент   порушення   (невиконання) Поручителем умов Договору поруки,    що визначений п. 2.2. Договору поруки - з наступного робочого дня після закінчення зазначеного строку.

Приймаючи рішення в цій частині суд враховує, у п. 4.1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» від 24.11.2014 № 1 передбачено: «Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення, так і вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору)».

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Подання Позивачем позову не може вважатися пред’явленням вимоги до Відповідача-2. Норми цивільного законодавства розрізняють поняття «пред’явлення вимоги» та «пред’явлення позову». Вказані поняття мають різне змістовне наповнення та різний порядок реалізації.

Так, відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 910/18801/16: Згідно із пунктами 3.1 договорів поруки № 358 від 07.08.2015, № 363 від 13.08.201 та № 367 від 17.08.2015 у разі невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором у встановлені договором строки, поручитель зобов`язується не пізніше 1-го банківського дня з моменту повідомлення його кредитором письмово абтелетрансмісійно про невиконання боржником прийнятих на себе зобов`язань сплатити грошову суму, яку вимагає кредитор, шляхом її перерахування на рахунок кредитора у спосіб, зазначений кредитором. Отже, як вірно зазначено судами, строк виконання зобов`язання за договорам поруки № 358 від 07.08.2015, № 363 від 13.08.2015 та № 367 від 17.08.2015 настає не пізніше 1-го банківського дня після повідомлення поручителя кредитором. Судами встановлено, що матеріали справи не містять доказів, повідомлення відповідачем 1 позивача про невиконання Публічним акціонерним товариством "Стаханівський завод технічного вуглецю" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод" зобов`язань за кредитними договорами Отже, строк виконання зобов`язань позивача не настав, а відтак у Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" було відсутнє право на договірне списання раніше встановленого строку.

Відповідно до статті 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов`язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов`язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідності до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови , визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Також суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Строк виконання зобов’язання Відповідача-2 визначений в п. 2.1. Договору поруки, а саме: Поручитель зобов’язується виконати зобов’язання за Боржника у порядку та строки, зазначені у вказаній вимозі.

У п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» викладено наступні висновки: «Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. (…) Подання ж кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надіслання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовим судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України».

Також суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, обов'язковою умовою для звернення до суду є наявність порушеного, невизнаного або оспорюваного права особи (позивача).

Оскільки Позивач не надав до суду доказів на підтвердження порушеного, невизнаного або оспорюваного права зі сторони Поручителя (Відповідача-2), то суд дійшов висновку, що звернення Позивача до суду з позовними вимогами до Відповідача-2 є передчасним.

Верховний Суд в постанові від 13.07.2022 у справі № 916/3307/16 зазначив: 5.17. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019,  у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заявлені Банком позовні вимоги до поручителя - Тендеренка Ю.П.  у цій справі є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін суд зазначає наступне.

Вказуючи, що правочини, укладені СФГ «Злагода» є нікчемними, в тому числі укладені з Позивачем кредитні договори, Позивач посилається на ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якою визначено, що  правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Суд вважає вказані доводи Відповідача-1 безпідставними, оскільки Кредитний договір  № 221121  КЛВ укладений ним з Банком  22.11.2021 року, тобто до початку збройної агресії рф проти України, а вказана ним норма Закону не встановлює нікчемність правочинів, які були укладені до тимчасової окупації певних територій України.

Також його посилання на ч. 6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» , якою визначено, що переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється в контексті неможливості виконання зобов’язань за кредитним договором не узгоджується з іншими нормами вказаної статті, зокрема Абз. 1 ч. 2 ст. 13:  Здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Дійсно, у зв’язку з особливістю провадження діяльності селянських (фермерських) господарств, яка безпосередньо пов’язана з певними земельними ділянками, які перебувають у їх використанні (власності), СФГ «Злагода» не мало можливості здійснювати свою основну діяльність з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур на земельних ділянках, що розташовані на тимчасово окупованій території.

Проте, вказаний Закон та інше законодавство України не містять норм, які б звільняли таких суб’єктів господарювання від зобов’язань за кредитними та іншими цивільно-правовими договорами, а наявність навіть підтверджених належним чином форс-мажорних обставин звільняє лише від відповідальності за порушення  виконання зобов'язань, але не від самого зобов’язання. Також вказаний Закон не встановлює жодних обмежень для кредиторів щодо стягнення у судовому порядку з боржників, місцезнаходженням яких є тимчасово окупована територія Украйни,  заборгованості за укладеними до 24.02.2022р. та чинними правочинами.

Отже, Відповідач-1 не був позбавлений права та можливості здійснювати інші види  господарської  діяльності, окрім основної,  після зміни його податкової адреси на іншу територію України, отримувати кошти та здійснювати погашення заборгованості за кредитом за рахунок інших надходжень.

Відносно підписання Кредитного договору та Договору поруки  від Позивача Альошиним Олександром Андрійовичем – старшим менеджером по роботі з клієнтами в агробізнесі Запорізького корпоративного регіонального центру АТ «Банк Кредит Дніпро» на підставі Довіреності від 24.03.2021, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гаріфуліною Я.В., суд зазначає наступне.

Пунктом 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» від 24.11.2014 року №1. визначено:  У вирішенні спорів про визнання недійсними кредитних договорів господарські суди мають керуватися, зокрема, приписами статей 203, 215, 1048 - 1052, 1054, 1055, 1057-1 ЦК України та статей 207, 208 ГК України, а також враховувати викладене в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними". З урахуванням положень частини третьої статті 95 ЦК України, частини четвертої статті 64 ГК України та статті 23 Закону України "Про банки і банківську діяльність" підписання кредитного договору посадовою особою та скріплення печаткою відокремленого підрозділу банку (що не є юридичною особою) не є підставою для визнання правочину недійсним, - за умови, що відокремлений підрозділ наділено відповідними повноваженнями згідно з установчими документами банку, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено банком, або довіреністю, виданою останнім у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Запорізький корпоративний регіональний центр АТ «Банк Кредит Дніпро» як структурний підрозділ Банку   створено згідно наказу від 01.09.2014р. № 603-вк, який діє відповідно до Положення "Про корпоративний регіональний центр АТ "Банк Кредит Дніпро", затвердженим рішенням Наглядової Ради від 14.04.2021р. № 7

Зі змісту Довіреності від 24.03.2021, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гаріфуліною Я.В., вбачається, що Альошина О.А. Банк уповноважив вчиняти (укладати та підписувати) від імені Банку правочини та документи в обсязі, визначеному цією довіреністю та зазначеному нижче, зокрема:  на підставі рішення компетентного колегіального органу Банку: 

- кредитні договори, генеральні договори за документальними операціями, що укладаються Банком з юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями - ліміт операції: до 35 000 000,00 грн.;

- договори забезпечення, в т.ч. договори поруки, що укладаються в забезпечення виконання зобов'язань за правочинами, передбаченими цією довіреністю - ліміт  операції: без обмежень.

Для виконання повноважень, наданих цією Довіреністю, Повірений наділяється наступними правами: вчинять зазначені вище правочини, укладати та підписувати договори, угоди та документи, пов'язані з вчиненням таких правочинів, включаючи ті, для яких чинним законодавством України установлено обов'язкову нотаріальну форму або не передбачено обов'язкової нотаріальної форми, але які нотаріально посвідчуються на бажання сторін; договори про розірвання всіх вищезгаданих правочинів, а також про внесення змін та доповнень до них; вчиняти дії, направлені на їх виконання; представляти у зв'язку з цим Банк і його інтереси перед третіми особами, в тому числі державними органами, установами, організаціями та органами нотаріату, юридичними особами публічного та приватного права, приватними особами, завіряти власним підписом документи Банку як такі, що відповідають оригіналу, а також виконувати інші юридично значимі дії, направлені на реалізацію повноважень, наданих цією Довіреністю.

Всі вищезазначені договори (правочини) та пов'язані з ними документи укладаються та підписуються відповідно до внутрішньобанківських процедур, положень та встановленого порядку оформлення, погодження документів, а у випадку необхідності, на підставі Рішення, прийнятого уповноваженим колегіальним або одноосібним органом управління Банку, на умовах, викладених в такому Рішенні.

Отже, обсяг повноважень Альошина О.А. визначений довіреністю та який діяв від імені самого Банку, а не його структурного підрозділу.

Згідно з частинами першою, третьою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Частинами першою, третьою статті 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до частини першої статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Статтею 239 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина перша статті 241 ЦК України).

Отже, за змістом довіреності Альошин О.А. як представник за довіреністю був наділений як повірений правом укладання спірних Кредитного договору (сума якого менше 35 млн. грн.) та Договору поруки.

Банк не надав суду вказані у довіреності Альошина О.А. рішення компетентного колегіального органу Банку щодо вказаних договорів.

Разом з тим  суд враховує, що оскільки Банк перерахував кредитні кошти на рахунок СФГ "Злагода" після укладення цих договорів, очевидно, що компетентний колегіальний орган Банку погодив видачу цього кредиту за умови укладення і договору поруки, чим власне і схвалив своїми діями  вчинені від імені Банку правочини Альошиним О.А.

Відповідачі не заперечували проти повноважень Альошина О.А. на підписання від імені Банку вказаних договорів, отримали грошові кредитні кошти, використали їх у своїй діяльності.  Крім цього, про вказані обставини Відповідач-1 взагалі не посилається у відзиві на позовну заяву, а Відповідач-2 вказав на них лише після надання Позивачем до матеріалів справи довіреності Альошина О.А. та не надав суду доказів того, що при укладанні договорів він вимагав від Банку надання для ознайомлення  рішення компетентного колегіального органу Банку щодо вказаних договорів, тим самим погодившись з обсягом повноважень Альошина О.А.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що Альошин О.А. був наділений належним та достатнім обсягом повноважень щодо укладення (підписання) Кредитного договору та Договору поруки, а тому доводи відповідача-2 в цій частині вважає необґрунтованими.

Доводи Відповідача-2 щодо печатки Позивача на Кредитному договорі про те, що відтиск печатки на Кредитному договорі не відповідає відтиску печатки, яку використовує АТ «Банк Кредит Дніпро» (Позивач) у своїй діяльності також не заслуговують на увагу, є надуманими, оскільки щодо цього при укладанні договору, отриманні та користуванні кредитним коштами відповідач-2 не заперечував, у їх дійсності не сумнівався.

При цьому суд враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами - підприємцями" від 23.03.2017 N 1982-VIII, установлено, що відбиток печатки не може бути обов'язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб'єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом. Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Отже, у вказаній частині доводи Відповідача-2 також є безпідставними.

Приймаючи рішення суд також виходить з того, що у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129¹ Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Підсумовуючи викладене суд констатує, що з огляду на предмет та підстави позову Позивачем доведено у спосіб встановлений ГПК України, а також належними та допустимими доказами порушення Позичальником - СФГ "ЗЛАГОДА"  його зобов’язань за кредитним договором № 221121  КЛВ від 22.11.2021 року щодо непогашення суми простроченого кредиту у розмірі 2 800 00,00 грн., а тому його вимоги про стягнення з Відповідача-1  вказаної суми є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення солідарно вказаної суми з Тендеренка Ю.П.  суд відмовляє в задоволенні позову.

Підстави для задоволення позову в частині стягнення з СФГ "ЗЛАГОДА"   прострочених відсотків у сумі 94 438,35 грн. відсутні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у вигляді судового збору у сумі 47672,78  грн., сплачені Позивачем  при поданні позову, покладаються судом на Позивача та Відповідача-1, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу  України, суд  

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «ЗЛАГОДА» (71410, Запорізька обл.,  Великобілозерський р-н, село Гюнівка, вул. Калинова, буд. 14, код ЄДРПОУ 31299939) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 32, Код ЄДРПОУ14352406) прострочену заборгованість за кредитним договором № 221121 КЛВ від 22.11.2021 року в розмірі  2 800 000 (два мільйони вісімсот тисяч ) грн. 00 копійок.
3. 3. Стягнути з СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «ЗЛАГОДА» (71410, Запорізька обл.,  Великобілозерський р-н, село Гюнівка, вул. Калинова, буд. 14, код ЄДРПОУ 31299939) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 32, Код ЄДРПОУ14352406)  витрати за сплати судового збору  в сумі 38 662 (тридцять вісім тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 62 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

 

 

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України  “22” грудня  2023 р.

 

        

   Суддя                                                                                                      К.В. Проскуряков

 

 

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини  рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.